Страхування в обробній промисловості, оптовій і роздрібній торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра менеджменту та маркетингу

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни:

«Страхування в обробній промисловості, оптовій і роздрібній торгівлі»

Виконала

студентка гр. 3 зМОп Корніець К.О.

Перевірив

доцент кафедри . Волкова О.В..

Херсон, 2015 р.



Зміст

Поняття страхового ринку і його класифікація

Тестові завдання

Список використаних джерел



Поняття страхового ринку і його класифікація

Перехід до ринкової економіки об'єктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті всіх суб'єктів ринку, а таку потребу, своєю чергою, може забезпечити ефективне функціонування страхового ринку.

Страховий ринок -- це особлива сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає специфічна послуга -- страховий захист, на якому формуються попит і пропозиція на цю послугу.

Об'єктивними умовами існування страхового ринку є суспільна потреба у страхових послугах та наявність страховика, здатного її задовольнити. На ринку відбувається суспільне визнання страхової послуги, а його головною функцією є акумуляція та розподіл страхового фонду. А тому страховий ринок ще визначають як інструмент розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту фізичних та юридичних осіб.

На особливу увагу заслуговує характеристика суб'єктів страхового ринку, яка визначає його елементну структуру.

До головних суб'єктів страхового ринку відносять страховиків, страхувальників, страхових посередників та інших учасників. Головне місце серед них займають страховики та страхувальники. Іншими учасниками страхових відносин є: застраховані особи, об'єднання страховиків, перестраховики, товариства взаємного страхування, органи державного нагляду за страховою діяльністю, професійні оцінювачі ризиків (андерайтери, сюрвеєри), професійні оцінювачі збитків (аварійні комісари, аджастери, диспашери).

Загальну структуру страхового ринку України можна зобразити таким чином (рис. 1):



Рис. 1 Суб'єкти страхового ринку

Суб'єкти страхового ринку є самостійними у своїх рішеннях, між ними існує рівноправне партнерство, розвинена система горизонтальних і вертикальних зв'язків. На ринку забезпечується органічний зв'язок між цими суб'єктами шляхом спільного визнання потреби у страхових послугах, які пропонуються на ньому.

Відповідно до норм Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" (2001), страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей страхового законодавства, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. В окремих випадках страховиками визнаються державні організації, які створені та діють відповідно до чинного страхового законодавства, а також товариства взаємного страхування (ТВС).

З метою координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів та здійснення спільних програм страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю. В Україні вже створені й провадять свою діяльність такі об'єднання, як: Ліга страхових організацій України, Моторне (транспортне) страхове бюро, Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Національний ядерний страховий пул та ін.

Важливим суб'єктом страхового ринку є страхувальники. Ними визнають юридичних осіб та дієздатних громадян, які уклали зі страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники мають певні права та обов'язки під час дії договору страхування, які потрібно з'ясувати.

Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери, страхові агенти.

Об'єктом страхового ринку є страхові продукти -- специфічні послуги, що надаються страхувальнику при виконанні договору страхування (пропонуються на страховому ринку). Ціна на них формується на основі конкуренції і відображається у страховому тарифі. Купівля-продаж оформляється страховим договором (страховим свідоцтвом або полісом).

Особливості страхової послуги:

-- носить нематеріальний характер і пропонується покупцям на ринку як обіцянка, зумовлена великою кількістю застережень;

-- віддалена від виконання тривалим строком;

-- може бути невиконаною, якщо при ризиковому страхуванні не відбудеться подія, від якої покупець страхувався, внесли платіж.

Законодавство визначає об'єкти страхування як майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю, володінням, користуванням, розпорядженням майном, а також з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником третій особі.

Специфіку взаємовідносин суб'єктів на страховому ринку визначає рівень розвитку його інфраструктури, яка забезпечує можливість реалізації економічних інтересів страховиків і страхувальників, посилює захищеність усіх сфер економічного життя суспільства, допомагає інтегруватися у світовий економічний простір, сприяє координації всіх суб'єктів страхового ринку; активізує страхову діяльність. її основними елементами є:

-- фінансово-кредитна система;

-- аудиторські служби;

-- страхова експертиза;

-- правове та нормативне забезпечення;

-- розвинена система підготовки кадрів;

-- наукові дослідження;

-- інформаційні технології тощо.

Крім елементної класифікації, страховий ринок структуризують за інституціональною, територіальною та галузевою ознаками.

Основу інституціональної та територіальної структури страхового ринку складають страхові компанії, в основу класифікації яких покладено: характер власності страховиків; їх спеціалізацію; розмір статутного капіталу; територію обслуговування та ін.

Інституціональна структура базується на розмежуванні приватної, публічної і комбінованої форм власності. Відповідно до такого підходу розрізняють ринки акціонерних, корпоративних, взаємних та державних страхових компаній. В Україні їх діяльність регламентується Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням вимог Закону України "Про страхування".

За територіальною ознакою виділяють національний, регіональний та міжнародний страхові ринки.

За галузевою ознакою страховий ринок поділяють на:

1) ринок страхування життя;

2) ринок загальних видів страхування.

Таким чином, страховий ринок є складною, багатофакторною, динамічною, відповідним чином структурованою, відкритою, мобільною, залежною від загальної економічної ситуації в країні та активності страховика системою.

Тестові завдання

страховий ринок брокер агент

Тема 1. Економічна сутність, принципи і роль страхування

1. Перші страховики виникли у формі:

а) товариства взаємного страхування;

2. Договір бодмереї, це коли.

а) страховик виплачував страхову суму наперед, і якщо нічого не сталося, сума поверталася страховикові і плюс премія за бодмерею;

3. Суть превентивної функції страхування полягає в:

а) зменшенні міри вірогідності настання страхових випадків;

4. Суброгація - це...

г) перехід від страхувальника до страховика, який виплатив страхове відшкодування, права фінансової вимоги до винуватця збитку.

5. Страхування об'єкту за одним договором декількома страховиками називається:

б) співстрахуванням;

6. Контрибуція - це...

в) право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами несуть відповідальність перед одним і тим же конкретним страхувальником, з пропозицією розділити витрати по відшкодуванню збитків;

7. Основними функціями страхування є:

а) ризикова, превентивна, накопичувальна;

8. Плата за страхування, яку страхувальник зобов'язується виплатити страховикові, відповідно до договору страхування називається:

в) страховий внеском.

9. Документ, яким підтверджується факт і причина страхового випадку, який мав місце. Він же, є основою, для визначення суми страхового відшкодування називається:

в) страховий акт;

10. Фактична кількість об'єктів, які застраховані або діючих договорів страхування на певній території, називається:

б) страхове поле;

11. Рівень страхової вартості, який був прийнятий перед страхуванням, називається:

а) страхова оцінка;

12. Відмова страхувальника від усіх прав власності на застрахований об'єкт на користь страховика за умови отримання від останнього усього належного страхового відшкодування - це.

в) абандон;

13. Якщо розмір збитку перевищує умовну франшизу, то відшкодуванню підлягає.

в) увесь збиток;

14. Процес укладення нових договорів страхування, називається:

в) аквізиція;

15. Документ, який видається страховиком і підтверджує факт укладення договору страхування, називається:

б) страховий поліс;

Тема 2. Поняття страхових ризиків та їх класифікація

1. Які риси є критеріями страхового ризику?

а) випадковість;

2. До ризиків, що безпосередньо не пов'язані зі здійсненням туристичної діяльності, відносяться такі види ризиків:

г) економічні, фінансові, валютні.

3. За своїм походженням ризики поділяються на:

б) природні, антропогенні;

4. Ризики, які не потребують страхового захисту, та передбачають можливість не лише збитку, але й прибутку називаються:

д) спекулятивні.

5. Ризик, що виникає як наслідок всілякої господарської і науково-технічної діяльності людини називається:

г) антропогенним;

6. До чистих ризиків можна віднести:

б) ураган;

7. Ризики, походження яких не залежить від причини виникнення, називають:

б) природними;

8. Контроль над ризиком ґрунтується на:

б) мінімізація ризику, уникненні ризику, локалізації ризику;

9. Ідентифікація ризику полягає у:

а) вивченні зовнішніх та внутрішніх факторів причин виникнення ризику;

10. Нетто-ставка формує:

а) страхові резерви;

11. Брутто-ставка містить у собі:

а) нетто-ставку та навантаження;

12. Витрати, пов'язані з обслуговуванням готівкового обороту надходження страхових платежів, називаються:

б) інкасаційні витрати;

13. Витрати страхової організації, пов'язані зі залученням нових страхувальників та укладанням нових договорів страхування за посередництвом страхових агентів, називаються:

а) аквізаційні витрати;

Тема3. Сутність страхового ринку України та його структура

1. До основних об'єктивних законів страхового ринку відносяться:

а) попиту та пропозиції, вартості, конкуренції;

2. Закон, який діє через ціну та сприяє збалансуванню економічних інтересів учасників страхових відносин, є індикатором якості страхового ринку, називається:

в) закон вартості;

3. За територіальною ознакою страховий ринок поділяється на:

б) місцевий та національний;

4. Страховий ринок, при якому кожний конкретний вид страхування проходить процедуру ліцензування і повинен відповідати певній системі вимог щодо правил страхування, фінансово-господарській діяльності страхової компанії; та при якому конкуренція між страховиками чітко регламентується, називається:

г) авторитарний;

5. За станом попиту, страховий ринок буває:

г) насичений, ненасичений;

6. Другий сектор структурної будови страхового ринку України представлений:

б) структурними елементами страхового ринку;

7. Діяльність страхових брокерів може бути визначена:

а) як професійна діяльність осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності, пов'язана з посередництвом у сфері страхування;

8. До прямих страхових посередників належать:

б) страхові агенти, брокери;

9. Посередник, який діє від імені страховика при вирішення та врегулюванні заявлених претензій страхувальників.

г) аджастер;

Тема 4. Сільськогосподарське страхування

1. Договір добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств включає:

в) на вибір страхувальника: усе майно або його окремі групи.

2. Страхова сума при страхуванні врожаю сільськогосподарської продукції не перевищує:

а) при добровільному 70% і 50% при обов'язковому;

3. Страхування зернових культур і цукрового буряка страхуються в обов'язковій формі:

в) не залежно від форми власності.

4. Страхувальниками сільськогосподарських культур можуть виступати:

в) фізичні і юридичні особи.

5. Господарство подало заявку на страхування врожаю у разі його ушкодження. Який з названих ризиків не є страховим.

г) внесення неякісних добрив.

6. За додатковим договором страхування сільськогосподарського майна, може бути застраховано:

в) майно експоноване на виставках;

Тема5. Страхування підприємницьких ризиків

1. Ризик, який визначає можливість виникнення збитків або скорочення розмірів прибутку, який є наслідком державної політики, називається:

в) політичний ризик;

2. По вірогідності виникнення і рівню наслідків, підприємницькі ризики бувають:

а) допустимі, критичні;

3. По сфері виникнення підприємницькі ризики бувають:

г) зовнішні; внутрішні.

4. До короткочасних ризиків відносяться:

в) ризики при транспортуванні продукції;

5. Основою для визначення страхової суми майна, є:

а) дійсна вартість об'єкту;

6. Захист від незадовільних фінансових наслідків, збитку, нанесеного власним персоналом, якому довірили майнові цінності, називається:

а) страхування кредитів довіри;

7. По договорах страхування відповідальності за забруднення довкілля, страховик відшкодовує збитки, заподіяні витратами :

в) страхувальника на оплату штрафів.

Тема 6. Страхування технічних ризиків

1. При страхуванні будівельних ризиків в суму збитку входять:

д) вартість пошкодженого будівельного устаткування.

2. Об'єктом страхування будівельних ризиків можуть бути:

г) транспортна техніка в межах будівельного майданчика;

3. У разі страхування машин від поломок, страховиком не відшкодовуються збитки, які виникли внаслідок:

г) перевантаження машин.

4. За договором страхування застрахованими є будівельно-монтажні роботи і будівельне устаткування. Назвіть ризики, які не покриваються страховим захистом за таким договором.

г) дефекти проектування;

5. Страхування EAR - це:

б) страхування монтажних ризиків;

Тема 8. Страхування фінансово-кредитних ризиків

1. Ризик пов'язаний з можливістю невиконання підприємницькою фірмою своїх фінансових зобов'язань перед інвестором в результаті використання для її фінансування зовнішньої позики, називається:

в) кредитний ризик;

2. Страхування ризику засновника відносять до:

б) фінансового ризику;

3. Страхування фінансових гарантій відносять до:

а) гарантійного страхування;

4. При делькредерному страхуванні у стосунки вступають:

б) 2 сторони;

5. При гарантійному страхуванні позичальник є:

г) страхувальником;

6. При гарантійному страхуванні кредитор є:

г) застрахованим;



Список використаних джерел

1. Бабенко В. Канали розподілу страхових послуг в промислово розвинутих країнах // Економіка України. - 1997. - № 7. - С.

2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. - К.: Знання, 1997. - 216 с.

3. Галагуза Н. Ф. Реклама в страховании: ключ к успеху. - М.: Финансы, 1995. - 132 с.

4. Ефимов С. Л. Энциклопедический словарь: Экономика и страхование. - М.: Церих-ПЭЛ, 1996. - 528 с.

5. Європейський досвід страхової діяльності і вдосконалення її кадрового забезпечення. Професійні дискусії педагогів і практиків Сходу і Заходу / Матеріали Міжнародної конференції 17-18 жовтня 1996 р. - К., 1996. - 136 с.

6. Іляшенко С. С. Страхування вкладів фізичних осіб // Вісник НБУ. - 1997. - № 3. - С. 21-22.

7. Концепція медичного страхування населення за участю страхових організацій // Україна - Бізнес. - 1996. - 26 груд.

8. Програма заходів щодо розвитку медичного страхування (Проект) // Україна - Бізнес. - 1998. - № 34. - 2 верес.

Размещено на Allbest.ru

...