Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Майнове страхування та його розвиток в Україні

Зміст

страхування майновий платоспроможний

Вступ

1. Поняття, ознаки, функції та галузі страхування

2. Особливості розвитку майнового страхування в Україні на сучасному етапі

3. Проблеми розвитку галузі майнового страхування в Україні та шляхи їх вирішення

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми.

Страхування водночас є засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків. А у ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, як фактор стабілізації економіки, як засіб захисту господарської діяльності та добробуту членів суспільства, з іншого боку, як вид діяльності, що приносить дохід. Метою страхування -- захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Страхування поділяється на добровільне й обов'язкове.. Майнове страхування є формою захисту від ризиків, що загрожують майну чи групі речей від втрати (знищення) чи пошкодження, а також підприємницьких ризиків, однією із галузей страхування, закріпленої законодавчо. Але захист від зазначених ризиків здійснюється за умови, що вони не носять навмисний характер.

На даний момент в Україні реально існує та працює два види майнового страхування, пов'язаного з нерухомістю.

Перший, відомий з часів соціалізму - страхування від втрати майна (на випадок вогню, стихійного лиха, аварій комунікаційних мереж та протиправних дій третіх осіб). Другий - страхування фінансового ризику покупця нерухомості.

Незначні обсяги доходів населення та фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів гальмують поступальний розвиток страхування. Серед організаційно-правових проблем можна згадати відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері страхування; недосконалість чинної нормативно-правової бази; слабкий розвиток інфраструктури; протекціонізм, галузевий монополізм; надмірна кількість видів обов'язкового страхування та неадекватність їх фінансового забезпечення; недостатній рівень державного регулювання страхового ринку тощо. Серед інформаційно-аналітичних проблем -- значна інформаційна закритість страхового ринку, що вважається однією з найбільш закритих зон ринку фінансового. Оприлюднення інформації відстає у часі, недосконалі форми обліку спричиняють її викривлення, внаслідок чого неможливо простежити динаміку розвитку конкретних видів страхування, приймати своєчасні та ефективні управлінські рішення.

Метою курсової роботи є дослідження проблемних питань майнового страхування та перспективи його розвитку в Україні.

Завдання:

- вивчити поняття, ознаки, функції та галузі страхування;

- розглянути особливості розвитку майнового страхування в Україні на сучасному етапі;

- дослідити проблеми розвитку галузі майнового страхування в Україні та шляхи їх вирішення.

Структура курсової роботи: курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та розміщена на 27 сторінках.

1. Поняття, ознаки, функції та галузі страхування

Страхування як наука, як галузь знань та як сфера бізнесу характеризується багатьма специфічними поняттями.

Економічна категорія страхування є складовою частиною категорії фінансів, оскільки перерозподільчі відносини, які притаманні страхуванню, пов'язані з формуванням страхового фонду за допомогою визначених страхових платежів та з відшкодуванням шкоди учасникам страхування за рахунок цього фонду. Тим самим страхування пов'язане з ймовірним рухом грошової форми вартості.

Страхування - сукупність перерозподільчих відносин між його учасниками з приводу використання і формування цільового фонду, який призначений для захисту страхових інтересів осіб та відшкодування матеріальних збитків в разі настання події чи явища обумовленого угодою або законом [13, стор.23].

Для характеристики змісту страхування в сучасних умовах як перерозподільчого відношення можна вказати на такі його ознаки.

Під час страхування виникають грошові перерозподільчі відносини, причиною яких є наявність страхового ризику, можливість виникнення події, що здатна зумовити матеріальні чи інші втрати.

Специфікою перерозподільчих відносин, зумовлених страхуванням, є те, що вони виникають між учасниками. які пов'язані з солідарною розкладкою величини збитку одного з них на всіх. З метою організації замкнутої розкладки збитку на всіх учасників страхування утворюється цільовий страховий грошовий фонд, джерелом якого є встановлені внески всіх застрахованих юридичних чи фізичних осіб [11, стор.196]. Обсяг внеску і виражає долю кожного з них в розкладці збитку. Очевидно, що розширення сукупності учасників страхування створює умови для зменшення страхових платежів і тим самим робить доступнішими страхові операції.

Саме замкнута розкладка збитку є відмітною ознакою категорії страхування, її особливістю по відношенню до інших фінансових категорій. Згадаймо, що доходи державного бюджету, наприклад, формуються за рахунок платежів (податків) юридичних і фізичних осіб, але використовуються (витрачаються) за межами їх надходження і на різні цілі, які безпосередньо не пов'язані з умовами їх виробництва (оборона, загальне управління, тощо).

Особливістю страхування є те, що воно передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як в територіальному (просторовому) розміщенні, так і в часі. Щоб забезпечити ефективний територіальний перерозподіл страхових коштів на протязі певного часу між застрахованими суб'єктами, необхідне значне залучення учасників на великій території.

Виходячи з розкладки збитку в часі та враховуючи випадковий характер виникнення надзвичайних подій, відшкодування їх негативних наслідків за рахунок страхового фонду не обмежується одним господарським роком. Можливе і таке, що надзвичайні події такого роду не виникають декілька років підряд. У всякому разі, точний час їх надходження передбачити важко, за виключенням деяких з них (повені, засухи, тощо).

Названі обставини викликають необхідність резервування частини страхових платежів, що надійшли у сприятливі роки, для створення певного запасного фонду. Його призначення - бути джерелом відшкодування надзвичайних збитків в році, коли вони перевищили середній рівень.

Характерною особливістю страхування є поверненість страхових платежів, що внесені у страховий фонд. За виключенням тієї частини страхових сум, що йде на забезпечення діяльності страхової організації, сукупність страхових платежів направляється для відшкодування ймовірного збитку. Величина їх встановлюється на основі вірогідного збитку за розрахунковий період (5 чи 10 років) в межах певного регіону і повертається у формі відшкодування втрат протягом прийнятого в розрахунок часового періоду в тому ж таки територіальному масштабі [14, стор.116].

Якраз повернення частини виплачених коштів носить ознаки кредитних відносин. Тому страхування можна вважати не лише фінансовою, а й певною мірою кредитною категорією.

Виходячи з аналізу специфіки перерозподільчих відносин, що властиві страхуванню, можна дати йому таке визначення. Змістом страхування є система замкнутих перерозподільчих відносин між його учасниками, об'єктом яких є формування ними цільового страхового фонду за рахунок грошових внесків, і відшкодування з нього можливого надзвичайного та іншого збитку застрахованих або для виплати грошових коштів громадянам у випадку втрати ними працездатності.

Важливою умовою здійснення ефективних страхових операцій є забезпечення територіальної (просторової) розкладки збитку на протязі одного господарського року, а потім і розкладки збитку в часі, тобто протягом декількох років підряд. Щоб виконати ці умови, необхідна достатньо масштабна концентрація коштів у страховому фонді.

Саме концентрація коштів у страховому фонді, що витікає з раніше визначених його суттєвих ознак, є найважливішим принципом організації страхових операцій. Це, звичайно, стосується як державної системи страхування, так і кожної недержавної страхової компанії, якщо вона намагається (а інше в ринкових умовах є безглуздям) до тривалої беззбиткової страхової діяльності.

Розглянемо функції страхування - ризикову, превентивна, ощадна й контрольну [13, стор.34]. Основну роль відіграє ризикова функція, тому що страховий ризик як вірогідність збитку безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування - надавати грошове відшкодування потерпілим господарюючим суб'єктам або застрахованим громадянам. Саме в рамках реалізації ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування в зв'язку з настанням наслідків випадкових страхових подій.

Превентивна полягає в зменшенні наслідків страхових подій через:

- правові застереження передбачені чинним законодавством або договором страхування, які направлені на позбавлення страхувальника страхових відшкодувань;

- створення фонду запобіжних заходів.

Ощадна полягає в збереженні грошових сум за допомогою заощаджуваних видів страхування.

Контрольна полягає в цільовому формуванні і використанні коштів страхового фонду. Вона виявляється одночасно з вказаними вище умовами страхування [13, стор.36].

Страхування являє собою досить розгалужену систему відносин. Воно структурується за галузями, формами і видами. Галузева класифікація страхування здійснюється за об'єктами страхування, виділення окремих видів характеризує деталізацію об'єктів. Форми організації страхування вказують на їхню правову основу: обов'язкове та добровільне.

Об'єктами особового страхування виступають життя та здоров'я громадян. Видами особового страхування є змішане страхування життя, страхування дітей, весільне страхування і ін. [10, стор.46].

У системі соціального страхування об'єктом страхування виступає працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати. Страхування працевлаштування здійснюється на випадок безробіття. Соціальне страхування має обов'язковий і добровільний характер. В обов'язковому порядку воно здійснюється через загальнодержавні цільові фонди: пенсійний, на випадок безробіття. Добровільне страхування здійснюється через недержавні та відомчі пенсійні фонди і має додатковий характер.

У медичному страхуванні об'єктом страхування виступає здоров'я громадян. Воно проводиться на випадок хвороби і може здійснюватись як в обов'язковій, так і додатково в добровільній формі як через державні, так і недержавні структури [10, стор.47] .

Об'єктом відповідальності страхування виступає зобов'язання страхової особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширенішим видом є страхування громадянської відповідальносі водіїв автотранспортних засобів [10, стор.47].

Об'єктом страхування ризиків є недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, яким притаманний відчутний ризик. Це ризики з кредитних і заставних операцій, з біржових угод, з депозитних вкладів юридичних і фізичних осіб, втрат від коливання валютних курсів і ін. [10, стор.47].

Найдавнішою традиційно розвиненою галуззю страхування є майнове страхування. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки [10, стор.48].

Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових випадків, обумовлених договором страхування.

Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми за договорами майнового страхування покладено дійсну вартість страхованих об'єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також не відшкодовуються в повному обсязі.

Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення, передбаченої конкретним договором страхування. У майновому страхуванні використовують три системи страхового забезпечення: пропорційну, систему першого ризику і граничну (граничного відшкодування) [10, стор.53].

Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, в якій страхова сума за договором перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.

Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором. Тобто якщо при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги загальний обсяг збитків і відшкодовує його в певній пропорції, то в разі використання системи першого ризику обсягом збитків, який перевищує страхову суму, страховик просто нехтує. Зазначений обсяг вважається «другим» ризиком (на відміну від «першого», який підлягає відшкодуванню й від якого походить назва цієї системи).

Обидві ці системи використовуються страховиком як засіб заохочення страхувальника укладати договори на повну вартість майна. Вони втрачають сенс, коли страхова сума за договором і дійсна вартість майна збігаються.

Система граничного відшкодування використовується в тих видах майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника, які обчислено як різницю між заздалегідь обумовленою границею (звідси назва системи) і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на страхування врожаю, втрат від простоїв у виробництві тощо [11, стор.123].

Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, які поділяються на дві підгалузі: страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними розбіжностями в практиці проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб [13, стор.314].

Так, розмір ризику при страхуванні майна фізичної особи, як правило, значно менший, аніж розмір ризику юридичної особи.

Крім того, ризики фізичної особи достатньо прості й однорідні, тому досить часто страховик може видавати стандартний страховий поліс. А ризики юридичної особи складні й неоднорідні, тому часто постає потреба створювати індивідуальні програми страхового покриття.

Процес прийняття на страхування ризиків фізичної особи -- здебільшого річ відносно нескладна. Інколи страховики навіть обходяться без попереднього огляду майна, що страхується. Чого не можна сказати про прийняття на страхування ризиків юридичних осіб. Тут завжди потрібний попередній огляд, оскільки ці ризики істотно різняться між собою.

Складність ризиків юридичних осіб часто спонукає страховика скористатися послугами кваліфікованого страхового посередника (брокера) з його досвідом і знанням, а при страхуванні майна фізичних осіб страховик може сам пропонувати поліси клієнтам, а також використовувати послуги будь-якого посередника: банку, пошти, автостоянки тощо.

Об'єктами страхування в громадян звичайно виступають власні житлові й дачні будинки, господарські споруди, автомобілі, домашнє майно, домашні й сільськогосподарські тварини. Перелік об'єктів майнового страхування юридичних осіб значно ширший. Він включає будівлі й споруди, машини й технологічне устаткування, електронне обладнання, транспортні засоби всіх видів, вантажі, будівельно-монтажні та інженерні ризики, фінансово-кредитні ризики тощо [13, стор.316]. Відповідно до перелічених об'єктів у обох підгалузях виокремлюються конкретні види страхування.

Страхування майна, як правило, здійснюється лише в добровільній формі. Законодавством України передбачені лише два види обов'язкового страхування майна: страхування авіаційних суден і страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах.

2. Особливості розвитку майнового страхування в Україні на сучасному етапі

Страхування в Україні поки що розвинуте слабо. Якщо у західних країнах у пересічного громадянина великий стос страхових полісів на всі випадки життя, то у середньостатистичного українця знайти його практично неможливо. Реальний стан справ відображає статистика: у США страхують 95% потенційних ризиків, а в Україні всього 5-7%.

По даних опитування, проведеного в I-II кварталі 2010 року компанією "КОМКОН-Вектор", у Росії послугами страхових компаній користується 21% москвичів та 15% петербуржців. В Москві найбільш часто страхується нерухомість: про наявність страхових полісів заявило більш ніж 34,1% респондентів.

Про стан страхування нерухомості в Україні точної інформації взагалі немає. Можна буде лише зробити деякі висновки в першому кварталі 2011 року на підставі публікації звітів страховиків, та й то тільки членів Ліги страхових організацій України (це приблизно половина страхових компаній України), так як тільки вони дають розгорнуту річну звітність по видах страхування.

На даний момент в Україні реально існує та працює два види майнового страхування, пов'язаного з нерухомістю.

Перший, відомий з часів соціалізму - страхування від втрати майна (на випадок вогню, стихійного лиха, аварій комунікаційних мереж та протиправних дій третіх осіб). Другий - страхування фінансового ризику покупця нерухомості.

Послугу з першого виду страхування можуть надати лічена кількість компаній, хоча декларують багато. По другому - реально тільки “Інкомстрах”. І проблема не в розмірах статутних фондів, сформованих страхових резервів, а в наявності кваліфікованих фахівців. Крім того “Інкомстрах” на даному етапі активно працює з Асоціацією фахівців з нерухомості (рієлторів) України - АФН(р)У, що дало можливість цій страховій компанії розвинути та вдосконалити цей страховий продукт. Ця співпраця взаємовигідна. Для Асоціації ця вигода полягає в тому, що клієнти агентств нерухомості, які входять в АФН(р)У, при страхуванні платять страховий збір у розмірі 0,5% від вартості квартири при тарифі 1% для всіх інших агентів (агентств) [5,стор.10]. Одним словом, ця страхова компанія має відповідні страхові технології, розроблені за участю Асоціації, та кадри.

"Інкомстрах" надає покупцям нерухомості страховий захист на той випадок, якщо укладені ними угоди купівлі-продажу нерухомості будуть визнані недійсними за позовами третіх осіб, через що покупці можуть втратити право власності на придбане майно. Іншими словами, страхова компанія повертає покупцю гроші, сплачені за нерухомість, яку за рішенням суду відчужено на користь третьої особи. Це називається страхуванням фінансового ризику покупця нерухомості.

Майно - той субстант, без якого неможливе існування людини. Саме майно забезпечує первісний поштовх, який веде до її благополуччя. Тому люди завжди прагнули до його збереження і примноження. Кожна особа, фізична або юридична, володіє майном. Тому забезпечення його безпеки - природне прагнення кожного власника. А світовий досвід переконливо довів, що найефективнішою, найекономічнішою формою захисту є страхування. Актуальність цього положення особливо загострюється в період докорінних змін в економіці країни, її структурного реформування, в період широкої приватизації державного майна, все зростаючих обсягів іноземних інвестицій, інтенсивного розвитку підприємницької діяльності.

Спочатку робота проводилась з НАСК “ОРАНТА”. Пропонований вид страхування мав більше страхове покриття та більший тариф. На таких умовах погодилися працювати не багато компаній, та й для клієнтів це було недешево.

Страхова компанія "Інкомстрах" впровадила страховий продукт, який отримав більшу популярність, а головне став більш доступним, оскільки має прийнятний страховий тариф. Пропонується страхове покриття (відшкодування) тільки на випадок, якщо третіми особами буде поданий позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Тобто, якщо виникають претензії між покупцем та продавцем, то це не є страховим випадком. Але існує особливість, яка приваблює клієнта. Якщо позов поданий, а судовий розгляд триває досить довго (іноді затягується на роки), строк дії договору страхування автоматично продовжується до моменту винесення судом рішення за даним позовом, а страхувальнику потрібно тільки попередити страхову компанію про подачу позову третьою особою в строк, зазначений в договорі страхування. Страховик зі свого боку докладе максимум зусиль, щоб надати допомогу клієнту під час розгляду справи в суді, бо це в його інтересах також. Страхувальнику гроші виплачуються після рішення суду, яке вступило в дію.

Коли настане страховий випадок, страхова компанія зніме хоча б одну головну біль - відразу виплатить гроші, а розбиратися з продавцем буде сама.

Досвід показує, що з часом все більше клієнтів починають розуміти, що страхувати свій фінансовий ризик вигідно і потрібно - краще заплатити 0,5% від вартості квартири додатково і спати спокійно, ніж втратити все, коли наступить страховий випадок. І тут роль ріелтора визначальна, бо він може краще оцінити ситуацію і визначити ступінь ризику клієнта при купівлі нерухомості. Та й для агентства нерухомості це престижно - додаткова послуга і гарант. За попередніми експертними оцінками загальний обсяг страхових премій у 2008 році склав близько 24 009 млрд. грн. [18, стор.16].

Загальною тенденцією на ринках фінансових послуг, як і в основних галузях економіки, став спад темпів росту ділової активності на кінець року. Обсяги основних наданих послуг, портфель договорів протягом року зберігали спадаючу динаміку. Показник загальних активів фінансових установ до кінця року набув тенденції щодо скорочення темпів спаду та стабілізації.

Частка валових страхових премій у відношенні до ВВП зменшилась на 0,3 в.п. (у 2008 році співвідношення валових страхових премій до ВВП становило 2,5%). За результатами 12 місяців 2009р. відмічалися спад більшості показників страхової діяльності, у порівнянні до 12 місяців 2008 року динаміка показників свідчила про такі тенденції:

§ на 2,1% зменшилась кількість укладених договорів, при цьому кількість договорів, укладених з фізичними особами, зросла на 2,7%;

§ на 14,9% зменшились обсяги надходжень валових страхових премій, а обсяг чистих страхових премій зменшився на 20,8%;

§ на 4,4% зменшились валові страхові виплати/відшкодування, а обсяг чистих страхових виплат - на 6,2%;

§ на 2% знизилися обсяги вихідного перестрахування, в тому числі обсяги премій, сплачених на внутрішньому ринку зменшились на 3%, а на зовнішньому зросли на 6,4%;

§ на 7% зменшився обсяг страхових резервів;

§ на 0,1% зросли загальні активи, з них активи, визначені законодавством для представлення коштів страхових резервів - на 0,9% [20].

Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків, особливо зважаючи на зменшення капіталізації у таких секторах як кредитна кооперація.

Обсяг валових страхових виплат за 2009 рік знизився на 4,4% порівняно з аналогічним періодом 2008 року (до 6 737,2 млн. грн.), а обсяги чистих страхових виплат зменшились на 7,5% і становили 6 056,4 млн. грн. [20].

Без рішучих дій державі не можна буде одержати надійне джерело розвитку реформ і забезпечення населення. Ось чому до страхування все більше притягнута увага банкірів, підприємців, і, безумовно, органів державної влади. Не випадково Урядом у лютому цього року затверджена Програма розвитку страхового ринку на найближчі 4 роки, яка передбачає подальше збільшення валових показників, а також частки страхування в економіці України.

Кількість страхових компаній станом на І півріччя 2009 - 2010 рр. (див. додаток 1).

3. Проблеми розвитку галузі майнового страхування в Україні та шляхи їх вирішення

Головні проблеми майнового страхування:

· велика кількість слабо капіталізованих страхових компаній;

· велика частка псевдострахування;

· виведення капіталу із України з використання схем перестрахування [17, стор.213].

Серед економічних проблем -- низький платоспроможний попит фізичних та юридичних осіб на страхові послуги, незначні обсяги й недосконала структура капіталу страхових компаній, відсутність надійних інвестиційних інструментів для довгострокового розміщення страхових резервів.

Незначні обсяги доходів населення та фінансових ресурсів господарюючих суб'єктів гальмують поступальний розвиток страхування. А недостатність початкового капіталу, повільні темпи його нарощування, розмір сформованих резервів переважної більшості вітчизняних страхових компаній зумовлюють, у свою чергу, їх вкрай низькі можливості з покриття великих збитків.

Сьогодні в Україні не існує привабливих для страховиків довгострокових інвестиційних інструментів. Акції та облігації інвестиційно привабливих підприємств вкрай важко придбати. Це не тільки гальмує зростання інвестиційної діяльності самих компаній, збільшення доходів від неї, а й позбавляє економіку значних обсягів «довгих» грошей.

Серед організаційно-правових проблем можна згадати відсутність цілеспрямованої державної політики у сфері страхування; недосконалість чинної нормативно-правової бази; слабкий розвиток інфраструктури; протекціонізм, галузевий монополізм; надмірна кількість видів обов'язкового страхування та неадекватність їх фінансового забезпечення; недостатній рівень державного регулювання страхового ринку тощо.

Законом України «Про страхування» передбачено 34 види обов'язкового страхування, що навіть не мають зарубіжних аналогів [2]. Рішення про їх запровадження прийнято поспіхом, без належного соціально-економічного обґрунтування. Окремі види такого страхування чітко законодавчо не врегульовані, оскільки мають відсильні норми або не визначені в українському правовому полі поняття. Майже для 2/3 видів обов'язкового страхування немає необхідної нормативної бази.

У регулюванні страхового ринку також залишається ціла низка невирішених проблем:

· недостатня узгодженість дій державних органів, що опікуються питаннями страхування, між собою, а також цих органів і СРО;

· недостатній обсяг повноважень державних органів на санкції та притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства, що не сприяє підвищенню рівня відповідальності професійних учасників ринку;

· відсутність якісної системи обліку, звітності, розкриття інформації та нагляду за діяльністю страхових компаній, що обмежує можливості потенційних інвесторів і споживачів страхових послуг щодо вибору страхової компанії, зменшує можливості ринку з мобілізації вільних ресурсів, зростання обсягів страхового посередництва [17, стор.241].

Негативним чинником є наявність компаній, що обстоюють виключно корпоративні інтереси, будуються за галузевою ознакою та працюють під опікою різних міністерств і відомств, місцевих органів влади. Інколи банки вимагають від клієнтів страхувати заставне майно в афільованій з ними страховій компанії. Все це спричиняє монополізацію окремих сегментів ринку відомчими страховими компаніями.

Сьогодні ринок посередників дуже слабкий і незначний, взаємовідносини між ними і страховими компаніями прямо протилежні прийнятим у світі, чинна нормативно-правова база їх діяльності містить чимало застарілих вимог.

До функціональних проблем належать відсутність середньо- й довгострокового планування діяльності; низький рівень кваліфікації кадрів тощо.

Топ-менеджери в більшості випадків не допускаються до процесу прийняття кінцевих рішень і не досить зацікавлені в результатах діяльності компанії. Це призводить до хаотичності розвитку окремих страхових компаній, частої зміни курсу, відсутності бачення перспектив.

Страховий ринок відчуває гостру потребу у вузькоспеціалізованих професіоналах. Інколи страховій компанії простіше підібрати висококласного топ-менеджера, ніж грамотного спеціаліста середньої ланки. Все це негативно позначається на обсягах і якості страхових послуг, призводить до зловживань і правопорушень.

Серед інформаційно-аналітичних проблем -- значна інформаційна закритість страхового ринку, що вважається однією з найбільш закритих зон ринку фінансового. Оприлюднення інформації відстає у часі, недосконалі форми обліку спричиняють її викривлення, внаслідок чого неможливо простежити динаміку розвитку конкретних видів страхування, приймати своєчасні та ефективні управлінські рішення.

Звітні дані не дозволяють достовірно судити про реальний фінансовий стан і результати діяльності страхових компаній. Це зумовлено тим, що: 1) окремі показники, які істотно впливають на фінансовий стан страхових компаній, згідно із законодавством просто не вносять до звітності; 2) звітні показники трактуються компаніями по-різному. Водночас чинна звітність містить низку зайвих даних, що не дають точного уявлення про результативність діяльності страховиків [5, стор.26].

Відсутні й банки даних про недобросовісних страхувальників. Немає досконалих рейтингів страхових компаній, що би полегшували оцінку стану страховиків.

Страховому нагляду бракує аналізу фінансового стану власника; проголошення небажаними певних видів страхової практики; прийняття рішень про фінансове оздоровлення страхових компаній; практики недопущення до управління страховими компаніями осіб, винних у фінансових зловживаннях.

Нестача доступних інформаційно-аналітичних матеріалів про діяльність страхових компаній, недостатня реклама страхових послуг спричиняють неінформованість переважної більшості населення про страхування, його правила й у кінцевому підсумку -- зумовлюють низьку страхову культуру громадян. Впровадження обов'язкового страхування власників автотранспортних засобів має підтримку лише 40,4% громадян; 34% опитаних не вбачають необхідності такого кроку.

Є в страхуванні й соціально-психологічні проблеми. Тут уже вкотре доводиться повертатися до питання про довіру чи недовіру, спричинену не тільки систематичним невиконанням державою взятих зобов'язань чи загальновідомими фактами створення страховиками «фінансових пірамід». Мусимо говорити й про відсутність належної системи гарантування страхових виплат; часто занижені, а тому непривабливі для потенційних клієнтів, розміри страхових компенсацій.

Саме недовіру до страхових компаній називають громадяни, які не мають жодного страхового полісу, головною причиною свого небажання страхуватися. Це підтвердили 55,8% опитаних з числа незастрахованих (зауважмо, відсутність грошей є головною причиною відмови від страхування лише 23,8% респондентів). Довіру до страховиків засвідчили лише 10,7% громадян; до державних фондів соцстраху -- 17,5%, недержавних -- 4,7%. Для порівняння: державним банкам довіряють 23,7% опитаних, недержавним -- 7,8% [3].

Однак більш глибинна, ніж недовіра до страхових компаній, причина низького рівня страхування -- невпевненість громадян у майбутньому, втрата соціальної перспективи. 76% громадян засвідчили, що вони не бачать зараз своєї соціальної перспективи в Україні, і лише 11,9% дотримуються протилежної позиції. Тільки 17,3% опитаних планують своє життя на більш-менш значну перспективу: на три-п'ять років -- 6,9%, 5--10 років -- 4,7, 10--15 років і більше -- 5,7% [3].

Шляхи вдосконалення існуючої в Україні галузі майнового страхування.

Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає нині безпрецедентних змін. У якомога більш стислі строки потрібно подолати шлях від централізованої планової економіки до господарства, що функціонує на ринкових засадах. Зміни мають бути фундаментальні й стосуватися політичних, юридичних, економічних, соціальних і технологічних аспектів еволюції суспільства. Отже реформування тривалий час впливатиме на розвиток усіх галузей економіки країни.

Головні перетворення полягають у структурних змінах форм власності. Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію форм її страхового захисту. Серед змін, які відбуваються нині в Україні, найістотніше вплинути на подальшу долю страховиків можуть наступні [6, стор.154-155].

Здійснення приватизації майна переважної кількості підприємств, що раніше належали до державного сектора економіки. Це зумовлює підвищення страхового інтересу як щодо захисту майна, так і щодо страхування відповідальності підприємств. Потрібно намагатися охопити страхуванням насамперед ризики засновників та акціонерів компанії. Це сприяє швидшому започаткуванню та подальшому розвитку страхової діяльності, підвищує довір'я до нового страховика, що дуже важливо для укріплення позиції на страховому ринку.

Зміни в джерелах сплати страхових платежів. Тепер і за добровільними видами страхування майна підприємств (включаючи транспортні засоби, вантажі) страхові премії додаються до витрат на виробництво, що відповідно зменшує базу оподаткування. Це значно підсилює фінансові можливості підприємств, спонукає їх брати участь у страхуванні.

Зростання рівня реальної середньої заробітної плати працюючих. Ця обставина дає нові можливості активізувати залучення населення до страхування життя, від нещасних випадків, страхування нерухомості, транспортних засобів та домашнього майна. Водночас зростання заробітної плати призводить до подорожчання трудових ресурсів, зайнятих у страхуванні.

Суттєве зниження рівня інфляції, завдяки якому зміцнюється довіра страхувальників до реальності відшкодування збитків. Проте особливу увагу слід приділити врахуванню у правилах і договорах страхування можливості коригувати страхову суму та суму платежів у зв'язку з відхиленням реальної вартості застрахованого майна під впливом інфляції (дефляції) грошової одиниці.

Стан криміногенної ситуації, особливо у великих містах, що призводить до підвищення рівня збитковості за багатьма договорами. Така тенденція вимагає коригування страхових тарифів, вжиття разом зі страхувальниками й правоохоронними органами додаткових запобіжних заходів щодо охорони об'єктів страхування.

Зміна порядку нарахування й віднесення на витрати амортизаційних відрахувань на основні засоби. Прискорена амортизація призведе до збільшення коливань між залишковою вартістю об'єкта за балансом підприємства і його реальною вартістю. Це потрібно брати до уваги і в умовах страхування.

Очікуване збільшення кредитних інвестицій у підприємницьку діяльність. Це потягне за собою, зокрема, збільшення масштабів використання страхових послуг у частині страхування майна від вогню й стихійного лиха, технічних ризиків, майна, що передбачається під заставу, страхування відповідальності.

Розпочато процес формування українського фондового ринку. Розвинений ринок цінних паперів дасть змогу страховикам прискорити продаж власних акцій і цим самим залучити додатковий капітал до статутного фонду. Водночас, це сприятиме оперативнішому вирішенню питання про інвестування тимчасово вільних коштів у цінні папери й, при потребі, їх продажу. Розвиток фондового ринку потягне за собою впровадження нових страхових послуг.

Коливання банківської облікової ставки, що безпосередньо впливає на прояв заощаджувальної функції страхування, вносить відповідні зміни в доходи страховиків від розміщення депозитів та визначає деякі інші параметри фінансової діяльності.

Зростання можливостей підприємств щодо реалізації продукції, особливо на експорт. Це створює сприятливі умови для розширення страхування експортних кредитів, страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, страхування вантажів та відповідальності перевізника вантажу, страхування юридичних втрат на розгляд претензій.

Стабілізація економічного стану на багатьох підприємствах дозволяє поступово переходити до страхування втрат, до яких можуть призвести перерви у виробництві в разі настання стихійного лиха, техногенних аварій або інших страхових подій.

Поглиблення проблеми безробіття, що зумовлює зростання потреби в страхуванні роботодавця на цей випадок.

Поява в регіонах нових страховиків, що володіють аналогічними ліцензіями на страхову діяльність. Компанія має ретельної вивчати можливості своїх конкурентів і відповідно реагувати підвищенням якості своїх послуг.

Доцільність залучення до реалізації полісів страхових посередників. Страхові брокери й агенти сприяють, як правило, зростанню кількості договорів і розширенню географії страхувальників, а це позитивно позначається на надходженні страхових премій і формуванні раціональної структури страхового портфеля.

Перестрахування ризиків на облігаторних засадах. У зв'язку з цим потрібно ретельно дібрати перестраховиків і укласти з ними відповідні угоди. У свою чергу, в межах нормативів платоспроможності доцільно збільшити обсяг операцій із приймання ризиків на перестрахування. Перспективним напрямком розвитку внутрішнього ринку страхування є створення регіональних і спеціалізованих страхових пулів.

Посилення спілкування з потенційними страхувальниками, наданням їм різних консультацій з ризик-менеджменту, страхування ризиків та інших питань, що не виходять за межі статутної діяльності компанії.

Можливості тіснішої взаємодії з місцевими органами влади. Ці стосунки можуть виявлятися у взаємному прагненні розслідувати причини страхових подій, створити зручніші умови для розміщення офісу компанії, рекламних матеріалів, фінансувати за рахунок коштів страховика ряд запобіжних заходів, купувати цінні папери, що емітують місцеві адміністрації тощо.

Державна політика, спрямована на приватизацію, проведення протиінфляцінних заходів, упорядкування оподаткування як страхувальників, так і страховиків, відсоткових ставок, валютних курсів, фінансового контролю, забезпечує серйозні передумови для активізації страхової діяльності. Стратегія кожної конкретної компанії полягає в тому, щоб максимально скористатися цими можливостями. Разом з тим мають бути своєчасно враховані й чинники, що ускладнюють роботу страховиків.

Висновки

Отже, ми можемо зробити висновок що суттєвим стимулом для розвитку ринку майнового страхування є посилення зацікавленості власників, а також розпорядників майна в його збереженні, що пов'язано з масовою приватизацією в Україні і поступовим подоланням стереотипу про те, що держава відшкодує завданий збиток. У майновому страхуванні розвиток відбувається в напрямку створення нових програм, що включають декілька видів страхування по іпотечному страхуванню, страхуванню лізингових операцій, страхуванню банківських ризиків, страхування втрати прибутку унаслідок вимушеної зупинки виробництва, страхування права власності на об'єкти нерухомості, страхуванню автомобільного транспорту, програми по страхуванню технічних ризиків: будівельно-монтажних робіт, страхуванню машин і устаткування.

Основними проблемами майнового страхування є:

· недостатня узгодженість дій державних органів, що опікуються питаннями страхування, між собою, а також цих органів і СРО;

· недостатній обсяг повноважень державних органів на санкції та притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства, що не сприяє підвищенню рівня відповідальності професійних учасників ринку;

· відсутність якісної системи обліку, звітності, розкриття інформації та нагляду за діяльністю страхових компаній, що обмежує можливості потенційних інвесторів і споживачів страхових послуг щодо вибору страхової компанії, зменшує можливості ринку з мобілізації вільних ресурсів, зростання обсягів страхового посередництва.

· велика кількість слабо капіталізованих страхових компаній;

· велика частка псевдострахування;

· низький платоспроможний попит фізичних та юридичних осіб на страхові послуги.

Для вирішення цих проблем потрібні шляхи вдосконалення галузі майнового страхування , основними з яких є:

· зміни в джерелах сплати страхових платежів;

· зростання рівня реальної середньої заробітної плати працюючих;

· стан криміногенної ситуації;

· стабілізація економічного стану;

· поглиблення проблеми безробіття;

· доцільність залучення до реалізації полісів страхових посередників.

Досягнення високої якості страхових послуг повинно проводитися не лише в сфері майнового страхування, а й у всіх сферах без винятку. Цього можна досягти по-перше, шляхом постійного вдосконалення класичних страхових продуктів із метою залучити клієнта і запропонувати договір страхування, котрий підходить саме йому. По-друге, постійно поліпшуючи сервісну складову страхової послуги. Низька популярність страхування у населення пояснюється недовірою до цієї фінансової послуги, а також дуже низьким рівнем знань про неї.

Щоб залучити пересічного українця до лав страхувальників, страховим компаніям потрібно діяти в двох напрямах -- надавати послуги високої якості та активно популяризувати їх серед населення. Суттєве зниження рівня інфляції, вплине на довіру страхувальників до реальності відшкодування збитків. Ще однією з найважливіших передумов успішного розвитку страхової справи є забезпечення її висококваліфікованими кадрами. Ефективним напрямком роботи щодо вирішення проблем в сфері майнового страхування є запровадження реальних заходів, які б знизили можливості для корупції та бюрократичних перепон, розробка ефективних механізмів захисту інтересів страхувальників.

Список використаних джерел

1. Конституція України: Затверджена Верховною Радою України 28.06.1996 р.- К.: Право, 1996. - 64 с.

2. Закон України «Про страхування» № 2745-ІІІ від 04.10.2001р.-ВР.

3. Статистичний збірник України за 2008 та 2009 рр.

4. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство «Знання», КОО. - 1998. - 374 с.

5. Барановський О. Великі проблеми маленького ринку. -- «Дзеркало тижня», №30(455).

6. Васюренко А.А. «Страхування в Україні» - К:.-2001.

7. Дубинский Л.А. «Страховий ринок України: Перспективи розвитку» К:. Росток- 1998.

8. Огаренко О.В. Методологічні засади оцінки фінансового стану страховика.// Економіка: проблеми теорії і практики. -2001. -№111.

9. Опарін В.М. Фінанси: Навч. посібник. - 2-ге вид., доп. і перероб. - К:. КНЕУ, 2001. - 240с.

10. Осадець С.С. Страхування: Підручник - Вид. 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2002.

11. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. - К.: Каравела, 2005. - 392 с.

12. Плиса В.Й. Страхування: Довідник. - Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2001. -- 197 с.

13. Ротова Т. А., РуденкоЛ.С. Страхування: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001. -400с.

14. Уманцев Ю.Н. «Страхова справа» К:. - 1999.

15. Страховий бізнес України - (Керівник С.Подий), - К:. Видавництво “Логос”, 2001.

16. Страхові послуги: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Т. М. Артюх. - К.: КНЕУ, 2000. - 124 с.

17. Таркуцяк А.О. Страхування: питання і відповіді: Навч. посібник. -- К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. -- 253 с.

18. Ринок страхування в Україні. Збірник статей / Київ, березень 2004. -- Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, Німецька консультативна група з питань економічних реформ при Уряді України.

19. Програма розвитку страхового ринку України // Страхова справа. - 2001. - №1 (1). - С. 48-55.

20. Сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Додаток 1

Кількість страхових компаній станом на кінець І півріччя 2009-2010 рр.

Кількість страхових компаній	на кінець І півріччя
	2009 р.	2010 р.
Загальна кількість	471	441
в т.ч. СК "non-Life"	396	373
в т.ч. CК "Life"	75	68
Виключено з Держреєстру протягом періоду	9	13
в т.ч. СК "non-Life"	8	8
в т.ч. CК "Life"	1	5
Включено до Держреєстру протягом періоду	11	4
в т.ч. СК "non-Life"	7	3
в т.ч. CК "Life"	4	1

Скорочення: СК "non-Life" - страхові компанії, що здійснюють страхування видів, інших, ніж страхування життя, CК "Life" - страхові компанії, що здійснюють страхування життя.

Размещено на Allbest.ru

...