Суть банківського ризик-менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Суть банківського ризику-менеджменту та види банківських ризиків

Розділ 2. Функції ризик-менеджменту банку

Розділ 3. Формування інфраструктури системи ризик-менеджменту банку

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Вивчення процесу управління банківськими ризиками набуває все більшої актуальності для менеджменту українських банків. На сьогодні немає такої фінансово-кредитної установи котра б не зіткнулася з проблемами в окремих моментах своєї діяльності. Основним завданням менеджменту у таких випадках є зменшення показника імовірності виникнення несприятливих подій та уникнення негативних наслідків. Саме тому, постає проблема наявності системи ризи-менеджменту банку.

Актуальність тематики посилюється ще й наявністю затверджених Національним банком України Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування системи ризик-менеджменту, яка б забезпечувала надійний процес виявлення, оцінки, контролю та моніторингу усіх видів ризиків на усіх рівнях організації. Для цього слід забезпечити чіткий розподіл функцій, обов'язків і повноважень із ризик-менеджменту, а також чітку схему відповідальності за виконання завдань на усіх організаційних рівнях та в усіх підрозділах.

На сучасному етапі розвитку науки про банківські ризики приділяється суттєва увага дослідженню даної проблеми. Так, у наукових працях С. Ілляшенка, І. Гуцала, О. Тарана розкривається глибинний економічний зміст ризику, у повній мірі визначається сутність та чинники, які спричиняють виникнення банківських ризиків. Конкретні аспекти, які безпосередньо стосуються окремих видів банківських ризиків і формування системи ризик-менеджменту, розкрито у працях таких вітчизняних дослідників як Ж. Довгань, А. Старостіна .

Також привертають увагу наукові праці окремих зарубіжних дослідників у сфері управління банківськими ризиками: X. ван Грюнінга, С. Кабушкіна, А. Чугунова , Ю. Русанова.

Мета дослідження: Поглибити знання у сфері банківської діяльності, а зокрема визначити сутність банківського ризик-менеджменту та його функцій та здійснити характеристику основних параметрів організації, планування, оптимізації та моніторингу банківських ризиків.

Завдання:

Визначити суть банківського ризик-менеджменту та види банківських ризиків

Охарактеризувати функції ризик-менеджменту банку

Ознайомитися з формуванням інфраструктури системи ризик-менеджменту банку

Незважаючи на те, що банківська діяльність супроводжується численними ризиками, саме банки покликані уособлювати надійність і безпеку. Оскільки банкіри працюють здебільшого з чужими грошима, то мають намагатися знизити ризиковість своєї діяльності навіть більше, ніж інші підприємці. Отже, управління ризиками розглядається як один із важливих напрямів фінансового менеджменту в банку.

Розділ 1. Суть банківського ризик-менеджменту та види банківських ризиків

В економічній літературі та практиці термін "ризик" вживають досить часто і залежно від контексту в це поняття вкладається різний зміст, оскільки визначення ризику багатогранне. У найширшому розумінні ризиком називають невизначеність щодо здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. У сучасній банківській практиці процес управління ризиками розглядається як ключовий напрям менеджменту. Велика увага приділяється вивченню ризикових сфер і основних видів ризиків, пошуку ефективних методів їх оцінювання, контролю та моніторингу, а також створенню відповідних систем управління.

Ризик вимірюється ймовірністю того, що очікувана подія не відбудеться і не призведе до небажаних наслідків. У банківській справі, як і в інших видах бізнесу, ризик пов'язують передусім з фінансовими втратами, що виникають у разі реалізації певних ризиків. Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, ними можна і потрібно свідомо керувати, пам'ятаючи про те, що всі види ризиків взаємопов'язані і їхній рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення.

Управління ризиками в банківській діяльності називається ризик-менеджмент.

В літературі виділяють такі банківські ризики:

кредитний ризик;

ризик неплатоспроможності суверенної держави і трансфертний ризик;

ринковий ризик;

процентний ризик;

ризик ліквідності;

операційний ризик;

правовий ризик;

ризик репутації.

У банківській діяльності ризик є присутнім при виконанні різних операцій:

ризик повернення кредиту і відсотків за нього;

ризик своєчасного одержання коштів постачальником;

ризик одержання прибутку;

ризик ліквідності і т.д.

Без ризику немає підприємництва. Тому питання стоїть про уміння управляти ним. Головні завдання, що вирішуються в процесі управління ризиками, полягають у тому, щоб:

розпізнати можливі випадки виникнення ризику;

оцінити масштаби передбачуваного збитку;

знайти способи попередження або джерела його відшкодування.

Управління ризиком будується на вивченні в минулому усіх випадків виникнення збитку, прогнозування імовірності їхньої появи для даного конкретного клієнта, попередньому обгрунтуванні способів попередження або відшкодування можливого збитку.

У цілому банківська сфера характеризується вищою ризиковістю порівняно з іншими видами діяльності. Ця особливість зумовлена специфікою тих функцій, які виконує кожний комерційний банк. Банки мають багато партнерів, клієнтів, позичальників, фінансовий стан яких безпосередньо впливає на їхнє становище. Діяльність банку дуже різноманітна і включає операції залучення коштів, випуск і купівлю цінних паперів, видачу кредитів, факторинг, лізинг, забезпечення клієнтів готівкою та ін. Здійснення кожної банківської операції пов'язане з можливістю реалізації кількох ризиків. Через те, що банк одночасно здійснює і активні, і пасивні операції, виникають додаткові ризики, такі як ризик незбалансованої ліквідності, ризик розриву в строках залучення та розміщення коштів, валютний ризик. Це спонукає до пошуку особливих підходів до обмеження їхнього впливу, які одержали назву "управління активами і пасивами банку". Діяльність операційних підрозділів, обов'язковість застосування високотехнологічних інформаційних і телекомунікаційних систем, необхідність постійного контролю, реалізація функцій маркетингової служби супроводжуються низкою функціональних банківських ризиків, яких можуть уникнути інші суб'єкти підприємницької діяльності. Нарешті, саме банківська система в більшості країн світу підлягає жорсткому регулюванню з боку держави та спеціальних органів нагляду. Банк наражається на низку зовнішніх щодо нього ризиків, причому деякі з них, такі як ризик невідповідності умовам державного регулювання, мають першочергове значення в діяльності банку.

Розділ 2. Функції ризик-менеджменту банку

Враховуючи сутність і структуру менеджменту банку, важливим є вивчення проблеми взаємозв'язків між двома підсистемами: об'єкта управління та суб'єкта управління. Так, у системі фінансового менеджменту їх слід розглядати у площині ефективних управлінських дій комплексу відповідальних підрозділів щодо потоків грошових коштів, які перебувають в обороті банку через фінансові операції. Відтак реалізація такого впливу можлива лише завдяки повноцінному виконанню функцій системи фінансового менеджменту як невід'ємних складових будь-якого управлінського процесу.

Загалом, виділяють функції фінансового менеджменту та функції організаційного менеджменту банку. Однак, існує необхідність виокремлення ще однієї групи функцій - функцій системи ризик-менеджменту банку (рис. 1).

менеджмент банк ризик управління

Рис. 1 Функції банківського менеджменту

Вивчення сутності кожної із функцій системи управління банківськими ризиками обумовлено не лише необхідністю теоретичного обґрунтування дієвості системи управління банківськими ризиками, але й законодавчими вимогами. Так, у статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначається, що «банки самостійно вирішують і створюють органи управління фінансовими ризиками з метою забезпечення сприятливих фінансових умов захисту інтересів вкладників та інших кредиторів». Як результат, такий фінансовий захист можливий лише за чіткого виконання головних функцій в управлінському процесі.

Крім того, стаття 2 «Методичних вказівок НБУ щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України» підтверджує ідею комплексного підходу до проблематики формування та функціонування системи управління банківськими ризиками. Зокрема, у статті зазначається: «у своїй діяльності банки повинні намагатися створити комплексну систему ризик-менеджменту, яка б забезпечувала надійний процес виявлення, оцінки, контролю та моніторингу всіх видів ризику на всіх рівнях організації, в тому числі з урахуванням взаємозв'язку між різними категоріями ризиків, а також вирішувала питання конфлікту завдань між необхідністю отримання доходу та мінімізації ризиків»

Ризик-менеджмент як система управління виявляється лише у виконанні певних функцій (див. рис. 1). Слово «функція» походить від лат. "fипсtіо", що означає виконання, коло діяльності, призначення, обов'язок тощо. Функції менеджменту - це види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об'єкта, зумовлені кооперацією і поділом праці серед управлінського персоналу.

Так, суть першої функції ризик-менеджменту - організація управління, зводиться до моделювання управлінського процесу, регламентації та розподілу повноважень між основними суб'єктами, а також формування стратегічних положень ризик-менеджменту. В контексті проблеми слід зазначити, що організаційна структура банку не є чимось сталим, вона постійно змінюється відповідно до мети та стратегічних цілей. Таке твердження зовсім не означає, що організаційна структура можне часто модифікуватися. Внесення змін до структури банку -- це процес досить складний, який потребує врахування низки специфічних особливостей. Тобто процес оптимізації невіддільно пов'язаний із специфікою та масштабами діяльності. Окрім цього проведення організаційних змін не можливе без відповідних зобов'язань з боку вищого керівництва. Будь-які зміни в організації мають відношення до процесів керівництва та прийняття управлінських рішень, а отже, вищий банківський менеджмент мусить відповідним чином схвалити та підтримати їх, щоб забезпечити реальне втілення всіх задумів.

Ефективність функціонування організованої та інтегрованої системи управління банківськими ризиками залежатиме від планування ризиків. У широкому розумінні, планування -- це базова підсистема раціоналізації прийняття управлінських рішень, пов'язаних із майбутніми подіями. У вузькому -- це лише систематична підготовка рішень, пов'язаних із майбутньою діяльністю банку. Тобто таким чином не задіюється процес прийняття управлінських рішень.

Враховуючи сутність і структуру процесу планування банку, необхідно виділити стратегічне, тактичне та оперативне планування інвестиційних ризиків. Важливо зауважити, що термін «планування» не слід ототожнювати з поняттям «прогнозування», оскільки за формою вони характеризують один і той же процес, однак щодо змісту, то тут є суттєва різниця. Так, прогнозування -- це процес передбачення, побудований на ймовірнісному, науково обґрунтованому судженні про перспективи розвитку, також прогнозування дозволяє виявити альтернативні варіанти розвитку запланованого. У цьому разі прогнозування є невід'ємним елементом перспективного планування та водночас однією з найважливіших функцій у механізмі ефективного планування ризиків.

Стратегічне планування, як правило, зорієнтоване на довгострокову перспективу і визначає напрямки в управлінському процесі. Головною метою стратегічного планування є формування потенціалу системи менеджменту банку в умовах постійної невизначеності. У свою чергу, тактичне планування слід розглядати як процес, що створює передумови для реалізації альтернативних напрямків, намічених у стратегічному плані банку.

Оперативне планування передбачає конкретизацію тактичних планів управління ризиками банку і виконує такі функції:

визначає час виконання окремих управлінських кроків шляхом встановлення співвідношень терміну виконання банківських операцій та ідентифікації ризиків даних операцій;

визначає напрямки оперативної підготовки окремих структурних підрозділів банку;

передбачає ведення систематичного комплексного обліку, контролю, аналізу та регулювання процесу управління банківськими ризиками.

У широкому розумінні планування - це процес прийняття й організації виконання управлінських рішень, пов'язаних із майбутніми подіями, на основі їх систематичної підготовки. Планування включає моніторинг і аналіз результатів виконання раніше прийнятих планів, оцінку кон'юнктури ринку, визначення потреб клієнтів і стратегічних задач, які стоять перед банком. Планування у вузькому розумінні визначають як систематичну підготовку рішень, пов'язаних із майбутнім банку.

Загалом під механізмом планування слід розуміти сукупність засобів і методів, за допомогою яких приймаються планові рішення і забезпечується їх реалізація. Механізм планування включає:

Апарат вироблення цілей і завдань функціонування системи ризик-менеджменту банку.

Функції планування.

Методи планування.

Дані компоненти механізму планування взаємообумовлені як елементи однієї системи. Логіка такого зв'язку полягає у тому, що закономірності управлінського циклу породжують цілі і завдання, а вони, у свою чергу, обумовлюють методи планування банківських ризиків. Так, система цілей управління банківськими ризиками повинна відповідати таким критеріям:

функціональність (щоб керівники різних рівнів могли досить легко трансформувати цілі ризик-менеджменту, які формуються на більш високому рівні, у завдання для нижчих рівнів менеджменту);

постійний зв'язок між довгостроковими та короткостроковими цілями;

періодичність перегляду цілей з метою гармонізації внутрішніх можливостей із зовнішніми умовами, в яких працює банк;

забезпеченість необхідною концентрацією ресурсів і зусиль;

системність (необхідно завжди формувати систему цілей, а не одну мету);

цілі повинні охоплювати всі сфери управління ризиками.

Успіх реалізації цілей визначатиметься раціоналізацією підцілей і завдань, які будуть виокремлені у подальшому процесі планування.

Також серед основних функцій планування ризик-менеджменту слід виділити:

1) мотивацію (процес планування повинен ініціювати ефективне використання матеріального та інтелектуального потенціалу банківської установці в управлінні ризиками);

прогнозування (основою процесу планування є якомога більш точний прогноз стану зовнішніх і внутрішніх невизначеностей шляхом систематичного аналізу усіх чинників банківських ризиків. Якість прогнозу більше характеризуватиме якість плану в цілому);

оптимізацію (планування повинно забезпечити вибір допустимих і найкращих, з точки зору обмежень та альтернатив, шляхів використання ресурсів банківської установи);

координацію та інтеграцію (планування повинно скоординувати дії ризик-менеджерів як у процесі розробки плану, так і в процесі його реалізації.Крім того, передбачити конфлікт інтересів і забезпечити повну інтеграцію завдань та цілей ризик-менеджменту у механізм менеджменту банку);

впорядкування дій (з допомогою планування визначається єдиний порядок дій працівників банку усіх рівнів щодо управління ризиками).

Разом з тим під методами планування слід розуміти способи реалізації планової ідеї. Основним аспектом тут є напрямки планування, серед яких виділяють.

Прогресивне планування (спосіб «знизу вгору»). При такому методі планування здійснюється від нижчих рівнів ієрархії до вищих. Нижчі організаційні структури самі складають детальні плани своєї роботи, які в подальшому інтегруються у вищі, формуючи загальний план;

Ретроградний метод (спосіб «зверху вниз»). В цьому випадку процес планування здійснюється на основі загального плану шляхом деталізації його
показників зверху вниз. При цьому структурні підрозділи зобов'язані трансформувати положення загального плану у плани своїх дій.

Круговий метод (зустрічне планування). Цей метод є синтезом вищезгаданих методів планування. Він передбачає розробку плану у два етапи. На першому етапі (зверху вниз) відбувається планування за головними цілями. На другому етапі (знизу вгору) формується остаточний план системи деталізованих показників. При цьому у плани включають найбільш вдалі рішення.

Безперечно, що найголовнішим і найбільш бажаним результатом реалізації плану управління ризиками є оптимізація показника сукупного рівня ризику банківської установи. Під оптимізацією слід розуміти приведення співвідношення ризик/дохід до прийнятного для банку рівня або «процес приведення системи у найкращий стан». У процесі оптимізації можливим є вибір таких кроків для ризик-менеджерів усіх рівнів:

Повне сприйняття ризику. Приймаючи ризик, менеджери банку погоджуються з тим, що несприятливі обставини наявні, а змінити параметри ризику неможливо або просто недоцільно.

Ухилення від ризику. Менеджерам необхідно виключити ризикові ситуації, навіть шляхом відмови від ризикових видів банківських операцій.

Трансформація ризику. Тобто це зміни виду ризику, ймовірності його реалізації, суми та рівня втрат.

Резервування. Тобто формування резервів на випадок реалізації ризиків.

Збалансування активів і пасивів, активне управління ними.

Однак, для отримання бажаних наслідків від реалізації усіх вищеперелічених функцій необхідно сформувати ефективний механізм моніторингу банківських ризиків. Під поняттям «моніторинг ризику» слід розуміти регулярне функціонування підсистеми оцінки та контролю рівня банківських ризиків. Моніторинг повинен базуватися на конкретній інформації, тобто на даних обліку, звітності, внутрішнього та зовнішнього аудиту, а також інформації, яка подається спеціалізованими службами банку. У процесі обробки інформації, яка надходить із різноманітних джерел, менеджерам банків слід пам'ятати і про можливість існування інформаційних ризиків.

Формуючи механізм моніторингу банківських ризиків для фінансово-кредитних установ, слід виокремити базовий компонент, яким є підсистема контролінгу банківських ризиків.

У даному випадку контролінг не слід ототожнювати із процесом контролю, хоч слова мають спільний корінь. У науковій літературі контролінг визначається як синтез елементів обліку, аналізу, контролю, планування, реалізація яких забезпечує вироблення альтернативних підходів при здійсненні оперативного та стратегічного управління у процесі досягнення кінцевої мети і результатів діяльності. Специфічною функцією контролінгу є забезпечення координації системи планування та контролю, а також системи інформаційного забезпечення ризик-менеджменту у системі управління фінансово-кредитної установи.

Для раціоналізації моніторингу необхідно формувати перелік індикаторів ризику, тобто показників чи параметрів, які теоретично чи емпірично пов'язані із рівнем сукупного ризику. Ефективна система моніторингу банківських ризиків дозволяє коригувати діяльність банку згідно із певними попереджальними сигналами, які генеруються нею з обов'язковим використанням механізму зворотного зв'язку. Відтак результативність системи ризик-менеджменту в цілому залежить від ефективності системи моніторингу.

Розділ 3. Формування інфраструктури системи ризик-менеджменту банку

Для оцінки, контролю та моніторингу усіх видів ризиків на усіх рівнях організації потрібно забезпечити чіткий розподіл функцій, обов'язків і повноважень із ризик-менеджменту, а також чітку схему відповідальності за виконання завдань на усіх організаційних рівнях та в усіх підрозділах.

Завданням груп ризик-менеджерів є виявляти, вимірювати і оцінювати ризики для кожної структурної одиниці і виробити позицію банку по цих ризиках. При цьому, об'єм ризиків, що приймаються банком повинен відповідати загальним принципам стратегії управління ризиками. Як свідчить міжнародний досвід, в таких групах ризик-менеджерів бувають досить різні конфігурації. Сама структура групи залежить від типу банку, в якому вони створюються. Так, у великих універсальних банках із розгалуженою філійною сіткою, слід формувати групу з управління ризиками по кожному напрямку діяльності і для кожної філії. У свою чергу, в менших банках управлінням ризику може займатися єдина група ризик-менеджерів.

Організаційна структура банку являє собою не щось стале, раз і назавжди прийняте, вона постійно змінюється відповідно до мети та стратегічних цілей. Проте, таке твердження зовсім не означає, що організаційна структура можне часто модифікуватися. Внесення змін до структури банку -- це процес досить складний, що потребує врахування низки специфічних особливостей. Тобто, на наш погляд, процес оптимізації невіддільно пов'язаний із специфікою та масштабами діяльності. Окрім цього, проведення організаційних змін не можливе без відповідних зобов'язань збоку вищого керівництва. Будь-які зміни в організації мають відношення до процесів керівництва та прийняття управлінських рішень, а, отже, вищий банківський менеджмент мусить відповідним чином схвалити та підтримати їх, щоб забезпечити реальне втілення усіх вищезгаданих процесів.

Зазначимо, що формування груп ризик-менеджменту необхідно проводити за узгодженням із загальною фінансовою стратегією банку та принципах виваженої кадрової політики. За основу у процесі створення груп ризик-менеджменту слід взяти такі рамкові ознаки :

1. Висока кваліфікація членів групи. У групах управління ризиками необхідно зосередити потужні інтелектуальні ресурси для того щоб ці групи могли подавати керівництву обґрунтовані висновки та раціональні пропозиції. Так, західні дослідники для зосередження висококваліфікованих працівників у групах управління ризиками пропонують мотивувати призначення у таку групу як кар'єрний ріст із обов'язковою надбавкою у заробітній платі.

2. Чіткий розподіл обов'язків у середині групи. Не можна допускати щоб одні і ті ж співробітники брали участь у розробці стратегії ризиків і слідкували за тим на скільки діяльність банку відповідає стратегії і, водночас, ініціювали б рішення про прийняття ризику і управління ним.

3. Визначеність особистих обов'язків. Необхідно окреслити посадові обов'язки ризик-менеджерів і чітко розмежувати повноваження банківського ризик-менеджменту і ризик-менеджменту окремих підрозділів. Крім того, у внутрішніх положеннях потрібно відзначати чи може група ризик-менеджерів переглядати рішення функціональних підрозділів про розмір доходу із врахуванням ризику або утверджувати нормативні межі для них.

4. Відповідальність за ризики. Якщо навіть у банку є банківська група ризик-менеджерів, то це не означає, що структурні підрозділи не повинні нести відповідальність за прийняті ними ризики, тим більше, що саме вони найкраще знають природу цих ризиків і забезпечують перший рівень захисту банку від необґрунтованих ризиків.

На процес управління банківськими ризиками особливий вплив мають акціонери банку (власники) і обрана ними Спостережна рада, якій у даному випадку необхідно:

Затверджувати політику управління ризиками ;

Здійснювати контроль ефективності і якості системи управління банківськими ризиками ;

Своєчасно здійснювати регулювання достатності капіталу банку і у відповідності з характером, рівнем ризику і масштабами здійснюваних операцій ;

Делегувати підзвітному виконавчому органу ( Правлінню банку ) повноваження по організації системи управління ризиками і прийняттю оперативних рішень для ефективного управління ризиками в банку.

Таким чином, достатність та збалансованість усіх ланок інфраструктури у системі управління ризиками потребує наявності :

1. Збалансування інформаційних потоків, тобто прийом, розподіл та перерозподіл інформації по структурних підрозділах, щодо наявних та можливих ризиків діяльності ;

2. Оптимізації організаційної структури банку;

3. Створення на принципах ефективності груп ризик-менеджерів, як осіб, що несуть найбільшу відповідальність за управління ризиками.

Дуже важливо для банку як установи зорієнтуватися на досягнення прибутку у результаті своєї діяльності, мати у своєму штаті працівників, які зможуть побачити джерело ризику, ідентифікувати ризик та оцінити величину несприятливого результату, розробити інструментарій для мінімізації величини ризиків.

Необхідність функціонування збалансованої системи управління ризиками вимагає від керівництва банку уваги до формування інфраструктури, найважливішим компонентом якої беззаперечно залишаються працівники сфери управління ризиками банку.

Також варто виокремити взаємопов'язані чинники впливу на ефективність процесу управління ризиками - чинник кількісного характеру, тобто недостатність чисельності працівників, та чинник якісного характеру - низька кваліфікація співробітників.

На практиці при оцінці ризику та його аналізі відсутність культури ризик-менеджменту вищого керівництва банку веде до помилок у процесі управління, які можуть призвести до значних втрат доходу, втрати фінансової стійкості та банкрутства. Прогнозування об'єму збитків у межах широкого діапазону стратегічних ризиків - це вкрай складне завдання.

Для ефективного процесу здійснення оперативного управління ризиками банківське керівництво може зіткнутися із ризиком правильної розстановки кадрів на місцях та організації ресурсного забезпечення діяльності установи. Недостатнє кадрове забезпечення здійснення операцій на оперативному рівні породжує невиправданий ризик. Поряд з цим кожен структурний підрозділ банку, а також здатні оцінити ризик фахівці повинні володіти певною частиною інформації, необхідної для всебічного аналізу ризику. Створення відповідної системи взаємодії зазначених власників інформації слід розглядати як обов'язковий елемент управлінського процесу.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // www. rada.gov.ua

2. Методичні рекомендації НБУ щодо організації та функціонування системи ризик-менеджменту в банках України // www. kbs.flint.kiev.ua

3. Герасимович А. М. Аналіз банківської діяльності: підручник, за ред. А. М. Герасимовича, вид. 2-ге, без змін - Київ: КНЕУ, 2006

4. Васюренко О.В.Банківський менеджмент. - Київ: Академія, 2001

5. Бобиль В. Сучасний ризик-менеджмент у банківській діяльності // Вісник НБУ - 2008. - №11 с. 28-34

6. Бондаренко Л.А. Побудова системи ризик-менеджменту в комерційному банку // Фінанси України . - 2003. - № 9. - с. 85-93

7. Болдирьов О. Ризик-менеджмент - ефективний інструмент антикризового управління банком // Економіка та держава. - 2008. - №12. - с.18-20

8. Тимків А.О. Функції ризик-менеджменту банку // Актуальні проблеми економіки - 2008. - № 11 . - с. 224-233

9. http://www.probusiness.in.ua/kb/management/practice/finance/bank/

10. http://ksh.dp.ua/?cat=354

Размещено на Allbest.ru