Особливості фінансово-кредитних взаємовідносин комерційних банків та підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, яка ґрунтується на ринкових принципах ведення господарства, зумовила необхідність змін у фінансово-кредитній сфері економіки, котра забезпечує рух грошових потоків, створюючи ринкові умови суспільного відтворення. Основною ланкою цієї сфери є банківська система, якій належить провідне місце в загальному механізмі організації та регулюванні системи ринкового господарства. Від функціонування цієї системи залежить успіх економічного, технічного та соціального розвитку країни [5; 9].

Банківська система - це частина кредитної системи, яка включає в себе банки, страхові компанії, пенсійні фонди, фонди профспілкових та інших організацій, що володіють правом комерційної діяльності. Це - сукупність установ і організацій, яка здатна мобілізувати, акумулювати тимчасово вільні грошові кошти і знайти відповідні форми їх розміщення у вигляді кредитів або капіталовкладень.

Активна участь фінансово-кредитної системи у забезпеченні економічного розвитку країни вимагає, зокрема, тісної співпраці підприємств з тією її частиною, що найтісніше пов'язана із обслуговуванням суб'єктів господарювання в ринковій економіці - комерційними банками.

Особливості кредитних взаємовідносин банків з підприємствами, які відрізняють їх від інших економічних відносин, такі:

підприємство, яке отримало кошти в кредит, реалізує право тимчасового використання кредитних коштів, тоді як об'єкт кредиту (кошти) залишається у власності банку;

суб'єкти кредитних відносин можуть одночасно виконувати функції кредитора та позичальника;

підприємство при отриманні кредиту зобов'язане надати банку гарантії повернення позики;

повернення кредиту банку здійснюється підприємством, а у виняткових випадах - гарантом, якщо підприємство неспроможне повернути кошти, надані в кредит;

термін повернення кредиту обумовлено кредитною угодою та залежить від особливостей кругообігу коштів у виробництві, ефективності діяльності підприємства та можливостей банку щодо терміну використання тимчасово вільних коштів, які є предметом кредитування;

особливістю кредитних відносин є погодження інтересів банку та підприємства за користування кредитними ресурсами щодо конкретних параметрів позики, зокрема цільового призначення, терміну користування та величини кредитної ставки [4; 8; 13].

Механізм кредитування, склався історично на основі розмежування строків виробництва й реалізації продукції, сезонності виробничих і збутових періодів. Унаслідок цього тимчасово в одних підприємств вивільняються кошти, а в інших виникає потреба в додаткових ресурсах для забезпечення безперервності виробничих процесів. Таким чином, на основі об'єктивних економічних процесів склалася система мобілізації тимчасово вільних коштів та їх спрямування на вирішення проблем тимчасової нестачі або потреб у додаткових коштах на розширення виробництва. Кредитний механізм у сучасному понятті діє на основі принципів кредитування та, крім того, включає кредитне планування та управління кредитом, умови й методи кредитування, способи їх кількісного регулювання та оцінювання [5; 12; 18].

Реалізація правових норм кредитного процесу при взаємодії банку та підприємства здійснюється на засадах їх матеріальної відповідальності за тимчасово позичену власність, яка обумовлена кредитною угодою й умовами виконання прийнятих зобов'язань. Крім того, кредитний процес вимагає економічної відособленості банку та підприємства як суб'єктів кредитних відносин і власників, які мають юридичну самостійність, діють на основі комерційного розрахунку за умови задоволення економічних інтересів банку та підприємства. При цьому захист майнових інтересів банку на випадок невиконання зобов'язань підприємством забезпечується у формах кредитів під заставу або фінансові гарантії.

Також доцільно зауважити, що позичковий капітал у банках є відокремленою специфічною формою виробничого капіталу, оскільки формується в процесі обігу продуктового, торговельного капіталу та заощаджень. Доцільно зауважити, що рух вартості у фінансово-кредитних відносинах між банком і підприємством визначається взаємодією кредитних коштів з іншими економічними категоріями на основі еквівалентного грошового обміну між відокремленими товаровиробниками. На завершальній стадії кредитної угоди завжди існує грошова форма вартості, незалежно від форм та умов кредитних угод [3; 16].

Банківська система України є одним із найбільш розвинутих елементів ринкового господарського механізму. Реформування банків при переході до ринку розпочалося раніше за інші сектори економіки, що визначалося роллю банків при вирішенні завдань перехідного періоду. Проте, незважаючи на позитивні зрушення, банківський сектор України залишається недосконалим та не відповідає вимогам сучасної конкурентоспроможності економіки. Як результат українські банки, особливо після світової фінансової кризи 2008 р. не ефективно виконують свої основні функції у сфері фінансово-кредитної взаємодії з підприємствами в частині: мобілізації грошових ресурсів для кредитування підприємств; наданні довгострокових позик на взаємовигідних умовах [6,10].

Таким чином, банки протягом останніх років не ефективно здійснюють посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників та не в повній мірі виконують функцію створення й регулювання грошового ресурсу. Виконання цих функцій банками, пов'язане з наступними проблемами: утрати довіри до банків, що знижує можливості мобілізації ресурсів; низький рівень довгострокового кредитування (короткостроковим кредитам належить більше 60 % кредитного портфеля банків); низький рівень взаєморозрахунків з підприємствами [13; 15].

На сучасному етапі з, одного боку банки належним чином не можуть задовольнити попит на кредитні капітали, насамперед з боку підприємств, які постійно відчувають дефіцит платіжних засобів, а з іншого підприємства не можуть надати необхідні гарантії кредитоспроможності.

Таким чином, фінансово-кредитні взаємовідносини комерційних банків та підприємств доцільно розглядати у взаємодії з банківською та економічною системою, як показано на рис. 1.1.

Рис. 1. Модель комплексу фінансово-кредитних взаємовідносин

Можна зазначити, що за умов, коли банки насамперед спеціалізуються на посередницькій діяльності, яка пов'язана із залученням грошових коштів на ринку фінансових ресурсів з метою продажу підприємствам, для їхньої ефективної фінансово-кредитної діяльності однаково важливими є операції із залучення коштів та їх розміщення [1].

Банківську діяльність щодо взаємовідносин з підприємствами можна розглядати як реалізацію посередницьких операцій на фінансово-кредитному ринку, які виконують спеціалізовані фінансові установи на підставі закону під наглядом держави. Таким чином, комерційний банк, як, перш за все, кредитна установа, повинен проводити діяльність за наступними критеріями: - прибутковість діяльності, утворена за рахунок операцій залучення та розміщення ресурсів та комісії за надані послуги;

- стратегія діяльності банку повинна полягати в пошуку та залученні дешевих ресурсів з метою їх розміщення за найвищою доцільною ставкою;

- обґрунтований ризик повинен відповідати величині власного капіталу та сформованих резервів;

- безпека банку та позичальника повинна гарантуватися на основі партнерських відносин, розвитку послуг та за взаємної зацікавленості.

Сутність фінансово-кредитної взаємодії обумовлена змістом, функціями та місцем кредиту як самостійної економічної категорії, а також видами кредитних відносин, організаційною структурою банківської системи та її функціями з регулювання кредитних відносин.

Реалізація функцій кредиту відбувається у процесі кредитування підприємств. Процес кредитування складається з таких стадій:

Таким чином, фінансово-кредитна взаємодія банку та підприємства являє систему організаційно-економічних методів, на основі яких реалізується мета кредиту в суспільному відтворенні [7].

комерційний банк україна підприємство

Рис. 2. Модель та склад фінансово-кредитної взаємодії банку і підприємства

Склад фінансово-кредитної взаємодії виявляє елементи, а структура відображає взаємозв'язки, які забезпечують взаємодію та збереження основних властивостей при зовнішніх та внутрішніх змінах. Урахування правових та економічних умов в яких функціонує механізм фінансово-кредитної взаємодії дозволяє виділити його головні елементи. Зокрема, такими елементами можна вважати суб'єкти кредитних відносин, тобто банк та підприємство.

Доцільно зауважити, що спільність інтересів учасників фінансово-кредитної взаємодії, тобто підприємства та банку досягається на основі конкурентного середовища, рівноправності та взаємної відповідальності. Зокрема, банки, встановлюючи процентну ставку за кредитом, виходять з того, що розмір плати за кредит повинен бути більшим, ніж проценти, які сплачені за залучені ресурси. При цьому верхню межу процентної ставки банки встановлюють у відповідності потреб та пропозиції на фінансово-кредитному ринку.

Необхідність механізму фінансово-кредитної взаємодії банків і підприємств у ринкових умовах обумовлена організацією й управлінням ресурсним забезпеченням на макроекономічному та мікроекономічному рівнях. Метою функціонування такого механізму є вплив через функції кредиту на діяльність підприємств як господарських суб'єктів економіки, який сприяє розширеному відтворенню. За участю механізму фінансово-кредитної взаємодії повинно забезпечуватися використання кредиту, реалізація функцій банків у процесі кредитування, формування взаємовигідних кредитних відносин.

Отже, суть механізму фінансово-кредитної взаємодії обумовлена змістом, функціями та місцем кредиту як самостійної економічної категорії, а також видами кредитних відносин, організаційною структурою банківської системи та її функціями з регулювання кредитних відносин.

З іншого боку, для підприємств основною умовою сплати процентів та повернення кредиту є конкурентоздатність продукції, яку можна реалізувати з прибутком, необхідним для забезпечення внутрішніх потреб підприємства та сплати обов'язкових платежів і податків. Формою реалізації спільних інтересів у фінансово-кредитних відносинах між банком та підприємством є кредитна угода, яка приводить у дію процес кредитування.

Таким чином, основним елементом фінансово-кредитної взаємодії банку та підприємства, доцільно вважати процес кредитування, який виявляє сутність кредиту та здійснюється на основі дотримання принципів кредитування учасниками кредитних взаємовідносин, за якими проходить надання, використання та повернення кредиту, а також визначаються умови кредитування

До елементів фінансово-кредитної взаємодії можна віднести методи кредитування в частині способів організації кредитного процесу, який ґрунтується на способах участі кредиту в обороті коштів підприємства, тобто являє собою форму зв'язку між оборотом фондів та рухом кредитних коштів. Як відомо, у залежності від об'єктів та методів кредитування на практиці розрізняють конкретні види кредитів, які є необхідною ланкою організації кредитних відносин та одночасно елементом механізму фінансово-кредитної взаємодії між банком та підприємством.

До особливого елементу фінансово-кредитної взаємодії можна віднести кредитну ставку, тобто плату за використання кредитних коштів. В умовах ринкової системи господарювання сутність кредитної ставки за визначенням полягає в тому, що процент є платою за користування позиченим капіталом, відповідно до ціни його придбання. При цьому між банком та підприємством відносно величини проценту, строків та методів його сплати виникають економічні відносини.

Важливим елементом фінансово-кредитної взаємодії банку та підприємства є маркетинг, який на рівні управління виявляється у функціях маркетингового менеджменту. Маркетинг, як вид діяльності дає можливість банку забезпечити найбільший успіх в умовах ринкової економіки. При цьому його функції розвиваються з потреби формувати компонент управління взаємодією в кредитному процесі, об'єктом якої є зв'язки з підприємством-позичальником, відносини із залучення та розміщення кредитних ресурсів на основі повного обліку ринкових чинників. У цьому сенсі маркетинг надає можливість постійного професійного аналізу зовнішнього економічного середовища, в якому формується та розвивається кредитний процес, фінансово-кредитного ринку та діяльності підприємств-позичальників кредитних ресурсів. При цьому стратегія поведінки банку на ринку та реалізація елементів стратегії у взаємовідносинах с підприємством ґрунтується на результатах маркетингового аналізу [3; 11].

Єдність елементів представленої моделі фінансово-кредитної взаємодії обумовлена змістом перерозподільної функції кредиту та принципів кредитування. Об'єктивною основою цієї взаємодії є виробничі відносини та економічні закони в кредитних відносинах.

Размещено на Allbest.ru