Аналіз фінансових розрахунків між підприємствами, посередником в яких є банк

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

Вступ

Розділ І. Сутність та форми фінансових розрахунків підприємств

1.1 Грошові розрахунки в діяльності підприємства та їх організація

1.2 Сутність готівкової форми розрахунків

1.3 Характеристика безготівкових форм розрахунків

Розділ ІІ. Аналіз здійснення фінансових розрахунків (на прикладі ПАТ «Райффайзен банк Аваль»)

2.1 Фінансово-економічна характеристика банку ПАТ "Райффазен банк Аваль"

2.2 Аналіз організації здійснення безготівкових розрахунків банку ПАТ "Райффайзен банк Аваль"

2.3 Аналіз видів платіжних інструментів у фінансових розрахунках між підприємствами

Розділ ІІІ. Рекомендації щодо вдосконалення фінансових розрахунків підприємств

3.1 Розробка рекомендацій з підвищення ефективності організації безготівкових розрахунків в банках України

3.2 Оптимізація використання платіжних інструментів та платіжних систем у забезпеченні надійності фінансових розрахунків

Висновок

Список використаних джерел

Додаток А. Балансовий звіт ПАТ «Райффайзен банк Аваль» станом на 31.12.2014

Додаток Б. Звіт про фінансові результати ПАТ «Райффайзен банк Аваль» станом на 31.12.2014



ВСТУП

В сучасних умовах розвиток банківських послуг в Україні є дуже важливим, тому що банківська система є невід'ємною ланкою, що обслуговує економіку всієї країни. Безпомилкове та швидке функціонування банків в системі фінансових розрахунків - це завдання №1 для українських банків.

Тому метою курсової роботи є визначення теоретичних та практичних засобів у аналізі фінансових розрахунків між підприємствами, посередником в яких як правило є банк.

Об'єктом дослідження є діяльність комерційних банків України з питань організації безготівкового обігу.

Предметом дослідження є процес організації безготівкового обігу в банківський установі ПАТ «Райффайзен банк Аваль».

Завданнями курсової роботи є:

- визначення змісту та основних завдань підприємств у роботі з організації безготівкового обігу (на прикладі ПАТ «Райффайзен банк Аваль»);

- визначити сутність та провести характеристику форм фінансових розрахунків на підприємствах;

- надати фінансово - економічну характеристику ПАТ «Райффайзен банк Аваль»;

- проаналізувати організацію безготівкового обігу в ПАТ «Райффайзен банк Аваль»;

- запропонувати напрями підвищення ефективності управління безготівковим обігом ПАТ "Райффайзен банк Аваль";

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань організації безготівкового обігу в Україні; статистичні матеріали Держкомстату України; аналітичні матеріали банку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", Національного банку України. При написанні роботи проаналізовано статті зарубіжних і вітчизняних авторів, підручники, посібники, електронні видання.

РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ ТА ФОРМИ ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Грошові розрахунки в діяльності підприємства та їх організація

У процесі виробничої діяльності підприємство з одного боку, безперервно купує сировину. Матеріали, паливо, товари тощо, а з іншого - безпосередньо реалізує готову продукцію або закуплені товари. Ці процеси супроводжуються грошовими розрахунками.

Грошові розрахунки (підприємства) - система грошових відносин, що виникають в процесі господарської діяльності підприємства.

З точки зору фінансів підприємства будь-який актив чи господарська операція оцінюється з огляду величини і спрямованості грошових потоків, що породжується ними.

Грошові потоки - рух грошових коштів, які одержуються і витрачаються підприємством у готівковій і безготівковій формі.

Суб'єкти господарювання вступають у різні розрахунково-грошові відносини з іншими підприємствами, організаціями, ланками фінансово-кредитної системи, фізичними особами. Ці відносини пов'язані з оплатою придбаних товарів, наданих послуг, перерахуванням у різні ланки фінансової системи встановлених податків та платежів, виплатою заробітної плати, пенсій, матеріальної допомоги працівникам тощо. Сукупність усіх платежів створює грошовий оборот.

Грошовий оборот - це виявлення сутності грошей у русі Він охоплює процеси розподілу й обміну.

На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві справляють вплив стадії виробництва та споживання. Тривалий виробничий процес, який потребує збільшення виробничих запасів, призводить до збільшення платежів, пов'язаних з їх придбанням. Зростання трудомісткості продукції збільшує платежі, пов'язані з оплатою праці.

Маса грошей, яка знаходиться в обороті має дві форми:

- готівкову;

- безготівкову.

Розмежування грошового обороту на безготівковий і готівковий є інструментом регулювання об'єкта грошового обороту - грошової маси.[1]

Грошовий оборот на кожному підприємстві пов'язаний з такими напрямками:

- забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

- реалізація продукції (робіт, послуг), тобто відшкодування витрат і формування доходів;

- сплата податків, обов'язкових відрахувань і зборів;

- забезпечення спільної діяльності підприємств;

- отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Таке групування пов'язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінансового та банківського контролю.

Безготівковий грошовий оборот повністю здійснюється через банківські установи, що в них відкрито рахунки суб'єктів підприємницької діяльності.

Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення і фінансовий стан суб'єктів господарювання.

Одним із головних факторів нормалізації розрахунків у народному господарстві є запровадження єдиних розрахункових правил, які визначаються відповідними нормативними актами.

Готівкові і безготівкові операції та розрахунки

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава - не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту. Між готівковими і безготівковими розрахунками існує тісний взаємозв'язок.

Касові операції підприємства пов'язані як з прийняттям, так і з видачею готівки. Усі підприємства, які мають поточні рахунки в банку, зобов'язані саме там зберігати свої кошти. Отримання готівки з поточного рахунка здійснюється з використанням грошового чека, що є розпорядженням банкові видати вповноваженій особі зазначену в чекові суму готівки. Порядок ведення касових операцій в Україні, затверджено постановою НБУ "Про затвердження Змін до Положення ведення касових операцій у національній валюті України" від 22.12.2010 р. №573.

Усі надходження й видачі готівки в національній валюті підприємства реєструють у касовій книзі.

Згідно чинного законодавства України до підприємств застосовуються штрафні санкції:

- за перевищення встановлених лімітів каси;

- не оприбуткування (неповне оприбуткування) в касах готівки;

- перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки;

- використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням тощо.

Безготівкові розрахунки - це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв'язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі. Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Розрахунки за товарними операціями пов'язані з реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг. Вони становлять переважну частину всього грошового обороту в державі й обслуговують поточну фінансово-господарську діяльність підприємств. Від організації розрахунків за товарними операціями залежать розрахунки за нетоварними операціями.

Розрахунки за нетоварними операціями пов'язані з фінансовими операціями: з кредитною системою, з бюджетами різних рівнів, зі сплатою фінансових санкцій. Ці розрахунки здійснюються після реалізації продукції, тобто за результатами завершення кругообороту коштів підприємства.

Організація розрахунків передбачає їх здійснення записом (переказуванням) коштів з рахунка покупця (платника коштів) на рахунок постачальника (отримувача коштів) або заліком взаємних розрахунків між покупцем і постачальником продукції.[1]

Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарському обороті регламентуються законодавчими, інструктивними документами. Національний банк України виступає як методичний центр з розробки форм і засобів розрахунків у народному господарстві, правил документообороту, організації банківського контролю за проведенням розрахунків.

Організація безготівкових розрахунків повинна активно сприяти вирішенню завдань:

- удосконалення комерційного розрахунку на підприємстві;

- підвищення відповідальності підприємств за своєчасне і в повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

- зміцнення договірної дисципліни;

- прискорення обороту оборотних коштів.

1.2 Сутність готівкової форми розрахунків

Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення (наприклад - виплата заробітної плати, премій, грошової допомоги, дивідендів, пенсій). Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі. Між готівковими і безготівковими розрахунками існує тісний зв'язок.

Усі розрахунки готівкою між підприємствами можуть здійснюватися як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виторгу від реалізації й інших касових надходжень. Причому готівка, отримана як виторг від реалізації продукції й інші касові надходження, можуть бути використані підприємствами для забезпечення господарських потреб, а готівка, отримана з каси банку, як виторг від реалізації продукції і касові надходження на оплату праці і виплату дивідендів. Підприємства повинні забезпечувати систематичне і повне виконання своїх фінансових зобов'язань (сплата податків, обов'язкових платежів у бюджет і державні цільові фонди). Касові операції підприємства.

Готівкову форму розрахунків застосовують:

- для розрахунків із працівниками (виплата заробітної платні, грошових компенсацій, премій, дивідендів, пенсій тощо);

- забезпечення нагальних господарських потреб (на придбання канцелярських товарів, оплату витрат на відрядження тощо);

- розрахунків із бюджетом і державними цільовими фондами;

- розрахунків між підприємствами - діловими партнерами (за матеріали, паливо тощо, але не більше, ніж 10000 грн. на день), за умови відсутності у них податкової заборгованості.

Розрахунки в готівковій формі для підприємств усіх видів діяльності і форм власності проводяться з оформленням таких документів:

- податкова накладна;

- прибуткові і видатковий касові ордери;

- касовий або товарний чек;

- квитанції;

- договір закупівлі-продажу;

- акт про закупівлю товарів, виконаних робіт, наданих послуг.[2]

Основні вимоги до організації і проведення готівкових розрахунків

Прибуткові, видаткові касові ордери й видаткові відомості заповнюють чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну (3-х років). Усю готівку, що надходить до кас, потрібно своєчасно (тобто в день одержання коштів) та в повній сумі оприбутковувати: відображати у касовій книзі за прибутковими касовими ордерами, у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК. Надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі за касовими ордерами і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Виправлення у касових ордерах та видаткових відомостях забороняються; у касовій книзі виправлення також, як правило, не допускають, однак, якщо вони зроблені, то повинні бути засвідчені підписами касира та головного бухгалтера (або особи, що його замішує). Ліміт каси підприємства визначають собі самостійно на підставі розрахунку, засвідченого підписом головного (старшого) бухгалтера та керівника.

В касі забороняється зберігати готівку та інші цінності, що не належать даному підприємству. Спеціальних вимог до обладнання приміщення каси немає - керівник підприємства вирішує самостійно, як облаштувати касу та забезпечити надійне зберігання готівкових коштів.

Строки витрачання готівки:

- кошти, отримані на оплату праці, для виплати пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), можна зберігати в касі понад установлений ліміт протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки;

- кошти, отримані на інші виплати, потрібно видати працівникам у той самий день або повернути в банк не пізніше наступного робочого дня, також їх дозволено залишати в касі у межах ліміту.

Якщо на підприємстві працює кілька касирів, то перед початком робочого дня старший касир видає іншим касирам авансом потрібну для видаткових операцій суму готівки під підпис у книзі обліку прийнятих та виданих касиром грошей; а в кінці робочого дня вони зобов'язані скласти звіт про одержання авансу і готівки, прийнятих (виданих) за відповідними касовими документами, і здати залишок готівки та касові документи за проведеними операціями старшому касиру. При зарахуванні на роботу касира - керівник підприємства укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність. На підприємствах, штатний розпис яких не передбачає посади касира, виконувати його обов'язки може бухгалтер чи інший працівник згідно з письмовим розпорядженням керівника; з цим працівником також укладають договір про повну матеріальну відповідальність.

Характеристика форм безготівкових розрахунків

Усі безготівкові форми розрахунків здійснюються за допомогою таких основних принципів:

- збереження підприємствами грошових коштів в установах банків;

- самостійність вибору підприємством установи банку;

- самостійність вибору підприємством виду і форми розрахунків;

- самостійність розпорядження підприємства своїми коштами в межах чинного законодавства;

- максимальне наближення моменту грошових розрахунків до моменту реалізації продукції;

- здійснення грошових розрахунків у межах коштів на рахунках підприємства.

Підприємства можуть здійснювати безготівкові розрахунки за допомогою таких розрахункових документів.

Пластикова картка - це пластина з нанесеною на ній магнітною смугою або вмонтованою мікросхемою, яка містить ключ до спеціального карткового розрахунку в банку.

За економічним змістом можна виділити кредитні та дебетні картки. Кредитні картки пов'язані з відкриттям кредитної лінії у банку, що дає можливість власникам користуватися кредитом при купівлі товарів і отриманні касових позик. Дебетні картки призначені для одержання готівкових коштів у банківських автоматах або покупки товарів з розрахунком через електронні термінали. Кошти при цьому списуються з рахунка власника банку.[3]

1.3 Характеристика безготівкових форм розрахунків

Платіжний інструмент - засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунку платника.

До платіжних інструментів відносять документи на переказ, розрахункові документи та спеціальні платіжні засоби (платіжні картки).

Є такі види платіжних інструментів :

- платіжне доручення;

- платіжна вимога-доручення;

- платіжна вимога;

- розрахунковий чек;

- акредитив;

- вексель;

- меморіальний ордер;

- платіжна картка

Ініціювання переказу здійснюють за такими видами розрахункових документів:

1) платіжне доручення;

2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек;

4) платіжна вимога;

5) меморіальний ордер.

Безготівкові розрахунки підприємств здійснюють у різних формах, а саме [3]:

- платіжних доручень;

- платіжних вимог-доручень;

- чеків;

- акредитивів;

- векселів.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Платіжне доручення є наказом підприємства установі банку переказати певну суму коштів зі свого рахунку на рахунок інших підприємств чи організацій у цій чи іншій установі банку. Платіжні доручення можуть подаватись у банк упродовж 10 календарних днів з дня виписки.

Недоліком розрахунків платіжними дорученнями є відсутність гарантії належного платежу (своєчасність надходження платежу залежить не лише від платоспроможності покупця, а й від своєчасності виписки ним доручення).

Якщо одержувач не має рахунку в установі банку, то можуть використовуватися гарантовані доручення - банк перераховує кошти одержувачу через відділення зв'язку.

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, що містить вимогу одержувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача.

Розрахунковий чек - паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ суми коштів на користь визначеного в ньому одержувача.

Розрахунковий чек є письмовим дорученням власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату одержувачу коштів (чекодержателю) зазначеної у чеку суми. Як правило, чеки використовують у розрахунках між підприємствами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари.

Чеки застосовують лише для безготівкових розрахунків, вони не підлягають сплаті готівкою. Такий чек заповнює платник і передає його одержувачу безпосередньо під час здійснення господарської операції.

Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку за дорученням свого клієнта здійснити оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар третій особі (постачальнику, бенефіціару) зі спеціально задепонованих коштів за умовами передбаченими в акредитиві.

Банк-емітент - банк, що відкрив акредитив або здійснив емісію цінних паперів, платіжних карток або видав розрахунковий чек (розрахункову чекову книжку).

Бенефіціар - особа, якій призначений платіж або на користь якої відкрито акредитив.

При використанні цієї форми розрахунків оплату документів за відвантажений товар, надані послуги здійснюють або в банківській установі постачальника за рахунок коштів платника, спеціально задепонованих, або в банку-платнику - так званий гарантований акредитив. Акредитивна форма розрахунків дає постачальнику впевненість, що відвантажений товар буде своєчасно оплачено. Для покупця така форма невигідна, бо на певний час кошти вилучають з обороту, що погіршує його фінансовий стан.[4]

Акредитиви бувають покриті, відкличні, непокриті, безвідкличні.

Покритий - акредитив для здійснення платежів, за яким завчасно бронюють кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку, що носить назву "Розрахунки за акредитивами".

Непокритий - акредитив, оплату за яким, в разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантує банк-емітент за рахунок банківського кредиту.

Відкличний - може бути змінений або анульований банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення бенефіціара.

Безвідкличний - не може бути змінений або анульований без згоди на це бенефіціара.

Акредитив має містити лише ті умови, які банк може перевірити документально. Для відкриття акредитива клієнт подає банку-емітенту заяву в трьох примірниках, а для покритого акредитива - ще й відповідні платіжні доручення. Заяви повинні містити умови акредитива.

Акредитивну форму розрахунків застосовують тоді, коли прийом товарів покупцем здійснюють за місцем знаходження постачальника.

Є такі переваги акредитивної форми розрахунків:

1) надійне забезпечення платежу (для продавця);

2) гарантія, що платіж буде здійснено лише після надання продавцем необхідних документів, що засвідчують відвантаження товару (для покупця).

До недоліків використання акредитивної форми розрахунків варто віднести:

1) складність і громіздкість розрахунків у них задіяно декілька сторін, оформляється багато документів, до складання яких необхідно ретельно підходити;

2) часовий фактор - документи проходять через банки, що неминуче призводить до втрати часу;

3) вартісний фактор - за проведення операцій (відкриття, підтвердження, приймання та перевірка документів) банки стягують комісію, що залежить від суми акредитива, таким чином, вартість акредитива досить висока.

Вексельна форма розрахунків - це розрахунки між постачальником (одержувачем коштів) і покупцем (платником коштів) з відстрочкою платежу, які оформлюють векселем.

Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне письмове грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Вексель виконує різні функції господарської діяльності залежно від обставин:

- боргового зобов'язання - в разі оформлення заборгованості за господарським договором за передані товари, виконані роботи, надані послуги;

- цінного папера - коли він є предметом купівлі-продажу за господарським договором;

- платіжного інструмента - у разі використання його в розрахунках з суб'єктами господарської діяльності.

Тож вексель - це фінансовий інструмент, що поєднує функції цінного папера, боргового зобов'язання, платіжного інструмента.

Векселі бувають:

1) прості - виписує і підписує боржник;

2) переказні - виписує і підписує кредитор (трасант), є наказом боржнику (трасату) про сплату в зазначений термін вказаної суми грошей іншій особі (ремітенту).

Простий вексель - борговий цінний папір, який місить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця виплатити векселедержателю певну суму грошей при настанні певного строку. Бувають іменними і на пред'явника.

Переказний вексель (тратта) - борговий цінний папір, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора (трасанта), адресоване боржнику (трасату), про те, щоб останній виплатив по пред'явленню або в день, вказаний у векселі, певну суму грошей певній особі. Переказний вексель зберігає особа (ремітент), що буде виступати пред'явником. Погоджуючись зі зобов'язаннями, боржник ставить на тратті свій підпис (акцепт). Ремітент може передати тратту іншій особі шляхом передававального підпису (індосаменту), яка буде вважатись наступним ремітентом.

Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Вексель підписують від імені юридичних осіб - власноруч керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами; підписи скріплюють печаткою.[5]

Предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші. Видавати переказні та прості векселі підприємство може лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Порівняно з іншими цінними паперами векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений договором час, скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обігу, прискорюють його.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або (за договірного списання) одержувала до обслуговуючого платника банку здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок одержувача. Платіжну вимогу застосовують у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач.

Меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складають за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника та внутрішньобанківських операцій.[4]

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЗДІЙСНЕННЯ ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКІВ (НА ПРИКЛАДІ ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»)

2.1 Фінансово-економічна характеристика банку ПАТ "Райффазен банк Аваль"

Акціонерний комерційний банк «Аваль» (далі - «Райффайзен Банк Аваль») був зареєстрований 27 березня 1992 року Національним банком України (далі - «НБУ») як акціонерне товариство відкритого типу згідно із законодавством України. У квітні 1994 року Банк був перереєстрований як Акціонерний Поштово-Пенсійний Банк Аваль». У 2006 році Банк був перереєстрований як Відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль” та у 2009 році - у форму Публічного акціонерного товариства, у зв'язку зі змінами в українському законодавстві. Банк здійснює свою діяльність на підставі Загальної банківської ліцензії №10 від 5 жовтня 2011 року (видана НБУ) та згідно з чинним законодавством, включаючи Закон України «Про банки і банківську діяльність» та інші нормативні акти Національного банку України.

Райффайзен Банк Аваль приймає вклади від фізичних, юридичних осіб та бюджетних установ, надає кредити, здійснює платіжне обслуговування в Україні та переказ коштів за кордон, здійснює операції з обміну іноземних валют, розрахунково-касового обслуговування та надає інші банківські послуги своїм клієнтам.

Материнським банком та власником контрольного пакету акцій АТ «Райффайзен Банк Аваль» є «Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ» (Raiffeisen Bank International AG), Австрія.

Акціонери	2014р.,% %	2013 р., %
«Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ»	96,44	96,45
Інші юридичні особи	2,90	3,00
Фізичні особи	0,66	0,55
Всього	100,00	100,00

Станом на 31 грудня 2014 та 2013 років структура акціонерів Банку, виходячи з кількості акцій, що знаходяться в обігу, складала [6]:

Станом на 31 грудня 2014 року персонал Банку, що обіймає ключові керівні посади, контролював 24 100 акцій (0,00%) Банку (2013 p.: 24 100 акцій (0,00%)).

Табл. 2.1.1 Звіт про фінансовій стан ПАТ «Райффайзен банк Аваль»[7]

Стаття балансу	2014 р.	2013 р.	Відхилення
			Абсолютне	Темп росту, %
Активи
Грошові кошти та їх еквіваленти	6 678 918	5 734 271	944 647	16,47
Обов'язкові резерви в Національному банку України	-	576 312	-	-
Торгові цінні папери	169 235	210 622	-41 387	-19,65
Заборгованість кредитних установ	-	30 271		-
Кредити клієнтам	28 376 659	29 306 271	-929 612	-3,17
Активи, призначені для продажу	-	13 328	-	-
Інвестиційні цінні папери:				-
- за справедливою вартістю, з відображенням переоцінки як прибутку або збитку	4 684 067	5151 277	-467 210	-9,07
- наявні для продажу	1 172	1 172	0	0,00
- утримувані до погашення	239 415	538 629	-299 214	-55,55
Інвестиції в дочірні підприємства	206 080	206 080	0	0,00
Інвестиційна нерухомість	145 962	163 288	-17 326	-10,61
Основні засоби	2 059 068	2 278 918	-219 850	-9,65
Нематеріальні активи	446 597	462 442	-15 845	-3,43
Поточні активи з податку на прибуток	212 169	-	-	-
Відстрочені активи з податку на прибуток	955 553	20 443	935 110	4 574,23
Інші активи	765 658	673 179	92 479	13,74
Всього активи	44 940 553	45 366 503	-425 950	-0,94
Зобов'язання				-
Заборгованість перед Національним банком України	-	402 137	-	-
Заборгованість перед кредитними установами	5 378 894	5 609 832	-230 938	-4,12
Заборгованість перед клієнтами	29 828 921	27 184 583	2 644 338	9,73
Випущені боргові цінні папери	-	-	-	-
Поточні зобов'язання з податку на прибуток	-	95 756	-	-
Субординований борг	4 727 360	2 377 704	2 349 656	98,82
Резерви	48 211	25 481	22 730	89,20
Інші зобов'язання	544 304	552 536	-8 232	-1,49
Всього зобов'язання	40 527 690	36 248 029	4 279 661	11,81
Капітал				-
Статутний капітал	3 002 775	3 002 775	0	0,00
Додатково сплачений капітал	3 033 306	3 033 306	0	0,00
Резерви переоцінки	894 446	964 647	-70 201	-7,28
Резервні та інші фонди	316 916	280 318	36 598	13,06
(Непокритий збиток)/нерозподілений прибуток	(2 834 580)	1 837 428	-4 672 008	-254,27
Всього капітал, що належить акціонерам Банку	4 412 863	9 118 474	-4 705 611	-51,61

Проаналізувавши дані звіту про фінансовий стан ПАТ «Райффайзен банк Аваль» (табл. 2.1.1) можна отримати такі результати.

Спостерігається збільшення грошових коштів на 944647 тис. грн. Грошові кошти та кошти в НБУ показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосовувати формулу "чим більше - тим краще", адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак у період фінансової нестабільності, яка відчувається в Україні, значні обсяги зазначених активів можуть вважатися позитивною ознакою стабільності банку.

Кошти на кореспондентських рахунках в інших банках також виконують роль миттєво ліквідних активів для проведення розрахунків. За ними банк не отримує доходів, тому їх питома вага в сумарних активах, як правило, є незначною.

Зменшилась дебіторська заборгованість щодо поточного податку на прибуток на 230938 тис. грн., або на 4,12 відсотків.

Зменшилась сума основних засобів і нематеріальних активів 235695 тис. грн. в абсолютному виразі або на 8,6 %. Зменшення вартості основних засобів свідчить про оптимізацію роботи менеджменту банку щодо цієї ділянки роботи.

У 2014 році спостерігається значне зменшення активів на 425950 тис. грн., або на 9,4%. В основному це відбулося за рахунок зменшення кредитного портфелю банку на 929612 тис. грн., або 3,7% та зменшення обсягу інвестиційної діяльності. Кредитний портфель відображає залишки всіх наданих кредитів, за винятком міжбанківських.

Статутний капітал банку протягом 2013-2014 років залишився незмінним. Це може свідчити про достатність резервних коштів банку у разі кризової ситуації, а також грамотність менеджменту банку, що не призводить до неї.

У 2014 році банком отримано прибуток в сумі - 3806322 тис. грн.

Процентні витрати банку за 2014 рік складають 1664438 тис. грн. або 43% від загального обсягу витрат. Другою по значності статтею доходів банку є комісійні доходи, які склали у звітному періоді 1473684 тис. грн.. В структурі загального обсягу доходів комісійні доходи займають 38 %.

Основними статтями витрат, після процентних, у звітному році були адміністративні та інші операційні витрати Банку.

Протягом звітного року банком дотримуються економічні нормативи, а саме [10]:

Нормативи капіталу:

- Регулятивний капітал (Н1 ) - 7 971 601 тис. грн. (нормативне значення нормативу Н1 не менше 120 000тис. грн..).

- Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н 2 ) - 16,92% (нормативне значення нормативу Н 2 не менше 10%).

- Норматив адекватності основного капіталу (Н 3 ) - 12,00% (нормативне значення нормативу Н 3 не менше 9%)

- Норматив миттєвої ліквідності (Н 4 ) - 48,22% (нормативне значення нормативу Н 4 не менше 20%).

- Норматив поточної ліквідності (Н 5 ) - 77,19% (нормативне значення нормативу Н 5 не менше 40%).

- Норматив короткостроковості ліквідності (Н 6 ) -77,17% (нормативне значення нормативу Н 6 не менше 60%).

Нормативи кредитного ризику:

- Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н 7 ) - 12,09% (нормативне значення нормативу Н 7 не більше 25%).

- Норматив великих кредитних ризиків (Н 8 ) 23,04% (максимальне значення нормативу Н 8 не більше 800%).

- Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н 9 ) - 0,16% (максимальне значення нормативу Н 9 не більше 5%).

- Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10 ) - 2,93% (максимальне значення нормативу Н10 не більше 30%).

Нормативи інвестування:

- Норматив інвестування в цінні папери (Н11) - 0,43% (максимальне значення нормативу Н11 не більше 15%).

- Норматив загальної суми інвестування (Н12) -0,75% (максимальне значення нормативу Н12 не більше 60%).

Ліміт ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції:

- (Л13-1) - 44,3169% (максимальне значення нормативу Л13-1 не більше 20%).

- (Л13-2) - 0,0254% (максимальне значення нормативу Л13-2 не більше 10%). Розраховані значення показників відповідають нормативним вимогам Національного банку України, крім нормативу ризику загальної відкритої (довгої /короткої) валютної позиції.

Таким чином, фінансова звітність відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан Банку за 2014 рік, його фінансові результати і рух грошових коштів за рік, що закінчився на зазначену дату, відповідно до нормативних вимог щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в банківських установах України.

Завдяки таким факторам, як розгалуженість кореспондентської мережі, активна співпраця на міжбанківському ринку та зважена лімітна політика, АТ "Райффайзен Банк Аваль" протягом значного терміну утримує одну з вищих позицій на ринку України.

2.2 Аналіз організації здійснення безготівкових розрахунків банку ПАТ "Райффайзен банк Аваль"

фінансовий грошовий розрахунок підприємство

Базою аналізу організації здійснення безготівкових розрахунків являється харківська філія банку ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

В сучасному комерційному банку фінансовий аналіз являє собою не стільки елемент фінансового управління, а складає основу, оскільки фінансова діяльність, як відомо, є провідною в банку. Управління нею неможливе без аналізу - будь то традиційне здійснення кредитних операцій, зберігання грошей, безготівкові операції нові види діяльності, чи проведення платежів і розрахунків.

Зміст, місце і роль фінансового аналізу безготівкового обслуговування банку залежить від специфіки діяльності банку в галузі посередництва між економічними суб'єктами, високою мірою залежності від клієнтської бази.

Важливість аналізу виявляється в тому, що високоякісне безготівкове обслуговування - це розширення клієнтської бази і отримання дешевих грошових ресурсів на поточних рахунках.

Для того, щоб виявити значення безготівкового обслуговування клієнтів для банку, необхідно розглянути питому вагу доходів і витрат від розрахункового обслуговування в загальній їх сумі. Структура доходів ПАТ "Райффазйен Банк Аваль" за 20013 та 2014 роки представлена в табл. 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 Звіт про прибутки ПАТ «Райффайзен банк Аваль»(у тис. грн) [6]

Показник	2013рік	2014 рік	Темп росту суми
	Сума	Питома вага, %	Сума	Питома вага, %
Процентні доходи	5314232	77	5682781	71,2	6,94
Комісійні доходи від розрахункового обслуговування	1359681	19,6	1473684	18,4	8,38
Прибуток від торгівельних операцій	142140	2,1	607766	8	327,58
Інші банківські операційні доходи	87372	1,3	197012	2,4	125,49
Доходи по балансу	6903425	100	7961243	100	15,32

З табл. 2.2.1 видно, що загальний темп приросту доходів у 2014 році становить 15,32%, що є позитивною тенденцією. Процентні доходи займали вагоме місце в структурі доходів в 2013 році - 77%, а у 2014 - 71,2%, що дорівнює 5682781 тис. грн. проти минулорічних 5314232 тис. грн. Зменшення питомої ваги процентних доходів в зальній структурі доходів відбулося за рахунок збільшення питомої ваги торгівельних доходів.

Таким чином проаналізувавши структуру доходів і витрат харківської філії ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за 2013 та 2014 роки можна сказати, що обслуговування безготівкового платіжного обороту клієнтів банку є ефективною і прибутковою операцією, що робить її найважливішою для даного банку. Це пояснюється специфікою роботи банку, в основі якої обслуговування розрахунків сільськогосподарського сектору економіки та багатьох середніх підприємств регіону.

В ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" використовуються такі форми безготівкових розрахунків:

- платіжне доручення;

- платіжна вимога;

- платіжна вимога - доручення;

- акредитив.

Вихідні дані для аналізу інструментів безготівкових розрахунків за 2014 рік групуємо у таблиці 2.2.2 по місяцях 2014 року.

Таблиця 2.2.2 Вихідні дані для аналізу інструментів безготівкових розрахунків за 2014 рік [10]

№ з/п	Місяць	платіжне доручення	платіжна вимога - доручення	платіжна вимога	Відхилення (платіжне доручення)
					Абс.	Темпи росту (%)
1	Січень	39275	420	1150	-	-
2	Лютий	41170	375	1125	1895	4,8
3	Березень	42000	405	1215	2725	6,9
4	Квітень	42825	615	1200	3550	9
5	Травень	44900	675	1225	5625	14,3
6	Червень	45255	650	1280	5980	15,2
7	Липень	45030	620	1265	5755	14,6
8	Серпень	46175	680	1300	6900	17,6
9	Вересень	47250	575	1400	7975	20
10	Жовтень	48000	450	1425	8725	22
11	Листопад	49350	550	1550	10075	25,6
12	Грудень	50775	475	1620	11500	29,3
Всього	542005	6490	15755

З даних таблиці 2.2.2 видно, що кількість платіжних інструментів безготівкового обігу розподіляється нерівномірно по місяцях. Починаючи з березня місяця їх кількість поступово збільшується і наприкінці року стає максимальною.

2.3 Аналіз видів платіжних інструментів у фінансових розрахунках між підприємствами

Райффайзен Банк Аваль станом на на 1 грудня 2014 року обслугував більш ніж 260 тис. юридичних осіб, у т.ч. понад 20 тис. підприємств, що за європейськими стандартами відносяться до великого бізнесу (річний дохід кожного з них -- більш ніж 5 млн. євро).

За результатами дослідження ринку банківських послуг для корпоративних клієнтів у 2014 році, проведених компанією з маркетингових та соціальних досліджень в Україні GfK Ukraine було засвідчено, що вже п'ятий рік поспіль Райффайзен Банк Аваль залишається одним із беззаперечних лідерів у сегменті корпоративного бізнесу практично за всіма показниками. Банк обслуговує 31% усіх підприємств ринку, при цьому 12% клієнтів--фінансових установ вважають Райффайзен Банк Аваль своїм основним банком.

ПАТ «Райффайзен банк Аваль» надає послуги підприємствам з фінансових розрахунків за допомогою векселів, акредитивів, платіжних доручень та платіжних вимог доручень. Дані про обсяг (у тис. грн.) наданих фінансових послуг наведені у таблиці 2.3.1 [6]

Таблиця 2.3.1 Обсяг наданих послуг з фінансових розрахунків за видами платіжних інструментів (тис. грн.)

Вид платіжного інструмента	2014р	2013р	Зміна обсягу, %
Вексель	16642701	11946875	39,31
Акредитив	10710502	10002585	7,08
Платіжне доручення	8381377	5558945	50,78
Платіжне доручення-вимога	5519047	3801752	45,17
Всього	41253627	31310157	31,76

Виходячи з даних таблиці, видно що загальна сума коштів за наданими фінансовими послугами зросла на 9943470 тис грн., що у відносному вимірі становить 31,76%. Це обумовлюється збільшенням загальних обсягів грошових розрахунків по країні і як наслідок, збільшенням попиту на використання безготівкових платіжних засобів.

У відсотковому відношенні структура платіжних інструментів буде наступною:

- вексель - 40%;

- акредитив - 26%;

- платіжне доручення - 20%;

- платіжна вимога-доручення - 14%;

Графічно структура платіжних інструментів грошових розрахунків ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" представлено на рис. 2.3.1, де унаочнюються дані відсоткової структури коштів за наданими фінансовими послугами банку по Україні.

Cегмент послуг для корпоративних клієнтів Райффайзен Банку Аваль у звітному році отримав валовий дохід у розмірі 1 807,5 млн грн., що на 8,55% більше порівняно з 2013 роком та становить 29% усього валового доходу банку.

Комісійний результат корпоративного бізнесу порівняно з попереднім роком зріс на 21,5% і склав 459,1 млн грн.

Приріст обсягів пасивів корпоративного бізнесу в порівнянні з 2013 роком становив 54%. Основний приріст відбувся за рахунок залучення пасивів саме в національній валюті. Найактивніше розміщення відбувалося в останню декаду 2014 року, що свідчить про лояльність клієнтів і високу довіру до банку.

За даними щорічного дослідження GFK Україна, Райффайзен Банк Аваль залишається беззаперечним лідером з обслуговування клієнтів сегменту корпоративного бізнесу. Так, за показником «основний банк» установа вже декілька років поспіль утримує перше місце серед інших банків. На фоні того, що велика кількість банків пішла з ринку в 2014 році, бездоганна репутація Райффайзен Банку Аваль та австрійське походження капіталу банку стали важливими перевагами при обранні юридичними особами саме його для співпраці.



РОЗДІЛ ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВИХ РОЗРАХУНКІВ ПІДПРИЄМСТВ

3.1 Розробка рекомендацій з підвищення ефективності організації безготівкових розрахунків в банках України

Одним з напрямків удосконалення безготівкових розрахунків в банках України є модернізація системи міжбанківських електронних платежів. Система міжбанківських електронних платежів Національного банку України дедалі вдосконалюється й розвивається. Підвищується ступінь захищеності даних і зростає надійність роботи системи, програмні системи криптографування замінюються на апаратні засоби захисту створюються і впроваджуються засоби перехресного захисту електронних платежів - накладання "електронного підпису" на документі різними виконавцями і т.ін.

Система електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (СЕП) експлуатується з 1993 року і в цілому відповідає висунутим до неї вимогам та потребам банківської системи України на поточний момент.[8]

СЕП забезпечує здійснення розрахунків у межах України між банками як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків та інших учасників системи. В СЕП виконуються міжбанківські перекази у файловому режимі та в режимі реального часу. Здійснення банком початкових платежів у файловому режимі є обов'язковим, а у режимі реального часу - за його вибором. Разом з тим, учасник системи, який працює в СЕП у файловому режимі, забезпечує приймання платежів у режимі реального часу.

У файловому режимі обмін міжбанківськими електронними розрахунковими документами здійснюється шляхом приймання-передавання документів, сформованих у файл. Тривалість технологічного циклу складає 15-20 хвилин.

У режимі реального часу кошти зараховуються на рахунок отримувача негайно, у момент надходження платежу від відправника до СЕП. Саме це є головною ознакою платіжних систем класу RTGS згідно з міжнародною класифікацією.[9]

За станом на 1 квітня 2011 року учасниками СЕП були 919 установ, із них [10]:

- 176 - банки України; - 677 - філії банків України; - 28 - органи Державного казначейства України; - 37 - установи Національного банку України; - 1 - ПрАТ "ВДЦП".

У І кварталі 2011 року учасниками системи здійснено 77 753 тис. початкових платежів та надіслано електронних розрахункових повідомлень на суму 2 131 953 млн.грн., що відповідно на 6,4% та 33,3% більше ніж у І кварталі 2010 року [11].

Ефективність роботи платіжної системи в цілому визначається політикою Національного банку України щодо підтримання резервів і керування ризиком. Система надає Національному банку України великий діапазон засобів централізованого керування проведенням розрахунків, основні інструменти якого зосереджені в системі моніторингу рахунків (СМР). СМР приймає від уповноважених осіб і надає іншим підсистемам розрахунків керуючу інформацію для організації проведення розрахунків. Усі механізми локального керування розрахунками містять у собі інформацію, яка надходить із СМР.

Об'єктами моніторингу визнаються як кореспондентські рахунки, так і інші рахунки комерційних банків. Національний банк України має засоби для підвищення ефективності використання обмежених сальдо при розрахунках, зокрема, можливі механізми надання частини резервного фонду для виконання розрахунків, переміщення коштів між рахунками для підтримання ліквідності тощо.

Функції системи моніторингу рахунків:

- централізоване ведення кореспондентських рахунків юридичних осіб, відображення на кореспондентських рахунках трансакцій, які виконуються через систему термінових платежів і систему клірингових розрахунків;

- централізоване ведення нормативно-довідкової інформації платіжної системи в цілому;

- надання юридичній особі можливостей керування своїми філіями;

- здійснення доступу інших підсистем та задач до інформації, яка зберігається в СМР;

- довідкові функції.

Система термінових платежів призначена для виконання платіжних трансакцій банком-відправником у режимі on-line. Головні завдання - виконання основної функції розрахунків за умови мінімального системного ризику, швидкість і надійність розрахунків. Система переказів коштів у режимі реального часу виступає як кінцева розрахункова ланка для перерахування значних сум на великих фінансових ринках, які функціонують у різноманітних валютах. Система гарантує приймання початкової трансакції, якщо платіжне доручення відповідає вимогам законодавства та покривається наявним сальдо або кредитом.

Система клірингових розрахунків (СКР) призначена для виконання великої кількості окремих платежів за прийнятний період часу при малій величині питомих витрат. Більшість трансакцій не мають термінового характеру, а їхні суми порівняно невеликі. Ця підсистема зорієнтована в основному на задоволення платіжних потреб приватних осіб та фірм при здійсненні простих економічних операцій. СКР проводить періодичний взаємозалік платіжних документів учасників із визначенням чистого сальдо. Система взаємозаліку забезпечує виконання значного обсягу платежів при відносно низькому рівні ліквідності.[12]

Для запобігання затримкам платежів, а також для того, щоб не ставити банки перед необхідністю резервувати для проведення розрахунків великі кошти на рахунках у Національному банку України, використовуються засоби урівноваження між ефективністю розрахунків та ризиком. Національний банк України сприяє зниженню ризику для клірингової палати, забезпечуючи достатні залишки на рахунках учасників, і в той же час підвищує ефективність розрахунків, надаючи учасникам тимчасові кредити. Для цього в СКР існуватиме механізм визначення в квазіреальному часі додаткових лімітів овердрафту технічних рахунків залежно від рівня неплатоспроможності учасників розрахунків та інших обставин як засобами власне СКР, так і засобами СМР. Поставлені завдання можуть бути виконані лише за умови принципового вдосконалення технічної платформи, системного та програмного забезпечення і комунікаційної інфраструктури, що використовується Національним банком України для потреб платіжної системи.

3.2 Оптимізація використання платіжних інструментів та платіжних систем у забезпеченні надійності фінансових розрахунків

Активний розвиток сучасних комп'ютерних технологій, глобалізацій та інтернаціоналізація підприємницької діяльності призвели до розвитку нових суспільно-економічних відносин. Глобальність мережі Інтернет, відсутність кордонів у спілкуванні змінили встановлені правила ведення бізнесу, замовлення товарів (робіт, послуг), їх отримання та оплату. Інтернет надав можливість мобільно проводити операції купівлі-продажу, замовлення послуг тощо. Відповідно розширення бізнесу потребує від банків та контролюючих органів організації оперативної, зручної системи обслуговування клієнтів в рамках офісу, дому тощо. А це підвищує значущість ринку електронної комерції і вимагає від останньої високої захищеності та конфіденційності інформаційних потоків. Фінансове регулювання діяльності підприємств при використанні електронних платіжних і контролюючих систем містить три основні компоненти: 1) здійснення безготівкових операцій із використанням загальноприйнятих фінансових платіжних інструментів на основі новітніх банківських технологій; 2) використання можливостей системи електронних платежів за допомогою електронних грошей й новітніх платіжних й облікових банківських систем, які мають широке розповсюдження в кредитно-банківській сфері і обмежене державне регулювання; 3) електронний моніторинг фінансових, виробничих, бюджетних та інших відносин за допомогою електронних кабінетів тощо. Ці компоненти в рамках виробничої діяльності об'єднує одне -- результат у вигляді виторгу. Основним завданням сучасного підприємства є формування постійного позитивного грошового потоку від всіх видів та напрямків діяльності, передовсім, виторгу. Все частіше рівень виторгу напряму залежить від часу та форми здійснення платежів. Тому, для набуття успішності, підприємству доцільно в кожній грошовій операції обирати найоптимальнішу схему. Саме цьому аспекту та його можливостям в рамках України приділимо особливу увагу.

Готівковий обіг передбачає матеріальне переміщення відповідних купюр чи монет, безготівковий переказ -- звернення до відповідного банку, який здійснюватиме переказ, внаслідок цього втрачається оперативність та швидкість розрахунків. За останні десятиріччя з'явились нові інноваційні продукти, призначені для здійснення платежів, чому деякою мірою сприяє науково-технічний прогрес, розвиток фінансового, банківського ринку тощо.

Тому ринком було запропоновано електронний варіант грошей, який можна було б легко і швидко, навіть поза банківською установою переказати на відповідний рахунок свого контрагента. Поява нових платіжних засобів є об'єктивним процесом, який спричинений незадоволеними потребами споживачів та підвищеними вимогами до ефективності й надійності платежів.

Використання вже загальноприйнятих у бізнесі платіжн...