Брокерська діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Брокерська діяльність на товарній біржі

Згідно із чинним законодавством біржові операції мають право здійснювати лише члени біржі або брокери.

Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом пошуку контрактів і подання здійснюваних ними угод для реєстрації на біржі. Вони можуть бути незалежними, тобто мати власне брокерське місце -- засвідчене відповідним договором право учасника на здійснення біржової торгівлі на товарній біржі. брокер біржа посередницький

Більшість брокерів входять до штату брокерських контор.

Брокерська контора -- підприємство з правами юридичної особи, створене членом біржі або іншим підприємством. Згідно із Законом України «Про товарну біржу», кожен її член має право відкрити власну брокерську контору. До брокерської контори можуть бути прирівняні юридичні особи, які уклали угоду з біржею про придбання права на використання біржового місця. Як юридична особа, брокерська контора проходить державну реєстрацію й функціонує відповідно до затверджених засновником установчих документів.

У статуті брокерської контори передбачено її право самостійно укладати посередницькі та інші договори, відкривати рахунки в банках, бути платником податку та інших обов'язкових платежів до бюджету.

За організаційно-правовою формою брокерські контори можуть бути організовані як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

Штат брокерської контори складається з керівника, брокерів та необхідного технічного персоналу. Керівник брокерської контори призначається засновником, якщо інше не передбачено установчими документами.

Члени біржі мають право здавати в оренду створені ними брокерські контори й отримувати прибуток у формі орендної плати.

Під час реєстрації незалежного брокера або брокерської контори на товарній біржі для роботи на біржовому ринку їм присвоюють номер та індивідуальний код.

Статут і правила біржової торгівлі регламентують організаційно-виробничі відносини між товарними біржами і брокерськими конторами.

Головною діючою особою на біржовому ринку є брокер, від якого залежить успішна робота як брокерської контори, так і вся біржова торгівля. Брокери повинні мати спеціальну професійну підготовку і здібності до діяльності у сфері бізнесу. Вони спеціалізуються на торгівлі конкретними видами (групами) товарів і виконують великий обсяг робіт на реальному ринку певного товару.

До їхніх позабіржових функцій належить дослідження підприємств -- потенційних клієнтів, добір, формування та встановлення тісних ділових зв'язків з постійною клієнтурою. Основою роботи брокера має бути маркетингова діяльність: виявлення попиту і пропозиції товару, систематичний аналіз комерційної інформації стосовно стану ринку, тенденції його змін. Брокер має володіти засобами реклами та ефективно використовувати її. Для успішної діяльності брокера на реальному ринку йому необхідно:

· глибоко вивчити законодавчі та нормативно-правові акти, якими регламентується торговельно-біржова діяльність, посередництво та діяльність підприємств -- потенційних клієнтів;

· скласти перелік підприємств, що функціонують в районі його діяльності (з адресами, прізвищами й телефонами керівників, відповідальних посадовців); з'ясувати сферу їхньої діяльності, оцінити конкурентоспроможність продукції й можливі обсяги збуту і потреби в матеріально-технічних ресурсах, фінансовий стан і платоспроможність підприємства, виявити імідж окремих підприємств у районі діяльності;

· вивчити кон'юнктуру внутрішньої торгівлі, добре орієнтуватися в цінах як на реальному, так і на біржовому ринку, вивчити біржові бюлетені та біржову інформацію про стан біржової торгівлі й тенденції його змін;

· опрацювати зміст документів, якими оформлюються взаємовідносини брокерів із клієнтами, з вимогами і порядком їх заповнення, а також інформаційні й рекламні матеріали, що можуть зацікавити клієнта;

· продумати і виробити тактику входження в контакт і ведення переговорів із конкретними клієнтами, чітко знати, які вигоди отримає клієнт від співпраці з брокером, які потреби клієнта може задовольнити фірма.

· Співпраця брокерської контори із клієнтами на вітчизняних біржах оформлюється укладанням таких основних документів:

· договір на брокерське обслуговування;

· договір-доручення на брокерське обслуговування.

Договір на брокерське обслуговування укладається між товаровиробником (продавцем, покупцем), який бажає продавати чи купувати товари через біржу, і брокерською конторою (брокером). Це, як правило, безстроковий договір, який надає клієнту можливість доручати брокерській конторі представляти його інтереси й укладати угоди на біржі, але не містить жодних умов і зобов'язань щодо розрахунків та платежів. На підставі цього договору клієнт укладає з брокерською конторою (брокером) договір-доручення на брокерське обслуговування, в якому визначаються обов'язки й відповідальність клієнта і брокера щодо купівлі/продажу товару на біржі. Договір-доручення оформлюють на певний строк. У договорі-дорученні визначають розмір і форму оплати послуг брокерської фірми, а також форми та розміри відповідальності сторін за порушення умов цього договору, гарантії відшкодування збитків, яких зазнає потерпіла сторона внаслідок невиконання чи неналежного виконання зобов'язань винною стороною.

На сучасному етапі брокерські контори встановлюють плату за надані клієнтам послуги або у відсотках від вартості виконаного контракту (у межах 2--10 %), або як частину різниці між вартістю контракту за ціною клієнта та вартістю виконаного контракту за фактичною ціною. Зазвичай ця винагорода становить 50 % різниці.

Конкретний рівень винагороди визначається за згодою сторін і залежить від багатьох чинників: рівня конкуренції на ринку брокерських послуг; досвідченості і конкретних інтересів клієнта, його фінансового становища, складності доручення, інтересів брокера тощо.

Під час оформлення договору-доручення брокер зобов'язаний ознайомити клієнта із встановленими правилами біржової торгівлі, порядком виставлення товару на біржові торги і зняття з них.

Після укладання договору-доручення клієнт має надати брокерській конторі (брокеру) доручення на право укладати угоди та вести розрахунки від його імені.

У договорі-дорученні передбачені максимальна та мінімальна ціна купівлі/продажу товару, його кількість, якість із посиланням на відповідний державний стандарт чи технічні умови, стан продукції, місцезнаходження товару, конкретний термін та базисні умови поставки, форма розрахунків. До договору-доручення додають:

· довідку про наявність та обсяги виставленого на продаж товару (для продавця);

· сертифікат якості незалежної інспекції з контролю за якістю товару (для продавця);

· довідку банківської установи про підтвердження наявності на розрахунковому рахунку покупця необхідних коштів або гарантію про оплату від банку (для покупця).

Згідно із чинним законодавством брокери мають право пересвідчитися в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.

Договір-доручення, або інший документ, що його замінює, є підставою для подання брокером заявки на участь у біржових торгах.

Брокер, який досяг згоди з іншою стороною під час торгу у біржовій ямі, оформлює відповідний контракт і подає його до реєстрації на біржі. Після здійснення всіх передбачених правилами біржової торгівлі операцій та реєстрації біржового контракту кожному контрагенту направляють один примірник для виконання.

Брокерська контора разом з біржовим контрактом передає клієнту звіт брокера про виконану роботу відповідно до укладеного з ним договору-доручення. У звіті подається розрахунок кінцевої суми належної брокерській конторі винагороди за надані нею послуги з урахуванням фактичної ціни і вартості контракту.

На зарубіжних ф'ючерсних біржах разом із брокерами, що торгують на біржі і виконують тільки замовлення, які надійшли від брокерських контор або безпосередньо від клієнтів, працюють також брокери-спекулянти. Це так звані незалежні брокери, що укладають угоди від власного імені й за власний кошт, тобто на свій страх і ризик. На відміну від брокерів біржової зали, спекулянти сподіваються отримати прибуток від зміни рівня цін, а не від різниці цін продавців і покупців. Стратегією цих брокерів є купівля контрактів за низькими цінами і продаж їх за вищими цінами. Вони купують ф'ючерсний контракт, сподіваючись, що ціни збільшаться і його продаж за вищою ціною принесе їм прибуток. Спекулянти продають контракт у надії, що ціни впадуть, щоб придбати його за нижчою ціною і знову отримати прибуток. Рішення спекулянтів, чи будуть вони продавати або купувати, залежить від прогнозування ринкової ситуації, а їхній прибуток чи втрати -- від досвіду й уміння правильно передбачати рух цін.

Успішні операції брокера можливі лише за умови розроблення стратегії спекуляції, аналізу і прогнозу цін і вміння ефективно управляти виділеним для операції капіталом. Багаторічна діяльність брокерів-спекулянтів на ф'ючерсних біржах уже сформувала перелік правил, яких необхідно дотримуватися для успішного здійснення спекулятивних операцій. Наведемо деякі з них:

· здійснювати спекулятивні операції лише тим обсягом коштів, які брокер може дозволити собі втратити;

· перед початком кожної операції визначати рівень ризику й очікуваний обсяг прибутку;

· одержувати максимум прибутку за мінімуму втрат;

· за кожною операцією ризикувати не більш як 5 % спекулятивного капіталу;

· при здійсненні спекулятивної операції чітко усвідомлювати, що середній прибуток у 10--15 разів перевищує можливі втрати;

· не додавати щоразу контрактів більше, ніж їх було на момент початкового відкриття позицій.

Діяльність спекулянтів на ф'ючерсному ринку сприяє підвищенню його ліквідності, тобто вможливлює швидку продаж і швидке придбання, а також посилює конкуренцію. Купуючи ф'ючерсні контракти за низькими цінами, спекулянти підвищують попит, що зумовлює збільшення ціни. Продаж спекулянтами ф'ючерсних контрактів за високими цінами зменшує попит і, отже, ціни. Тому вони сприяють ефективнішому виявленню об'єктивної ціни, усуненню різких перепадів ціни і відносній стабільності ринку загалом.

Функціонування та розвиток світової біржової торгівлі переконливо свідчить, що ф'ючерсна торгівля стає переважним видом діяльності товарних бірж. Вони вже не є лише організаторами оптового товарного ринку, а перетворюються на центри ф'ючерсної торгівлі в сучасному сенсі поняття. Товарна біржа стає загальновизнаним центром ціноутворення, центром страхування прибутку і комерційної діяльності, яка дає можливість одержувати додатковий прибуток.

Відповідно до світових тенденцій розвитку біржової торгівлі можна очікувати становлення ф'ючерсного ринку в Україні. Цьому сприяє зростання обсягів біржової торгівлі форвардними контрактами, формування сучасної нормативно-правової бази для розбудови біржового ринку і зокрема ф'ючерсної торгівлі.

2. Характеристика посередницької діяльності на товарному ринку

Посередництво в товарному обігу - це виконання спеціалізованими підприємствами, організаціями чи окремими особами спеціальних функцій для сприяння налагодженню і реалізації комерційних взаємовідносин виробників і споживачів на товарному ринку.

В умовах ринкових відносин посередники - це суб'єкти незалежного та специфічного бізнесу, які здійснюють свою діяльність на основі таких принципів:

· рівноправність сторін, партнерські взаємовідносини;

· підприємливість, оперативність обслуговування;

· економічна зацікавленість;

· договірні засади взаємовідносин, комерціалізація.

Торговими посередниками є підприємства і організації різних форм власності і різних організаційних типів: оптово-роздрібні, роздрібні, кооперативи, торгові доми тощо.

Вони купують, зберігають, транспортують, перепродують, здійснюють сервісне обслуговування товарів.

Всі ці організації і підприємства можна класифікувати за такими ознаками.

1. За ступенем універсалізації діяльності посередників

поділяють на:

- функціонально-універсальних;

- функціонально-спеціалізованих.

До функціонально-універсальних (дистриб'ютори) належать посередники, які здійснюють весь комплекс функцій виробничої та комерційної діяльності (торгівлю, транспортування, зберігання, кредитування, рекламування тощо).

Функціонально-спеціалізовані посередники здійснюють свою діяльність за окремими функціями. Вони в свою чергу поділяються на:

· інформаційно-контрактні;

· інформаційно-обчислювальні;

· пошукові;

· рекламні;

· лізингові.

сприяють встановленню господарських зв'язків між постачальниками і споживачами, наприклад, комісіонери здійснюють пошук партнерів за рахунок продавця і підписують контракти.

Інформаційні та обчислювальні (чисті) посередники пропонують товари, не маючи їх (брокери).

Пошукові посередники здійснюють пошук потенційних покупців у регіонах своєї діяльності.

2. Залежно від товарної спеціалізації розрізняють:

· товарно-універсальних посередників;

· товарно-спеціалізованих посередників.

Цей вид посередницьких підприємств широко використовують підприємства-виробники товарів широкого вжитку та продуктів харчування.

3. За ступенем незалежності посередницькі організації поділяються на:

· незалежні;

· формально незалежні;

· залежні.

Незалежні посередники від свого імені, за свій рахунок, на свій страх і ризик укладають і реалізують контракти з постачальниками і споживачами.

Формально незалежні у контрактному підпорядкуванні та залежні організації здійснюють комісіювання, тобто визначають права і обов'язки комісіонерів щодо комерційних та технічних умов майбутніх відносин з клієнтами, конкретизують права власності на товари, які передані для реалізації.

4. За методами реалізації товарів посередницькі організації поділяють так:

· пряма торгівля за контрактом між постачальником і споживачем;

· торгівля товарами через збутову мережу;

· торгівля через оптову мережу;

· торгівля через роздрібну мережу.

5. За рівнем комерційної роботи (міри власності на товар) виділяють:

· торговельні агенти - особи, які сприяють укладанню угод між виробником та споживачем, не беручи безпосередньої участі ні капіталом, ні іменем. Агенти продають товари іншим дистриб'юторам та агентам;

· брокери - особи, які сприяють укладанню угод, не беручи участі ні капіталом, ні іменем. На відміну від агентів, вони шукають клієнтів, пропонуючи різні джерела надходження товарів. До функцій брокерів належить пошук покупців на великі партії товарів, пошук клієнтів, що працюють за невисокими цінами, коли пропозиція перевищує попит. За результати укладених угод отримують комісійну винагороду, працюючи на товарних біржах з продажу сільськогосподарської продукції, промислової сировини та напівфабрикатів;

· повірені - особи-посередники, яких вибирають продавці чи покупці для реалізації угод від їхнього імені, за їх дорученням;

· представники - це повірені, з якими фірми підписали тривалі угоди щодо репрезентації їх інтересів. Основною функцією представників є створення і підтримання зв'язків між сторонами, які укладали угоду;

· комісіонери - посередники, які реалізують продукцію виробників (комітетів) на комісійних засадах, тобто за рахунок продавців, які є власниками товарів до моменту їх реалізації. Комісіонери мають свої склади і зацікавлені у проведенні активної збутової політики. їх називають ще консигнаторами. Як комісіонери, так і консигнатори є самостійними комерсантами і перебувають з виробниками у тривалих договірних відносинах;

· оптовики дистриб'ютори, купці - незалежні самостійні фірми, особи, які перебирають на себе права власності на товари, якими торгують;

· комівояжери (розїздні агенти) - службовці, які мають повноваження сприяти укладанню угод або укладати угоди від імені власника за межами підприємства;

· відділи збуту виробників - установи, які існують окремо від підприємства, мають свої складські приміщення та здійснюють постачання товарів для оптовиків та роздрібних покупців;

· ремонтні, сервісні фірми - незалежні, залежні або формально залежні фірми, підрозділи чи установи;

· асемблери - організації, які зайняті закупівлею фермерської продукції у місцях її виробництва не дуже великими партіями, а потім комплектують у великі і доставляють їх у головні оптові ринкові центри;

· торгові доми - великі оптово-роздрібні фірми, які здійснюють, крім торговельно-посередницьких операцій, інвестування капіталу у виробництво, транспортування, складування, страхування, гуртову і роздрібну торгівлю через свої фірмові магазини.

Для кожної фірми важливим є вдалий вибір посередника.

Вибираючи посередника, підприємство повинно бути обачним і обережним, оскільки ставиться під загрозу хід комерційних операцій та якість збутової діяльності фірми на ринку.

Вибір торговельних посередників здійснюють за такими підходами:

1) розподіл на правах власності, коли обмеженому числу дилерів надаються виняткові права на розподіл та продаж у межах їхніх функцій;

2) виняткове дилерство, коли продає тільки його (виробника) товари;

3) інтенсивний розподіл, коли забезпечується наявність запасів товарів у максимально широкій мережі торгівлі;

4) вибірковий, або селективний, розподіл, коли вибирається обмежена кількість посередників залежно від характеру, можливостей сервісу та рівня підготовки.

Під час відбору посередників слід брати до уваги такі критерії (ознаки):

- фінансові можливості (стійкість фінансових позицій);

- організація збуту та її показники (товарообіг і збут);

- характеристика продукції (якість, асортимент, конкурентоспроможність);

- громадський імідж (чесність, порядність);

- ступінь охоплення ринку послуг;

- запаси та складські приміщення;

- менеджмент (структура управління, гнучкість, раціональність, кваліфікація персоналу);

- близькість до ринку, його масштаби;

- знання ринку і досвід;

- солідність та компетентність у результаті особистого контракту;

- наявність маркетингової концепції та ринкової стратегії.

3. Дослідження інфраструктури товарного ринку

Таблиця 1. Вихідні дані: вартість угод, укладених на біржах України по окремим видам товарів

Біржові угоди (за предметом договору)	Загальна вартість, млн. грн.
1.М'ясо та птиця свіжі та заморожені	2317
2.М'ясо копчене, солоне та ковбасні вироби	2684
3. Консерви, готові продукти м'ясні	174
4. Жири тваринні харчові	29
5. Риба і морепродукти харчові	1171
6. Консерви, готові продукти рибні	384
7. Молоко та продукти молочні	1809
8. Морозиво	283
9. Сир сичужний, плавлений та кисломолочний	848
10. Масло вершкове	410
11. Яйця і яйцепродукти	441
12. Олії рослинні	416
13. Маргарин	455
14. Цукор	432
15. Вироби кондитерські	2752
16. Борошно	205
17. Вироби хлібобулочні (крім кондитерських)	1699
18. Крупи та бобові	372
19. Вироби макаронні	277
20. Картопля	190
21. Овочі	501
22. Плоди, ягоди, виноград, горіхи, кавуни та дині	685
23. Консерви овочеві	433
24. Консерви фруктово-ягідні	309
25. Напої алкогольні	7677
26. Горілка та вироби лікеро-горілчані	3196
27. Напої слабоалкогольні	309
28. Вина	1286
29. Коньяк	717
30. Вина ігристі (шампанське)	523
31. Пиво	1646
32.Чай	338
33.Кава	629
34.Сіль	37
35. Напої безалкогольні	976
36. Води мінеральні	536
37. Вироби тютюнові	3814
38. Інші продовольчі товари	1656

1. Побудуйте статистичний ряд розподілу біржових угод (за предметом договору) та проаналізуйте його. Для цього розділіть біржові угоди на 3 групи (ознака розподілу: «Вартість»). Визначте, обсяги продажу яких товарів на товарних біржах є найбільшими.

2. Розрахуйте середньорічну вартість біржових угод в Україні за допомогою середньоарифметичної зваженої.

3. Визначте, до якої групи потрапило найбільше біржових угод (за предметом договору). Розрахуйте модальне значення вартості біржових угод.

4. Розрахуйте медіану.

1. Проведемо розподіл біржових угод (за предметом договору) на 3 групи. Визначаємо величину інтервалу за формулою 1.1.:

(1.1.),

де х_max - найбільше значення ряду розподілу;

х_min - найменше значення ряду розподілу;

n - кількість груп в ряді розподілу.

х_max = 7677;

х_min=29;

n = 3.

I==2549,3

Визначаємо верхню і нижню межу для кожної групи з однаковим інтервалом:

Таблиця 2. Межі груп угод, укладених на біржах по окремим видам товарів, залежно від їх вартості

Нижня межа, млн.	Верхня межа, млн. грн.	Біржова угода (за предметом договору)	Вартіст млн. грн.	Число біржових угод	Питома вага кожної групи
29	29+2549,3= =2578,3	М'ясо та птиця свіжі та заморожені	2317	33	0,86
		Консерви, готові продукти м'ясні	174
		Жири тваринні харчові	29
		Риба і морепродукти харчові	1171
		Консерви, готові продукти рибні	384
		Молоко та продукти молочні	1809
		Морозиво	283
		Сир сичужний, плавлений та кисломолочний	848
		Масло вершкове	410
		Яйця і яйцепродукти	441
		Олії рослинні	416
		Маргарин	455
		Цукор	432
		Борошно	205
		Вироби хлібобулочні (крім кондитерських)	1699
		Крупи та бобові	372
		Вироби макаронні	277
		Картопля	190
		Овочі	501
		Плоди, ягоди, виноград, горіхи, кавуни та дині	685
		Консерви овочеві	433
		Консерви фруктово-ягідні	309
		Напої слабоалкогольні	309
		Вина	1286
		Коньяк	717
		Вина ігристі (шампанське)	523
		Пиво	1646
		Чай	338
		Кава	629
		Сіль	37
		Напої безалкогольні	976
		Води мінеральні	536
		Інші продовольчі товари	1656
2578,3	5156,3	М'ясо копчене, солоне та ковбасні вироби	2686	4	0,10
		Вироби кондитерські	2752
		Горілка та вироби лікеро-горілчані	3196
		Вироби тютюнові	3814
5156,3	7734,9	Напої алкогольні	7677	1	0,04
				38	1

Висновок: Найбільшими є обсяги продажу товарів, які потрапили до третьої групи(алкогольні напої).

2. Для розрахунку середньорічної вартості біржових угод в Україні за допомогою середньоарифметичної зваженої заповнюємо табл. 3:

Таблиця 3.

Номер групи	Нижня межа, млн. грн.	Верхня межа, млн. грн.	Питома вага кожної групи біржових угод, v	Середина інтервалу, хсер.	v· хсер.
1	2	3	4	5	6
1	29	2578,3	0,86	1289,15	1108,67
2	2578,3	5156,3	0,10	2578,15	257,81
3	5156,3	45996	0,04	3867,45	154,7
					1521,18

Висновок: Середньорічна вартість біржових угод в Україні за допомогою середньоарифметичної зваженої складає 1521,18 млн.грн.

3. Розглянемо табл. 2. Колонка 1 табл. 2. - це інтервали. Колонка 6 табл. 1.2. - це частота інтервалів. Група із найбільшою частотою інтервалів називається модальним інтервалом. Відповідно, модальним інтервалом буде група 1 - до неї потрапило найбільше біржових угод (за предметами договору). Розрахуємо модальне значення вартості біржових угод за формулою 1.2.:

(1.2.),

де х₀ - це нижня межа модального інтервалу;

і - величина модального інтервалу;

f_Mo - частота модального інтервалу; f_Mo-1 - частота інтервалу, попереднього до модального;

f_Mo+1 - частота інтервалу, наступного за модальним.

х₀= 29;

і = 2549,3;

f_Mo = 33;

f_Mo-1 = 0;

f_Mo+1 = 1.

Висновок: Модальне значення вартості біржових угод складає 1289,15 млн.грн.

4. Розрахуємо медіану за формулою 1.3.:

де x₀ - це нижня межа медіанного інтервалу;

і - це величина медіанного інтервалу;

?f_i - це сума накоплених частот;

S_Me-1 - накоплення інтервалу, що передує медіанному;

f_Me - частота медіанного інтервалу.

Медіанний інтервал - це той інтервал, на який припадає половина накоплених частот. Всього сума накоплених частот складає 38. Половина накоплених частот - це 38 : 2 = 19. Вона припадає на групу 1. Відповідно, це медіанний інтервал.

Висновок: Значення медіани складає 1469,63 млн.грн. Переважна кількість біржових угод (за предметом договору) значно нижче, крім угод груп 2 і 3.

ВІДПОВІДЬ: Автомобілі та автотовари є найбільшим за вартістю предметом біржових угод в Україні, всі інші товари набагато відстають.

Вартість біржових угод в середньому по окремо взятим найменуванням продукції складає:

1) за середньоарифметичною зваженою: 1521,18 млн.грн;

2) за модою: 1289,15 млн.грн;

2) за медіаною: 1469,63 млн.грн.

Слід зазначити, що суттєві розбіжності зазначених вище трьох показників свідчать про асиметричність числового ряду, тобто про значний розрив у сукупній вартості угод на користь автомобілів і автотоварів - продукції, яка найбільш продається на Українській біржі.

Размещено на Allbest.ru

...