Види банків та їх роль в ринковій економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: «Види банків та їх роль в ринковій економіці»

Мета

визначити сутність банків та банківських установ, розглянути функції банків на ринку фінансових послуг, ознайомитись з основними видами банків та класифікаційними ознаками банківських установ; розглянути структуру банківської системи України, ознайомитись з роллю банківської системи в ринковій економіці.

1.Сутність та функції банківських установ

Формування банків у сучасному розумінні як кредитно-фінансових інститутів, було зумовлене такими передумовами:

- виникла необхідність у мережі спеціальних установ, що регулювали би заплутаний грошовий обіг;

- з'явилась потреба в здійсненні у ширших масштабах кредитних операцій;

- кредит через своє функціональне призначення перестає задовольняти суто споживчі потреби позичальників, а надається також на проведення господарських операцій;

- початок здійснення банками одночасно з видачею позик за дорученням своїх клієнтів розрахункових та інших операцій, пов`язаних з рухом грошових коштів.

Банк - це юридична особа, що має виняткове право на підставі ліцензії НБУ, здійснювати операції з залучення у вклади грошових коштів фізичних та юридичних осіб, з розміщення цих коштів від свого імені на власних умовах і на власний ризик.

Суть банку як ринкового інституту найбільш повно може бути розкрита через здійснювані ним операції. Здебільшого формування переліку операцій, здійснюваних банками, ґрунтується на юридичному тлумаченні суті банку як суб`єкта правових відносин, якому з точки зору законодавців тієї чи іншої країни дозволено займатися банківською діяльністю.

Основними операціями, які може здійснювати комерційний банк є:

- Депозитні операції банків пов`язані із залученням грошових коштів клієнтів на вклади, що можуть використовуватись згідно з режимом відповідного рахунка і банківським законодавством.

- Кредитні операції визначають передачу банками коштів клієнтам у тимчасове користування за плату у формі процента. Іноді ще банки називають «кредитними установами».

- Розрахункові операції здійснюються банками за дорученням клієнтів у готівковій і безготівковій формах за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, а також у зв`язку з фінансовими зобов'язаннями.

Суть банку найбільш доцільно визначити через основні його функції в економіці. До складу основних функцій, що визначають дійсну сутність банку, слід зарахувати такі:

1) посередництво в кредиті;

2) посередництво у платежах;

3) випуск кредитних грошей.

1. Функція посередництва в кредиті пов'язана з перерозподілом банками грошових коштів, які тимчасово вивільняються у процесі кругообороту капіталів підприємств, а також грошових доходів домашніх господарств (населення). При цьому банки виконують роль посередників між тими суб'єктами економічних відносин, які нагромаджують тимчасово вільні кошти з огляду на те, що їхні надходження в даний момент перевищують витрати, і тими учасниками економічного обороту, які тимчасово потребують додаткового капіталу, оскільки їхні витрати, навпаки, перевищують надходження.

2. Функція посередництва у платежах полягає у здійсненні банками розрахунків між різними суб`єктами економічних відносин шляхом перерахування коштів за їхніми рахунками або заліку взаємних вимог. Йдеться насамперед про передачу платником одержувачу коштів в оплату за надані товари чи послуги або ж в оплату боргів. Нині така передача здійснюється переважно у безготівковому порядку (щонайменше2/3 усіх платежів), а це передбачає обов`язкову участь банків у здійсненні розрахункових операцій. Річ у тому, що банки, приймаючи депозити і, відповідно, відкриваючи рахунки підприємствам та приватним особам, можуть здійснювати платежі шляхом переказу депозитних залишків з одного рахунка на інший. Таким чином, банківська функція посередництва у платежах тісно пов`язана з функцією посередництва в кредиті, адже домашні господарства, фірми, державні установи, утримуючи кошти на банківських рахунках, використовують їх не лише для отримання доходу, а й як ефективний засіб взаєморозрахунків.

3. Функція випуску кредитних грошей безпосередньо пов`язана з двома попередніми банківськими функціями і полягає у забезпеченні банками на основі кредитно-розрахункових операцій потреб господарського обороту належною кількістю платіжних засобів. На практиці випуск грошей здійснюється на основі депозитно-кредитної емісії, суть якої полягає у тому, що банк, надаючи кредит клієнту, зараховує суму позички на його поточний рахунок. У межах цієї суми позичальник може отримати готівку або виписувати чеки для розрахунків з клієнтами іншого банку, що призводить до збільшення ресурсної бази останнього.

Розглянуті функції відображають найбільш фундаментальні, сутнісні аспекти діяльності банків, вирізняючи їх серед інших суб`єктів економічних відносин. Через це такі, скажімо, операції, як кредитні й депозитні, при загальному аналізі можна розглядати окремо, а функція посередництва в кредиті охоплює обидві зазначені операції. Те ж саме стосується і функції випуску кредитних грошей, що взагалі є складним економічним механізмом, в якому задіяно цілий ряд банківських операцій і який з урахуванням неможливості в усіх інших фінансових інститутів емітувати гроші в обіг слід розглядати як визначальну ознаку банку.

банк кредитний фінансовий економіка

2.Класифікація банків. Банківська система України

Банки є незалежними, універсальними, фінансово-кредитними установами, що здійснюють дуже широкий спектр найрізноманітніших

операцій, пов'язаних з розрахунково-касовим, кредитним та іншим обслуговуванням підприємств, організацій, населення у всіх секторах економіки. З урахуванням різноплановості та різноманітності головних аспектів функціонування банки можуть класифікуватися за багатьма ознаками і різними критеріями: формою власності; організаційною формою діяльності; величиною активів; наявністю мережі філіалів; спеціалізацією та ін.

Так, за формою власності банки можуть бути приватними або державними. Приватний банк - це банк, капітал якого формується повністю або частково за рахунок коштів приватних осіб. Держава не відповідає за зобов'язаннями цих банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або відповідним договором. Так само і Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України. Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. В Україні державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. У нашій країні функціонують два банки з державною формою власності: Ощадний банк і Експортно-імпортний банк, статутні фонди яких створені за рахунок бюджетних коштів та коштів бюджетних установ.

За організаційною формою господарської діяльності банки в Україні створюються у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку. Відкриті акціонерні товариства формують капітал банку шляхом емісії і розміщення іменних акцій на ринку цінних паперів. Це означає, що акції можуть розміщуватися банком серед необмеженого кола учасників. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше, ніж 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їхню кількість до мінімально необхідного рівня діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. До функцій центрального кооперативного банку належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня. Нині в Україні кооперативні банки поки що не створені.

За величиною активів банки можуть поділятися на декілька груп, зокрема таких:

1) найбільші банки з активами понад5 млрд. грн.;

2) великі банки, активи яких становлять від1 до5 млрд. грн.;

3) середні банки з активами від500 млн. до1 млрд. грн.;

4) малі банки, активи яких менші, ніж500 млн. грн.

Залежно від наявності мережі філіалів банки поділяються на філіальні, тобто ті, що мають мережу філіалів і відділень, та безфіліальні, тобто ті, що такої мережі не мають.

Залежно від спеціалізації, тобто кола здійснюваних операцій, банки в Україні можуть функціонувати або як універсальні, або як спеціалізовані. Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні діяльність більшості банків має універсальний характер. Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій, функціонують у відносно вузькому секторі фінансового ринку або обслуговують окремі галузі економіки. Згідно з чинним законодавством України за спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними і розрахунковими (кліринговими).

Ощадні банки спеціалізуються на акумуляції коштів населення та наданні кредитів переважно фізичним особам. Інвестиційні банки здійснюють довгострокову акумуляцію ресурсів шляхом випуску власних цінних паперів і забезпечують відповідні вкладення коштів шляхом видачі кредитів або придбання цінних паперів інших емітентів. Іпотечні банки здійснюють довгострокові кредитні операції під заставу нерухомого майна. Розрахункові (клірингові) банки основним об'єктом власної спеціалізації обирають здійснення розрахунків своїх клієнтів та інших банківських установ.

Банки самостійно визначають напрямки своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. При цьому Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого у тому разі, якщо більше, ніж 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку в разі, якщо більше, ніж 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.

Банківська система - це сукупність усіх банків країни, які взаємодіють між собою, підпорядковуючись встановленим нормам і правилам ведення банківської справи, з метою забезпечення можливості ефективного грошово-кредитного регулювання економіки, кредитно-розрахункового обслуговування господарського обороту, а також стабільної діяльності банківських установ.

Ефективна діяльність банківської системи передбачає необхідність її ієрархічної побудови за дворівневим принципом:

І рівень(вищий) - центральний банк;

ІІ рівень(нижчий) - комерційні банки.

Необхідність дворівневої побудови кредитної системи пов'язана з потребою оптимально організувати відносини між різними її ланками та забезпечити належну координацію і регулювання їхньої діяльності.

Центральний банк - це головний орган грошово-кредитного регулювання економіки, основне завдання якого полягає у кредитно-розрахунковому обслуговуванні держави та інших банківських установ.

Комерційні банки - це багатофункціональні установи універсального типу, що здійснюють різні види кредитних, розрахункових

та інших фінансових операцій, пов'язаних з обслуговуванням клієнтів у

всіх секторах економіки.

Загалом банківська система є складовою частиною значно ширшої системи - економічної. Тому діяльність банків не можна розглядати у відриві від виробництва й обігу матеріальних та нематеріальних благ, а ефективний розвиток банківської системи має поєднуватись з усіма іншими сферами життєдіяльності суспільства й економіки.

3. Роль банківської системи в сучасній ринковій економіці

Сучасна банківська система України як система ринкового типу перебуває в процесі розвитку і вимагає подальшого вдосконалення. Механізм функціонування банківської системи постійно змінюється і залежить від обґрунтованого та ефективного визначення змісту діяльності банківської системи України, який розкривається в її головних напрямах. До них належать:

- закріплення фінансової стабілізації та зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці через подальше стримування темпів інфляції;

- здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, яка відповідає реальній зміні внутрішнього валового продукту (ВВП);

- забезпечення купівельної спроможності національної валюти, яка сприяла б збалансуванню інтересів як державних, так і недержавних суб'єктів національної економіки;

- підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків НБУ;

- стимулювання процесів збільшення вкладів населення в банківську систему шляхом підвищення гарантованості їх повернення через дію механізмів страхування депозитів;

- зростання кредитної активності комерційних банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств та подальший розвиток банків з державним капіталом;

- стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків шляхом збільшення обсягів довгострокового кредитування;

- подальше скорочення питомої ваги готівки в обігу;

- утримання валютних резервів в обсягах, необхідних для підтримки купівельної спроможності національної валюти;

- покриття дефіциту державного бюджету за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів і позик ззовні;

- підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні;

- забезпечення нормального функціонування національної валютної системи, збалансованості платіжного балансу;

- ретельний контроль за капітальними операціями резидентів і нерезидентів на фінансовому ринку України;

- використання позитивного досвіду функціонування іноземного банківського капіталу;

- сприяння співробітництву з міжнародними фінансовими організаціями та залучення інвестицій від цих установ для виконання програми стабілізації та структурної перебудови економіки.

Практична роль банківської системи визначатиметься тим, як вона управляє в державі системою платежів і розрахунків, враховуючи, що значна частина комерційних угод здійснюється через депозити, інвестиції і кредитні операції. При цьому ефективність інвестування коштів значною мірою залежить від здатності самої банківської системи спрямувати ці кошти саме тим позичальникам, які знайдуть способи їх оптимального та ефективного використання.

У сучасних умовах банківська система України відіграє важливу роль у державі і стає інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і в зовнішній політиці держави. Від її ефективного функціонування залежать розподіл внутрішнього валового продукту і національного доходу, регулювання грошового обігу, кредитування, фінансування та інші економічні і соціальні досягнення держави.

Сьогодні банківська система України є ключовою частиною фінансової системи країни, важливим елементом господарського механізму. Банківська система має вирішувати не тільки свої внутрішні проблеми, а й сприяти реформуванню економіки в цілому. З цією метою банківська система повинна забезпечити економічно виправданий розподіл фінансових ресурсів, стимулювати конкурентні відносини, приватизацію, ціноутворення, перебудову фінансового ринку. Банківський сектор покликаний підтримувати в стабільному стані грошово - кредитну систему, створюючи передумови для запобігання безконтрольному нарощуванню дефіциту бюджету і регулювання інфляційних процесів. Банківська система має створювати умови для функціонування економіки, забезпечуючи обслуговування міжнародного руху товарів, прямих і портфельних інвестицій, використання робочої сили, сприяти переходу до конвертованості національної валюти.

Нині, як відомо, відбувається активний процес інтеграції економіки України в систему міжнародних економічних відносин. Не є виключенням в цьому плані і банківська система України. Враховуючи, що в міжнародній банківській діяльності відбуваються істотні зміни і багато хто із спеціалістів говорять про так звану "фінансову революцію", що свідчить про неординарність та важливість розвитку міжнародного банківського співтовариства та інтернаціоналізацію системи банківської сфери. У зв'язку з цим виділяють такі основні фактори глобального впливу на банківські системи і, зокрема, на банківську систему України:

а) дерегулювання фінансових ринків, тобто здійснення заходів на скасування обмежень у фінансовій сфері;

б) посилення конкуренції в банківській справі;

в) фінансова глобалізація і фінансові нововведення, зокрема, створення широкої мережі зарубіжних філій і збільшення частки іноземного капіталу в банківській сфері;

г) комп'ютеризація банківської діяльності;

д) широке застосування інформаційних технологій, насамперед, Інтернету.

Сьогодні перед суспільством постає проблема вдосконалення національної банківської системи в умовах глобального розвитку, проведення корекції стратегії розвитку банківського сектора України з метою запобігання ризикам та їх мінімізації, враховуючи негативні тенденції глобальної фінансової кризи.

Саме банківська система має відіграти важливу роль в утворенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливу капіталів, дотриманні фінансової стійкості та інтеграції її у світовий фінансовий простір.

Рекомендована література

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7.12.2000 № 2121-ІІІ // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності (Додаток до журналу "Вісник Національного банку України"), 2001. -- № 1. -- С. 3 -- 46 (зі змінами та доповненнями).

2. Васюренко О.В. Банківські операції. - Київ. - 2010, - 546с.

3. Дзоблюк О.В. Банківські операції. - Тернопіль. - 2009, - 696с.

4. Костюченко О.А. Банківське право. - Київ. - 2009, - 356 с.

банк кредитний фінансовий економіка

Домашнє завдання

Група студентів ділиться на маленькі підгрупи. Кількість студентів у підгрупі не менше - 3-х. Кожна підгрупа обирає собі будь - який банк України та аналізує його діяльність за наступним планом:

План аналізу банку

1.Період функціонування

2.Форма власності

3.Організаційна форма

4.Розмір. склад та структура активів

5.Мережа філій

6.Спеціалізація

7.Послуги, що пропонуються

8.Програми для клієнтів.

Размещено на Allbest.ru