Процес страхування: страхові продукти та послуги
Сутність, основні ознаки та принципи надання страхових послуг. Страхові продукти у складі внутрішньої структури страхового ринку, особливості їх реалізації. Стан та перспективи розвитку страхового маркетингу. Страхові агенти та специфіка їх роботи.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.10.2016 |
| Размер файла | 51,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
21
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- 1. Сутність, основні ознаки та принципи надання страхових послуг
- 2. Реалізація страхових послуг та її особливості
- 3. Стан та перспективи розвитку страхового маркетингу
- 4. Страхові агенти та специфіка їх роботи
- Список використаної літератури
1. Сутність, основні ознаки та принципи надання страхових послуг
В сучасних умовах досить часто при здійсненні процесу страхування застосовуються терміни страхові продукти та страхові послуги. В економічній літературі ці терміни часто ототожнюються, що призводить до таких негативних моментів як:
коли мова йде про реалізацію страхових продуктів, то складається враження про існування особливого товару, хоч страхування як економічна категорія нічого не створює, а виконує захисну функцію шляхом мобілізації та перерозподілу фінансових ресурсів;
за допомогою страхування реалізується страховий захист не тільки матеріалізований у страховому фонді, айв інших фондах страховика. Використання терміну "страховий продукт" є більш коректним при здійсненні конкретного виду страхування, а термін "страхова послуга" дещо ширший, включає в себе значний спектр інших операцій, пов'язаних із страхуванням, таких як: розрахунки актуаріїв, результати роботи професійних оцінювачів страхового ризику та страхового збитку, збір інформації про ймовірність настання страхового випадку, масштабність ймовірних ризиків та збитків тощо.
Вказані відмінності необхідно враховувати при здійснені операцій па страховому ринку. У найбільш загальному значенні під страховою послугою розуміють договірну послугу на визначених умовах, яка полягає у здійсненні відшкодування матеріальних збитків, понесених особою, яка є учасником договірних відносин. Існує декілька концепцій страхового продукту:
компенсаційна, відповідно до якої основою страхового продукту є ризикова компенсація з боку страховика, яка ґрунтується па ймовірності настання ризику погіршення матеріального стану страхувальника і компенсується можливістю здійснення страхової виплати;
інформаційна (фундатор - В. Мюллер), за якою страхувальнику надасться не послуга, а гарантія, яка забезпечується певним обсягом інформації страховий продукт є матеріальним, а страхова послуга - інформацією;
3-рівнєвого страхового продукту (фундатор Халлер) базовим рівнем страхового продукту є очікування, що ризик не реалізується, оскільки він є наслідком існування динамічного середовища та процесів, до яких входять соціальна, технічна та фінансова підсистеми;
концепція Д. Фарні страховий продукт як система включає ризикову, накопичувальну, забезпечувальну підсистеми. Страховий продукт має свої специфічні ознаки:
1) єдність, протистояння та залежність інтересів договірних сторін "страховик-страхувальпик";
2) фактор ймовірності настання страхового випадку;
3) страхувальник до моменту купівлі страхового продукту не знає про його якісні характеристики і може взяти участь у його створенні;
4) страховий продукт має певні страхові межі, тобто страховий захист діє протягом певного проміжку часу;
5) попередня невизначеність страхового відшкодування у розмірі і часі, або взагалі щодо факту настання;
6) специфіка взаємовідносин сторін (фінансових, правових, морально-етичних), нормою для яких є принцип повної добропорядності.
Учасниками договірних відносин в процесі купівлі-продажу страхової послуги є страховик, страхувальник, застрахований та отримувач. Відповідно до Закону України "Про страхування; " страховики - фінансові установи, створені в формі акціонерних, повних, командитних товариств, або товариств з додатковою відповідальністю згідно із Законом України "Про господарські товариства", які отримали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Страхувальники - юридичні особи або громадяни, які уклали із страховиком договори страхування, вносять страхові внески, або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Застрахований - це фізична особа, на користь якої страхувальник уклав із страховиком договір з особистого страхування. Тобто це особа, в житті якої може настати страховий випадок, безпосередньо пов'язаний із цією особою.
Застрахований, як правило, повинен надати страховику свою письмову згоду з умовами йото страхування. Отримувач страхового відшкодування (бенефіціар) це страхувальник, застрахований (в особистому страхуванні), потерпілий (при страхуванні відповідальності), інша третя особа, визначена договором страхування. Надання страхових послуг базується на спеціальних принципах:
1) принцип вільного вибору страховика і виду страхування;
2) страховий інтерес і наявність страхового ризику;
3) принцип найвищої довіри;
4) відшкодування в межах реально завданих збитків;
5) франшиза - передбачена договором частина збитків, яка в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком;
6) суброгація - передача страхувальником страховикові прав на стягнення заподіяної шкоди з третіх осіб в межах виплаченої суми;
7) контрибуція - право страховика звернутися до інших страховиків, які за проданими полісами мають відповідальність перед одним страхувальником, з пропозицією відшкодування;
8) співстрахування і перестрахування;
9) диверсифікація - поширення діяльності страховиків за межі основного бізнесу. Надання страхових послуг може бути здійснене за посередництвом страхових агентів і страхових брокерів.
2. Реалізація страхових послуг та її особливості
Страхові продукти відносяться до внутрішньої структури страхового ринку. Страхові продукти - це специфічні послуги, що пропонуються па страховому ринку, ціпа яких відображається у страховому тарифі і формується на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції. Нижня межа ціпи визначається умовами рівноваги між надходженнями платежів до страхового фонду та виплатою страхового відшкодування і страхових сум, верхня межа ціпи визначається потребами страховика. Ціна послуги конкретного страховика залежна від величини і структури його страхового портфеля, якості інвестиційної діяльності, величини управлінських витрат та очікуваного прибутку. Якщо ціпа його страхової послуги виявиться надмірно високою, страховик може опинитися у невигідному становищі порівняно з своїми конкурентами і втратити клієнтів. Купівля-продаж страхових послуг оформляється страховим договором, а підтвердженням цього акту є страхове свідоцтво (поліс), видане покупцеві (страхувальнику) продавцем (страховиком).
Страхові послуги здебільшого реалізуються у такий спосіб:
прямий продаж;
продаж за допомогою посередників. Прямий продаж здійснюється:
в офісі страхової компанії;
спеціально найманими працівниками аквізиторами;
за адресами у довідниках;
поштовими відправленнями;
по мережі Інтернет.
Продаж за допомогою посередників відбувається:
через агентів;
через брокерів;
через альтернативну мережу посередників - банки, туристичні агенції тощо.
В Україні найбільшого поширення набула реалізація страхових продуктів через головних виконавців аквізиції. Розрізняють такі види аквізиторів:
Фахівці, які працюють у центральному офісі страховика або його регіональних філіях і представництвах. Потенційний клієнт прибуває сам - його запрошують на переговори. Ця форма спілкування з клієнтом дає змогу страховикові залучати до переговорів фахівців із інших підрозділів, використовуючи потрібні нормативні та рекламні матеріали, оперативно приймати рішення з кожної розглядуваної справи, коригувати чи розробляти положення страхових угод.
3. Стан та перспективи розвитку страхового маркетингу
Підвищення капіталізації страховиків, зниження кількості обов`язкових видів страхування призвело до загострення конкурентної боротьби на ринку та викликало необхідність пошуку нових способів залучення і утримання клієнтів. В цьому контексті необхідним є застосування у страховій діяльності маркетингових підходів, що надають можливість підвищувати конкурентоспроможність страховиків та знаходити ефективні шляхи діяльності в умовах невизначеності зовнішнього середовища. Маркетинг являє собою сучасну філософію бізнесу в основі якої лежить досягнення успіху на ринку за рахунок орієнтації на потреби споживачів та суспільства.
Маркетингова діяльність характеризується використанням універсальних технологій та інструментів, застосування яких ґрунтується на глибокому вивченні ринку та потреб споживачів. Застосування маркетингових підходів на страховому ринку потребує врахування специфіки страхової діяльності та викликає необхідність поглибленого дослідження економічних відносин, що виникають у процесі маркетингової діяльності страховика.
Сутність страхового маркетингу як системи впорядкованих дій, технологій, інструментів, виявляється, по-перше, у наявності передумов виникнення страхового маркетингу; по-друге, у формуванні системи власних понять та концепцій; по-третє, у становленні певного механізму реалізації. На думку російських вчених Гомелля В.Б. та Туленти Д.С., основними умовами зародження страхового маркетингу є:
1. технічні й економічні перевороти в продуктивних силах суспільства і виробничих відносинах;
2. наявність в економічній системі суспільства комерційного типу підприємництва в цілому та страховому зокрема;
3. поява (при наявності першої і другої умов) ринкового господарства (економіки) як особливої історичної форми товарного виробництва;
4. перетворення інформації у масовий товар, яке супроводжувалось бурхливим зростанням виробництва, потреб і споживання. [37, c.28]
Необхідність використання маркетингу на страховому ринку (як і на товарних) викликана загостренням конкуренції та ускладненням збуту страхових продуктів. Як вважають В.В. Тринчук і Л.І. Василенко [220, c.90] серед головних факторів, які викликали необхідність впровадження маркетингових інструментів та технологій у діяльність вітчизняних страховиків слід відзначити:
розвиток інформаційних технологій і засобів комунікації;
інтернаціоналізація економічних процесів, що супроводжується
взаємодією вітчизняних та іноземних страховиків на світовому ринку страхування та перестрахування;
загострення конкуренції у страховому бізнесі;
диверсифікація страхової індустрії шляхом розширення спектру страхових послуг;
обмеження цінової конкуренції на ринку страхових продуктів шляхом державного регулювання.
Перелік, запропонований науковцями є досить ґрунтовним, однак, на наш погляд, до передумов застосування маркетингу страховими компаніями слід віднести також певний рівень страхової культури населення та відсутність довіри до фінансових інститутів. Необхідність впровадження страхового маркетингу в діяльності страхових установ обумовлена сучасною орієнтацією на задоволення потреб споживачів в індивідуальній і суспільній безпеці в умовах зростаючої конкуренції. Використання інструментів маркетингу на ринку страхових послуг пов`язано з економічним захистом від наслідків випадкових, 8 непередбачених обставин, що несуть в собі загрозу добробуту, а інколи і існуванню людей і підприємств. Тобто одним із проявів страхових потреб є забезпечення економічної безпеки держави, бізнесу, різних верств населення. При цьому економічна безпека передбачає захищеність економічних інтересів від зовнішніх і внутрішніх загроз.
Основні шляхи досягнення економічної безпеки пов`язані зі збалансуванням інтересів кожного з учасників ринкових відносин. Аналіз поняття страховий маркетинг дає можливість зробити висновок щодо існування різноматнітних поглядів на його визначення. Так, з точки зору комплексного підходу до визначення страхового маркетингу, відомі розробки С.С. Осадця. [211] На його думку, страховий маркетинг характеризується комплексним підходом з врахуванням видів споживчих потреб і визначається наступними складовими комплексу:
· конкурентоспроможність страхових послуг;
· раціональні форми реалізації страхових послуг;
· використання сервісу та реклами;
· оцінка ефективності діяльності страховика.
Такий підхід відповідає використанню одного із принципів маркетингової концепції діяльності страхових установ - принципу комплексності. Проте, наведені складові є недостатніми для повного вираження комплексного підходу, оскільки до складових комплексу не вводиться розробка маркетингу-міксу, що за суттю є основою маркетингових досліджень компанії. Заслуговує на увагу те, що запропонований автором комплекс орієнтує на досягнення ефективності діяльності страховика, під якою розуміється саме комплексний результат діяльності страхової компанії від усіх видів діяльності (страхової, інвестиційної та фінансової).
Дохідність від інвестиційної та фінансової діяльності може бути вищою, за дохідність від страхової діяльності. Крім того, професор С.С. Осадець відображає ефективності страхової компанії без визначення ступеня задоволення потреб страхувальників. В цьому контексті можливо віднести до більш точного пояснення поняття 9 страховий маркетинг, що надається в роботі В.А. Алексуніна. Він зосереджує увагу на побудові зв`язків ("мосту") не тільки з партнерами, але і з споживачами. З точки зору В.А. Алексуніна "страховий маркетинг - це міст, який поєднує інтереси страховика та страхувальника в якісних, кількісних, часових та просторових відношеннях" [7, с.381]. Тобто автор робить головний акцент на одночасному задоволенні інтересів страховиків та потреб страхувальників.
Визначення об`єктивності взаємовідносин між страховиком і страхувальником на думку російського науковця О.Н. Зубця обумовлює використання спеціальної системи понять і прийомів для кращого порозуміння цих сторін за рахунок оптимізації їх фінансово-економічних відносин задля найкращого задоволення потреб страхувальників [68, с.6]. Визначення, яке пропонує автор, є досить збалансованим, оскільки воно містить поняття про взаємовідносини двох сторін страхового бізнесу: страховика і страхувальника. Поняття "страховий маркетинг" в Українській енциклопедії визнається як система взаємопов`язаних видів діяльності. Акцентується увага на необхідності планування, визначення ціни, а також на рекламування та реалізацію страхових послуг. Тобто, на думку авторів, маркетинг у страхуванні передбачає комплекс заходів щодо постійного вдосконалення діяльності страхової компанії, а також розробки конкурентоспроможних страхових продуктів (послуг) для конкретних категорій споживачів [47, с.358].
В контексті визначення інтересів страховика В.В. Тринчук в своєму дослідженні маркетингових дій в страхуванні включає інтегрованість із споживачами, досягнення прибутковості від реалізації страхових послуг з врахуванням тенденцій розвитку страхового ринку. Крім того, в предмет дослідження страхового маркетингу автор включає необхідність розробки тактики та стратегії як основних інструментів щодо забезпечення потреб 10 споживачів в якісному й повному страховому захисті як страхувальників, так і суспільства в цілому [221, с.29].
Заслуговує на увагу визначення страхового маркетингу в дослідженнях Л.В. Новошинської. Автор пов`язує страхову діяльність із управлінням залученими коштами в умовах конкурентної боротьби (внутрішньосистемної та міжсистемної конкуренції) як за привабливого клієнта, так і ефективні фінансові активи [135, с.236]. Проте дане визначення є досить загальним та не відображає специфіки страхового маркетингу.
Узагальнюючи існуючі погляди на поняття "страховий маркетинг", пропонується визначення страхового маркетингу як системи взаємозв`язків між страховиком, страхувальниками та іншими учасниками страхового ринку щодо задоволення потреб визначених типів клієнтів в страхових продуктах шляхом прийняття їх ризиків з метою оптимізації фінансових потоків страховика в конкурентному середовищі.
Страховий маркетинг передбачає, з одного боку, досягнення прибутковості за рахунок залучення оптимального, з точки зору ризиків збитковості, вхідного грошового потоку страхових премій, а з іншого - максимально повне задоволення потреб страхувальників за рахунок страхових виплат.
Значний вплив на дієвість страхового маркетингу, на наш погляд, мають особливості фінансових взаємозв`язків страхової компанії із споживачами. Так, страхувальник протягом терміну дії договору фінансово пов`язаний зі страховиком зобов`язаннями та гарантіями, які він придбав. В часовому просторі такі зв`язки можуть тривати від декількох днів до багатьох років, що визначається терміном дії договору. Тобто, фінансові взаємозв`язки мають довгостроковий характер. З цієї точки зору, саме ці зв`язки потребують найбільшої уваги при плануванні страхової діяльності, що складається не тільки з залучення страхових внесків, формування страхових резервів, зменшення ризику за рахунок перестрахування, а також діяльністю з розміщення активів страховиків.
Крім того, страхувальник, залежно від виду страхового продукту, який він придбав, також повинен виконувати фінансові зобов`язання перед страховиком. Так, при довгостроковому накопичувальному страхуванні, споживач повинен вносити грошові платежі за відповідною програмою та у визначені терміни. Така ситуація потребує значної уваги при стратегічному маркетинговому плануванні діяльності страхової компанії. Так, передбачення неможливості внесення страхувальником грошових внесків в необхідний термін (наприклад, внаслідок кризи), потребує від співробітників страховика певних дій щодо утримання клієнта - зміни умов договору, введення канікул, розстрочки, тощо.
Сутність страхового маркетингу проявляється в його функціях. В вітчизняній і іноземній літературі пропонуються різноманітні функції з урахуванням специфіки діяльності страхової компанії. Так російські автори В.Б. Гомелля та Д.С. Туленти вважають головною функцією маркетингу комерційну. Допоміжні функції пов`язують з маркетинговим дослідженням, стратегічним прогнозуванням, плануванням і контролем; виробництвом, збутом, комунікативною діяльністю, управлінням персоналом і фінансами
4. Страхові агенти та специфіка їх роботи
Відповідно до статті 15 Закону України "Про страхування" страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика, і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат, а також збирають інформацію про відповідні види страхових послуг та страховиків - конкурентів, здійснюють аналіз ринкового середовища. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком. Залежно від специфіки страхової діяльності розрізняють декілька груп страхових агентів - юридичних осіб:
1) за географічним поширенням:
республіканські (такі як АППБ "Аваль", Державний Ощадбанк, Правекс-банк, Київстар, UMC, Укрпошта);
регіональні (станції технічного обслуговування, пункти перетину кордону);
2) за видами страхування:
ті, що займаються страхуванням життя (громадські об'єднання, профспілкові комітети);
ті, що займаються особистим страхуванням, крім страхування життя (туристичні фірми, медичні установи);
ті, що займаються майновим страхуванням (автосалони, банки, кредитні спілки, лізингові компанії);
ті, що займаються страхуванням відповідальності (перевізники вантажів);
3) за участю в процесі страхування:
страхові агенти, що безпосередньо надають страхові послуги (банки, автостанції, залізничні вокзали);
страхові агенти, що сприяють укладанню договорів страхування (нотаріальні контори, аудиторські фірми);
4) за організаційно-правовою формою:
страхові агенти, створені на підставі договірних відносин між страховим агентом і страховою компанією;
страхові агенти через спільне створення окремої юридичної особи;
дочірні підприємства страховика;
страхові компанії, створені посередником, наприклад банком.
Заданими Міністерства фінансів України у 2002 році на страховому ринку України працювало близько 34,3 тис. осіб, з яких 9,6 тис. страхових агентів, що склало 28% від загальної кількості працівників на ринку. Перед кандидатами, які бажають працювати страховими агентами, страховики висувають певні вимоги. Критерії професійного відбору включають такі показники, як: комунікабельність, зовнішня привабливість, оперативність реагування, рівень страхової культури, як мінімум - середня освіта, а також сумлінність кандидата (відсутність претензій з боку контролюючих органів). У закордонній практиці поширення страхових продуктів здійснюється через страхових агентів, яких залежно від повноважень та професійності поділяють на групи:
1) прямі страхові агенти, які знаходяться в штаті страхової компанії, мають високий рівень професійної підготовки, продають страхові поліси від імені тільки цієї компанії та одержують крім комісійної винагороди, постійну оплату праці. Недолік полягає в тім, що страхова компанія дуже часто несе постійні витрати по оплаті праці незалежно від її продуктивності. Крім того, число співробітників важко змінювати в залежності від етапу ринку;
2) моттандатні страхові агенти, які пов'язані з компанією спеціальним контрактом. Такі страхові агенти у даний час одержали широке поширення у ряді країн. До їхнього числа відносяться страхові агенти, які характеризуються:
прихильністю (ідентифікацією до однієї страхової компанії);
оплатою тільки комісійних;
постійними відносинами із клієнтом;
гнучкістю структури.
Такі страхові агенти займаються чи спеціалізуються па одному чи декількох видах страхування. При цьому вони пропонують своїм клієнтам, як правило, такі договори страхування, за які вони одержать більшу комісійну винагороду. Ось чому "молодим" страховим компаніям, які здійснюють експансію на страховому ринку, дуже вигідно користуватися послугами саме таких страхових агентів;
1) багатомандатні страхові агенти - працюють одночасно на декілька страхових компаній і характерні для канадського страхового ринку;
2) генеральні агенти, до основних функцій яких входить укладання договорів страхування та передання їх до страхової компанії. Генеральний агент не входить до штату страхової компанії. Генеральні агенти - це фізичні особи, що уповноважені одним або кількома страховиками, яких вони представляють у тому чи іншому територіально-адміністративному регіоні. Робота такого агента контролюється інспектором і працівниками страхової компанії, яка його уповноважила.
Юридично відносини між генеральним страховим агентом та страховою компанією оформлені договором про призначення на посаду. Таким договором обумовлено вид страхування, в якому агент уповноважений працювати, максимальний ліміт ризику, що його він може прийняти, територіальні обмеження, зобов'язання зі здійснення та управління контрактами, виплата страхових сум та страхових відти кодувань, розмір комісійної винагороди. Кожному генеральному агентству, котре починає свого роботу, страхова компанія відкриває фінансування на організацію справи (оренда приміщення, оплата праці спеціалістів, рекламні заходи).
В європейській практиці завдання генеральних агентів такі:
"завоювання" клієнта;
"управління" клієнтом;
управління ризиками.
За реалізацію свого завдання вони одержують від страховика певну комісійну винагороду.
Юридичний статус генеральних агентів визначається угодою між ним та страховиком, яку може бути змінено тільки за згодою обох сторін. Цією угодою регламентуються, як правило:
вид страхування, у якому уповноважений працювати генеральний агент;
максимальний ліміт прийняття страхового ризику;
територіальні обмеження;
страховий ринок продукт агент
зобов'язання щодо укладання, управління договорів страхування та здійснення страхових виплат;
розмір комісійних в залежності від виду страхування;
посадові обов'язки страхового агента.
Комісійна винагорода генерального агента складається з:
комісійних за укладення нових договорів страхування (залежить від кількості укладених договорів);
управлінських комісійних (виплачуються за проведення організаційної і технічної роботи);
комісійних за управління ризиками;
компенсації перед виходом на пенсію (накопичується протягом всього виробничого стажу).
Комісійна винагорода прямо залежить від прийнятих на страхування ризиків і отриманих страхових премій. Відповідно до існуючої практики діяльність генерального агента повинна будуватися на таких принципах:
страховий портфель є власністю компанії;
генеральний агент повинен відповідати визначеним умовам прийому па роботу: вік, освіта, компетентність і сумлінне відношення до своїх посадових обов'язків;
генеральний агент разом із страховим портфелем одержує також всю інформацію, що стосується портфеля;
генеральний агент має право на вільну організацію свого робочого дня;
генеральний агент повинен обов'язково застрахувати свою цивільну відповідальність;
генеральний агент має право працювати тільки з однією страховою компанією та бути її уповноваженою особою.
Одним з головних обов'язків генерального агента є своєчасне перерахування на рахунок страховика отриманих страхових внесків. Терміни перерахування встановлюються страховиками і, як правило, знаходяться у межах від З діб до одного місяця. Термін залежить від типу діяльності агента. Ексклюзивність території діяльності страхового агента означає:
1) на час дії мандата генерального агента страхова компанія гарантує недоторканість приналежної йому території (права ж власності на клієнта не існує);
2) страховий агент вільний у прийнятті на страхування ризиків від клієнтів, що проживають на інших територіях (ексклюзивність території захищає його лише від діяльності на його території іншого страхового агента страховика);
3) необхідність збереження генеральним агентом ексклюзивності страхового продукту.
У випадку, коли генеральний агент виступає одночасно від імені іншого страховика, то він зобов'язаний зберігати також ексклюзивність його страхового продукту. Система генеральних страхових агентств характеризує вищий ступінь відносин між страховою компанією та страховим агентом. У наш час така система переважає на зарубіжних страхових ринках.
Генеральний страховий агент наймає на роботу страхових агентів, яким виділяється зона обслуговування-територія (конкретні населені пункти), де вони мають організувати продаж страхових полісів. З часом, коли вже досягнуто відповідного рівня розвитку страхування на визначеній території, страховий агент має право залучати субагентів як помічників, вступати з ними у трудові відносини і передавати частину функцій з укладання нових та обслуговування раніше укладених договорів.
Іноді обов'язки субагентів можуть обмежуватися лише репрезентативними функціями. Наприклад, вивчати ринок та орієнтувати агентів з питань конкретного виду страхування, які можуть становити інтерес для працівників того чи іншого підприємства або жителів невеликого населеного пункту.
Субагента залучають також глядачів на концерти чи спортивні змагання, які організовують із рекламною метою страхові компанії. Проте такі працівники не мають прямих відносин зі страховою компанією. Безперечними перевагами системи генеральних страхових агентів є їх гнучкість та мобільність. Страхові агенти всіх типів реалізують готовий страховий продукт. Отже, вони не мають виливу на йото якість і не можуть бути об'єктивними щодо ціни останньої.
Регулювання посередницької діяльності агентів у багатьох країнах здійснюють контрольно-ревізійні служби страхових компаній. Згідно з Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року за №1523, неналежний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення страхового законодавства.
Список використаної літератури
1. Вовчак О.Д. Страхові послуги: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / О.Д. Вовчак, О.І. Завійська. - Львів: Компакт-ЛВ, 2005. - 656
2. Волга В. "Підсумки 2009 року. Політика регулятора ринку страхування у 2010 році" // Тези доповіді на V Міжнародній конференції по страхуванню та перестрахуванню "Київська весна 2010", 21 квітня 2010 року.
3. Гайдаенко Т.А. Маркетинговое управление. Полный курс МВА. Принципы управленческих решений и российская практика: 2-е изд., перераб. и доп. / Т.А. Гайдаенко. - М.: Эксмо, 2006. - 496 с.
4. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика: В 2-х т. / Общ. ред.В.М. Гальперина. - СПб.: Экономическая школа, 1999. - Т.2, с.505
5. Гаманкова О.О. Ринок страхових послуг України: теорія, методологія, практика: монографія / О.О. Гаманкова. - К.: КНЕУ, 2009. - 283 с.263
6. Гварлиани Т.Е. Денежные потоки в страховании / Т.Е. Гварлиани, В.Ю. Балакирева. - М.: Финансы и статистика, 2004. - 336 с.
7. Гилберт А. Маркетинговые исследования / А. Гилберт, Г. Черчилль. - СПб.: Питер, 2001. - 752 с.
8. Глобальная статистика украинского Интернета. Доклад о результатах исследования в формате pdf - [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://i. bigmir.net/index/UAnet_global_report. pdf.
9. Говорушко Т.А. Страхові послуги: навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Т.А. Говорушко. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 344 с
10. Головко А.Т. Ринки фінансових інструментів та їх інфраструктура: монографія / А.Т. Головко, С.М. Лаптев, В.Г. Кабанов. - К.: Університет економіки та права "КРОК", 2009. - 560 с.
11. Гомелля В.Б. Страховой маркетинг (Актуальные вопросы методологии, теории и практики): 2-е издание / В.Б. Гомеля, Д.С. Туленты. - М.: Анкил, 2000. - 128 с.
12. Гордон Я.Х. Маркетинг партнерских отношений - Relationship marketing / Я Х. Гордон; [пер. с англ. под ред. О.А. Третьяк]. - СПб.: Питер, 2001. - 384 с.
13. Григоренко Е.Н. Место и роль страховых компаний, пенсионных фондов на финансовом рынке Украины и в инвестиционном процессе. Проблемы с их развитием и инвестированием / Е.Н. Григоренко // Управление финансовыми активами: коллективное инвестирование: материалы III ежегодной конференции, 29-30 ноября 2007 г. - Киев: Faservice, 2007. - С.149-178.
14. Григоренко Е.Н. Комментарии к антикризисным мероприятиям Госфинуслуг. Влияние этих факторов на деятельность институциональных инвесторов / Е.Н. Григоренко // Рынок капитала Украины: инвестиционные возможности в условиях кризиса: материалы круглого стола, 12 июня 2009г. - Киев
15. Грицай О.В. Центр и периферия в региональном развитии / Грицай О.В., Йоффе Г.А., Трейвиш А.И. - М.: Наука, 1991. - 167 с.
16. Диксон П. Управление маркетингом / П. Диксон; [пер. с англ.]. - М.: Бином, 1998. - 560 с.43. Дойль П. Маркетинг-менеджмент и стратегии: 3-е изд. / П. Дойль; [пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского]. - Спб.: Питер, 2003. - 560 с.
17. Дойль П. Маркетинг, ориентированный на стоимость. Маркетинговые стратегии для обеспечения роста компании и увеличения ее акционерной стоимости / П. Дойль; [пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского] - СПб: 2001. - 480 с.
18. Друкер П.Ф. Рынок: как выйти в лидеры: практика и принципы / П.Ф. Друкер. - М.: СП "Бук
19. Чембер Интернешил", 1992. - 351 с.46. Дэй Дж. Стратегический маркетинг / Дж. Дэй. - М.: "ЭКСМО-Пресс", 2002. - 640 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Тенденції сучасного розвитку страхового ринку. Механізм організації та управління маркетинговими діями в даній сфері. Позиції та перспектив розвитку страхових послуг ЗАТ ФГ "Страхові традиції". План маркетингу й пропозиції щодо вдосконалення структури.
дипломная работа [553,2 K], добавлен 19.05.2011Поняття страхової послуги. Необхідність та умови виникнення страхової послуги. Функції страхової послуги. Особливості реалізації страхової послуги. Страхові агенти і брокери, їх функції. Системи продажу страхових полісів. Стан страхового бізнесу в Україні
курсовая работа [84,2 K], добавлен 23.12.2002Особливості страхування майна юридичних і фізичних осіб. Страхування транспортних засобів, а також їх страхові ризики, обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума й строк страхування. Основні принципи і зміст договорів страхування вантажів.
реферат [96,7 K], добавлен 19.11.2009Аналіз порядку та умов виплати страхового відшкодування (СВ). Сутність понять "страхова виплата" та "страхове відшкодування". Сукупні чисті страхові виплати та чисті страхові виплати у розрізі видів страхування. Рейтинг страхових компаній по виплатах СВ.
статья [311,1 K], добавлен 13.11.2017Страхові посередники та їхнє місце на страховому ринку. Вивчення ролі страхових посередників в реалізації страхових послуг. Аналіз особливостей діяльності страхових агентів і брокерів. Законодавче забезпечення діяльності страхових посередників в Україні.
реферат [123,9 K], добавлен 07.04.2014Страхова термінологія. Поняття та умови, що пов'язані з загальними умовами страхування. Страховий фонд. Поняття пов'язані з процесом формування страхового фонду та з функціонуванням міжнародного страхового ринку. Страхові договори та їх виконання.
контрольная работа [64,7 K], добавлен 20.01.2009Розгляд актуальних проблем страхових організацій України та загальних тенденцій їх розвитку. Аналіз стану страхового ринку в розрізі світового ринку страхових послуг. Характеристика основних ринків страхування в Україні. Найпопулярніші види страхування.
статья [28,3 K], добавлен 11.09.2017Необхідність страхового захисту, сутність страхування, його функції та принципи. Страхові ризики, їх оцінка та розрахунки. Порядок створення страхової компанії, її діяльність та ліквідація. Сутність, методичні основи і структура майнового страхування.
курс лекций [139,5 K], добавлен 10.01.2011Дія норм страхового права пов'язана зі страховими правовідносинами. Підстави виникнення страхового зобов'язання. Особливості страхових правовідносин і цивільної відповідальності громадян. Види обов'язкового страхування. Суб'єкти і об'єкти страхування.
контрольная работа [22,6 K], добавлен 10.01.2009Сутність, принципи і роль страхування. Страхові ризики і їх оцінка. Страхова послуга як продукт страхового ринку. Особисте, майнове страхування. Доходи, витрати і прибуток страховика. Фінансова надійність страхової компанії. Страхова відповідальність.
курс лекций [316,9 K], добавлен 12.12.2010Види страхових компаній і порядок їх створення. Відомості про Лондонський ринок страхування. Організація діяльності корпорації страховиків Ллойд. Сучасний стан розвитку страхування у Великобританії. Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку Ллойд.
курсовая работа [57,5 K], добавлен 06.09.2016Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" як найбільша страхова компанія класичного страхового ринку України. Страхові послуги для фізичних та юридичних осіб. Добровільне страхування від нещасних випадків. Страхування автотранспортних засобів.
контрольная работа [25,7 K], добавлен 04.05.2009Розглянуто сутність страхового ринку та проаналізовано його сучасний стан. Досліджено динаміку кількості страхових компаній та основні показники діяльності страховиків. Сформульовано пріоритетні напрями розвитку вітчизняного ринку страхових послуг.
статья [118,7 K], добавлен 24.04.2018Розвиток страхового ринку в Україні. Оцінка діяльності страхових компаній Львівщини. Перспективи розвитку ринку страхових послуг у Львівській області. Класифікація причин, які гальмують розвиток страхової справи в Україні. Обсяг страхових резервів.
научная работа [44,2 K], добавлен 20.12.2010Страховий ринок та проблеми його розвитку в економічній системі України. Страхові групи та тандеми. Здійснення актуарної діяльності. Особливості страхової послуги. Зарубіжні концепції страхового продукту. Види послуг, що може надавати страховий брокер.
реферат [44,2 K], добавлен 13.11.2009Поняття страхового ринку, його види та загальна характеристика. Державне регулювання діяльності НАСК "Оранта". Шляхи розвитку страхування в Україні. Вдосконалення інноваційної політики страхових компаній. Основні інструменти регулювання страхового ринку.
курсовая работа [143,8 K], добавлен 14.02.2010Добровільне медичне страхування в Україні, планування його реформування. Страхові продукти і програми, що пропонуються страховими компаніями. Засоби формування коштів. Аналіз пенсійного забезпечення до реформи та після неї. Його фінансова основа.
контрольная работа [10,7 K], добавлен 31.05.2012Поділ страхування на окремі підгалузі. Страхові ризики в особистому страхуванні. Добровільне та обов'язкове страхування. Особисте страхування в Україні: страхування життя та страхування від нещасних випадків. Перспективи розвитку особистого страхування.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 22.11.2014Проведення економічних реформ і структурної перебудови економіки. Сучасний стан страхового ринку України. Проблеми, що стримують розвиток ринку страхових послуг. Значення показника ринкової концентрації (монополізації) ринку страхових послуг України.
курсовая работа [96,8 K], добавлен 07.04.2011Страховий ринок та його структура. Роль посередників на страховому ринку. Аналіз функціонування страхового ринку в Україні на сучасному етапі. Зарубіжний досвід функціонування страхових ринків. Проблеми і перспективи розвитку ринку страхування в Україні.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 14.11.2010
