Управління валютними операціями банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

Кафедра банківської справи

Індивідуальне навчально-дослідницьке завдання

з навчальної дисципліни «Банківська система»

на тему: «УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ БАНКУ»

Харків

ЗМІСТ

Вступ

1. Сутність та особливості здійснення валютних операцій

2. Діюча система організації та аналізу валютних операцій банків

3. Шляхи вдосконалення організації та управління валютними операціями банків

Висновки

Література



ВСТУП

В умовах глобалізації завжди відбуваються зміни у всіх сферах, це стосується також і світового валютного ринку. Тим паче, сучасний валютний ринок являє собою складну і динамічну економічну систему, яка функціонує в рамках усього світового господарства. Велика кількість промислово-торговельних фірм, банків, закладів і фізичних осіб здійснюють різні валютні операції. Ці операції можуть мати суттєвий вплив на загальну ефективність діяльності економічних суб'єктів нашої країни. Тому надзвичайно важливим є питання ефективного управління валютними операціями. Також варт брати до уваги сьогоднішню ситуацію політичної кризи та економічної нестабільності в Україні. Тож, З усіма цими обставинами пов'язана актуальність і практична значущість дослідження.

Валютні операції досліджено у працях таких науковців: І.В. Жиглей, Ф.Ф. Бутинець, Л.І. Жидєєва, Я.Ю. Крамаренко,С.О. Левицька, Н.Б. Литвин, А.В. Максименко, О.І. Степаненко, Я.В. Белінської, С. Боринець, А.С. Гальчинського, В.І. Міщенка, О.І. Петрика, Б.Б. Сас.

Метою даної роботи є дослідження сутності та особливостей здійснення валютних операцій, вивчення діючої системи організації і аналізу валютних операцій банку та розробка рекомендацій щодо вдосконалення організації та управління валютними операціями банку.

Відповідно до поставленої мети сформульовано основні завдання курсової роботи:

­ узагальнити відомості щодо валютних відносин;

­ з'ясувати сутність валютного ринку, його особливості, структуру та функції;

­ дослідити класифікацію валютних операцій;

­ проаналізувати система організації і аналізу валютних операцій банків в Україні;

­ дослідити сучасний стан управління валютними операціями банків в Україні;

­ розробити рекомендації щодо підвищення ефективності управління валютними операціями банків в Україні.

Об'єктом дослідження є валютні відносини, предметом - інструменти та методи забезпечення ефективного управління валютними операціями банків.

Для досягнення поставленої мети використовувались наступні методи дослідження: аналітичний метод, синтез, індуктивний метод, історичний та статистичний метод, структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистичний аналіз хронологічних рядів параметрів.

Практичним значення одержаних результатів є розробка сукупності пропозицій і рекомендацій щодо шляхів вдосконалення та підвищення ефективності функціонування ринку МБК в Україні.

Інформаційною базою дипломного дослідження були - звітні документи АКБ «Приватбанк» за 2003-2007 роки, статистичні матеріали Національного банку України, Асоціації українських банків, Держкомстату України.

банк валютний конвертованість



1. СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Однією з ознак розвинутої форми товарного виробництва є вираження ціни товару в національних грошових одиницях, національній валюті. В Україні - гривня, в Росії - рубль, в США - долар, у Великобританії - фунт стерлінгів, в Японії - ієна і ін. Наявність в державі грошової одиниці до недавнього часу вважалась обов'язковим атрибутом національного суверенітету. тож, для розкриття даної теми в повній мірі, необхідно дати визначення поняттю «валюта».

Валюта - будь-які грошові кошти, грошові одиниці, формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язано зовнішньоекономічними відносинами. Валюта використовується як світові гроші, тобто як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу і платежу. Існує декілька спектрів поглядів на дане поняття (табл. 1.1) [14].

Таблиця 1.1

Визначення поняття «валюта»

Валюта	Грошова одиниця даної країни
	Грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні засоби, що виражені у іноземних грошових одиницях і використовуються у міжнародних розрахунках, іноземна валюта
	Міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (СПЗ/SDR - валюта МВФ, євро - грошова одиниця ЄС)

Грошові одиниці в рамках національних економік виконують функцію міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження. В економічних відносинах між країнами національні грошові одиниці виконують роль світових грошей.

Що стосується класифікації валюти, то вона здійснюється за багатьма критеріями: емітент валютних коштів, режим використання, форми і методи використання. Детально класифікацію валюти висвітлено на рис. 1.1 [7].

Рис. 1.1 Класифікація валюти

Національна валюта - грошова одиниця даної країни (українська гривня, американський долар, російський рубль та ін.).

Іноземна валюта - це грошові знаки іноземних держав.

Міжнародна (регіональна, колективна) валюта виражена в особливих міжнародних грошових одиницях, що емітуються міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.

Колективні валюти, які емітуються міжнародними фінансово-валютними організаціями для визначення і порівняння широкого кола економічних показників і для використання як офіційного грошового еталону в різних валютних вимірюваннях (спільним знаменником для співставлення курсів національних валют). Поступово беруть на себе деякі функції грошей, зокрема функцію платіжного засобу і міжнародних безготівкових розрахунків, функцію засобу нагромадження вартості в формі резервної валюти. Використовуються під контролем міжнародних валютних організацій, що забезпечує їм більшу стійкість і більші переваги в ролі міжнародних платіжних засобів порівняно з національними валютами. З простих рахункових одиниць вартості вони поступово стають валютою.

У теоретичному плані колективні валюти знаходяться у більш вигідному положенні ніж ключові валюти національного характеру. Обсяги емісії колективних валют зручніше пов'язати із потребами міжнародного платіжного обороту в ліквідних активах, курс таких валют технічно простіше стабілізувати. Зараз найбільш відомі дві такі колективні валюти - СДР, запроваджена в міжнародний оборот МВФ, та євро, що запроваджена в міжнародний оборот 11 країнами Західної Європи.

В контексті даного поняття також можна виділити міжнародну торгову та резервну валюту.

Міжнародна торгова валюта -- це валюта, що використовується для оцінки міжнародних торговельних операцій (експорт й імпорт товарів, послуг, капіталу), або валюта як товар, що є предметом купівлі-продажу.

Міжнародна резервна валюта -- валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансування допомоги та ін. її головною функцією є створення валютних державних резервів.

Вільно конвертована валюта (ВКВ) - це валюта, яка вільно і необмежено обмінюється на інші іноземні валюти. Вона володіє повною зовнішньою і внутрішньою зворотністю, тобто однаковим режимом обміну як для резидентів, так і для нерезидентів.

Сфера обміну ВКВ поширюється на поточні операції зовнішньоекономічноїдіяльності, неторговельні платежі, туризм, а також на операції руху зовнішніх кредитів і закордонних інвестицій. У даний час до числа ВКВ відносяться американський долар, національні валюти країн європейського співтовариства, валюта Японії та інші, усього валюти 22 країн світу. Вільно конвертовану валюту ще називають резервною валютою, оскільки в ній центральні банки інших країн нагромаджують і зберігають резервні кошти для міжнародних розрахунків.

Часткова конвертованість валюти означає, що на деякі галузі зовнішньоекономічноїдіяльності або на деякі категорії власників режим конвертованості не поширюється.

Замкнута (неконвертована) валюта - це національна валюта, яка не обмінюється на інші валюти і яка функціонує тільки в межах однієї країни. До замкнутих валют відносяться валюти країн, що розвиваються. У цих країнах застосовуються різні обмеження на ввезення і вивезення валюти, продаж і купівлю, обмін національної валюти та іноземних валют.

Також варто виділити такий вид як клірингова валюта. Клірингова валюта - це розрахункова валютна одиниця, в якій ведуться поточні інвалютні розрахунки, здійснюються записи на балансових рахунках.

Повертаючись до конвертованості валюти, то вона має декілька різновидів, які подано на рис. 1.2 [4].

Рис. 1.2 Види конвертованості валюти

Внутрішня (резидентська) конвертованість національної валюти - це можливість обміну національної валюти на іноземну для резидентів даної країни. Зовнішня конвертованість національної валюти спостерігається тоді, якщо в країні надано можливість обміну національної валюти на іноземну тільки нерезидентам.

Поточна конвертованість національної валюти - це можливість обміну для здійснення платежів за поточними статтями платіжного балансу (торгівля, транспортування, туризм). Капітальна конвертованість - це конвертованість за капітальними статтями платіжного балансу (рух інвестицій, кредитів і т. п.). Перехід до капітальної конвертованості, як правило, відбувається через деякий час після введення поточної конвертованості.

Для забезпечення конвертованості валюти необхідна наявність певних умов:

- реальний та єдиний курс валюти;

- вільний доступ до іноземної валюти;

- офіційний або вільний валютний ринок;

- зняття обмежень на використання національної грошової одиниці в зовнішньоекономічній діяльності;

- виконання грошовою одиницею всіх функцій грошей усередині країни.

Далі в рамках даної теми доцільно буде дати визначення такому важливому поняттю як «валютний курс». Валютний курс - це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Також його можна визначити як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку [9].

Наступним комплексним аспектом, необхідним для розгляду є валютна система, що являє собою форма організації та регулювання валютних відносин, яка закріплена національним законодавством або міжнародними угодами. Різновиди сучасної валютної системи відрізняється за рівнем організації валютних відносин, тобто існує національна, міжнародна (регіональна), світова валютна система. Що стосується її структури, то її висвітлено на рис. 1.3 [5].

Щодо функції валютної системи, то найголовнішими з них є:

- сприяння розвитку товарообмінних операцій;

- встановлення правил та механізмів для забезпечення співвідношень між національними грошовими відносинами;

- здійснення платежів для покриття угод;

- забезпечення стійкої одиниці вартості і стандарту відкладених платежів. Завдання світової валютної системи

- ефективне опосередкування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності;

- створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці;

- забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва.

Рис. 1.3 Структура валютної системи

Як було зазначено вище, одним з найважливіших елементів валютної системи є валютний ринок, що визначається як сукупність валютообмінних (конверсійних) та депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються учасниками валютного ринку за відповідним ринковим курсом або за ринковою процентною ставкою [14]. Валютний ринок можна класифікувати за багатьма ознаками - за територією (світовий, національний, регіональний), за функціями (обслуговування міжнародної торгівлі, суто фінансові трансфери), за застосуванням валютних курсів (з одним або декількома режимами), за режимом (ринки вільного курсоутворення, ринки з валютними обмеженнями та валютним регулюванням), за типами угод відповідно до строків (ринок поточних операцій, ринок строкових операцій). Учасниками валютного ринку виступає велика кількість суб'єктів господарювання як національного, так і міжнародного значення (рис. 1.4) [4].

Потребує пояснення різниця між термінами «резидент» та «нерезидент» для певної держави. Суб'єктами-резидентами є фізичні особи будь-якого громадянства, постійне місце проживання яких є територія даної країни, а також юридичні особи, та суб'єкти без цього статусу, що здійснюють свою діяльність на території даної держави. Також резидентами є вітчизняні офіційні консульства та представництва за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філії та представництва підприємств і організацій за кордоном, що не ведуть підприємницької діяльності. Відповідно, нерезидентами є фізичні та юридичні особи, що не мають постійного місцезнаходження на даній території та іноземні офіційні представництва на території країни.

Рис. 1.4 Суб'єкти валютного ринку

Далі доцільно буде розглянути діяльність кожного учасника валютного ринку більш детально (табл. 1.2) [14].



Таблиця 1.2

Характеристика суб'єктів валютного ринку

Суб'єкти	Функції
1. Центральні банки	Керують валютними резервами, проводять валютну інтервенцію, регулюють рівень відсоткових ставок за вкладеннями на світові валютні ринки тощо (резервна система США, Банк Англії, Бундесбанк Німеччини, Національний банк України)
2. Комерційні банки	Здійснюють основний обсяг валютних операцій - як для клієнтів, так і самостійно, за рахунок власних коштів. Деякі комерційні банки, обсяги щоденних оборотів яких сягають мільярдних сум, мають міжнародний авторитет: це, наприклад, американські банки Чейз Нешенел, Чейз, Манхеттен, Сіті-бенк, німецькі банки -- Німецький, Комерційний.
3. Великі міжнародні банки	Виступають як провідні споживачі (покупці) на валютному ринку і здійснюють потужний вплив на процес формування валютних курсів
4. Фірми, які здійснюють зовнішньо-торговельні операції	Мають стабільний попит на іноземну валюту (фірми-імпортери) або стабільну пропозицію валюти (фірми-експортери); розміщують і залучають вільні залишки у короткострокові депо-зити. Прямого доступу на валютний ринок не мають, діють через посередників. Стимулюють розвиток валютного обміну, виникнення цілого ряду складних видів валютних угод
5. Компанії, що здійснюють закордонні вкладення активів	Міжнародні інвестиційні фонди; здійснюють диверсифіковане управління портфелем активів, вкладаючи кошти в цінні папери держави та корпорацій будь-яких країн
6. Валютні біржі	Здійснюють обмін валют для юридичних і фізичних осіб, формують ринковий валютний курс. Держава, як правило, активно регулює рівень обмінного курсу, користуючись компактністю біржового ринку. Валютні біржі існують не в усіх країнах світу
7. Валютні брокерські фірми	«Зводять» покупців та продавців іноземної валюти, здійснюють між ними конверсійні або депо-зитно-кредитні операції. За посередництво беруть брокерські комісійні (відсоток від суми угоди)
8. Приватні (фізичні особи)	Особи, що їздять за кордон, здійснюють перекази валют, купують валюту з метою нагромадження (заощадження) та здійснюють інші неторгівельні угоди

Щодо функцій валютного ринку, то через свою комплексність та багатогранність ринок охоплює значний сегмент господарської діяльності та виконує низку функцій [18]:

- здійснення міжнародних розрахунків;

- регулювання валютних курсів;

- диверсифікація валютних резервів;

- хеджування валютних ризиків;

- отримування учасниками валютного ринку прибутку у вигляді різниці курсів валют;

- проведення валютної політики, напрямленої на державне регулювання національної економіки та узгодженої політики в межах світового господарства.

Функції валютного ринку реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Щодо визначення даного терміну, то існує багато його інтерпретацій (табл. 1.3).

Таблиця 1.3

Наукові погляди щодо визначення сутності поняття «валютні операції»

Автори	Трактування сутності поняття
Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 17 [1]	операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України.
	операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності.
	операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Постанова Правління Національного банку «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» від 10.08.2005 р. № 281 [2]	Операції, пов'язані з переміщенням або переходом права власності на валютні цінності.
В.В. Білоцерківець [8]	Угоди, пов'язані з купівлею-продажем валюти і платіжних документів в іноземній валюті, з використанням їх як платіжних та розрахункових засобів у міжнародних відносинах.
О. М. Мозговий, Т. Є. Оболенська, Т. В. Мусієць [18]	Контракти агентів валютного ринку щодо купівлі-продажу та надання позик в іноземній валюті на певних умовах, у певний момент часу.
	Конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці, у вузькому розумінні -- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі валютних цінностей.
Л. П Петрашко [19]	Операції купівлі-продажу іноземної валюти та цінних паперів в іноземній валюті, експортно-імпортних операцій між резидентами та нерезидентами, а також операцій з інвестування валютного капіталу та залучення і розміщення вільних валютних коштів.
О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька та ін. [6]	Операції обміну однієї національної валюти на іншу через купівлю-продаж на валютних ринках.
Л.О. Примостка [20]	Операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, вивезенням, переказом та пересиланням на територію країни та за її межі валютних цінностей.
	Контракти агентів валютного ринку щодо купівлі-продажу, розрахунків і надання в позику іноземної валюти на конкретних умовах ( сума, обмінний курс, процентна ставка, період) з виконанням на певну дату
	Угоди, що укладаються суб'єктами валютного ринку по купівлі-продажу, розрахунках і наданню в кредит іноземної валюти на конкретних умовах.
	Вид банківської діяльності, пов'язаний з купівлею-продажем іноземної валюти.

Підсумовуючи, можна сказати, що валютні операції - це будь-які платежі, пов'язані з переміщенням валютних цінностей між суб'єктами валютного ринку.

Розгалужена класифікація валютних операцій обумовлена виконанням суб'єктами валютного ринку різноманітних функцій, які вже було зазначено вище. Основні види валютних операцій представлено на рис. 1.5 [3].



Рис. 1.5 Класифікація валютних операцій

Можна сказати, що класифікація валютних операцій є досить складною та потребує детального розгляду.

Конверсійні валютні операції - це угоди агентів валютного ринку з купівлі-продажу обумовлених сум готівкової та безготівкової валюти однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату. Класифікацію конверсійних операцій подано на рис. 1.6 [19].

Рис. 1.6 Види конверсійних операцій

Угоди з негайною поставкою -- купівля-продаж валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше ніж на другий банківський день з дня укладання угоди за курсом, що зафіксований на момент її укладання. Угоди today -- конверсійна операція з датою валютування в день укладання угоди. Угоди tomorrow -- конверсійна операція з датою валютування на наступний робочий банківський день за днем укладання угоди. Угоди spot -- конверсійна операція з датою валютування на другий робочий банківський день з дня укладання угоди.

Термінові угоди -- конверсійні угоди з поставкою обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою строк після її укладення за курсом, зафіксованим на момент її укладення.

Форвардна валютна угода -- це негайний нерозривний та обов'язковий контракт між банком і його клієнтом (або іншим банком) на купівлю або продаж визначеної кількості зазначеної іноземної валюти за курсом обміну, зафіксованим під час укладання угоди, для виконання (тобто поставки валюти та її оплати) в майбутньому часі, зазначеному в контракті. Цей час являє собою конкретну дату чи період між двома конкретними датами. Угоди типу «аутрайт» (outright) -- одинична конверсійна форвардна операція з визначеною датою валютування. Угоди типу «опціон» (option) -- конверсійна форвардна операція з умовою нефіксованої дати поставки валюти.

Ф'ючерсна угода -- це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) кошти у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Опціонні угоди -- двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити чи продати визначений актив за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін. Валютний опціон -- двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін.

Угоди типу «своп» -- комбінація двох протилежних конверсійних операцій на однакову суму з однією датою укладання та різними датами валютування. При цьому одна із вказаних операцій є термінова, а інша -- угодою з негайною поставкою Валютні свопи -- операції з обміну фіксованих валютних курсів на плаваючі [18].

Валютний арбітраж є операцією з купівлі-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів. Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів -- прямого і непрямого. Валютний арбітраж буває часовим і просторовим, простим і складним. Простий валютний арбітраж - це арбітраж, який здійснюється з двома валютами. Складний або непрямий арбітраж - це арбітраж, що проводиться з великою кількістю валют на різних ринках [14].

Наступний вид валютних операцій - депозитні та кредитні валютні операції, які можна разом назвати операції із залучення та розміщення валютних ресурсів. Класифікацію даного виду валютних операцій подано на рис. 1.7.

Рис. 1.7 Види операцій із залучення та розміщення валютних ресурсів

Для кращого розуміння кожного виду даних операцій доцільно буде представити їх визначення у вигляді таблиці (табл. 1.4) [19].

Таблиця 1.4

Характеристика видів операцій із залучення та розміщення валютних ресурсів

Вид операцій	Характеристика
Депозитні	Короткострокові (від 1 дня до 1 року) операції з розміщення грошових коштів в іноземних валютах під визначений відсоток з метою одержання прибутку
Кредитні	Видача кредитів в іноземній валюті (використання створених валютних резервів)
Форфейтингові	Купівля експортних вимог форфейтером (банком або спеціалізованою фінансовою кампанією) з виключенням права регресу на експортера (форфейтиста) у разі несплати
Лізингові	Довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди;
Факторингові	Комісійно-посередницька операція з передачі клієнтом банку права на стягнення боргів (без права зворотної вимоги до клієнта).

Головна відмінність конверсійних операцій від депозитно-кредитних полягає в тому, що перші являють собою обмін еквівалентними сумами валют за узгодженим ринковим курсом, другі -- передбачають одностороннє надання валютних коштів на певний термін на умовах повернення та сплати відсотків за визначеною процентною ставкою [18]. Остання груп валютних операцій - неторгові операції. Це є обслуговування фізичних осіб, що не займаються підприємницькою діяльністю, а також послуги, що надаються юридичним особам і не стосуються безпосередньо їх комерційної діяльності. Приклади таких операцій:

- купівля та продаж іноземної валюти через обмінні пункти;

- оплата платіжних документів у національній та іноземній валютах;

- інкасо готівкової іноземної валюти та платіжних документів у національній валюті;

- оплата переказів, що надходять фізичним особам з-за кордону;

- переказ коштів фізичних осіб за кордон;

- операції за поточними рахунками і вкладами фізичних осіб в іноземній валюті;

- операції з банківськими пластиковими картками

- операції з дорожніми чеками.

Основні види неторгових операцій представлено на рис. 1.8 [16].

Рис. 1.8 Види неторгових операцій



Також як окремий вид валютних операцій можна виділити відкриття та ведення валютних рахунків в іноземній валюті.

Отже, підсумовуючи подану інформацію, можна сказати, що валютні відносини є складовою частиною й однією з найбільш складних сфер ринкового господарства. У них зосереджені проблеми національної економіки, розвиток яких історично йде паралельно і тісно переплітається. Система валютних відносин у специфічній формі реалізує і розвиває закони грошового обігу, що діє усередині країни.

Валютні відносини зумовлюють різноманітність валютних операцій, кожний вид яких обслуговує певні валютні потоки.

2. ДІЮЧА СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ТА АНАЛІЗУ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКІВ

Звужуючи дослідження валютних операцій до банківської діяльності слід сказати, що комерційні банки мають величезні можливості розвитку проведення операцій з валютою. Але, також, існує багато проблем, котрі перешкоджають розвитку проведення валютних операцій. В Україні - це, насамперед, сьогоднішня криза економічної системи.

Для детального аналізу сучасного стану валютних відносин в Україні спочатку проведемо дослідження всієї банківської системи. Насамперед, доцільно розглянути Національний банк України - ключовий суб'єкт вітчизняного банківського сектору. Щодо його діяльності у 2015 році, можна виділити таку позицію як обсяг коштів та депозитів в іноземній валюті та банківських металах (табл. 2.1) [24].



Таблиця 2.1

Обсяг коштів та депозитів в іноземній валюті та банківських металах НБУ у 2015 році

Показник/Дата	01.01.2015	01.07.2015	01.10.2015
Обсяг коштів та депозитів в іноземній валюті та банківських металах НБУ, млн.грн.	17 338	94 441	162 977
Усього активів, млн.грн	557 065	779 844,00	859 115
Частка коштів та депозитів в іноземній валюті та банківських металах в структурі активів, %	3,11%	12,11%	18,97%
Темп приросту, %		444,71%	72,57%

Проаналізувавши дані таблиці, можна сказати, що на початку року обсяг коштів та депозитів в іноземній валюті та банківських металах в структурі активів НБУ мав незначну частку, але у третьому кварталі вже займає майже п'яту їх частину. Динаміку зміни даного показника проілюстровано на рис. 2.1.

Рис. 2.1 Обсяг коштів та депозитів в іноземній валюті та банківських металах НБУ у 2015 році

Як видно з рисунку, Обсяг коштів та депозитів в іноземній валюті та банківських металах НБУ у 2015 році збільшується, що є позитивним фактором. Аналіз діяльності інших банків варто почати з більш загального показника - прибуток (збиток), бо саме він якнайкраще покаже сучасний стан банківської системи України (табл. 2.2) [23].



Таблиця 2.2

Прибуток (збиток) банків за 2012-2015 рр., тис. грн.

Рік	Група банків
	Група I	Група II	Група III	Група IV	Усього
2012	3 161 797	-863 149	157 549	318 953	2 775 150,24
2013	2 649 049	-1 594 672	91 354	586 679	1 732 409,23
2014	-4 435 604	-1 515 972	-3 242 714	-1 446 682	-10 640 971,36
2015	-51 472 408	-781 972	-956 793	812 986	-52 398 186,48

Бачимо, що у 2012-2013 році банківська система була прибутковою, а найкращий показник спостерігався 2012 року, тобто банки України загалом отримали прибуток в розмірі близько 2,8 млрд. грн. Якщо говорити про сучасний стан вітчизняної банківської системи, то вона несе катастрофічні збитки. Що стосується аналізу у розрізі груп, то можна сказати, що за даний період найбільшу амплітуду коливань показник має у Групі I, яка за 2012-2013 рік мала найбільшу частку прибутку по банківській системі. За наступні роки майже всі групи мали приблизно однакові показники, окрім банків І групи, яка станом на 01.10.2015 має найгірший показник, збитковість у порівнянні з попереднім роком збільшилась більш ніж у 5 разів.

Для більш наочного представлення даних показників, необхідно зобразити обсяг непокритих збитків на діаграмі, що зображена на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Динаміка нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) банків за 2013-2015 роки

Тож, можна стверджувати, що такий негативний показник cпричинили саме банки І групи. Не можна говорити, що це є катастрофічним показником, оскільки це порівняльна характеристика. Відповідно, якщо банки І групи мають набагато більші збитки, ніж інші, то в цей же час обсяг їх активів є також значно більшим.

Далі звужуємо дослідження банківського сектору в рамки валютних відносин.

Динаміка показників міжбанківського валютного ринку України (далі -

валютний ринок) у 2014 році формувалася під впливом складної політичної

ситуації в країні та розгортання воєнного конфлікту в східних її областях, на які

традиційно припадало понад 20% вітчизняного експорту. В результаті сформувалися несприятливі макроекономічні тренди, суттєво погіршилися ринкові очікування з одночасним підвищенням на внутрішньому ринку України попиту на іноземну валюту, поглибленням її дефіциту та надмірною курсовою волатильністю гривні. Так, за підсумками 2014 року спостерігався чистий відплив іноземної валюти на користь нерезидентів - 125.8 млн. дол. США (в еквіваленті), що мало місце вперше з 2009 року (в 2013 році обсяг нетто-надходжень іноземної валюти становив майже 9.4 млрд. дол. США).

У цілому в 2014 році чистий попит на безготівкову іноземну валюту становив майже 10 млрд. дол. США (в еквіваленті), тоді як у 2013 році спостерігалася чиста пропозиція безготівкової іноземної валюти, яка становила 1.6 млрд. дол. США (рис. 2.3) [27].

Рис. 2.3 Окремі показники безготівкового сегмента валютного ринку за 2013-2014 роки

Як і в попередні роки, в 2014 році переважна більшість операцій із купівлі та продажу іноземної валюти здійснювалась у безготівковій формі. При цьому частка операцій з безготівковою іноземною валютою в загальному обсязі операцій на валютному ринку збільшилася порівняно з 2013 роком на 1.4 процентного пункту - до 95.7%.

На безготівковому сегменті валютного ринку порівняно з 2013 роком відбулося збільшення частки операцій із доларами США на 3.0 процентного пункту - до 80.6%. Натомість зменшилася питома вага операцій з євро на 1.3 процентного пункту - до 13.4% та російськими рублями - на 1.8 процентного пункту - до 4.3%.

Рис. 2.4 Готівкові операції валютного ринку за 2013-2014 роки

На готівковому сегменті валютного ринку чистий попит з боку населення на іноземну готівку становив 2.4 млрд. дол. США (в еквіваленті), дещо зменшившись порівняно з 2013 роком (2.9 млрд. дол. США). За операціями з готівковою іноземною валютою збільшилася частка операцій з євро на 2.0 процентного пункту - до 14.9%, з іншими валютами на 1.0 процентного пункту - до 2.3%. Відповідно питома вага операцій з доларами США зменшилася на 1.7 процентного пункту - до 72.0%, з російськими рублями - на 1.3 процентного пункту - до 10.9% (рис. 2.4) [27].

Щодо курсу гривні щодо інших валют, розглянемо такі показники: офіційний курс гривні щодо іноземних валют (табл. 2.3) , середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України та середньозважені курси на готівковому валютному ринку України [25].

Таблиця 2.3

Офіційний курс гривні щодо долара США за 2012-2015 роки

ік	2012	2013	2014	2015
Офіційний курс гривні щодо долара США (грн за 100 дол. США)	799,10	799,30	1188,67	2154,15
Приріст до попереднього року	0,29%	0,02%	48,71%	81,22%

Таблиця показує, що за останні два роки гривня значно девальвувала, тоді як за попередні роки темп приросту показника був менше 1%. Розглянемо дані в динаміці (рис. 2.5)

Рис. 2.5 Динаміка офіційного курсу гривні щодо долара США за 2012-2015 роки (грн. за 100 дол. США)

Наступним розглянемо середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України щодо долара США (табл. 2.4)

Таблиця 2.4

Середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України щодо долара США за 2012-2015 роки

Рік	Середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України, грн. за 100 дол. США	Темп приросту щодо офіційного курсу гривні щодо долара США, %
2012	806,74	0,955
2013	811,90	1,576
2014	1191,37	0,227
2015	2155,1	0,043

Бачимо, що курс гривні на міжбанківському валютному ринку є дещо нижчим від офіційного курсу гривні щодо долара США. Для наочного зображення динаміки показника представимо його у вигляді діаграми та для порівняння додамо дані офіційного курсу гривні щодо долара США (рис. 2.6)

Рис. 2.6 Середньозважений курс на міжбанківському валютному ринку України щодо долара США за 2012-2015 роки

Далі представимо показники середньозважених курси на готівковому валютному ринку України (табл. 2.5). В даному випадку тут має місце розмежування курсу на «купівлю» та «продаж» валюти. Купівля - це та сума української гривні, за яку установи обміну валюти купують іноземну валюту у своїх клієнтів, а продаж - зворотна дія, тобто, це та сума гривні, яку клієнти мають заплатити, щоб придбати певну суму іноземної валюти в пунктах обміну валюти. Також варто зауважити, що курс продажу завжди більший, ніж курс купівлі. Ця різниця і є джерелом доходу вищезгаданих обмінних пунктів.

Таблиця 2.5

Середньозважені курси на готівковому валютному ринку України щодо долара США за 2012-2015 роки

Рік	Середньозважені курси на готівковому валютному ринку України, грн. за 100 дол. США	Різниця між продажем та купівлею валюти, грн.
	Купівля	Продаж
2012	807,14	810,56	3,42
2013	813,13	817,02	3,90
2014	1187,79	1222,74	34,95
2015	2215,83	2306,79	90,97

Таблиця є додатковим підтвердженням катастрофічного зниження вартості гривні відносно американського долара. Також варто розглянути різницю між показниками купівлі та продажу долару США готівковому валютному ринку України. У 2013 році, в порівнянні з 2012 показник майже не змінився. А що стосується 2014 року - рів зріс майже в 10 разів. У 2015 році спостерігається зростання показника у 3 рази щодо попереднього року. Частково таке підвищення показника можна пояснити за рахунок зниження вартості гривні. Тобто, 90 гривень прибутку у 2015 році приблизно і є тими трьома гривнями у 2012, у перерахунку вартості.

Далі для більш яскравого представлення даних у динаміці зобразимо їх у вигляді діаграми (рис. 2.7).

Рис. 2.7 Динаміка середньозважених курсів на готівковому валютному ринку України за 2012-2015 рр., (грн. за 100 дол. США)

Для повного розкриття всіх аспектів функціонування та сучасного стану валютних ринків України розглянемо такий важливий показник як проценті ставки за міжбанківськими кредитами в іноземній валюті (табл. 2.6) [21].

Таблиця 2.6

Процентні ставки за міжбанківськими кредитами в іноземній валюті за 2012 - 2015 рр.

Рік	Процентні ставки за міжбанківськими кредитами в іноземній валюті, %
2012	0,9
2013	1,4
2014	4,2
2015	2,7

З таблиці можна зрозуміти, що найвищий показник за даний період спостерігався 2014 року. Відобразимо динаміку показника на діаграмі (рис. 2.8).

Рис. 2.8 Динаміка процентної ставки за міжбанківськими кредитами в іноземній валюті за 2012 - 2015 рр.

Тож, можна побачити, що процентна ставка зазнавали різноманітних змін протягом досліджуваного періоду. Найбільший показник у 2014 році міг бути спричинений багатьма факторами - починаючи із збільшення попиту на кредитні ресурси, та закінчуючи впливом стримуючої грошово-кредитної політики НБУ. Таким же чином можна пояснити зниження показника у 2015 році.

Наступними розглянемо дані фінансової звітності банків, де відображаються валютні операції. Результат від операцій з іноземною валютою можна знайти серед показників фінансового результату банків (табл. 2.7) [23].

Таблиця 2.7

Результат від операцій банків з іноземною валютою за 2012 - 2015 рр.

Групи банків	Роки
	2012	2013	2014	2015
Група I	1 337 657	1 468 764	4 777 096	2 086 355
Група II	328 446	141 025	540 418	-434 195
Група III	45 280	215 530	470 054	-242 837
Група IV	72 940	-1 683	774 668	-1 877 461
Усього	1 784 322	1 823 636	6 562 236	-468 138

Для графічного відображення динаміки показника згрупуємо дані у вигляді діаграми (рис. 2.9).

Рис. 2.9 Динаміка операцій банків з іноземною валютою за 2012-2015 рр.

Аналіз динаміки даних говорить про те, що за 2014 році обсяг валютних операцій значно збільшився, найбільшу частку в загальній структурі займають банки І групи, а у 2015 році банки ІІ та IV групи мають негативний результат проведення валютних операцій, обсяг операцій банків І групи зменшився більше ніж у 2 рази. Оскільки даний показник представлено у гривневому еквіваленті, то можна припустити, що зростання обсягу валютних операцій частково пов'язане з падінням курсу гривні та збільшенням грошової маси.

Серед інших показників варто зазначити, що жоден з українських банків не проводить операцій з хеджування справедливої вартості.

Отже, за допомогою аналізу показників діяльності банків України можна зробити висновок, що сучасний стан вітчизняної банківської системи характеризується глибоким занепадом та кризою та нестабільністю. Що стосується валютних операцій банків, то за останній рік більшість українських банків мають негативний результат їх здійснення.



3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ВАЛЮТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ БАНКІВ

Вкрай негативна кризова ситуація національної банківської системи вимагає якнайшвидшого врегулювання. Оскільки сфера валютних відносин є вагомою складовою банківського сектору, то ефективне управління нею є вкрай важливим для вдосконалення як вітчизняної економіки в цілому, так і банківської системи.

Враховуючи аналіз практики сучасного управління валютними операціями в Україні можна стверджувати, що основними напрями удосконалення здійснення валютних операцій є:

- гнучкість політики курсоутворення;

- вирішення питання щодо репатріації українських капіталів і створення сприятливого інвестиційного клімату для нерезидентів;

- дедоларизація економіки;

- поповнення золотовалютних резервів країни і зниження ризику їхнього знецінення;

- створення стійкого позитивного сальдо платіжного балансу;

- удосконалення системи інституційного забезпечення і валютного законодавства.

Також варто пам'ятати про існування валютних ризиків. Валютний ризик визначається ймовірністю втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї валюти щодо іншої. Валютний ризик виникає в тих суб'єктів господарської діяльності, які мають на балансі активні, пасивні або позабалансові статті, деноміновані в іноземній валюті [13]. У процесі управління валютним ризиком, який відноситься до цінових ризиків, банки застосовують низку спеціальних методів, об'єднаних спільною назвою - хеджування. Механізм хеджування забезпечує компенсацію фінансових втрат, що сталися через зміну ринкової ціни того чи іншого інструменту за однією позицією, доходами за іншою (компенсуючою) позицією. Хеджування дає змогу суттєво знизити або навіть уникнути цінових ризиків. Як було зазначено вище, жоден з українських банків не проводить операцій з хеджування справедливої вартості.

Успішна діяльність банку в цілому великою мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками.

Процес управління ризиками складається з таких етапів:

1. Ідентифікація - усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

2. Квантифікація - вимірювання, аналіз та оцінювання величини ризику;

3. Мінімізація - зниження чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

4. Моніторинг - здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного зв'язку [17].

Також для удосконалення процесів регулювання валютного ризику можна запропоновати інструмент повалютного ГЕПменеджменту. ГЕП-менеджмент - це комплексний метод одночасного управління платоспроможністю, ліквідністю, валютною позицією та прибутковістю банку з застосуванням механізму поточного порівняння строків, сум та вартості залучених коштів і строків, сум та доходів від розміщення цих залучених коштів в активні операції банка (кредити та цінні папери) [12].

Щодо підвищення ефективності здійснення валютни операцій доцільним буде здійснити такі етапи:

1. Модернізація програмного забезпечення;

2. Заміна технічно і технічних засобів, що морально зносилися, і устаткування в обмінних пунктах;

Реалізація першого етапу дасть банку можливість скоротити витрати часу на проведення валютний - обмінних операцій і оформлення документів, розширити перелік операцій, що проводяться (додати розмін, обмін, конверсію, можливість проведення інших розрахунків обмінним пунктом за наявності зовнішнього зв'язку і доступу до ресурсних баз), скоротити обсяг робіт, що не вимагають високої кваліфікації, підвищити якість обслуговування клієнтів. Вибір банком інформаційної системи ускладнюєте при необхідності підтримувати високошвидкісний обмін даними між обмінними пунктами, між обмінним пунктом і банком, між банками.

Проведення заходів щодо реалізації другого етапу дасть можливість підключити пристрої моніторингу за роботою обмінних пунктів. Касири при виконанні своїх обов'язків не завжди можуть оперативно виявляти загублені, нелегально отримані, фальшиві документи, по яких дозволений продаж іноземної валюти. Створення системи автоматизованого контролю позитивно позначиться на всіх агентах валютного контролю [11].

Валютні операції, що здійснюються на валютному ринку, у широкому розумінні є конкретною формою прояву валютних відносин у народногосподарській практиці.

З розвитком масштабів міжнародної торгівлі збільшувалася і роль світових валютних ринків. Проте їх розвиток відбувався хвилеподібно, і з кожною новою хвилею змінювалася роль і місце валютного регулювання в системі світового господарства, а також динаміка, обсяг і структура валютних потоків між країнами.

Наприклад, у Китаї існує жорстка вимога - 100% продажу валютної виручки . Тільки уповноважені національні підприємства можуть залишати у своїх руках 15% обсягу зовнішньоторговельного обігу попереднього року. Слід сказати , що такі жорсткі вимоги , не заважають економічному розвитку країни [7].

У Бразилії існує вимога неодмінного продажу валютної виручки, що 1 пов'язано з високою ціною обслуговування зовнішнього боргу та необхідністю поновлення рівня золотовалютних резервів. Уряд Індії дозволяє залишати експортерам у своїх руках не більше половини валютної виручки і зараховувати її на валютні рахунки в банках Індії. Тільки підприємства, повністю орієнтовані на експорт, та виробники електронних компонентів, програмного забезпечення можуть залишити до 70% валютної виручки .

Таким чином, як свідчить міжнародний досвід, валютні обмеження можуть розглядатися як доцільні, а навіть необхідні заходи у певних економічних умовах. Особливе значення має впровадження валютних обмежень та контролю в країнах, які перебувають на стадії ринкової трансформації, через те що інструменти ринку валютного регулювання в країнах ще тільки формуються. У таких країнах політичні та економічні умови хиткі, тому у експортерів з'являється бажання не повертати кошти в країну, а залишити їх за кордоном, що негативно відбивається на економічному розвитку країни в цілому, зокрема стає причиною дефіциту платіжного балансу, швидкого підвищення попиту на національну грошову одиницю на внутрішньому ринку валюти. В даний час більшість промислово розвинених країн світу мають вільно функціональні валютні ринки і вільно конвертовану валюту. Однак для досягнення цієї мети, свого часу, вони проводили політику твердих валютних обмежень відносно поточних операцій з валютою і операцій з рухом капіталу [16].

Більшість країн Західної Європи застосовували валютні обмеження в тій чи іншій формі до 80 -х років. У США валютні обмеження були скасовані раніше. Зараз регулювання руху капіталу в цих країнах здійснюється за допомогою ринкового механізму та інструментів грошово-кредитної політики . Згідно особливостей розвитку різних країн на певному етапі розвитку, валютний контроль служив одним з головних елементів економічної політики держав, які забезпечують стабільність та поетапність реформ валютного ринку, збереження валютних державних ресурсів на стадії складного перехідного періоду. Позиція міжнародних фінансових інститутів щодо лібералізації капітальних потоків з 1946 р. по теперішній час має ряд кардинальних змін [20].

На першому етапі - до середини 1970-х рр. Валютний контроль розглядався як повноправний інструмент макроекономічної політики. Відповідна позиція була офіційно закріплена ст. VI Статуту МВФ, згідно з якою країнам надавалася повна свобода вводити і використовувати заходи валютного контролю, спрямовані на підтримку платіжного балансу і стабільність обмінного курсу. Більш того, в певних ситуаціях сам Фонд міг вимагати введення валютного контролю. З кінця 1970-х рр. розвинені країни стали вживати активні кроки в напрямку лібералізації капітальних потоків. Поштовхом до цього був прийнятий Організацією економічного співробітництва та розвитку в 1961 р. Кодекс лібералізації. Слід зазначити, що сучасна політика Міжнародного валютного фонду щодо свободи переміщення капіталу і неприпустимість введення будь-яких обмежень на приплив або відплив іноземних капіталів, істотно змінилася. Зараз МВФ рекомендує урядам стримувати спекулятивні потоки, якщо це не загрожує фінансовій стабільності країни. Рада МВФ підкреслює, що тимчасові обмеження можуть бути корисні та обґрунтовані під час економічних шоків, і також у випадку коли інші засоби грошово-кредитної політики вичерпані.

Рекомендації Фонду спрямовані на зниження припливу спекулятивного капіталу і процентних ставок (особливо в умовах перегріву економіки та значного тиску на інфляцію), зміцнення курсу національної валюти і нарощування міжнародних резервів. У той же час МВФ підтримує заборону на використання обмежень для штучного заниження валютного курсу. Відносно відтоку капіталу, МВФ підкреслює доцільність введення прямих обмежень лише в разі гострого економічного шоку, щоб пом'якшити негативні ефекти рецесії. В останні роки подібні заходи застосовують Аргентина, Ісландія і Україна [22].

Таким чином, міжнародний досвід у сфері валютного регулювання свідчить про взаємозалежність національних, регіональних і світових валютних систем. На стабільність національної валюти впливає не тільки внутрішня економічна ситуація в країні, але і ситуація на світових фінансових ринках, у тому числі валютних ринках. Крім того, можна відмітити широкий спектр тактичних підходів у регулюванні та контролі валютних операцій в зарубіжних країнах, якими може скористатися Україна з метою вдосконалення нормативно правового забезпечення механізму валютного контролю і валютного регулювання.



ВИСНОВКИ

Валютні відносини є складовою частиною й однією з найбільш складних сфер ринкового господарства. У них зосереджені проблеми національної економіки, розвиток яких історично йде паралельно і тісно переплітається. Система валютних відносин у специфічній формі реалізує і розвиває закони грошового обігу, що діє усередині країни.

Валютні відносини зумовлюють різноманітність валютних операцій, кожний вид яких обслуговує певні валютні потоки. Здійснення валютних операцій та проведення валютної політики є однією з найпоширеніших операцій банківських установ. Валютні операції приносять банківським установам частину доходу. Однак аналіз сучасного стану банківської системи України свідчить, що більшість банків зазнає фінансового краху внаслідок нестабільності економіки загалом, та банківської системи у тому числі.

Аналізу показників діяльності банків України дає змогу зробити висновок, що сучасний стан вітчизняної банківської системи характеризується глибоким занепадом та кризою та нестабільністю. Що стосується валютних операцій банків, то за останній рік більшість українських банків мають негативний результат їх здійснення. Що стосується курсу гривні, то за останні роки спостерігається найнижчий його показник за всю історію існування незалежної України.

Щодо заходів вдосконалення організації та управління валютними операціями банків, можна сказати, що окрім заходів щодо стабілізації банківської системи загалом в рамках економічної та політичної кризи в Україні, створення ефективної системи управління валютними операціями неможливе без глибокого вивчення теоретичних аспектів, досвіду інших держав світу, існуючої в країні практики, а також перспектив розвитку цієї системи. Саме такий підхід дасть змогу нашій країні розробити оптимальний режим валютного регулювання, який має відповідати вимогам і особливостям періоду ринкової трансформації економіки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Постанова Правління Національного банку «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» від 10.08.2005 р. № 281. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0950-05

2. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 17. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/15-93

3. Алєксєєв І.В. Гроші та кредит: Навчальний посібник / І.В. Алєксєєв, М.К. Колісник - К.: Знання, 2009. - 253 с.

4. Банківська справа. - [Електронний ресурс]: Буковинська бібліотека. - Режим доступу: http://buklib.net/books/33862/

5. Бандурка О.М. Гроші та кредит: Підручник / О.М.Бандурка, В.В.Глущенко, А.С. Глущенко.-"Магнолія 2006",2014. -368 с.

6. Береславська О. І. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник / О. І. Береславська, О. М. Наконечний, М. Г. Пясецька та ін.. / За заг. ред. М. І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 392 с.

7. Берлач А. І. Організаційно-правові основи біржової діяльності / А. І. Берлач, Н. А. Берлач, Ю. В. Ілларіонов.- К.: Фенікс. - 336 с.

8. Білоцерківець В.В. Міжнародна економіка: Підручник / В.В Білоцерківець. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 416 с.

9. Божидарнік, Н.В. Валютні операції : підручник / Н.В. Божидарнік, Т. В. Божидарнік . - Київ : ЦУЛ, 2013 . - 696 с.

10. Вовкач О.Д. Гроші та кредит: Навчальний посібник / Вовкач О.Д. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 424 с.

11. Кірейцев Г.Г. Фінансовий менеджмент: підручник / Г.Г. Кірейцев. - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 440 с.

12. Кириченко О.А. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. - К.: ЗнанняПрес, 2002. - 438 с.

13. Коваленко Д. І. Гроші та кредит : теорія і практика: Навч. посібник. 4-те вид. / Д. І. Коваленко. - К.:Каравела. 2012.-360 с.

14. Колодізєв О.М. Гроші та кредит. Підручник для студентів напряму підготовки «Фінанси і кредит» / Укл. О.М. Колодізєв, В. Ф. Колесніченко,- Харків: Вид. ХНЕУ, 2009. - 691 с.

15. Кукурудза І. І. Міжнародна економіка: Матеріали до лекцій та семінарів / І. І. Кукурудза. -- Черкаси: РВВ Черкаського державного університе-ту, 2000. -- 186 с.

...