Опціон - це стандартний біржовий договір, який надає право купити чи продати визначений біржовий актив (товар, цінні папери, ф'ючерсний контракт) на особливих умовах в обмін на сплату винагороди - премії. Як відомо, ф'ючерсні і форвардні контракти є обов'язковими для виконання обома сторонами. Тому можна сказати, що опціон - це ф'ючерсний або форвардний контракт, який одна зі сторін може перервати до вказаного терміну за власною ініціативою. Стороною, що має таке право, є покупець опціону. Для продавця опціону він є обов'язковим для виконання.

Опціони можуть укладатися на будь-які ринкові активи - сировину, цінні папери, валюту та ф'ючерсні контракти. Умови укладання опціонів на біржі є стандартизованими за всіма параметрами, крім ціни опціону. Біржові опціони продаються і купуються на біржах, ґрунтуючись на тих же правилах і механізмах, які існують для ф'ючерсних контрактів.

Розрізняють три види опціонів:

· опціон з правом купити (опціон "кол");

· опціон з правом продати (опціон "пут");

· подвійні опціони (опціон "кол" і "пут").

Опціон на купівлю - опціон "кол" - дає його покупцеві право, але не зобов'язання, купити, наприклад, ф'ючерсні контракти за відповідною ціною протягом терміну дії опціону.

Опціон на продаж - опціон "пут" - дає його покупцеві право продати ф'ючерсні контракти за відповідною ціною протягом терміну дії опціону.

Подвійний опціон - "кол" і "пут" - це комбінація опціонів на купівлю та продаж. Він дозволяє покупцеві або купити, або продати за погодженою ціною. Використовується при невизначеності кон'юнктури ринку.

Опціон має чітко визначені термін існування і дату закінчення. Термін дії опціону чітко фіксується (наприклад, 3, 6, 9 місяців тощо). Стандартизація найосновнішого активу, типу опціону (їх два: на купівлю та на продаж), кінцевого терміну дії, кількості дозволяє опціонові існувати самостійно. Він стає обмінним, може вільно переходити з рук в руки.

Особа, яка купує опціон, є власником опціону. Особа, що продає опціон, називається продавцем, або емітентом опціону, або особою, що виписує опціон.

За терміном виконання опціон може бути двох типів:

· американський, котрий може бути виконаний у будь-який момент до закінчення терміну його дії;

· європейський, котрий може бути виконаний тільки на дату закінчення терміну його дії.

За видом біржового активу, що лежить в основі опціону, їх поділяють на:

· товарні, основою яких є будь-який товар (пшениця, метал, нафтопродукти). Такі опціони ще називають дилерськими;

· фондові, основою яких є акції, облігації, індекси тощо;

· валютні, в основі яких лежить купівля-продаж валюти;

· ф'ючерсні, тобто опціони на купівлю-продаж ф'ючерсних контрактів.

Ціною опціону є премія, яку покупець опціону сплачує його продавцю за своє право вибору: виконати опціон, якщо це вигідно, чи відмовитися від його виконання, якщо це принесе покупцю збиток. Ціна виконання (страйкова ціна) опціону - це ціна, за якою опціонний контракт надає право купити чи продати відповідний актив.

Основними перевагами опціонів є:

· висока рентабельність операцій з опціонами. Сплативши порівняно невелику премію за опціон, у сприятливому випадку можна одержати прибуток, який у багато разів перевищує розмір премії;

· мінімізація ризику для покупця опціону (ризик не перевищує величини премії) при можливому одержанні теоретично необмеженого прибутку;

· опціон надає його покупцю різноманітний набір стратегій: купувати і продавати опціони з різними цінами виконання і термінами постачання в усіляких комбінаціях; працювати одночасно на різних опціонних ринках; працювати на опціонних і ф'ючерсних ринках і т.д.;

· можливість здійснювати операції з біржовими опціонами так само, як і з ф'ючерсними контрактами.

Практика ринку опціонів знає багато опціонних стратегій, серед яких є як прості, так і складні (вертикальні, горизонтальні, конверсійні та ін.) ринкові стратегії. Суть простої операції полягає в тому, що покупець опціону, сплативши продавцю премію у грошовій формі, одержує право, але не зобов'язання, купити (у разі опціону "кол") чи продати (у разі опціону "пут") фіксовану кількість відповідних базових активів у термін і за ціною, зафіксованими в момент укладання угоди. Продавець опціону зобов'язується продати чи купити фіксовану кількість відповідних активів за ціною виконання, якщо покупець виявить бажання реалізувати своє право на купівлю-продаж базового активу.

Серед професіоналів фондового ринку досить поширеними і привабливими є комбінації з опціонами, які створюють нові ознаки й можливості. Однією з них є так звана стелажна угода - комбінація опціонів "кол" і "пут" на ті самі акції і з тією самою ціною виконання та однаковими датами закінчення контрактів. У цьому випадку продавець робить ставку на відносну стабільність, на мінімальне коливання курсу. Покупець робить ставку на його суттєву зміну, причім йому байдуже - підвищиться ціна чи, навпаки, знизиться: аби тільки вона змінилася і що більше, то ліпше. Виконується один з двох опціонів - або "кол", або "пут" (незалежно від рівня ціни).

Існують три основних переваги опціонної торгівлі.

По-перше, опціони можна використовувати для отримання фіксованого доходу. Коли ми продаємо опціони, ми отримуємо премію. Про страхування ризиків при продажу опціонів ми поговоримо трохи пізніше.

По-друге, опціони можуть бути використані для страхування своїх інвестицій. Насправді, це первісна причина створення контрактів такого типу.

По-третє, опціони відносяться до класу похідних інструментів, що дає можливість займатися аналізом цін не тільки і не стільки базового активу (акції, машина, продовольство і т.д.), але і аналізом змін похідних від цих активів. У випадку з опціонами першої похідної є волатильність, прогнозування змін якій на порядок простіше прогнозування цін базових активів. Іншими словами, нам немає необхідності вгадувати, де конкретно і в який момент часу буде ціна обраного нами активу. Ми зможемо отримати прибуток, коли ринок росте, падає або взагалі стоїть на місці.

Важливим наслідком з перерахованих вище властивостей опціонів є те, що опціонна торгівля помітно - а) підвищує потенційну співвідношення прибуток/ризик; б) знижує вимоги до якості прогнозів - у випадку, якщо торгівля йде не "голими опціонами", а розробляються різні комбіновані стратегії.

Ризики опціонної торгівлі

Існує два виду опціонів: Put та Call. Опціон Put дає право його покупцеві продати базовий актив за обумовленою в контракті ціною. Опціон Call дає право його покупцеві, навпаки, купити базовий актив за визначеною ціною, по закінченню певного часу.

Таким чином, коли ми купуємо опціон Call, ми розраховуємо на те, що ринок піде вгору. Коли ми купуємо опціон Put - нам вигідно зниження ціни основного активу на ринку. З урахуванням цього давайте розглянемо кілька основних стратегій.

Говорячи про ризики роботи з опціонами, варто ще раз повернутися до суті цих контрактів: опціони, в першу чергу, ефективні як інструмент контролю (зниження) ризиків у біржовій торгівлі. Але комбінування різних інструментів термінового ринку - завдання нетривіальне. Для розуміння принципів роботи з опціонними контрактами опишемо основні стратегії.

1. Продаж опціонів Call з покриттям

У цьому випадку ми продаємо права на базовий актив, яким володіємо. Продаж Call'ів з покриттям можна вважати ідеальною стратегією для тих, хто хоче створити додатковий дохід на акції, які вже є в портфелі. Якщо ми тільки починаємо вивчати опціонну торгівлю, то така стратегія буде гарним і, головне, досить безпечним варіантом. Також вона використовується для продажу акцій, що нам більше не потрібні, незважаючи на певний потенціал до зростання у найближчому майбутньому. Ми продаємо акції по поточній ціні, але з невеликою відстрочкою і додаткової комісією для нас.

Ризики: ціна акцій, якими ми володіємо, може помітно знизитися. У такому разі покупець має право відмовитися від угоди, і ми залишаємося власниками акцій, що подешевшали, які ми розраховували продати дорожче.

2. Купівля Call'ів або Put'ів

Ще один варіант - це купівля опціонів. В цьому випадку ми маємо право, при цьому можемо відмовитися від угоди.

Це популярна стратегія серед спекулянтів, які непогано прогнозують середньострокові руху на ринку обраного активу. Плюсом стратегії є той факт, що ми не зобов'язані вгадувати ціну на момент закінчення терміну опціону. Навіть при незначному русі в потрібному нам напрямку премія нашого опціону зростає, і ми можемо спокійно продати його на ринку з прибутком.

Наш ризик полягає у втраті сплаченої премії, якщо аналіз руху ціни обраного активу був зроблений невірно.

3. Купівля захисних Put'ів

Крім спекулятивних цілей, ми можемо придбати опціони Put для захисту вже наявних відкритих довгих позицій на ринку акцій. Наприклад, якщо ми прогнозуємо, що в найближчі два-три місяці акції в нашому портфелі можуть подешевшати, ми можемо придбати опціони Put як страховку від падіння.

Якщо ціна наших акцій дійсно впаде, то вартість нашого опціону зросте, частково компенсуючи втрати. Якщо ж ціна наших акцій зросте, ми просто відмовимося від нашого права на продаж акцій за обумовленою ціною у день закінчення терміну опціону. При цьому ми втратимо лише премію, яку в цьому випадку варто розглядати як стандартну страхову.

Оптимізація портфеля цінних паперів (за допомогою моделі квазі-Шарп)

Модель квазі-Шарп базується на взаємозв'язку доходності кожного цінного паперу з певного набору N цінних паперів із доходністю одиничного портфеля з цих цінних паперів.

Основні припущення моделі квазі-Шарп:

1. В якості характеристики доходності цінного паперу приймається математичне очікування доходності.

2. Під одиничним портфелем цінних паперів розуміють портфель, що складається зі всіх цінних паперів, які розглядаються, взятих у рівній пропорції.

3. Взаємозв'язок доходності цінного паперу і доходності одиничного портфеля цінних паперів описується лінійною функцією.

4. Під ризиком цінного паперу розуміють ступінь залежності зміни доходності цінного паперу від зміни доходності одиничного портфеля.

5. Вважається, що дані минулих періодів, які використовуються у розрахунках доходності та ризику, відображають в повній мірі майбутні значення доходності.

Згідно моделі квазі-Шарп доходність цінного паперу пов'язується з доходністю одиничного портфеля функцією лінійної регресії виду:

де - доходність цінного паперу; Д - доходність одиничного портфеля; - коефіцієнт регресії; - середня доходність цінного паперу за минулі періоди; - середня доходність одиничного портфеля за минулі періоди.

Згідно з моделлю квазі-Шарп доходність портфеля цінних паперів - це середньозважена доходностей, що його складають:

де - очікувана доходність одиничного портфеля.

Ризик портфеля цінних паперів визначається за формулою:

де - показник ризику одиничного портфеля.

При практичному використанні моделі квазі-Шарп для оптимізації портфеля цінних паперів в період t приймається середнє значення доходності цінних паперів, що складають портфель, за цей же період:

де - доходність одиничного портфеля в період t, - доходність i-го цінного паперу в період І.

2. Середня доходність цінного паперу за попередні періоди:

де - доходність цінного паперу за період t; Т - кількість періодів.

3. Середня доходність одиничного портфеля за попередні періоди:

4. Коефіцієнт в цінного паперу розраховується за формулою:

5. Залишковий ризик цінного паперу дорівнює:

6. Ризик одиничного портфеля розраховується за формулою:

Модель квазі-Шарп доцільно використовувати при розгляді порівняно невеликої кількості цінних паперів, які належать емітентам з однієї чи кількох галузей економіки. Також з її допомогою добре підтримувати оптимальну структуру вже існуючого портфеля. Основний недолік даної моделі - розглядається окремий сегмент фондового ринку без врахування глобальних тенденцій.

Порівняльна характеристика розглянутих моделей оптимізації портфеля фінансових інвестицій наведена у табл. 5.2.

Таблиця 5.2. Порівняльна характеристика моделей оптимізації портфеля цінних паперів

Отже, при формуванні портфеля фінансових інструментів перед інвестором постає проблема найвигіднішого інвестування, щоб отримати максимальну дохідність за мінімального рівня ризику.

Формуючи портфель цінних паперів інвестор може скористатися будь-якою моделлю портфельного інвестування, яка буде відповідати його вимогам.

Найбільш якісно дає змогу сформувати оптимальний портфель цінних паперів використання моделі Шарпа, яка враховує та регулює ступінь ризику фінансового інвестування.

Виведена в цій моделі міра ефективності (відношення очікуваного доходу до ризику) сприяє найкращому розв'язанню завдання оптимізації портфеля та є найдоцільнішою для використання на практиці.

Размещено на Allbest.ru