Системний ризик в банківській сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Сутність системного ризику банківського сектору

Сам термін "системний ризик" запозичений менеджерами комерційних банків зі сфери політичних відносин. Вперше поняття системного ризику виділив У. Шарп в середині 1960-х років і пов'язаний, зокрема, з системною компонентою ринкового ризику цінних паперів. Проте комплексні дослідження системного ризику розпочалися у період 2008-2009 рр.

Слід зазначити, що у сучасній науковій літературі існує дві площини визначення сутності системного ризику: математична і економічна. У математичному представленні системний ризик - це ризик фазового переходу від одного стану рівноваги до іншого, менш прийнятного, що характеризується наявністю безлічі механізмів зворотного зв'язку, що вкрай ускладнює повернення до першопочаткового стану рівноваги . Звичайно, це визначення є досить абстрактним і його перевага полягає у використанні точних термінів, якими оперує математика. На наш погляд, саме математична інтерпретація системного ризику є основою для розуміння даного поняття і у економічному сенсі.

Економічна інтерпретація поняття «системного ризику» більш масштабна і представлена як в документах фінансово-кредитних установ різного рівня (табл.1), так і в наукових працях.

Таблиця 1. Економічна інтерпретація поняття «системного ризику» в документах фінансово-кредитних установ різного рівня

Доповідь про консолідацію у фінансовому секторі Групи 10 (Group of Ten) (Д. Хендрікс )	ризик того, що якась подія викличе втрату економічної вартості активів або довіри до них, внаслідок чого невизначеність у фінансовій системі збільшиться до рівня, при якому, цілком можливо буде значний несприятливий вплив на реальний сектор економіки;
Банк міжнародних розрахунків (Е. Черутті)	ризик, що виникає внаслідок нездатності одного або декількох фінансових інститутів виконувати своєчасно і в повному обсязі свої зобов'язання перед контрагентами, що стає причиною банкрутства (неплатоспроможності) інших учасників грошово-фінансових відносин
Міжнародний валютний фонд (МВФ) (П.Купек, Р. Кіріес)	ризики, пов'язані з порушенням функціонування фінансової системи, які можуть зробити іствідний негативний вплив на реальну економіку
The Global Association of Risk Professionals (GARP) (Р.Апостолік, П. Уент, К.Донахью)	колапс всієї банковского системи або фінансового сектору, пов'язаний із масовим іодночасним вилученням вкладів (банківська паніка), який може мати серйозні і довгвідривалі наслідки
Европейський центральний банк (ЄЦБ)	ризик настання і поширення іствідної системної події, яка негативно впливає на велику кількість системоутворюючих фінансових посередників або ринків
Закон Додда-Франка, США, 2010	серйозні несприятливі наслідки для фінансової стабільності
Міністерство фінансів Великобританії	ризики для стабільності фінансового сектора, викликані особливостями будови фінансових ринків або розподілу ризиків у фінансовому секторі, а також нестійким рівнем зростання кредитного плеча, боргу або кредиту
НБУ	неспроможність одного з учасників платіжної системи виконати свої зобов'язання або порушення функціонування самої системи, що призводить до нездатності інших учасників платіжної системи або фінансових інститутів виконати свої зобов'язання належним чином

У всіх економічних інтерпретаціях системного ризику, що закладені в документах фінансово-кредитних установ різного рівня, дефініція «системного ризику», як правило сконцентрована в частині констатації фактів та подій, що мають певний негативний результат. В українських нормативних документах визначення системного ризику подається лише у Положенні про діяльність внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем в Україні, затвердженому Постановою Правління НБУ №348 від 25.09.2007 р.

Класифікація системного ризику:

1)за масштабом охоплення:

· Глобальні;

· Економіки однієї країни;

· Секторів економіки.

2) за можливістю регулювання:

· Регульовані;

· Нерегульовані.

Причини виникнення системного ризику:

1. Нагромадження суверенних боргів країни, які безпосередньо визначають стабільність фінансової системи, у т.ч. здійснюючи тиск на баланс банків через підвищення вартості ресурсної бази;

2. Глобальна незбалансованість рахунків поточних операцій та золотовалютних резервів;

3. Збереження в більшості країн тенденції випереджального зростання інфляції та кредитів порівняно зі збільшенням реального ВВП;

4. Лібералізація вітчизняного фінансового ринку спричинила притік іноземного капіталу, що збільшило залежність вітчизняної банківської системи від зовнішніх ринків;

5. Розвиток олігополістичного рейтингового ринку;

6. Валютні диспропорції в банківському секторі країни;

7. Збереження низького рівня реальних довгострокових процентних ставок та зниження норм інвестування;

8. Різкі зміни курсу валют та процентних ставок;

9. Виникнення спекулятивних «бульбашок» на активи у цілому й на ринку нерухомості зокрема;

10. Недостатня прозорість усіх елементів фінансової системи, яка є передумовою її ефективного функціонування;

11. Інформаційна асиметрія;

12. Фундаментальна невизначеність майбутнього;

13. Надлишкова виробнича потужність, зниження прибутковості в реальному секторі економки;

14. Сповільнення економічного росту чи зниження обсягів експортних операцій;

15. Невправність держави як регулятора ринку та недосконалий макропруденційний нагляд за системними ризиками;

16. Військові дії на території країни;

17. Недосконале корпоративне управління банку, що фактично заохочує взяття надмірних ризиків;

18. Агресивна кредитна політика вітчизняних банків;

19. Змовна поведінка банкірів, приховані гарантії з боку регулятора, спокуса зловживань;

20. Орієнтація фінансових установ на отримання короткострокового прибутку, переважання короткострокових (спекулятивних) фінансових інструментів і операцій.

У наукових дослідженнях провідних світових учених виділено кілька чинників, що пояснюють формування системних ризиків банківської діяльності: фундаментальна невизначеність майбутнього; інформаційна асиметрія та психологічні фактори . Чинник фундаментальної невизначеності майбутнього у процесі виникнення та накопичення системного ризику є об'єктивним, який не можна усунути за допомогою будь-яких засобів обробки інформації, статистичних методів тощо, остільки кінцевий результат будь-якого інвестиційного рішення обумовлений взаємодією численних загально ринкових та суб'єктивних сил. Така невизначеність майбутнього здатна спонукати інвесторів формувати прикладні правила поведінки, засновані на прихильності стратегії слідування за ринком, і тим самим сприяти наростанню спекулятивного «бульбашки» (наприклад, інвестори можуть покладати вкрай оптимістичні очікування на нові технології ще на стадії їх розробки, які, однак, не можуть реалізуватися у зв'язку з виявленням об'єктивних чинників, що ускладнюють впровадження у виробництво цих технологій). Інформаційна асиметрія у процесі виникнення та накопичення системних ризиків обумовлена тим, що учасники ринку при прийнятті рішень можуть неправильно сприймати ринкові сигнали або свідомо спотворювати (частково розкривати, приховувати) інформацію. Ступінь інформаційної асиметрії визначається інституціональною інфраструктурою ринку, формальними і неформальними «правилами гри» тощо. В умовах непрозорості господарських і фінансових зв'язків, недосконалості або відсутності стандартів розкриття та поширення інформації підвищується ймовірність некоректної оцінки інвесторами фундаментальної вартості активів і формування необґрунтовано завищених ринкових очікувань. Інформаційна асиметрія сприяє поширенню наслідувальних стратегій, при яких інвестиційні рішення приймаються, виходячи з наявних аналогів, а не з аналізу фундаментальної інформації, що є «дефіцитною». Психологічні чинники у процесі виникнення та накопичення системного ризику обумовлені тим, що в ході прийняття рішень індивідууми використовують певні правила, що дають змогу як збільшувати швидкість і скорочувати час обробки інформації (так звані когнітивні евристики), так і призводити до помилкових суджень, ефекту диспозиції (небажання визнавати свої помилки), принципу упередженості (переоцінка ймовірності настання тих подій, які відбулися недавно), ефекту самовпевненості (зайва переоцінка своїх знань) тощо . Результатом такої ірраціональної поведінки інвесторів може стати поява наслідувальних стратегій, тобто колективної поведінки, схильність банків до прийняття на себе надмірно високих зовнішніх ризиків (кредитних, ринкових, ліквідності) під час фази зростання еконо- мічного циклу (агрегований ризик) тощо.

Усі вищезазначені чинники формування та накопичення системних ризиків банківської діяльності належать до фундаментального рівня, який є базовим для усіх інституціональних утворень. Але попри це, існує ще принаймні два рівні, де інституції отримують вагому національну та організаційно-управлінську специфіку. Крім того, в сучасних умовах фундаментальний рівень формування та накопичення системних ризиків банківської діяльності зазнає суттєвих від впливу глобалізаційних процесів, в тому числі фінансових. Так, процеси фінансової глобалізації ускладнюють архітектуру глобального фінансового ринку, що посилює загальну нестабільність цієї непростої системи, підвищує ризики та ймовірність розвитку загроз. Особливо важливого значення набуває підвищення нестабільності фінансового ринку і збільшення ризиків та загроз для економіки країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою, оскільки їх фінансові системи мають підвищену залежність від глобального фінансового ринку. Саме тому,у систему причин формування та накопичення системних ризиків банківської діяльності фундаментального рівня доцільно включити такий чинник, як масштаби фінансової глобалізації.

Отже, врахування багатофакторності та багаторівневості у формуванні та накопиченні системних ризиків банківської діяльності є сучасною і найбільш вагомою прерогативою у їх дослідженні та розробці адекватних механізмів управління. Варто зазначити, що важливим рівнем формування та накопичення системних ризиків банківської діяльності є національний рівень, що створює необхідність його додаткового вивчення та регулювання національним регулятором.

В Україні на національному рівні додатково до вищезазначених чинників формування та накопичення системних ризиків банківської діяльності варто віднести низку чинників, що мають суто специфічний характер, притаманний країнам, що перебувають на стадії первісного нагромадження капіталу, а саме: політична нестабільність; довготривалість неефективної макроекономічної політики уряду; низькі темпи зростання ВВП; істотний рівень доларизації економіки; зростаючий рівень дефіциту бюджету, державного боргу, інфляції, відтоку капіталу; неякісна структура банківської системи; неадекватні підходи до регулювання і нагляду банківської діяльності; неякісний ризик-менеджмент банків тощо. Саме тому вибір та обґрунтування підходів щодо оцінювання і управління системних ризиків банківської діяльності в Україні має вагому специфіку і не може наслідувати вже наявні варіанти, адаптовані в інших країнах. В Україні важливим завданням у процесі управління системними ризиками банківської діяльності є аналіз чинників, що концентруються за межами впливу мегарегулятора: політичні рішення, геополітичне становище, інформаційні та соціальні чинники тощо. Вплив цих чинників не носить лінійний характер, і це ускладнює процедуру діагностики системних ризиків банківської діяльності.

2. Матриця ризиків

3. Вимірювання ризику і його використання

4. Загальний огляд системного ризику

На кожному засіданні Ради Національний банк надавав огляд ризиків, які загрожували стабільності фінансової системи України.



Світова економіка: протягом року на світових фінансових ринках спостерігалась турбулентність - відбулося кілька епізодів падіння фондових ринків, знецінення валют нових ринкових економік. Світове економічне відновлення є повільним насамперед через гальмування економіки Китаю. Зовнішній попит: уповільнення світового економічного зростання обумовило падіння попиту та цін на сировинну продукцію та напівфабрикати, у т.ч. на основну експортну продукцію України. Перешкоди у торгівлі з боку Росії стали додатковим негативним чинником для українського експорту. У лютому-березні 2016 року зовнішні умови стали більш сприятливими. Державні фінанси: в оцінках домінували невизначеність щодо перспектив реструктуризації державного боргу (перша половина року), ухвалення бюджету на 2016 рік та бюджетної реформи, а також їх наслідків. Економічні умови: ризики зменшувалися на фоні поступового припинення падіння та початку позитивного тренду ВВП; гальмування інфляційних процесів. Однак перші прояви загальної макроекономічної стабілізації є ще крихкими.

Валютний ринок: ринок знаходився під тиском низьких надходжень від експорту. Епізоди стабільності пояснювалися насамперед адміністративними заходами НБУ. Негативних очікувань додавала пауза у співпраці з МВФ з серпня 2015 року. Геополітика: після періоду відносної стабілізації завдяки мінським домовленостям, ситуація на сході України знову загострилася з початком нового року. Продовження російської агресії обумовлює атмосферу невизначеності та формує негативні очікування бізнесу та населення.

Позиція Ради. У ході засідань Рада неодноразово відзначала наявність ризиків та волатильності на фінансових ринках України зокрема валютному. Із урахуванням вищезазначеного Рада визнала наявність ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, що загрожують стабільності фінансової системи країни. Це обумовило збереження частини встановлених адміністративних обмежень на валютному ринку.

Індикатори визначення системного ризику :

• Індекс фінансового стресу (FSI) ,МВФ

Інтегральний показник, який розраховується на основі 7 індикаторів банківського сектору, валютного та фінансового ринків. Для розвинутих країн:1) показники банківського сектору: волатильність цін на акції банків, спред за ставками міжбанківського ринку та казначейськими облігаціями;2) показники фондового ринку: спреди по корпоративним облігаціям, дохідність на фондовому ринку та волатильність дохідності акцій;3) показники валютного ринку: волатильність обмінного курсу. Для країн,що розвиваються: включався показник стиснення валютного ринку; не включався індекс по корпоративним облігаціям.

• Композитний індикатор системного стресу (CISS), ЄЦБ ЄС

Для країн єврозони Європейський центральний банк розраховує із 08.01.1999 р. та щотижня публікує композитний індикатор системного стресу (Composite Indicator of Systemic Stress, CISS). А 13.03.2012 р. ЄЦБ створив нову версію індикатора CISS, заснованого на агрегації п'яти специфічних субіндексів, які випливають із 15 окремих вимірювань фінансового стресу. Це такі субіндекси: 1) субіндекс ринку облігацій - представляє насамперед волатильність дохідності державних облігацій; 2) cубіндекс ринку акцій корпорацій нефінансового сектору; 3) субіндекс фінансового сектору - характеризує дохідність фінансових посередників; 4) субіндекс валютного ринку - представляє волатильність курсу євро відносно долара США, японської єни і британського фунта стерлінгів; 5) субіндекс грошового ринку - за волатильністю тримісячного Юерібор (Euribor). Але в новій версії CISS до зазначених п'яти додали ще один субіндекс, який характеризує внесок кореляції між субіндексами і фактично реагує на ситуацію, коли кілька (а не один) субіндексів показують динаміку зростання. Тобто останній субіндекс якраз визначає міру “системності” існуючого стресу. Індекс CISS є дієвим для визначення подій системного значення у єврозоні: він активно реагував не тільки на події глобальної кризи, а й на боргову кризу єврозони у 2011 році та інші значущі для регіону події.

• Індикатор фінансового стресу Сент-Луїса (STLFSI) та Індикатор фінансового стресу Канзасу (KCFSI), ФРС США включаються 11 показників, 7 з яких є спредами між різними видами облігацій, решта свідчить про волатильність цін на ключові фінансові інструменти (акції банків, казначейські облігації) та загальну волатильність ринку через біржовий індекс.

• Зведений попереджуючий індикатор (СОИ), ЦМАКП Росія

До 2010 року МВФ розраховував індекс системного ризику. Однак уроки світової кризи довели недоцільність його визначення. З цією метою у ряді країн запроваджено власні індикатори виміру системного ризику, зокрема: композитний індикатор системного стресу Єврозони (CISS), індикатори фінансового стресу ФРБ США (STLFSI та KCFSI) та зведений випереджаючий індикатор (СОИ) в Росії. Через обмеженість та особливості інформаційної бази жоден із цих індикаторів не може бути використаний у вітчизняній банківській системі. Внаслідок зазначеного, існує об`єктивна необхідність в розробці методичного підходу до оцінювання системного ризику в банківській системі України.

В ході дослідження було висунуто ряд гіпотез щодо впливу окремих індикаторів макроекономічного стану країни та її банківського сектору на появу системного ризику. Системний ризик розглядається як: реальний (ризик загальноекономічного спаду), фінансовий (ризик зниження ефективності банківської діяльності, втрати довіри до банків і підвищення рівня невизначеності) та ризик, що шоки будуть призводити до економічних негараздів і зниження ділової активності. Для перевірки гіпотез була використана модель нелінійної регресії, що дозволила виявити зміну бінарного індикатора наявності системної кризи під впливом різних факторів внаслідок існування причинно-наслідкових зв`язків між ними. Розрахунки проводилися для часових горизонтів 3, 6 та 12 місяців.

Логіт-модель з лаговими пояснюючими змінними, може бути представлена як:

системний ризик банківський

Y_t = a₀ + BX_t-n+ е

де Y_t -- залежна змінна, що набуває значень Y = 1, у разі наявності кризи, Y = 0, при відсутності кризових явищ;

X_t-n -- вектор лагових пояснюючих змінних, n -- порядок лагу;

B -- вектор коефіцієнтів моделі;

е -- випадкова помилка моделі, що є незалежно розподіленою в часі і від факторів Х

Виявити настання кризи за 12 місяців можливо на основі моделі з істотним впливом факторів:

ь середні процентні ставки за кредитами,

ь середні процентні ставки за депозитами,

ь співвідношення сальдо платіжного балансу до ВВП,

ь співвідношення депозитів до кредитів банків України,

ь волатильність ставки по кредитам овернайт на міжбанківському ринку.

За 6 місяців можливе виявлення кризи за допомогою моделі, що включає такі змінні як

ь співвідношення золотовалютних резервів до ВВП,

ь співвідношення бюджетного дефіциту до ВВП,

ь співвідношення грошового агрегату М2 до ВВП,

ь співвідношення кредитів, наданих банками до ВВП,

ь середні процентні ставки за депозитами,

ь середні процентні ставки за кредитами,

ь індекс споживчих цін,

ь співвідношення кредитного портфелю до статутного капіталу банків,

ь волатильність ставки по кредитам овернайт на міжбанківському ринку,

ь композитний індикатор системного стресу Єврозони (CISS).

За 3 місяці про початок кризи сигналізує модель з такими факторами як

ь співвідношення державного боргу до ВВП,

ь співвідношення грошового агрегату М2 до ВВП,

ь співвідношення кредитів, наданих банками до ВВП,

ь співвідношення сальдо платіжного балансу до ВВП,

ь волатильність міжбанківського валютного курсу EUR,

ь середні процентні ставки за кредитами,

ь волатильність залишків коштів на коррахунку в НБУ,

ь співвідношення депозитів до кредитів банків України,

ь співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов'язань,

ь волатильність ставки по кредитам овернайт на міжбанківському ринку,

яка загалом правильно ідентифікувала 59 випадків стану системи з 68 (86,8%), з них 22 кризового стану з 26 (84,6 %) та виявляє початок кризи зі середньою імовірністю 66 % (у 2 випадках з 3).



Порівняння оцінок імовірностей початку кризи для моделей із різним часовим лагом

Час	Наявність кризи (y)	Оцінки імовірностей кризового стану
		3 місяці	6 місяців	12 місяців
2008:10	0,00000	0,055	0,0011	…
2008:11	1,00000	0,853	0,3903	….
…
2010:07	0,00000	0,014	0,0000	0,506
2010:08	1,00000	0,483	0,0057	0,532
…
2013:05	0,00000	0,979	0,1470	0,348
2013:06	1,00000	0,991	0,7812	0,787

Доведено, що при усіх моделях регресії, розрахованих за різними часовими горизонтами, процентні ставки за кредитами банків та ставки овернайт за кредитами міжбанківського кредитного ринку виступають ключовими індикаторами прогнозування розвитку кризових явищ в банківському секторі України. У розрахунках для часового інтервалу 3 місяці вагомими визначено показники: співвідношення державного боргу до ВВП, співвідношення грошового агрегату М2 до ВВП, волатильність міжбанківського валютного курсу EUR, середні процентні ставки за кредитами, волатильність залишків коштів на коррахунку в НБУ; співвідношення кредитів, наданих банками до ВВП, співвідношення сальдо платіжного балансу до ВВП, співвідношення депозитів до кредитів, співвідношення високоліквідних активів до поточних зобов`язань, волатильність ставки за кредитами овернайт на міжбанківському ринку. У розрахунках для часового інтервалу 6 місяців вагомими є такі показники: співвідношення золотовалютних резервів до ВВП, співвідношення бюджетного дефіциту до ВВП, співвідношення грошового агрегату М2 до ВВП, середні процентні ставки за кредитами, середні процентні ставки за депозитами, індекс споживчих цін; співвідношення кредитів, наданих банками до ВВП; співвідношення кредитного портфелю до статутного капіталу банків, волатильність ставки за кредитами овернайт на міжбанківському кредитному ринку, композитний індикатор системного стресу Єврозони (CISS). У розрахунках для часового інтервалу 12 місяців суттєвими визначено наступні індикатори: середні процентні ставки за кредитами, середні процентні ставки за депозитами, співвідношення сальдо платіжного балансу до ВВП, співвідношення депозитів до кредитів, та волатильність ставок за кредитами овернайт на міжбанківському ринку. Моніторинг цих показників дозволить попередити виникнення системного ризику та вжити заходів щодо мінімізації наслідків впливу кризових явищ на банківську систему України.

Динаміка середніх відсоткових ставок за 2013-2016 рр.

Дата	Середня відсоткова ставка за кредитами,%	Середня відсоткова ставка задепозитами,%
01.07.2013	16,5	9,5
01.10.2013	14,5	9,7
01.01.2014	17,2	10,3
01.04.2014	17,6	10,5
01.07.2014	16,7	10,4
01.10.2014	17,5	10,5
01.01.2015	18,8	11,3
01.04.2015	18,6	11,5
01.07.2015	18,3	11,7
01.10.2015	18	11,8
01.01.2016	17,5	10
01.04.2016	17,3	12,3
01.07.2016	16	11,4
01.10.2016	13,9	11

Динаміка відсоткових ставок 2013-2016 рр.

Динаміка індексу цін споживача

Рік	Індекс цін споживача,%
2012	100,4
2013	101,7
2014	131,7
2015	125,8
2016	128,7



Динаміка обсягу кредитів та депозитів за 2011-2015 рр.

Рік	Обсяг депозитів, млн. грн.	Обсяг кредитів, млн. грн.
2011	1 209 549	1 314 200
2012	1 498 983	1 371 761
2013	1 490 314	1 641 018
2014	1 811 339	1 472 811
2015	2 572 899	1 405 837

5. Методичне забезпечення управління системним ризиком

· Положення «Про Раду фінансової стабільності» затверджене Указом президента України від 24.03.2015 №170/2015;

· ЗУ «Про банки і банківську діяльність» вiд 07.12.2000 № 2121-III

6. Організаційне забезпечення управління ризику

Історія створення

Рада з фінансової стабільності (далі Рада або РФС) утворена Указом Президента України «Про Раду з фінансової стабільності» від 24 березня 2015 року № 170/2015. Цьому передував тривалий період ретельного вивчення світового досвіду формування та функціонування подібних органів, обговорення та консультування з експертами Світового банку та інших міжнародних інституцій. Враховано ключові рекомендації Європейської Ради системних ризиків (ЄРСР), відповідно до яких:

- До основних завдань такого органу відносяться аналіз, моніторинг та упередження системних ризиків, які загрожують стабільності фінансової системи.

- Міжвідомчий орган не повинен втручатися в повноваження установ-членів.

- Необхідно забезпечити належний обмін інформацією (даними) між учасниками.

- Центральний банк повинен відігравати провідну роль з огляду на свій досвід та існуючі повноваження у сфері фінансової стабільності.

Під час створення Ради взято до уваги досвід практичної роботи міжвідомчих органів інших країн включно з такими процедурними аспектами, як принципи головування і повноваження учасників, періодичність зустрічей, кворум і правила голосування, оприлюднення інформації тощо. Переважна більшість органів з фінансової стабільності оприлюднюють прес-релізи за результатами зустрічей та річні звіти про свою діяльність.

У міжнародній практиці склад і чисельність міжвідомчих органів різняться залежно від структури національного фінансового сектору, архітектури та повноважень регулюючих органів, місцевих політичних традицій і ролі держави в економіці. Існує декілька схожих рис:

- В усіх країнах в органі представлені міністерство фінансів (або інша подібна установа, як-то Казначейство у Сполучених Штатах), центральний банк та регулятор, що відповідає за нагляд у фінансовому секторі (якщо він поза межами центрального банку). Часто учасником є установа, відповідальна за нагляд та регулювання фондового ринку та фонд страхування депозитів (за наявності).

- Головує переважно або очільник центрального банку або міністр фінансів (у випадках, коли центральний банк не здійснює нагляду за банківським/фінансовим сектором). Трапляються також випадки ротації головуючих - на регулярній основі (як у Румунії, щорічно) або залежно від тематики засідань (у Польщі в Комітеті фінансової стабільності Міністр фінансів очолює зустрічі з управління кризою, Голова Національного банку - з макропруденційної політики, спрямованої на упередження криз).

Засади Ради

Основні завдання, повноваження, склад і принципи організації РФС визначені у Положенні про Раду, затвердженому Указом Президента; конкретні процедурні питання - у Регламенті діяльності Ради.

Рада функціонує на тих же засадах, що і подібні міжвідомчі органи з фінансової стабільності європейських країн:

- До її складу входять керівники усіх регуляторів фінансового сектору, що забезпечує цілісне розуміння процесів і системних ризиків, які йому загрожують. Такий високий рівень представництва дозволяє за необхідності швидко приймати дієві рішення. Відсутність у складі Ради політичних діячів сприяє фаховому обговоренню та мінімізує політичний вплив у процесі дискусій та прийнятті рішень.

- Роботу Ради побудовано на принципах платформи для обговорень, де кожний ділиться наявною інформацією, а також власним баченням загроз та шляхів їх нейтралізації.

- Усі рішення/домовленості мають рекомендаційний характер. Діє принцип «виконуй або пояснюй».

- За результатами засідань Ради оприлюднюються прес-релізи. Цей Звіт - черговий крок у комунікаціях з суспільством про завдання та результати діяльності Ради.

- Зустрічі проводяться щоквартально або позачергово за необхідності.

- Інформаційно-аналітичну та адміністративну підтримку діяльності Ради забезпечує секретаріат у складі Департаменту фінансової стабільності НБУ.

Рада відповідно до покладених на неї функцій:

- Виявляє, аналізує, здійснює оцінку та моніторинг поточних і потенційних загроз та системних ризиків для фінансової системи держави.

- Готує рекомендації щодо мінімізації системних ризиків, які загрожують фінансовій стабільності.

- Розробляє ефективні механізми співробітництва та координації дій із забезпечення фінансової стабільності держави тощо. Крім того, до повноважень Ради віднесено підтвердження наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, а також обставин, які загрожують стабільності фінансової системи України. Таке рішення дає право Національному банку за необхідності визначати тимчасові особливості регулювання та нагляду за банками, у тому числі запроваджувати обмеження їхньої діяльності, подовжувати дію інших антикризових заходів тощо.

Формат роботи Ради створює умови для ефективного обміну інформацією, оцінки ризиків та координації дій щодо різних сегментів фінансової системи. Завдяки цьому мінімізується загроза невчасної ідентифікації негативних тенденцій, здатних перетворитися у кризу системного характеру.

7. Інформаційна база

Основною групою інституційних суб'єктів фінансової системи України є банки. Аналітичний баланс і фінансовий звіт про прибутки та збитки банківської системи будуть основою інформаційної бази для побудови системи індикаторів фінансової стійкості банківського сектору. При складанні аналітичної форми агрегованого фінансового звіту про прибутки і збитки та балансу банківського сектору доцільно спиратися на запропонований МВФ підхід, пристосовуючи його до специфіки вітчизняного обліку та звітності, а також специфічних для України потреб аналізу, що враховуватиме особливості розвитку банківського сектору.

8. Стратегія управління системним ризиком

Надмірне пришвидшення темпів розвитку фінансової системи, і штучні обмеження на шляху її розвитку формують потенціал системних ризиків, що вимагає контролю за координованістю темпів розвитку фінансового і реального секторів економіки. Виходячи з цього, першочерговим завданням уряду України у посткризовий період є реформування фінансової системи з метою вирішення традиційної для України суперечності між завданнями фінансової стабілізації та стимулювання темпів економічного зростання.

Забезпечити фінансову стабільність у довгостроковому періоді шляхом запобігання системним ризикам і подолання дисбалансів на мікро- і макрорівні покликаний макропруденційний підхід. Його принципами є:

- адаптивність і гнучкість політики, що досягається на основі моніторингу циклічності розвитку фінансової системи, контролю за ризиками протягом циклу, оцінки ефективності пруденційних заходів та їх вдосконалення на цій основі;

- централізація процесу прийняття рішень щодо забезпечення фінансової стабільності й контролю за системними ризиками шляхом формування відповідного органу державного управління;

- незалежність і чітка визначеність ролі й функцій державного органу, відповідального за розробку і реалізацію макропруденційних заходів, що дозволить йому реалізовувати непопулярні заходи та вирішить проблему координації цілей і заходів, які стосуються декількох економічних сфер, виконання різних політичних функцій або використання різних типів регулювання;

- простота механізму комунікації, чіткість і зрозумілість індикаторів та інформаційних сигналів, що дозволяє посилити вплив регулятивних заходів через стабілізацію очікувань економічних агентів;

- дотримання балансу між ризиковістю і прибутковістю, коли заходи щодо мінімізації ризиків не послаблюють прагнення економічних агентів до розвитку і отримання прибутку.

Умовами ефективної реалізації макропруденційного підходу до регулювання фінансової системи є наявність:

- сукупності індикаторів, що дозволяють вчасно виявити й оцінити системні ризики і ризики циклічності;

- розвинутих стандартів збору і обробки інформації для моделювання системних ризиків;

- макропруденційних інструментів, критеріїв їх вибору і методів оцінки їх ефективності.

Це визначає пріоритетність вирішення таких завдань:

- вдосконалення стандартів збору і обробки інформації для моделювання системних ризиків;

- розробки методики ідентифікації і виміру системних ризиків на основі використання зазначеної інформації та формування рекомендацій для політики;

- формування сукупності ефективних макропруденційних інструментів на основі чітких критеріїв їх вибору і методів оцінки їх ефективності.

Размещено на Allbest.ru

...