Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Аналіз страхування інвестиційних ризиків
• 1.1 Сучасний стан страхового ринку України
• 1.2 Управління ризиками інвестиційної діяльності страхової компанії "Еталон"
• 1.3 Оптимізація процесу управління інвестиційним потенціалом страхової компанії "Еталон"
• Розділ 2. Проблеми і перспективи вдосконалення страхування інвестиційних ризиків
• Розділ 3. Діагностика інвестиційної привабливості галузей економіки
• 3.1 Інвестиційна привабливість та методичні підходи до її визначення
• 3.2 Оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Поглиблення взаємозалежності економічних суб'єктів в умовах сучасної ринкової економіки, збільшення кількості зв'язків та посилення їх тісноти значно розширює невизначеність середовища функціонування суб'єктів економічної діяльності. Це обумовлює зростання ступеня ризику при прийнятті рішень на усіх рівнях управління.

Проблема ризику у підприємницькій діяльності аналізувалась економічною теорією з часів пізнього Середньовіччя. Особливо активізувалися ці дослідження в роботах представників класичної школи політичної економії (А. Сміт, Дж.С. Мілль, Сеньор та інші), які розглядали ризик як невід'ємний компонент підприємницької діяльності. Подібних позицій дотримувався й А. Маршалл, він вважав економічний прибуток винагородою, яка дістається підприємцю за готовність до ризику. Дж.М. Кейнс, визнаючи важливість ризику для підприємництва, робить перший крок до спеціального дослідження окремих видів ризику, перш за все фінансового. Ці ідеї знайшли подальший розвиток у роботах Ф. Найта, Г. Маркевича, В. Шарпа та інших.

Разом з тим, слід зазначити, що останнім часом увага до проблеми ризиків з боку представників вітчизняної економічної теорії була недостатньою. За останні роки важко виділити фундаментальні економіко-теоретичні дослідження в межах теорії ризиків та її адаптації до умов сучасної української економіки. Як результат - сьогодні відчувається брак цілісної теорії ризиків, залишаються не дослідженими її окремі сторони та механізми застосування для вирішення проблем реального управління на підприємстві.

Метою дослідження є вивчення страхування інвестиційних ризиків та можливих шляхів вдосконалення регулювання страхування ризиків на ринках фінансових послуг з метою мінімізації збитків учасників цих ринків.

Для досягнення поставленої мети в роботі були визначені наступні основні завдання:

- з'ясувати дійсний стан правового регулювання страхування інвестиційних ризиків на ринках фінансових послуг;

- здійснити всебічний аналіз інституту страхування інвестиційних ризиків на ринках фінансових послуг;

- проаналізувати особливості виникнення й розвитку інституту страхування інвестиційних ризиків;

- розробити класифікацію інвестиційних ризиків, що виникають на ринках фінансових послуг;

- зробити аналіз фактичного підходу до правового регулювання страхування на ринках фінансових послуг, порівняти існуючі й перспективні моделі такого регулювання;

- проаналізувати окремо інвестиційні ризики, що виникають на ринках фінансових послуг.

Окремим питанням економічних та фінансових ризиків, їх вимірюванню та урахуванню в управлінні присвячені роботи вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як: Грабенко О., С. Кирилова, Клапківа М., Кондрашихіна А., Коцюби О., Мацибори Т.В., Панікар Г., Скоромнюк М., Пікус Р., Тарасова О., Фурман В., О. Ястремського та інших.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, пов'язані зі страхуванням ризиків на ринках фінансових послуг, у рамках яких виникають публічні і приватні інтереси й методи їх реалізації.

Предметом дослідження виступає сукупність явищ ризиків, що виникають у процесі здійснення фінансово-інвестиційної діяльності страховою компанією.

Інвестиційна привабливість (investment attractive)- це сукупність об'єктивних та суб'єктивних умов, що сприяють або перешкоджають процесу інвестування національної економіки на макро-, мезо- і макрорівнях.

При вивченні інвестиційної привабливості інвестором здійснюється суб'єктивна оцінка інвестиційної ситуації, що складається в тій чи іншій країні. Інвестиційна привабливість визначається досягненням компромісу інтересів між інвестором і реципієнтом інвестицій. На мотивацію інвестора впливають політичні, економічні, виробничі, конкурентні, маркетингові, екологічні та інші фактори.

Інвестиційна привабливість розглядається на рівні країни, галузі, регіону, підприємства. Підприємство в цій системі є кінцевою точкою вкладення коштів, де реалізуються конкретні інвестиційні проекти. А привабливість кожного проекту буде визначатися привабливістю всіх названих складових.

На основі визначенні інвестиційної привабливості відбираються такі напрями інвестування, що забезпечать найвищу ефективність.

Розділ 1. Аналіз страхування інвестиційних ризиків

1.1 Сучасний стан страхового ринку України

Низька інвестиційна привабливість для страховиків набору українських інвестиційних інструментів та обмеженість їх вибору визначають стан не тільки страхування, а й економіки в цілому. Страховий сектор (особливо довгострокове страхування життя як джерело "довгих" грошей) за рахунок своєї стабільної інвестиційної політики дозволяє підтримувати в національній економіці здатність до сталого економічного зростання незалежно від циклічних коливань. Тому в розвинутих країнах саме від рівня страхування, особливо накопичувального, багато в чому залежать стан грошово-кредитної системи, рівень інфляції, а отже - рівень і якість інвестиційної активності.

В Україні ставки за депозитами залишаються ще досить високими порівняно з іншими країнами світу, що на сьогодні робить інвестування саме в ці фінансові активи привабливим для страхових компаній. Однак зазначена форма інвестувань є вразливою з боку системних фінансових ризиків, пов'язаних, зокрема, з інфляційним знеціненням грошової одиниці та зміною банківського процента. Крім того, проценти за депозитами зменшуватимуться у зв'язку з приходом на банківський ринок іноземних інвесторів, які пропонуватимуть кредити за низькими процентами відповідно до процентної політики власних національних ринків і, відповідно, знижуватимуть депозитні ставки.

Повноті використання інвестиційних можливостей страхового капіталу на фондовому ринку заважає не тільки диспропорція у співвідношенні ризикових видів страхування і страхування життя, а й слабкість самого фондового ринку. Ринок акцій є одним з основних сегментів фінансового ринку, тому його стан досить об'єктивно відображає сутність процесів, що відбуваються в економіці. Розвиток ринку акцій тісно пов'язаний з процесом приватизації державної власності. В Україні цей процес має повільний і невпорядкований характер, що гальмує прихід на підприємства нових ефективних власників. Процес приватизації державних підприємств включав продаж компаній за надзвичайно заниженою вартістю, виникнення "фінансових пірамід", які не тільки завдали фінансової шкоди всім учасникам приватизаційного процесу, а й значно підірвали довіру до інвестиційних компаній і фінансових установ у цілому потенційно потужної категорії інвесторів - громадян.

Практично всі акції, які обертаються на українському фондовому ринку, є простими іменними акціями, оскільки в Україні переважна більшість акціонерних товариств була створена в процесі приватизації. Таким чином, випуск привілейованих акцій не набув поширення, хоча вони більш прийнятні для інвестування страхових активів, оскільки знижують ризик вкладень у цей інструмент, який є ризикованим за своєю економічною суттю.

Через відокремленість акціонерного капіталу від реального сектору економіки спотворюється інвестиційний попит на фондові активи, підприємства не відчувають власної вартості в акціях. Рівень інвестиційної мобільності пайового капіталу є надзвичайно низьким. На сьогодні ринок акцій у цілому є недокапіталізованим і функціонує переважно в первинній формі розвитку. Активізація торговельних угод часто ототожнюється зі збільшенням обсягів операцій, що, на наш погляд, є передчасним висновком.

Активність страхових компаній на ринку нерухомості залишається незначною. Так, питома вага інвестиційних вкладень у загальній структурі активів на цьому ринку скоротилася з 6,3 % у 2002 році до 4,1 % у 2006-му. При цьому частка інвестицій в нерухомість окремих страхових компаній може бути значно більшою. Але, як правило, страховики утримують на балансі лише ту нерухомість, яка необхідна для здійснення операційної діяльності (офісні приміщення тощо). Такий обсяг вкладень зазвичай свідчить про те, що страховики не розглядають цей ринок як перспективний з точки зору інвестування.

Теоретично вкладення в нерухомість можуть розглядатись як перспективний напрям розвитку страхових компаній, що здійснюють страхування життя, та інших фінансових посередників, які через особливості основної діяльності здійснюють довгострокові інвестиційні вкладення з метою захисту від інфляційного знецінення активів.

Вкладення в нерухомість, як правило, забезпечують вищу віддачу, ніж надання коштів у кредит. Слід зазначити, що інвестиційна привабливість об'єктів нерухомості (житла, соціальної інфраструктури) характеризується регіональною нерівномірністю. Найбільш привабливим з цієї точки зору є Київ (завдяки можливостям придбати житло, створити регіональні представництва фірм), рекреаційні зони і території поблизу столиці та великих міст (дачі, котеджі).

Для консервативних інвесторів, до яких належать і страховики, включення в портфель золота має сенс лише в контексті покращення диверсифікаційних властивостей портфеля, оскільки золото від'ємно корелює з більшістю інших основних класів активів.

Деякі фахівці з портфельного інвестування вважають, що включення золота в портфель може бути надзвичайно корисним для підвищення скоригованої на ризик дохідності інвестиційного портфеля. Вважається, що оптимальна частка золота в портфелі коливається в межах від 5 % до 10 %. Саме такий норматив вкладень коштів страхових резервів у банківські метали встановлений державою для всіх страховиків.

Важливою характеристикою золота як класу активів є й те, що воно не виступає чиїмось зобов'язанням, як усі боргові цінні папери, і не засвідчує права вимоги на активи компанії, як акції. Отже, інвестори в золото не несуть ризику дефолту або банкрутства - на відміну від інвесторів у будь-які цінні папери.

У цілому інвестиційний портфель українських страховиків має структуру, характерну для нерозвинених страхових ринків економік перехідного типу, де переважають ризикові види страхування. За таких умов страховики приділяють основну увагу отриманню високого поточного доходу і ліквідності інвестицій.

Головною метою державного регулювання інвестиційної діяльності є забезпечення необхідної платоспроможності страховиків. Законодавці та органи нагляду, вирішуючи це питання, не приділяють достатньої уваги дотриманню прав страхових компаній як інституціональних інвесторів, хоча від цього значною мірою залежить можливість своєчасного і повного виконання ними зобов'язань перед клієнтами. На страховому ринку часто виникають ситуації, коли виконання умов за страховими відшкодуваннями залежить не лише від страхових компаній, а й від бажання та можливостей держави, інших учасників фінансового ринку виконати свої зобов'язання. У цьому зв'язку необхідно законодавчо надати право страховим компаніям здійснювати контроль за розміщеними страховими резервами шляхом участі в радах директорів підприємств, куди інвестовано кошти, регулярного отримання інформації щодо прийняття ними управлінських рішень, поточного фінансового стану.

Правила не надають можливості представляти кошти страхових резервів у вигляді цінних паперів, що не котируються на фондовій біржі. Законодавство в такий спосіб оцінило ступінь ризику цих вкладень, але водночас знизило можливості страховиків кредитувати економіку. Загальновідомо, що найбільш перспективні вкладення - це інвестиції в реальний сектор економіки.

З огляду на брак коштів у вітчизняних страхових компаній, який ще зберігатиметься в доступній для огляду перспективі, важливим завданням є оптимальний розподіл обмежених ресурсів у різні активи, дохідність яких - величина випадкова, яка характеризується математичним очікуванням і стандартним відхиленням. Основні концепції управління інвестиційним портфелем широко відомі. Зокрема, виділяються завдання максимізації очікуваної дохідності за обмеження на максимальний рівень ризику портфеля, а також мінімізації ризику портфеля за обмеження на мінімальний рівень його допустимої дохідності.

Слід також пам'ятати, що з точки зору впливу обвалів фондового ринку на фінансову стійкість страхових компаній у вигіднішому становищі опиняться страховики, які спеціалізуються на інвестиційно орієнтованому страхуванні життя. Особливість цього виду страхування полягає в тому, що страховик розміщує страхову премію відповідно до інвестиційних уподобань страхувальника, причому інвестиційний ризик у більшості випадків несе останній. Це, у свою чергу, означає, що зміна вартості активів страховика за договорами інвестиційно орієнтованого страхування супроводжується аналогічною зміною зобов'язань за такими угодами, тобто можливе падіння курсу акцій, нейтральне для фінансового результату страховика.

Кредитний ризик відображає ризик ненадходження грошового потоку, пов'язаного з певним активом чи дебіторською заборгованістю. Сфера управління кредитними ризиками історично асоціювалася не з страховими компаніями, а виключно з комерційними банками. Але крім традиційного ризику контрагента при інвестиційній діяльності страхові компанії зазнають ризику несплати страхової премії, коли після виплати першого платежу клієнт припиняє подальші виплати. Причому на цей момент компанії вже взяли на себе відповідальність за страховим полісом і часто в разі страхового випадку відшкодовують збитки клієнта з урахуванням ще несплаченої премії. Відсутність в Україні механізму кредитних історій ще більш ускладнює управління кредитними ризиками.

Кредитний ризик, пов'язаний з погашенням частки перестраховика в страхових технічних резервах, є одним з найістотніших для страховиків, які спеціалізуються на страхуванні майна і відповідальності. У цьому разі важливо вчасно оцінити, наскільки перестраховик-партнер буде платоспроможним.

1.2 Управління ризиками інвестиційної діяльності страхової компанії "Еталон"

Страхова компанія "Еталон" - одна з найбільших компаній на страховому ринку України, що посідає лідируючі позиції за низкою найважливіших показників. На сьогодні статутний капітал Компанії становить 70 млн. грн.

У 2008 р. загальний обсяг зібраних страхових платежів становив 73,8 млн. грн., у тому числі, з майнового страхування - 47,1 млн. грн.; з особистого страхування - 14,7 млн. грн.; зі страхування відповідальності - 0,5 млн. грн.; з обов'язкових видів страхування - 11,5 млн. грн. Сума страхових відшкодувань склала 38,1 млн. грн., рівень страхових виплат становить 51,62 проц. Станом на 1 січня 2009 р. страхові резерви Компанії склали 45,1 млн. грн., активи - 68,6 млн. грн.

Компанія має 23 ліцензії на здійснення 8 обов'язкових і 15 добровільних видів страхування та пропонує біля 60 страхових продуктів фізичним і юридичним особам через розгалужену мережу представництв у всіх регіонах України.

Важливість ефективного управління ризиками інвестиційної діяльності страховика важко переоцінити. Фінансові ресурси, які акумулюються у вигляді страхових резервів, слугують істотним джерелом інвестицій в економіку. У розвинутих країнах світу страхові компанії перевищують за обсягами інвестиційних вкладень загальновизнаних інституціональних інвесторів - банки та інвестиційні фонди.

Не менш важливе значення має інвестиційна діяльність страховиків і на мікрорівні, де вони виступають одним із головних факторів забезпечення ефективного функціонування страхової компанії. По-перше, інвестиційна діяльність визначає можливість надання страхових послуг за рахунок формування достатніх обсягів страхових резервів. По-друге, ефективно організована інвестиційна діяльність певною мірою забезпечує якість страхових послуг і визначає ринкову позицію страховика. По-третє, інвестиційна діяльність впливає на основні характеристики страхового продукту, насамперед на його вартість, а також на фактичне виконання зобов'язань страховиком, обумовлене строками страхових виплат. По-четверте, інвестування дає можливість власникам страхової компанії розвивати свій бізнес і самостійно управляти ним. За рахунок інвестування страхових резервів в компанії "Еталон" відбувається нагромадження коштів для збільшення власних ресурсів. Це положення є суттєвим з огляду на тенденцію поступового збільшення регулятором вимог до мінімальних розмірів статутного капіталу страхових організацій.

1.3 Оптимізація процесу управління інвестиційним потенціалом страхової компанії "Еталон"

Оптимізація процесу управління інвестиційним потенціалом є доволі актуальним завданням серед страховиків. Вибіг моделі управління страхової компанії "Еталон" залежить від розміру і фінансових можливостей компанії, обраної інвестиційної політики, наявності прямих і непрямих державних обмежень чи стимулів до вибору інвестиційних партнерів, умов їх діяльності тощо.

Обговорюючи питання управління інвестиційним потенціалом страхової компанії "Еталон", можна виділити декілька систем, які передбачають:

- наявність у структурі страхової компанії власного інвестиційного департаменту із залученням висококваліфікованих менеджерів і актуаріїв. За необхідності можливе також створення дочірніх інвестиційних компаній чи компаній, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів і управляють активами. Такий підхід можна охарактеризувати як надзвичайно чутливий до індивідуальних потреб страховика;

- передання активів на аутсорсінг. Довірче управління є доцільним для середніх та малих страхових компаній, які за невелику (порівняно з витратами на самостійне управління) плату отримують професійні послуги, можуть підвищити дохідність і диверсифікованість інвестиційного портфеля. Основною вадою цього методу управління є нездатність аутсорсінгової компанії повністю задовольнити потреби страховика в індивідуальному підході.

Більшість страхових компаній не мають ретельно розробленої інвестиційної стратегії та вкладають кошти у фінансові інструменти афілійованих структур чи в банківські депозити. З розвитком страхового ринку в частині його реального сегмента потреба в безпечному та ефективному розміщенні коштів страхових компаній зростатиме. Розв'язати це завдання можна лише за умови наявності відповідного інформаційного і кадрового забезпечення. Страхові компанії, надаючи послуги з покриття ризиків, самі відчувають потребу в професійних управляючих, у першу чергу - на фондовому ринку.

Питання управління інвестиційним потенціалом страхової компанії "Еталон" щодо вибору партнерів не може залишатися поза увагою держави. Чим стабільнішими, прозорішими, чіткішими та відповіднішими реаліям і потребам ринку є норми законодавства у цій сфері, тим більш захищеними будуть інтереси страхувальників та страховиків. Держава повинна не лише констатувати практику, що склалась, а й створювати її шляхом запровадження нормативно-правового підґрунтя для поточних і перспективних потреб учасників фінансового ринку.

Вітчизняним законодавством не передбачено (проте й не заборонено) співпрацю страхових компаній з пайовими інвестиційними фондами та іншими інститутами спільного інвестування. На практиці поширене створення дочірніх компаній, які обслуговують інвестиційні потреби страховиків. Крім того, варто врахувати досвід Російської Федерації, де з липня 2006 року Правилами розміщення страхових резервів дозволено використовувати послуги довірчого управління активами. Легалізація довірчого управління дає страховикам зручний та професійний інструмент для забезпечення високого рівня ефективності ведення бізнесу.

Типи участі страхових компаній на фінансовому ринку можна поділити на спекулятивний та інвестиційний. У загальноринковому вимірі превалювання того чи іншого типу залежить від співвідношення страховиків, що здійснюють ризикові види страхування, і страховиків, що здійснюють страхування життя. З огляду на те, що в Україні у структурі страхових платежів за видами страхування превалюють ризикові види, інвестиційна діяльність вітчизняних страховиків у першу чергу повинна забезпечувати можливість негайного вилучення коштів страхувальників з інвестиційного процесу. Основною метою страховика, який виступає в ролі інвестора, є забезпечення фінансової стійкості для виконання зобов'язань перед страхувальниками. Інтерес страхового інвестора визначається досягненням цієї мети.

У цілому, на відміну від класичного інвестора, основними цілями страховика при формуванні інвестиційного портфеля в умовах вітчизняного страхового ринку є не лише максимізація дохідності та мінімізація ризику, а й забезпечення повернення вкладень.

Практичне втілення даної концепції в умовах України є далеким від бажаного. Як уже зазначалося, характерна риса вітчизняного страхового ринку - низький рівень виплат, який, у свою чергу, є наслідком того, що частина страхових операцій виконується з метою податкової оптимізації. Це означає, що в розпорядженні страховиків залишається великий обсяг страхових премій, тому вони вважають за доцільне в умовах нестабільного функціонування інвестиційних ринків не шукати варіанти прибуткового і надійного розміщення активів. Ще однією перешкодою на шляху перетворення українських страховиків на потужних інвесторів є низька капіталізація страхового ринку.

Водночас необхідно усвідомлювати, що низька інвестиційна активність страховиків зумовлена не лише недостатнім рівнем страхової культури, адже навіть за дотримання законодавчих умов питання гарантування збереження коштів залишається невирішеним.

Розділ 2. Проблеми і перспективи вдосконалення страхування інвестиційних ризиків

У закордонній практиці поширене страхування одержання передбаченого доходу й по фінансових інвестиціях, однак у нас цей вид фінансового ризику ставиться поки до нестрахуємих у зв'язку з високою ймовірністю настання страхової події (за таких умов розмір страхової премії може перевищувати розмір прогнозованого інвестиційного доходу).

Якщо внутрішні ризики за рахунок якісного менеджменту можна зменшити та нейтралізувати, то стосовно зовнішніх ризиків можна говорити тільки про мінімізацію можливих наслідків. У загальному випадку послідовність аналізу ризику така:

* виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів ризику;

* аналіз їх потенційної загрози інвестуванню;

* оцінка можливих фінансових втрат;

* визначення стійкості проекту до виявлених ризиків;

* встановлення критерію припустимого рівня ризику;

* розробка антиризикової технології управління інвестуванням;

* планування заходів щодо зниження ризику;

* моніторинг поведінки факторів ризику в ході інвестування;

* прийняття рішень щодо нейтралізації факторів ризику за наявності реальної загрози інвестуванню;

* зміни в інвестиційних планах для зменшення або нейтралізації загрози проекту;

* планування ефективного (з мінімальними втратами) вимушеного виходу з проекту;

* зупинка інвестиційного процесу за даним проектом і продаж активів або прав.

Комплексними діями інвестор може зменшити ризик, але повністю його усунути важко. У загальному випадку вибір інвестиційного проекту є компромісом між намаганням отримати прибуток і здоровим глуздом інвестора (рівнем ризику та його оцінкою).

Серед засобів нейтралізації або зниження ризику слід виокремити ряд загальноприйнятих прийомів та рекомендацій:

* страхування проекту як єдиного комплексу або, якщо це не вдається (через значний ризик українські страхові фірми можуть уникати цієї форми діяльності), - страхування окремих активів проекту;

* забезпечення високої ліквідності інвестицій. Бажано, щоб активи проекту мали ринковий попит не тільки з боку проекту. Це гарантуватиме можливість їх продажу в разі припинення проекту і зменшить збитки від болісного рішення щодо "виходу з проекту". Про ліквідність активів проекту слід подумати заздалегідь, до прийняття рішення щодо його реалізації;

* диверсифікація - розподіл капіталу за кількома об'єктами (проектами) з метою зниження впливу однієї негативної події на ефективність всієї програми інвестицій. Диверсифікація може здійснюватися також у межах одного проекту: орієнтація на кількох споживачів продукції проекту, організація збуту в різних місцях або регіонах, використання обладнання різних типів тощо. Диверсифікація є основним заходом зниження несистематичного ризику у фінансовому інвестуванні. У портфелі має бути кілька десятків інструментів з різним кореляційним зв'язком між собою (щодо дохідності в минулому) та з дохідністю ринку в цілому.

* Розподіл проекту на кілька частин і побудова об'єкта інвестування як об'єднаного комплексу таких етапів. Кожна з частин комплексу матиме змогу вступати в експлуатацію автономно, приносити прибуток і окупати витрати. Крім фінансової економії коштів завдяки більш ранньому введенню проекту, поетапність забезпечує перевірку комерційної реальності проекту й ранню діагностику доцільності проекту не на всьому інвестованому капіталі, а тільки на його частині ("обережна" тактика).

* Хеджирування - використання механізмів закріплення договірних умов у стосунках партнерів на прогнозний період з метою підстраховки обох сторін, що домовляються, від негативних змін у кон'юнктурі ринку в майбутньому.

У фінансовому інвестуванні під хеджируванням розуміють придбання прав на майбутні операції з цінними паперами.

* Своєчасне планування та створення необхідних резервів і запасів матеріальних, фінансових і часових ресурсів. Ці методи особливо важливі в умовах дефіциту фінансових ресурсів, що спостерігається в Україні. Мають формуватися обсяги та структура матеріальних резервів і запасів на непередбачувані витрати, резервуватися кошти на покриття випадкових витрат, пов'язаних з експлуатацією обладнання, змінами природних умов, поведінкою персоналу.

* Кваліфіковане відпрацювання договорів і контрактів між партнерами по інвестиційному проекту, своєчасне відпрацювання в них прав та обов'язків сторін в умовах можливих негативних подій і конфліктних ситуацій.

* 3 метою зменшення фінансових ризиків можуть застосовуватися спеціальні організаційні заходи зменшення потенційно можливих втрат від ризикованих інноваційних проектів через створення спеціальної фірми, що бере на себе потенційний ризик. Вона може виконувати функцію проектного менеджменту і візьме на себе можливі ризики для зменшення в разі потреби прямих втрат головного підприємства інвестора.

* В окремих випадках "передача" ризику організовується створенням фонду реалізації ризикованого інвестування. Він бере на себе керування піонерними проектами розвитку інших підприємств, на які не можна безпосередньо покласти ризик реалізації проекту, але вони розуміють доцільність проекту і можуть його фінансувати через такий фонд.

* Повноцінне інформаційне забезпечення інвестиційних планів, постійний інформаційний моніторинг ситуації на ринку, у партнерів, споживачів, в економіці країни загалом.

* Орієнтація на сфери діяльності з підвищеним рівнем монополізму (регіонального, місцевого) на ринку.

* Організація інвестування в "інтегрований" (взаємопов'язаний) бізнес, що охоплює основний проект і сферу постачання товарів і послуг для нього, а також сферу збуту продукції основного проекту. Це суттєво знижує ризик неадекватної поведінки партнерів проекту.

* Використання сучасних систем і засобів безпосередньої охорони майна проекту.

Ризик може вимірюватися кількісно як в абсолютному, так і у відносному вираженні. У доповнення до методів вимірювання ризику за рівнем відхилень можливих результатів діяльності від середньо-очікуваних ризиків може визначатися величиною можливих збитків. Наприклад:

* ризик втрати прибутку за проектом (ціна реалізації продукції за проектом лише перекриває витрати на виробництво);

* ризик втрати доходів за проектом (не вдається взагалі реалізувати продукцію);

* ризик втрати активів проекту (збитки дорівнюватимуть вкладеному капіталу) внаслідок природних подій, пожеж, грубих помилок в експлуатації обладнання, кримінальних подій тощо.

Взагалі даний вид страхування є досить перспективним видом страхових послуг, що пропонують страхові компанії на даний момент, бо він є вигідним як для страхувальника, так і для страховика. Так, наприклад, страхувальник, уклавши угоду про страхування будь-якого фінансового ризику, має гарантії стабільності функціонування суб'єкта господарювання при відносно невеликих розмірах страхових внесків. На сьогоднішній день багаточисельна кількість банків страхує своєчасну виплату своїх кредитів самі або надає кредити позичальнику на умовах попереднього страхування своєчасної виплати кредиту. Для страховика страхування фінансових ризиків є досить прибутковим видом страхових послуг, бо кількість страхових премій перевищує обсяги страхових виплат. Так, наприклад, у 2008 році чисті страхові премії склали 1157,9 млн. грн., у той час як чисті страхові виплати - 295,3 млн. грн., тобто 25 % від обсягу страхових премій.

Страхування фінансових ризиків, за оцінками експертів, має величезний потенціал і підґрунтя для розвитку після стабілізації економічної ситуації в країні та дотримання страхового законодавства.

З наведеного аналізу можна зробити загальний висновок, що ефективне управління страховиком своїми ризиками в інвестиційній та фінансовій діяльності має стратегічне значення. Від того, наскільки успішно компанія зможе реалізувати свою політику в цьому напрямі, залежатимуть її динамічний розвиток і реалізація інших стратегічних завдань. І хоча українські страхові компанії можуть використовувати не всі інструменти інвестування для отримання прибутку, уже сьогодні помітні позитивні напрацювання лідерів ринку і великий інтерес інших учасників до нього.

Розділ 3. Діагностика інвестиційної привабливості галузей економіки

3.1 Інвестиційна привабливість та методичні підходи до її визначення

При формуванні стратегії економічного розвитку підприємства, території (регіону) чи галузі першочергово постає проблема вибору тих напрямів, які є найбільш прийнятним з точки зору як економічної, так і соціальної ефективності. Перспективні напрями інвестування повинні узгоджуватись і громадською думкою, відповідати конкурентним перевагам підприємства, території (регіону) та галузі й забезпечувати дієву основу довгострокового економічного зростання.

3.2 Оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості галузей економіки

Одним із головних завдань, яке стоїть перед інвестором, є вибір в якості об'єкта інвестування підприємств тих галузей, які мають найкращі перспективи розвитку і можуть забезпечити найбільш високу ефективність інвестицій. Це стосується і вибору направленості капітальних вкладень, і придбання фінансових інструментів. Основою такого вибору є оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості галузей (підгалузей) економіки.

Оцінюючи галузеву інвестиційну привабливість, варто підкреслити, що вона, насамперед, залежить від загальнонаціональних умов інвестування.

Слід зазначити, що інвестиційна привабливість тієї чи іншої галузі залежить від того, на якій стадії свого життєвого циклу вона знаходиться. Кожна галузь економіки проходить як мінімум чотири стадії: народження, ріст, зрілість, спад.

Народження галузі - це розробка й упровадження на ринок нових видів товарів. Обсяг потреб у цих видах товарів викликає будівництво нових підприємств, які поступово формують нову галузь господарювання. На цій стадії здійснюються значні обсяги інвестування, як правило, без будь-якого прибутку.

Стадія росту - це визнання споживачами нових видів товарів, швидкий ріст обсягу попиту на них. У початковому періоді спостерігається інвестиційний бум і ріст числа нових компаній. Поступово обсяг нового будівництва скорочується, і основний обсяг інвестицій спрямовується на розширення вже наявних виробництв.

Зрілість галузі характеризується найбільшим обсягом попиту на продукцію, удосконаленням її якісних характеристик. Інвестиції в основному спрямовуються на технічне переозброєння діючого виробництва та модернізацію обладнання. Це найбільш тривала стадія життєвого циклу. Якщо на цій стадії не дається новий імпульс до продовження її розвитку, то настає спад.

Спад характеризується зниженням обсягу попиту на товари даної галузі в зв'язку з розвитком нових галузей. Цю стадію проходять ті галузі, що знаходяться під значним впливом науково-технічного прогресу.

Найбільш детально методику оцінки галузі розробив український економіст І. Бланк. В основу оцінки інвестиційної привабливості галузей ним були покладені дані офіційної статистики, що характеризують роль окремих галузей в економіці держави, перспективність і ефективність їх розвитку, рівень державної підтримки цього розвитку й інші дані по галузях економіки, що впливають на прийняття інвестиційних рішень. Оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості галузей орієнтовані на формування стратегічних цілей інвестиційної діяльності. Ця обставина зумовила виключення з розгляду короткочасних кон'юнктурних чи суб'єктивних факторів.

Вивчення і оцінювання інвестиційної привабливості галузей здійснюється в два етапи.

На першому етапі проводиться вибір системи аналітичних показників для оцінки інвестиційної привабливості. На цьому етапі здійснюється добір показників, їх групування за відповідними напрямами.

Здійснюється макроекономічний аналіз ефективності діяльності галузей з використанням широкої системи показників (рівня прибутковості, перспективності, інвестиційних ризиків та ін.), що дозволяє вибирати конкретні галузі, які є інвестиційно привабливими. У процесі аналізу для подальшого, детальнішого дослідження відбираються галузі, які викликають найбільший інвестиційний інтерес із позицій довгострокової ефективності капіталу, що інвестується, і низького рівня ризику.

На другому етапі по цим галузям проводиться поглиблений аналіз діяльності окремих підгалузей з використанням більш широкої системи показників. Показники для поглибленого аналізу діяльності підгалузей наведені в таблиці 12.1.

Таблиця 12.1. Показники для визначення інвестиційної привабливості галузі

Критерії оцінки	Найменування показників
Прибутковість галузі	Коефіцієнт чистого прибутку Коефіцієнт прибутковості реалізації продукції (робіт, послуг) Коефіцієнт прибутковості витрат (рентабельність)
Ефективність виробничої діяльності галузі	Фондовіддача Питома вага реалізованої продукції й експорту галузі в загальному обсязі виробленої в галузі продукції
Ефективність капітальних вкладень в галузь	Коефіцієнт окупності інвестицій Коефіцієнт окупності власного капіталу Індекс потенціалу інвестування Питома вага галузі у валовій доданій вартості області
Значущість галузі в економіці області та України	Питома вага галузі у валовій доданій вартості області Питома вага галузі у загальному обсязі промислового виробництва області Питома вага обсягів виробництва економіки області в загальнодержавному виробництві Питома вага обсягів виробництва промисловості області в загальнодержавному виробництві
Сталість галузі до економічного спаду виробництва	Співвідношення динаміки обсягу виробництва галузей економіки і промисловості та динаміки обсягу ВВП України
Соціальна значущість галузі	Питома вага працівників галузі в загальній кількості зайнятих в економіці
Ступінь державної підтримки розвитку галузі	Співвідношення питомої ваги капітальних вкладень у галузь до загального обсягу державних капітальних вкладень в економіку, промисловість

При розрахунку показників кожного блоку конкретній галузі присвоюється порядковий номер у міру погіршення даного показника. Тобто, чим кращий даний показник, тим менший порядковий номер галузі. Цей номер і буде оцінкою для галузі. При узагальненій оцінці інвестиційної привабливості галузі бали по всіх показниках підсумовуються і аранжуються в порядку збільшення їх кінцевих сум. Цьому ряду присвоюються нові порядкові номери, які й будуть відображувати рейтинг загальної інвестиційної привабливості

Висновки

страхування інвестиційний ризик фінансовий

Вкладання коштів у будь-який інвестиційний проект завжди пов'язано з ризиком, оскільки доходи чи збитки від проекту є величинами випадковими, тобто невідомими на момент прийняття рішення про інвестування. Тому однією з вагомих причин, яка стримує збільшення зовнішніх джерел фінансування для здійснення інвестиційних проектів в умовах перехідної економіки, є високі ризики вкладання інвестиційних ресурсів, що можуть призвести до недоотримання запланованого прибутку чи втрати вкладених коштів.

Проблема інвестиційного ризику посідає важливе місце в обґрунтуванні варіантів інвестиційних рішень, пов'язаних як з активною діяльністю, так і з пасивною поведінкою.

Розумність поведінки під час прийняття тих чи інших інвестиційних рішень полягає у тому, щоб не ігнорувати невизначеність і ризик, діючи за принципом фіктивного зниження невизначеності, в належний спосіб враховувати їх вплив.

Ризик виникає внаслідок специфіки й особливостей ринкових і регулюючих механізмів, зокрема й певної свободи дій суб'єктів ринку, впливу факторів навколишнього середовища (його економічної, політичної, правової технологічної, соціальної, екологічної та інших складових), суб'єктивних особливостей осіб, що приймають рішення тощо.

Ризик існує тільки там, де може бути, як мінімум, два сценарії розвитку подій, відповідно - два і більше можливих альтернативних результатів. У ситуації, коли можливий тільки один результат, незалежно від того, чи йдеться про втрати чи придбання, ризику немає, оскільки альтернатив немає.

Таким чином, визначення ефективності інвестиційних проектів у ринкових умовах слід проводити з обов'язковим урахуванням фактору ризику. За міру ризику в багатьох економічних моделях береться показник стандартного відхилення випадкової величини, що характеризує результати рішення. Такий підхід спрощує реальну дійсність ринкового середовища. З метою визначення рівня ризику при формуванні інвестицій у світовій практиці широко застосовують методи розрахунку терміну окупності, середнього прибутку, урахування нинішньої вартості майбутнього прибутку тощо.

Оскільки усі учасники інвестиційного проекту зацікавлені в тому, щоб виключити можливість повного його провалу, то загалом вибір інвестиційного проекту є компромісом між намаганням отримати прибуток і врахуванням його реалістичності. Умови економічної невизначеності, в яких змушені діяти інвестори, спричиняють вплив тих чи інших факторів ризику на їх майбутні прибутки. Інвестиційні ризики загрожують зменшенням прибутків або ймовірними збитками. Тому під час прийняття рішень з питань щодо інвестиційної діяльності керівництво підприємств має обов'язково враховувати вплив всіх видів інвестиційних ризиків.

Інвестиційні ризики об'єктивні для усіх суб'єктів економіки, які займаються інвестиційною діяльністю. Для того, щоб інвестиційна діяльність була ефективною, усі можливі види інвестиційних ризиків повинні бути старанно вивчені економічним суб'єктом, оскільки невиправданий ризик може призвести до банкрутства підприємства, а перестрахування - до втраченого зиску і навіть до втрати ринку.

Здійснення підприємництва в будь-якій формі повґязане з ризиком. Ризик характеризується як небезпека потенційної ймовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом. В інвестиційній діяльності питання ризику стоїть дуже гостро. Це спричинюється, по-перше, значною тривалістю інвестиційного циклу від моменту вкладення коштів до часу їх повернення. Зрозуміло, що на далеку перспективу важко спрогнозувати результати, бо на них можуть впливати різні сторонні економічні, політичні, соціальні, екологічні та інші фактори. По-друге, інвестування повґязане з вкладанням великих коштів, матеріальних ресурсів, неефективне використання яких може негативно позначитись на фінансовому стані інвестора. По-третє, часто інвестування здійснюється через третіх осіб (фінансових посередників), тому інвестор, як правило, не має реальної можливості контролювати використання вкладених коштів, оперативно втручатись у виробничий процес тощо. З огляду на викладене у процесі складання інвестиційного бізнес-плану дуже важливо правильно оцінити і проаналізувати можливі ризики, виявити напрями їх уникнення та страхування.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К. : Віпол, [1996].

2. Закон України "Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 р.

3. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.05.2004 р.

4. Закон України "Про економічну незалежність України" від 30 серпня 1990 р.

5. Бодров В. Державне регулювання інвестиційного процесу в умовах кризи світових фінансових ринків: ризики і можливості для України // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2008. - № 4.

6. Грабенко О. Страхування ризиків інвестиційної діяльності //Фінанси України. - 2003. - № 9.

7. Граділь А. Фінансові ризики у банківській діяльності: дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна. - Х., 2006.

8. Кирилов С. Ризик - аналіз інвестиційного проекту методом сценаріїв/ С.Кирилов //Податки та бухгалтерський облік. - 2002. - 7 січня.

9. Клапків М. Страхування фінансових ризиків: монографія/ Михайло Клапків,. - Тернопіль: Економічна думка: Карт-бланш, 2002.

10. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія. - Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш. - 2002.

11. Кльоба, Лев. Ризик-менеджмент банківської інвестиційної діяльності // Вісник Національного банку України. - 2010. - № 1.

12. Кондрашихін А. Інвестиційні ризики українського ринку цінних паперів //Банківська справа. - 2003. - № 2.

13. Коцюба О.С. Моделювання ризику інвестиційної діяльності/ О.С. Коцюба //Фінанси України. - 2004. - № 7.

14. Коюда В.О. Основи інвестиційного менеджменту [] : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / В.О. Коюда, Т. І. Лепейко, О.П. Коюда, 2008. - 338 с.

15. Кравченко Ю. Ринок цінних паперів: навч. посібник / Юлій Кравченко, 2009.

16. Крейдич І. Інвестиційна політика як основа моделі економічного зростання: монографія / Ірина Крейдич, 2008.

18. Панікар Г.Ю. Інвестиційні ризики: їх характеристика та вплив на процес іноземного інвестування //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2000. - Вип. 15: Міжнародні відносини.

19. Підхомний О. Управління інвестиційними процесами на фінансовому ринку: Навчальний посібник/ Олег Підхомний,. - К.: Кондор, 2003, 200822. Скібіцький, Олександр Миколайович. Інноваційний та інвестиційний менеджмент: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Олександр Скібіцький, 2009.

26. Тітова Н.А. Фінансові аспекти управління ризиками інвестиційного проекту/ Тітова Н.А., Попова А.Ю. //Актуальні проблеми економіки. - 2005.

28. Шегда А. Ризики в підприємництві: оцінювання та управління: Навчальний посібник/ Анатолій Шегда, Микола Голованенко; за ред. : А.В. Шегди. - К.: Знання, 2008.

29. Щербак А.В. Моделювання прийняття інвестиційних рішень підприємствами в умовах ризику // Актуальні проблеми економіки. - 2009.

Размещено на Allbest.ru

...