Вітчизняний та зарубіжний досвід управління ліквідністю банківської системи
Досвід управління ліквідністю у Словаччині, Чехії, Туреччині, Казахстані та Росії. Визначення спільних та відмінних рис управління надлишковою ліквідністю у посткризовий період. Використання Національним банком обов'язкових нормативів ліквідності.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.03.2017 |
| Размер файла | 45,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ЛІКВІДНІСТЮ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
Доц. Я.В. Грудзевич канд. екон. наук
провідний економіст Ю.П. Табачук
Узагальнено методи управління ліквідністю банківської системи. Проаналізовано зарубіжний досвід управління ліквідністю у Словаччині, Чехії, Туреччини, Казахстані та Росії. Визначено спільні та відмінні риси управління надлишковою ліквідністю у посткризовий період. Досліджено сучасну практику використання Національним банком України обов'язкових нормативів ліквідності. Визначено проблемні питання теоретичних і практичних аспектів регулювання ліквідності банківських систем. Вирішення цих проблем дасть змогу підвищити ефективність управління банківською ліквідністю. управління ліквідність банк посткризовий
Ключові слова: банківська система, ліквідність, ліквідність банківської системи, нормативи ліквідності, рефінансування, управління ліквідністю.
Актуальність теми. Управління ліквідністю банківської системи є одним із пріоритетних завдань центральних банків. Це пов'язано з тим негативним впливом, який здійснює як недостатня, так і надлишкова ліквідність і на рівні окремого банку, і на рівні усієї банківської системи. Тому підтримання оптимального рівня вільної банківської ліквідності є важливою передумовою розвитку та стійкості банківської системи, стабільності національної грошової одиниці та зниження інфляційних процесів в країні.
Незважаючи на значну увагу науковців і практиків до визначення стану ліквідності банківських установ і розроблення методів його прогнозування, переважно це питання розглядають для окремого банку (на мікрорівні), а не всієї банківської системи. Водночас варто зазначити, що підходи і завдання регулювання й прогнозування ліквідності окремого банку і банківської системи істотно відрізняються.
Аналіз останніх наукових досліджень. Проблеми банківської ліквідності у різних аспектах висвітлено у наукових працях Пітера С. Роуз, Сінкі Дж.Ф. та А.М. Герасимовича, О.В. Дзюблюка, Л.М. Кіндрацької, В.В. Корнєєва, А.М. Мороза, Б.Л. Луціва та інших. Однак, незважаючи на глибину наукових досліджень низка дуже актуальних питань, особливо в кризовий період, залишаються поза увагою. Так, зокрема, недостатньо досліджено та вивчено методи та інструменти управління ризиком ліквідністю в умовах не прогнозованих фінансових коливань.
Мета роботи - дослідження механізмів та інструментів управління ліквідністю банківської системи.
Виклад основного матеріалу. Національний банк України, виконуючи свою регулятивну функцію, підтримує рівновагу на грошово-кредитному ринку, складовою якої є ліквідність банків, за допомогою законодавчо визначених механізмів та інструментів у межах адміністративних та індикативних методів прямої та вибіркової дії. Їх вибір залежить від особливостей та стану розвитку національної грошово-кредитної системи, а також ситуації на грошово-кредитному ринку.
Одним із різновидів індикативного регулювання ліквідності банків та банківської системи загалом є економічні нормативи, виконання яких відповідно до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні є обов'язковим для усіх банків України [1]. Серед 13 економічних нормативів, що використовуються у вітчизняній практиці банківського регулювання, є три нормативи ліквідності, що свідчить про значне місце, яке відводиться контролю за станом ліквідності банків у регулятивній діяльності Національного банку України.
Вперше нормативи ліквідності було запроваджено у вітчизняну банківську практику в 1989 р. Державним банком СРСР. У цей час ліквідність банку контролювалась за такими показниками: обмеження зобов'язань банку, обмеження вкладів громадян, коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт середньос- трокової ліквідності [2, с. 274]. Перші два з них були не ринковими (адміністративними), оскільки регулювали ліквідність банку через обмеження окремих видів операцій.
Сучасна практика використання обов'язкових нормативів ліквідності в Україні характеризується позитивними тенденціями, які полягають у приведенні назв показників та методології їх розрахунку до міжнародної практики та економічної сутності категорії "ліквідність" та переходу до ринкових показників контролю за ліквідністю банків. Показники ліквідності, які застосовує на цей час НБУ, характеризують миттєвий, поточний та короткостроковий її стан і більш реально відображають оцінку ризику ліквідності банку.
Зокрема, норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюють для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів. Його розраховують за формулою середньозваженої величини (за місяць). За нормативом поточної ліквідності (Н5) здійснюють контроль за збалансованістю строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку. Показник короткострокової ліквідності (Н6) розраховують з метою контролю за здатністю банку виконувати за рахунок ліквідних активів прийняті ним короткострокові зобов'язання терміном виконання до 1 року. Показники поточної та короткострокової ліквідності обчислюють за станом на 1- ше, 11 -те та 21 -ше число кожного місяця.
Табл
Нормативи ліквідності банків, що застосовуються в Україні
|
Показник |
Розрахунок показника |
Нормативне значення, % |
|
|
Норматив миттєвої ліквідності (Н4) |
Співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками |
Щомісячно >20 |
|
|
Норматив поточної ліквідності (Н5) |
Співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності терміном погашення до 31 дня до зобов'язань банку з термінами виконання до 31 дня |
Щодекадно >40 |
|
|
Норматив короткострокової ліквідності (Н6) |
Співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов'язань з початковим терміном погашення активів та зобов'язань банку до 1 року |
Щодекадно >20 |
Наведені в табл. нормативні значення показників ліквідності встановлено для універсальних банків. Спеціалізовані банки (ощадні, іпотечні, розрахункові (клірингові)) у зв'язку із концентрацією ризиків зобов'язані дотримуватися спеціальних (підвищених) значень нормативів ліквідності та інших законодавчо визначених економічних нормативів. Зокрема, для ощадних та іпотечних банків норматив миттєвої ліквідності (Н4) має становити не менше ніж 30 %, для розрахункових (клірингових) банків - не менше ніж 90 %.
Найдавнішим із головних інструментів регулювання ліквідності банку є мінімальні обов'язкові резервні вимоги центрального банку. У вузькому значенні під мінімальними обов'язковими резервами розуміють активи, які використовуються для забезпечення гарантованої ліквідності банків [3, с. 22]. Дія цього інструменту полягає у встановленні центральним банком нормативу резервування, у межах якого банки зобов'язані частину залучених коштів зберігати на рахунках у центральному банку.
Вказані вимоги насамперед пов'язані з показником грошової маси та ліквідності банків: у разі зниження норми обов'язкових резервних вимог відбувається збільшення вільних резервів у розпорядженні банків, тобто зростає їх вільна ліквідність і розширюються можливості банків щодо проведення активних операцій та виконання своїх зобов'язань. Підвищення норми обов'язкового резервування, навпаки, зменшує зазначені можливості та пропозицію грошей.
Підтримання ліквідності банків проводиться Національним банком України через відповідні інструменти та операції рефінансування, операції прямого репо, операції своп та операції з купівлі державних облігацій України [4].
Таким чином, у процесі підтримання ліквідності банківської системи Національний банк України виконує свою функцію кредитора останньої інстанції, використовуючи при цьому такі механізми: рефінансування через постійно діючу лінію овернайт, кредити, надані шляхом проведення коротко- та довгострокових тендерів відповідно до 14 і 365 днів, операції своп, стабілізаційні кредити, довгострокові кредити під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу. Перелік зазначених механізмів та інструментів історично змінювався у процесі розвитку грошово-кредитної політики відповідно до світової практики та потреб кон'юнктури грошово-кредитного ринку.
Наявність надлишкової ліквідності за умови її неповної стерилізації центральним банком створює інфляційний навіс в економіці країни і свідчить про перевищення пропозиції коштів над попитом на грошово-кредитному ринку. Регулювання ліквідності банківської системи України є складним процесом створення передумов, забезпечення та підтримання національним банком України оптимального рівня ліквідності банків на макрорівні [5, с. 69].
Удосконалення практики регулювання грошово-кредитного ринку будь- якої країни ґрунтується на використанні кращих практичних аспектів досвіду зарубіжних країн у поєднанні з особливостями розвитку національної економіки. З огляду на це, корисним буде вивчення зарубіжної практики управління ліквідністю банківської системи, узагальнення особливостей у застосуванні інструментарію грошово-кредитної політики й визначення перспектив використання цього досвіду в Україні. Для дослідження зарубіжного досвіду управління ліквідністю банківської системи було відібрано країни (Словаччина, Чехія, Угорщина, Росія), сучасна ситуація в яких, як і в Україні, характеризується надлишковою ліквідністю і одночасно позитивними здобутками у вирішенні цієї проблеми.
У становленні та розвитку сучасної монетарної політики Національного банку Словаччини умовно можна виділити два етапи. Перший, початковий, етап (1993-1999 рр.) характеризується використанням успадкованої від колишнього Державного банку Чехословаччини політики, що ґрунтувалася на фіксованому обмінному курсі, а з 1998 р. - режимом керованого плавання та комбінацією прямих (кредитні ліміти, цільове рефінансування для кредитування окремих галузей) та непрямих інструментів.
В аспекті досліджуваного питання зарубіжного досвіду управління ліквідністю банківської системи потребує поглибленого дослідження другий етап (2000 - дотепер) розвитку грошово-кредитної політики у Словаччині. Він характеризується кардинальними змінами у підходах до управління грошово-кредитним ринком, використання інструментарію монетарної політики. Ці зміни дозволили здійснити перехід на основі впровадження передового світового досвіду від кількісного управління грошово-кредитним ринком до управління через процентні ставки [6].
Для регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк Словаччини здійснює також трансакції "аутрайт" у формі купівлі-продажу цінних паперів та емісію казначейських векселів (цінних паперів власного боргу). Емісія казначейських векселів Національного банку Словаччини використовується для відкликання ліквідності з банківського сектору на триваліший термін. Операції з казначейськими векселями проводяться не регулярно за аукціоном американського типу, при цьому процентна ставка центральним банком не обмежується і обсяги операцій не визначаються. Терміни погашення казначейських векселів не стандартизуються і, як правило, становлять 3 місяці.
Крім наведених інструментів, Національний банк Словаччини мав можливість оперативного регулювання ліквідності шляхом проведення швидких тендерів, які дають змогу оперативно реагувати на поточну ситуацію на грошово-кредитному ринку. Політичне рішення, яке було прийняте в 1995 р. щодо зняття обмежень на рух капіталу та лібералізацію міжнародних фінансових потоків, мало негативні наслідки для економіки Чехії. До країни почали надходити значні обсяги іноземного капіталу у вигляді прямих і портфельних інвестицій, ефективно поглинути які чеська економіка була не спроможна.
З метою забезпечення курсової стабільності національної крони в умовах режиму фіксованого курсоутворення Центральний банк Чехії купував іноземну валюту, цим самим нарощував грошову масу та надлишкову ліквідність через валютний канал, який був на той час головним каналом монетарного трансмісійного механізму Чехії. Інші інструменти, зокрема нормативи обов'язкового резервування, депозитні операції (випуск облігацій центрального банку), спрямовувалися на стерилізацію надлишкової ліквідності, спричинену припливом у країну іноземного капіталу. Крім зазначених інструментів, Національний банк Чехії застосовував адміністративні заходи, зокрема, було встановлено жорсткі вимоги до нормативів короткої валютної позиції, а також " заморожен- ня" коштів, що надходили від приватизації. Так, майже 2 млрд дол. США, отриманих від приватизації чеського Телекому, впродовж кількох років зберігалися на рахунках центрального банку, не надходячи до уряду. Проте ефективність цих заходів була низькою [7].
Ситуація в банківській системі Чехії, хоча і характеризувалася в той час надлишковою ліквідністю через надходження іноземних капіталів, проте нівелювати вплив цього чинника на інфляцію в країні дозволив перехід до режиму інфляційного таргетування, запровадження плаваючого валютного курсу, припинення практики валютних інтервенцій, удосконалення інструментарію грошово-кредитної політики та процентної політики.
Зазначені зміни в грошово-кредитній політиці центрального банку Чехії, позначилися на її трансмісійному механізмі, головним каналом якого був процентний канал, а основним інструментом впливу на економічну ситуацію - процентні ставки. На цей час Національний банк Чехії використовує три базові ставки процентної політики: за операціями репо (терміном до 2 тижнів), ломбардну та дисконтну. З початком перехідних процесів Угорщина, як й інші країни з перехідною економікою, запровадила прив'язку обмінного курсу угорського форинта до кошика якірних іноземних валют. Ціновий тиск діючого валютного режиму певний час стримувався завдяки існуванню контролю за короткостроковими потоками капіталу. Проте в 2000 р. інфляція знову почала зростати, цим самим загостривши проблему існуючого валютного режиму та ефективності монетарної політики.
У 1995-2001 рр. за режиму вузького валютного коридору та в умовах не- розвиненого фінансового ринку основними монетарними інструментами на початковому етапі становлення грошово-кредитної політики Центрального банку Угорщини були валютні інтервенції, резервні вимоги та широкий спектр стерилізаційних операцій (зворотне репо, депозити, векселі центрального банку). Дія стерилізаційних інструментів спрямовувалась на поглинання надлишкової ліквідності, спричиненої надходженням іноземних капіталів у країну та проведення центральним банком інтервенцій, спрямованих на утримання курсу форинта в межах вузького валютного коридору.
Банківська система Угорщини на перехідному етапі розвитку мала надлишкову ліквідність. Проте, якщо її причиною до 2001 р. були валютні інтервенції центрального банку, то після - випуск казначейством валютних облігацій, конвертованих Національним банком Угорщини. З огляду на це, центральний банк був змушений здійснювати постійні депозитні операції без кількісних обмежень, які є ключовими в його політиці, а ставка за двотижневими депозитами - його ключовою ставкою. Зміна ключової ставки Національного банку Угорщини сигналізувала про його майбутню поведінку і таким чином впливала через різні канали монетарного трансмісійного механізму на досягнення інфляційної цілі.
У 2000-2001 рр. у Туреччині відбулася банківська криза, для подолання наслідків якої було розпочато Програму реструктуризації і відбудови банківського сектора. Першим ключовим кроком цієї програми було те, що банкам було надано фінансування на виплату своїх овернайт зобов'язань у рамках співпраці Казначейства і центрального банку. Казначейство випустило для державних і банків-членів Фонду страхування депозитів облігації (індексовані на інфляцію) з терміном погашення через 5-9 років. Центральний банк Туреччини здійснив купівлю цих цінних паперів для забезпечення ліквідності. Ці операції вирішили проблему структурного дефіциту ліквідності зазначених вище банків і збільшили кількість доступних коштів на ринку. Як наслідок - стали розвиватися умови для надлишкової ліквідності. Спочатку очікувалось, що ця надлишкова ліквідність буде тимчасовою, проте внаслідок помірної монетарної і фіскальної політики, що проводилась у посткризовий період, потоки іноземної валюти до Туреччини зросли, і Центральний банк Туреччини мусив поглинати цей непередбачений потік, купуючи іноземну валюту і таким чином зумовлюючи ще більшу внутрішню ліквідність. Як наслідок, умови надмірної ліквідності перетворились в структурну надлишкову ліквідність і Центральний банк Туреччини зазнав у 2003-2005 рр. збитків [9, с. 52]. Збитки центрального банку були пов'язані зі зростанням внутрішніх процентних зобов'язань через використання операцій на відкритому ринку для стерилізації надмірної ліквідності на ринку.
Крім операцій казначейства-центрального банку з випуску індексованих облігацій для окремих банків та проведення валютних операцій з купівлі валюти, факторами, що впливають збільшення/зменшення ліквідності в банківській системі Туреччини, є:
• чистий дохід казначейства в іноземній валюті, зокрема управління зовнішнім боргом;
• процентні платежі Центрального банку Туреччини банкам за операціями із стерилізації надлишкової ліквідності та обов'язкових вимогах;
• попит на національну валюту;
• рух коштів на Казначейському рахунку в Центральному банку Туреччини. Фінансово-економічна ситуація в Казахстані характеризувалася, з одного боку, позитивною тенденцією, високими і стійкими темпами економічного розвитку, зумовленими зростанням нафтовидобутку та підвищенням світових цін на нафту; підвищенням життєвого рівня населення; зниженням рівня безробіття; профіцитом державного бюджету; зростанням золотовалютних резервів. З іншого боку, з 2005 р. була тенденція до зростання інфляційного тиску та надлишкової ліквідності в банківській системі.
Для вирішення проблеми надлишкової ліквідності та зниження інфляційного зависання в економіці з 2005 р. Національним банком Казахстану було прийнято жорсткіші вимоги щодо деяких інструментів грошово-кредитної політики. Вони виявились в поетапному підвищенні ставки рефінансування та базової ставки Національного банку Казахстану (процентної ставки по депозитах), розширенні бази розрахунку мінімальних резервних вимог, збільшенні обсягів емісії короткострокових цінних паперів центрального банку та зменшенні їх термінів перебування в обігу, зростанні обсягів депозитних операцій центрального банку. Як основний інструмент грошово-кредитної політики Національний банк використовував депозити, на які розміщалися кошти банків з метою надлишкової ліквідності банків.
З огляду на ситуацію, що склалася з інфляційним тиском і надлишковою ліквідністю у 2006 р., Національний банк Казахстану продовжував посилювати грошово-кредитну політику з метою зростання її впливу на розмір грошової пропозиції шляхом регулювання ліквідністю банківської системи. Основні зусилля центрального банку було спрямовано насамперед на підвищення ефективності процентної політики. Для посилення регулятивної ролі офіційної ставки рефінансування було продовжено практику її щоквартального перегляду, запроваджено низку заходів, що спрямовані на посилення контролю Національного банку Казахстану за ринковими процентними ставками. Зокрема, запроваджено адміністративну практику прив'язки максимальних процентних ставок винагороди по залучених депозитах (вкладах) фізичних осіб, повернення яких гарантується Казахстанським фондом гарантування депозитів, до офіційної ставки рефінансування [8].
Ураховуючи те, що Росія - один із головних світових експортерів нафтопродуктів, значне зростання світових цін на нафту призвело до масового припливу виручки іноземної валюти від експорту. Істотне зростання пропозиції іноземної валюти на внутрішньому ринку зумовило зміцнення курсу рубля. Для підтримки конкурентоспроможності національної економіки та економічного зростання Центральний банк Російської Федерації запровадив режим керованого плавання валютного курсу. За такого режиму в умовах постійного перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом центральний банк проводив валютні інтервенції, викуповуючи іноземну валюту до резервів країни, що призвело до безпрецедентного зростання міжнародних резервів країни в десятки разів та величезного зростання ліквідності в економіці.
Незважаючи на актуальність вирішення проблеми надлишкової ліквідності через її негативний вплив на інфляційні процеси в країні, поки що, як зазначали в цей період фахівці Центрального банку Російської Федерації, відсутні передумови для управління надлишковою ліквідністю через зміну офіційних процентних ставок, які є основним інструментом грошово-кредитної політики в розвинених країнах. Це було пов'язано з тим, що трансмісійний механізм монетарної політики в Росії був слабким, офіційні ставки центрального банку не мали сильного впливу на інфляцію та поведінку економічних суб'єктів. Крім цього, зростання офіційних ставок могло спровокувати б подальший приплив капіталу і стерилізація надлишкової ліквідності за вищими ставками не дала би бажаного ефекту, а тільки зумовила витрати центрального банку на проведення цих операцій. Використання в Росії такого грубого інструменту поглинання ліквідності, як зміни в резервних вимогах, також має свої обмеження. Головне з них пов'язане з тим, що зростання обов'язкових резервів у зв'язку з регіональними відмінностями у концентрації вільних резервів і високим рівнем сегментації грошового ринку можуть створити проблеми ліквідності для малих і регіональних банків [9, с. 43-44].
Для вирішення проблеми надлишкової ліквідності та нівелювання її впливу на інфляцію в країні Росія за аналогією з іншими країнами-експортера- ми нафти створила у лютому 2004 р. Стабілізаційний фонд, метою якого є акумулювання додаткових бюджетних надходжень від високих цін на експортовані продукти енергетики, тобто основною функцією є стерилізація надлишкової ліквідності. На цей час Фонд зберігає свої кошти на рублевих рахунках уряду в центральному банку. Стабілізаційний фонд може бути використаний для фінансування дефіциту державного бюджету, коли ціна на нафту падає нижче базової та інших цілей згідно з федеральним бюджетним законодавством. Внутрішнє використання Фонду обмежується загрозою зростання інфляції. Розмір Стабілізаційного фонду становить близько 5,7 % ВВП, тоді як у Кувейті - близько 80 %, у Норвегії - 70 %, в Омані та Азербайджані - 20 %, Казахстані - 12 % (за станом на 2006 р.) [9, с. 44].
У наступні роки стабілізаційний фонд допомагав стерилізувати більшу частину надлишкової ліквідності, а відповідно федеральний бюджет відігравав головну роль у вирішенні проблеми надлишкової ліквідності. Фонд мав довгостроковий стабілізаційний вплив на пропозицію грошей, але він був адміністративним інструментом поглинання ліквідності. Поряд із Стабілізаційним фондом Центральний банк Російської федерації використовує монетарні інструменти регулювання ліквідності, серед яких: депозитні операції, емісію власних облігацій, зворотне модифіковане репо, прямі операції (аутрайт - продаж урядових цінних паперів зі свого портфеля). Інструментами забезпечення ліквідності були кредити овернайт, ломбардні кредити, операції прямого репо. Додатково Банк Росії використовує за необхідності валютні операції своп і проводить прямі операції (аутрайт) [8, с. 45-51]. Центральний банк Росії докладає зусиль до вдосконалення процентної політики та посилення її ролі в регулюванні грошово-кредитного ринку. Проте із зазначених вище причин процентний коридор, що утворюється процентними ставками за депозитними і кредитними операціями, залишається доволі широким, що не сприяє ефективності процентної політики.
Таким чином, проведене дослідження теоретико-методичних, правових і практичних аспектів регулювання ліквідності банківських систем вище перерахованих країн та банківської системи України дає змогу виділити окремі проблемні питання, вирішення яких може дати змогу підвищити ефективність управління банківською ліквідністю на макрорівні. Загалом, на нашу думку, проблему підвищення ефективності управління ліквідністю банківської системи України потрібно вирішувати комплексно шляхом запровадження заходів, спрямованих на:
• удосконалення інструментарію регулювання ліквідності на основі впровадження передового світового досвіду з урахуванням вітчизняних умов розвитку грошово-кредитного ринку;
• підвищення дієвості трансмісійного механізму грошово-кредитної політики шляхом зростання ролі його процентного каналу;
• посилення координації грошово-кредитної і фіскальної політики та підвищення реальної незалежності Національного банку України щодо реалізації монетарної політики.
Література
1. Інструкція НБУ "Про порядок регулювання діяльності банків в Україні" від 28.08.2001 р., № 368 зі змінами від 17.12.2007 року.
2. Лаврушин О.И. Банковское дело / О.И. Лаврушин, И.Д. Мамонова, Н.И. Валенцева и др.; под ред. О.И. Лаврушина. Изд. 3-е, [перераб. и доп.]. М.: Изд-во КНОРУС, 2005. 768 с.
3. Положення НБУ "Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України" від 16.03.2006 р., N° 91 зі змінами від 2.04.2008 року.
4. Положення НБУ "Про регулювання національним банком України ліквідності банків України" від 26.09.2006 р., № 378 зі змінами.
5. Сомик А.В. Ліквідність банківської системи України: структура, аналіз чинників і напрями підвищення ефективності регулювання / А.В. Сомик // Вісник Університету банківської справи Національного банку України: зб. наук. праць. 2008. № 3. С. 68-72.
6. Матеріали семінару "Здійснення монетарної політики". Досвід Національного банку Словаччини // Навчальний центр НБУ. 13-15 листопада 2006 року.
7. Бакун О. Пряме таргетування інфляції: досвід Чехії // Вісник Національного банку України: наук.-практ. журнал. 2003. № 3. С. 60-61.
8. Об утверждении Правил минимальних резервних требованиях: Постановление Правления Национального банка Республики Казахстан от 27 мая 2006 года / Официальний майт Національного банка Республики Казахстан. [Электронный ресурс]. Доступный с http://www.nati- onabak.kz.
9. Grey S. Central Bank management of surplus liquidity / Handbooks in Central Banking Lecture Series no.6. august 2006 / S. Grey. [Electronic resource]. Mode of access http://www.banko- fengland.co.uk/education/ccbs/handbooks_ lectures.htm.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Ліквідність банку як здатність забезпечення виконання зобов’язань. Організаційно-методичне забезпечення управління ліквідністю ВАТ "Сведбанк", методи та прийоми управління, ідентифікація факторів впливу. Зарубіжний досвід управління ліквідністю.
дипломная работа [254,9 K], добавлен 09.08.2010Показники ліквідності і платоспроможності як складові фінансової стійкості банку. Еволюція вимог НБУ щодо нормативів ліквідності комерційного банку, її державне регулювання. Теорія і практика управління банківською ліквідністю на макро- і мікрорівні.
курсовая работа [487,8 K], добавлен 03.12.2010Економічна сутність ліквідності банку та мета його аналізу. Методи та стратегії управління ліквідністю банку. Визначення залежності між капіталом та зобов’язаннями банків України. Дослідження структури капіталу, доходів, витрат, активів ПАТ "ВТБ Банк".
дипломная работа [481,0 K], добавлен 10.07.2012Нормативне та інформаційне забезпечення процесу управління ліквідністю банку, його стратегії і методи. Характеристика ПАТ "Фінанси та кредит", визначення його місця в банківській системі України. ГЕП-аналіз розривів між активами і пасивами за строками.
дипломная работа [445,3 K], добавлен 08.05.2011Взаємозв'язок понять "ліквідність банківської системи", "ліквідність банку", "ліквідність балансу", "ліквідність активів і пасивів". Питання ліквідності як "запас" і як "потік". Сутність, мета, методи управління та регулювання ліквідності банку.
статья [20,9 K], добавлен 13.11.2017Сутність ліквідності банку та фактори, що на неї впливають. Аналіз в системі управління ліквідністю банку та його методичне забезпечення. Апробація моделі бінарних характеристик на прикладі аналізу ліквідності АТ "Банк "Фінанси та Кредит", ефективність.
дипломная работа [386,8 K], добавлен 22.12.2013Сутність поняття ліквідності комерційного банку. Оцінювання рівня ліквідності АБ "Полтава-банк": загальна фінансово-економічна характеристика, коефіцієнтний аналіз ліквідності, GAP-менеджмент. Основні напрямки удосконалення управління ліквідністю.
дипломная работа [679,6 K], добавлен 15.01.2012Поняття ліквідності. Оцінка ліквідності балансу комерційного банку. Основні напрямки аналізу ліквідності балансу банку. Механізм управління ліквідністю. Коефіцієнти ліквідності. Рекомендації по підвищенню ліквідності і платоспроможності банку.
реферат [52,5 K], добавлен 22.03.2004Значення ліквідності та платоспроможності в діяльності комерційного банку. Методичні основи управління ліквідністю та платоспроможністю. Аналіз показників і детермінант платоспроможності та ліквідності комерційних банків на прикладі ВАТ "Мегабанк".
курсовая работа [357,1 K], добавлен 23.12.2013Розгляд системи фінансового аналізу і внутрішнього контролю в банку. Визначення методів управління активами, пасивами, валютними та процентними ризиками, інвестиційними та кредитними портфелями, ліквідністю та прибутковістю на прикладі АКБ "Правекс-Банк".
дипломная работа [3,3 M], добавлен 21.05.2010Потреба та економічна сутність антикризового управління банківської системи у сучасних умовах. Основним критерієм, визначення стабільності банківської системи є її ліквідність. Розгляд заходів щодо стабілізації та виведення з кризи банківського сектора.
реферат [14,4 K], добавлен 27.01.2011Система комплексного аналізу банківської діяльності сучасного комерційного банку. Окремі положення фінансового менеджменту банку. Стратегія трансформації активів та збалансованого управління ліквідністю. Аналіз адекватності капіталу та якості активів.
курсовая работа [77,9 K], добавлен 27.09.2010Порядок визначення та формування обов'язкових резервів, контроль за дотриманням банками нормативів обов'язкового резервування та відповідальність банків за недотримання вимог. Методика та приклад розрахунку обов'язкового резерву банку за звітний період.
реферат [24,9 K], добавлен 10.05.2010Ліквідність та платоспроможність комерційного банку. Комплексні інструменти управління загальною ліквідністю та ліквідаційною платоспроможністю банку. Аналіз стану платоспроможності та інструментів її підтримки в комерційному банку АКБ "Приватбанк".
дипломная работа [5,1 M], добавлен 06.07.2010Зарубіжний досвід страхування аграрних ризиків та доцільність його застосування в Україні, формування системного підходу до розбудови аграрного страхування. Зарубіжний досвід страхування тварин. Системи страхування аграрних ризиків у країнах світу.
реферат [14,0 K], добавлен 23.04.2011- Концептуальні засади формування організаційно-економічного механізму антикризового управління банком
Сутність організаційно-економічного механізму антикризового управління банком й обґрунтування доцільності його впровадження у практичну діяльність. Головні напрями забезпечення ефективного функціонування механізму банківського антикризового управління.
контрольная работа [25,4 K], добавлен 28.02.2011 Розміри та порядок визначення економічних нормативів. Розмір регулятивного капіталу. Основні активи комерційного банку за групами ризику. Заходи впливу Національного банку за порушення економічних нормативів. Приклади розрахунку економічних нормативів.
контрольная работа [75,0 K], добавлен 11.05.2010Характеристика рейтингових систем оцінки фінансового стану та їх ролі у процесі управління комерційним банком. Дослідження фінансової стійкості, ділової активності, ліквідності та ефективності управління. Розрахунок якості активів та рівня надходжень.
курсовая работа [93,1 K], добавлен 20.04.2012Підходи до визначення сутності кредитної політики банку. Особливості методів управління кредитним ризиком та визначення основних шляхів його мінімізації. Формування оціненого та якісного підходу щодо управління ризиком на рівні кредитного портфеля банку.
статья [25,7 K], добавлен 27.08.2017- Управління ресурсами банку (на прикладі ЗАТ "Акціонерний Комерційний Промислово-інвестиційний банк")
Комплекс системи управління вартістю та рентабельністю залучених депозитних коштів у банку. Управління активами та пасивами комерційного банку та й удосконалення управління оптимальністю структури залучених депозитних коштів в комерційному банку.
дипломная работа [2,7 M], добавлен 03.07.2010
