14

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

Досвід зарубіжних країн у застосуванні банківського нагляду та регулювання

Павлюк О.О., докторант

Завданням банківського нагляду є стабільність банківської системи країн світу. Для виконання цього завдання необхідно застосовувати адекватні методологічні підходи до оцінки ризиків банківської системи кожної країни. Виконання наглядових функцій здійснюється через відповідні напрямки та залежить від фінансового стану країни та банків.

Ключові слова: банківський нагляд, банківське регулювання, фінансова система, банківська система, регулятор банківської системи, ризики банківської системи.

Постановка проблеми. Зарубіжні банківські системи розвивалися достатньо тривалий час. Цей розвиток здійснювався під впливом історичних, економічних та політичних факторів а також правової та судової практики. Міжнародний та вітчизняний досвід свідчить, що: по-перше, основні чинники фінансової дестабілізації у період економічних криз зосереджені в банківському секторі. Вразливість фінансової системи пов'язана з функціями - депозитно-кредитними операціями, розподілом ризиків та забезпеченням ліквідності; по-друге, банки в сучасних умовах глобалізаційних процесів виступають основним чинником стабілізаційних заходів, оскільки економічна стабільність банківської діяльності стосується безпосередньо сфери діяльності всіх суб'єктів економіки і тільки стійка банківська система може протистояти кризовим явищам.

На сьогодні економічна система України функціонує в нелегких умовах, які характеризуються загальносвітовою фінансовою кризою, що вплинула на економіку країни суттєво сильніше, ніж у інших країнах. Тому розгляд банківських систем деяких країн світу та можливе впровадження досвіду їх роботи у вітчизняну систему покращить стан економіки країни.

Аналіз останніх джерел та публікацій. Огляд сучасних джерел свідчить, що банківський нагляд та регулювання здійснюється на трьох рівнях Перший рівень представлено керівництвом банку, яке здійснює оцінку процесів та управління ризиками. Другий рівень представлено регулюючими органами, які сприяють проведенню банками адекватної політики спрямованої на підтримку фінансової політики. Третій рівень - це органи наддержавного регулювання та нагляду, якому надається перевага, оскільки вони розробляють і надають рекомендації щодо банківського регулювання та нагляду національним регуляторам. Провідну роль в теоретико - методологічних положеннях відіграють директиви Базельського комітету з банківського нагляду (1). Теорія та методологія вітчизняного банківського нагляду базується на рекомендаціях Базельського комітету, але використовується з застосуванням відповідних підходів з огляду на конкретні умови та суверенні ризики. Загальна стратегія нагляду в Україні представлена в основних законах України “Про банки та банківську діяльність” (15) та “Про Національний банк України" (16).

Постановка завдання. Регулятори банківської системи розробляють та запроваджують системи ефективного нагляду за виконанням вимог та нормативів по запобіганню фінансових ризиків. За сучасними міжнародними підходами банки використовують так званий пруденційний нагляд, якій базується на політиці оцінки управління ризиками з боку менеджмента банку, а органи регулювання сприяють проведенню такої політики. Тому в межах теми дослідження актуальним є аналіз не тільки сучасної специфіки та сутності діяльності банків, а і процес поєднання з цією суттю систем нагляду та регулювання, а також процес втілення найефективніших принципів роботи цих систем з урахуванням світового досвіду.

Виклад основного матеріалу дослідження. В розвинених країнах з ринковою економікою функціонує система державного регулювання банківської діяльності. У деяких із них вона існує вже понад століття, а в інших сформувалася нещодавно. У світовій практиці немає єдиного підходу до інституційної побудови системи банківського регулювання. Значною мірою вона визначається особливостями соціально-економічного та історичного розвитку країни, характером і традиціями банківської системи, а також політико-правовими чинниками. До таких чинників належать законодавчо-інституційні реформи, які почали здійснюватися з кінця 60-х років минулого століття у більшості країн з високим рівнем розвитку економіки. Як наслідок, цей період характеризується дерегла - ментацією американських ринків, спрямованих на підвищення їх конкурентоздатності в порівнянні з європейськими ринками. З метою попередження можливих конкурентних переваг Америки, європейські фінансові центри розпочали лібералізацію власних фінансових центрів. Впроваджені заходи з одного боку сприяли наближенню фінансових послуг банківських установ до потреб клієнтів, а з іншого боку загострили конкуренцію за змусили банки шукати нові форми ринкової експансії. Швидкий розвиток міжнародної банківської справи в 60-70-ті роки вплинув на появу низки проблем в банківській системі країн. Серед цих проблем виділяють банкрутство крупних банків, таких як Intra Bank of Lebanon (1967 р.) та Банк Герштат в Німеччині (1974р.) в наслідок втрат на іноземних валютних ринках та Національного банку Франкліна в Нью-Йорці (1974р.), як результат слабкого управління та проведення надмірного обсягу операцій по торгівлі валютами (8, с.299).

Досвід банківського регулювання в США свідчить, що особливості банківського законодавства у США сприяли збереженню децентралізованої роздробленої банківської системи. У країні протягом багатьох років створювалася розгалужена система банківського регулювання та нагляду як на федеральному рівні так і на рівні окремих штатів. Банківська система СЩА складається з таких основних складових: Федеральна резервна система, Служби фінансового контролю, Федеральної корпорації страхування депозитів та банківських департаментів в урядах штатів.

Федеральний уряд США має право надавати санкції на ведення банківських операцій на підставі Національного валютного акту від 1863 року та Національного банківського акту від 1864 року. Такі спеціальні дозволи мають назву банківського чартеру. Крім того, ці закони запровадили обов'язкові резерви та визначають порядок створення та діяльності національних банків.

банківський нагляд оцінка ризик

Банки, які отримали чартер від федерального уряду називаються національними банками, а банки, які отримали чартер від уряду штатів, називаються банками штатів.

Якщо чартер отримано від уряду штатів, то він може мати перевагу в тих штатах де він може мати перевагу в тих штатах де діє менш жорстка система правових обмежень, ніж система федеральних обмежень. В різних штатах діють різні обмеження.

Наприклад, в окремих випадках встановлюється межа банківських штрафів за виписку чеків на суми, які перевищують кошти на рахунку, обмежена частка банківських активів, які можна вкладати в нерухомість за межами певного штату. Іноді необхідно спеціальний дозвіл уряду штатів на проведення операцій з нерухомістю. Право надавати банківську ліцензію (чартер) національним банкам є функцією Служби Фінансового контролю (Office of the Comptroller of the Currency (OCC). Це відомство є органом казначейств, під його юрисдикцією на початку 21 століття знаходилися більше 8 тисяч національних банків. Цей орган виконує наглядові функції, які полягають в видачі дозволів на створення національного банку, проведенні контрольних періодичних перевірок та прийнятті рішень про неспроможність банків, а також у видачі дозволів на відкриття відділень та злиття банків. В США діють також банківські департаменти штатів, які виконують аналогічні функції. Федеральне законодавство США встановлює процедуру отримання банківського чартера. Ця процедура складається зі створення групи засновників.

В законі немає положень на підставі яких може прийматися рішення про надання чартеру. Однак існує порядок, якій закріплено положеннями Служби фінансового контролера, згідно якого при прийнятті такого рішення вона керується критеріями та методикою Федеральної корпорації по страхуванню депозитів (FDIC). Уставний капітал нового банку нового банку повинен складати не менше 1 млн. доларів. Також вивчаються наступні питання: фінансова історія, адекватність структури капіталу, розрахунки майбутніх доходів, прогноз структури пасивів та активів, загальна характеристика управління, переваги та втрати місцевої громади від відкриття банківського закладу на її території, відповідність корпоративних норм і прав банку нормам банківського права, цілям та завданням федерального закону про страхування вкладів. Крім того, федеральні уряди не надають чартери банкам, які можуть збанкрутувати. Це впливає на конкуренцію банків, яка жорстко регламентується. Банк, якій не відповідає вимогам системи страхування, тобто не має твердих намірів повертати кошти вкладникам, автоматично позбавляється права на чартер, тобто займатися банківським бізнесом.

Однією з важливих тенденцій банківського регулювання в США є те, що надання чартерів дозволяє банкам надавати більше банківських послуг, а також підвищувати конкуренцію в банківській системі.

Характерною рисою банківської системи США є те що, якщо банки не мають чітких гарантій повернення залучених коштів вкладників, то вони не отримують чартер, тобто не можуть займатися банківською діяльністю. Наслідком такої системи контролю та нагляду є скорочення кількості кредитних закладів шляхом їх об'єднання. З метою регулювання такої тенденції конгрес США в 1980 році прийняв Закон про дерегулювання депозитних закладів та про контроль за грошовим обігом. Згідно до цього закону всі національні банки повинні вступати до Федеральної резервної системи. Банки штатів можуть вступати до системи за бажанням та при наявності виконання відповідних вимог, які існують щодо вступу до Федеральної резервної системи. Цей закон також зняв одну з перепон до такого вступу, визначивши більш низькі вимоги до банківських резервів. Згідно до цього всі банківські депозитні заклади США до 1987 року повинні тримати однаковий процент своїх поточних (чекових) депозитів та готівкових строкових депозитів в резервах або у формі готівки в витратній касі, або у формі депозитів в федеральних резервних банках, або на спеціальному депозиті типу “pass through" в банку або в Федеральній системі банків житлового кредиту (FHLB). Під дію цього закону попали комерційні банки, ощадні банки, ощадні та позичкові асоціації, кредитні союзи, агентські контори та відділення іноземних банків, банківські корпорації, які створені за законом Еджа (спеціалізовані відділення банків США, які можуть проводити зовнішні операції).

Одним із сучасних видів банківських закладів США є банківський холдинг. Банківський холдинг - це корпорація або банк, якій володіє часткою акціонерного капіталу одного або декількох банків, достатніх для того, щоб здійснювати над ними контроль. Діяльність банківських холдингів в США контролюється “Законом про банківські холдингові компанії”, якій був прийнятий ще в 1956 році. Згідно до цього закону, банківський холдинг здійснює контроль над кредитними організаціями за умов, якщо:

рада визнає після повідомлення та перегляду рішення, що певна компанія прямо або опосередковано здійснює вплив на політику банківського закладу, та його управління,

вищезазначений холдинг контролює вибір більшості директорів банку,

певна компанія опосередковано або прямо діє через де-кілька осіб (або через одну особу), володіє або має право голосу по 25% або більше голосуючими цінними паперами банку.

Банківський холдинг регіструється в США Федеральною резервною системою. ФРС здійснює контроль над діяльністю банківських холдингів. Наприклад, над дотриманням стандартів щодо у ставного капіталу, проводить інспекційні перевірки компаній, приймає рішення щодо поглинання, або злиття. Найбільш крупними банківськими холдингами є Bank of America, Citigroup. Крім того законом 2002 року Bank Companies Holding Act 2002 повноваження по узгодженню питань конкуренції та недопущення монополізму. Були надані Службі фінансового контролю, а в частині банків штатів - аналогічним службам на рівні штатів.

Яскравим прикладом еволюції регулювання банківської системи США є швидке розповсюдження банків, які не мають філій. До Другої світової війни більшість штатів забороняло відкриття відділень. Сьогодні в більшості штатів дозволено відкриття відділень на всій території штату, хоча в деяких штатах існує обмеження. Це пов'язано з небажанням представників банківських установ на місцях втрачати контроль над банками.

Ще одним яскравим прикладом зміни системи регулювання банківської системи США є створення умов для відкриття банків з обмеженими послугами, які відкриваються за межами штатів, в яких розміщуються їх батьківські банки або банківські холдинги. Банк з обмеженими послугами - це відділення банку, яке не здійснює не один з основних видів банківської діяльності - відкриття депозитів або надання кредитів. Ці фінансові установи відносять до небанківських установ і їх діяльність пов'язана з наданням певних послуг в обхід законодавчих обмежень. Прикладом такої установи є фірма American Express. Такий розвиток став можливий завдяки тому, що ФРС дозволила створювати банки з обмеженими послугами в 1986 році, хоча до 1984 року Рада управляючих відмовлялася підтримувати звернення банківських холдингів про заснування банків з обмеженими послугами.

Розвиток системи банківських відділень з самостійним балансом (філій) почався в 80-ті роки минулого століття. Ця тенденція продовжилася і на початку 21 століття. Крім того система банківського регулювання сприяє злиттю банків, які надають всі види банківських послуг. Це дозволяє регулювати процес приєднання слабких фінансових закладів до більш сильних, хоча вони можуть знаходитися в різних штатах. Такі процеси продовжуються і являють собою приклад радикальних змін в регулюванні банківської системи США.

Правовою підставою нагляду та регулювання за банками в Німеччині є Закон про банки ФРН та Закон про Федеральний банк Німеччини 1957 року. З травня 2002 року існуюче Федеральне відомство за контролем банків увійшло до складу Федерального відомства фінансового нагляду за фінансовими послугами. Це стало можливим завдяки прийняттю Закону “Про інтегрований фінансовий нагляд за фінансовими послугами" від 22 квітня 2002 року. Основними завданнями відомства є: надання дозволів на відкриття нових банків, розробка вимог для кредитних інститутів, контроль за виконанням законів та інструкцій в сфері грошового обігу та кредиту. Крім того цьому відомству дозволено також вимагати від банків будь-яку інформацію, проводити ревізії, втручатися в операційну діяльність банків, віддавати розпорядження про припинення банківських операцій. Банки в свою чергу зобов'язані повідомляти відомство про будь-які зміни в юридичній адресі, а також річні та місячні баланси.

Специфіка системи регулювання та нагляду Німеччини полягає в тому, що там не створюються нові кредитні заклади та не ліквідуються старі. Процес регулювання базується на системі ліцензування банківської діяльності, яка є досить принциповою та жорсткою. Наприклад, Федеральний банк вимагає від банків повні дані про умови участі в уставному капіталі банку. Федеральне відомство фінансового нагляду разом з Бундесбанком встановлює обов'язкові нормативи для кредитних інститутів. Якщо це відомство при порушенні цих правил буде мати сумнів в ліквідності банків, то воно може припинити діяльність цього банку або і повністю його закрити.

Специфіка нагляду банківської системи Франції полягає в тому, що для отримання банківської ліцензії необхідно дотримуватися певної структури та переліку документів, а також згідно до Банківського закону від 1984 року надання такої ліцензії здійснює Комітет кредитних закладів. Цей комітет складається з 6 членів, які висуваються з числа членів національної кредитної ради. До комітету входять управляючий Банком Франції (президент Комітету) та Директор державного казначейства.

До останнього часу в Великій Британії на існувало спеціальних законів щодо регламентації банківської діяльності, тому банківський нагляд не мав правової бази. як наслідок, банківська діяльність не регулювалася, а держава не втручалася в діяльність банків. Банківський нагляд здійснювався на підставі Загального Закону про акціонерні компанії. Наслідком такої системи регулювання стало виникнення крупних банківських об'єднань з широкою системою філій та відділень в країні та за кордоном. Сформувалася так звана “Велика четвірка” банків до якої входили: Lloyd, Midland, Barclays, National Westminster, які тримали весь безготівковий обіг країни. З кінця 70-х років минулого століття ситуація почала змінюватися, країна почала підсилювати контроль та регулювання кредитно-фінансової сфери. У відповідності до Закону 1979 року введено обов'язкове ліцензування комерційних банків та засновано загальнонаціональний фонд захисту депозитів. Банківський Закон 1987 року визначив правила діяльності комерційних банків, порядок злиття банків та ввів аудиторські перевірки. В 1997 році було засновано спеціальне незалежне Відомство по фінансовим послугам (Financial Services Authoriti), якому Банк Великої Британії передав функції нагляду та реєстрації банків.

Якщо проаналізувати побудову банківських систем провідних країн світу, то слід зауважити. що найбільш розповсюдженою є дворівнева банківська система. Перший рівень - це центральний банк, якій відрізняється від інших банків функціями та повноваженнями. Це такі як: встановлення та методичне забезпечення правил здійснення банківських операцій, грошова емісія, організація платіжного обороту, ліцензування банківської діяльності та нагляд, регулювання банківської діяльності шляхом встановлення нормативів та застосування заходів облікової та резервної політики. Другий рівень - це всі інші банки, діяльність яких регулюється чинним законодавством країни.

Провідну роль в розробці методологічних положень відіграють директивні документи Базельського комітету з банківського нагляду. Пріоритетними завданнями вітчизняного банківського нагляду є трансформація підходів відповідно до конкретних вимог та суверенних ризиків.

Слід зауважити, що для виконання своїх економічних функцій, банки використовують послуги організацій банківської інфраструктури, значення яких останнім часом зростає. До таких організацій належать:

Незалежні платіжні системи, такі як SWIFT, а також оператори, які здійснюють платіжні операції за допомогою пластикових карток, таких як VISA, Master Card, American Express.

Страхові компанії, які співпрацюють з банками в контексті гарантування вкладів громадян в банках в межах діючого законодавства,

Аудиторські компанії, які забезпечують незалежну перевірку діяльності банків,

Інформаційно-технологічні фірми, які надають банкам сучасні технології, які спрямовані на автоматизацію їх бізнесу.

Юридичні фірми, які допомагають банкам в розвитку бізнесу, а також які представляють інтереси банків в взаємовідносинах з клієнтами та органами влади.

Основними висновками дослідження є наступні:

1. В міжнародній практиці розрізняють поняття банківського регулювання та банківського нагляду.

Банківське регулювання - це процес сприяння фінансової стабільності за допомогою використання спеціальних методів, інструментів, шляхом встановлення конкретних правил та інструкцій. Наднаціональне банківське регулювання - це процес регулювання, якій здійснюється міжнародними організаціями світового рівня (МВФ, МБРР, ЄБРР).

Банківський нагляд - це контроль за забезпеченням стабільності та стійкості банківської системи, якій повинен адекватно реагувати на світові тенденції та переоцінювати наглядову політику. З точки зору методології банківський нагляд слід розуміти, як сукупність методів, прийомів, інструментів, які використовують органи банківського нагляду для моніторингу показників діяльності банків, застосування заходів впливу, тощо.

2. Побудова систем банківського нагляду має різні форми і методи, але всі вони мають тенденцію поступової уніфікації. Про це свідчить еволюція систем банківського нагляду,

3. Системи банківського нагляду впливають на ефективність банківської діяльності. Тому, аналіз наглядового механізму повинен спрямовуватися на оцінку ефективності систем ризик менеджменту банків. За даними такої оцінки фінансової стабільності доцільним є визначення режиму наглядових процедур щодо запобігання внутрішнім та зовнішнім кризам.

4. Досвід країн Центральної, Східної Європи та США в застосуванні стандартів банківського нагляду показує, що згідно з міжнародними принципами, ефективна система банківського нагляду повинна мати цілі, операційну незалежність, прозорість, надійність, ресурсну базу. це питання є дуже актуальним для банківської системи України.

5. Згідно з нормативною базою, банківський нагляд в системі Національного банку України має достатній рівень незалежності, але під час фінансової кризи на мою думку окреслилися проблемні питання щодо її функціональної та інституційної складової.

6. На підставі аналізу світового досвіду слід визнати, що еволюція систем банківського нагляду показує, що особливості історичного та економічного розвитку країни впливають на побудову системи банківського нагляду,

7. Основною функцією банків в епоху сучасного банківського менеджмента є управління ризиками. Прийняття на себе ризиків за відповідну винагороду традиційно належить до банківського бізнесу. Тому, аналіз структури ризику, оцінка міри ризику, управління різноманітними ризиками є складовою сучасного банківського менеджменту.

8. За сучасними міжнародними підходами банки використовують так званий прудннційний нагляд, якій базується на політиці оцінки управління ризиками з боку менеджмента банку, а органи регулювання сприяють проведенню такої політики. Тому в межах теми дослідження актуальним є аналіз не тільки сучасної специфіки та сутності діяльності банків, а і процес поєднання з цією суттю систем нагляду та регулювання, а також процес втілення найефективніших принципів роботи цих систем з урахуванням світового досвіду.

9. Досвід країн, які запроваджували системи банківського нагляду, говорить про корисність такого досвіду для банківської системи України. Тому важливими є результати стосовно дослідження такого досвіду,

10. Розвиток наглядових процедур пов'язаний не із збільшенням повноважень регулятора, а з пошуком нових і підвищенням ефективності діючих інструментів оцінки фінансової стабільності банків, достатності капіталу для покриття ризиків та якості систем управління ризиками,

11. Рекомендації стосовно імплементації досвіду банківського нагляду повинні сприяти розвитку банківського бізнесу, а не навпаки.

Література

1. Базельський комітет банківського нагляду, Міжнародна конвергенція виміру капіталу та стандартів капіталу (Базель 2) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. bis.org.

2. Боди Зви. Принципы инвестиций/ Боди Зви, Кейн А., Маркус А.; пер. с англ. - 4-е изд. - Москва: Издат. дом”Вильямс”, 2002. - 984с.

3. Васюренко О.В. Банківський менеджмент/Васюренко О.В. - Київ: Видавничий центр “Академія”, 2001. - 313с.

4. Вітлінський В.В. Економічний ризик та методи його вимірювання/Вітлінський В.В., Наконечний С.І., Шарапов О. Д.: підруч. - Київ: КНЕу2000. - 354с.

5. Кредитний ризик комерційного банку: [навчальний посібник] /Вітлінський В.В., Пернарівський О.В., Наконечний Я.С., Великоіваненко Г.І. - К.: Т-во “Знання”, 2000. - 251с.

6. Колби Р. Энциклопедия технических индикаторов рынка/Колби Р., Мейерс Т.; пер. с англ. - Москва: Издательский дом “Альппина”, 1998, 350с.

7. Лукасевич И.Я. Анализ финансовых операций. Методы, модели, техника вычислений / Лукасевич И.Я. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998. - 400с.

8. Максимо В. Энг. Мировые финансы/Максимо В. Энг, Фрэнсис А. Лис, Лоуренс Дж. Мауер; пер. с англ. Т.А. Войцеховская. - Москва: Издательско-консалтинговая компания “Дека”, 1998. - 734с.

9. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства [Електроний ресурс]: затверджена постановою Правління НБУ від 28.08.2001 №369. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

10. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків [Електроний ресурс]: затверджене постановою Правління НБУ від 06.07.2000 №279. - Режим доступу: http://zakon4. rada/gov.ua/z0474-00.

11. Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків [Електроний ресурс]: затверджене постановою Правління НБУ від 25.01.2012. №23. - Ре - жим доступу: http://zakon4. rada/gov.ua/z0231-1301301.

12. Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості [Електроний ресурс]: затверджене постановою Правління НБУ від 13.12.2002 №505. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

13. Положення про порядок формування резерву від операцій банків України з цінними паперами [Електроний ресурс]: затверджене постановою Правління НБУ від 02.02.2007 №31. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

14. Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок [Електроний ресурс]: затверджене постановою Правління НБУ від 17.06.2001№276. - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

15. Про банки і банківську діяльність [Електроний ресурс]: Закон України ві 07.12.2000 №2121-Ш. - Режим доступу: http // zakon/rada.gov.ua/laws/show/2121-14

16. Про Національний банк України [Електроний ресурс]: Закон України від 20.05.99№6779 - 14. - Режим доступу: http // zakon/rada.gov.ua/laws/show/679-14.

17. Четыркин Е.М. Финансовая математика/Четыркин Е.М. - М.: Дело, 2002. - 400с. \

Размещено на Allbest.ru