Аналіз кредитоспроможності позичальників–юридичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб

Аналіз кредитоспроможності позичальника - юридичної особи здійснюється з урахуванням поточного стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості кожного разу під час укладання договору про здійснення кредитної операції, а надалі - не рідше ніж один раз на три місяці.

При здійсненні аналізу кредитоспроможності юридичних осіб банківські установи повинні керуватися Положенням НБУ "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженим постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.2000 р. Крім того, кредитний працівник банку, як правило, використовує комплексну методику оцінювання платоспроможності і кредитоспроможності позичальника, яка включає систему кількісних показників ступеня кредитного ризику банку (використовуючи розрахунки фінансових показників), статистичні та експертні методи оцінювання кредитного ризику, а також логіко-імовірнісне моделювання схеми реалізації кредитної операції та кредитних зв'язків з позичальником.

Серед усього комплексу заходів аналізу кредитоспроможності позичальника-юридичної особи, які об'єднані в єдину систему, можна виділити окремі складові (рис. 7.3).

Рис. 7.3. Комплекс заходів для аналізу кредитоспроможності позичальника-юридичної особи

Банк під час здійснення оцінювання фінансового стану позичальника зобов'язаний ураховувати основні показники, які установлені нормативно-правовими актами України. Зокрема, до основних економічних показників діяльності клієнта, які мають обов'язково враховуватися банком при здійсненні оцінювання фінансового стану позичальника - юридичної особи, належать: кредитоспроможність позичальник фінансовий

- платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

- фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

- обсяг реалізації;

- обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);

- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

- собівартість продукції (у динаміці);

- прибутки та збитки (у динаміці);

- рентабельність (у динаміці);

- кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Банк під час оцінювання фінансового стану позичальника мас право самостійно встановлювати додаткові (суб'єктивні) показники, які мають враховувати особливості видів економічної діяльності позичальників-юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оцінювання фінансово-економічного стану позичальника-юридичної особи здійснюється кредитним експертом банківської установи на основі комплексу показників, які найбільш повно, з точки зору конкретного банку, відбивають фінансовий стан клієнта. Для отримання достовірнішої інформації про позичальника кредитний працівник повинен здійснювати аналіз фінансового стану за останній звітний період та за попередній звітний період, які мають бути аналогічні за тривалістю (рік, три квартали, півріччя чи квартал). Тривалість періоду для здійснення оцінювання кредитоспроможності може визначатися кредитним працівником банку самостійно залежно від характеру кредитної операції та взаємозв'язків банку та контрагента.

Комплекс коефіцієнтів для визначення кредитоспроможності позичальника - юридичної особи може включати такі групи показників:

1. Абсолютні показники:

а) власний капітал позичальника;

б) активи позичальника.

2. Показники фінансової стійкості, які відображають рівень використання власних і залучених коштів у формуванні ресурсів підприємства, з'ясовуючи його залежність від тих чи інших джерел коштів, а відповідно і спроможність погашати заборгованість.

Фінансова стійкість позичальника визначається за такими показниками:

а) коефіцієнт незалежності (КН), що характеризує ступінь фінансового ризику:

де Зк- залучені кошти (довгострокові та поточні зобов'язання), Вк - власний капітал;

б) коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

де Вк - власний капітал підприємства, А" - необоротні активи.

3. Показники платоспроможності, які дають змогу оцінити кредитоспроможність підприємства залежно від структури його активів, величина яких співвідноситься з зобов'язаннями підприємства, вказуючи на ліквідність його балансу.

Платоспроможність позичальника визначається за такими показниками:

а) коефіцієнт миттєвої ліквідності (КЛ 1), що характеризує, як швидко короткострокові зобов'язання можуть бути погашені високоліквідними активами:

де А" - високоліквідні активи, до яких належать грошові кошти, їхні еквіваленти та поточні фінансові інвестиції,

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків із кредиторами;

б) коефіцієнт поточної ліквідності (КЛ 2), що характеризує можливість погашення короткострокових зобов'язань у встановлені строки:

де Ал - ліквідні активи, що складаються з високоліквідних активів, дебіторської заборгованості, векселів одержаних;

3" - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

Коефіцієнт поточної ліквідності зазначає, наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути погашені за рахунок коштів на поточному рахунку, на інших рахунках в установах банків, за рахунок коштів у короткострокових цінних паперах, тобто яку частку короткострокових зобов'язань можна сплатити за рахунок готівки та інших коштів у розрахунках;

в) коефіцієнт загальної ліквідності (КП), що характеризує, наскільки обсяг короткострокових зобов'язань і розрахунків можна погасити за рахунок усіх ліквідних активів:

де А 0 - оборотні активи;

Зп - поточні (короткострокові) зобов'язання, що складаються з короткострокових кредитів і розрахунків з кредиторами.

4. Показники рентабельності:

а) рентабельність активів зазначає, який прибуток одержить підприємство з кожної гривні, вкладеної в майно:

де Пч - чистий прибуток; А - активи;

б) рентабельність продажів відображає, скільки прибутку одержить підприємство на кожну гривню реалізованої продукції:

де Пч - чистий прибуток;

Ор - обсяг реалізації продукції (без ПДВ). 5. Показники ділової активності: а) оборотність запасів (у днях):

де 03 - оборотність запасів;

ЗПсср - середні залишки запасів у періоді;

Вцир- витрати на виробництво продукції за період;

п - кількість днів у періоді;

б) коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (разів):

де КОда - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості; Вр - виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); ДЗсер.- середня дебіторська заборгованість;

в) оборотність дебіторської заборгованості (у днях):

де Од, - оборотність дебіторської заборгованості;

ДЗсер,- середня дебіторська заборгованість за період;

Вр- виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за період;

п - кількість днів у періоді;

г) частка (%) дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги в оборотних активах:

де Чда - частка дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (%);

ДЗ - обсяг дебіторської заборгованості; Ло - оборотні активи;

д) коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги (рази):

де КОкз - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості; Вр- виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); КЗсср- середня кредиторська заборгованість; е) оборотність кредиторської заборгованості (у днях):

де 0Ю - оборотність кредиторської заборгованості;

КЗсср- середня кредиторська заборгованість у періоді;

Вр - виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за період;

п - кількість днів у періоді;

ж) співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей за товари, роботи і послуги:

ДС Кспів.- коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості за товари, роботи і послуги;

ДЗ - обсяг дебіторської заборгованості;

КЗ - обсяг кредиторської заборгованості.

6. Показники грошового потоку:

а) співвідношення чистих надходжень коштів на всі рахунки позичальника (у тому числі відкриті в інших банках) до суми основного боргу за кредитною операцією та процентами за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди (для короткострокових кредитів) та для суб'єктів господарської діяльності, що отримали кредит в іноземній валюті, з урахуванням зміни валютного курсу:

де Нсм - середньомісячні надходження на рахунки позичальника протягом трьох останніх місяців (за винятком кредитних коштів);

Ск - сума кредиту і проценти за ним (за кредитами в іноземній валюті ця сума приймається до розрахунку з урахуванням зміни валютного курсу);

п - кількість місяців дії кредитної угоди;

Зм - щомісячні умовно-постійні зобов'язання позичальника (адміністративно-господарські витрати тощо);

З, - податкові платежі та сума інших зобов'язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунка позичальника, крім сум зобов'язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди (за даними останнього балансу).

Для суб'єктів господарської діяльності, діяльність яких пов'язана з сезонним характером виробництва, середньомісячна сума надходжень визначається за 12 місяців. Нормативні акти НБУ передбачають, що оптимальне теоретичне значення показника К мас становити не менше ніж 1,5.

б) співвідношення надходжень грошових коштів від реалізації товарів (робіт, послуг) до обсягів реалізації:

де Нк - середньомісячні надходження грошових коштів (у гривневому еквіваленті) від реалізації контрагентом товарів (робіт, послуг) на всі поточні рахунки контрагента в банківських установах (бажано - за не менш ніж шість останніх повних календарних місяців);

Ор - сума обсягів реалізації товарів (робіт, послуг), інших операційних доходів, доходів від участі в капіталі, інших фінансових доходів та інших доходів контрагента в грошовому виразі, приведених до середньомісячного значення.

Цей показник вказує на успішність реалізаційної політики контрагента та рівень платіжної дисципліни його контрагентів - покупців його товарів (робіт, послуг).

в) стабільність надходжень грошових коштів на рахунки зазначає середньомісячну кількість випадків (разів на місяць), коли відбуваються надходження грошових коштів (у гривневому еквіваленті) від реалізації контрагентом товарів (робіт, послуг) на всі поточні рахунки контрагента в банківських установах.

При дослідженні грошових потоків позичальника банківські установи можуть будувати схеми руху кредитних коштів між позичальником та його партнерами із зазначенням банків, через які проходитимуть кошти (рис. 7.4).

Концентрація коштів на рахунках партнерів позичальника в банку-кредиторі дасть змогу виключити ризик нестабільності інших банків, що заді я ні в розрахунках. При цьому банківські установи при наданні кредиту можуть вимагати від позичальника відкриття поточних рахунків в установі банку, яка надає кредит. Зазначені рахунки мають бути задіяні для проходження через них основних грошових потоків клієнта та перерахування кредитних коштів (за товари і послуги) переважно клієнтами, які обслуговуються в установі даного банку (тобто відкриття поточних рахунків його партнерів по бізнесу).

Не можна залишати поза увагою грошові потоки між позичальником та його дочірніми і посередницькими структурами. З метою не допустити відволікання кредитних коштів працівник обслуговуючої позичальника установи банку повинен постійно контролювати їхні грошові взаємозв'язки.

7. Інші показники загального характеру (досвід роботи позичальника за основним видом діяльності (у роках); відомості про суб'єкта господарської діяльності, популярність його торгових марок тощо).

Банківська установа може також самостійно встановлювати певні вимоги до позичальників залежно від галузевої приналежності клієнта. Зокрема, з огляду на ринкову кон'юнктуру найжорсткішими можуть бути вимоги до показників клієнтів, що здійснюють діяльність у сфері торгівлі, послуг, виробництві, зв'язку, комунікацій і транспорту. Менш критичні вимоги висуватимуться до значень показників позичальників, що діють у галузі машинобудування, сільського господарства, лісництва та в паливно-енергетичній галузі. Найм'якіші вимоги банки можуть застосовувати до значень показників клієнтів, що працюють у галузі будівництва.

* Слід вказати партнерів та реквізити договорів

Рис. 7.4. Схема руху грошових потоків при кредитуванні підприємства (на виробничу діяльність)

Отримані в результаті проведених розрахунків показники обробляються за допомогою прийнятої в банку бальної шкали (табл. 7.1). При цьому значення кожного коефіцієнта відповідає певній кількості балів. Крім того, присвоєний значенню кожного показника бал зважується на відповідний коефіцієнт ваги.

Підсумкова рейтингова оцінка фінансового стану позичальника розраховується як сума добутків кожного значення показника (балу) на відповідний коефіцієнт ваги. Відповідно до встановленої в банку шкали отриманий результат дозволяє зарахувати клієнта до певного класу за рейтингом надійності, що відповідає інтервалу значень, в який потрапляє підсумкова рейтингова оцінка.

Таблиця 7.1. Аналіз кредитоспроможності позичальника - юридичної особи

Отож, за результатами оцінки фінансового стану позичальника банк визначає клас позичальника на підставі загальної суми балів за основними та додатковими (суб'єктивними) показниками. При цьому питома вага суми балів за встановленими банком додатковими (суб'єктивними) показниками не може перевищувати 30% від визначеної банком загальної суми балів за результатами оцінки фінансового стану позичальника.

До таких додаткових (суб'єктивних) показників діяльності позичальника можна віднести якісні характеристики як керівництва підприємства, так і середовища, в якому функціонує підприємство-позичальник. При цьому за якісного оцінювання кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб доцільно враховувати такі два напрями:

1)оцінювання стану менеджменту на підприємстві;

2) оцінювання ринкового середовища.

Зокрема, оцінювання стану менеджменту включає в себе:

- рівень менеджменту, який характеризується професійним досвідом менеджерів підприємства, зв'язками у ділових колах, освітою, технічними знаннями, частотою зміни керівництва підприємства тощо;

- ефективність системи управління позичальника;

- професіоналізм керівництва та його ділову репутацію;

- ступінь довіри до клієнта, яка досліджується банком шляхом виявлення відкритості, чесності позичальника, готовності надати фактичну й вірогідну інформацію, аналізу форми власності підприємства, установчих документів, статуту, складу засновників, повноважень керівників, діяльності дочірніх структур, наявності судових розглядів тощо;

- кредитну історію позичальника, яка дає можливість отримати інформацію щодо попередніх взаємозв'язків клієнта з банком та історію погашення кредитної заборгованості в минулому.

Оцінювання ринкового середовища позичальника включає:

- місцезнаходження підприємства, що дає можливість банку з'ясувати його доступність до покупців, віддаленість від постачальників;

- вид діяльності підприємства, його належність до виробництва, гуртової і роздрібної торгівлі тощо;

- макроекономічну ситуацію у країні та стан розвитку галузі позичальника;

- ринкову позицію позичальника та його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;

- наявність державних замовлень і державної підтримки позичальника;

- привабливість продукту (ціна, якість, асортимент, наявність цільової групи споживачів);

- фактори виробництва (аналіз стану основних фондів позичальника, наявності комунікацій, інформаційного забезпечення, кваліфікованості персоналу тощо).

Кредитний фахівець при аналізі якісних характеристик позичальника повинен оцінити здібності менеджера, зокрема, здатність і вміння керувати людьми (мотивація службовців, розуміння, довіра і повага), освіту і досвід вищого керівництва (навчання в навчальному закладі, основні навики ведення бізнесу тощо), підприємницький дух (підприємницькі здібності, цілеспрямованість, емоційну і фінансову відданість бізнесу), професійні навики (знання процесу виробництва, збуту, реклами, наявність здібностей у сфері досліджень і розвитку, налагоджені контакти з клієнтами, постачальниками). При цьому характер позичальника можуть визначати такі чинники: - чесність (проведені переговори з постачальниками, клієнтами, кредиторами дадуть більш реальну оцінку щодо кредитної історії та характеру позичальника);

- фінансовий консерватизм (великі особисті витрати, стиль життя, бажання повертати борги);

- повага до банку-кредитора (вчасне подання інформації, обговорення питань щодо бізнесу і майбутньої діяльності підприємства, інформування про проблеми, які виникають тощо).

При аналізі кредитоспроможності позичальника кредитний фахівець повинен розглядати також організаційну структуру і функції підрозділів підприємства, систему винагород і мотивації, оцінку і контроль обов'язків, підбір і навчання працівників підприємства. При цьому спеціаліст кредитного відділу повинен враховувати можливий ризик зміни керівництва підприємства-позичальника чи діяльності фірми, можливості розширення виробництва (вихід на ринок з новими продуктами, зміни обсягів продажів тощо).

У цьому разі якісні критерії оцінювання кредитоспроможності позичальника-юридичної особи, як правило, зараховуються до загального, визначеного банком аналізу кредитоспроможності позичальника поряд із основними та додатковими кількісними показниками. Для них також встановлюється шкала балів (залежно від варіанта відповіді), які при загальному підрахунку множаться на відповідний ваговий коефіцієнт.

Отже, при оцінюванні банком кредитоспроможності позичальників - юридичних осіб проводиться аналіз основних кількісних та якісних показників діяльності клієнта. При цьому банківські установи самостійно розробляють власні методики оцінювання кредитоспроможності позичальників, ураховуючи всі необхідні критерії, які зможуть якісніше охарактеризувати фінансовий стан та діяльність позичальника. Такі методики оцінювання кредитоспроможності позичальників затверджуються банками у відповідних внутрішніх положеннях.

Размещено на Allbest.ru