Размещено на http://www.allbest.ru/

Страхові послуги у майновому секторі домогосподарства

Страхові послуги щодо захисту майна

Найбільша частка у структурі страхового ринку України припадає на страхові послуги щодо захисту майна. Обсяги страхових премій за 9 місяців 2002 р. становили 2186,8 млн. грн. за той самий період 2003 р. - 5096,4 млн. грн. [4, с. 2]. У січні-вересні 2005 р. частка добровільного майнового страхування становила 47,9 % (крім страхування фінансових ризиків) вітчизняного страхового ринку [1, с. 44].

Але офіційні й реальні дані з цього виду страхування дещо відрізняються, що пояснюється тіньовим страхуванням фінансових ризиків. Саме на це страхування відводиться найбільше оптимізаційних податкових схем. Згідно з проведеними дослідженнями, офіційно у 2004 р. у структурі страхового ринку 85,5 % відводиться на майнове страхування, але за реальними даними частка майнового страхування становила 69,9 % вітчизняного страхового ринку [13, с. 84].

Значний інтерес до таких послуг проявляють вітчизняні підприємства, хоча до недавна основними клієнтами були підприємства з іноземними інвестиціями. Нині найактивнішою групою страхувальників - юридичних осіб є промислові, транспортні й торговельні підприємства. У кількісному співвідношенні фізичні особи переважають.

Поступово змінюється підхід до такого страхування, оскільки тривалий час на вітчизняному ринку переважав формальний підхід - страхувальники страхували майно за балансовою вартістю і детально не вивчали ризики. Зараз багато страхувальників згідні профінансувати незалежну експертизу для з'ясування реальної вартості їх майна.

Найбільшим попитом серед вітчизняних страхувальників при страхуванні нерухомості користується страхове покриття за класичним набором ризиків - вогневі ризики (пожежа, вибух, удар блискавки) та стихійне лихо (буря, повінь, землетрус). При страхуванні рухомого майна страхувальники додатково включають ризик затоплення, а також ризик, пов'язаний із протиправними діями третіх осіб (крадіжка зі зламом, пограбування, розбій).

До страхових послуг щодо захисту майна зараховують:

страхування наземного транспорту;

страхування майна;

страхування вантажів та багажу;

страхування кредитів;

страхування фінансових ризиків;

страхування залізничного транспорту;

страхування інвестицій;

страхування повітряного транспорту;

страхування водного транспорту;

страхування судових витрат;

інші види майнового страхування.

Страхування майна є наймасовішою страховою послугою. Розглянемо детальніше це питання.

У світовій практиці до майнового страхування зараховують будь-яке страхування, що не належить до страхування відповідальності та особистого страхування.

Класичними ризиками при страхуванні майна вважаються: вогневі ризики; ризики стихійних лих (із 110 можливих ризиків, що є у світовій практиці, в Україні використовується близько 20); ризик аварії водопровідних, опалювальних, каналізаційних, протипожежних систем; ризик протиправних дій третіх осіб - крадіжка, хуліганство, розбій тощо.

Страхова наука визначає такі основні принципи майнового страхування [9, с. 402]:

страхового інтересу - наявність фінансової зацікавленості у страхувальника;

добросовісності - зобов'язання страховика та страхувальника бути чесними один перед одним під час укладання та дії договору страхування;

-- відшкодування - страхувальник має можливість отримати лише компенсацію збитку внаслідок страхового випадку;

-- суброгації - право страхової компанії після виплати страхового відшкодування отримати компенсацію від винної особи. Це право поширюється на страховика лише на суму фактично виплаченого страхового відшкодування; ризик страховий компенсація

контрибуції - це право страхової компанії звернутися до інших страхових компаній, які також відповідальні перед страхувальником, з пропозицією визначити між собою витрати щодо відшкодування збитку;

безпосередньої причини - право страхової компанії виплачувати відшкодування збитку лише за страхові випадки, передбачені у договорі страхування.

Страхувальниками можуть бути юридичні й/або фізичні особи. Страховим випадком є збитки страхувальника, завдані йому у зв'язку з пошкодженням, руйнуванням, знищенням чи викраденням майна.

Розглянемо характерні ознаки страхування майна. По-перше, згідно з вітчизняним законодавством при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору. Страхове відшкодування здійснюється страховиком у межах страхової суми і не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Страхове відшкодування не може бути джерелом збагачення для страхувальника, воно має покривати його збиток. Якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна [6].

По-друге, у практиці страхування майна використовуються методи та системи страхування. Залежно від розподілу відповідальності за ризик між страхувальником і страховиком розрізняють такі методи: повне страхування, часткове страхування. Відмінності в системах страхування ґрунтуються на неоднаковому співвідношенні вартості майна та страхової суми, страхового відшкодування та збитку страхувальника. Збиток страхувальника - це його фактичний збиток, отриманий у результаті настання страхового випадку.

Повне страхування забезпечує повний страховий захист інтересів страхувальника. Для цього використовують дві системи страхування:

за дійсною вартістю майна;

за відновленою вартістю майна.

Найбільш поширеною є система страхування за дійсною вартістю майна. Вона визначається як фактична з урахуванням зносу на день підписання договору страхування. Відповідно до цієї системи страхове відшкодування дорівнює розміру збитку. Відбувається повне покриття збитків страхувальника.

При застосуванні системи страхування за відновленою вартістю майна також забезпечується повний страховий захист інтересів страхувальника, при цьому знос майна не враховується. Ця система передбачає, що відшкодування збитків за знищений об'єкт буде здійснено у розмірі, що дорівнює вартості нового аналогічного майна відповідного виду.

Часткове страхування обмежує відповідальність страховика, залишаючи частину ризику страхувальнику. До часткового страхування належать системи пропорційного страхування та непропорційного страхування. У пропорційному страхуванні страхове відшкодування SW так відноситься до збитку страхувальника Z, як страхова сума SS - до вартості застрахованого майна W. За допомогою процентних розрахунків: страхове відшкодування повинно складати стільки відсотків від суми страхового збитку, скільки страхова сума від майнової оцінки застрахованого майна. Тобто:

Тоді розмір страхового відшкодування обчислюватиметься як:

Принцип пропорційного страхування дуже важливий у промисловому страхуванні. Факт пропорційності вказується у договорі страхування, і у страховій науці називається застереженням "еверідж" [9, с. 404]. При укладенні договору страхування страховик має обов'язково звернути увагу страхувальника на принцип дії пропорційності.

Найбільш поширеними системами непропорційного страхування є система першого ризику, страхування з франшизою. Страхування за системою першого ризику ще називають системою страхування перших збитків. При настанні страхового випадку збиток відшкодовується лише в межах страхової суми, яка зазначена у договорі страхування. Якщо розмір збитку перевищує страхову суму, то витрати за його компенсації несе сам страхувальник (збиток понад страхову суму не відшкодовується). Недоліком цієї системи є те, що великі ризики, які можуть мати важкі наслідки для страхувальника, залишаються на його відповідальності.

Відмінності між пропорційною системою і першим ризиком виявляються, коли об'єкт страхування страхується не в повній вартості (тобто страхова сума не дорівнює вартості майна), а також при неповній загибелі (пошкодженні) майна.

Часто страхові компанії використовують страхування з франшизою. Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тобто це власна участь страхувальника у збитку. Умова щодо франшизи обов'язково включається у договір страхування. У світовій практиці спостерігається як активне використання франшизи в умовах договору страхування (навіть у тих видах страхування, де вона донедавна ще не застосовувалась), так і зростання середнього рівня франшизи. Чим більший розмір франшизи, тим меншим є розмір страхового тарифу (це співвідношення називають "ножиці тарифна ставка/франшиза").

У страховій практиці франшизу поділяють на умовну та безумовну. При умовній франшизі страховик звільняється від відповідальності за збиток, якщо його розмір не перевищує розміру франшизи, і відшкодовує збиток повністю, якщо його розмір перевищує розмір франшизи. При безумовній франшизі відповідальність страховика визначається розміром збитку за мінусом франшизи.

Франшиза може встановлюватися як у відсотках, так і в абсолютній величині (що трапляється набагато рідше). Якщо франшиза встановлена у відсотках, то необхідно чітко визначити базу, від якої вона має вираховуватися. Базою для розрахунку франшизи є як розмір страхової суми, так і розмір збитку. Більшість спеціалістів вважають, що розраховувати розмір франшизи необхідно на основі розміру страхової суми [5, с. 47--49]. У деяких видах страхування застосовується так звана тимчасова франшиза. Наприклад, при страхуванні від перерв у процесі виробництва може застосовуватися франшиза у розмірі 7 днів, яка означає, що збитки, понесені страхувальником у цей період (7 днів), страховиком не відшкодовуються.

По-третє, кожна страхова компанія при розрахунку страхового тарифу та страхової премії враховуватиме низку чинників. Зокрема: страхові ризики, строк страхування, страхову суму, розмір та види франшизи, розміри знижок, характер експлуатації майна, місцевість розташування майна, наявність пожежної та охоронної сигналізації тощо.

По-четверте, у майновому страхуванні існують чотири способи відшкодування збитку: грошовий; ремонт; заміна; відновлення. Найчастіше використовується грошова форма відшкодування.

По-п'яте, договір майнового страхування діє тільки на території, що обумовлена, при цьому територією страхування нерухомого майна є його фактичне місцезнаходження, а територією страхування рухомого майна є вказані у договорі страхування будівлі, склади, приміщення, в яких зберігається застраховане майно.

Таким чином, одним із способів захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб є страхові майнові послуги. У наступних темах зосередимо увагу на їх особливостях залежно від об'єкта страхування. Детальніше у цій темі розглянемо страхові послуги у майновому секторі домогосподарства.

Страхові послуги щодо захисту майна громадян і його ознаки

Страхові компанії пропонують громадянам послуги щодо захисту у разі знищення або пошкодження їх майна внаслідок непередбачуваних подій. До таких страхових послуг належать: страхування громадянами будівель, домашнього майна, тварин, транспортних засобів, страхування на випадок ремонту квартири тощо.

На рівень розвитку страхування майна громадян суттєво впливають обсяги та структура їхнього майна. Із збільшенням доходів громадян зростає й обсяг особистої власності, поліпшується її структура. Збільшення особистої власності у громадян, поява нових предметів домашнього вжитку - все це є основою для розвитку страхових послуг для майна громадян.

В Україні поза увагою державної політики залишається страховий захист майнових ризиків громадян. Поки що до пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку належить особисте страхування, довгострокове страхування життя, участь страховиків у системі недержавного пенсійного забезпечення та запровадження обов'язкового медичного страхування [12].

Згідно з вітчизняним законодавством послуги щодо страхування майна громадян надаються у добровільній формі відповідно до правил страхування, розроблених страховими компаніями.

Особливостями страхових послуг щодо захисту майна громадян є:

Переважно короткостроковий характер договорів страхування майна громадян: фізична особа може укладати договір страхування на строк до одного року чи на рік. Якщо договір укладається на строк більше року, то щорічно переглядаються розміри страхової оцінки та страхової суми.

Під час дії договору страхування страхувальник може укласти додатковий договір страхування майна на строк, що залишився до кінця дії основного договору.

Страхові платежі можна сплачувати як у готівковій чи безготівковій формах, одноразово за весь строк страхування чи в кілька строків.

Страхувальниками можуть бути громадяни України, які проживають на території України, - власники майна, а також ті, які тимчасово користуються або розпоряджаються майном на законних підставах. Страхуванню підлягає як рухоме, так і нерухоме майно.

У більшості випадків не приймається на страхування таке майно:

документи, грошові знаки, цінні папери, дорогоцінні метали;

рукописи, бухгалтерські та ділові книги;

технічні носії інформації;

майно, яке знаходиться у застрахованому приміщенні, але не належить страхувальнику;

будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи знаходяться у зоні, якій загрожують обвали, зсуви, повені або інші стихійні лиха.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника-громадянина, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Майно громадян може страхуватися:

за загальним договором страхування (крім виробів з дорогоцінних металів, антикваріату);

за окремими предметами домашнього майна чи за окремими групами предметів (меблі, побутова техніка тощо).

Для укладання договору страхування визначається страхова сума, що встановлюється за згодою сторін і не перевищує дійсної вартості майна, яка встановлюється на підставі документів, що підтверджують вартість майна, експертної оцінки чи заявленої страхувальником вартості майна, з урахуванням цін і тарифів, що існують на момент укладання договору страхування. Якщо розмір страхової суми є невеликим, то страхова компанія може застрахувати майно без огляду й оцінки. Страхова сума може встановлюватися за кожним окремим об'єктом або сукупністю об'єктів, зазначених у договорі страхування.

Документами, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків, є:

заява, що складається страхувальником;

перелік пошкодженого, знищеного або викраденого майна;

документи, видані відповідними органами, що підтверджують настання страхового випадку;

Збитки визначаються:

при загибелі (знищенні) майна - у розмірі дійсної вартості майна на дату укладання договору страхування з урахуванням зносу за час дії договору, але не більше страхової суми, за вирахуванням вартості наявних залишків, придатних для подальшого використання;

при ушкодженні майна - у розмірі витрат на його відновлення;

при викраденні майна - у розмірі дійсної вартості майна на момент укладення договору страхування з урахуванням зносу.

Майно вважається знищеним, якщо воно стало непридатним для використання за початковим призначенням, а ушкодженим - якщо якість предмета погіршилась, але можливе його відновлення за допомогою ремонту та подальша експлуатація.

Розмір збитків визначається страховиком або уповноваженою ним особою шляхом проведення експертизи і складання кошторису збитків. Кожна зі сторін має право на проведення незалежної експертизи. Така експертиза проводиться за рахунок сторони, яка її вимагає.

Якщо страхувальник (або вигодонабувач) одержали компенсацію збитку від третіх осіб, страховик виплачує лише різницю між сумою, що підлягає виплаті за умовами страхування, і сумою, отриманою від третіх осіб. Страхувальник зобов'язаний негайно повідомити страховика про одержання компенсації від винної особи.

Якщо на момент виплати страхового відшкодування страхувальник має заборгованість зі сплати страхової премії, то із суми страхового відшкодування страховик вираховує несплачену частину страхового платежу.

Після виплати страхового відшкодування, відповідальність страховика зменшується на суму виплаченого страхового відшкодування. Наступні виплати страхового відшкодування проводяться з урахуванням зменшення відповідальності страховика. Якщо страхове відшкодування виплачене у розмірі повної страхової суми, то дія договору страхування припиняється з дня складання страхового акта.

Детальніше розглянемо основні умови страхування будівель і домашнього майна громадян.

Страхові послуги щодо захисту будівель фізичних осіб

За умовами договору страхування будівель страхувальниками можуть бути фізичні особи, власники будівель або повнолітні члени їх родин, а також фізичні особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються будівлями на законних підставах (придбані у кредит, отримані за договором оренди, лізингу або ті, що знаходяться у заставі). Якщо укладається договір страхування будівель, то рухоме майно не підлягає страхуванню.

Страхувальник може застрахувати:

усі будівлі, які розташовані на його земельній ділянці;

окремі будівлі (лише житловий будинок або гараж);

окремі конструктивні елементи (тільки вікна, двері або дах);

будівлі, побудову яких не закінчено.

Страхуються: житлові, садові й дачні будинки, додатково господарські та зовнішні будівлі, зведені на постійному місці, тощо.

Договір страхування будівель укладається на підставі усної або письмової заяви страхувальника у більшості випадків строком на 1 рік. Також може укладатися договір на кілька місяців чи на більший строк.

При укладенні договору страхування будівель насамперед:

-- з'ясовують факт належності будівель особі, з якою укладається договір;

вивчають, які природні катаклізми (обвал, повені, інші стихійні лиха) можуть відбутися на території, де знаходиться будівля чи оголошено про їх загрозу;

оглядають будівлі у присутності страхувальника;

здійснюють страхову оцінку будівель для визначення розміру страхової суми.

За домовленістю страхувальника зі страховиком страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається на страхування, і не може перевищувати дійсної вартості будівлі (страхової оцінки).

У страховій практиці застосовують такі варіанти визначення страхової оцінки будівель [14, с. 359]:

страховою оцінкою може бути дійсна вартість будівель на день укладення або поновлення договору;

страховою оцінкою є відповідна ринкова ціна в цьому регіоні.

Страхові платежі визначаються з урахуванням розміру страхової суми, строку страхування, ступеня ризику та інших чинників з одночасним використанням граничних розмірів тарифних ставок: на будівлі в сільській місцевості - від 0,2 до 0,45 % страхової суми; на будівлі в міській місцевості - від 0,18 до 0,4 % страхової суми, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри страхових тарифів з добровільного страхування майна громадян" № 1122 від 17 вересня 1996 р. [11].

За договором страхування будівель може бути передбачена повна або часткова відповідальність страхової компанії. Повна відповідальність охоплює всі страхові випадки, тобто пожежі, стихійні лиха, незаконні дії третіх осіб, аварії; часткова - може обмежуватися лише кількома або конкретним ризиком.

Договір страхування будівель набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено цим договором. Такий порядок набуття чинності стосується й додаткових договорів, укладених у зв'язку із збільшенням страхової суми (наприклад, у зв'язку з прибудовою). Додатковий договір укладається на строк, що залишився до кінця чинності основного договору. При цьому загальна страхова сума за основним та додатковим договорами не повинна перевищувати дійсної вартості будівель.

У разі укладання договору на новий строк до закінчення дії попереднього договору він набирає чинності з наступного дня після закінчення дії попереднього договору.

Якщо страхувальник не сплатив чергової частини страхового платежу, дія договору страхування будівель припиняється. Але дія такого договору може бути поновлена, якщо протягом певного строку страхувальник звернувся із заявою про поновлення договору, страховик оглянув будівлі та за цей час не сталося страхового випадку.

Якщо шкода завдана будівлі до початку дії договору страхування, то договір вважається таким, що не відбувся, а одержані страхові платежі повертаються страхувальнику.

У разі зміни страхувальником будівель укладається новий договір. Страхова премія розраховується вже на підставі характеристики нових будівель з урахуванням невикористаної частки платежу за попереднім договором.

Щоб заохотити страхувальників до подальшої співпраці, страхові компанії надають різні пільги постійним страхувальникам-клієнтам;

1. Пільговий строк для укладення нового договору. У цей строк укладається договір, який набирає чинності з дня закінчення дії попереднього договору незалежно від дня сплати страхових платежів. Якщо в такий пільговий строк станеться страховий випадок, то страхове відшкодування виплачується згідно з умовами, встановленими попереднім договором. Наприклад, страхувальнику, який протягом трьох років (кожна страхова компанія встановлює свій строк) поспіль укладав договори страхування будівель, надається пільговий строк (наприклад, місяць), протягом якого страховик несе відповідальність за будівлі страхувальника на умовах останнього договору. Якщо у цьому місяці станеться страховий випадок, а договір страхування не поновлено, то страхове відшкодування виплачується, виходячи із страхової суми, встановленої останнім договором. Із суми страхового відшкодування утримуються страхові платежі для укладання договору на наступний строк. При цьому новий договір укладається на підставі письмової заяви страхувальника на страхову суму не нижчу, ніж за останнім договором. Новий договір набирає чинності з моменту закінчення попереднього договору.

2. Знижки в певному розмірі від страхової премії для страхувальників, які не отримували страхового відшкодування. Наприклад, для страхувальників, які укладали договори страхування будівель три роки поспіль і за цей період не отримували страхового відшкодування, починаючи з четвертого, страховий тариф зменшується на певний відсоток.

Усі страхові компанії залишають за собою право в будь-який момент оглянути майно. Якщо страхова компанія вважатиме умови зберігання майна незадовільними, вона вправі розірвати договір страхування. Наприклад, якщо представник страхової компанії виявить, що застрахована квартира здається в оренду, про що в заяві на страхування не повідомлялося, він може розірвати договір страхування.

При настанні страхового випадку страховик діє таким чином:

приймає та реєструє заяву страхувальника про знищення або пошкодження будівель;

складає страховий акт;

при потребі робить запит до компетентних органів або самостійно з'ясовує причини та обставини страхового випадку;

обчислює суму збитку та страхового відшкодування;

виплачує страхувальнику страхове відшкодування;

на суму виплаченого страхового відшкодування пред'являє винній особі (якщо така є) регресний позов.

На кожен страховий випадок, унаслідок якого було знищено або пошкоджено будівлі, страховик складає акт певної форми. Страховий акт складається на місці страхового випадку, у результаті ретельного огляду пошкодженої чи знищеної будівлі, де наводяться відомості про розмір знищених або пошкоджених будівель, перераховуються роботи з рятування будівель, визначається наявність залишків знищеної або пошкодженої будівлі, придатних для подальшого використання. Зазначені дані у страховому акті є основою для розрахунку суми збитку.

При здійсненні оцінки рівня знищення або пошкодження будівлі розрізняють тотальний та частковий збиток. Тотальним збитком (знищення будівлі) вважається такий збиток, коли вартість відновлювальних робіт з урахуванням вартості залишків та витрат, понесених страхувальником з метою запобігання збиткам (або їх зменшення), перевищує дійсну вартість будівлі.

Тоді розмір тотального збитку визначається:

при повному знищенні будівлі без залишків будівельних матеріалів, придатних для будівництва, - сума вартості будівлі з урахуванням суми зносу та витрат з рятування будівлі;

якщо будівлю знищено, але є залишки будівельних матеріалів, придатних для будівництва, - розмір збитку визначається як різниця між сумою вартості будівлі (з урахуванням суми зносу) та витрат з її рятування і сумою вартості залишків матеріалів (із сумою зносу) з урахуванням їх знецінення внаслідок страхового випадку.

При частковому збитку (пошкодження будівель) основою для визначення втрат є вартість відновлення (ремонту) будівлі з урахуванням суми зносу та вартість залишків від пошкоджених (знищених) конструктивних елементів. Вартістю відновлення будівлі є витрати, необхідні для того, щоб привести будівлю до стану, коли вона буде придатною для експлуатації, аналогічного тому, в якому будівля перебувала до настання страхового випадку.

Розмір суми збитку є вихідним показником для розрахунку суми страхового відшкодування. У більшості випадків будівлі страхують за пропорційною системою. Тому розмір страхового відшкодування визначатиметься як:

Страхове відшкодування виплачується страхувальнику протягом обумовленого договором строку після одержання всіх необхідних документів. У разі смерті страхувальника страхове відшкодування виплачується його спадкоємцям або одному із членів сім'ї за письмовою згодою всіх інших членів сім'ї.

У разі виплати страхового відшкодування в повній страховій сумі дія договору припиняється, а якщо виплачено лише частину страхової суми - дія договору продовжується до кінця строку, у розмірі різниці між страховою сумою та сумою виплаченого страхового відшкодування.

Отже, знищення або пошкодження будь-якої будівлі завдає її власнику збитків, які у разі їх виникнення можна компенсувати, звернувшись у страхову компанію та уклавши відповідний договір страхування.

Страхові послуги щодо захисту домашнього майна громадян

Домашнє майно (меблі, побутова техніка, килимові вироби, одяг, книги, предмети домашнього вжитку) громадян також можна страхувати. Воно має належати за правом приватної власності страхувальнику та членам його родини. Якщо домашнє майно перебуває в аварійних або дуже старих будівлях, то страхова компанія не приймає його на страхування. Дія договору страхування домашнього майна є обмеженою у просторі місцем страхування. Тобто охоплене страховим захистом домашнє майно підлягає страхуванню лише за визначеною в договорі страхування адресою - за місцем проживання страхувальника або розташуванням будинку.

Якщо майно переміщується за іншою адресою, то дія договору страхування припиняється. Проте в певних випадках, обумовлених договором, можливе вільне переміщення майна з місця страхування.

На страхування може прийматися все домашнє майно або окремі групи предметів (наприклад, меблі, теле-, відеоапаратура), або окремі предмети (лише телевізор). Особливо цінне майно (вироби з дорогоцінних металів, унікальні та антикварні речі тощо) у більшості випадків страхується за спеціальним договором.

Найчастіше страховими випадками за цим договором страхування вважаються:

стихійне лихо;

пожежа, вибух, аварія опалювальної системи, водопровідної або каналізаційної мережі, проникнення води із сусіднього приміщення, викид газу, раптове зруйнування основних конструкцій житлових або підсобних приміщень;

викрадення або незаконні дії третіх осіб.

Залежно від конкретних потреб у страховому захисті страхувальник може застрахувати домашнє майно одразу від усіх або кількох зазначених ризиків.

За бажанням страхувальника домашнє майно може бути застраховане на повну дійсну (первісну) вартість або на певну частку від цієї вартості. Якщо на страхування приймаються окремі групи майна або окремі предмети, то страхову суму розраховують на основі вартості кожної групи майна або предмета окремо.

Колекції картин, унікальні та антикварні речі приймаються на страхування у розмірі їх повної вартості згідно з експертною оцінкою відповідних компетентних органів.

Строк дії договору страхування становить здебільшого 1 рік, але можуть бути встановлені й інші строки страхування. Розмір страхового тарифу та страхової суми залежить від обсягу відповідальності страховика, виду домашнього майна, типу будівлі, в якій знаходиться майно, умов додержання безпеки житла та інших чинників (наприклад, охоронної сигналізації).

У практиці досить часто страхування домашнього майна здійснюється за системою першого ризику - тобто страхове відшкодування виплачується за знищене (викрадене або пошкоджене) майно в розмірі суми збитку, що не перевищує страхову суму.

При настанні страхового випадку страхувальник повинен:

вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку;

у разі викрадення майна, знищення або пошкодження його внаслідок навмисних неправомірних дій третіх осіб повідомити відповідні органи;

повідомити страховика про настання страхового випадку та подати перелік знищеного, пошкодженого або викраденого домашнього майна;

зберегти пошкоджені предмети майна або наявні залишки від них та представити їх при складанні страхового акта.

За умовами договору страхування домашнього майна:

розмір збитку визначається окремо за кожним предметом домашнього майна;

розмір збитку визначається окремо за кожним ризиком знищення або пошкодження домашнього майна. Знищеним домашнє майно вважається тоді, коли воно стало цілком непридатним для використання за початковим призначенням. Пошкодженим вважається тоді, коли якість предмета погіршилася, але при цьому можливе його відновлення за допомогою ремонту та подальша експлуатація за призначенням.

Збиток при страхуванні домашнього майна визначається:

у разі знищення майна - у розмірі дійсної (первісної) вартості застрахованого майна з урахуванням залишків (якщо такі є);

у разі пошкодження майна - різниця між дійсною вартістю та вартістю з урахуванням знецінення. Якщо майно підлягає ремонту, сума збитку визначатиметься вартістю ремонту;

у разі викрадення - це дійсна або первісна вартість майна.

При викраденні домашнього майна, взятого під охорону органами внутрішніх справ за допомогою засобів сигналізації, від суми страхового відшкодування віднімають суму, яку страхувальник отримав від органів внутрішніх справ. Також від суми, виплаченої органами внутрішніх справ, вираховується вартість викрадених предметів, що не були застраховані.

Страхова компанія виплачує страхове відшкодування на підставі отриманої заяви страхувальника про страховий випадок, переліку знищених, викрадених або пошкоджених предметів домашнього майна, акта про знищення (пошкодження) майна, довідки компетентних органів, яка підтверджує факт та обставини страхового випадку (якщо така є).

Страхова компанія зменшить розмір страхового відшкодування або взагалі відмовить у його виплаті, якщо страхувальник вніс до переліку знищеного (пошкодженого, викраденого) майна предмети, які фактично не були знищені (пошкоджені або викрадені).

Якщо збиток повністю компенсовано особою, відповідальною за заподіяний збиток, то страхувальник втрачає право на отримання від страхової компанії відшкодування. Якщо збиток не відшкодований винною особою, страховик виплачує страхувальнику відшкодування, а винній особі на суму виплаченого відшкодування подається регресний позов.

Таким чином, громадянин може забезпечити страховим захистом не лише будівлі, але й домашнє майно, що йому належить.

Короткі підсумки

До страхових послуг щодо захисту майна належать: страхування наземного транспорту; страхування майна; страхування вантажів та багажу; страхування кредитів; страхування фінансових ризиків; страхування залізничного транспорту; страхування інвестицій; страхування повітряного транспорту; страхування водного транспорту; страхування судових витрат. Основними принципами майнового страхування є такі принципи: страхового інтересу, добросовісності, відшкодування, суброгації, контрибуції, безпосередньої причини.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється у межах вартості майна за цінами, що діють на момент укладання договору, а страхове відшкодування виплачується страховиком у межах страхової суми і не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Залежно від розподілу відповідальності за ризик між страхувальником і страховиком розрізняють повне страхування та часткове страхування.

Повне страхування забезпечує повний страховий захист інтересів страхувальника. Для цього використовують дві системи страхування: за дійсною вартістю майна та відновленою вартістю майна. Часткове страхування обмежує відповідальність страховика, залишаючи частину ризику страхувальнику. До часткового страхування належать пропорційне страхування та непропорційне страхування. У пропорційному страхуванні страхове відшкодування так відноситься до збитку страхувальника, як страхова сума - до вартості застрахованого майна. Поширеними системами непропорційного страхування є система першого ризику, страхування з франшизою.

Особливостями страхових послуг щодо захисту майна громадян е: короткостроковий характер договорів страхування майна громадян; під час дії договору страхування страхувальник може укласти додатковий договір страхування майна на строк, що залишився до кінця дії основного договору; страхові платежі можна сплачувати у готівковій чи безготівковій формах, одноразово за весь строк страхування чи в кілька строків. Страхувальниками можуть бути власники майна, а також особи, які тимчасово користуються або розпоряджаються майном на законних підставах. Страхуванню підлягає як рухоме, так і нерухоме майно.

За умовами договору страхування будівель страхувальник може застрахувати: всі будівлі, які розташовані на його земельній ділянці; окремі будівлі; окремі конструктивні елементи; будівлі, зведення яких не закінчено. За домовленістю страхувальника зі страховиком страхова сума визначається окремо для кожної будівлі, що приймається на страхування, і не може перевищувати її дійсної вартості на день укладення чи поновлення договору або відповідної ринкової ціни в цьому регіоні.

При здійсненні оцінки ступеня знищення або пошкодження будівлі розрізняють тотальний та частковий збиток. Розмір тотального збитку визначається: при повному знищенні будівлі без залишків будівельних матеріалів, придатних для будівництва, як сума вартості будівлі з урахуванням суми зносу та витрат з рятування будівлі; якщо при знищенні будівлі є залишки будівельних матеріалів, придатних для будівництва, - як різниця між сумою вартості будівлі (з урахуванням суми зносу) та витрат з ЇЇ рятування і сумою вартості залишків матеріалів (із сумою зносу) з урахуванням їх знецінення внаслідок страхового випадку. При частковому збитку основою для визначення втрат є вартість відновлення (ремонту) будівлі з урахуванням суми зносу та вартість залишків від пошкоджених (знищених) конструктивних елементів.

Дія договору страхування домашнього майна є обмеженою у просторі місцем страхування. На страхування може прийматися все домашнє майно або окремі групи предметів, або окремі предмети. Особливо цінне майно страхується за спеціальним договором. Залежно від конкретних потреб у страховому захисті страхувальник може застрахувати домашнє майно одразу від усіх або кількох ризиків: стихійного лиха, пожежі, вибуху, аварій, викрадення або незаконних дій третіх осіб. Домашнє майно може бути застраховане на повну дійсну вартість або на певну частку від цієї вартості. Якщо на страхування приймаються окремі групи майна або окремі предмети, то страхову суму розраховують на основі вартості кожної групи майна або предмета окремо.

Основні поняття і терміни: страхові послуги щодо захисту майна, страхування будівель, страхування домашнього майна, страхова оцінка, система страхування за дійсною вартістю, система страхування за відновленою вартістю, пропорційне страхування, страхування за системою першого ризику, страхування з франшизою, тотальний збиток, частковий збиток.

Тести

1. За договором страхування будівель страхова оцінка

має дорівнювати:

а) будь-якій вартості;

б) первісній собівартості;

в) дійсній вартості;

г) собівартості.

2. У разі страхування будівель збиток визнається тотальним:

а) коли вартість відновлювальних робіт з урахуванням вартості залишків та витрат, понесених страхувальником з метою запобігання збитку, перевищує дійсну вартість будівлі;

б) коли вартість відновлювальних робіт з урахуванням

вартості залишків перевищує первісну вартість будівлі;

в) коли вартість відновлювальних робіт з урахуванням вартості залишків не перевищує ринкової вартості будівель;

г) коли страхова сума є більшою за дійсну вартість будівлі,

3. Майнове страхування є:

а) ризиковим видом страхування;

б) накопичувальним видом страхування;

в) особистим страхуванням;

г) взаємним страхуванням.

4. За якою системою страхування майна страхове відшкодування дорівнює розміру збитку:

а) страхування за відновленою вартістю майна;

б) страхування за дійсною вартістю майна;

в) страхування першого ризику;

г) пропорційного страхування.

5. Якщо при настанні страхового випадку за договором страхування будівель виплачено лише частину страхової суми, то:

а) дія договору страхування припиняється;

б) дія договору продовжується до кінця зазначеного строку

у розмірі повної страхової суми;

в) дія договору продовжується до кінця зазначеного

строку у розмірі різниці між страховою сумою та сумою

виплаченого страхового відшкодування;

г) дія договору припиняється, а страхові премії повертаються.

6. Дія договору страхування домашнього майна обмежена:

а) місцем страхування;

б) розміром страхової премії;

в) розміром страхового відшкодування;

г) розміром страхової суми.

7. Завжди на повну вартість страхуються:

а) побутова техніка;

б) дорогоцінні речі;

в) все домашнє майно;

г) будівельні матеріали.

8. Якщо при страхуванні майна обрано систему страхування першого ризику і при настанні страхового випадку збиток перевищує страхову суму, то витрати з його компенсації несе:

а) страховик;

б)страхувальник;

в) винна особа;

г) страховик і страхувальник в однаковому розмірі.

9. При страхуванні домашнього майна страхова сума не

повинна перевищувати його дійсної вартості:

а) на момент укладання договору страхування;

б) на момент настання страхового випадку;

в) на момент виплати страхового відшкодування;

г) на момент визначення страхового тарифу.

10. При дійсній вартості 80 000 грн. житловий будинок було застраховано на 40 000 грн. Через настання страхового випадку вартість відновлювальних робіт з урахуванням зносу досягла 18 000 грн. Обчисліть суму страхового відшкодування:

а) 18 000 грн.;

б) 80 000 грн.;

в) 40 000 грн.;

г) 9000 грн.

Література

1. Богута Н. Добровольно, но очень дорого // Эксперт. - 2006. - № 13. - С. 40--46.

2. Вовчак О, Д., Завійська О. І. Страхові послуги: Навч. посіб. - Л.: Компакт - ЛВ, 2005. - С. 291--324.

3. Говорушко Т.А. Страхові послуги: Навч. посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - С. 309--336.

4. Дев'ять місяців одного року на ринках фінансових послуг (за матеріалами річного звіту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України) // Україна Business. - 2004. - № 8. - С. 2--3.

5. Дедиков С.В. Франшиза // Финансы. - 2005. - № 7. - G. 47--49.

6. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 p. № 2745-ІП /

7. Кривошлик Т.Д. Страхування майна громадян // Фінанси України. - 2001. - № 11. - С. 131--136.

8. Основи практики майнового страхування на прикладі страхового ринку Швейцарії // Страхова справа. - 2003. -№ 2. - С. 38--40.

9. Основы страховой деятельности: Учебник / Отв. ред. проф. Т.А. Федорова. - М.: БЕК, 2001. - 768 с.

10. Паращак О., Лисенко Н. Огляд ринку добровільного майнового страхування в Україні // Страхова справа. - 2003. - № 2. - С. 8--11.

11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри страхових тарифів з добровільного страхування майна громадян" № 1122 від 17 вересня 1996 p. /

12. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2005 р. № 369-р "Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року" /

13. Рудых И. Взгляд на "очищенный" рынок // Эксперт. - 2005. - № 35. - С. 82--84.

14. Страхування: Підручник / Кер. авт. кол. і наук, ред. С.С. Осадець. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - С. 357--376.

15. Страхування приватного майна та майна, переданого в оренду // Страхова справа. - 2003. - № 2. - С. 18 27.

Размещено на Allbest.ru

...