Страхові послуги громадянам

Размещено на http://www.allbest.ru/

Добровільні страхові послуги громадянам у разі нещасних випадків

Згідно з Законом України "Про страхування", добровільне страхування у разі нещасних випадків здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення такого страхування визначаються правилами страхування. Страхові компанії, які отримали ліцензію на здійснення добровільного страхування у разі нещасних випадків при укладенні договорів, ураховують такі чинники:

-- професію та умови роботи застрахованої особи. Різні професії по-різному небезпечні щодо ймовірності настання нещасних випадків. У правилах страхування від нещасних випадків досить часто страхові компанії виділяють такі групи ризику професій -- перша група (особи, які не залучені до промислового виробництва), друга група (особи, що зайняті у процесі виробництва, -- машинобудівельна, деревообробна, легка промисловості), третя група (працівники металургійної, нафтової та газової промисловості), четверта група -- працівники галузей з підвищеним ступенем небезпеки (пожежники, працівники хімічного виробництва тощо);

вік та стан здоров'я: як правило, вік застрахованої особи на день укладання договору страхування не повинен бути меншим 16 років, а на день закінчення не повинен перевищувати 60 років (у деяких компаніях 65 років). Якщо фізична особа вже була застрахована раніше, то договір страхування може бути укладено й у старшому віці (у більшості випадків 70--75 років);

час і місце дії договору страхування, географічну територію дії договору страхування (кожен регіон має свої особливості, які враховуються страховими компаніями при наданні такої послуги), кількість одночасно застрахованих при колективному страхуванні.

Страхувальниками можуть бути фізичні та юридичні особи, а застрахованими -- лише фізичні особи. Не можуть бути застрахованими особи, що визнані недієздатними в установленому порядку, інваліди І та непрацюючі інваліди II групи, а також тяжко хворі на психічні та нервові захворювання тощо.

У правилах страхування нещасний випадок тлумачиться як несподівана або непередбачувана та незалежна від волі застрахованої особи подія, що відбулась під час дії договору страхування і призвела до розладу ц здоров'я або смерті.

Страховими випадками за договором добровільного страхування у разі нещасних випадків є:

-- тимчасова втрата застрахованою особою загальної працездатності внаслідок нещасного випадку;

-- постійна втрата загальної працездатності (встановлення

групи інвалідності) внаслідок нещасного випадку; -- смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Крім цього, при укладенні договору страхування може передбачатися й додаткова відповідальність страхової компанії перед страхувальником. Кожен страховик визначає свій перелік страхових випадків, обмежень і винятків, тому в одних компаніях він може бути ширшим, в інших -- вужчим. При цьому дуже важливо, щоб це було визначено правилами добровільного страхування від нещасних випадків.

При поданні заяви на укладення договору страхувальник повинен надати інформацію, яку вимагає страховик щодо стану здоров'я кожної застрахованої особи.

Страхові тарифи залежать від групи ризику, до якої належить застрахована особа, та виду страхування, тобто повний страховий захист чи лише, наприклад, захист від нещасного випадку на виробництві. Тарифи встановлюються на основі актуарних розрахунків і в Україні коливаються у межах від 0,5 % до 5 %.

При укладенні короткострокових договорів (на строк менше 1 року) розмір страхового платежу та страхової суми за договором страхування визначається з урахуванням коефіцієнта короткостроковості залежно від строку дії договору страхування, У разі, коли договір страхування укладено на неповний місяць, страховий платіж сплачується як за повний місяць.

При настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування застрахованій особі або вигодонабувачеві відповідно до умов договору страхування. Загальна сума виплат з одного або кількох страхових випадків, що сталися в період дії договору страхування, не може перевищувати страхової суми, обумовленої в полісі. При настанні страхового випадку страхові компанії можуть пропонувати різні варіанти виплат страхового відшкодування, які обираються страхувальником при укладенні договору страхування від нещасних випадків. Такими варіантами можуть бути:

страхова виплата обчислюється як щодобова допомога за кожен день непрацездатності, із вихідними та святковими днями включно (у більшості компаній у розмірі 0,5--2 % від страхової суми залежно від тяжкості травми, а також не більше 50 днів непрацездатності за кожним страховим випадком);

страхова виплата здійснюється за таблицею, що встановлює її розмір (у разі травмування застрахованої особи внаслідок нещасного випадку відшкодування проводиться у відсотковому відношенні відповідно до таблиці розмірів страхових виплат);

розмір страхової виплати визначається за узгодженістю сторін, що обумовлюється у додаткових умовах при укладенні договору.

При настанні стійкої втрати працездатності (інвалідності) розмір страхового відшкодування становить:

за І групу інвалідності -- 100 % страхової суми;

за II групу інвалідності -- 75--80 % страхової суми;

за III групу інвалідності -- 50 % страхової суми.

У разі смерті або встановлення інвалідності страхувальнику після тимчасової втрати працездатності та отримання ним страхового відшкодування виплачується різниця між страховою сумою у разі смерті (чи страховим відшкодуванням у разі настання інвалідності) та вже отриманою страховою виплатою.

Про настання страхового випадку страхувальник (застрахована особа, вигодонабувач) письмово повідомляє страховика у визначений строк. Для отримання страхового відшкодування застрахованою особою страховику подаються відповідні документи: заява про страхове відшкодування, документ, що посвідчує особистість, страховий поліс, а також ті документи, які підтверджують факт настання певного страхового випадку (тимчасової втрати працездатності, стійкої втрати працездатності, смерті застрахованої особи). У страховому полісі подається перелік документів, необхідних для отримання страхового відшкодування при настанні конкретного страхового випадку.

Договір страхування у разі нещасних випадків не передбачає виплату страхової суми (чи її частини) за страхові події, які сталися внаслідок:

професійних захворювань та захворювань, не пов'язаних з нещасним випадком;

водіння застрахованою особою автомобіля або іншого транспортного засобу в нетверезому стані, під впливом наркотичних чи інших схожих засобів;

скоєння або спроби скоєння застрахованою особою кримінального злочину;

самогубства або спроби самогубства застрахованого;

отруєння алкоголем або наркотичними засобами;

надання застрахованою особою свідомо неправдивих відомостей про факт настання нещасного випадку;

при невчасному повідомленні застрахованою особою (без поважних причин) про факт настання страхового випадку (у страховому полісі страхова компанія зазначає, протягом якого часу страхувальник має повідомити про факт настання нещасного випадку).

Якщо застрахована особа виїжджає на постійне місце проживання за межі України, то договір страхування у разі нещасних випадків припиняє свою дію.

Страхувальнику можуть надаватися пільги, якщо ним укладався договір страхування не менше ніж на один рік, період дії якого закінчився, і котрий укладає новий договір на строк не менше одного року. Страхувальник, за договором якого не було звернень за отриманням страхового відшкодування, одержує знижку із суми страхової премії. Крім цього, страхувальнику, який протягом 3-х років переукладає договір страхування безперервно, може бути наданий місячний пільговий строк для укладання нового договору. При цьому дія нового договору страхування починається з 00.00 годив дня, наступного за днем закінчення попереднього.

Страхувальник -- юридична особа укладає договір страхування у разі нещасних випадків у двох примірниках. До кожного договору додається список осіб, які приймаються на страхування, із зазначенням розміру страхової суми для кожної особи. Список засвідчується підписом керівника та печаткою. Один примірник договору страхування зберігається у страхувальника, інший -- у страховика. За згодою між страхувальником і страховиком страховий поліс може видаватися кожній застрахованій особі. Страхувальнику -- юридичній особі при укладенні колективного договору страхування від нещасних випадків може надаватися знижка при сплаті страхового платежу залежно від кількості застрахованих осіб. Крім цього, страхувальник -- юридична особа має право вносити зміни у списки працюючих щодо осіб, яким не було здійснено відшкодування за страхові випадки.

Страхування дітей віком до 16 років може здійснюватися за спеціальним тарифом.

Порядок укладання договору, умови його припинення, права та обов'язки сторін не деталізувалися нами, оскільки вони не відрізняються від тих засад, що закріплені законодавством.

Отже, громадяни за власним бажанням можуть убезпечити себе від можливих матеріальних збитків, спричинених наслідками нещасного випадку. Таку послугу нині реалізують страхові компанії також через банківські установи вкладникам чи власникам кредитних карток.

Обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті

Законодавство визначає обов'язкові види особистого страхування від нещасних випадків [3]. До особливої категорії обов'язкового страхування відносять обов'язкове страхування від нещасних випадків на транспорті. Його дія регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" від 14 серпня 1996 р. № 959 [6]. Згідно з цим документом обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на транспорті підлягають:

пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані;

працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях.

Обов'язкове страхування не поширюється на пасажирів:

автомобільного та електротранспорту на міських маршрутах;

морського і внутрішнього водного транспорту на прогулянкових лініях, а також внутрішнього водного транспорту внутрішньоміського сполучення і переправ.

Об'єктом обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю страхувальника (застрахованої особи).

Застрахованими особами вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в транспортний засіб до моменту завершення поїздки, а також водії тільки на час обслуговування поїздки.

Страхувальниками водіїв є юридичні особи або дієздатні громадяни -- суб'єкти підприємницької діяльності, які є власниками транспортних засобів чи експлуатують їх і уклали із страховою компанією договір страхування.

Страховими випадками є:

загибель або смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на транспорті;

одержання застрахованою особою травми внаслідок нещасного випадку на транспорті при встановленні інвалідності;

тимчасова втрата застрахованою особою працездатності внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Транспортна організація виступає страховим агентом, перераховує одержані страхові платежі від пасажирів страховикам, які одержали ліцензію на здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Відносини між транспортною організацією та страховою компанією щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними агентською угодою та договорами страхування. Таким чином, виходячи з викладеного, випливає, що лише транспортна організація, яка безпосередньо здійснює перевезення пасажирів (перевізник), може виконувати функції страхового агента та укладати договори зі страховими компаніями на страхування пасажирів.

Кожному застрахованому транспортна організація видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. У страховому полісі зазначаються:

вид обов'язкового страхування;

адреса, телефон і назва страховика;

розміри страхового платежу та страхової суми.

Згідно з зазначеною Постановою, страховий платіж утримується з пасажира транспортною організацією на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2 % вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до 5 % вартості проїзду.

При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжнародних сполучень страховий платіж входить у вартість квитка у розмірі до 2 % вартості проїзду в національній валюті України. Якщо квиток повністю реалізується за іноземну валюту, страховий платіж входить у вартість квитка та утримується з пасажира у цій же валюті.

Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, також підлягають такому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового поліса.

Страховий платіж за обов'язковим особистим страхуванням водіїв визначається у розмірі до 1 % страхової суми за кожного застрахованого.

Зауважимо, що у разі перевищення обсягів страхових платежів над виплатами страхових відшкодувань, страхові компанії мають відраховувати транспортним організаціям до 50 % зазначених сум на фінансування запобіжних заходів, спрямованих на зменшення травматизму на транспорті.

Розмір страхової суми для кожної застрахованої особи становить 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Транспортна організація на кожний нещасний випадок, що стався із застрахованою особою на транспорті, повинна: скласти акт про нещасний випадок із застрахованим водієм; скласти акт про нещасний випадок із пасажирами галузевого зразка; видати довідку потерпілому (що мав право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства) із зазначенням відомостей про страховика (найменування, адреса, телефон).

Страхові компанії:

-- у разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті виплачують його сім'ї або спадкоємцю 100 % страхової суми;

-- при встановленні інвалідності застрахованому внаслідок нещасного випадку на транспорті виплачують таке відшкодування:

за І групу -- 90 % страхової суми; за II групу -- 75 % страхової суми; за III групу -- 50 % страхової суми;

-- у разі тимчасової втрати застрахованою особою працездатності виплачують за кожну добу 0,2 % страхової суми, але не більше 50 % страхової суми.

Для отримання страхового відшкодування застрахована особа у страхову компанію подає такі документи: заяву про виплату, акт про нещасний випадок, лист непрацездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення інвалідності, у разі смерті застрахованого -- копії свідоцтва про смерть та документа про правонаступництво для спадкоємців, а також страховий поліс або документ, що його замінює (для пільгових категорій пасажирів -- документ, що підтверджує право на пільги).

Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня одержання всіх необхідних документів відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Таким чином, певний захист від нещасних випадків на транспорті створює система обов'язкового страхування. В Україні більшість пасажирів не знають, що на час поїздки вони є застрахованими і можуть звернутися до страхової компанії для отримання страхового відшкодування при виникненні нещасного випадку.

Страхування у разі нещасних випадків є ризиковим видом особистого страхування. Його основна мета -- страховий захист громадян у разі втрати здоров'я або смерті внаслідок нещасного випадку. Страхові послуги громадянам у разі нещасних випадків є індивідуальними і колективними, обов'язковими і добровільними. Об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані із життям, здоров'ям і працездатністю застрахованої особи. Страхувальниками є фізичні й юридичні особи.

Договір страхування у разі нещасних випадків має певні особливості, зокрема: строк є обмеженим, а дія договору поширюється на території України чи у певному місці; страхові суми, розмір страхових платежів є невеликих розмірів; на величину страхового відшкодування, що виплачується застрахованій особі за наслідками нещасного випадку, впливає рівень стану здоров'я; страхова відповідальність настає лише за наслідками нещасного випадку, який стався із застрахованою особою у період дії договору.

При укладенні договорів добровільного страхування уразі нещасних випадків ураховують такі чинники: професію та умови роботи застрахованої особи; вік та стан здоров'я; час і місце дії договору страхування, географічну територію дії договору страхування, кількість одночасно застрахованих осіб. Страхова компанія може вимагати при поданні заяви на страхування інформацію щодо стану здоров'я застрахованої особи. Страховими випадками за договором добровільного страхування від нещасних випадків є: тимчасова втрата застрахованою особою загальної працездатності внаслідок нещасного випадку; постійна втрата загальної працездатності (встановлення групи інвалідності) внаслідок нещасного випадку; смерть застрахованої особи внаслідок нещасного випадку.

Тарифи при страхуванні у разі нещасних випадків залежать від групи ризику, до якої належить застрахована особа, та виду страхування (повний чи частковий захист). При укладенні договорів на строк менше 1 року розмір страхового платежу та страхової суми визначається з урахуванням коефіцієнта короткостроковості залежно від строку дії договору страхування. При настанні страхового випадку страхові компанії можуть пропонувати різні варіанти виплат страхового відшкодування, які обираються страхувальником при укладенні договору страхування у разі нещасних випадків: страхова виплата обчислюється як щодобова допомога за кожен день непрацездатності, із вихідними та святковими днями включно; страхова виплата здійснюється за таблицею, що встановлює її розмір; страхова виплата визначається за узгодженістю сторін, що обумовлюється у додаткових умовах при укладенні договору.

При встановленні інвалідності розмір страхового відшкодування становить: за І групу -- 100 % страхової суми; за II групу -- 75--80 % страхової суми; за III групу -- 50 % страхової суми. Для отримання страхового відшкодування застрахованою особою страховику подаються відповідні документи: заява про страхове відшкодування, документ, що засвідчує особу, страховий поліс, а також ті документи, які підтверджують факт настання певного страхового випадку.

Обов'язковому страхуванню від нещасних випадків на транспорті підлягають: пасажири залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного й електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані; працівники транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях. Застрахованими особами вважаються пасажири з моменту оголошення посадки в транспортний засіб до моменту завершення поїздки, а також водії тільки на час обслуговування поїздки. страховий послуга медичний

За договором обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті розмір страхової суми для кожного застрахованого становить 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Страховий платіж з цього виду страхування утримується з пасажира транспортною організацією, яка є страховим агентом на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області, Автономної Республіки Крим у розмірі до 2 % вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до 5 % вартості проїзду. У разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку на транспорті страховик виплачує 100 % страхової суми; при встановленні інвалідності застрахованому внаслідок нещасного випадку на транспорті виплачують такі розміри відшкодування: за І групу -- 90 % страхової суми; за II групу -- 75 % страхової суми; за III групу -- 50 % страхової суми. Страхова сума виплачується не пізніше як через 10 діб з дня одержання всіх необхідних документів відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на день виплати.

Основні поняття і терміни: страхові послуги громадянам у разі нещасних випадків, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, групи ризику професій, повне страхування у разі нещасних випадків, часткове страхування у разі нещасних випадків, додаткове страхування у разі нещасних випадків, варіанти страхової виплати, обов'язкове страхування у разі нещасних випадків на транспорті.

Стан і тенденції розвитку обов'язкових страхових медичних послуг в Україні

Як казав Юлій Цезар: "Здоров'я громадян країни -- найперший обов'язок держави". Нині з повною відповідальністю можна зазначити, що проблеми реформування системи охорони здоров'я в Україні є першочерговими. Тіньовий ринок медичних послуг за різними оцінками становить від 5 до 15 млрд. грн. [11]. Для вирішення цієї проблеми пропонується створити багаторівневу структуру фінансування медичної сфери, яка включатиме бюджетні кошти (гарантована державою безкоштовна програма), надходження від комерційних страхових компаній (страхова програма), а також платежі територіальних громад (громадська програма). У зв'язку з цим принципи організації медичного страхування в нашій державі активно обговорюються.

Медичне страхування належить до особистого страхування, здійснюється у разі розладу здоров'я з будь-якої причини, у тому числі у зв'язку із хворобою та нещасним випадком. Цей вид страхування є обов'язкової та добровільної форм. Не один рік в Україні досліджуються питання запровадження обов'язкових страхових медичних послуг. Відбуваються лише теоретичні дискусії, розглядаються різні законопроекти щодо їх запровадження [6; 12; 27]: медичне страхування має стати Ще одним соціальним податком. Крім цього, не має єдності щодо того, хто має здійснювати таке Страхування. Згідно з однією точкою зору, кошти з обов'язкового медичного страхування -- прерогатива державного управління. Обов'язкове медичне страхування -- це обов'язковий вид соціального страхування, впровадження якого має здійснюватися за допомогою створеного державного фонду, а участь комерційних страхових структур є недоцільною. Цю думку відстоюють державні чиновники.

Учасники страхового ринку впевнені, що ефективне управління коштами можливе лише за участі комерційних страхових компаній, бо, по-перше, обов'язкове медичне страхування без участі страхових компаній стає державною бюрократичною структурою; по-друге, й далі буде існувати тіньова медицина. Вітчизняні страховики вважають, що запровадження обов'язкового медичного страхування є зараз передчасним, а основою для його формування має стати розвинене добровільне медичне страхування.

Якщо ж аналізувати вітчизняне законодавство, то в прийнятих Верховною Радою "Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено введення обов'язкового соціального медичного страхування в Україні. Отже, соціальний характер медичного страхування виключає можливість участі страхових компаній в обов'язковому соціальному медичному страхуванні.

У Законі України "Про страхування" медичне страхування є на першій позиції серед обов'язкових видів страхування, страхові компанії також отримують ліцензію на здійснення добровільного медичного страхування.

У чому ж полягає різниця між добровільними страховими медичними послугами й обов'язковим медичним страхуванням?

По-перше, добровільне медичне страхування, на відміну від обов'язкового медичного страхування, є галуззю не соціального, а комерційного страхування.

По-друге, як правило, добровільні страхові медичні послуги доповнюють обов'язкові та забезпечують громадянам можливість одержання медичних послуг понад ті, що встановлені законодавчо. Обов'язкове медичне страхування охоплює практично все населення і задовольняє основні першочергові потреби у медичній допомозі.

По-третє, в обов'язкових послугах застосовується принцип загальності (всі громадяни мають право на одержання медичних послуг), а у добровільних -- принцип страхової еквівалентності: застрахована особа отримує ті види медичних послуг і в таких розмірах, за що була сплачена страхова премія.

Для обов'язкового медичного страхування характерне те, що сплата страхувальниками внесків здійснюється у встановлених розмірах і у визначений час.

По-четверте, участь у добровільних медичних програмах не регламентується державою, а реалізуються потреби та можливості кожного окремого громадянина чи колективу працівників. Порядок проведення обов'язкового медичного страхування визначається законодавством країни.

Суб'єктами обов'язкового медичного страхування є страховики, страхувальники, застраховані особи, медичні установи.

Залежно від сформованої системи обов'язкового медичного страхування страховиками можуть бути:

страхові компанії, які мають ліцензію на здійснення обов'язкового медичного страхування;

фонди обов'язкового медичного страхування -- самостійні державні некомерційні фінансово-кредитні установи, створювані для реалізації державної політики в галузі медичного страхування. Такі фонди функціонуватимуть на державному і територіальному рівнях.

Страхувальниками в системі обов'язкового медичного страхування для працюючого населення є роботодавці (підприємства, установи, організації); особи, котрі здійснюють індивідуальну трудову діяльність чи займаються підприємництвом без створення юридичної особи. Для непрацюючого населення (дітей, школярів, студентів денної форми навчання, пенсіонерів, інвалідів) -- органи державного управління, виконавчої влади, місцеві адміністрації. Застраховані особи -- це громадяни, на користь яких укладаються договори обов'язкового медичного страхування.

Медичні установи як суб'єкти обов'язкового медичного страхування -- ті установи, які мають ліцензію на право надання медичної допомоги згідно з програмами обов'язкового медичного страхування. Крім цього, вони мають пройти акредитацію на відповідність установленим професійним стандартам.

Отже, доки на законодавчому рівні не буде врегульовано питання щодо запровадження системи обов'язкового медичного страхування, доти добровільне медичне страхування не буде виконувати ролі додаткового фінансування медичних послуг, а його значення буде зводитися до можливості покриття мінімального рівня медичних послуг за базовими програмами страхування. Система обов'язкового медичного страхування має бути неприбутковою діяльністю й гарантом соціальної захищеності громадян.

Контрольні питання

1. Чим страхування у разі нещасних випадків відрізняється від довгострокового страхування життя?

2. Виділіть особливості договорів страхування у разі нещасних випадків,

3. Які проблеми та перспективи розвитку обов'язкового та добровільного страхування у разі нещасних випадків в Україні?

4. Розкрийте умови обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті.

5. Поясніть різницю в укладенні договору страхування у разі нещасних випадків фізичними та юридичними особами.

6. На яких умовах виплачується страхове відшкодування за договором добровільного страхування у разі нещасних випадків?

7. Громадянка уклала зі страховою компанією договір добровільного страхування у разі нещасних випадків. Договір підписано обома сторонами 15 січня 2006 p., а страховий платіж внесено 20 січня 2006 р. З якого моменту договір страхування від нещасних випадків набуває чинності?

Тести

1. Страхування у разі нещасних випадків може бути:

а) колективним;

б) індивідуальним;

в) колективним та індивідуальним;

г) взаємним.

2. Хто може бути страхувальником колективного добровільного страхування у разі нещасних випадків?

а) юридичні особи;

б) юридичні та фізичні особи;

в) фізичні особи;

г) родичі.

3. Які категорії населення не можуть укладати договір страхування у разі нещасних випадків?

а) пенсіонери;

б) студенти та учні;

в) громадяни інших країн;

г) інваліди І та непрацюючі інваліди II групи.

4. Страхування у разі нещасних випадків є:

а) накопичувальним страхуванням, яке передбачає страхову виплату у разі настання нещасного випадку;

б) ризиковим страхуванням, яке передбачає страхову виплату у разі настання нещасного випадку;

в) страхуванням відповідальності, яке передбачає страхову виплату у разі настання нещасного випадку;

г) ризиковим страхуванням, за яким страхові премії сплачуються після настання страхового випадку.

5. На день укладання договору страхування у разі нещасних випадків вік застрахованого має бути не меншим ______ років, а на день закінчення дії договору не повинен перевищувати _____ років.

а) 21 та 65 років;

б) 35 та 65 років;

в) 20 та 40 років;

г) 16 та 60 років.

6. Виберіть правильне твердження:

а) договір страхування від нещасних випадків набирає чинності з 00.00 годин дня, зазначеного як початок дії договору страхування, але не раніше надходження страхового відшкодування і закінчується о 24.00 годині дня, зазначеного в договорі страхування;

б) договір страхування у разі нещасних випадків набирає чинності з 00.00 годин дня, зазначеного як початок дії договору страхування, але не раніше надходження страхової премії, і закінчується о 24.00 годині дня, зазначеного в договорі страхування;

в) договір страхування від нещасних випадків набирає чинності через два дні після сплати всієї суми страхового платежу;

г) договір страхування від нещасних випадків укладається на 3 роки і набирає чинності з 00.00 годин дня, зазначеного як початок дії договору страхування.

7. У разі смерті застрахованого внаслідок нещасного випадку страхове відшкодування становить:

а) 90 % страхової суми;

б) 100 % страхової суми;

в) 50 % страхової суми;

г) 80 % страхової суми.

8. Транспортна організація за договорами обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті виступає:

а) страховим агентом;

б) страховим брокером;

в) перестраховим брокером;

г) співстраховиком.

9. Розмір страхової суми для кожного застрахованого за договором обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті становить:

а) 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б) 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

в) 1000 гривень;

г) 1500 гривень.

10. У разі одержання травми, яка призвела до інвалідності І групи, застрахованому за договором обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті виплачується:

а) 100 % страхової суми;

б) 90 % страхової суми;

в) 75 % страхової суми;

г) 80 % страхової суми.

Размещено на Allbest.ru

...