Система недержавного пенсійного забезпечення

Важливими гарантіями стабільного функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення і діяльності пенсійних фондів зокрема, захисту пенсійних заощаджень мають стати: розмежування функцій управління пенсійними фондами, управління активами пенсійного фонду та їхнього зберігання між фінансовими установами, що надають відповідні послуги; здійснення зовнішнього моніторингу операцій з активами пенсійного фонду та їхнього обліку банківською установою-зберігачем активів пенсійного фонду; створення страхового резерву в структурі активів пенсійного фонду для забезпечення виконання зобов'язань перед вкладниками й учасниками пенсійного фонду; розміщення активів пенсійного фонду за принципами диверсифікації, відповідального ставлення до інвестування, надійності, ліквідності та прибутковості такого інвестування; проведення регулярних незалежних актуарних оцінювань пенсійних фондів; закріплення цілковитої відповідальності фінансових установ, котрі надають пенсійним фондам послуги з недержавного пенсійного забезпечення, усім належним їм майном.

Державний нагляд за системою недержавного пенсійного забезпечення доцільно покласти на спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Його має бути створено відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Крім того, нагляд за діяльністю компаній з управління та зберігання активів пенсійного фонду мають здійснювати Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку та Національний банк України [28].

У зв'язку з тим, що пенсійні внески є соціально значущими платежами, та з метою уникнення подвійного (подекуди потрійного) оподаткування пенсійних накопичень необхідно запровадити систему податкових пільг для вкладників та учасників пенсійного фонду. При цьому слід реалізувати принцип оподаткування пенсійних виплат учасникам у джерела виплати. Також не слід оподатковувати інвестиційний дохід, отриманий від розміщення активів пенсійного фонду, та виключити з об'єктів оподаткування податком на додану вартість послуги з управління пенсійним фондом [29].

Основними недоліками в системі недержавного пенсійного забезпечення є: по-перше це низький рівень обізнаності населення щодо змісту та ролі системи недержавного пенсійного забезпечення та важливості проведення пенсійної реформи загалом; по-друге - відсутність довіри до банківської системи та установ банківського типу. Це в свою чергу призводить до того, що певна частка населення зберігає власні заощадження вдома, а не в банківських структурах чи то в накопичувальних фондах, де ці кошти можна було б примножувати, і вони являли б собою потужне джерело інвестицій у вітчизняну економіку; по-третє - недосконалість правової бази функціонування та розвитку НПФ; по-четверте - низький рівень стимулювання роботодавця щодо фінансування недержавних пенсійних програм для своїх працівників; по-п'яте - низька фінансова спроможність наших громадян. Тобто низький рівень заробітних плат, не завжди задовольняє нагальні потреби людини, не говорячи вже за накопичення на старість. Крім того, ключовим питанням у стратегії розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні є забезпечення прозорості цієї системи.

3.2 Основні напрямки поліпшення системи недержавного пенсійного забезпечення

Пенсійне забезпечення є важливою складовою соціальної політики держави й одночасно вважається невід'ємним компонентом системи соціального захисту і соціальної безпеки. Від ефективності цієї системи залежить добробут населення та рівень стабільності в суспільстві. Пенсійне забезпечення є домінуючою складовою соціального захисту населення і виступає як базова й важлива гарантія стабільного розвитку суспільства, оскільки охоплює одночасно інтереси як працездатного, так і непрацездатного населення. Саме пенсійне забезпечення розглядається як особливий складовий елемент соціальної функції держави, оскільки покликане задовольняти матеріальні потреби тих верств населення, які відповідно до чинного законодавства мають право на отримання пенсії. Пенсійні питання, які комплексно зачіпають всі сфери суспільного життя, відносяться як до найскладніших, так і до найуразливіших. Вони викликають резонансні дискусії, гучні заяви політиків, інтриги, кулуарні домовленості, громадські протести та демонстрації як в підтримку, так і проти пенсійних змін. Україна - не виключення і, особливо, сьогодні.

Одним з негативних факторів сучасності є процес зменшення економічно активного населення в Україні. Серйозною є проблема збільшення частки населення похилого віку. Ситуація ускладнюється ще й тим, що молоді люди віком 20-35 років складають значну частку безробітних. Зменшення, а в подальшому зупинка темпів зростання безробіття найбільше відображаються на пенсійному забезпечені. Сьогодні в Україні мешкає 13,7 млн. пенсіонерів або 28,7% загальної чисельності населення. Тобто практично кожна третя особа у країні - пенсіонер, основним показником якості та рівня життя якого є розмір пенсії. Відтак, загальний рівень життя всього населення країни істотно залежить від рівня життя осіб пенсійного віку. Зростання ж частки цієї категорії в загальній чисельності населення неодмінно призводить до зростання економічної вартості надання підтримки пенсіонерам. Потрібно зауважити, що чисельність платників страхових внесків в Україні складає 17,4 млн. [33].

Вік населення можна визначити через взаємодію демографічних тенденцій, які характеризують зміни рівня народжуваності та тривалості життя. Наявне на сьогодні в Україні зниження рівня народжуваності скорочує темпи зростання робочої сили, що призводить до скорочення сукупного обсягу продукції та сукупного обсягу заробітної плати в економіці. Одночасно, відносне збільшення тривалості життя, природно, призводить до збільшення навантаження на пенсійну систему в частині виплат.

Завданням держави є формування політики недержавного пенсійного забезпечення, тобто здійснення діяльності, спрямованої на розбудову недержавного пенсійного забезпечення. Поняття «державна політика з недержавного пенсійного забезпечення» передбачає заходи організаційного, правового, інформаційного плану, інші заходи, які спрямовані на ефективне формування цілісної сукупності складових зазначеної підсистеми, яка у своїй структурі має такі складові елементи: правове забезпечення, сукупність фінансових та регулюючих інститутів, фінансовий ринок, фінансовий механізм з набором фінансових інструментів і технологій. Можна сказати, що на сьогодні вітчизняне недержавне пенсійне забезпечення має всі ці елементи в наявності, і вони працюють. Інша справа, що держава повинна постійно розвивати і вдосконалювати недержавне пенсійне забезпечення, оскільки його роль, особливо в сучасних умовах, в силу об'єктивних обставин, підвищується. Це пов'язано з особливою місією недержавного пенсійного забезпечення, сутність якої полягає у виконанні важливого суспільного завдання - створення додаткових умов для ефективного соціального захисту людей похилого віку, формування стратегічних інвестиційних ресурсів тривалого використання в контексті створення умов для збереження накопиченого суспільством багатства.

Стратегічним напрямом розвитку правового забезпечення щодо функціонування підсистеми недержавного пенсійного забезпечення є приведення законодавства України щодо регулювання порядку та умов надання зазначених послуг, захисту прав споживачів цих послуг у відповідність із законодавством Європейського Союзу.

Другим напрямом є розроблення законодавства щодо утворення і функціонування громадських організацій із захисту прав споживачів.

Ще одним напрямом є вдосконалення законодавства щодо взаємовідносин між інститутами державного регулювання і фінансовими установами, що визначають діяльність недержавного пенсійного забезпечення.

Для підвищення ефективності державної політики щодо формування дієвої системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні та зменшення тиску солідарного пенсійного забезпечення на бюджет, необхідно здійснити ряд невідкладних заходів. Серед них - заходи державної політики з покращення правового поля недержавного пенсійного забезпечення, покращення взаємодії інститутів недержавного пенсійного забезпечення на фінансовому ринку, а також вдосконалення фінансового механізму недержавного пенсійного забезпечення в Україні. Сукупність цих заходів дасть можливість підняти галузь недержавного пенсійного забезпечення на новий рівень, підвищити довіру населення до його діяльності, покращити якість життя людей, забезпечити значний приплив внутрішніх інвестицій, які зараз є дуже необхідними.

ВИСНОВКИ

Історія розвитку недержавного пенсійного забезпечення має досить глибоке коріння. Але найефективніше недержавне пенсійне забезпечення почало розвиватися під час всесвітньої кризи солідарних систем. Для більшості країн воно являлося однією з основних ланок пенсійної системи. В Україні на сьогодні ця сфера перебуває на етапі становлення. Серед основних причин повільного розвитку недержавного пенсійного забезпечення слід відзначити низький рівень обізнаності громадян про недержавні пенсійні фонди й пенсійну систему в цілому, незацікавленість роботодавців фінансуванням добровільних пенсійних програм і обмежений рівень фінансових інструментів, придатних для інвестування в них пенсійних коштів. Наразі система «солідарності поколінь», втратила свою актуальність та ефективність. Натомість система недержавного пенсійного забезпечення є результативною та перспективною, як показує досвід зарубіжних країн.

Держава буде змушена надавати певну підтримку недержавним пенсійним фондам - насамперед як системі довгострокових внутрішніх інвесторів, з одного боку, і як більш ефективній позабюджетній системі соціального захисту - з іншого. З цією метою вона може і зобов'язана передбачити пільгове оподаткування недержавних пенсійних фондів та інвестиційних доходів, отриманих компаніями з управління їхніми активами. Головним завданням держави буде забезпечення ефективного нагляду і контролю за діяльністю у сфері недержавного пенсійного страхування. Функції держави будуть ґрунтуватися не тільки на регулятивних можливостях спеціалізованого спостережного і контрольного органу за діяльністю недержавних пенсійних фондів, й на законодавчих обмеженнях.

Удосконалення механізмів державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення мають убезпечити пенсійні активи від знецінення та нецільового використання, покращити соціальний захист населення на основі прогресу в соціально-економічній сфері. На даний час у науковій літературі осмислюються механізми державного управління та досліджується ефективність реформування пенсійних систем у накопичувальні фонди. Але все ж поза увагою залишають важливі питання державного регулювання розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, а саме: методи оцінки інформаційної складової державного впливу, визначення показників розвитку системи, удосконалення механізмів захисту пенсійних активів в умовах фінансових криз. Недостатня увага також приділяється теоретичним засадам діяльності органів державного нагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення, питанням координації дій його суб'єктів.

Проведений аналіз функціонування НПФ за останні роки засвідчив, що протягом цього періоду спостерігається тенденція до зменшення кількості НПФ. Разом з тим, показники роботи НПФ з кожним роком збільшується, що передбачає збільшення учасників фондів та кількості укладених контрактів, приріст активів тощо.

З кожним роком спостерігається тенденція до збільшення кількості пенсійних виплат, зростання прибутку від інвестування активів та збільшення сум витрат, що відшкодовується за рахунок пенсійних активів.

Незважаючи на те, що існує безліч чинників, що стримують розвиток НПФ в Україні (низький рівень заробітної плати, непоінформованість населення, недовіра громадян до таких установ), функціонування НПФ - це один зі способів підвищення якості життя осіб пенсійного віку. Адже солідарна пенсійна система не здатна забезпечити гідний рівень життя пенсіонерів.

НПЗ становить важливу частину реформи загальнодержавної пенсійної системи України. За умови ефективної організації, прибуткового інвестування, забезпечення надійності і належного регулювання, воно сприятиме підвищенню доходів пенсіонерів та розвитку економіки країни в цілому.

Кожен суб'єкт недержавного пенсійного забезпечення, що бере участь у наданні послуг з пенсійного страхування, має свої переваги та недоліки. Споживач повинен обрати прийнятний для себе варіант, з урахуванням того, чим йому легше пожертвувати заради очікуваної вигоди. Так, банківська система України забезпечує вищі відсотки за депозитами, ніж може забезпечити дохід від інвестування недержавного пенсійного фонду чи страхові компанії. Зате страхові компанії, крім пенсійного страхування, надають додаткові послуги зі страхування життя, які не надаються при розміщенні коштів на пенсійному рахунку в банках. Також система недержавного пенсійного забезпечення в недержавних пенсійних фондах ґрунтується на фіксації страхових внесків, а майбутній дохід залежить від вартості пенсійних активів і тому невизначений, тоді як страхування пенсії в страхових компаніях ґрунтується на гарантуванні визначеної договором пенсійної виплати. Друге місце щодо обсягу попиту на послуги з недержавного пенсійного забезпечення займають страхові компанії. Однак викладене вище не означає, що недержавні пенсійні фонди неефективні. Яка зі структур виявиться привабливішою, надійнішою та ефективнішою, покаже час.

Основними недоліками в системі недержавного пенсійного забезпечення є: по-перше це низький рівень обізнаності населення щодо змісту та ролі системи недержавного пенсійного забезпечення та важливості проведення пенсійної реформи загалом; по-друге - відсутність довіри до банківської системи та установ банківського типу. Це в свою чергу призводить до того, що певна частка населення зберігає власні заощадження вдома, а не в банківських структурах чи то в накопичувальних фондах, де ці кошти можна було б примножувати, і вони являли б собою потужне джерело інвестицій у вітчизняну економіку; по-третє - недосконалість правової бази функціонування та розвитку НПФ; по-четверте - низький рівень стимулювання роботодавця щодо фінансування недержавних пенсійних програм для своїх працівників; по-п'яте - низька фінансова спроможність наших громадян. Тобто низький рівень заробітних плат, не завжди задовольняє нагальні потреби людини, не говорячи вже за накопичення на старість. Крім того, ключовим питанням у стратегії розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні є забезпечення прозорості цієї системи.

Для підвищення ефективності державної політики щодо формування дієвої системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні та зменшення тиску солідарного пенсійного забезпечення на бюджет, необхідно здійснити ряд невідкладних заходів. Серед них - заходи державної політики з покращення правового поля недержавного пенсійного забезпечення, покращення взаємодії інститутів недержавного пенсійного забезпечення на фінансовому ринку, а також вдосконалення фінансового механізму недержавного пенсійного забезпечення в Україні. Сукупність цих заходів дасть можливість підняти галузь недержавного пенсійного забезпечення на новий рівень, підвищити довіру населення до його діяльності, покращити якість життя людей, забезпечити значний приплив внутрішніх інвестицій, які зараз є дуже необхідними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України: прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року, зі змінами від 30.09.2016 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 30., ст. 46-161.;

2. Бойко М.Д. Право соціального забезпечення. - К.: Олан, 2005.;

3. Галкин І.С. Створення німецької імперії. М., 1986.;

4. Родик В.Д. Пенсионная система Росии: история, проблемы, пути совершенствования // Москва: изд. «Мик». - 2007. - 449 с.;

5. Бахмач А. Недержавні пенсійні фонди: статистика, перспективи / А. Бахмач // Вісник ПФУ. - 2008.- №9. - С. 14-15.;

6. Надточій Б. Три удари по пенсійній реформі - що робити далі? / Б. Надточій // Україна: аспекти праці. - 2005. - №6. - с. 8-12.;

7. Надточій Б., Яценко В. Пенсійне забезпечення в Україні: історичний аспект // Україна: аспекти праці. - 2000. - №1. - с. 8-15.;

8. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 9 липня 2003 року, зі змінами від 20.07.2014 року // Відомості Верховної Ради. - 2003. - № 47. - ст. 372.;

9. Доклад о развитии человека 2005. Международное сотрудничество на перепутье: помощь, торговля и безопасность в мире неравенства / [пер. с англ.] - М.: Весь мир, 2005. - 416 с.;

10. Ковпак Л. Пенсійна система в Україні та головні напрямки її реформування (1991 - 2009) / Л. Ковпак // Українознавство. - 2010. - № 2.- с.164-167.;

11. Про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг: Указ Президента України від 23 листопада 2011 року // Офіційний вісник Президента України. - 2011. - № 31. - стор. 30;

12. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 року, зі змінами від 01.05.2016 року // Відомості Верховної Ради. 1993. - № 50. - ст. 472.;

13. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 року, зі змінами від 18.05.2016 року // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 12. - ст. 64.;

14. Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг: Указ Президента України від 23 листопада 2011 року // Офіційний вісник Президента України. - 2011. - № 31. - стор. 30;

15. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 року, зі змінами від 02.11.2016 року // Відомості Верховної Ради. - 1991. - № 49. - ст. 682;

16. Малишко Є.О. Соціальна безпека підприємств у недержавному пенсійному забезпеченні / Є.О. Малишко // Економічні підсумки 2011 року: досягнення та перспективи: матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції для студентів, аспірантів та молодих вчених, м. Львів, 23-24 грудня 2011 року. - Львів: Львівська економічна фундація, 2011. - У 3-х ч. Ч.1. - С. 45-47.;

17. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року, в редакції від 01.01.2017 року // Відомості Верховної Ради. - 2000. - № 5. - ст. 30;

18. Про страхування: Закон України від 7 березня 1996 року, в редакції від 01.01.2017 року // Відомості Верховної Ради. - 1993. - № 18. - ст. 78;

19. Понікаров В.Д. Пенсійне та соціальне забезпечення: Підручник / В.Д. Понікаров, М.М. Топоркова. - Х.: Інжек, 2006. - 400 с.;

20. Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії «Київміськбуд»: Закон України від 20 квітня 2000 року, в редакції від 01.01.2016 року // Відомості Верховної Ради. - 2000. - № 30. - ст. 237;

21. Ричік Л. Пенсійна реформа та її фінансові наслідки / Л. Ричік // Україна: аспекти праці. - 2004. - №5.- с.19-26.;

22. Міщенко В.І., Гордієнко В.В. Недержавні пенсійні фонди в системі реформування пенсійної системи України // Фінанси України. - 1997. - №12.- с.32-37.;

23. Сивак С. Організаційно-правові основи недержавного пенсійного забезпечення / С. Сивак // Право України. - 1999. - №1. - с.119-121.;

24. Романенко Є.О. Місце та роль державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в регулюванні діяльності недержавних пенсійних фондів / Є.О. Романенко // Економіка і регіон. - 2004.- №1(2). - с.163-166.;

25. Плиса В.Й. Страхування: Навч.посіб. / В.Й. Плиса. - К.:Караіелла, 2006. - 392 с.;

26. Зайчук Б.О. Система пенсійного забезпечення: сьогодні і завтра: Коментар застосування Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» / Б.О. Зайчук, В.С. Никитченко, В.І. Семендяєва. - К.: Формат, 2004. - 352 с.;

27. Кир'ян Т., Шаповал М. Рівень життя - обличчя держави / Т. Кир'ян , М. Шаповал // Уряд, кур'єр. - 2001. - №137. - с. 5-6.

Размещено на Allbest.ru