Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль кредиту в умовах розвитку національної економіки та його межі

Банківська система України шляхом надання кредитів виступає організатором руху капіталів, забезпечує їх залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Балансовий капітал банківської системи України за станом на 1 січня 2004 року становив 13051 млн. грн., що на 30,7% чи на 3069 млн. грн. більше, ніж рік тому. Треба відзначити, що це сталося за рахунок збільшення статутного капіталу і фінансового результату. За минулий рік банки отримали прибуток в сумі 968 млн. грн. (у 2002 році - 685 млн. грн.) [8, с 40].

Фінансова і монетарна стабільність створила умови для реального зростання кредитування економіки України.

Протягом 2003 року облікова ставка Національного банку України становила 7 відсотків, а кредитні ставки банків у національній валюті зменшились з 19,5% до 17,9% річних.

За 2003 рік сума кредитів, наданих суб'єктам господарювання, зросла на 51,8%, а фізичним особам-у 2,5 раза.

Збільшилась якість кредитного портфеля. Частка проблемних кредитів у кредитному портфелі скоротилась за рік з 4,5% до 3,4% [8, с. 40].

Значна роль кредиту в розширенні виробництва. За даними Державного комітету статистики України, у 2003 році було зареєстровано 189 суб'єктів господарювання з основним видом діяльності за КВЕД 65.21.0 «фінансовий лізинг». Привабливість лізингових операцій для банків пояснюється наявністю реального матеріального забезпечення (заставою стає сам предмет лізингу). Крім того, розвиток лізингового бізнесу дає банкам можливість розширювати коло своїх операцій, застосовувати нові взаємовигідні партнерські відносини.

Починаючи з 1998 року вимоги банків щодо вкладення у фінансовий лізинг капіталів зросли з 16 млн. грн. до 65 млн. грн. (за станом на кінець 2003 року). Однак їх питома вага у загальному обсязі вимог за кредитами, скерованими в економіку, залишається незначною і становить 0,12% [8, с 55].

У 2003 році фінансовий лізинг здійснювали 38 банків, з яких, залежно від об'ємів наданих послуг, доцільно виділити такі, як: «Брокбізнесбанк», «Кримкомуналбанк», «Енергобанк», «Порто-франко», «Західбудгазбанк», «Приватбанк», «Демарк», «Київ», «Укргазпромбанк», «Український кредитний банк», «Мегабанк», «Мрія», «Капітал», «Укргазбанк», «Укрсоцбанк» та інші.

Розвиток економіки мав позитивний вплив на добробут населення України, що відразу позначилось на попиті на житло, перш за все на комфортабельні квартири.

Згідно з даними Української національної іпотечної асоціації, станом на 1 грудня 2003 року загальна сума кредитів, котрі забезпечені іпотекою або видані на фінансування будівництва, становили 4,4 млрд. грн., а саме з початку 2002 року виросла в 3,1 раза, або на 2,9 млрд. грн. Частка іпотечних кредитів, виданих фізичним особам на 1 грудня 2003 року, становила 30% (на 1 січня 2002 року - 32%) [8, с 55].

В цілому за останні два роки заборгованість за іпотечними кредитами зросла на 207%, що відповідає середньому щомісячному зростанню в розмірі 5,1%.

Темпи зростання іпотечного кредитування свідчать про спробу українських комерційних банків не тільки мінімізувати вплив кредитного ризику, але й диверсифікувати активи за термінами у бік їх збільшення, навіть за зменшення їх дохідності. Яскравим підтвердженням цього може бути збільшення частки довготермінових іпотечних кредитів (до 10 років) і зменшення частки короткострокових і середньострокових кредитів у портфелі банку (до 5 років). Таким чином, іпотечні кредити, котрі видаються вітчизняними банками, за своїми параметрами все більше наближаються до світових вимог. Також позитивним впливом є те, що ці зміни відбуваються не внаслідок введення нормативних обмежень або вимог до кредиту, а поступово, у результаті створення здорового законодавчого поля та позитивних ринкових перетворень.

Протягом 2002 року можна було спостерігати суттєві зміни в умовах кредитування стосовно плати за користування: в іноземній валюті - з 18% до 12-14%; в національній валюті - із 27% до 20-21%, так і термінів кредитування: з 3-5 років до 7-15 років. У 2003 році умови кредитування майже не змінились.

На кінець 2003 року житлові іпотечні кредити, надані в іноземній валюті, становили еквівалент на 795,3 млн. грн. (на кінець 2002 року-325 млн. грн.), а обсяг таких кредитів у національній валюті становив 445,2 млн. грн. (на кінець 2002 року - 344,0 млн. грн.).

За станом на 1 грудня 2003 року в Україні на ринку іпотечного кредитування працює лише 35 банків.

Протягом останніх двох років можна відзначити декілька найбільш активних банків, які займають провідні позиції ринку іпотечного кредитування в Україні, а саме: «Сбербанк», «Укрексімбанк», «Надра», «Аркада», «Правекс-банк», «Аваль», «Промінвестбанк», «Приватбанк», «Укрсоцбанк», «Укрсиббанк», «Брокбізнесбанк», «Фінанси і кредит» та «Райффайзенбанк».

З точки зору банківського бізнесу, можна назвати низку факторів, які визначають перспективність розвитку ринку житлового кредитування в Україні. Сьогодні банки суттєво збільшили свою капіталізацію та стикнулись з проблемою розміщення коштів у ефективні та надійні активні операції. Саме відсутність достатніх за обсягом надійних довгострокових фінансових інструментів спонукає банки до пошуку нових форм активних операцій, а це призводить до підвищення рівня зацікавленості сферою житлового кредитування. Останнім часом помітна постійна тенденція до зростання обсягів депозитів населення в банках, а також спостерігається деяке збільшення терміну вкладів (на 1.01.2004 р. депозити фізичних осіб становили 32,5 млрд. грн., у тому числі в національній валюті 18,8 млрд. грн., а юридичних осіб - 27,5 млрд. грн.). Для розміщення цих коштів банки активно розвивають роздрібне кредитування, перш за все кредитування фізичних осіб на придбання автомобілів, оргтехніки, холодильників і т.ін.

Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликало розширення в Україні кредитних операцій з цінними паперами й особливо кредитування під заставу цінних паперів.

Лідером організованого фондового ринку України в 2003 році залишилась «Перша Фондова Торгова Система» (далі ПФТС). Загальний обсяг торгів ПФТС у 2003 році - 3,22 млрд. грн., що становить 91,2% загального обсягу торгів організованого фондового ринку України.

Обсяг торгів цінними паперами на ПФТС у 2003 році.

Корпоративні облігації - обсяг торгів корпоративними облігаціями

- 2038,11 млн. грн. (63,37% загального обсягу торгів). Лідерами за обсягом торгів корпоративними облігаціями є такі банки, як «НРБ-Україна», «Укрсиббанк», «Аркада», «Перший Український Міжнародний банк», «Аваль».

Опціони - обсяг торгів опціонами ОАО «Укртелеком» і ООО «ТТК»

- 97,34 млн. грн. (3,03% загального обсягу торгів). Лідерами за обсягом торгів опціонами: ООО «Міжрегіональна фінансова компанія», ООО

«Лайн Сек'юритиз», ЗАО «Фундація Індустріального Розвитку» та ООО «ФК «Рубін».

Акції - обсяг торгів акціями 547 млн. грн. (17% загального обсягу торгів). Лідери за обсягом торгів акціями стали: ООО «Драгон Капітал», ЗАО «ІК «СІНКОМ», ЗАО «Альфа-Банк», ООО «ФК «Клірінгів дім»,

000 «Он-лайн капітал».

Галузі - лідери за обсягом торгів:

>енергетика (17,75% обсягу торгів акціями на вторинному ринку);

> хімічна і нафтохімічна промисловість (134,07%);

> відпочинок і туризм (10,15%);

> будівництво (9,58%);

> паливна промисловість (8,14%).

Державні і муніципальні цінні папери - обсяг торгів процентними облігаціями внутрішнього державного займу (ПОВДЗ) - 521 млн. грн. (16,2% загального обсягу торгів).

Обсяг торгів муніципальними облігаціями Києва -13,2 млн. грн. (0,4% загального обсягу торгів). Лідери за обсягом торгів державними і муніципальними паперами - такі банки як «Перший Український Міжнародний Банк», «Укрексімбанк», «Аваль», «Укрсоцбанк», «Укрсиббанк».

Таким чином, можна визначити основні напрямки, в яких зростає роль кредиту:

> перерозподіл матеріальних ресурсів в інтересах виробництва

1 реалізації продукції за допомогою надання позик та залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

> вплив на безперервність процесів відтворення через надання кредитів;

> участь у розширенні виробництва через видачу позикових коштів на поповнення основного капіталу та лізинговий кредит;

> економічне використання позичальниками власних і позичених коштів;

> прискорення споживачами отримання житла, товарів, послуг за рахунок використання позикових коштів;

> регулювання випуску в обіг та вилучення з нього готівкових грошей на основі кредитних відносин і забезпечення безготівкового грошового обороту платіжними засобами.

Економічні межі кредитування - це межі існування та поширення кредиту, межі, в яких кредитні відносини мають об'єктивну природу і зберігають свої сутнісні риси, що відрізняють їх від фінансових відносин.

У разі порушення економічних меж кредитування процес перетворюється в процес фінансування.

Об'єктивними і обмеженнями зростання грошової маси виступають:

> вимоги до банків дотримуватися у своїй діяльності принципу ліквідності, тобто необхідності скорочення розмірів позичок, що видаються за рахунок збереження частини одержуваних депозитів як ліквідних резервів;

> рівень вилучення депозитних коштів у готівку, тобто схильність суб'єктів економічно підтримувати певний рівень коштів у вигляді готівки.

Суб'єктивні обмеження: грошово-кредитна політика уряду, одним з інструментів якої є розмір обов'язкових резервів, необхідних для дотримання ліквідності банківської системи і розміру облікової процентної ставки.

ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

9.1. Сутність та функції фінансового посередництва.

9.1.1. Загальні ознаки фінансового посередництва, його еволюція.

9.1.2. Функції фінансового посередництва.

9.2. Фінансово-кредитна система та характеристика її елементів.

9.2.1. Поняття і структура фінансово-кредитної системи.

9.2.2. Банківські інститути.

9.2.3. Основні види небанківських фінансових інститутів та їх розвиток в Україні.

Загальні ознаки фінансового посередництва, його еволюція

Протягом XX століття поширювались наукові положення, які обґрунтовували роль фінансового посередництва як одного із чинників економічного розвитку.

Значний внесок у теоретичне обґрунтування фінансового посередництва зробило багато економістів: А. Пігу, Й. Шумпетер, Р. Голдсмід, Дж. Стігліц та інші. Тому, на нашу думку, цікавим є дослідження еволюції ідей щодо ролі фінансового посередництва в економічному розвитку, запропоноване В.В. Замовець та С.П. Зубик [7, ст. 16].

У сучасних умовах фінансові посередники посідають одне з центральних місць на фінансовому ринку.

капітал банківський кредит економіка

Обґрунтування ролі фінансового посередництва в економічному розвитку суспільства

Фінансові посередники - сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників [6, стр. 350].

Таким чином, фінансове посередництво полягає в залученні фінансових ресурсів з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи. В економічній літературі визначення терміна «фінансові посередники», як правило, збігається з визначенням терміна «фінансові інститути» - фінансові установи, що опосередковують рух коштів від індивідуальних інвесторів (як правило, власників заощаджень) до їх кінцевих користувачів, тобто залучаючи та розміщуючи кошти від власного імені. Проаналізуємо різні підходи щодо класифікації фінансового посередництва.

В американській економічній літературі прийнято класифікувати фінансових посередників на три основні групи: депозитні інститути; договірні ощадні інститути та інвестиційні посередники [7, с 5].

У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

> банки;

> небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають пара банками.

Такі відмінності у класифікації фінансового посередництва зумовлюється двома обставинами:

> відсутністю однозначного трактування самого поняття «банк»;

Класифікація фінансових посередників за американським підходом

> відсутністю загальновизнаних критеріїв класифікації всіх посередників.

В європейському законодавстві банк трактується значно ширше, ніж в американському. Тому деякі з інституцій, які за європейським законодавством належать до спеціалізованих банків, наприклад інвестиційні банки, за американським законодавством не є такими і в літературі їх відносять до спеціалізованих небанківських інституцій (інвестиційних посередників).

Критерій достовірності відносин з клієнтами теж є недостатньо чітким для класифікації, оскільки на договірних засадах працюють сьогодні, по суті, всі фінансові посередники. Більше того, виділення трьох груп посередників в американській літературі зроблено за трьома критеріями, що видається не досить коректним.

На нашу думку, більш правомірним є розгляд фінансового посередництва як фінансово-кредитної системи, яка залучає фінансові ресурси з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи.

За цим критерієм фінансових посередників доцільно класифікувати так:

Класифікація фінансових посередників - вітчизняний підхід

Размещено на Allbest.ru