Попередній, поточний і подальший банківський моніторинг цільового використання кредиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Попередній, поточний і подальший банківський моніторинг цільового використання кредиту

Для мінімізації ризику неповернення наданих кредитних коштів позичальнику та несплати процентів за користування ними банківські установи повинні здійснювати моніторинг цільового використання кредиту. При цьому слід визначати, чи дотримується позичальник умов, визначених кредитним договором щодо цільової спрямованості коштів, чи не витрачається частина коштів на цілі, не обумовлені в угоді тощо.

Банківський моніторинг цільового використання кредиту можна поділити на:

- попередній;

- поточний;

- подальший.

Попередній моніторинг цільового використання кредиту, як правило, включає в себе документальну перевірку службовцями банківської установи відповідності реквізитів розрахункового документа, наявність найменувань тощо. При цьому відповідний працівник кредитного підрозділу банку перевіряє у розрахунковому документі номер і дату контракту, для реалізації якого надається кредит, назву партнера, на користь якого здійснюється проплата, а також наявність усіх банківських реквізитів, зазначення суми проплати, відповідної до суми кредиту. У разі визначення невідповідності реквізитів розрахункового документа умовам кредитного договору документ повертають позичальникові з відповідними роз'ясненнями.

При наданні кредиту на купівлю позичальником сировини, матеріалів чи товарів кредитний працівник повинен перевірити наявність документів, які підтверджують закупівлю продукції. Копії усіх документів (контрактів, накладних, договорів тощо) мають зберігатися у кредитній справі позичальника.

Поточний моніторинг цільового використання кредиту включає в себе такі послідовні дії:

1. Після перерахування на кредитний рахунок позичальника коштів проводиться перевірка для виявлення відповідності витрат грошей цілям, які зазначені у кредитному договорі. Така перевірка може здійснюватися як на основі аналізу документації, отриманої від позичальника, так і за допомогою зовнішнього відстежування руху товарів від постачальника до покупця (позичальника). Водночас проводиться наскрізна перевірка за відповідними рахунками бухгалтерського обліку в позичальника, перевіряється відповідність строків та сум інформації, наведеній у бізнес-плані позичальника тощо. За результатами перевірки складається аналітична довідка з висновками і пропозиціями, яка також подається позичальнику для ознайомлення. У разі виявлення банком порушень на цій стадії використання кредитних коштів, до позичальника застосовують відповідні санкції (сплата штрафів, пені тощо).

2. Після перерахування кредитних коштів (через певний визначений банком строк, наприклад, 15-20 днів) проводиться перевірка об'єкта кредитування, а зокрема, визначається наявність майна, яке придбане за кредитні кошти, можливість реалізації придбаного товару (продукції, сировини тощо) за ціною, яка передбачена у бізнес-плані позичальника. Одночасно проводиться перевірка цілісності та умов зберігання позичальником майна, придбаного за рахунок отриманого кредиту. Така перевірка проводиться з метою визначення реальності отримання коштів позичальником від реалізації кредитного проекту, які дають змогу йому погасити основну суму боргу за кредитом та сплатити проценти за користування ним. У разі виявлення неефективності реалізації кредитного проекту, недотримання строків реалізації, які відповідають строкам кредитування, чи порушень з боку позичальника на цій стадії використання кредитних коштів, банківські установи можуть прийняти рішення про призупинення подальшого кредитування позичальника.

3. У разі використання позичальником кредитних коштів (як правило, після 1,5-2 місяців) здійснюється перевірка реалізації кредитного проекту. При цьому працівниками банківської установи перевіряється, чи завершив позичальник свій кредитний проект, чи має він намір погашати одержаний кредит, чи не має позичальник заборгованості перед іншими кредиторами тощо.

4.3 моменту настання строку повернення позичальником кредитної заборгованості починається стадія, на якій, як правило, виявляються усі похибки, що були допущені у процесі кредитування та кредитного моніторингу. При цьому слід визначити, чи отримує позичальник кошти від реалізації кредитного проекту, здійснювати постійний контроль за надходженням коштів на рахунки клієнта та дотриманням строків виконання графіка погашення кредитних зобов'язань.

Працівники кредитного підрозділу банківської установи повинні оперативно реагувати на виникнення порушень з боку позичальника у процесі кредитування. До таких порушень можна віднести:

- невиконання позичальником (заставодавцем, поручителем, гарантом) зобов'язань, передбачених кредитним договором, договором застави, поруки (гарантії), у тому числі нецільове використання кредиту;

- ненадання банку можливості здійснювати контроль за станом та умовами зберігання заставленого майна, ознайомитися з бухгалтерською звітністю позичальника та іншою необхідною інформацією;

- погіршення фінансового стану позичальника;

- неналежне зберігання заставленого майна, ухилення від його заміни;

- порушення інших умов кредитного договору, договорів застави, поруки (гарантії);

- отримання банком інформації про неможливість погашення заборгованості в строк та інше.

У разі виникнення порушень з боку позичальника працівник кредитного підрозділу (відділу, що займається супроводженням, моніторингом кредитних операцій) повідомляє про це підрозділ управління ризиками банку. У разі невиконання позичальником строків погашення кредитної заборгованості (чи заборгованості за нарахованими процентами) здійснюється її перенесення на рахунок простроченої кредитної заборгованості. У випадку визнання кредиту проблемним робота з ним проводиться у підрозділі з управління проблемною заборгованістю банку, куди передається кредитна справа позичальника.

Подальший моніторинг цільового використання кредиту проводиться банком для з'ясування чинників та причин, які позитивно чи негативно вплинули на дотримання позичальником умов кредитного договору щодо цільового використання кредитних коштів. Такий моніторинг допомагає виявити недоліки попередніх етапів банківського кредитного моніторингу та розробити заходи щодо усунення виявлених порушень.

Отож, під час здійснення кредитного моніторингу банківські установи повинні особливу увагу приділяти виконанню позичальником умов кредитного договору в частині цільового використання кредитних коштів. При виявленні порушень з боку позичальника банківські установи можуть вживати відповідних санкцій (штрафи, пеню тощо) або ж розірвати укладений кредитний договір та вимагати дострокового повернення наданого кредиту. кредит ризик процент банк

Банківський моніторинг забезпечення кредиту

Для формування єдиного підходу до порядку моніторингу забезпечення кредиту і захисту інтересів банку відповідно до статутів, внутрішніх розпоряджень і нормативних документів банків, чинного вітчизняного законодавства і нормативно-правових актів НБУ у банківській установі розробляється порядок моніторингу майна, що перебуває в заставі. Він використовується і здійснюється кредитними підрозділами спільно зі службами безпеки банку при кредитуванні суб'єктів підприємницької діяльності.

Моніторинг забезпечення - це комплекс дій, спрямованих на забезпечення контролю за кількісними, якісними та вартісними параметрами предмета застави, його правовою приналежністю та умовами зберігання.

Основною метою моніторингу застави є визначення відповідності характеристик заставленого майна, умов його зберігання та експлуатації вимогам, що зазначені у договорі застави, а також своєчасне виявлення фактів чи передумов зниження кількісних і якісних параметрів заставленого майна чи інших порушень умов договору застави з метою формування комплексу дій щодо захисту інтересів банку у сфері заставного забезпечення кредиту. Змістом моніторингу заставного забезпечення є:

- перевірка стану майна і фактичної його наявності у місці зберігання чи експлуатації;

- підтвердження прав власності заставодавця на предмет застави;

- контроль за поточною ринковою вартістю майна;

- аналіз достатності заставленого майна з урахуванням поточної інформації про наявність вимог третіх осіб на володіння предметом застави.

Банківський моніторинг забезпечення кредиту може включати:

- попередній моніторинг - перевірку права власності потенційного позичальника на майно, яке пропонується у заставу; визначення якості, вартості та порядку майбутнього зберігання предмета застави тощо;

- поточний моніторинг - виявлення негативних змін у наявності, вартості та стані предмета забезпечення протягом строку дії кредитного договору; у разі виявлення пошкодження заставленого майна, вжиття заходів щодо заміни предмета забезпечення за умови, що його загальна вартість не буде меншою від зазначеної у договорі застави;

- подальший моніторинг - здійснюється для визначення дотримання позичальником умов договору застави.

Організація моніторингу забезпечення кредиту проводиться, як правило, на плановій основі. План складається на основі даних кредитного портфеля і містить таку інформацію: назву підприємства-позичальника, номер договору застави, визначену періодичність моніторингу, фактичну дату проведення перевірки та дату, на яку планується перевірка у майбутньому.

Перевірка наявності та умов збереження заставленого майна проводиться протягом усього строку кредитної угоди з періодичністю, яка залежить від виду майна:

- для нерухомого майна - не менше ніж один раз на 3 місяці;

- для рухомого майна, обладнання, транспортних засобів (повітряний, морський, річковий транспорт) - не менше ніж один раз на квартал;

- для залізничного та автомобільного транспорту (у т.ч. пересувної спецтехніки) - не рідше одного разу на місяць;

- для цінних паперів - не рідше одного разу на місяць;

- для товарів в обороті - не рідше ніж два рази на місяць;

- інше майно - не рідше одного разу на квартал.

Банківські установи самостійно можуть визначати і затверджувати більш напружені строки перевірки майна, яке надається позичальником у забезпечення.

Періодичність моніторингу може залежати також і від класу позичальника (табл. 13.1, див. с. 426). Чим нижчий клас позичальника, тим частіше слід проводити перевірки наявного забезпечення. Також періодичність перевірок необхідно збільшити у разі погіршення категорії обслуговування боргу або наявності негативної інформації про позичальника тощо.

Під час проведення моніторингу заставленого майна і його переоцінювання складається Акт перевірки наявності, схоронності

і переоцінювання предмета застави (Додаток 45), який підписують співробітники кредитного підрозділу і служби безпеки банківської установи, а також відповідальними представниками заставодавця (у випадку, якщо предмет застави знаходиться на зберіганні у третьої особи, то підписується також зберігачем). Зазначений акт складається також у випадку втрати предметом застави якостей, властивих йому на момент укладення договору застави.

Співробітниками банку здійснюється огляд майна, яке перебуває у забезпеченні. При цьому майно має бути оглянуте працівниками служби безпеки та кредитного підрозділу банку у повному обсязі, має бути здійснена перевірка наявності майна відповідно до існуючої документації та обсягу, що приймається в заставу.

За результатами проведеного за місяць моніторингу заставного майна кредитний підрозділ філії готує Звіт про проведення перевірок наявності і збереження майна, переданого в заставу банку в забезпечення діючих кредитних зобов'язань за минулий звітний місяць (Додаток 46).

Кожен вид забезпечення під час моніторингу вимагає окремих підходів перевірки. Паралельно з моніторингом заставленого майна працівники кредитного підрозділу банку здійснюють контроль надходжень грошових коштів на рахунки суб'єктів оцінної діяльності і контроль надходжень грошових коштів від страхових компаній. Інформація готується за минулий звітний місяць і зводиться у відповідні звіти банку - Звіт контролю надходжень грошових коштів на рахунки суб'єктів оцінної діяльності (Додаток 47) та Звіт контролю надходжень грошових коштів від страхових компаній (Додаток 48). Звіти підписують відповідальні працівники банку та надають їх до підрозділу з моніторингу заставного майна. При страхуванні відповідальності позичальника за неповернення кредиту відповідними службами банку проводиться також аналіз фінансового стану страхової компанії та перевіряється своєчасність сплати позичальником страхових внесків.

Щомісячно керівник підрозділу заставних операцій повинен представляти особі, що затверджує план моніторингу забезпечення кредитів, звіт про виконання плану за попередній місяць із зазначенням причин невиконання запланованих дій і пропозицій щодо їх виконання у подальшому плановому періоді. Основою для внесення інформації до акта про виконання плану моніторингу може бути оформлений акт перевірки стану застави.

Періодичність проведення перевірок майна, наданого у заставу банку, визначається і затверджується у внутрішніх положеннях банку. При цьому залежно від майна, яке надається банку у забезпечення, співробітники кредитного підрозділу та служби безпеки банківської установи повинні здійснювати певні дії щодо перевірки з дотриманням встановлених вимог банку.

Зокрема, при перевірці основних засобів (транспортних засобів, рухомого та нерухомого майна) працівники банку повинні здійснювати:

- візуальний огляд предмета застави - перевірку конструктивної цілісності споруди, стану устаткування та рухомого майна тощо (за необхідності проводити фотозйомки);

- звіряння індивідуальних заводських (інвентарних) номерів, що фактично наявні, з номерами, відображеними в технічній документації і договорі застави;

- перевірку повноти наявності основних засобів на момент перевірки з обсягом, переданим в заставу відповідно до укладеного договору (при цьому заставодавець зобов'язаний, у разі необхідності, надати співробітникам банку витяг з балансу про наявність основних засобів, що знаходяться в заставі);

- перевірку відповідності умов зберігання закладеного майна нормам, відображеним у технічному паспорті, або іншим необхідним для даного виду майна нормам;

- звірку місця (адреси) фактичного перебування майна з місцем (адресою), вказаним у договорі застави;

- перевірку наявності оригіналів документів, що встановлюють право на нерухомість, транспортні засоби й інше майно, що підлягає державній реєстрації тощо.

Якщо у забезпечення за кредитом позичальником передані товари в обороті чи у переробці, то відповідні працівники банківської установи повинні здійснювати:

- візуальний огляд предмета застави на місці (за необхідності проведення фотозйомки);

- ідентифікацію товару, що фактично оглядається, з характеристиками, відображеними в договорі застави;

- перерахунок товару підприємства, що перебуває на складі (якщо є досить великий асортимент товару, то перерахунок може здійснюватися вибірково). При цьому заставодавець зобов'язаний надати складську довідку про наявність залишку товару на дату огляду, розшифровку балансу за даною групою товару, договір зберігання зі складом;

- перевірку наданої заставодавцем не менше одного разу в два тижні обігово-сальдової відомості руху за рахунком "Товари на складі", підписаної керівником і головним бухгалтером заставодавця. На її основі проводиться аналіз руху залишків товару на складі за номенклатурними позиціями;

- перевірку відповідності умов зберігання закладеного майна нормам, вказаним у сертифікаті якості, технічному паспорті на виріб або іншим встановленим нормам.

При здійсненні протягом строку дії договору застави моніторингу майна, яке передане заставодавцем на зберігання кредитору (чи третій особі), працівники банку повинні здійснювати:

- візуальний огляд накладених банком на складські приміщення, де зберігається заставлене майно, печаток чи пломб (за потреби проведення фотозйомки);

- розкриття пломб і відкривання складських приміщень, огляд та ідентифікацію майна, що фактично оглядається, з характеристиками, відображеними в договорі застави;

- перевірку відповідності умов зберігання заставленого майна нормам, вказаним у сертифікаті якості, технічному паспорті на виріб або іншим нормам;

- закривання й опечатування (опломбування) складських приміщень, де зберігається заставне майно, зі складанням акта опечатування.

Якщо у забезпечення за кредитним зобов'язанням позичальником надано майнові права, то відповідальні працівники кредитного підрозділу банку повинні здійснювати:

- вивчення умов договору з додатковими угодами, додатками, майнові права за яким передаються в заставу;

- аналіз документів первинного обліку (товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі, виконаних робіт, рахунків-фактур тощо);

- отримання письмової згоди клієнта на передачу майнових прав, а також підтвердження наявності зобов'язань і підтвердження готовності виконати їх у строки і в формі, зазначені в договорі;

- аналіз актів звіряння розрахунків за контрактами (аналізу підлягає якість виконання клієнтом і контрагентом зобов'язань за контрактом, строки й обсяги виконання зобов'язань) тощо.

Працівники банківської установи повинні здійснювати моніторинг заставленого майна для виявлення негативних його змін чи характеристик, що може призвести до втрати банком наданих позичальнику кредитних ресурсів. При зміні якості та характеристик майна, наданого у заставу банку, співробітники кредитного підрозділу та служби безпеки банку повинні здійснювати такі дії:

1. У разі втрати предметом застави якостей, властивих йому на момент укладення договору застави, за встановленою формою складається Акт перевірки наявності, збереження і переоцінення предмета застави, який підписують співробітники кредитного відділу і служби безпеки банку, а також відповідальні представники заставника і зберігана (у разі, якщо застава перебуває на зберіганні у третьої особи).

2. При настанні страхового випадку необхідно негайно повідомити страхову компанію, в якій застрахований предмет застави, а також провести переговори з заставодавцем про заміну частини або всього предмета застави.

3. Заміна товару (зіпсованого, втраченого), яке виступає забезпеченням кредиту, здійснюється аналогічним за якістю і кількістю. Заміна всього предмета застави або його частини фіксується додатковою угодою до договору застави. Під час заміни застави співробітники кредитного підрозділу і служби безпеки банку беруть участь у проведенні заходів щодо відвантаження і отримання товару.

4. У разі, якщо позичальник перешкоджає у проведенні моніторингу забезпечення і заміні заставного майна через втрату чи пошкодження, банківська установа може вимагати від клієнта передачі заставлених товарів у заклад (така умова має бути обумовлена у договорі застави). У разі прийняття банком товарів у заклад слід враховувати строки зберігання товарів та інші специфічні особливості майна, яке надається у забезпечення, за необхідності жорстко контролювати їх своєчасну заміну.

5. Якщо проведений аналіз засвідчив, що предмет застави втратив свою вартість порівняно з вартістю на момент прийняття застави, то заставодавець повинен надати відсутній обсяг забезпечення або зробити повернення пропорційної суми кредиту.

6. У разі виявлення відсутності предмета застави чи неналежного його зберігання заставодавцем банківська установа має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, забезпеченого заставою, звернувши за необхідності стягнення на предмет застави.

7. У разі, якщо майно, яке надане в заставу, приховується позичальником (заставодавцем чи зберігачем), співробітник кредитного відділу банку звертається до служби безпеки банківської установи за допомогою у встановленні місцезнаходження прихованого майна. При цьому аналізуються причини виникнення такої ситуації, які повідомляються керівникам кредитного підрозділу та служби безпеки банку.

У разі необхідності звернення стягнення на предмет застави внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань проводиться процедура моніторингу заставного майна при настанні строку погашення кредиту і процентів за ним. При цьому співробітники кредитного підрозділу і служби безпеки банківської установи здійснюють конкретні дії щодо забезпечення збереження предмета застави:

- організовують цілодобову охорону (за необхідності) або інший режим охорони предмета застави, достатній для забезпечення його збереження (дані умови мають бути обумовлені в договорі застави);

- організовують заходи щодо приведення предмета застави у відповідність до умов договору застави;

- контролюють товарні потоки заставодавця та інше. Позаплановий моніторинг може проводитися за ініціативою

підрозділу заставних операцій чи кредитного підрозділу банку.

Підставою для обов'язкового проведення позапланового моніторингу майна, що надається у забезпечення, є прострочення сплати позичальником суми нарахованих процентів чи основної суми боргу за кредитом, неочікувана зміна складу, структури та кількості предметів застави тощо.

За результатами моніторингу позитивний висновок про достатність заставного покриття за забезпеченими ним кредитними зобов'язаннями може бути зроблений тільки з урахуванням комплексного аналізу всіх складових процедури моніторингу забезпечення. У разі виявлення порушень умов договору застави даний факт відображається в акті перевірки. При наявності заперечень заставодавця щодо виявлених порушень дані зауваження також зазначаються в акті.

Размещено на Allbest.ru