Дія договору страхування у країнах Європейського співтовариства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дія договору страхування у країнах Європейського співтовариства

Процес інтеграції українського страхового бізнесу до світового ринку страхування не має альтернативи. У зв'язку з цим проаналізуємо юридичну чинність договорів страхування (крім страхування життя) в країнах ЄС.

Заява про страхування

У Німеччині, Італії, Данії законодавством визначено зобов'язувальний характер заяви про страхування. Так, у Німеччині бланк заяви, заповнений і підписаний страхувальником, має зобов'язувальний характер і встановлює для страховика акцептний період, тобто період, протягом якого страховик має дати згоду й укласти договір страхування. Німецьким законодавством визначено акцептний період зі страхування від вогню - 2 тижні; зі страхування на випадок хвороби - 6 тижнів, зі страхування автотранспортних засобів - 1 місяць. В Італії заява про страхування має характер зобов'язувальної протягом 15 днів.

До другої групи країн можна віднести ті країни, у законодавстві яких заява не носить зобов'язувального характеру, а також не встановлює строку для акцепту страховиком. Це такі країни: Бельгія, Іспанія, Франція, Греція, Люксембург, Португалія, Велика Британія тощо.

Набуття чинності договором страхування

За законодавством Німеччини, Іспанії, договір страхування набуває чинності з моменту сплати першого страхового внеску. Відповідно до законодавства Бельгії, Данії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Великої Британії, договір страхування набуває чинності з моменту його укладання, якщо немає угоди про інше. У Бельгії спеціальне положення в договорі часто передбачає дату набуття договором чинності - з моменту сплати першої страхової премії або підписання договору сторонами.

У Франції, Греції, Ірландії договір набуває чинності з моменту, передбаченого в договорі. Зокрема, в Ірландії - якщо в договорі немає спеціального положення - він набуває чинності з моменту його укладання.

За законодавством Італії, договір страхування набуває чинності в 00.00 годин дня, наступного за днем підписання договору. У разі несплати першого страхового внеску дія договору страхування припиняється до 00.00 годин дня після невиконання обов'язку зі сплати страхового внеску страхувальником.

Договір страхування у всіх країнах ЄС укладається у письмовій формі.

Істотні умови у договорі страхування

У Німеччині, за законодавством, у договорі страхування обов'язково мають бути зазначені: дата укладання, ім'я страхувальника, строк дії, страховий ризик, а також включені ризики, зобов'язання страховика і страхувальника, санкції.

В Іспанії істотними умовами договору страхування є: імена та адреси сторін, страхова сума, вид страхування, розміщення ризику, розмір внеску і терміни його сплати, ім'я страхового агента.

У Франції - імена та адреси сторін, страхова сума, вид ризику, розмір страхової премії, дата набуття договором чинності.

У Нідерландах - об'єкт страхування, страхова премія, а також будь-які зобов'язання, які можуть зацікавити страхувальника.

У Данії, Італії істотних обов'язкових умов договору страхування законодавство не передбачає.

Згідно з Цивільним кодексом України, істотними умовами договору страхування є: предмет договору страхування, страховий випадок, розмір страхової суми, страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені цивільним законодавством.

Розгляд скарг між страховиками і страхувальниками.

В одних країнах Європейського співтовариства створюються спеціальні організації для вирішення суперечностей між страхувальником і страховиком, в інших - таких організацій немає. Зокрема, у Швейцарії, Німеччині, Італії. В Італії в окремих випадках страхувальник має право звернутися до арбітражного суду для вирішення розбіжностей.

У деяких країнах існують спеціально створені посередницькі організації для вирішення суперечностей між страховою компанією і страхувальником. У Португалії існує Арбітражна палата з автотранспортних подій, утворена страховими компаніями, яка займається вирішенням суперечностей з проведення страхування автотранспортних засобів та страхування цивільної відповідальності автовласників. Рішення Палати є обов'язковим для страхових компаній.

У Франції такою організацією є Центральне тарифне відомство, завданням якого є у випадках обов'язкового страхування цивільної відповідальності автовласників визначення розміру страхового відшкодування, який належить сплатити страхувальнику.

У Великій Британії існують дві спеціальні структури. Перша - Страхове бюро омбудсмена, засноване страховими компаніями. Його основним завданням є розгляд і юридичний аналіз суперечностей між страховиками і страхувальниками. Рішення бюро ґрунтується на законодавчих нормах і практиці страхування. Якщо страхувальник згідний з рішенням омбудсмена, то воно стає обов'язковим і для страхових компаній, які є його членами. Якщо страхувальник не згідний з рішенням, то він може звернутися до суду. Ще однією організацією є Арбітражна служба особистого страхування, яка пропонує вирішувати суперечки шляхом призначення незалежного арбітра. Його рішення мають законний характер.

Сьогодні в Україні обговорюється питання серед страховиків щодо створення спеціальної організації - омбудсмена, який розглядатиме суперечності між страховими компаніями і клієнтами. Механізм створення такої організації в Лізі страхових організацій України бачать таким: створюють її страхові компанії, скарги в ній розглядатимуться за рахунок компаній-учасників. Рішення омбудсмена матиме рекомендаційний характер. Така пропозиція серед керівників страхових компаній має неоднозначну оцінку.

Отже, кожна країна розробила свій механізм дії договору страхування. Він є виписаний і в українській страховій практиці, хоча багато юристів вбачають за доцільне прийняття окремого Закону України «Про договір страхування», який би враховував специфіку різних видів страхування.

Короткі підсумки:

1. Клієнт подає у страхову компанію заяву про прийняття об'єкта на страхування. Заява містить перелік питань, на які має дати відповідь страхувальник. Отримавши заяву, страховик проводить андеррайтинг - діяльність з ідентифікації, аналізу, оцінки ризиків та визначення можливості страхування. Особливості ризиків у кожному виді страхування зумовлюють специфіку проведення андеррайтингу, а його основне завдання полягає у відборі ризиків для формування збалансованого й рентабельного страхового портфеля.

2. Договір страхування - письмова угода між страховиком і страхувальником, яка укладається відповідно до правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування і реєструються при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду добровільного страхування. Страхувальники також можуть укладати договори про страхування третіх осіб, а також призначати осіб (змінювати їх) для одержання страхових виплат. Факт укладання договору страхування засвідчується страховим полісом. З моменту внесення першого страхового платежу договір набирає чинності. Страхові платежі страхувальники - резиденти вносять у грошовій одиниці України, страхувальники-нерезиденти - в іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України. Страхове відшкодування здійснюють тією валютою, яка передбачена договором страхування.

3. Законодавство встановлює обов'язки страховика, зокрема: ознайомлює страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом 2-х робочих днів, як стане відомо про настання страхового випадку, вживає заходи щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати; здійснює страхову виплату в передбачений договором строк; відшкодовує витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків; тримає в таємниці відомості про страхувальника.

4. Обов'язками страхувальника є: своєчасно вносити страхові платежі; при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику; повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього об'єкта страхування; вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку; повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

5. Умовами договору страхування можуть бути передбачені підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Ними є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку; вчинення страхувальником - громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальника про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі: закінчення строку дії; виконання у повному обсязі страховиком зобов'язань перед страхувальником; несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки; ліквідації страхувальника - юридичної особи; ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України; прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним. Крім цього, договір страхування вважається недійсним, якщо його укладено після страхового випадку, або якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації. Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування.

У країнах Європейського співтовариства розроблені правові норми дії договору страхування, які мають свої особливості. В одних країнах законодавством встановлено зобов'язувальний характер заяви про страхування (Німеччина, Італія, Данія), в інших заява про страхування не має зобов'язувального характеру (Бельгія, Іспанія, Франція, Велика Британія). Договір страхування у всіх країнах ЄС укладається у письмовій формі. Кожна країна встановлює істотні умови договору страхування, а в Італії і Данії законодавством такі умови не передбачені. Для вирішення суперечностей між страховиками і страхувальниками в одних країнах створюються спеціальні організації, в інших - такі організації не діють.

Основні поняття і терміни: заява про страхування, андеррайтинг, індивідуальний андеррайтинг, стандартний андеррайтинг, правила страхування, договір страхування, страховий поліс, аварійний комісар, обов'язки страховика, зобов'язання страхувальника.

Страхові накопичувальні послуги

Особливості розвитку страхових послуг щодо захисту життя в Україні.

Давно відомо, що рівень розвитку особистого страхування в країні визначає ступінь захищеності громадян від соціальних ризиків. Захист таких ризиків відбувається як на рівні держави (система обов'язкового соціального страхування), так і на рівні страхових компаній (особисте страхування). Страхові компанії надають послуги щодо страхового захисту страхувальників (застрахованих осіб) у разі настання несприятливих подій для їхнього життя і здоров'я.

Історія розвитку особистого страхування сягає епохи Середньовіччя, коли члени гільдій і цехів надавали допомогу один одному у разі смерті, хвороби, інвалідності. Першою професійною організацією, яка почала займатися страхуванням життя, була англійська страхова компанія « Еквітебль» (1762 р.). Тому досить часто англійці стверджують, що історія цієї компанії є історією страхування життя.

В особистому страхуванні об'єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям, здоров'ям і працездатністю страхувальника або застрахованої особи. Страхувальниками в особистому страхуванні можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а застрахованими - лише фізичні особи. Страхувальник одночасно може бути застрахованою особою.

Особисте страхування є обов'язковим і добровільним, індивідуальним і колективним. Обов'язкові види особистого страхування визначені ст. 7 Закону України «Про страхування». Добровільне особисте страхування застосовується як доповнення до чинного обов'язкового соціального страхування.

До особистого страхування належать:

· страхування життя та пенсій;

· страхування у разі нещасних випадків;

· медичне страхування.

Страхування життя і пенсій є єдиними страховими накопичувальними послугами (пов'язані із накопиченням страхової суми). Страхування від нещасних випадків та медичне страхування є ризиковими видами страхування, їх досить часто об'єднують в одну назву - «страхування здоров'я». У січні-вересні 2005 р. частка добровільного особистого страхування (крім страхування життя) становила 4,1 % ринку страхових послуг України.

За сучасних умов в Україні відбувається лише становлення ринку особистого страхування. Пояснюють слабкий розвиток цього страхування такі причини: наявна економічна ситуація в державі, низькі доходи громадян, відсутність комплексного підходу при розробці страхових продуктів, недовіра до страхових компаній, недостатній рівень культури страхування.

У цій темі й у двох наступних розглядатимемо не лише основні умови страхування життя, страхування від нещасних випадків, медичного страхування, але проблеми і суперечності їх розвитку в Україні. Насамперед, розглянемо особливості розвитку страхових послуг щодо захисту життя в Україні.

Розвиток страхових послуг щодо захисту життя громадян залежить від появи в країні середнього класу. У розвинутих країнах світу страхові послуги щодо захисту життя займають 30-40 % страхового ринку, зокрема у Німеччині частка страхових платежів зі страхування життя щорічно становить 2,7 % ВВП, у Франції - 5,9 % ВВП, а в Україні у 2002 р. - 0,006 % ВВП. Нині найбільш перспективними світовими ринками щодо розвитку страхування життя є ринки Південної Кореї, Китаю.

В Україні прорив на ринку страхових послуг щодо захисту життя відбувається лише у 2001-2003 p. p. : обсяги платежів у 1999 р. становили 7,65 млн. грн.. у 2000 р, - 10,10 млн. грн. у 2001 р. - 15,73 млн. грн. у 2002 р. - 23,90 млн. грн. у 2003 р. - 73 млн. грн., у першому півріччі 2004 р. - більше 70 млн. грн., у 2005 р. - 321 млн. 260 тис. грн.. Крім цього, частка страхових платежів зі страхування життя у структурі всього вітчизняного страхового ринку у січні-вересні 2005 р. становила 2,3 %, а раніше ця цифра була близька до 0,1 %.

Згідно з вітчизняним законодавством, мінімальний розмір статутного фонду страхової компанії (life-компанія), яка займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро. Доходи страховиків із довгострокового страхування життя і недержавного пенсійного забезпечення обкладаються податком за ставкою 0 %. Іншими видами страхування life-компанія не має права займатися. За даними Держфінпослуг, на 1 січня 2006 р. в Україні 51 страхова компанія мала ліцензію на здійснення страхування життя (компанії-лідери представлені у додатку 2, табл. 1), у 2003 р. на страховому ринку працювало 30 life-компаній.

Які чинники впливають на розвиток страхування життя?

1. Рівень ВВП і життя населення. Ринок страхування життя безпосередньо залежить від ВВП. Аналітики компанії Swiss Re, вивчаючи сприйняття продуктів страхування життя в країні, запропонували пряму залежність між приростом ВВП і обсягами страхування життя. Вони стверджують, що якщо основний економічний показник - ВВП - зростає темпами, які знаходяться в межах 5 %, то в країні буде сприятливе середовище для розвитку ринку страхових послуг щодо захисту життя, і навпаки.

2. Інфляційні процеси в країні, які безпосередньо впливають на розвиток страхової накопичувальної послуги (зростання темпів інфляції призводить до погіршення розвитку страхування життя). В Україні певним чином ситуація покращилась, коли законодавство у 2001 р. дозволило страховику приймати страхові внески від клієнтів у валюті, яку вони обрали. Нині на українському ринку страхування життя накопичення здійснюється у п'яти валютах, зокрема, переважає сплата страхових платежів у доларовому еквіваленті.

3. Довіра населення до life-компаній: як зазначають експерти» економічні труднощі першої половини 90-х років XX ст. і функціонування численних «фінансових пірамід» значно послабили довіру населення до таких компаній. Крім цього, за офіційними даними, борг держави зі страхових полісів Укрдержстраху становить 8 млрд. грн.

Для розвитку страхових накопичувальних послуг в Україні створені певні податкові пільги як для юридичних, так і для фізичних осіб. Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», юридичні особи можуть відраховувати на валові витрати платежі за довгостроковими договорами страхування життя (договір вважається довгостроковим, якщо він укладений на 10 років і більше, містить умови сплати страхових внесків протягом п'яти і більше років і передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування) своїх співробітників у межах 15 % від фонду заробітної плати. При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у п. 6.5.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»: податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на

1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Тобто, якщо підприємство укладе з life-компанією на 10 років і більше договір страхування життя, воно матиме можливість накопичувати фонди для персоналу не з прибутку, а відносити такі витрати в межах встановленої суми на валові витрати. Крім цього, при укладенні двох чи трьох договорів страхування (наприклад, договору на довгострокове страхування життя та договору на недержавне пенсійне забезпечення), загальна сума внесків за цими договорами не може перевищувати у сукупності 15 % річної заробітної плати застрахованого працівника.

Що стосується страхувальника, який за власний рахунок сплачує страхові внески, то прибутковий податок, сплачений з цих коштів, держава поверне йому за схемою податкового кредиту, У податковій декларації страхувальник, зазначивши і підтвердивши платежі на страхування життя, отримає від держави компенсацію в рахунок сплаченого 13-відсо-ткового податку. При цьому сума таких платежів не може перевищувати розмірів, визначених у п. 6.5.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Разом із тим розмір страхових внесків, які дозволено вносити до податкового кредиту, залежить від того, на чию користь укладено договір страхування. Якщо страхувальник хоче відшкодувати податок із суми, сплаченої за власним договором страхування, закон дозволяє внести всю суму податкової соціальної пільги, якщо йдеться про договір найближчого родича - не більше як 50 % податкової соціальної пільги.

Якщо у страхувальника є страховий поліс від роботодавця, то сума, яка вноситься до податкового кредиту, автоматично стає меншою за суму, витрачену підприємством.

Отже, в Україні починають формуватися умови для розвитку страхових послуг щодо захисту життя громадян. Головними причинами, що негативно впливають на цю страхову послугу, є низький рівень економічного розвитку країни та ощадної активності населення.

страховий договір послуга європейський

Умови договору страхування життя

Згідно з законом України «Про страхування», страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату за договором страхування у разі смерті застрахованої особи; у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та/або досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Тобто страховими випадками є:

смерть застрахованої особи під час дії договору страхування;

дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування;

досягнення застрахованою особою визначеного договором віку.

Додатковими страховими випадками можуть бути: нещасний випадок, що стався із застрахованою особою під час дії договору страхування; дожиття застрахованої особи до певної події (одруження, народження дитини тощо).

Може укладатися договір страхування третіх осіб за їх згодою (у разі страхування неповнолітніх - за згодою батьків або опікунів). У разі страхування групи осіб (колективу) до договору страхування додається список застрахованих осіб, який є невід'ємною частиною договору страхування.

Страховий внесок сплачується протягом дії договору страхування життя. Його розмір має бути таким, щоб до закінчення дії договору нагромадилася необхідна сума для здійснення страхових виплат. Страхові внески, що сплачуються страховій компанії, є постійними за розмірами і незмінними протягом усього часу дії договору страхування.

Чинниками, які впливають на розмір плати за надану страхову послугу, є: вік особи, професія, місце проживання, стать. Якщо вік та стать застрахованої особи вказані помилково, то страхова сума, згідно з договором страхування, коригується пропорційно до різниці між сплаченою страховою премією та страховою премією, що відповідає дійсному віку та статі застрахованої особи на початок дії договору страхування життя.

Основою для розрахунку страхового тарифу та страхової премії є таблиці смертності. Таблиці смертності містять розрахункові показники, які характеризують смертність населення в окремих вікових групах і доживаність під час переходу до іншої вікової групи. Високим показникам смертності мають відповідати й вищі за розміром премії. Таблиця є системою показників, які вимірюють частоту смертності в різні періоди життя та частоту дожиття до кожного наступного віку. Тобто таблиці смертності дають можливість страховим компаніям визначити кількість виплат як за випадками смерті, так і за випадками дожиття застрахованих до певного віку.

Страховий внесок може сплачуватися щорічно, щоквартально чи щомісячно відповідно до попередньо узгодженого графіка сплати.

При настанні страхового випадку страховик має виплатити страхову суму (страхову виплату). Для цього страхувальником (застрахованою особою, вигодонабувачем) подаються відповідні документи. Перелік документів залежить від характеру страхового випадку. Тими документами є: заява на отримання страхової суми, страховий поліс; у разі смерті - оригінал свідоцтва про смерть або копія, засвідчена нотаріально; у разі нещасного випадку - документи, які підтверджують його настання; для інших осіб, які мають право на отримання страхової виплати, - оригінал свідоцтва про спадщину.

Страховик може здійснювати страхові виплати як однією грошовою сумою, так і обумовленими частинами чи здійснювати страхові виплати частинами протягом обумовленого строку.

Страхова сума не виплачується, якщо страховий випадок прямо чи опосередковано було спричинено:

самогубством чи спробою самогубства застрахованої особи;

алкогольним сп'янінням та алкогольним отруєнням застрахованої особи;

скоєнням чи спробою скоєння злочину застрахованою особою;

діями страхувальника (застрахованої особи або вигодо-набувача), які спрямовані на спричинення страхового випадку.

Виділимо характерні ознаки й умови договору страхування життя, які визначені вітчизняним законодавством:

Грошові зобов'язання сторін за договорами страхування життя можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті.

Life-компанії мають здійснювати персоніфікований облік договорів страхування життя, який проводиться шляхом ведення реєстру в електронній чи паперовій формі. У реєстрі містяться відомості про страхувальника, відомості про умови договору страхування (дата укладання та набрання чинності договору страхування, перелік страхових випадків, розмір та періодичність сплати страхових внесків, розмір страхової суми, розмір величини інвестиційного доходу, страховий тариф, прізвище, ім'я, по батькові застрахованої особи, вигодо-набувача тощо), відомості про страхові резерви зі страхування життя за кожним договором страхування у розрізі валют.

Договором страхування життя може бути передбачено індексацію (зміну) за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та/або страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації розміру страхового внеску.

У разі несплати страхувальником чергового страхового внеску в розмірі та у строки, передбачені правилами та договором страхування життя, страховик в односторонньому порядку може зменшити розмір страхової суми та страхових виплат. Така процедура називається редуціюванням.

5. У разі дострокового припинення дії договору страхування життя з ініціативи страхувальника страховик виплачує викупну суму, яка є майновим правом страхувальника за договором страхування життя. Якщо вимога страхувальника пов'язана з порушенням умов страхування страховою компанією, то страхувальник при достроковому припиненні дії договору страхування в перші два роки його чинності отримає всю суму сплачених страхових внесків, після двох років - викупну суму.

Викупна сума - це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, що проходить експертизу в уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя. Уповноважений орган може встановити вимоги до методики розрахунку викупної суми.

Розмір викупної суми є меншим за розмір уже сплачених страхових внесків. В Україні, у більшості страхових компаній, як правило, з другого чи третього року дії договору страхування страхувальник має право на отримання викупної суми. Якщо дія договору страхування триває недовго (у більшості випадків до одного року), то такий обов'язок на страховика може і не покладатися. Страхувальник з отриманої викупної суми сплачує 13 % податку.

6. Після закінчення строку дії договору страхування життя застрахована особа, крім накопичувальної суми, має отримати інвестиційний дохід. Згідно з законодавством:

а) зазначена у договорі страхування життя величина інвестиційного доходу не повинна перевищувати чотирьох відсотків річних;

б) договором страхування життя обов'язково передбачається збільшення розміру страхової суми та/або розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя.

Розпорядженням Держфінпослуг «Про затвердження Правил розміщення страхових резервів із страхування життя» визначено, що кошти страхових резервів із страхування життя мають бути представлені активами таких категорій:

грошові кошти на поточному рахунку;

банківські вклади;

валютні вкладення згідно з валютою страхування;

нерухоме майно;

акції, облігації, іпотечні сертифікати;

цінні папери, що емітуються державою;

права вимоги до перестраховиків;

інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;

банківські метали;

кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договір страхування життя;

готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених НБУ.

Нині основними інструментами, за допомогою яких українські life-компанії розміщують резерви, є банківські депозити, акції, облігації. Якщо страхова компанія інвестує кошти за кордон, то переважно вкладає їх у цінні папери, земельні ділянки, нерухомість. Для порівняння, інвестиційна діяльність страховиків, що здійснюють інші види страхування, представлена

Законом також передбачено нарахування бонусів, тобто збільшення розміру страхової суми та/або розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за іншими фінансовими результатами його діяльності (участь у прибутках страховика).

Згідно з законодавством, 85 % інвестиційного доходу компанія зі страхування життя має віддати клієнту. В європейській практиці 92-95 % інвестиційного доходу розподіляється між застрахованими особами.

У практичній діяльності 50 % часу компанії зі страхування життя займаються продажем страхових продуктів, а решту часу - інвестиційною діяльністю.

Ефективне вкладення капіталу страховою компанією вимагає професійного аналізу структури відповідного ринку (нерухомості, цінних паперів тощо). Такий аналіз можуть здійснювати працівники страхової компанії, або залучатися відповідні спеціалісти (ріелтерські фірми - при вкладенні грошей у нерухомість, а співпраця з інвестиційними компаніями дозволить акумулювати контрольні пакети акцій і продати їх дорожче). Страхова компанія, простежуючи тенденції на таких ринках, на основі моніторингу, приймає рішення щодо інвестування. Будь-яка страхова компанія має мати власну інвестиційну політику, що відповідатиме принципам і стандартам вітчизняного й міжнародного регулювання.

7. Life-компанії можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя. Згідно з Розпорядженням Держфінпослуг «Про затвердження Положення про порядок, умови видачі та розміри кредитів страхувальникам, які уклали договори страхування життя», кредитодавцем є страховик, який надає кредит у межах викупної суми та під заставу цієї викупної суми, а позичальником є страхувальник, який уклав договір страхування життя та отримав кредит на умовах повернення, платності, строковості. Між кредитодавцем і позичальником укладається у письмовій формі кредитний договір, який визначає взаємовідносини і відповідальність сторін.

Страховик:

може надати кредит на строк, що не перевищує період, який залишився до закінчення дії договору страхування життя;

самостійно визначає порядок проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок за користування кредитом;

Також встановлено певні обмеження:

кредит не може бути видано раніше, ніж через рік після набрання чинності договором страхування життя;

відокремленим підрозділам страхової компанії забороняється здійснювати діяльність із надання кредитів.

У разі настання страхового випадку до дати повернення кредиту, яка визначена кредитним договором, сума кредиту та відсотки за користування кредитом вираховуються із суми страхових виплат, що здійснюються за договором страхування життя.

Таким чином, розгорнутий аналіз дозволяє виділити таку специфіку договорів страхування життя:

договір страхування життя є довгостроковим. Його часто ще називають договором довіри, бо страхувальник за домовленістю із страховиком, сплачуючи тривалий час страхові внески, вірить, що в кінці зазначеного строку отримує відповідну накопичену страхову суму;

life-компанії мають право здійснювати тільки накопичувальне страхування, проводити інші види страхування заборонено законодавством;

після закінчення дії договору страхування життя страхувальник отримує не лише накопичувальну страхову суму, але й інвестиційний дохід (бонуси);

страхові внески можуть сплачуватися одноразово або протягом дії договору страхування життя;

- страхова сума може бути будь-якого розміру, але не повинна бути меншою за ту, що визначила страхова компанія на момент укладання договору. Страхова сума встановлюється для кожної застрахованої особи за узгодженням між страховиком і страхувальником, за окремим страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування загалом.

Види страхових послуг щодо захисту життя

До страхових послуг щодо захисту життя належать: змішане страхування життя, страхування дітей, весільне страхування, довічне страхування. Розглянемо їх характерні риси.

Змішане страхування життя є одним із найпоширеніших страхових накопичувальних послуг. За договором змішаного страхування життя передбачено три страхові випадки:

дожиття до закінчення договору страхування;

смерть застрахованої особи;

втрата застрахованою особою здоров'я внаслідок нещасного випадку. Відповідальність страховика за наслідки нещасних випадків сприяє збільшенню страхового тарифу. Виплати, які були пов'язані із наслідками нещасного випадку під час дії договору, не впливають на розмір обумовленої страхової суми, яка виплачується при дожитті застрахованою особою до закінчення дії договору.

В Україні, як правило, договори змішаного страхування життя укладаються на 3, 5, 10, 15, 20 років. Мінімальний строк укладання договору змішаного страхування життя становить 3 роки. Разом із тим ураховується вік застрахованої особи: особу можна застрахувати з 16-ти років, водночас страхова компанія може встановити й менший вік для укладання договору.

Умовами страхування обмежується максимальний вік для укладання договору. Більшість страхових компаній можуть укласти такий договір зі страхувальником, перш ніж йому виповниться 72 роки. На момент закінчення дії договору страхування застрахованій особі не може бути більше як 75 років. Оскільки змішане страхування життя є добровільним, то вимоги до віку страхувальника в правилах страхування можуть бути й іншими.

При укладанні цього договору страхування важливе значення має стан здоров'я страхувальника. Договір страхування не укладається з непрацюючими інвалідами І групи, з онкологічно хворими, також можуть бути передбачені й інші обмеження.

Для укладання договору страхування страхувальник подає заяву на страхування. Крім цього, страхувальник має визначити особу (осіб), що будуть мати право отримати страхову суму, якщо застрахована особа помре. Призначена страхувальником особа (вигодонабувач ) може бути замінена іншою до часу настання страхового випадку.

Страхувальник має можливість поновити договір страхування, якщо викупна сума не була йому виплачена і дія договору страхування ще не закінчилася. Страхова компанія зобов'язана також виплатити страхову суму, якщо протягом дії договору застрахована особа померла. Але страховик не несе відповідальності за виплату страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин чи серцево-судинного захворювання.

Страхування дітей часто називають різновидом змішаного страхування життя. Страхувальниками за цим видом страхування є батьки та родичі дитини, які укладають договір страхування і сплачують страхові внески. Крім того, договір страхування можуть укласти юридичні особи - підприємства, де працюють батьки.

Страховими випадками у цьому страхуванні є:

дожиття дитини до закінчення строку страхування;

смерть застрахованої дитини;

втрата здоров'я дитини внаслідок нещасного випадку.

Важливою особливістю такого договору є вік застрахованої дитини. Застрахувати можна дитину віком від дня народження до 15 років (страхова компанія може обумовити й інші вікові межі).

Мінімальний строк страхування дітей також становить З роки. Максимальний строк страхування дитини становить 18 років - якщо вік дитини на момент укладання договору становить до 6 місяців. В інших випадках строк визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладання договору страхування.

Якщо страхувальник - фізична особа, яка уклала договір страхування, помирає, то права й обов'язки за таким договором можуть перейти до іншого страхувальника. Тоді, якщо достроково припиняється дія договору страхування дитини, то особа, яка перебрала на себе права та обов'язки страхувальника, може одержати викупну суму лише за той період, протягом якого сплачувала внески. Викупну суму щодо частини договору страхування, сплачену першим страхувальником, отримує застрахована особа. Якщо ж перший страхувальник сплатив усю суму страхових внесків, то у цьому разі заміна страхувальника може й не відбуватися. За умови, якщо у разі смерті страхувальника ніхто не бере на себе його обов'язки, договір страхування припиняє свою дію, а застрахованій дитині повертається сума сплачених внесків шляхом перерахунку на особистий банківський вклад.

В яких випадках страхова компанія відмовить у виплаті страхової суми?

Застрахована особа померла раніше, ніж минуло 6 місяців від дня, коли договір набрав чинності.

Застрахована особа померла від вродженого або тяжкого хронічного захворювання.

3. Застрахована особа віком від 14 років одержала травму або померла у зв'язку із скоєнням нею злочину.

Умови такого страхування можуть передбачати й інші випадки, за яких страхова компанія відмовить у виплаті страхових сум. При підписанні договору такі умови вказуються.

Страхування до одруження (весільне страхування) дещо відрізняється від традиційного змішаного страхування життя. Найчастіше такі договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до 15 років у разі дожиття застрахованого до закінчення строку страхування і вступу в зареєстрований шлюб або досягнення 21 року. Тобто страховими випадками є: дожиття застрахованої дитини до закінчення строку страхування й настання певної події - реєстрації шлюбу або досягнення 21 року. Договір може передбачати й відповідальність страховика при настанні смерті застрахованого під час дії договору або при втраті здоров'я у зв'язку із нещасним випадком.

У весільному страхуванні розрізняють строк страхування і вичікувальний період. Строк страхування визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладення договору страхування. Період між закінченням строку страхування і 21 роком називається вичікувальним періодом. Протягом цього періоду діє тільки відповідальність страховика щодо дожиття застрахованого до обумовленої події. Вичікувальний період закінчується в день реєстрації шлюбу або в день, коли застрахованій особі виповниться 21 рік.

Страхувальник і застрахована особа за цим договором - різні особи, і тому передбачаються різні страхові виплати при настанні смерті страхувальника або застрахованої особи.

Зауважимо, що в разі смерті страхувальника дія договору страхування не припиняється, він продовжує діяти без подальшої сплати внесків до кінця строку страхування і дає право застрахованому одержати страхову суму на підставі дожиття.

Якщо у період дії договору страхування застрахована особа помирає, то договір припиняє свою дію, а страхувальнику повертаються всі сплачені внески. У разі несплати чергових страхових внесків дія договору припиняється. Договір може бути поновлений протягом року від дня його припинення у разі одноразової сплати прострочених внесків і внеску за наступний період.

У довічному страхуванні основним страховим випадком є смерть застрахованої особи. Страхувальнику надається право сплатити страхові внески за один раз, протягом певного строку чи протягом усього життя. У разі припинення сплати страхових внесків договір діє довічно за таких умов: якщо страхувальник сплатив усі внески; якщо сплатив внески протягом певного часу, але не менше ніж за два роки.

При укладенні договору страхування страхувальник призначає особу - вигодонабувача, яка одержить страхову суму. У разі смерті страхувальника вигодонабувач отримує страхову суму, яка визначена договором.

Отже, нині страхові компанії пропонують різні види страхування життя. Усі вони мають як однаковий механізм укладання, так і свої особливі риси, притаманні лише їм і відмінні від інших.

Размещено на Allbest.ru

...