Размещено на http://www.allbest.ru/

СТРАХОВІ АВТОТРАНСПОРТНІ ПОСЛУГИ

У сучасному динамічному суспільстві використовуються різні транспортні засоби, які є об'єктами підвищеної небезпеки і тому потребують захисту, зокрема, страхового. Страхування транспортних засобів від небезпек називають транспортним страхуванням. Залежно від виду шляху воно поділяється на: морське, річкове, наземне, повітряне, змішане. Страхування наземного автомобільного та водного (окрім окремих видів) транспорту здійснюється у добровільній формі, а страхування повітряного транспорту -- в обов'язковій. Значний інтерес виявляють нині до страхових автотранспортних послуг.

Страхові автотранспортні послуги включають:

страхування корпусу машини (каско страхування);

страхування цивільної відповідальності власника транспорту у внутрішньому русі та в міжнародному автомобільному русі ("Зелена картка");

страхування вантажів (карго страхування).

У більшості страхових компаній портфель автотранспортних ризиків займає від 40 до 80 % загального обсягу. Для страхових автотранспортних послуг (це їх особливість), є поширеними випадки значної кількості злочинів. За оцінками Європейської страхової комісії, наприкінці 90-х років XX ст. із загальної кількості виявлених страхових злочинів понад 60 % скоювалися саме в автотранспортному страхуванні, зокрема в страхуванні автокаско та страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів [21, с. 74]. У 2004 р. російські шахраї заробили на авто страхуванні 150 млн. дол., в основному на фіктивних аваріях і викраденнях [6, с. 54].

Найчастіше страхових злочинців класифікують на випадкових, ситуативних і професійних. Випадкові та ситуативні злочинці укладають договір страхування без задуму здійснення страхового злочину. Здійснити злочин спонукають певні умови, зокрема, випадкового злочинця "штовхає" до злочину можливість отримання більшої суми страхового відшкодування. Ситуативного злочинця до злочину "схиляє" ситуація, що не пов'язана із страхуванням (наприклад, повернення боргу). Небезпечними є професійні злочинці, які укладають договір страхування з наміром здійснити страховий злочин. Аналіз страхових злочинів засвідчив, що більшість із них скоюються при настанні страхового випадку.

Найбільш поширеними злочинами є:

використання викрадених бланків полісів;

заниження страховим агентом суми страхової премії;

використання підроблених бланків і печаток;

внесення до поліса додаткових водіїв без відома страхової компанії;

фальсифікація обставин ДТП або пошкодженого автомобіля (заміна номерних знаків, фальсифікація акта про ДТП, заміна справних деталей на ушкоджені);

інсценування аварій;

подвійне страхування та подвійне відшкодування;

оформлення полісів після ДТП;

фальсифікація результатів технічної експертизи.

Основні види шахрайства на ринку автострахування -- це завищення страхової суми із пред'явленням фіктивної довідки, страхування в кількох страхових компаніях, фіктивне викрадення, "аварія" вже ушкодженої машини.

Розглянемо детальніше каско страхування. Основні тенденції цього виду страхування в Україні є такими:

Найбільше страхують недорогі європейські іномарки. Вартість страховки залежить від кількох груп чинників: перша пов'язана із самим автомобілем (вартість, марка, оснащення відповідними засобами охоронної сигналізації); друга група пов'язана з експлуатацією авто (умови зберігання, маршрут пересування, вік та стаж водіїв); третя -- кількість охоплюваних ризиків, розмір франшизи, послуги, що надаються у разі настання страхового випадку. Вартість авто та його марка прямо впливає на розмір страхового тарифу: що дорожче коштує автомобіль, то вищим буде розмір страхового тарифу.

На страхування приймаються автомобілі віком до десяти років (у більшості страхових компаній), ненові автомобілі страхуються з урахуванням зносу деталей, і вартість страхового поліса є вищою.

Страхові компанії можуть надавати додаткові послуги: евакуацію, техдопомогу, юридичну підтримку. В одних страхових компаніях ці послуги входять в обов'язкову програму страхування (що підвищує вартість страхового поліса), в інших ці послуги пропонуються на добровільних засадах.

Страховики часто використовують систему "бонус - малус", яка передбачає знижки при укладенні договору страхування автокаско на наступний рік, якщо у першому періоді дії договору не було страхових випадків, а також надбавки, якщо мали місце страхові випадки з вини власника (чи експлуатанта) автомобіля. Знижки діють тільки для транспортних засобів, що страхувалися на повну вартість та строком страхування не менше одного року.

Система "бонус - малус" передбачає визначення розміру страхового тарифу залежно від класу транспортного засобу. При укладенні договору страхування на наступний рік страховик проводить перегляд класу системи "бонус - малус". Зміна класу за каско проводиться таким чином:

клас збільшується, якщо протягом року сплачено страхові відшкодування за ДТП, яка сталася з вини особи, яка керувала транспортним засобом. Кожна ДТП збільшує клас на одну одиницю;

клас залишається без змін, якщо протягом року сплачено страхові відшкодування за претензії щодо ДТП, які сталися не з вини особи, яка керувала транспортним засобом;

клас зменшується на одну одиницю, якщо протягом року не було жодної претензії.

5. У вітчизняній страховій практиці невирішеною є проблема правильної оцінки ринкової вартості дорожнього транспортного засобу як неушкодженого при страхуванні, так і пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді (для визначення ймовірної суми відшкодування при врегулюванні страхових випадків). Особливо гострою є проблема відсутності низки положень з методичного забезпечення проведення оцінки розміру матеріального збитку [1, с. 3].

Зупинимось на характеристиках договору страхування автотранспортного засобу детальніше. Такий договір страхування укладається з дієздатними громадянами або юридичними особами на користь власника чи будь-якої іншої особи, яка використовує транспортний засіб на законних підставах. У більшості випадків строк дії договору страхування становить від двох тижнів до одного року.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом.

До страхових випадків належать:

--пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин;

незаконне заволодіння транспортним засобом (крадіжка), а також пошкодження або знищення його частин, що викликані незаконними діями третіх осіб у будь-якому місці знаходження транспортного засобу;

пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха, падіння дерев та інших предметів, а також пожежі чи самозаймання транспортного засобу.

До страхових випадків не відносяться і виплата страхового відшкодування не проводиться при знищенні чи пошкодженні транспортного засобу внаслідок:

умисних дій страхувальника, осіб, які користуються транспортним засобом на законних підставах;

гниття, корозії та інших природних хімічних процесів матеріалів, що застосовуються у транспортному засобі;

використання страхувальником транспортного засобу в незадовільному технічному стані;

управління транспортним засобом особою, яка не має посвідчення водія відповідної категорії та/або перебуває у стані алкогольного сп'яніння тощо.

Кожна страхова компанія визначає причини відмови у виплаті страхового відшкодування, що зазначаються у договорі й правилах з цього виду страхування.

На страхування приймається транспортний засіб у непошкодженому стані, що пройшов техогляд в установлений строк і не застрахований в інших страхових компаніях за тими ж видами ризиків. Страхова компанія не приймає на страхування багаж, що перевозиться застрахованим транспортним засобом.

Не приймаються на каско страхування також транспортні засоби, що мають серйозні пошкодження і значну корозію за оцінкою страхової компанії.

Транспортний засіб може бути застрахований:

на повну вартість: страхова сума дорівнює вартості транспортного засобу за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору страхування;

на суму в частці від повної вартості (пропорційне страхування): страховик бере на себе зобов'язання відшкодувати збитки пропорційно відношенню страхової суми до повної вартості транспортного засобу за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору страхування;

із застосуванням "системи першого ризику": повна виплата збитків у межах страхової суми, незалежно від того, яку частину від дійсної вартості складає страхова сума.

Дійсна вартість транспортного засобу може визначатись на підставі:

рахунка-фактури заводу-виробника чи офіційного дилера;

довідкових матеріалів для визначення ціни транспортних засобів;

висновку експерта щодо вартості транспортного засобу на момент укладання договору.

Якщо виявиться, що при укладанні договору страхування страхова сума свідомо була завищена страхувальником, то страховик провадитиме відшкодування із розрахунку дійсної вартості транспортного засобу за цінами і тарифами, що діяли на момент укладання договору страхування.

Невід'ємною умовою укладання такого договору страхування є застосування безумовної (у більшості випадків) або умовної франшизи. Страхові компанії зазначають у правилах страхування розмір франшизи, яка залежить від типу транспортного засобу і страхових випадків.

Процес укладання договору страхування автотранспорту, права й обов'язки сторін не відрізняються від тих, що нами розглядалися у попередніх темах. Договір страхування автотранспорту укладається на підставі письмової заяви. При заповненні бланку заяви страхувальнику необхідно відповісти на низку запитань, на підставі яких визначається розмір страхового тарифу.

При укладанні договору страхування страхувальник надає страховику:

можливість оглянути об'єкт страхування (автотранспорт) у світлий час доби;

усі необхідні дані про об'єкт страхування, за достовірність яких він несе відповідальність;

інформацію про договори страхування автокаско, що укладені щодо цього об'єкта страхування з іншими страховими компаніями.

При зміні рівня цін на транспортні засоби та проведення їх відновлювального ремонту під час дії договору страхування за згодою сторін може бути переглянуто розмір страхової суми з внесенням відповідних змін щодо розміру страхової премії. Зміни у розмірі страхової суми та страхової премії фіксуються у страховому полісі та у заяві на страхування.

Страховик та страхувальник при укладенні договору страхування каско мають дотримуватися своїх обов'язків, які вказуються у договорі страхування. Зокрема, страхувальник має право:

Звернутися до страховика для внесення змін у поліс при зміні власника застрахованого транспортного засобу, в іншому разі страхове відшкодування не виплачується.

Призначити будь-яку особу (декількох осіб -- із зазначенням відсоткового співвідношення між ними) для одержання страхового відшкодування у разі своєї смерті.

Залежно від характеру та обставин настання страхового випадку страхувальник має надати низку документів: довідки відповідних органів, станцій технічного обслуговування щодо технічного стану транспортного засобу, окремих його вузлів та агрегатів, заяву, страховий поліс тощо. Вибір станції технічного обслуговування страхувальник зобов'язаний узгодити зі страховиком, у протилежному разі страхова компанія має право переглянути і змінити розмір страхового відшкодування.

При настанні страхового випадку відшкодуванню підлягають тільки прямі збитки. Сума страхових відшкодувань за один або декілька страхових випадків не може бути більшою за страхову суму, що обумовлена договором страхування, і перевищувати прямі збитки.

Розмір збитків визначається:

у разі знищення чи незаконного заволодіння транспортним засобом розміром страхової суми;

при пошкодженні транспортного засобу аварійним комісаром страхової компанії за обсягом необхідних відновлювальних робіт унаслідок страхового випадку;

витратами на рятування транспортного засобу і приведення його у порядок у зв'язку з настанням страхового випадку.

Пошкоджені при страховому випадку частини, деталі до транспортного засобу, заміна яких має бути оплачена при відшкодуванні збитків, повинні бути передані страховику. Інакше дія договору страхування припиняється.

Якщо у період дії договору страхування страхові випадки виникали неодноразово, то подальші виплати страхового відшкодування провадитимуться з розрахунку зменшеної страхової суми на розмір сум, що були раніше виплачені. Страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право пред'явити позов до особи, яка винна у заподіянні збитків, відповідно до чинного законодавства.

Отже, дотримуючись обов'язків та прав за договором страхування автокаско, страхувальник отримає страхове відшкодування і тим самим компенсує понесені збитки чи їх частину. Поліс автокаско забезпечує комплексний страховий захист автомобілів від викрадення, втрати товарної вартості та пошкодження внаслідок ДТП, протиправних дій третіх осіб, стихійних лих, пожеж.

Основні умови укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Серед країн ЄС першою країною, яка ввела обов'язкове страхування відповідальності автовласників, була Данія -- , 1927 р. З 1976 р. (у Будапешті прийнято відповідну конвенцію) у країнах ЄС страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів стало обов'язковим абсолютно для всіх. Нині 95 % європейських автовласників мають поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності. .

Запровадження в Україні обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (ОСЦПВВТЗ) має свою складну історію. З метою забезпечення прав потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах ще 15 січня 1994 р. було видано Указ Президента України, яким запроваджувалося обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на випадок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, їх майну та майну юридичних осіб. Але 28 грудня того ж року була прийнята Постанова про призупинення цього виду страхування. Зміни відбулися у 1996 р. з прийняттям Закону України "Про страхування" -- страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів встановлено як обов'язкове за формою. Це посприяло тому, що Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1176 "Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" від 28 вересня 1996 р. На практиці ця постанова не виконувалась.

1 липня 2004 р. було підписано Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який набрав чинності 1 січня 2005 p., окрім п. 21.4 ст. 21 і підпункту "а" п. 41.1 ст. 41, які набрали чинності з 1 квітня 2005 р. У розвиток інфраструктури ОСЦПВВТЗ вітчизняні страховики інвестували більше 100 млн. грн., створили централізований страховий резервний фонд захисту осіб, що потерпіли в дорожньо-транспортних пригодах -- 70 млн. грн. [16, с. 3]. Страхові компанії -- лідери ринку ОСЦПВВТЗ у 2005 р. представлені у додатку 5, табл. 1.

На початку 2005 р. прогнозувалось, що до 1 квітня буде реалізовано 1--2 млн. полісів ОСЦПВ. Але фактично за цей період було продано лише 400 тис. полісів [4, с. 26]. Станом на 1 січня 2006 р. було продано 2 227 524 полісів ОСЦПВ (при введенні в дію цього виду страхування передбачалося, що з 8,8 млн. автовласників приблизно половина протягом 2005 р. придбає страхові поліси) [22, с. 45]. страхування каско відповідальність транспорт

За даними Моторно-транспортного страхового бюро, обсяги зібраних страхових премій у 2005 р. становили 417 млн. грн., тобто менш ніж 5 % страхового ринку України [7]. У 2002 р. обсяги зібраних премій становили 61,9 млн. грн., у 2003 р. -- 77,9 млн. грн. [10, с. 59]. Така неоднозначна ситуація щодо розвитку в Україні ОСЦПВВТЗ зумовлена тим, що:

По-перше, відмова водія від придбання поліса ОСЦПВ суворо не карається (за відсутність поліса передбачено штраф у розмірі 8,5--17 грн. ; наприклад, у Франції за першу відсутність поліса обов'язкового страхування цивільної відповідальності накладається штраф еквівалентом 500 дол. СІЛА, а при повторі -- кримінальна відповідальність). Крім цього, водії бояться потрапити у базу даних порушників дорожнього руху і тим самим збільшити розмір страхового тарифу.

По-друге, багато водіїв купують короткостроковий поліс ОСЦПВ лише для того, щоб пройти техогляд.

По-третє, велика чисельність українських автовласників не страхують свою цивільну відповідальність, бо у разі аварії не хочуть достатньо багато часу затратити, щоб отримати відшкодування від страхової компанії [18, с. 25].

Умовами здійснення страховими компаніями України ОСЦПВВТЗ є:

Отримання в Держфінпослуг України ліцензії на цей вид страхування (її вартість -- 12 тис. грн.).

Участь страховиків у Моторному (транспортному) страховому бюро України (МТСБУ), що є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Страховики можуть входити до складу МТСБУ як асоційовані та повні його члени. Для забезпечення виконання зобов'язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються такі централізовані страхові резервні фонди:

фонд страхових гарантій, за рахунок коштів якого МТСБУ відшкодовує шкоду, за договорами міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка";

фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, призначений для здійснення розрахунків з потерпілими за договорами внутрішнього обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

фонд попереджувальних заходів МТСБУ, з метою проведення попереджувальних заходів, спрямованих на підвищення безпеки дорожнього руху та зменшення кількості страхових випадків за обов'язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності.

1. Здійснення за кожен поліс відрахувань у фонд захисту потерпілих.

Зупинимось на окремих аспектах укладання договору ОСЦПВВТЗ, використовуючи норми чинного вітчизняного законодавства [3; 14; 15]. Виділяють:

1. Внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє виключно на території України. Факт укладання внутрішнього договору засвідчується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім цього, згідно з розпорядженням Держфінпослуг "Про затвердження положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова компанія після укладання договору ОСЦПВ зобов'язана надавати страхувальнику спеціальний знак державного зразка, який затверджується уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

2. Договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який діє на території країн, зазначених у таких договорах.

Законодавець виділяє три типи внутрішніх договорів ОСЦПВ:

договір І типу -- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах;

договір II типу -- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб унаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування;

--договір III типу -- страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб унаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі.

Згідно з чинним законодавством, суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, потерпілі особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України. Об'єктом є майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таблиця 1. Таблиця коефіцієнтів страхових тарифів

Страховим випадком вважається подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі дійсні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. Договір ОСЦПВ має бути укладений протягом трьох робочих днів з дня державної реєстрації транспортного засобу.

Розміри страхових платежів встановлюються страховиками самостійно шляхом добутку базового платежу та відповідних коригуючих коефіцієнтів, які затверджені [15]. При укладанні договорів ОСЦПВ більше ніж на півроку і для заохочення безаварійної експлуатації транспорту страхові компанії мають право застосовувати коефіцієнти страхових тарифів залежно від наявності чи відсутності страхових випадків (табл. 1) з вини осіб, відповідальність яких застрахована (це система "бонус-малус", або надбавок-знижок).

Залежно від частоти страхових випадків, які виникли з вини особи, відповідальність якої є застрахована, страхувальнику присвоюється відповідний клас. Якщо страхувальник уперше укладає договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, то йому присвоюється клас 3. Найнижчим класом вважається клас М, і при укладенні зі страхувальником договору на новий строк застосовується підвищуючий коефіцієнт страхового тарифу. Понижуючий коефіцієнт з присвоєнням більш високого класу застосовується при відсутності страхових випадків.

Грошова сума, в межах якої страхова компанія зобов'язана здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, називається обов'язковим лімітом відповідальності страховика. Згідно з вітчизняним законодавством, за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, обов'язковий ліміт відповідальності становить 51000 грн. на одного потерпілого. За шкоду, заподіяну майну потерпілих, обов'язковий ліміт відповідальності -- 25 500 грн. на одного потерпілого. При відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, вираховується розмір франшизи у розмірі, що не перевищує 2 % від ліміту відповідальності страховика. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю, здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Дія договору ОСЦПВ також може бути достроково припинена як з ініціативи страхувальника (за його письмовою вимогою чи у разі знищення транспортного засобу, чи виходу транспортного засобу з володіння страхувальника), так і з ініціативи страхової компанії (якщо виплачена сума відшкодування за чинним договором перевищила сумарний ліміт відповідальності страховика -- 76 500 грн). У разі ліквідації страхової компанії:

при встановленні правонаступника страхової компанії дія договорів ОСЦПВ зберігається до закінчення строку;

за власним рішенням чи за рішенням визначених законом органів обов'язки страховика за договорами виконує ліквідаційна комісія.

Таким чином, з 2005 р. в Україні запроваджено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вітчизняні страховики для здійснення такого виду страхування повинні мати ліцензію, бути членом МТСБУ, робити внески у фонд захисту потерпілих. Законодавство чітко встановлює правила розрахунку страхових платежів, максимальну страхову суму, в межах якої страхова компанія має здійснювати страхову виплату.

Порядок здійснення страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів

1. Лікуванням потерпілого: відшкодовуються витрати, які підтверджені документально і пов'язані:

з утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному медичному закладі;

з лікуванням у домашніх умовах;

з купівлею лікарських медикаментів.

2. Тимчасовою втратою працездатності: відшкодовуються не отримані доходи за час втрати працездатності. Так, законодавство визначає, що для працюючої особи доходом буде не отримана середня заробітна плата; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, -- не отримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною.

Стійкою втратою працездатності: відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті інвалідності. У такому випадку страхове відшкодування виплачується не рідше одного разу на місяць до відновлення працездатності потерпілого. За погодженням із страховиком та за умовами договору страхове відшкодування може виплачуватися у вигляді одноразової компенсації.

Смертю потерпілого: страхове відшкодування виплачується, якщо смерть потерпілого в результаті ДТП настала протягом одного року після ДТП та є прямим наслідком такої ДТП.

Шкодою, заподіяною в результаті ДТП майну потерпілого, є шкода, пов'язана з:

Пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху.

Пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного медичного закладу чи забрудненням салону цього транспортного засобу.

Евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. Страхова компанія не відшкодовує шкоду:

заподіяну транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;

заподіяну життю, здоров'ю пасажирів, які знаходилися у транспортному засобі, що спричинив ДТП;

заподіяну майну, яке знаходилося у транспортному засобі, що спричинив ДТП;

пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу;

заподіяну пошкодженням чи знищенням унаслідок ДТП антикварних речей, коштовного каміння, біжутерії, цінних паперів тощо.

Страхувальник, відповідальність якого застрахована, має не пізніше трьох робочих днів повідомити страхову компанію про страховий випадок. Учасники ДТП мають зберігати транспортний засіб чи пошкоджене майно у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП до того часу, поки їх не огляне аварійний комісар чи експерт. Страховик не пізніше трьох робочих днів зобов'язаний направити аварійного комісара чи експерта на місце настання страхового випадку для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у зазначений строк аварійний комісар чи експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обирати експерта для визначення розміру шкоди. За такої ситуації страхова компанія має обов'язково відшкодувати витрати потерпілого на проведення експертизи.

Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховій компанії відповідного зразка заяву. До неї обов'язково додаються довідки про ДТП, довідки відповідних медичних закладів, спеціалізованих установ, інші документи, які мають відношення до певної ДТП. Після надання документів страхова компанія приймає рішення про виплату страхового відшкодування чи відмову у виплаті страхового відшкодування. Про прийняте рішення страховик повідомляє письмово заявника протягом трьох робочих днів.

Якщо особа не задоволена рішенням страховика щодо виплати страхового відшкодування, то вона має право подати до МТСБУ скаргу про перегляд прийнятого рішення. Якщо прийняте рішення МТСБУ не задовольняє особу, то вона має право подати позов до суду щодо відшкодування шкоди.

Страхова компанія (чи МТСБУ) після виплати страхового відшкодування мас право подати регресний позов. Законодавство чітко виписує умови, за яких і кому має подаватись регресний позов. Так, страховик має право подавати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП; до підприємства, організації, що відповідає за стан доріг, якщо заподіяна у результаті ДТП шкода виникла з їх вини; до особи, яка заподіяла шкоду навмисно.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком відповідних документів чи в строки й обсяги, визначені рішенням суду.

Отже, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів є ринковим інструментом соціального захисту учасників дорожнього руху. Його запровадження в Україні має перспективи, якщо відповідальність за наявність страхового поліса власника (чи водія) автотранспорту буде суворішою, а також буде усвідомлення ним самої потреби у страховому захисті. Наприклад, у Литві закону про обов'язковість страхування цивільної відповідальності не було, проте 80 % автовласників за власним бажанням страхували свою відповідальність.

Размещено на Allbest.ru