Види страхування відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Види страхування відповідальності



Досить складним у страхуванні відповідальності є страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, яке досить поширене у світі і ґрунтується на нормах міжнародного права. В Україні такий вид страхування почав розвиватися недавно -- після введення в дію Закону України "Про захист прав споживачів".

Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції в Україні проводиться в добровільній формі та захищає інтереси страхувальників-товаровиробників у разі претензій, що їх висувають споживачі за шкоду, завдану їх життю, здоров'ю і майну внаслідок використання продукції з дефектами.

Страхувальниками можуть бути: безпосередні виробники, постачальники, імпортери, продавці.

Страховик відшкодовує всі суми за:

1) випадкові пошкодження, спричинені здоров'ю особи, включаючи смерть;

2) випадкові знищення та (або) пошкодження майна, що трапились у період строку страхування у визначених за договором географічних межах та причиною яких була продукція страхувальника (продана, надана, доставлена, встановлена, відремонтована, перероблена або перевірена ним).

Страховик несе відповідальність тільки за прямі та ненавмисні збитки, що виникли протягом дії договору страхування. При цьому продукція повинна перебувати поза контролем страхувальника, у тому числі поза приміщеннями, що належать йому. Страхове покриття надається тільки за збитки, спричинені неякісними, дефектними товарами. Шкода, якої завдано самим товарам, не компенсується. Страховики у договорах конкретно визначають номенклатуру продукції та ризики, що страхуються. В окремих випадках можуть обмежуватися тільки ризиками, пов'язаними з дефектом виробничого характеру.

Страхування відповідальності роботодавців за збиток, спричинений здоров'ю їх робітників, гарантує страхувальнику відшкодування витрат, яких він може зазнати у випадку тілесного ушкодження або подовженого захворювання осіб, з якими він уклав договір найму, при виконанні ними своїх службових обов'язків.

Роботодавець несе відповідальність перед страхувальником у разі:

-- своєї особистої необережності;

-- надання небезпечного робочого місця;

-- порушення законодавчих актів, які можуть призвести до його відповідальності;

--- необережності одного із службовців, що призвела до травми іншого службовця.

Мета -- захист страхувальника від претензій, що можуть бути висунуті споживачами його продукції (послуг), за які він несе відповідальність згідно з цивільним законодавством.

Поширення набувають такі види страхування відповідальності, як страхування від наклепу, поговорів та дискредитації. Такого страхування потребують особи, пов'язані з друком та виданням книжок, журналів, газет, ведучі телевізійних та радіопрограм. Позови можуть висуватися, якщо через наклепи, поговір завдано шкоди репутації інших осіб, тобто викликають до них ненависть, зневагу, насмішки або завдають шкоди роботі. При цьому недостатньо лише приниження гідності, а має бути факт нанесення шкоди репутації.

Зазвичай тільки деякі страховики готові надати таке покриття, оскільки суми компенсації можуть бути дуже великі, тобто визначатися у сотнях, тисячах або мільйонах грошових одиниць. За договором страхування, страхувальник повинен надати сумнівний матеріал юристові страховика ще до його друку, оскільки своєчасні вибачення чи виправлення можуть усунути можливий позов. Страховик покриває витрати, пов'язані з виправленням або скасуванням наклепницького матеріалу. З обсягу відповідальності страховика виключаються претензії, що виникають унаслідок: особистої злоби та недоброзичливості; богохульства; шкоди, яка стосується комп'ютерного програмного забезпечення; специфіки публікацій; позовів, зроблених іноземними судами, та наклепів кримінального та міжнародного характеру.

При оцінці ризику страховик враховує історію позовів страхувальника, його репутацію та майбутню діяльність.

Страхова премія визначається згідно із сумою накладу, кількістю опублікованого матеріалу, величиною обігу або гонорару страхувальника.

Для фінансової зацікавленості страхувальника договір передбачає його участь у відшкодуванні збитків, тобто франшизу, яка становить від 10 до 20 % у кожному позові.

Різновидом страхування відповідальності службових осіб є страхування кредиту довіри. Страхування кредиту довіри охоплює всіх без винятку службовців і працівників. За ним роботодавець уникає вимушеного неетичного почуття недовіри щодо окремих працівників. Такий підхід не дає підстав для їх надмірної дискредитації з боку інших осіб. Страхування створює надійний фінансовий страховий захист та гуманізує відносини у трудовому колективі.

Обманом страхувальника, нелояльним ставленням або занедбанням обов'язків з боку працівників вважаються лише такі їх дії, які призвели до виникнення майнових збитків у страхувальника, у результаті яких вони отримали матеріальні вигоди самі або сприяли у цьому третім особам.

Особливо важливим цей вид страхування став для банків. Загальними умовами цього страхування передбачено захист активів банку, яким загрожують ризики злочинів. Це страхування, крім інших ризиків, захищає банк від втрат, завданих унаслідок недобросовісного або зловмисного вчинку працівника банку.

Страхування кредиту довіри займає особливе місце в системі банківського страхування в закордонній практиці.

Таке страхування вважається першочерговим у комплексній системі страхового обслуговування банків, відомій як Bankers Blanket Bonds (ВВВ). Загальними умовами цього страхування передбачено захист активів банку, яким загрожують ризики злочинів. Цей поліс, крім інших ризиків, захищає банк від втрат, завданих унаслідок недобросовісного або зловмисного вчинку працівника банку. Так, зокрема, найновішим і найпопулярнішим варіантом такого страхування є поліс NMA 2626, який називається Worldwide Bankers Polisy (WBP).

Він забезпечує покриття втрат, які можуть виникнути у випадках:

-- недобросовісності працівника;

-- перевезення коштів;

-- втрати коштів за місцем зберігання;

-- фальшування чеків;

-- фальшування цінних паперів;

-- фальшування грошей;

-- втрати обладнання офісів банків.

Отже, щоб отримати страхове відшкодування, застрахованому банку, передусім, необхідно вказати на особу працівника або групу осіб, винних у завданій шкоді. Після цього треба вказати обсяг завданого збитку або неналежно отриманого працівником прибутку та довести існування причинно-наслідкового зв'язку між наслідком (збитками) та причиною (зловмисними діями працівника).

Особливим різновидом страхування кредиту довіри стало страхування від комп'ютерних зловживань. Воно захищає власників комп'ютерних систем від збитків, котрі завдаються їм у процесі застосування електронної обробки інформації шляхом зовнішнього вторгнення в комп'ютерну мережу з метою навмисного пошкодження носіїв інформації, зміни програм, внесення фіктивних рахунків із наступним зняттям та перерахуванням із них коштів з метою подальшого їх привласнення. Від негативних наслідків таких випадків захищає стандартний поліс LSW 238, який максимально враховує особливості визначення збитків, завданих через комп'ютерне обслуговування (зокрема, складність при встановленні місця виникнення збитку). Цей поліс містить одинадцять положень, які забезпечують досить широкий обсяг страхового захисту. У зв'язку з розвитком надання фінансових послуг за посередництвом Інтернету страховики висловлюють побоювання щодо подальшого зростання злочинності з використанням комп'ютерної техніки.

У практиці відсутність у банку поліса комплексного страхового захисту може розглядатися як суттєва перешкода при вирішенні питання про надання йому деяких видів іноземних кредитів.

До цієї ж системи банківського страхування можна також віднести страхування емітентів пластикових карток, яким постійно загрожує ризик їх фальшування.

Цей вид страхування може знайти застосування і на сучасному фондовому ринку, де об'єктом страхування виступає інфраструктура фондового ринку, якій загрожують так звані інфраструктурні ризики, які можуть бути охоплені страхуванням, а саме:

-- помилки та некоректні дії персоналу;

-- нелояльність персоналу депозитарій, реєстратора, зберігача, торговця цінними паперами, біржі та учасників організаційно сформованого позабіржового ринку;

-- електронно-комп'ютерні зловживання;

-- втрата цінних паперів;

-- здійснення перерахунків коштів на підставі фальшивих доручень.

Величина страхової відповідальності щодо страхування кредиту довіри встановлюється на підставі взаємної домовленості між страховиком і страхувальником. У портфелях страховиків, які займаються страхуванням депозитів та кредитів, ці договори посідають одне із провідних місць.

СТРАХУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ РИЗИКІВ

10.1. Підприємницькі ризики та необхідність їх страхування

10.2. Страхування комерційних ризиків

10.3. Страхування фінансових ризиків

10.4. Страхування кредитних ризиків

10.5. Страхування депозитів

10.6. Страхування інвестицій

Базові поняття: підприємницькі ризики, комерційні ризики, технічні ризики, фінансові ризики, страхування втрат прибутку, страхування перерв у виробництві, страхування простоїв, страхування інших непрямих ризиків, страхування депозитів, страхування інвестицій, страхування біржових ризиків, страхування валютних ризиків, страхування додаткових витрат.

Страхування тісно пов'язане з підприємницькою діяльністю, оскільки вона неможлива без ризику.

Підприємницькі ризики та необхідність їх страхування

Страхування підприємницьких ризиків охоплює всю підприємницьку діяльність страхувальника, яка пов'язана з вкладенням грошових та інших ресурсів у виробництво, виконанням робіт або наданням послуг і на цій основі отриманням доходу. Відповідальність страховика полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, що виникли внаслідок непередбачених несподіваних умов у здійсненні підприємницької діяльності.

У процесі здійснення підприємницької діяльності підприємець може зазнавати втрат через ушкодження або знищення засобів виробництва, невиконання контрагентами умов договорів, зниження заздалегідь обумовленого рівня рентабельності, а також через необхідність компенсувати шкоду, заподіяну найманим працівникам унаслідок нещасного випадку на виробництві, а також споживачам продукції цього підприємства.

З урахуванням різних аспектів підприємницької діяльності можна навести таку класифікацію підприємницьких ризиків (рис. 10.1):

Разом із цим, найбільший вплив на підприємницьку діяльність мають такі види ризиків.

Політичні ризики -- це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку, які є наслідком державної політики. їх можна умовно поділити на ризики: націоналізації й експропріації без відповідної компенсації, розірвання контракту через дії влади країни, де знаходиться компанія-контрагент, військових дій тощо. Своєю чергою, політичні ризики можуть бути національними, регіональними та глобальними.

Технічні ризики визначаються особливостями організації виробництва; наявністю превентивних заходів (регулярної профілактики обладнання, заходів безпеки); можливостями та періодичністю проведення ремонту обладнання. Вони належать до групи внутрішніх ризиків, оскільки їх виникнення залежить від діяльності самого підприємства.

Прибуткова підприємницька діяльність передбачає постійне оновлення основних активів, упровадження нових технологій, заміну традиційних матеріалів новими, освоєння нової техніки тощо, що може спричинити техногенні катастрофи, і, відповідно, виникнення технічних ризиків. Іншими словами, неможливо вистояти в конкурентній боротьбі без пошуків невикористаних резервів підвищення ефективності виробництва, а значить, без розумного ризику й вірогідних втрат. Страхування від них може стати важливою підтримкою підприємців в освоєнні досягнень науково-технічного прогресу.

На практиці розроблені комплексні страхові поліси, які передбачають одночасне страхування майна і втрат підприємницьких ризиків щодо науково-дослідних і конструкторських робіт.

Виробничі ризики пов'язані з проблемами неадекватного використання сировини, матеріалів, зростання собівартості продукції, збільшення втрат робочого часу, використання нових методів виробництва, що призводять до фінансових втрат (майнових збитків).

Комерційні ризики -- це ризики, які виникають у процесі реалізації товарів і послуг, вироблених чи закуплених підприємством, їх відвантаження, транспортування та прийому покупцем. Вони можуть бути пов'язані з платоспроможністю покупця або форс-мажорними обставинами.

Загалом за допомогою страхування підприємницьких ризиків створюються певні фінансові гарантії стабільності й прибутковості виробництва на випадок настання різних несприятливих ситуацій через непередбачуваний ринковий механізм. Страхування є не тільки способом захисту підприємства від руйнівних стихійних лих, а й засобом подолання несприятливих періодів в економічній ринковій кон'юнктурі.

Особливістю страхування підприємницьких ризиків є те, що це -- комбінаторне страхування, яке може приєднуватись до багатьох базових видів майнового страхування і страхування відповідальності.

Страхування підприємницьких ризиків поділяють на:

-- страхування комерційних ризиків, пов'язаних із перервами в технологічному процесі, господарській діяльності, з невиконанням договірних зобов'язань тощо;

-- страхування фінансових ризиків -- страхування депозитів" інвестицій, біржових ризиків, валютних ризиків тощо.

Страхування вказаних ризиків -- одне з найбільш складних як на стадії укладання договору, так і впродовж усього періоду його дії. В економічній літературі тлумачення понять "комерційного" та "фінансового" ризиків не е однозначним. Річ у тому, що відповідальність страховика із забезпечення захисту комерційних і фінансових ризиків полягає у відшкодуванні страхувальнику втрат, котрі виникли внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни ринкової кон'юнктури та погіршення інших умов для здійснення комерційних операцій, тобто таке страхування охоплює всі види страхового захисту тих ризиків, які виявляються в будь-якій сфері визначених фінансових відносин або безпосередньо спричиняють фінансові втрати. Серед більш як десяти ризиків, об'єднаних у фінансову групу відповідно до вимог Першої директиви ЄС (1973), найбільш загрозливим є ризик втрат прибутку. Власне прибуток є одним із найважливіших результативних показників фінансово-економічної діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. Отже, страхування від втрат прибутку є найбільш репрезентативним видом страхування фінансових ризиків.

В умовах становлення ринкової економіки саме страхування все більше стає об'єктом комерційної діяльності. Страховик, беручи на себе відповідальність за певні матеріальні активи чи господарські операції, тим самим ризикує сам. Тому він не може братися за деякі види страхування, яким властива підвищена небезпека, пов'язана з великими ризиками. Однак багато з них можуть стати об'єктом взаємного страхування (не на комерційних засадах).

З розширенням спектру ринкових відносин і конкуренції буде посилюватись потреба страхового захисту підприємницьких структур унаслідок необхідності зміцнення фінансового стану страхувальників.

Страхування комерційних ризиків

Страхування комерційних операцій полягає у тому, щоб відшкодувати можливі втрати на випадок, коли через певний період застраховані операції не дадуть очікуваної віддачі. Страхове відшкодування в такому разі встановлюється в обсязі різниці між страховою сумою та одержаним прибутком від застрахованої комерційної діяльності.

При страхуванні комерційних ризиків також застосовують деякі обмеження щодо обсягу страхування окремих ризиків, зокрема, з нього вилучаються ризики, пов'язані з посередницькою діяльністю, роботою казино, тоталізаторів тощо. Із страхової відповідальності, як правило, вилучаються також можливі збитки внаслідок військових дій, зміни політичного курсу, негативної динаміки курсів валют. Це ж стосується і відшкодування збитків унаслідок навмисних дій страхувальника чи його партнерів, спрямованих на заподіяння шкоди застрахованій діяльності, зміну профілю комерційного підприємництва, застосування некваліфікованого управління ним тощо.

Тарифні ставки зі страхування комерційних ризиків визначаються з урахуванням багатьох чинників, зокрема:

-- рівня стабільності ринкових відносин та прогнозу перспектив їхньої динаміки;

-- строку страхування;

-- виду діяльності тощо.

Зважаючи на те, що для кожного підприємства ризик має специфічні характеристики, необхідна конкретизація ставок страхових платежів.

Значного поширення набуває забезпечення страхового захисту матеріально-технічної бази виробництва, яке здійснюється через страхування майна підприємств від різноманітних ризиків. При такому страхуванні страхувальником може бути його власник або особа, яка отримала майно в користування, оренду, лізинг, на зберігання, під заставу тощо.

За цими видами укладають основний та додатковий договори страхування. За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству. Ставки страхових внесків за договорами страхування майна коливаються від 0,05 % до 0,5 % вартості майна. При страхуванні обладнання виробничих підприємств страховий збір коливається від 0,15 % до 1 % їх вартості.

Найпоширенішим і навіть традиційним у закордонній практиці видом страхування підприємницьких ризиків є страхування майна промислових підприємств від вогню та інших небезпек. Страхування від вогню полягає у відшкодуванні збитків від раптових і непередбачуваних випадків пожежі або вибуху, а також деяких інших супутніх явищ.

Стандартний поліс вогневого страхування передбачає покриття таких ризиків: пожежа, удар блискавки, вибух газу та ін. Якщо страхувальник зазнав збитків при здійсненні заходів, спрямованих на врятування майна, запобігання пожежі тощо, то такі збитки підлягають відшкодуванню.

Одним із видів страхування виробничих (підприємницьких) ризиків є страхування від перерв у виробництві, які можуть виникати внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна. Поширене у країнах із розвиненою ринковою економікою. Практика його застосування залежить від виду бізнесу, що здійснює підприємство, або від оцінки недоотриманого доходу, яка досить складна.

Умови договору страхування збитків, пов'язаних з перервами у виробництві, формуються на основі детального аналізу роботи підприємства за останні З--5 років. Тільки після цього встановлюється сума страхового відшкодування, що буде виплачена при настанні страхового випадку.

Одночасне страхування майна і втрат від перерв у виробництві вважається вигідним як для підприємця, так і для страхової компанії, оскільки ризики за двома цими договорами, як правило, однакові. Крім того, якщо обидва договори уклала одна страхова компанія, то вона зацікавлена якнайшвидше відновити застраховане майно, щоб уникнути значних страхових виплат у зв'язку з компенсацією страхувальникові втрат від перерви у виробництві.

Обсяг відповідальності за договором страхування від перерв у виробництві ширший, ніж у страхуванні майна від вогню. Об'єктом страхування є фінансові втрати від перерви у виробництві (внаслідок матеріальних збитків від страхової події зі застрахованим майном страхувальника), які вміщують:

-- поточні витрати страхувальника із продовження господарської діяльності в період вимушеної перерви у виробництві;

-- втрати прибутку від вимушеної перерви у виробництві;

-- додаткові витрати на ліквідацію наслідків страхового випадку.

Договором можуть покриватися як поточні витрати і втрачений прибуток разом, так і кожна з фінансових втрат окремо.

Виходячи з обраного об'єкта страхування, встановлюється страхова сума, у відсотках до якої обчислюється страхова премія. Розмір премії здебільшого встановлюється індивідуально для кожного страхувальника з урахуванням особливостей його господарської діяльності.

Особливістю цього виду страхування є те, що розмір збитку залежить від тривалості перерви у виробництві. Тому у договорах страхування збитків від перерв здебільшого передбачається встановлення деякої межі, починаючи з якої виникає відповідальність страховика. Такою межею може бути використана франшиза у грошовому вираженні або період простою, при перевищенні якого страхувальник отримує право на відшкодування.

При настанні страхового випадку, що призвів до перерви у виробництві, розмір страхового відшкодування визначається на основі розміру поточних витрат щодо здійснення застрахованої діяльності та прибутку, отриманого страхувальником від цієї діяльності за період, який дорівнює 12 місяцям до дати настання матеріального збитку.

У міжнародній практиці застосовуються й інші специфічні різновиди страхування підприємницьких ризиків: страхування контрактів (у тому числі експортно-імпортних), страхування змін кон'юнктури ринку тощо.

Одним із видів страхування комерційних ризиків є ризики нової техніки та технології.

Страхування ризиків, пов'язаних з упровадженням у виробництво нової техніки та технології, можна розділити на два напрями. Перший -- це страхування самої техніки, установок, технологічних ліній тощо на випадок їх виведення із ладу, порушення роботи, загибелі. Другий -- страхування від пепередбачуваних несприятливих наслідків, які викликані впровадженням технічних і технологічних новинок та призвели до порушення виробничого циклу, зупинок тощо. страхувальник товаровиробник міжнародний споживач

Обидва страхування є самостійними видами. Однак їх одночасне проведення є виправдано. Об'єктом страхування є машини, технічні та технологічні установки, які після закінчення випробувань і пробного запуску визнані придатними до роботи.

Зауважимо, що страхування нової техніки і технології проводиться на випадок ризиків, пов'язаних тільки з їх використанням. Страхування таких ризиків не передбачає покриття збитків від пожеж, вибухів, стихійних природних явищ, оскільки вони включені у відповідальність зі страхування майна (виробничих активів) підприємств.

Страхування ризиків нової техніки, як правило, пов'язане з дороговартісними та цінними об'єктами. Тому його доцільно проводити з визначенням мінімальної франшизи та правом власника збільшувати її розмір при відповідному зниженні ставок страхових платежів.

Страхування передбачає захист від:

1) прямих збитків застрахованих об'єктів;

2) опосередкованих (непрямих) збитків у вигляді додаткових витрат та недоотриманого прибутку.

Ще одним різновидом страхування підприємницьких ризиків є страхування будівельного підприємства від усіх ризиків. Воно передбачає страхування всіх видів будівельних об'єктів, у рамках якого надається страховий захист як від збитків, завданих будівельному об'єкту, спорудам на будівельному майданчику, будівельним машинам, так і від претензій третіх осіб унаслідок матеріального збитку або тілесного ушкодження, пов'язаного з будівництвом.

Страхувальниками виступають:

а) забудовник;

б) будівельні підприємства, що здійснюють реалізацію проекту, включаючи всіх підрядників.

Об'єктами страхування є:

-- житлові будинки та конторські будівлі, лікарні, школи;

-- дорожні та залізничні об'єкти, аеропорти;

-- промислові споруди, електростанції;

-- будівельні машини;

-- допоміжні споруди;

-- мости, дамби, греблі, тунелі, іригаційні та дренажні споруди. Страховими ризиками за договором страхування є:

-- пожежа, вибух, удар блискавки, падіння літальних апаратів, збитки, до яких призвела дія води або інших засобів, що використовувались для пожежогасіння;

-- повінь, дощ, сніг, лавина, землетрус, буря, осідання ґрунтів, зсув, обвал;

-- крадіжка зі взломом або спроба крадіжки;

-- будь-який брак унаслідок халатності, необачності, необережності чи злого наміру.

Страхова сума -- це договірна вартість будівництва, включаючи вартість наданих забудовником будівельних матеріалів і (або) виконаних ним робіт.

Оцінка ризику, а відтак і розмір страхових тарифів залежать від:

-- характеру будівельного майданчика;

-- конструктивних особливостей об'єкта та властивостей будівельних матеріалів;

-- методів будівництва та заходів, що забезпечують виконання робіт;

-- ризиків, які впливають на виконання графіка робіт.

Страхування монтажних ризиків забезпечує страхувальникові необхідне страхове покриття всіх ризиків, які виникають при монтажі машин та механізмів, а також при зведенні сталевих конструкцій.

Страхувальниками за цим видом страхування є:

-- виробник чи постачальник монтажного об'єкта;

-- фірми-підрядники, яким доручено виконати монтаж;

-- покупець монтажного об'єкта;

-- кредитор.

Об'єктами страхування можуть бути такі дві групи майнових інтересів, пов'язаних із:

1) монтажем та пробним пуском усіх видів машин, механізмів і конструкцій (турбін, генераторів, верстатів, повітряних ліній, трубопроводів);

2) експлуатацією машин, пристроїв та обладнанням для проведення монтажу та додатковими витратами з оплати понадпланових робіт.

До цієї групи може бути віднесена також відповідальність перед третіми особами.

Страхова сума відповідає вартості установлення (монтажу) згідно з договором постачання, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати з монтажу.

Страхування машин -- це страхування, об'єктами якого є всі машини, апарати, механічне обладнання й устаткування (парові котли, турбіни, трансформатори, мішалки, компресори тощо).

Страхова сума визначається на основі вартості машин, які підлягають страхуванню.

Страховий тариф визначається окремо за кожним типом машин. Страхування електронних пристроїв -- це страхування, об'єктами якого є:

-- усі електронні системи;

-- носії даних;

-- додаткові витрати, які пов'язані з виводом з ладу електронних систем для обробки даних.

До категорій страхувальників відносять:

а) власника електронних систем:

-- як експлуатаційника;

-- як наймодавця установок;

-- як фірму, що обслуговує застраховану установку;

б) наймача -- від майнових збитків, за які він, згідно з договором про найм, несе відповідальність.

Страхова сума встановлюється на основі вартості електронних пристроїв, які підлягають страхуванню.

Страхове відшкодування визначається як вартість відновлення пристроїв у межах страхової суми чи ліміту відповідальності за кожним об'єктом окремо.

Страхові тарифи розраховуються на основі нормативів звичайних ризиків з урахуванням специфічних особливостей ризику.

Размещено на Allbest.ru

...