Стан і особливості вдосконалення механізму функціонування банківської системи

Перелічені проблеми можуть мати кілька причин: як правило, це поєднання загальної макроекономічної нестабільності та низької рентабельності виробничого сектора. Проблеми в банківській системі зумовлюють наслідки, що тягнуть за собою великі макроекономічні втрати, до числа яких входить неефективне розміщення вкладів, висока вартість фінансового перерозподілу, високий рівень процентних ставок, втручання у розвиток і роботу міжбанківських та інших фінансових ринків, нестійке або нестабільне здійснення грошово-кредитної політики, посилення практики використання іноземних валют. Врешті-решт ці проблеми зумовлюють втрату економічної ефективності, зниження реального економічного росту та добробуту, що потребує запровадження стабілізаційних заходів.

Універсальна банківська система, що діє в Україні, базується на практиці застосування з боку НБУ єдиних економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків. Це не спонукає їх кредитувати стратегічні та довгострокові інвестиційні проекти, спричиняє відтік фінансових ресурсів від малого бізнесу в корпоративний сектор економіки, від бідніших до економічно розвинених регіонів країни [3, с. 7].

Аналіз сучасного стану розвитку банківської системи свідчить, що більшість із поставлених стратегічних завдань набули того чи іншого ступеня реалізації порівняно з минулими періодами, чому сприяло визначення Національним банком України пріоритетних напрямів розвитку банківської системи України. У квітні 2014 р. у структурі Національного банку України було створено Департамент стратегії та реформування банківської системи. Метою нового структурного підрозділу є вдосконалення стратегічного планування діяльності Національного банку України, розвитку та реформування банківської системи держави, а також ефективнішого управління та контролю за виконанням стратегічних проектів у Національному банку. До основних функцій департаменту належить розроблення та контроль за виконанням стратегічних планів розвитку Національного банку та банківської системи, моніторинг проектів регулятора, а також забезпечення комунікації з банками, банківськими асоціаціями та співробітництво з міжнародними організаціями.

На сучасному етапі розвитку економічних досліджень банківської системи України можна виділити актуальність таких напрямків, які дають адекватну відповідь на наявні проблеми щодо її подальшого розвитку:

Дослідження шляхів розширення асортименту банківських продуктів при одночасному вдосконаленні існуючих. Цей напрямок наукових досліджень є найважливішим для практичного впровадження та найефективнішим внаслідок специфіки функціонування мультиплікаційного ефекту при функціонуванні банківського капіталу. Саме цей напрямок створює найбільш сприятливі умови для розвитку, поглиблення та підвищення конкурентоспроможності банківської системи України. Основними шляхами розвитку цього напрямку можуть бути: вдосконалення існуючих механізмів банківського кредитування шляхом впровадження нових інструментів і технологій та їх адаптації до різних потреб і верств населення; розширення асортименту та інтенсифікація банківських операцій з цінними паперами, активна участь комерційних банків у формуванні ефективного та дієздатного ринку цінних паперів в Україні.

Дослідження шляхів подальшої інтеграції банківської системи України у світову та європейську банківську систему. Особливо актуальними є ті напрямки інтеграції, які забезпечують мінімізацію втрат капіталу національної банківської системи та можливий перерозподіл світових грошових потоків на користь процесів суспільного відтворення в Україні, а саме: стимулювання розвитку закордонних філій українських комерційних банків; залучення іноземних інвестицій в банківську систему України; інтеграція банківської системи України до єдиної європейської валюти; створення економічних інструментів боротьби та запобігання застосуванню та функціонуванню міжнародних механізмів відмивання брудних коштів.

Дослідження передумов і напрямів підвищення капіталізації українських комерційних банків потребують: залучення до банків додаткового акціонерного капіталу; розроблення банками планів підвищення рівня капіталізації; стимулювання капіталізації прибутку в банках; удосконалення методики розрахунку обсягів і нормативів регулятивного капіталу та нормативів ризику; впровадження обов'язкового котирування та продажу банками власних акцій на відкритому фінансовому ринку.

Дослідження механізмів вдосконалення керованості банківської системи України з боку Національного банку, вдосконалення емісійних та мультиплікаційних механізмів, підвищення ефективності та кваліфікованості банківського менеджменту, кадрового забезпечення банківської системи, надійності банківських операцій, розвитку позабанківської системи, контролю за дотриманням принципів конкуренції та рівних можливостей на ринку банківських послуг. При цьому значна роль відводиться специфічному нагляду, що передбачає систему заходів, за допомогою яких органи нагляду на підставі вимог законодавства забезпечують стабільну роботу банку, не втручаючись в її оперативну самостійність до появи потенційної або реальної загрози інтересам кредиторів і вкладників [4, с. 60-62].

Підвищення фахового рівня працівників банківської системи зводиться до чіткого дотримання рекомендацій Національного банку України щодо прийняття на роботу виключно фахівців з відповідним рівнем освіти (вища юридична або економічна освіта, бажано за профілем працевлаштування); постійного підвищення кваліфікації працівників (стажування, семінари, тренінги, друга вища освіта тощо); підвищення мотивації працівників до ефективної роботи (мотивація матеріальна, корпоративний дух, індивідуальний підхід до працівника тощо).

Поліпшення іміджу банку та підвищення довіри до нього, тобто створення позитивного образу шляхом благодійних акцій і заходів; інвестування (окреме або консолідоване) інвестиційних проектів національного масштабу, підтримка стратегічних галузей економіки України; жорстка політика боротьби та запобігання незаконним фінансовим операціям, тіньовим схемам, механізмам уникнення оподаткування, конвертаційним технологіям, "відмивання" брудних грошей тощо [4, с. 31].

Обов'язково треба створити систему швидкого реагування на виникнення системного ризику для банківської системи загалом, яка б включала: по-перше, механізм оперативного, бажано щоденного, оцінювання стану банківської системи, однозначний об'єктивний механізм державної підтримки банківського сектору в разі виникнення несприятливого системного ризику. По-друге, необхідно створити для суб'єктів економіки можливість вчасно оцінювати фінансовий стан будь-яких банків України. Для цього потрібно розробити офіційну методику оцінювання стану банку на основі його звітної статистики, з урахуванням української специфіки.

Ефективне функціонування банківської системи України багато в чому окреслюється рівнем її правової бази і неможливе без визначення правового статусу суб'єктів кредитної системи та деталізованої регламентації різних аспектів банківської діяльності. Створення повноцінного банківського законодавства є запорукою належного управління економікою держави, побудови механізму сучасної кредитної системи України і формування правової держави [2, а 13].

Важливу підоснову для розвитку банківського законодавства має концепція розвитку банківської системи України, яка зобов'язана містити як основні напрями, так і шляхи вдосконалення банківського законодавства. Зокрема, актуальним як у теоретичному, так і в практичному аспектах є питання його кодифікації. У розробленому творчим колективом НБУ проекті концепції розвитку банківської системи України передбачалося створити на основі всіх чинних законодавчих і нормативних документів систематизований Кодекс нормативних актів щодо банківської діяльності, постійно підтримуючи його в робочому стані та ознайомлюючи з ним усі банки України.

Істотне місце в удосконаленні банківського законодавства займає вирішення на законодавчому рівні таких питань: про банківську таємницю, страхування депозитів та кредитів, про Державну скарбницю України, організацію та порядок роботи банківської системи в особливий період, про систему державного банківського аудиту, відповідальність банків за незаконні банківські операції, про дочірній банк та інші кредитні установи (фінансові та холдингові компанії), про банкрутство і неспроможність кредитних установ, про механізм реорганізації банків, про захист інтересів вкладників тощо [2, с. 16].

Проте проблеми, які постали перед українськими банками, не є неподоланними. Вони потребують тільки цілеспрямованої роботи як органів державної влади, так і самих комерційних банків. Загальний ефект від зазначених заходів, безсумнівно, допомагатиме відновленню довіри до банківської системи та підвищенню капіталізації банківської системи України, а також додасть конкурентоспроможності вітчизняним банкам на світовому фінансовому ринку та забезпечить фінансову стабільність національної економіки на шляху інтеграції у світове господарство. Це, водночас, заохочуватиме до розвитку реального сектору економіки і створить умови для формування стабільного конкурентного середовища у банківській сфері та національної безпеки країни загалом.

Висновки

Отже, банківська система України як провідна ланка фінансової системи, як регулятор грошового обігу, основний центр акумуляції фінансових ресурсів та їх перерозподілу володіє особливим важелем впливу на вітчизняну економіку. Від стабільного розвитку банківської системи залежить подальше економічне зростання України, можливість виходу на міжнародні фінансові ринки та активну участь у глобалізаційних процесах.