Механізми надання страхових послуг у разі неповернення кредиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізми надання страхових послуг у разі неповернення кредиту

Страхові послуги у разі неповернення кредиту є одним з найважливіших та найдорожчих для банку. Це страхування в Україні здебільшого використовується при кредитуванні найбільш "поважних" клієнтів, яких банк не хоче обтяжувати складною, витратною процедурою оформлення договору страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту.

Страхувальниками є банки, які здійснюють кредитування на умовах, встановлених чинним кредитним договором між страхувальником та позичальником, та які уклали із страховиком договір страхування. Банк має право вибору -- страхувати суму виданого кредиту з відсотками чи тільки суму основного боргу; страхувати відповідальність усіх позичальників, яким видані кредити, чи відповідальність кожного окремо. У нестабільних ринкових умовах доцільно укладати договір страхування на суму кредиту та відсотків за ним для кожного позичальника окремо.

Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника (банку), пов'язані з матеріальними збитками, які йому завдані внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту та відсотків за користування на умовах, встановлених чинним кредитним договором між страхувальником та позичальником.

Страховими випадками можуть бути: неповернення або часткове повернення позичальником кредиту в установлені строки; невиплати відсотків у повному обсязі та в установлені кредитним договором строки; невиконання інших зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Строк дії договору страхування встановлюється згідно зі строком дії кредитного договору. Договір страхування укладається на підставі письмової заяви страхувальника та таких документів:

оригіналу (нотаріально завіреної копії) кредитного договору;

оригіналу (нотаріально завіреної копії) статуту та установчого договору позичальника;

техніко-економічного обґрунтування повернення кредиту;

бухгалтерського балансу (довідки про фінансовий стан) позичальника за минулий квартал;

розрахунку погашення кредиту;

документів, що характеризують планове використання кредиту;

акта аудиторської перевірки фінансового стану страхувальника;

інших документів, необхідних для визначення рівня ризику неповернення цього кредиту.

Страховик на підставі поданих документів визначає розмір страхового платежу та рівень ризику. Після цього повідомляє страхувальника про укладення договору страхування з визначенням суми страхового платежу, строків внесення страхового платежу, строків та форм надання звітності про виконання позичальником умов кредитного договору.

Страхова сума визначається на основі розміру суми кредиту та відсотків за його користування на підставі умов кредитного договору. В окремих випадках відсотки з кредиту за згодою між страхувальником і страховиком можуть не включатися у страхову суму.

Страховий тариф при такому страхуванні визначається з урахуванням характеру діяльності страхувальника і позичальника, цільового призначення кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна позичальника, які можуть стати забезпеченням права регресних вимог страховика у разі настання страхового випадку, фінансового стану страхувальника, умов кредитування, кредитної історії позичальника тощо.

Страхові тарифи можуть застосовуватися як до страхування окремих кредитів, так і до страхування всіх кредитів. Виходячи із рівня ризику, у кожному окремому випадку при встановленні страхового тарифу можливе застосування понижуючих чи підвищуючих коефіцієнтів. При використанні таких коефіцієнтів страховий тариф визначається шляхом множення основної ставки на відповідний коефіцієнт.

Відповідальність страховика виникає тоді, коли страхувальник не отримав обумовлену кредитним договором суму у визначений строк. Конкретна межа відповідальності страховика і строк настання встановлюється договором страхування. У більшості випадків межа відповідальності страховика становить від 50 до 90 % суми непогашеного кредиту та відсотків, передбачених кредитним договором. Загальна сума страхового відшкодування за страховими випадками не може перевищувати страхової суми за договором страхування.

Для виплати страхового відшкодування страхувальник надає страховику заяву про настання страхового випадку з одночасною подачею таких документів, які свідчать про настання страхового випадку і про розмір збитку:

акт неповернення кредиту позичальником;

копію або оригінал договору страхування;

копію або оригінал кредитного договору;

акти перевірок використання кредиту за цільовим призначенням;

акти аудиторських перевірок фінансового стану позичальника після факту несплати кредиту та відсотків за користування;

-- інші документи, які дають змогу встановити розміри збитків, що підлягають відшкодуванню.

Страхова компанія відмовляє у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник повідомив неправдиві дані, які мають важливе значення при оцінці ризику, а також не виконав зобов'язань, які покладені на нього умовами договору страхування.

У сучасній практиці також укладають договори добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашений кредиту. Основні правила та умови страхування відповідальності позичальника такі, як правила і умови страхування ризику неповернення кредиту. Зосередимо увагу лише на принципових аспектах.

Страхувальником може бути будь-яка юридична (незалежно від форми власності) або фізична особа, яка бере кредит. Об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що пов'язані з відповідальністю страхувальника перед кредитором за своєчасне погашення кредиту та відсотків за нього. Страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування банку у межах страхової суми.

Страхова сума також визначається страхувальником і страховиком після узгодження і залежить від суми кредиту та відсотків за нього. Розмір страхового тарифу враховує величину першого внеску, кількість визначених періодичних виплат кредиту тощо.

Договір страхування укладається на строк дії кредитного договору. При цьому до уваги обов'язково береться фінансове становище та ділова репутація позичальника з огляду на його платоспроможність. Договір страхування укладається на підставі письмової заяви, до якої додаються документи, необхідні для оцінки ризику. їх перелік не відрізняється від тих, що подаються при страхуванні ризику неповернення кредиту. Страховик має право перевіряти використання страхувальником кредиту в період дії кредитного договору.

У більшості випадків страхувальник сплачує страхову премію одноразово у строк, визначений договором страхування. У разі відсутності фінансових коштів у страхувальника для сплати страхової премії допускається її сплата банком-кредитором із коштів кредиту, що ним надається. У цьому випадку обов'язково робиться відповідний запис в особливих умовах договору страхування.

При неможливості погасити кредит в строки, передбачені договором, страхувальник зобов'язаний:

за визначений у договорі страхування строк до закінчення кредитного договору письмово повідомити про це страховика;

з моменту закінчення кредитного договору надати страховику всі документи про кредит.

Після подання заяви на виплату страхового відшкодування і страхового поліса страховик разом із кредитором і страхувальником проводить експертизу, після чого складає страховий акт про непогашену суму кредиту та відсотків за його користування.

Після виплати кредиторові страхового відшкодування останній поступається перед страховиком правом вимоги відшкодування завданих боржником збитків у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Кредитор, який поступився правом вимоги перед страховиком, зобов'язаний передати йому документи, необхідні для реалізації права вимоги.

Рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком у строки, передбачені договором, і повідомляється страхувальнику і кредиторові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Підстави для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування банку:

страховий випадок є наслідком зміни умов кредитного договору без узгодження із страховиком;

пролонгація кредитного договору сталася без відома страховика. При пролонгації кредитного договору страхувальник зобов'язаний пролонгувати договір страхування із сплатою додаткової страхової премії. При цьому страховий платіж вираховується так само, як при укладанні чинного договору;

отриманий кредит використано не за цільовим призначенням;

страхувальник не виконав умов договору страхування;

навмисні дії страхувальника спрямовані на настання страхового випадку;

надання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Отже, одним із способів забезпечення зобов'язань позичальника відповідно до кредитного договору є страхування ризику неповернення кредиту (страхувальником є банк, який передає ризик страховику) та страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту (страхувальником є позичальник).

Страхові послуги на ринку іпотечного кредитування

В Україні розроблена і введена в дію система правового регулювання іпотечної діяльності, яка передбачає й обов'язковий страховий захист. Відповідно до Закону України "Про іпотеку", обов'язковою умовою при наданні іпотечного кредиту клієнту є те, що іпотекодавець (позичальник) повинен застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, псування чи пошкодження. При цьому вигодонабувачем відповідно до договору страхування є іпотекотримач (кредитор), а страховий поліс є гарантією забезпечення виданого банком кредиту. Тобто предмет іпотеки страхується від збитків загибелі чи пошкодження внаслідок: пожежі, вибуху, удару блискавки, стихійних лих, залиття водою, протиправних дій третіх осіб. На практиці страхування нерухомості як об'єкта іпотеки відображається у структурі показників страхування майна.

Крім страхування предмета іпотеки, банки вимагають укладання договору добровільного страхування життя позичальника, яке забезпечує банку покриття ризиків, що виникли через події, пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи. У цьому разі страхова компанія сплатить банку відшкодування, якщо відбулись:

травматичне ушкодження чи інший розлад здоров'я страхувальника внаслідок нещасного випадку;

смерть страхувальника внаслідок нещасного випадку;

смерть страхувальника внаслідок виникнення (загострення) захворювання в період дії договору страхування.

Варто зазначити, що у разі сплати страхового платежу не в повному обсязі, страховик несе відповідальність за таким договором страхування пропорційно відношенню суми сплаченої частини страхового платежу до передбаченої за таким договором страхування та відповідно зменшує страхову виплату.

Новою страховою послугою, яка часто є обов'язковою вимогою банку при видачі кредиту на купівлю квартири, є титульне страхування. Щоб здійснювати таке страхування, вітчизняні страховики отримують ліцензію, в якій записано "страхування втрати майна у результаті втрати права власності". Зупинимось на принципових питаннях цього страхування детальніше. При укладенні договору титульного страхування також подається заява, в якій мають міститися такі дані: інформація, яка дозволяє точно ідентифікувати страхувальника і вигодонабувача, об'єкт нерухомості, ризик втрати права власності, який пропонується страхувати, тощо.

При укладенні договору титульного страхування також подається заява, в якій мають міститися такі дані: інформація, яка дозволяє точно ідентифікувати страхувальника і вигодонабувача, об'єкт нерухомості, ризик втрати права власності, який пропонується страхувати, тощо.

Перш ніж укласти договір страхування здійснюється ідентифікація ризику втрати права власності. Усі можливі фактори ризику, пов'язані з повною або частковою втратою права власності, умовно поділяють на припинення права власності при здійсненні угод з нерухомістю й обмеження права власності. Перераховані чинники ризику розпочинають діяти до моменту укладення договору страхування і не є відомі страхувальнику.

Страховик досліджує історію об'єкта нерухомості. У разі виникнення певних застережень страховик звертається до продавця з проханням знайти осіб, які брали участь в угоді, щоб отримати від них необхідну інформацію. Для перевірки "чистоти житла" страховики досить часто використовують власні інформаційні канали -- посередників, що мають зв'язки з БТІ, ЖКГ. Лише після з'ясування всіх обставин укладається договір страхування.

На розмір страхового тарифу впливають: строк страхування, порядок сплати страхової премії (одноразово чи періодично), вартість нерухомості, рівень ризику, який визначається у результаті експертизи, чистота історії переходу права власності на нерухомість.

Нині на ринку пропонується декілька варіантів титульного страхування. Деякі страхові компанії страхують клієнтів на суму експертної оцінки або ринкової вартості житла.

Інші ж страхові компанії обмежуються страхуванням позичальника тільки на суму заборгованості перед банком на момент настання страхового випадку. Обсяг страхового покриття зменшується у міру погашення клієнтом кредиту. Крім цього, як свідчить світова практика, до розміру страхової суми мають включатися судові витрати. Права й обов'язки сторін за договором страхування ризику втрати права власності на нерухомість не відрізняються від загальноприйнятих у страхуванні, крім зобов'язання страховика забезпечити захист страхувальника в суді у разі заперечення права власності.

Отже, основним завданням страхування іпотеки є забезпечення всіх учасників захистом від майнових втрат, а також гарантування своєчасного та повного відшкодування збитків, пов'язаних із настанням страхових випадків.

Страхові комплексні послуги у банківництві: стан та проблеми.

Перше страхове покриття для банків було розроблене близько 100 років тому і нині його правила стали базовими для фахівців зі страхування в усьому світі. За сучасних умов поліс ВВВ укладається на страхові суми розміром від 5 до 100 млн. дол. США (достатня кількість великих банків сплачують страхові премії за підвищеними ставками для збільшення величини страхового покриття до 200--300 млн. дол. США).

Страхові комплексні послуги для банку включають більше десяти окремих, але взаємопов'язаних полісів, зокрема: страхування незаконних (чи шахрайських) дій співробітників банку; страхування збитку, нанесеного майну банку; страхування втрати чи пошкодження цінностей, які знаходяться в приміщенні банку; страхування втрати готівки чи інших цінностей при транспортуванні тощо.

При прийнятті рішення щодо конкретних страхових послуг для банку використовують переважно два підходи. Перший підхід -- максимально широке покриття всіх ризиків банку. Наявність комплексного покриття дозволяє банку виходити на рівень міжнародного співробітництва. До недоліків такого страхового покриття можна зараховувати високу вартість, великі розміри франшиз, а також достатній перелік випадків, за яких страхове відшкодування не здійснюється.

Другий підхід характеризується вибірковістю за видами покриття, і головна його ознака та перевага -- менша вартість порівняно з комплексним покриттям. Нині неможливо визначити, який підхід є доцільнішим: оскільки перший є більш характерний для розвинутих фінансових ринків, а другий -- для тих, що розвиваються.

Реалізація комплексної програми страхування банку е непростою. Поліс ВВВ є світовим і тому потребує аудиту за міжнародними стандартами. Весь процес реалізації страхової комплексної послуги для банку може тривати від півтора до трьох місяців і включає такі етапи.

Перший етап -- банк подає заяву на страхування, яка передається уповноваженому брокерові. На її основі брокер одержує від андеррайтерів "Ллойда" котирування (визначення ставки премії, за якою готові застрахувати ризик), а також вказівки щодо необхідності сюрвею. До заяви обов'язково додається остання, а також річна фінансова звітність банку та висновок аудиторської компанії за підсумками останньої перевірки (бажано англійською мовою), оформлені за міжнародними стандартами.

Другий етап -- організація сюрвею. Остаточне рішення про необхідний обсяг проведення сюрвею стосовно банку-страхувальника завжди приймає андеррайтер на основі вивченої заяви та самостійно обирає сюрвейєрську компанію. Така оцінка може проводитися одним або кількома фахівцями (сюрвейерами) безпосередньо у банку, певних підрозділах, де вони ознайомляться з його діяльністю та менеджментом. Результатом сюрвею є сюрвейєрський звіт, основне завдання якого -- дати фахову експертну оцінку банку щодо напрямів його діяльності та пропонованих банківських послуг, організаційної структури банку та його корпоративного менеджменту, організації безпеки в банку, використання комп'ютерних та інших інформаційних систем тощо.

Протягом одного-двох тижнів сюрвейєр готує чорновий варіант звіту та надає його брокеру й банку. Остаточний варіант звіту подається андеррайтерам, а банк здійснює зазначені у звіті рекомендації. Залежно від розмірів банку і замовленого андеррайтерами обсягу оцінки вартість сюрвею може коливатися в межах 10--30 тис. дол. США. У кінці 90-х років XX ст. сюрвейєрська оцінка сховища одного з японських банків коштувала 20 тис. дол.

Третій етап -- затверджується національна страхова компанія, яка видаватиме поліс ВВВ і за посередництвом брокера передаватиме ризик у "Ллойд".

Четвертий етап -- розроблений та погоджений договір страхування підписується затвердженою страховою компанією та банком.

П'ятий етап -- за посередництвом брокера відбувається перестрахування ризику.

Відповідно до світової практики передбачено й страховий захист від кримінальних ризиків, тобто незаконних чи шахрайських дій співробітників банку; втрати чи пошкодження цінностей, які знаходяться в приміщенні банку; втрати готівки при транспортуванні; збитків, нанесених майну банку; збитків у результаті втрати чи підробки цінних паперів тощо.

Доповненням до поліса ВВВ є страхування від комп'ютерних та електронних зловживань (Electronic & Computer Crime) та страхування професійної відповідальності працівників банку (Professional Indemnity Policy) за необережність та помилки, допущені в процесі виконання ними своїх обов'язків перед клієнтами.

Страхування від комп'ютерних злочинів у світовій практиці можливе у двох варіантах -- англійському та американському. Американський варіант страхування є досить лаконічним: покриття збитків страхувальника внаслідок несанкціонованого доступу третіх осіб до комп'ютерної мережі банку з метою шахрайства. Англійський поліс страхування від комп'ютерних злочинів є деталізованіший і виділяє такі об'єкти покриття:

страхування комп'ютерних систем банку від несанкціонованого входу;

страхування банку від нелояльності персоналу, який тимчасово виконує роботу за контрактом (наприклад, незалежні консультанти);

страхування електронних даних і носіїв;

страхування засобів електронного зв'язку банку;

страхування відповідальності страхувальника щодо здійснення його клієнтом операцій на основі отриманих підроблених банківських документів;

страхування комп'ютерних систем банку від комп'ютерних вірусів;

страхування операцій банку з цінними паперами на електронних носіях. страхування банк іпотечний кредит

Банк на власний розсуд обирає, яким варіантом (англійським із детальним описом об'єктів страхування чи коротким американським) скористатися.

Тобто три покриття -- Bankers Blanket Bond, Electronic&Computer Crime, Professional Indemnity Policy -- надають найбільш повний страховий захист банківництву.

Українські банки використовують традиційні класичні види страхування, які характерні для промислових, торгових установ (страхування приміщень, споруд, автомобілів, обов'язкові види страхування тощо). Запроваджуються програми зі страхування від шахрайських дій з міжнародними платіжними картками, страхування працівників банків за програмами медичного страхування, страхування від нещасних випадків.

Отже, страхові комплексні послуги для банку не є стандартними, їх перспективи в Україні є значними, а успішність і швидкість реалізації безпосередньо залежить від процесів фінансової глобалізації.

Страхування кредитів є добровільним видом страхування. Виділяють делькредерну та заставну (гарантійну) форми організації страхування кредитів. У делькредерній формі організації страхувальником і застрахованим одночасно є банк, який отримує страхове відшкодування від страхової компанії у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. У заставній формі організації позичальник є страхувальником, який захищає інтереси банку як застрахованого. Гарантом виконання зобов'язань позичальника є страхова компанія.

Важливим для банку є страхування ризику неповернення кредиту. Страхувальниками є банки, які мають право застрахувати суму виданого кредиту з відсотками чи лише суму основного боргу, страхувати відповідальність кожного окремого позичальника чи всіх позичальників. Страховими випадками є: неповернення або часткове повернення позичальником кредиту в установлені строки; невиплата відсотків у повному обсязі та в установлені кредитним договором строки; невиконання інших зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Строк дії договору страхування ризику неповернення кредиту найчастіше відповідає строку дії кредитного договору. Для оцінки ризику страхова компанія вимагає від банку низку відповідних документів. Страхові тарифи визначаються з урахуванням таких головних чинників -- цільового призначення кредиту, фінансового стану страхувальника, кредитної історії позичальника. Страхова сума визначається на основі розміру суми кредиту та відсотків за його користування. Межа відповідальності страховика становить 50--90 % суми непогашеного кредиту та відсотків за його користування.

У договорі добровільного страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту страхувальником може бути будь-яка юридична чи фізична особа, яка бере кредит. Страхова компанія бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування банку у межах страхової суми. При укладенні такого договору страхування обов'язково до уваги береться фінансове становище і ділова репутація страхувальника -- позичальника. Страхову премію позичальник сплачує одноразово у строк, визначений договором страхування. У разі відсутності коштів у страхувальника для сплати страхової премії допускається її сплата банком із суми кредиту, що надається.

Найчастіше при наданні іпотечного кредиту банки вимагають страхувати предмет іпотеки (є обов'язковою нормою), життя позичальника та право власності на нерухомість. Предмет іпотеки страхується від збитків загибелі чи знищення внаслідок пожежі, вибуху, стихійного лиха, незаконних дій третіх осіб. Добровільне особисте страхування позичальника забезпечує банку покриття ризиків, що пов'язані з життям, здоров'ям та працездатністю застрахованої особи.

Титульне страхування -- це страхування втрати майна у результаті втрати права власності, яке передбачає захист майнових інтересів власника нерухомого майна, пов'язаних із можливістю зазнати збитків, що викликані втратою чи обмеженням майнових прав на нерухоме майно. Перш ніж укласти такий договір страхова компанія детально вивчає історію об'єкта нерухомості. Укладається договір страхування втрати права власності на нерухомість на строк володіння, користування та розпорядження страхувальником зареєстрованим правом власності.

Страхові комплексні послуги для банку передбачають захист від кримінальних ризиків, від комп'ютерних та електронних зловживань (можливий у двох варіантах -- англійському з детальним описом об'єктів страхування та короткому американському) та професійної відповідальності працівників банку. Процес укладання такого договору є непростим, тривалим і поетапним. Поліс ВВВ може передбачати як максимально широке покриття всіх ризиків банку, так і вибіркове покриття окремих ризиків.

Основні поняття і терміни: страхування кредитів, дель-кредерна форма, заставна (гарантійна) форма, страхування ризику неповернення кредиту, страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту, страхування предмета іпотеки, титульне страхування, поліс ВВВ.

Размещено на Allbest.ru