Страхові посередники, їх роль на страховому ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Страхові посередники, їх роль на страховому ринку

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про страхування", страхова діяльність в Україні може проводитись за участю страхових посередників. їх діяльність регламентується також відповідним положенням.

Страхові посередники допомагають страхувальникам перекласти витрати у зв'язку з різноманітними ризиками на професіоналів -- страховиків. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахувальні брокери та страхові агенти. Діяльність страхових агентів і страхових брокерів дуже схожа між собою, але їхній юридичний статус чітко розрізняється.

Страховими брокерами можуть бути юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник.

Посередницька діяльність страхових та перестрах у вальних брокерів здійснюється як виключний вид діяльності та може включати:

-- консультування;

-- експертно-інформаційні послуги;

-- роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування);

-- інші посередницькі послуги у страхуванні та перестрахуванні за переліком, установленим уповноваженим органом.

До діяльності страхових брокерів застосовують такі обмеження:

-- страховий брокер не може проводити інші види діяльності, у тому числі посередницької, крім посередницької діяльності на страховому ринку;

-- страховий брокер може укладати договори страхування з одним страховиком на суму страхових платежів, що не перевищує 35 % загальної суми страхових платежів за всіма договорами страхування, укладеними цим брокером протягом року;

-- розмір отримуваних страховим брокером -- юридичною особою страхових платежів протягом кожного кварталу не повинен перевищувати розмір сплаченого статутного капіталу страхового брокера;

-- страховий брокер має право отримувати страхові платежі, якщо він забезпечує набрання чинності договором страхування не пізніше одного дня після отримання ним страхових платежів. В іншому разі такі операції здійснює страховик.

Перестрахові брокери -- це юридичні особи, які здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у перестрахуванні від свого імені на підставі брокерської угоди зі страховиком, який мас потребу в перестрахуванні як перестрахувальник.

Законодавство дозволяє здійснення діяльності страхового та перестрахового брокера однією юридичною особою за умови виконання вимог щодо здійснення такої діяльності.

Порядок діяльності страхових та перестрахових брокерів регламентується Положенням "Про особливі умови діяльності страхових брокерів", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України Х2 747 від 29 квітня 1999 р. Особливі умови діяльності страхових брокерів передбачають їх сертифікацію та включення до Державного реєстру страхових брокерів відповідно до Інструкції про порядок сертифікації страхових брокерів, ведення Державного реєстру страхових брокерів та регулювання їх діяльності від 16 лютого 2000 р.

Страховими агентами можуть бути громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов'язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування).

Страхові агенти, на відміну від страхових брокерів, які у більшості випадків є уповноваженою особою покупця-страхувальника (згідно з письмовим або усним узгодженням) або страхової компанії як їхній представник чи консультант, є представниками продавця-страховика і діють у його інтересах за винагороду згідно з агентською угодою (договором доручення). Брокеру клієнт доручає здійснювати всі необхідні дії щодо управління своїми ризиками та розміщення їх у страховій компанії за вибором брокера.

Під терміном "страховий агент" і "страховий брокер" потрібно розуміти не тільки фізичну особу, а й страхові агентства, які є структурним підрозділом страхової компанії з певною кількістю агентів, і брокерські контори з найманим персоналом. У страховій практиці посередницькі функції можуть виконувати також банки, туристичні агентства, транспортні підприємства, відділення зв'язку, нотаріальні контори, казначейства, універмаги, будівельні компанії та ін.

Водночас, незважаючи на те, що основною загальною функцією страхових агентів і страхових брокерів є сприяння продажу страхових послуг, їм притаманні специфічні функції (табл. 4.1):

Таблиця 4.1. Функції страхових посередників

Страхувальники через мережу посередників можуть дізнатися про ту чи іншу страхову компанію та скористатися її послугами. Посередники, як правило, оперативно реагують на зміни ринкової кон'юнктури страхових послуг, що дозволяє страховику пропонувати такі види страхування, які користуються найбільшим успіхом на ринку.

За допомогою посередників страховик отримує можливість користуватися джерелом первинної інформації про те, чого прагнуть страхувальники, як вони сприймають ті чи інші види страхування, що пропонують їм посередники.

Це дає змогу страховій компанії розширити коло страхувальників та вдосконалити страхові продукти.

З метою створення відповідних умов та розвитку брокерської та агентської діяльності в Україні створено Асоціацію професійних страхових посередників.

У країнах з розвиненою ринковою економікою роль посередника все частіше виходить за межі простого встановлення контактів між страховиком і страхувальником. Його завдання стають дедалі різноманітнішими та складнішими. Страховий посередник здійснює вивчення ризику, аналіз необхідних гарантій, формулювання умов договору, обробку статистичних даних тощо.

Стан і перспективи розвитку страхового ринку в Україні

Становлення України як самостійної та незалежної держави зумовило створення і розвиток страхового ринку.

Перші приватні страхові компанії, які завершили період монополії Держстраху, з'явилися в Україні на початку 1991р. Саме цей період вважають початком створення страхового ринку України.

У вітчизняній економічній літературі виділять декілька етапів розвитку страхового ринку в Україні (табл. 4.2):

Таблиця 4.2. Етапи розвитку страхового ринку в Україні

Важливим чинником впливу на процеси формування нової стратегії розвитку страхового ринку, механізму регулювання і нагляду за діяльністю у сфері страхування стало прийняття Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 p., відповідно до яких у розвитку страхового ринку визначився й четвертий етап, який характеризується:

-- посиленням вимог до статутної діяльності страховиків, а також вимог з боку державних регулюючих органів;

-- реорганізацією органів страхового нагляду;

-- розширенням кількості обов'язкових видів страхування та страхових продуктів загалом.

Визначальними чинниками розвитку страхового ринку України є дві групи показників (табл. 4.3):

Таблиця 4.3. Чинники впливу на розвиток страхового ринку

У Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 р. зазначено, що в сучасній економіці через страхування реалізується державна політика соціально-економічного захисту населення, а також формуються значні інвестиційні ресурси. Розвиток страхового ринку і використання його в інтересах сталого розвитку національної економіки в умовах її інтеграції у світове економічне господарство та посилення процесів глобалізації є важливим компонентом національної безпеки. Дослідження тенденцій розвитку страхового ринку України вказує на те, що нині страхування належить до групи найбільш рентабельних та найбільш динамічних галузей національної економіки, а страховий ринок є важливим сегментом фінансового ринку, що впливає на всі соціально-економічні процеси в державі.

Міжнародний досвід показує, що у розвинених країнах відношення до страхового ринку визначається як до стратегічного сектору економіки, який підвищує інвестиційний потенціал і сприяє збільшенню багатства нації. Загальна сума інвестицій, якими керують страхові компанії Європи, США та Японії, сягає 4 трлн дол. США.

Нині тенденції розвитку страхового ринку України вказують на те, що впродовж останніх років страхова справа розвивається швидкими темпами, що перетворило її на одну з найбільш динамічних і стабільно працюючих сфер національної економіки. Страхування -- це одна з галузей економіки, в якій за останні роки спостерігається зростання основних показників. За роки незалежності в Україні в основному створено законодавчу та нормативну базу страхування. Це дало можливість розбудувати страховий ринок на засадах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових послуг.

Кількість страхових компаній в Україні продовжує поступово зростати, як у галузі страхування життя, так і у галузі ризикових видів страхування. І хоча Держфінпослуг проводить політику отримання зростання кількості страхових компаній, на ринку припиняє свою діяльність менше страхових компаній, ніж створюється за аналогічний період. Станом на 1 січня 2008 р. в Україні було зареєстровано 466 страховиків, що більше на 35 страхових компаній порівняно з 1 січня 2007 р. З них кількість страховиків, що здійснювали страхування життя (СК "life"), зросла на 10 та становила 65, а кількість страховиків, що здійснювали види страхування інші, ніж страхування життя (СК "non-life"), -- на 25, що становило 381 компанію. Станом на 1 січня 2008 р. кількість компаній з іноземними інвестиціями становила 78. Протягом 2007 р . до Держреєстру було включено 8 страховиків з іноземними інвестиціями, загальна сума іноземних інвестицій цих компаній становила 65,07 млн грн.

Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками від страхування та перестрахування ризиків (від страхувальників та перестрахувальників) за 2007 p., становила 18 008,2 млн грн, з них: 5 654,4 млн грн (31,4 %) становило внутрішнє перестрахування, 112,2 млн грн (0,6 %) -- премії, які надійшли від іноземних страховиків (перестрахувальників), решту -- 12 241,6 млн грн (68,0 %) становили премії від страхувальників. Від страхувальників -- фізичних осіб надійшло 5 170,4 млн грн (23,7 % від валових премій та 42,2 % від премій, отриманих від страхувальників). Сума чистих страхових премій (валові премії за мінусом премій з внутрішнього перестрахування) становила 12 353,8 млн грн, або 68,6 % від валових страхових премій.

На результати діяльності українського страхового ринку впливає динаміка страхування за такими його видами: частка страхування фінансових ризиків суттєво зменшилась і на 1 січня 2008 р. вона становила 21,1 % проти 24 % 2007 р. та 31,6 % -- 2006 р. У той же час частка добровільного майнового страхування зростала так: у 2004 р. вона становила 39,3 %, у 2005 р. -- 50,3 %, у 2006 р. досягла 56 %, а у 2007 р. зросла до 57,5 %.

В абсолютному значенні страхові премії та виплати можна поділити на три групи:

1) страхування фінансових ризиків та добровільне майнове страхування, які характеризуються великим обсягом страхових премій та виплат;

2) обов'язкове страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів та добровільне особисте страхування -- ця група характеризується високим рівнем страхових виплат;

3) недержавне обов'язкове страхування, добровільне страхування відповідальності та страхування життя, характерними ознаками яких є дуже маленький рівень страхових виплат.

Упродовж останніх років зберігається позитивна динаміка зростання активів страховиків. За 2007 р. загальні активи збільшилися на 8,2 млрд грн, а величина активів, визначених ст. 31 Закону України "Про страхування", -- на 3,3 млрд грн. Станом на 1 січня 2008 р. страховики володіли активами на суму 32 213 млн грн, з них 8 612,5 млн грн інвестовано на покриття сформованих страхових резервів.

Динаміка зростання сукупного розміру активів страховиків в Україні відображена на на рис. 4.2:

Рис. 4.2. Динаміка активів та страхових резервів за 2006--2007 pp., на кінець періоду

За останні роки відбулось зростання величини сформованих страхових резервів і збільшення інвестицій страховиками. Так, величина сформованих страхових резервів на 1 січня 2005 р. сягала 8 272,2 млн грн, темп зростання порівняно з 2003 р. становив 219 %; станом на 1 січня 2006 р. вона була 5 045,8 млн грн, однак порівняно з попереднім періодом обсяги резервів зменшились на 39 %; станом на 1 січня 2006 р. страхові резерви зросли до 6 014,1 млн грн. Станом на 1 січня 2008 р. загальний обсяг сформованих страхових резервів уже становив 8 423,3 млн грн, у тому числі:

-- резерви зі страхування життя -- 991,3 млн грн (у 2006 р. -- 604,4 млн грн);

-- технічні резерви -- 7 432,0 млн грн (у 2006 р. -- 5 405,8 млн грн).

Щодо структури резервів, то питома вага резервів із страхування життя на початок 2006 р. становила 8 %, технічних резервів -- 85 % (у тому числі резерв збитків -- 7 %); на 1 січня 2008 р. зросла до 11,8 %, а технічних резервів -- до 88,2 %.

Розміщення страхових резервів здійснюється відповідно до ст. 31 Закону України "Про страхування", де визначено перелік активів за відповідними категоріями. Усього розміщено активів на суму 19 330,3 млн грн. Напрями розміщення тимчасово вільних коштів страховиків відображені в табл. 4.4.

Разом із тим, основною проблемою для страховиків залишається недостатність ліквідних фінансових інструментів для проведення ефективної політики інвестування коштів. Особливо гострою є проблема забезпечення довгострокових зобов'язань за договорами страхування життя. Єдиним джерелом інвестування половини обсягу страхових резервів залишаються банківські

Таблиця 4.4. Напрями інвестування коштів страхових резервів

вклади (депозити), які мають постійну дохідність та відносну забезпеченість гарантуванням вкладів відповідно до чинного законодавства. Інші активи, що вільні від зобов'язань, найчастіше вкладаються в цінні папери (як правило, акції).

Структура активів страховиків та розміщення страхових резервів на 1 січня 2008 р. характеризують дані рис. 4.3.

Водночас показники розвитку страхової справи в Україні за останні роки дають підстави стверджувати, що інвестиційні можливості національних страхових компаній досить обмежені, насамперед, через недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів. Обсяг ресурсів, які акумулюються українськими страховими компаніями, зовсім невеликий, оскільки невелика фінансова потужність самих страховиків і обсяги їх операцій. Причина, передусім, полягає у недооцінці ролі та місця страхування з боку держави, потенційних інвесторів, які можуть вкладати капітал у створення і розвиток страхових компаній, а також споживачів страхових послуг.

Вітчизняний страховий ринок має величезний потенціал розвитку, тим більше, що потреба у розвитку страхових послуг з кожним роком зростає. За

експертними оцінками, нині в Україні застраховано лише близько 10 % ризиків. На відміну від України цей показник у розвинених країнах становить 90--95 %. Частка українського страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить 0,05 %, і це при тому, що населення України складає 7 % населення Європи.

Про потенційні можливості розширення страхових послуг свідчать дані питомої ваги страхування у структурі ВВП. Так, у 2004 р. обсяг страхових операцій в Україні становив 5,62 % ВВП, у 2005 р. цей показник знизився до 3,1 %, тоді як у країнах ЄС цей показник становив 8--12 %. У 2007 р. проникненість страхового ринку (співвідношення страхових премій до ВВП) в Україні ще знизилася до 2,5 % ВВП і залишилася на рівні 2006 p., чисті страхові премії досягли 1,7 % у ВВП, що на 0,1 відсотковий пункт перевищує аналогічний показник 2006 р.

Ринок перестрахування в Україні також недостатньо розвинений. Як наслідок, перестраховується лише третина всіх страхових платежів, а 50 % перестрахування здійснюють іноземні компанії. Особливо це стосується покриття значних ризиків, пов'язаних з авіацією, морським транспортом та космічною галуззю (авіаційні та морські ризики, ризики, пов'язані зі здоров'ям осіб, які живуть за кордоном, перестраховуються іноземними компаніями практично на 90 % від суми платежів, автомобільні ризики -- до 60 %, я основні майнові ризики -- до 50 %). За договорами перестрахування ризиків на початок 2008 р. українські страховики (цеденти, перестрахувальники) сплатили часток страхових премій 6 423,9 млн грн (у 2006 р. -- 5 621,6 млн грн), з них:

-- перестраховикам-нерезидентам -- 769,5 млн грн (у 2006 р. -- 561,07 млн грн);

-- перестраховикам-резидентам -- 5 654,4 млн грн (у 2006 р. -- 5 060,55 млн грн).

Більше 20 % від валових страхових премій було сплачено перестраховикам-нерезидентам за такими видами:

-- добровільного страхування: водного транспорту -- 23,8 %; відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) -- 90,1 %; відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) -- 38,02 %;

-- обов'язкового страхування: авіаційне страхування цивільної авіації -- 68,38%; цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту, -- 49,5 %.

Загальна сум а часток страхових виплат, отриманих від перестраховиків, станом на 1 січня 2008 р. становила 654,7 млн грн (у 2006 р. -- 396,3 млн гри), у тому числі отримано від:

-- перестраховиків-нерезидентів -- 325,7 млн грн (у 2006 р. -- 122,9 мли грн);

-- перестраховиків-резидентів -- 329,0 млн грн (у 2006 р. -- 273,4 млн грн).

Водночас нові умови перестрахування за кордоном змусили українських страховиків майже відмовитися від перестрахування у нерезидентів та користуватися їх послугами тільки у тих випадках, коли об'єкт неможливо перестрахувати на українському ринку або цього вимагають умови співпраці з іноземними партнерами.

Розвиток ефективного страхового ринку України потребує розв'язання проблем, пов'язаних зі страхуванням життя, пенсійним, медичним страхуванням та страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Страхування життя як надійне джерело інвестиційних ресурсів становить на ринку страхових послуг найменшу частку (на початок 2008 р. - 4,4 %), тоді як у країнах із розвиненою екопомікою цей показник дорівнює ЗО--40 %. Щороку питома частка платежів зі страхування життя в загальній структурі платежів зменшується. Ринок страхування життя в Україні є досить монополізованим, на перші три страхові компанії припадає 52 % страхових премій, а на перші десять компаній -- 86 %, це свідчить про те, що на ринку реально працює трохи більше 20 компаній із 65 зареєстрованих як компанії зі страхування життя.

На початку 2008 р. та за 2007 р. значний рівень конкуренції спостерігався на ринку видів страхування інших, ніж страхування життя, а помірна монополізація -- на ринку страхування життя.

Розвиток страхового ринку стримує слабкий розвиток та недосконалість таких соціально важливих видів страхування, як пенсійне й медичне страхування.

Законом України "Про страхування" встановлено обов'язкове страхування автоцивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак проведення цього виду страхування стримується відсутністю у відповідних законодавчих актах норм, які регулюють це питання. До такого обов'язкового страхування залучено не всіх власників транспортних засобів.

Негативний вплив на розвиток страхового ринку в Україні здійснюють:

-- відсутність економічної стабільності, сталого зростання виробництва, неплатоспроможність населення та дефіцит фінансових ресурсів;

-- значна взаємна заборгованість, накопичення неплатежів і збитковість більшості підприємств;

-- неповна та фрагментарна законодавча база, відсутність державних преференцій на страховому ринку, неефективний контроль з боку держави, прояви монополізму;

-- високий рівень інфляції (понад 15--20% у 2007--2008 рр.), унаслідок чого здійснення довгострокових (накопичувальних) видів страхування в національній валюті є неможливим;

-- слабкий розвиток фондового ринку, що не дає змоги використовувати цінні папери як категорію активів для захищеного розміщення страхових резервів;

-- відсутність вторинного ринку страхових послуг, механізмів ефективної взаємодії банківського та страхового сектору економіки, низький рівень розвитку допоміжної інфраструктури страхового ринку;

-- неналежний рівень інформації про стан і можливості страхового ринку, довіри населення до страхування.

Нині беззаперечним лідером світового ринку страхування є США. На цю країну припадає третина всіх отриманих страхових премій. Друге місце посідає японський страховий ринок, при цьому варто зазначити, що тільки в Японії така велика різниця між обсягами премій з ризикових видів страхування та страхування життя.

Найбільш розвинені європейські країни, до яких належать Велика Британія, Франція, Німеччина та Італія, займають місця з 3-го по б-те відповідно, а за ними йде Південна Корея, яка потіснила Канаду з 7-го місця. Загалом на перші 10 найбільших національних ринків світу припадає 80,8 % усіх страхових премій, на перші 12 -- 84 %.

За результатами проведеного аналізу можна зробити загальний висновок, що український страховий ринок став більш класичним, поступово набирають темпи так звані соціальні види страхування (медичне страхування, обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхування життя), але недостатньо розвинута законодавча база не дає змогу вийти цим видам страхування на перші позиції. Потрібно зазначити і позитивні тенденції: зменшення обсягів перестрахування у нерезидентів та зменшення обсягів перестрахування у сукупному обсязі отриманих страхових премій.

Наявні проблеми розвитку інвестиційної діяльності страховиків та інвестиційного потенціалу страхового ринку в Україні дають підстави для розробки концептуальних напрямів розвитку як самого страхового ринку, так і ефективного використання інвестиційних можливостей страховиків. З урахуванням концептуальних підходів розвитку страхового ринку в Україні має сприяти: інвестиційний страховик перестрахування нормативний

-- відновлення довіри населення до страховиків, що вимагає серйозних, зрозумілих для потенційних клієнтів, гарантій повернення вкладених коштів і нарахованих на них відсотків;

-- набуття страховиками прав інституційних інвесторів та надання їм ширших можливостей щодо інвестування страхових резервів та вільних ресурсів, а саме -- можливості конвертувати гривні у валюту, вкладати кошти страхових резервів у житлове будівництво, іпотеку тощо;

-- підвищення стійкості та потужності страхових компаній, їх авторитету у вітчизняних та іноземних інвесторів шляхом підвищення розмірів власного капіталу, покращення організації роботи, надання якісних страхових послуг, безумовного виконання прийнятих на себе зобов'язань;

-- посилення контролю за діяльністю страховиків з боку органів страхового нагляду, застосування ними своєчасних заходів, які попереджують неплатоспроможність страховиків;

-- розвиток системи перестрахування;

-- створення нормативної бази, яка регулює права, обов'язки та відповідальність сторін за договорами перестрахування;

-- створення системи гарантій виконання зобов'язань за договорами страхування, укладеними неплатоспроможними та збанкрутілими страховими організаціями;

-- стабілізація фінансового стану всіх суб'єктів економіки та населення;

-- активізація ролі держави та її органів у зміцненні та розвитку страхового ринку, формуванні державних пріоритетів у його розвитку, створенні конкурентного середовища на страховому ринку;

-- розвиток законодавчої бази страхування, яка б враховувала сучасну ситуацію на страховому ринку;

-- удосконалення організаційної структури та створення інфраструктури страхового ринку на рівні світових вимог;

-- інтеграція страхового ринку України до світового ринку страхування та створення сучасної моделі ефективного управління страховими резервами.

Для розширення можливостей проведення страхових операцій і підвищення ролі страховиків в інвестиційному процесі мають бути суттєво збільшені розміри власного капіталу страховиків. Тільки великі страхові організації можуть акумулювати у вигляді джерел інвестицій значні кошти та викликати довіру з боку потенційних клієнтів.

У перспективі страховому ринку, перш за все, варто очікувати позитивних законодавчих змін, які відкриють для страхових компаній нові можливості в їх бізнесі.

Размещено на Allbest.ru