Пенсійне страхування (один із видів соціального страхування) - це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян. Поняття "соціальне страхування" пов'язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.

Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійного страхування: обов'язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.

В Україні обов'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Відповідно до пенсійного законодавства лише наявність у суб'єкта трудового (а, отже, і страхового) стажу є підставою виникнення права на трудову пенсію за державною програмою пенсійного страхування.

Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страхування (добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує державна система обов'язкового пенсійного страхування.

Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державного пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного страхування. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Його статус, завдання і функції первинно були визначені Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р., а в новій редакції - від 1 березня 2001р. № 121.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (підписаний 9 серпня 2003 р.) фактично було завершено процес формування законодавчої основи для запровадження системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базуватиметься на чіткому розподілі матеріального забезпечення в старості залежно від трудового внеску громадян до системи пенсійного страхування. Окрім цього, ним визначено структуру та механізми функціонування двох обов'язкових складових трирівневої пенсійної системи (реформованої солідарної та обов'язкової накопичувальної систем пенсійного страхування), яка розроблялася із врахуванням соціально-економічного та політичного становища в нашій державі.

Цей Закон України став правовою основою розв'язання наявних проблем системи пенсійного страхування держави.

Він охоплює і детально регламентує усі її складові, а саме:

коло застрахованих осіб та платників страхових внесків, їхні права, обов'язки та відповідальність;

порядок сплати та обліку страхових внесків;

види пенсій, умови їх призначення та порядок виплати;

механізм формування та використання фінансових ресурсів пенсійної системи, їхнє збереження та цільове використання;

систему управління пенсійним страхуванням.

У новому законі офіційно передбачено три рівні пенсійного страхування:

1. Солідарна система

державне пенсійне страхування обов'язкове

Загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів ПФУ.

2. Накопичувальна система

Загальнообов'язкового державного пенсійного страхування базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат. Перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду запроваджується починаючи з року, в якому буде забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України.

Учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є особи, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яким на дату запровадження перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося не більш як 35 років та які сплачують внески/за яких сплачуються внески до накопичувальної системи пенсійного страхування.

Страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду є складовою частиною єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого учасниками накопичувальної системи пенсійного страхування, і підлягають спрямуванню до Накопичувального пенсійного фонду в таких розмірах: у рік запровадження перерахування - 2 відсотки бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановленого для таких учасників, кожного наступного року - у розмірі, збільшеному на 1 відсоток, до досягнення 7 відсотків і подальшої сплати у зазначеному розмірі.

3. Система недержавного пенсійного забезпечення.

Вона базується на умовах добровільної участі громадян, роботодавців або їх об'єднань у формуванні пенсійних виплат. Умови та порядок формування цих накопичень визначені в Законі "Про недержавне пенсійне забезпечення" (набрав чинності з 1 січня 2004 р.), прийнятому водночас із Законом "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Трирівнева структура нової української пенсійної системи передбачає значні зміни у чинній солідарній системі пенсійного страхування та створення принципово нових для України елементів системи пенсійних накопичень. На відміну від реформованих систем пенсійного страхування таких країн, як Молдова, Казахстан, Киргизія, в Україні виплати пенсій з системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування відбуватимуться за рахунок двох складових. Це виплати з реформованої солідарної пенсійної системи, побудованої на принципах "соціального страхування" та "солідарності поколінь", і виплати з другого рівня - обов'язкової накопичувальної пенсійної системи, яка формуватиметься за рахунок відрахувань частини обов'язкових внесків до пенсійної системи. При цьому другий рівень впроваджуватиметься лише після формування необхідних економічних передумов і створення налагодженої та ефективної системи державного нагляду та регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури.

Така конфігурація української системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування дозволить розподілити ризики, пов'язані з виплатою пенсій з першого та другого рівнів пенсійної системи, і, таким чином, застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави.

З солідарного рівня призначаються пенсії за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника, а також надаватимуться соціальні послуги (допомога на поховання).

Одним з головних моментів є нова формула розрахунку пенсій, що забезпечує пряму залежність їхнього розміру від заробітку, з якого сплачувалися страхові внески, та страхового стажу - періоду, протягом якого сплачувалися ці внески. Тривалість періоду, за який враховується заробіток для обчислення розміру пенсії, визначатиметься залежно від того, який варіант обчислення розміру пенсії обрано застрахованою особою. Така формула передбачає врахування для обчислення пенсій заробітку, осучасненого стосовно середньої заробітної плати. Важливо, що нова формула обчислення пенсій не має обмеження їхнього максимального розміру. При цьому буде існувати інший варіант обчислення розміру - за двоскладовою формулою (розмір пенсії складатиметься з двох частин: частина пенсії, яка припадає на період стажу до набрання чинності закону, тобто за нормами і правилами, що передбачені Законом України "Про пенсійне забезпечення", та частина, що припадає на період страхового стажу після набрання чинності закону). Крім того, законом визначено норму щодо здійснення регулярної індексації пенсій відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" містить низку принципових положень, які мають забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи. Принциповий характер, наприклад, має ліквідація пільг зі сплати страхових внесків і встановлення рівних зобов'язань щодо їхньої сплати на користь найманих працівників. Насамперед, це стосується платників фіксованого сільськогосподарського податку та учасників спрощеної системи оподаткування (малого і середнього бізнесу).

Отже, слід зазначити, що нове пенсійне законодавство України визначає повний спектр питань щодо впровадження та функціонування в державі ефективної трирівневої системи пенсійного страхування, яка дозволить розподілити ризики, пов'язані зі змінами демографічної ситуації (до чого більш чутлива солідарна система) та з коливаннями в економіці та на ринку капіталів (що більше відчувається у накопичувальній системі) між трьома її складовими. Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему фінансово більш збалансованою та стійкою, що застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію і є принципово важливим та вигідним для них.

Джерела формування доходів бюджету Пенсійного фонду.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 та Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-УІ (далі - Закон № 2464), бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок таких надходжень:

страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачуються підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством, крім частини, що спрямовується до Накопичувального фонду (див. Додаток 1);

інвестиційного доходу, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах; коштів Державного бюджету України та цільових фондів, що спрямовуються до Пенсійного фонду;

сум фінансових санкцій, застосованих відповідно до закону до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення;

благодійних внесків юридичних та фізичних осіб;

добровільних внесків;

інших, не заборонених законодавством надходжень. Основним джерелом доходів Пенсійного фонду є страхові внески

на обов'язкове державне пенсійне страхування, що з 01.01.2011 року сплачуються підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в складі єдиного соціального внеску у порядку, визначеному законодавством (власні доходи).

Видатки Пенсійного фонду та їх характеристика.

Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 р. № 121 кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на:

фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, в тому числі громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон;

погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;

створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування;

утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази;

організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України.

Найбільша частка видатків бюджету Пенсійного фонду України спрямовується на виплату державних пенсій.

Поняття та види пенсій. Порядок розрахунку пенсії.

У правовій літературі поняття "пенсія" (від лат. - платіж) - це регулярна грошова виплата як матеріальна допомога за віком, з інвалідності, за вислугу років, уразі втрати годувальника.

У тлумачному словнику російської мови С.І. Ожегова слово "пенсія" визначається як "грошове забезпечення за вислугу років, з інвалідності, непрацездатності тощо".

Є.І. Астрахан у 1946р. вперше запропонував розгорнуте визначення поняття "пенсія з соціального страхування". На його думку, пенсія - це "періодичні виплати, що проводяться за рахунок коштів соціального страхування з метою матеріального забезпечення робітника, службовця чи його сім'ї у зв'язку з завершенням певного великого циклу його трудової діяльності або у зв'язку з остаточним чи тривалим вибуттям його з числа повноцінних працівників".

В.Н. Толкунова вважає, що "пенсія - це матеріальне забезпечення громадян у старості, з інвалідності та в разі втрати годувальника, а також за вислугу років у вигляді систематичних грошових виплат".

Нині пенсія призначається громадянам, які припинили чи мають право припинити трудову діяльність з огляду на досягнення встановленого пенсійного віку чи інвалідність, тобто отримання пенсії передбачено певними вимогами. Отже, пенсію не можна розглядати як абсолютно безеквівалентну виплату, хоч вона, звісно, і не є винагородою (компенсацією) за минулу працю.

Що стосується соціально-економічного призначення пенсії, то його здебільшого бачать у тому, що пенсія є основним джерелом засобів до існування для більшості пенсіонерів за віком.

Пенсія - гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.

Згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України отримують такі види державних пенсій:

а) трудові:

o за віком;

o по інвалідності;

o в разі втрати годувальника;

o за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності з 1 січня 2004р., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи:

o пенсія за віком;

o пенсія по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства;

o пенсія у зв'язку із втратою годувальника;

o соціальна виплата - допомога на поховання.

Таблиця 1. Види пенсій: порівняльна характеристика

Виділяють таке поняття як "страхові пенсії" - це щомісячні грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують член сім'ї у випадках, передбачених законом.

До страхових пенсій відносять такі:

за віком;

по інвалідності;

у зв'язку з втратою годувальника.

Пенсії за віком. Основні умови пенсійного забезпечення за віком.

Пенсією за віком прийнято називати таку пенсію, яка встановлюється з досягненням певного віку та за наявності необхідного стажу роботи. Вік, який дає право на пенсію за віком, зветься пенсійним.

Ознаки пенсії за віком, які відрізняють її від інших соціальних виплат:

вона призначається довічно;

право на отримання цієї пенсії обумовлюється страховим стажем;

призначається особам, які досягли певного віку.

Пенсії за віком диференціюються за окремими видами (підвидами) залежно від умов праці, тривалості трудового стажу, спеціальних (додаткових) юридичних підстав і розміру цих пенсій. Всі ці обставини залежать від того, про забезпечення яких категорій громадян йшлося. З огляду на це законодавець поділяє призначення пенсій за віком на три види: на загальних підставах, пільгових і спеціальних юридичних підставах (умовах).

Загальними правовими підставами (умовами) пенсійного страхування за віком є пенсійний вік і страховий (трудовий) стаж установленої тривалості. Саме цими двома умовами (віком і стажем) передбачено право на забезпечення пенсією за віком.

Під пільговим пенсіонуванням слід розуміти можливість вийти на пенсію за віком або в молодшому віці за загальної незмінної тривалості страхового (трудового) стажу, або за одночасним зниженням вимог до віку і тривалості страхового (трудового) стажу.

Що ж до спеціальних юридичних підстав, то вони мають значення для окремих категорій громадян: потерпілих від Чорнобильської катастрофи; інвалідів, учасників війни і сімей загиблих воїнів; багатодітних матерів і матерів інвалідів з дитинства; жінок, які працювали в текстильному виробництві, механізаторами, а також на деяких видах робіт у сільському господарстві; сліпих і хворих гіпофізарним нанізмом (ліліпутів); за неповного стажу роботи.

Відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-17, від 08.07.2011 р. право на пенсію за віком на загальних підставах мають:

чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 35 років. Пенсійний вік для чоловіків із 60 до 62 років поетапно (починаючи з січня 2013 року) буде підвищено тільки тим із них, які претендуватимуть на пенсію як державні службовці, науковці, посадові особи місцевого самоврядування та за іншими спеціальними законами;

жінки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 30 років.

До досягнення 60-річного віку право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження й старші після досягнення такого віку:

Жінкам, які народилися по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію за віком встановлено підвищення розміру пенсії у розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців пізнішого виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення 60-річного віку.

У законі України "Про заходи щодо реформування пенсійної системи" передбачено, що до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше як 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому разі розмір їхньої пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахування статті 28 вказаного закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію. Зменшення розміру пенсії за віком застосовують протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.

Такі вікові межі встановлено для отримання пенсій тим, хто мав звичайні умови праці. Обов'язково потрібно мати не менше 15 років страхового стажу.

Кожен пенсіонер має право на зароблену ним пенсію, яка залежить від розміру зарплати, з якої сплачували страхові внески, та страхового стажу.

До того ж для осіб, які не поспішають залишати роботу з досягненням пенсійного віку, передбачено підвищення розміру пенсії з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, на такі відсотки:

на 0,5 % за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку в разі відстрочування виходу на пенсію до 60 місяців;

на 0,75% за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку в разі відстрочування виходу на пенсію більш як на 60 місяців.

Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

Тобто, мінімальна пенсія за віком встановлюється згідно з величиною мінімального споживчого бюджету для осіб, які втратили працездатність, який визначено у встановленому законодавством порядку.

З січня по грудень 2012 року розмір мінімальної пенсії змінюватиметься шість разів від 822 грн. до 884 грн. (див. Додаток 7).

Якщо обчислена за вищенаведеною формулою пенсія виходить меншою за мінімальну, пенсіонеру встановлюють доплату до зазначеного розміру.

Максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України (92-15), законів України "Про державну службу" (3723-12), "Про прокуратуру" (1789-12), "Про статус народного депутата України" (2790-12), "Про Національний банк України" (679-14), "Про Кабінет Міністрів України" (2591-17), "Про дипломатичну службу" (2728-14), "Про службу в органах місцевого самоврядування" (2493-14), "Про судову експертизу" (4038-12), "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12), "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (540/97-ВР), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12), "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), "Про пенсійне забезпечення" (1788-12), "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17), Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (379/95-ВР), не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком.

Якщо страховий стаж пенсіонера менший (35 і 30 років відповідно), мінімальний розмір пенсії буде пропорційним до наявного стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

З 2008 року було передбачено поетапне підвищення величини оцінки року страхового стажу, який застосовується під час обчислення пенсії: з 1 до 1,35%. Так, вартість одного року дорівнювала: з 1 січня 2008 року - 1,2%, з 1 жовтня - 1,35%.

При призначенні пенсій при неповному стажі не застосовуються встановлені Законом України "Про пенсійне забезпечення" пільгові умови за віком і стажем для призначення пенсій.

До заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується єдиний соціальний внесок, в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску - максимальної суми доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 22 травня 2003 р. № 854-ІУ з 1 липня 2003 р. існував такий загальний порядок визначення середньомісячного заробітку для обчислення пенсій.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерви у роботі та за період роботи, починаючи з 1 липня 2000 р. до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2000 р. враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплату, доход), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи, починаючи з 1 липня 2000 р. - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до статті 40 ЗУ "Про ЗОДПС" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж 60 к. міс., враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 Закону "Про ЗОДПС" (особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України; особи, які відповідно до законів отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства). У всіх випадках, крім вищезазначеного, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, доход) у системі персоніфікованого обліку, подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, доход), видані в установленому законодавством порядку.

Наприклад, у разі призначення пенсії:

у січні 2004р. враховували заробіток за будь-які 60місяців до 1 липня 2000р. + 3 роки і 6 місяців, які пройшли з 1 липня 2000р., тобто разом - 8,5років;

у січні 2005р. враховували заробіток за 60місяців + 54місяців (з 1 липня 2000р.), тобто - 9,5років;

у січні 2010р. - заробіток за 60 місяців + 114 місяців (з 1 липня 2000р.), тобто - 14,5 років.

Що означає 60 календарних місяців незалежно від перерв?

Приклад 8.1

Громадянка В. працювала 323.06.78 р. по 31.01.90 р. та з 01.06.98 р. по 22.05.06 р. для видачі названої довідки перерва в роботі значення не має, оскільки довідку про зарплату за 60 календарних місяців дозволено видати за час роботи:

або тільки до лютого 1990 року; - або до лютого 1990 року плюс період з 01.06.98 р. по 01.07.2000 р.

Узяти можна хоча б період з березня 1987 року по січень 1990 року плюс червень 1998 року - червень 2000 року. Якщо страховий стаж особи менше, то враховують зарплату за фактичний страховий стаж.

Приклад 8.2

Громадянка Н. працювала 301.08.98 р. до настання пенсійного віку (19.05.2028 р.). Аби дізнатися розмір пенсії за віком, враховують зарплату за період з 01.08.98 р. по 30.04.28 р. Пояснимо: - період до 01.07.2000 р. підтвердить довідка, видана адміністрацією підприємства установи, організації (усього - 23 місяці): 1998 рік - 5 місяців; 1999 рік - 12 місяців; 2000 рік - 6 місяців; - період з 01.07.2000 р, візьмуть повністю із системи персоніфікованого обліку.

До речі, за вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд за умови, що зазначений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої статті 40 Закону про пенсійне страхування, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців (так звана оптимізація зарплати). Пенсії за віком обчислюють за допомогою трискладової формули: Для визначення пенсій за віком (П) застосовують формулу:

де Зп - заробітна плата, з якої обчислюють пенсію; Кс - коефіцієнт страхового стажу.

де Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки1, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузі статистики, економіки, соціальної політики і фінансів;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (знаходять діленням суми зарплати (доходу) застрахованої особи на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який обчислюють коефіцієнт)

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти зарплати (доходу).

де См - сума місяців страхового стажу;

Вс - величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.

Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній системах, визначається один коефіцієнт страхового стажу як сума коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період участі в солідарній і накопичувальній системах. Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набрання чинності ЗУ "Про ЗОДПС" не може перевищувати 0,75, а з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом другим частини четвертої статті 24 ЗУ "Про ЗОДПС" - 0,85.

Тобто поки останньої (накопичувальної) не було:

За цією формулою перераховують пенсії. Пункт 3 ст.24 Закону України "Про пенсійне страхування" дозволяє зарахувати до страхового стажу не повністю відпрацьовані місяці як повні. Але тільки за умови "якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків не менша, ніж мінімальний страховий внесок". Якщо сума сплачених внесків буде меншою, цей місяць зараховуватимуть як повний за умови відповідної доплати. Якщо ж останньої не буде, то до страхового стажу зарахують період пропорційно до сплати внесків. Відбуватиметься це за формулою:

де ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу; Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць. Тут будуть брати суму внесків, сплачених підприємством, тобто нарахування; В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Коефіцієнт заробітку (доходу) особи за кожний місць стажу, який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою:

де Кз - коефіцієнт заробітку (доходу) особи;

Зв - сума заробітку (доходу) особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" враховується для обчислення пенсії, за місяць, для якого визначається коефіцієнт заробітку;

Зс - середня заробітна плата працівників, зайнятих у видах економічної діяльності, за місяць, для якого визначається коефіцієнт заробітку.

Законодавством встановлені надбавки до пенсій за віком:

а) непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, - на кожного непрацездатного в розмірі соціальної пенсії;

б) одиноким пенсіонерам, які за висновком медичної установи потребують постійного стороннього догляду, - на догляд за ними в розмірі соціальної пенсії.

Названі надбавки можуть нараховуватися до пенсії одночасно.

Пенсії за віком призначаються довічно незалежно від стану здоров'я.

У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менше ніж 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, продовжуючи працювати, набув стажу (35 і 30 років відповідно), достатнього для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 28 ЗУ "Про ЗОДПС" (нова редакція), то за заявою пенсіонера провадиться відповідний перерахунок пенсії, незалежно від того, скільки часу минуло після призначення пенсії при неповному стажі, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї частини, здійснюється не раніше дня, наступного за днем, по який обчислено страховий стаж при призначенні (попередньому перерахунку) пенсії.

Достроковий вихід на пенсію

Право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку мають особи передпенсійного віку, яким на день звільнення згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України1, до досягнення пенсійного віку залишилося не більше півтора року та які мають необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах, підтверджених довідкою, виданою підприємством, установою або організацією).

Клопотання про достроковий вихід на пенсію (для подання у виконавчі органи Пенсійного фонду) видається державною службою зайнятості (за бажанням пенсіонерів) за умови їх реєстрації як таких, що шукають роботу, протягом семи календарних днів після звільнення у разі відсутності підходящої роботи.

Працівникам Чорнобильської АЕС, які вивільняються з роботи у зв'язку з достроковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації, держава забезпечує додаткові гарантії щодо права на достроковий вихід на пенсію за два роки до встановленого законом пенсійного віку (на день звільнення) осіб, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах), у разі їх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу протягом чотирнадцяти календарних днів після звільнення.

Вислуга років - це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв'язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком. Пенсія призначається як компенсація втраченої працездатності за професією.

Право на пенсію за вислугу років мають (умови призначення пенсій за вислугу років, встановлених ст.54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", збережено):

окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;

робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз'їзних, приміського і внутріміського сполучення);

працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;

деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів;

працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів;

спортсмени;

інші категорії працівників.

Окремими законами врегульовано питання про порядок призначення пенсій державним службовцям, суддям, прокурорам.

Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.

Пенсії за вислугу років призначаються в розмірі 55 процентів заробітку, але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1% заробітку, але не менш як на 1% мінімального розміру пенсії.

Пенсія з інвалідності - щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, призначені в разі встановлення медичним органом однієї з трьох груп інвалідності, які тягнуть повну або часткову втрату працездатності внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання, з інших причин.

Згідно із Законом "Про основи соціальної захищеності інвалідів України", інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, обумовленим захворюванням, наслідків травм чи уроджених дефектів, що приводять до обмеження життєдіяльності, до необхідності соціальної допомоги й захисту.

Залежно від ступеня втрати працездатності інвалідність диференціюється на три групи: І, ІІ та ІІІ.

Законодавство про пенсійне забезпечення вирізняє два види пенсії з інвалідності залежно від причин інвалідності:

пенсії з інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання;

пенсії з інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Пенсії за інвалідністю призначаються за наявності необхідного страхового стажу в залежності від віку визнання застрахованої особи інвалідом. Розміри пенсії за інвалідністю обчислюються у відсотках до розмірів пенсій за віком та з урахуванням до страхового стажу періоду від дня визнання застрахованої особи інвалідом до дня досягнення нею загальновстановленого пенсійного віку.

Відповідно до Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-17 від 08.07.2011 р. (от.32):

Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією:

для інвалідів І групи:

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно - 10 років;

для інвалідів ІІ та ІІІ груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно - 10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно - 14 років.

Пенсії за інвалідністю виплачуються у таких розмірах

інвалідам І групи - 100 % пенсії за віком;

інвалідам ІІ групи - 90 % пенсії за віком;

інвалідам ІІІ групи - 50 % пенсії за віком.

Тобто, при обчисленні пенсії по інвалідності спочатку визначається розмір пенсії за віком. При цьому, до страхового стажу для розрахунку розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності, крім наявного страхового стажу, зараховується також і період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого Законом.

Якщо розмір пенсії по інвалідності є меншим за мінімальний розмір пенсії за віком, то встановлюється надбавка, що дорівнює різниці між мінімальним розміром пенсії за віком і розміром пенсії по інвалідності.

Непрацюючі інваліди ІІ групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 вищезазначеного Закону, за наявності такого страхового стажу:

у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно;

у жінок - 21 рік, а у чоловіків - 26 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 48 років включно;

у жінок - 22 роки, а у чоловіків - 27 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 50 років включно;

у жінок - 23 роки, а у чоловіків - 28 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 53 років включно;

у жінок - 24 роки, а у чоловіків - 29 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 56 років включно;

у жінок - 25 років, а у чоловіків - 30 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 59 років включно.

З 1 вересня 2008 року інвалідам І групи, одиноким інвалідам ІІ групи, які потребують постійного стороннього догляду або досягли пенсійного віку, одиноким інвалідам ІІІ групи, які досягли пенсійного віку, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (крім осіб, які отримують державну соціальну допомогу на догляд відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам"), виплачується надбавка на догляд.

Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для інвалідів першої та другої груп загального захворювання передбачено:

безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань;

безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування для інвалідів, які отримують пенсію, що не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії;

50% знижка вартості лікарських засобів, що відпускаються за рецептами лікарів при амбулаторному лікуванні;

безплатне або на пільгових умовах забезпечення технічними та іншими засобами (протезно-ортопедичними виробами, ортопедичним взуттям, засобами пересування, у тому числі кріслами-колясками з електроприводом, автомобілями, індивідуальними пристроями, протезами очей, зубів, щелеп, окулярами, слуховими апаратами тощо) за наявності відповідно медичного висновку;

першочергове і пільгове встановлення квартирного телефону;

інвалідам першої та другої груп і сім'ям, у складі яких є два або більше інвалідів, оплата послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним, посекундним) обліком їх тривалості встановлюється тільки за їх згодою;