Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ

Особисте страхування - галузь страхування, у якій об'єктом страхових відносин є життя, здоров'я та працездатність людини і яке спрямоване на забезпечення захисту сімейних доходів громадян, а також на нагромадження ними коштів для підвищення рівня свого фінансового добробуту [50].

Наведене визначення особистого страхування свідчить проте, що воно провадиться на випадок смерті страхувальника чи застрахованого, тимчасової або постійної втрати ними працездатності, дожиття страхувальника (застрахованого) до закінчення строку дії договору страхування або до визначеної у договорі події.

Особливістю цієї галузі є поєднання в її рамках усіх видів страхових послуг, що забезпечують страховий захист життя, здоров'я фізичної особи та дають змогу накопичити додаткову пенсію.

У складі особистого страхування функціонує три підгалузі: страхування життя, страхування від нещасних випадків та медичне страхування.

На відміну від об'єктів майнового страхування, об'єкти особистого страхування не мають вартісної оцінки. З цієї причини вважається, що в особистому страхуванні не відбувається компенсації страхових збитків, матеріальної шкоди, а виплати страховика на користь страхувальника чи його родини мають характер фінансової допомоги, за рахунок якої останні намагаються запобігти матеріальним труднощам, що виникають у разі смерті чи інвалідності.

Необхідно знати також про те, що виплати страхових сум за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати фізична особа за державним соціальним страхуванням.

У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права та обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих.

За формою проведення особисте страхування може бути класифіковане на добровільне і обов'язкове. На сьогодні в Україні обов'язковість поширюється на медичне страхування; особисте страхування медичних та фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах та організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків; особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони й членів добровільних народних дружин (команд); страхування спортсменів вищих категорій; страхування життя та здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини; особисте страхування від нещасних випадків на транспорті; страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади; страхування життя та здоров'я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи; страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфекційного захворювання, пов'язаного з виконанням ними професійних обов'язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб; страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров'я за рахунок коштів ліцензіатів.

Добровільні види особистого страхування:

1. страхування життя;

2. страхування від нещасних випадків;

3. медичне страхування (безперервне страхування здоров я);

4. страхування здоров я на випадок хвороби;

5. страхування медичних витрат.

В таблиці 5.1. наведено динаміку валових страхових премій та виплат за договорами добровільного особистого страхування на страховому ринку за 2005-2011 p.p. і розраховано рівень страхових виплат по відношенню до страхових премій.

Статистика свідчить, що динаміка страхових премій із страхування життя в досліджуваному періоді була нерівномірною. Низький рівень страхових впиши по відношенню до страхових премій пояснюється тим, що договори страхування життя укладаються на тривалий період часу і тому значні виплати очікуються в майбутньому. З добровільного особистого страхування обсяг валових премій та страхових виплат впевнено зростав. Проте рівень страхових виплат не був стабільним і найнижчого значення досяг у 2011 році, склавши 39,8%. Варто зазначити, що у 2005 році цей показник був значно вищим - 51,7%. Зменшення рівня валових страхових виплат може розглядатися як негативна тенденція. Але остаточні висновки необхідно робити лише після встановлення всіх факторів, що сформували таке співвідношення.

Таблиця 1. Динаміка валових страхових премії та виплат за договорами добровільного особистого страхування на страховому ринку України за 2005-2011 роки

Страхування життя та його основні види

Основу особистого страхування складає добровільне страхування життя, види якого передбачають виплату страхової суми страхувальником або іншим особами, у зв'язку: з дожиттям до обумовленого в договорі терміну або події; з настанням смерті застрахованої особи.

Страхування життя - різновид особистого страхування, за якого страхова організація зобов'язується виплатити тверду суму у разі дожиття страхувальника до певного віку чи його смерті упродовж дії договору страхування і має ряд деяких особливостей не властивих видам загального страхування [50].

Страхування життя є універсальним інструментом для вирішення багатьох соціальних завдань. Насамперед, це матеріальне забезпечення особи після досягнення пенсійного віку чи у випадку втрати дієздатності через нещасний випадок. На Заході виплати за довгостроковими договорами страхування складають основу доходу громадян пенсійного віку.

Для допитливих. Страхування життя в усьому світі розглядається як один з наймогутніших резервів внутрішніх інвестицій. Так, у Франції в 1999 р. із загальних інвестицій страховиків у розмірі 701 млрд. євро 610 млрд., або 87%, ішло на страхування життя. У середньому в Європі ця цифра коливається в межах 80-85%. У світі протягом останніх років спостерігається тенденція збільшення частки страхування життя у структурі всіх страхових платежів. З 1990 року вона збільшилась на 10%. У структурі ВВП частка страхування в середньому складає б --10%, у Швейцарії - 12%, а в Південній Африці -16%. У таких країнах, як США, Великобританія, Канада розмір страхових платежів на одиницю населення перевищує 3000 дол., а в Швейцарії та Японії - 4000 дол. Це лише кілька прикладів, що характеризують потенціал галузі у розвинутих країнах світу. У Східній Європі найбільших успіхів досягла Словенія, де платежі зі страхування складають майже 500 дол. на одиницю населення, або 5% ВВП. У Польщі цей показник становить 124 дол. та понад 3% ВВП і в Росії - 42 дол. на одиницю населення або 2,5 % ВВП. В Україні цей механізм не діє.

У сучасних умовах страхування життя являє собою обов'язки страховика по страхових виплатах у випадках:

1) дожиття до обумовленого в договорі терміну;

2) забезпечення людини в старості або при втраті працездатності;

3) смерті;

4) забезпечення кредиту перш за все іпотечного;

5) накопичення коштів для оплати освіти дітей або для надання їм фінансової підтримки при досягненні ними повноліття.

Страховий ризик при страхуванні життя - це тривалість людського життя. Ризиком не є сама смерть, а час її настання, бо страховий ризик має два аспекти: померти в молодому віці або раніше середньої тривалості життя; жити в старості, маючи велику тривалість життя, що потребує отримання регулярних доходів без продовження трудової діяльності.

Звернемо увагу на особливості страхування життя, що притаманні всім страховим програмам, де предметом страхового захисту є життя фізичної особи:

1. Довгостроковість договору страхування.

Для допитливих. Згідно з Податковим кодексом (стаття 14.1.52.) договір довгострокового страхування життя - договір страхування життя строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії. крім тих. що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності І або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку - роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя [72].

2. Договір страхування життя вважається вигідним вкладенням грошей, тому що накопичення страхової суми здійснюється з урахуванням норми доходності (становить зараз 4% річних);

Норма дохідності - процент, що нараховується страховиком до резерву внесків на страхування життя.

3. У разі дострокового припинення договору страхування життя страховик виплачує страхувальникові викупну суму.

Викупна сума - сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з .методикою, яка проходить експертизу в Уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя

У межах викупних сум за діючими договорами страхування життя страхувальник має право взяти довгостроковий кредит на будівництво житла. Кредит видається на умовах цільового використання та платності, а викупна сума є заставою (докладніше про це дивись Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг "Про затвердження Положення про порядок та умови видачі та розміри кредитів страхувальникам, які уклали договори страхування життя" від 03.12.2004 р. № 2883).

4. У договорах страхування життя завжди вказуються вигодо набувач і. Вигодонабувач - особа, визначена страхувальником для отримання належних сум страхових виплат у разі, якщо страхувальник (застрахований) не буде здатний скористатися ними самостійно.

5. При формуванні ціни страхового ризику використовують таблиці смертності.

Для допитливих. Основи теорії актуарних розрахунків були закладені у сімнадцятому столітті в роботах учених Д. Граунта, Янаде Вітта, Е. Галлея. В 1662 році Д. Граунт публікує роботу "Природні та політичні спостереження над бюлетенем смертності". Він уперше обробив дані про смертність людей та побудував таблиці смертності. Подальший розвиток теорія актуарних розрахунків отримала в роботах англійського астронома та математика К Галлея, який сформулював визначення основних таблиць смертності. Форма таблиці смертності, яка була запропонована Гачлеєм, використовується по сьогоднішній день.

Таблиця смертності -- статистична таблиця, в якій містяться розрахункові показники, що характеризують смертність населення в різному віці і дожиття при переході від однієї вікової групи до іншої.

Таблиця смертності (гіпотетичні дані)

Показники таблиці смертності побудовані як опис процесу дожиття та вимирання деякого покоління з фіксованою початковою чисельністю народжених Підмет таблиці смертності складають: X - однорічні вікові групи населення; Г_ -- число осіб, що доживає до кожного наступного віку; дх - число осіб, що помирає у віці х; ц - ймовірність смерті при переході від віку х до віку х+1; р -- ймовірність дожиття вікух+1.

Математично ймовірності дожиття і смерті розраховуються у такий спосіб:

(1)

Проаналізуємо дані таблиці смертності. Припустимо, що в певному році з'явилось 100 000 новонароджених. За таблицею смертності можна визначити, скільки з них доживе до того чи іншого віку, а також помре кожного року. Важливими інформативним показниками таблиці є ймовірність смерті ) та ймовірність дожиття відповідно (р^).

Використовуючи показники смертності, страхова компанія з високим ступенем імовірності може припустити, що вподовж найближчого року з 1000 застрахованих у віці 40 років може померти 4 особи, 50 років -- 8 осіб, 60 років - 17 осіб. Звичайно, в окремі роки ці цифри можуть бути дещо іншими, але ризик відхилення незначний.

Таким чином, страховій компанії стає відомою кількість виплат при страхуванні на випадок смерті. Показники смертності мають варіативний характер для міської та сільської місцевості, для окремих регіонів і особливо для чоловіків та жінок. Усі ці моменти враховуються в більш детальних таблицях смертності та знаходять своє відображення при побудові тарифних ставок.

В аналогічному порядку за даними таблиці смертності можна визначити на 1000 застрахованих кількість осіб, які доживуть до кожного наступного віку. Ця величина буде кількістю виплат у разі страхування на випадок дожиття.

Таким чином, таблиці смертності дають можливість страховій компанії визначити кількість виплат як за випадками смерті, так і за випадками дожиття застрахованих до певного віку.

Найбільш популярні види страхування життя, які мають ощадну функцію: змішане страхування життя, страхування дітей, страхування до одруження, довічне страхування, страхування добровільної пенсії.

1. Змішане страхування життя - різновид страхування життя, що об'єднує в одному договорі кілька самостійних договорів страхування, зокрема: на випадок дожиття до закінчення терміну страхування; смерті застрахованого; втрати здоров'я від нещасних випадків. Страхувальниками є дієздатні фізичні особи віком від 18 до 72 років Договір страхування може бути укладений на 3,5,10,15, або 20 років. По закінченню терміну страхування страхувальникові має бути не більше 75 років. З огляду на добровільну форму змішаного страхування життя вимоги до віку страхувальника в правилах страхування можуть бути іншими.

2.Сграхування дітей - у договорі страхування поєднуються умови дожиття застрахованої дитини до 18 років, смерті в період дії договору, а також втрата життя, здоров'я внаслідок нещасного випадку.

Страхувальниками можуть бути батьки, родичі, опікуни дитини, а також підприємства, які турбуються про страховий захист життя дітей своїх працівників. страхування особистий життя нещасний

Застрахованою є дитина у віці від 0 до 18 років. Мінімальний термін страхування становить 3 роки, якщо договір укладається на користь дитини, яка досягла 15 років, максимальний -18 років. Установлюється у випадку страхування дитини віком від 0 до 6 місяців.

3. Весільне страхування - один із різновидів страхування життя, що передбачає дожиття застрахованою особою до особливої події на дату повноліття. За сукупністю ризиків схоже на змішане страхування, за категорією застрахованих -- із страхуванням дітей, але передбачається поруч із дожиттям до 18 років особлива подія (весілля). Проте умови весільного страхування дещо відрізняються від традиційного змішаного страхування життя.

Першою особливістю весільного страхування є гарантована виплата страхового забезпечення застрахованій особі до весілля, в тому числі у випадку, коли в період дії договору страхування оплата страхових внесків буде припинена у зв'язку зі смертю страхувальника. Тому найбільш зацікавлені в цьому виді страхування бабусі та дідусі, яких особливо влаштовує виплата страхового забезпечення онукам і онучкам при реєстрації шлюбу, навіть коли страхувальник не доживе до закінчення терміну страхування і не оплатить всі внески за договором у повному обсязі.

Іншою особливістю є та, що страхове забезпечення виплачується застрахованій особі після закінчення терміну страхування у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Відповідальність страховика закінчується по досягненні дитиною повноліття, однак виплата здійснюється лише через визначений проміжок часу. Від моменту закінчення терміну дії договору і до моменту виплати страхового забезпечення з нагоди реєстрації шлюбу застрахованої особи (або по досягненню нею 21 року) договір діє в повному обсязі в частині інших ризиків, включених до обсягу відповідальності страховика. Крім того, за зазначений вичікувальний період (від 18 до 21 року) розмір страхової суми, належної до оплати, збільшується на додатковий відсотковий дохід, який врахований у структурі тарифної ставки.

4. При довічному страхуванні життя - страховик приймає на себе зобов'язання по виплаті страхової суми, встановленої у договорі страхування, вигодонабувачам (спадкоємцям) застрахованого після його смерті.

Таким чином страховим випадком визнається смерть застрахованої особи в період дії договору з будь-якої причини, за винятком смерті, що є наслідком: самогубства застрахованого, якщо договір страхування діяв на той час менше двох років; захворювання СНІДом; алкогольного, токсичного, наркотичного сп'яніння. У випадку дострокового припинення договору у зв'язку зі смертю застрахованої особи з перерахованих причин, спадкоємцям повертається сума сплаченої страхувальником премії.

Поліс довічного страхування на випадок смерті забезпечує додатковий дохід. На страховий резерв, сформований зі страхових внесків, щорічно нараховуються відсотки, що додаються до страхової суми. Чим довше буде діяти договір, тим більшою буде страхова сума.

Страхування добровільної пенсії - вид особистого страхування, за яким страхова компанія зобов'язується оплачувати застрахованій особі у встановлені терміни регулярний дохід. Пов'язане з попереднім накопиченням капіталів і здійсненням за їх рахунок періодичних виплат при дожитті до більш похилого віку, що називаються ануїтетами (рентами).

Рента страхова (annuity) регулярний (щомісячний) дохід страхувальника, пов'язаний з одержанням довічної або тимчасової пенсії (ренти) за рахунок попередньо внесених у страховий фонд коштів.

Якщо розрахунки за рентою виконуються на початку кожного періоду, то рента називається пренумерандо, якщо в кінці періоду - то постнумерандо. Для цього застосовують формули (2) і (3).

Для розрахунку ренти пренумерандо:

(2)

де Л -- вартість ренти пренумерандо;

А - рента, що виплачується на початку кожного періоду;

і -- норма росту;

/ - період років. Для розрахунку ренти постнумерандо:

(3)

R - вартість ренти постнумерандо.

Страхування від нещасних випадків

Страхування від нещасних випадків - вид особистого страхування, що традиційно здійснюється з метою надання допомоги застрахованим особам у разі тимчасової або постійної втрати працездатності внаслідок впливу раптової, короткочасної, непередбаченої та незалежної від волі застрахованої особи події [32].

Для допитливих. У монографії [83] вказано, що історія виникнення страхування від нещасних випадків походить від далекого минулого. За часів Середньовіччя ідея страхування від нещасних випадків була втілена в морському праві Висбі 1541 року, за яким вимагалось, щоб власник корабля страхував свого капітана від нещасних випадків. У Голландії вже в 1665році існував табель винагороди за втрату солдатами найманого війська різних частин тіла. У XVIII столітті, в Німечинні створювалися союзи взаємодопомоги на випадок перелому кінцівок, а вже у 1848 роки в Англії у зв'язку з розвитком залізничного транспорту з'явилися перші поліси страхування від нещасних випадків. Насамперед застрахованими були пасажири залізничних потягів. У1849році в Англії була заснована перша страхова компанія страхування від нещасних випадків на залізницях - Railway Death Passengers Company. У1850році виникло нове страхове товариство - Accidental Death Insurance Company, яке страхувало від будь-яких тілесних ушкоджень у разі нещасного випадку.

Із середини XIX ст. багато в чому завдяки страховим компаніям Німеччини, намітилась, а згодом цілком виявилися така тенденція, як виділення страхування від нещасних випадків в окремий вид страхування. Це вимагає деяких пояснень: адже протягом тривалого часу цей вид страхового захисту надавався в рамках страхування життя - у вигляді певної опції, додаткового покриття ризику смерті. Іншими словами, таке покриття надавалося відносно ризику смерті, у тому числі в результаті нещасного випадку. На той момент можна було назвати лише одну підставу, що дозволяла виділити страхування від нещасного випадку в окремий вид. Такою підставою була не стільки з усвідомлення специфіки цього виду страхування та особливостей страхової техніки при його здійсненні, а скоріше, з формою його здійснення.

Згідно з імперським законам Німеччини "Про цивільну відповідальність" (1871 р.) на підприємців лягла відповідальність за нещасні випадки, які сталися з робітниками на підприємствах, яку вони переклали на страхові компанії. Паралельно в Німеччині стало розвиватись добровільне страхування від нещасних випадків. Із введенням обов'язкового страхування робітників у цій країні у 80-х роках XIX ст.. індивідуальне страхування emano привертати особливу увагу страхових товариств. Цьому сприяв інтенсивний розвиток транспорту, який визначив потребу страхування пасажирів.

Шахов В.В. під нещасним випадком розуміє ушкодження, наслідком яких є тимчасова інвалідність, постійна інвалідність або смерть [46].

Більш точно сутність цього поняття характеризує наступне визначення: Нещасний випадок -- раптова, короткочасна, непередбачена та незалежна від волі застрахованої особи подія, що призвела до травматичного пошкодження, каліцтва або іншого розладу здоров'я людини.

На відміну від страхування життя, страхування від нещасних випадків є видом короткострокового ризикового страхування. Це означає, що настання страхового випадку можна передбачити з певною мірою вірогідності. І коли ймовірна подія настає, застрахований (вигодонабувач) одержує страхову суму. В протилежному випадку виплата не здійснюється і страхові платежі не повертаються.

Страхування від нещасних випадків як послуга комерційних страхових компаній за формою проведення може бути обов'язковою та добровільною. Залежно від статусу особи, що укладає договір, варто розрізняти індивідуальне (за кошти фізичних осіб) і колективне (за кошти юридичних осіб) страхування від нещасних випадків.

Розглянемо деякі критерії, що стосуються необхідності відбору страховими компаніями факторів, які суттєво можуть вплинути на страховий тариф, виставлений у договорі страхування від нещасних випадків.

Найважливішим критерієм відбору ризику є професія. Різні професії по різному небезпечні щодо ймовірності настання нещасних випадків. Тому при укладенні договору страхувальник повинен детально описати свою професію та її особливості. Немає потреби нагадувати, що однакові за назвою професії можуть мати різний ступінь ризику.

Якщо особа працює за декількома спеціальностями, то ступінь їхньої ризикованості береться дещо вищим.

Важливим критерієм відбору ризику є здоров'я. Попередній медичний огляд застосовують у спірних і незрозумілих випадках. Страхова компанія бере до уваги ті захворювання та фізичні дефекти, які;

1. зумовлюють настання нещасного випадку;

2. подовжують період видужування;

3. збільшують витрати на лікування;

4. ускладнюють визначення факту настання нещасного випадку.

Ризик нещасного випадку збільшується разом а віком. В процесі старіння людина поступово втрачає рухливість та окремі рефлексні - рухи, що може призвести до настання нещасного випадку, хоча літнім людям притаманна більша обережність у поведінці. Крайній вік страхувальника майже всі страхові компанії схильні визначати не вище 65 років. Цей пункт пом'якшується тією умовою, що у випадку, коли фізична особа вже була застрахована раніше, то страхування може подовжити до 70 - 75 років.

Страхові компанії не схильні підписувати договори з особами, які вимагають укласти їх на дуже високі страхові суми, із такими, що мають скрутне матеріальне становище або з якими траплялися нещасні випадки кілька разів за невеликий період часу.

Наслідком раптової, короткочасної, непередбаченої та незалежної від волі застрахованої особи події (нещасного випадку) може бути:

1. тимчасова непрацездатність;

2. інвалідність;

3. смерть.

Під непрацездатністю слід розуміти неможливість продовжувати професійну діяльність або виконувати звичні обов'язки протягом певного проміжку часу. Під впливом лікування непрацездатність минає. Експертиза тимчасової непрацездатності здійснюється у лікувально-профілактичних установах і засвідчується лікарняним листом або відповідною довідкою. Якщо термін перебування на лікарняному за непрацездатністю перевищує 4 місяці, постраждалий проходить медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), яка може визнати стійку втрату непрацездатності і встановити певну групу інвалідності.

Для допитливих. Інвалідність - соціальна недостатність (дезадаптація) наслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розпадом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги [62].

Постраждалим від нещасного випадку може бути встановлена перша, друга чи третя група інвалідності.

Підставою для встановлення першої групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, неспроможності до самообслуговування і викликають потребу в постійному, що не регулюються, сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.

Підставою для встановлення другої групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, при збереженій здатності до самообслуговування, та не викликають потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.

Підставою для встановлення третьої групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими дефектами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності, в тому числі працездатності, які потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Інвалідність може бути встановлена на строк від 1 до 3 років або безстроково. Безстрокова інвалідність означає постійну інвалідність, під якою розуміють фізичні або функціональні втрати, які наносять застрахованому непоправної шкоди.

Ступінь втрати здоров'я впливає на величину страхової суми, що виплачується застрахованій особі за наслідками нещасного випадку.

Максимальна страхова сума виплачується спадкоємцям у випадку смерті страхувальника.

Постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 14.08.1996 р. "Про порядок та умови здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті" урегульовано порядок проведення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Дія постанови поширюється на пасажирів залізничного, автомобільного, електротранспорт}' (крім внутріміського, внутрішнього водного транспорту), а також водіїв, машиністів потягів, машиністів метрополітену, кондукторів, працівників вагонів-ресторанів та інший обслуговуючий персонал.

Обслуговуючий персонал страхує транспортна організація. Страховий захист діє тільки під час перебування на роботі. Страховий тариф становить 0,18% від страхової суми, розмір якої від 2011 р. 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З пасажира страховий платіж утримується транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області. Автономної Республіки Крим у розмірі до 1,5 % вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення до 3 % вартості проїзду. При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжнародних сполучень страховий платіж включається у вартість квитка й утримується з пасажира транспортною організацією у розмірі 2 % вартості проїзду в національній валюті України.

Для пасажира страховий захист починає діяти від моменту оголошення посадки на транспортний засіб; припиняється - після прибуття до кінцевого пункту і виходу за межі вокзалу.

Страховим випадком є аварія на транспорті з відповідними наслідками для здоров'я пасажира:

а) загибель або смерть пасажира внаслідок нещасного випадку -- 100% страхової суми;

б) інвалідність: І група - 90% страхової суми; II група - 75% страхової суми, ІІІ група - 50% страхової суми;

в) тимчасова втрата працездатності - 0,2% страхової суми щоденно, але в цілому не більше половини страхової суми. Добровільне індивідуальне та колективне страхування від нещасних випадків передбачає, що страхувальником може бути юридична особа або дієздатний громадянин.

Застрахованими можуть бути особи, які на час укладення договору страхування не є онкологічно хворими, хворими з тяжкими формами захворювання серцево-судинної системи, ВІЛ-інфікованими, а також не перебувають на обліку в наркологічних, психоневрологічних, туберкульозних, шкірно-венерологічних диспансерах.

До факторів, які суттєво можуть вплинути на страховий тариф, виставлений у договорі страхування від нещасних випадків, відносять групу ризику професії, вік і стан здоров'я страхувальника.

Розмір страхової суми встановлюється за згодою сторін при укладенні договору страхування.

Страховик виплачує страхову суму:

у разі загибелі або смерті страхувальника (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку вигодонабувачу або спадкоємцю у розмірі 100% страхової суми;

у разі отримання страхувальником травми внаслідок нещасного випадку і встановлення інвалідності йому виплачується:

I групи -100% страхової суми;

II групи - 75% страхової суми;

III групи - 50% страхової суми;

у разі тимчасової втрати страхувальником працездатності йому виплачується за кожну добу 0,5% страхової суми, але не більше 50% страхової суми.

Страхова сума виплачується не пізніше 10 діб від дня одержання необхідних документів через касу страховика або перераховується на розрахунковий рахунок, зазначений у заяві, відповідно до рівня неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Размещено на Allbest.ru