Фінансова надійність страхових компаній

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

План

Поняття фінансової надійності страховика

Умови забезпечення платоспроможності страховика

Страхові резерви та порядок їх формування

Оцінка фінансового стану страховика

Поняття фінансової надійності страховика

Базові поняття: фінансова надійність, платоспроможність, умови забезпечення платоспроможності, нормативний запас платоспроможності, фактичний запас платоспроможності, активи страховика, статутний капітал, вільні резерви, гарантійний фонд, страхові резерви, технічні резерви, резерви зі страхування життя, фінансовий стан страховика, звітність страховика, аналіз фінансових коефіцієнтів.

Особливість діяльності страховика визначає своєрідність страхового процесу, на вході та на виході якого перебувають гроші, які лише тимчасово затримуються у страховика й які сплачуються страхувальником наперед.

Зазначена особливість (тобто плата наперед) потребує певних гарантій щодо здатності страховика відповідати за свої зобов'язання перед страхувальниками.

Однією із гарантій є фінансова надійність страховика, яка пов'язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною і перестрахувальною політикою.

Фінансова надійність характеризує здатність страховика виконувати прийняті страхові зобов'язання за договорами страхування і перестрахування. Для неї характерні певні ознаки.

Платоспроможність страховика -- здатність страховика виконати свої зобов'язання. Зобов'язання страховика складаються із двох груп:

1) зовнішні зобов'язання -- зобов'язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом;

2)внутрішні зобов'язання -- це зобов'язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.

страхування договір фінансовий надійність



Фінансова надійність (стійкість) забезпечується такими чинниками:

Основна складова зовнішніх зобов'язань -- страхові зобов'язання, які забезпечуються за рахунок двох основних джерел -- страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов'язанням, і власних вільних коштів. Досвід закордонних страховиків показує, що страховика можна вважати платоспроможним у тому випадку, коли власні кошти перевищують зовнішні зобов'язання.

До власних коштів страховика належать: статутний капітал, вільні резерви, які формуються за рахунок прибутку, резерви, які не пов'язані зі зобов'язаннями, а також нерозподілений прибуток. Власні кошти страховика утворюють запас (маржу) платоспроможності. Значний вплив на фінансову надійність має правильний розрахунок тарифних ставок та збалансованість страхового портфеля, які відображають реальну ціну ризику з урахуванням збитковості страхової суми на підставі сформованого страхового портфеля та статистичних даних про настання страхових подій за декілька років.

Страховий портфель характеризується:

-- характером прийнятих на страхування ризиків та очікуваною ймовірністю їх настання;

-- розміром сукупної страхової суми;

-- кількістю укладених договорів страхування;

-- кількістю чинних страхових договорів;

-- кількістю застрахованих об'єктів;

-- строком дії договорів;

-- розміром страхових сум.

З метою забезпечення платоспроможності страхова компанія повинна прагнути до створення стабільного страхового портфеля шляхом укладання якомога більшої кількості договорів з найбільшою відповідальністю за кожним ризиком.

Достатність страхових резервів ураховує: вид страхування, строк дії договору, рівномірність розподілу ризику.

Розміщення страхових резервів та тимчасових вільних коштів враховує характер розподілу ризику, строк страхування, обсяг акумульованих коштів, необхідність в інвестиційному доході. Перестрахування враховує вартість об'єкта страхування, незбалансованість страхового портфеля, коливання результатів діяльності страховика з метою передачі партнеру частки ризику власного утримання своїх зобов'язань. Розмір власного утримання має бути залежним від галузі страхування, характеру ризику, ймовірності та можливого максимального розміру збитку, ступеня схильності до ризику, розміру власних коштів страховика, а також від періоду та території покриття ризику.

З мстою захисту виконання зобов'язань страховика перед страхувальниками Законом України "Про страхування" передбачається в обов'язковому порядку укладання угоди перестрахування в разі, коли страхова сума за окремим об'єктом перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду та сформованих страхових резервів.

Додержання страховиком перелічених чинників, котрі мають вплив на його фінансову надійність, є певною гарантією для страхувальників, які в обмін па сплачені гроші отримують від страховика запевнення щодо забезпечення страхового захисту.

Додатковими чинниками, які гарантують фінансову стійкість страховиків і захищають інтереси страхувальників, виступають страхові пули та спеціальні гарантійні фонди. Мста їх функціонування -- підвищити надійність страхового ринку.

Страхові пули об'єднують фінансові можливості щодо прийняття ризиків на страхування багатьох страховиків -- членів пулу.

Спеціальні гарантовані фонди створюються вольовим рішенням органів державного управління з мстою забезпечення безумовності страхових виплат потерпілим.

Характеристику страхових пулів наведено у темі 13. Що стосується спеціальних гарантійних фондів, то Законом України "Про страхування" (2001) передбачено, що з метою додаткового забезпечення страхових зобов'язань страховики можуть на підставі договору створити Фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Державна реєстрація Фонду здійснюється в порядку, передбаченому для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності. Джерелами утворення Фонду є добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до Фонду і порядок використання коштів цього Фонду встановлюються страховиками, які беруть у ньому участь. Кабінет Міністрів України може приймати рішення про створення фондів страхових гарантій за напрямами страхування.

Умови забезпечення платоспроможності страховика

Страхові компанії з метою забезпечення виконання зобов'язань перед страхувальниками зобов'язані дотримуватися певних вимог, які забезпечують їхню платоспроможність. Відповідно до Закону України "Про страхування" (2001), умовами забезпечення платоспроможності страховиків є:

-- наявність сплаченого статутного фонду;

-- наявність гарантійного фонду страховика;

-- перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом;

-- створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика та зобов'язань, які бере на себе перестраховик, тобто створення системи перестрахування.

Чинне законодавство встановило мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування, іншими, ніж страхування життя, в сумі, еквівалентній 1 млн евро, а страховика, який займається страхуванням життя, -- 1,5 млн евро за валютним обмінним курсом валюти України. Згідно з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" №2774-IV від 7 липня 2005 р. (який набирає чинності через п'ять років після вступу України до COT), мінімальний розмір статутного фонду (гарантійного депозиту) страхової компанії, що займається ризиковими видами страхування, встановлено у розмірі 1 млн евро, а для life-компанії -- 10 млн евро. Статутний фонд повинен бути сплачений виключно у грошовій формі за номінальною вартістю. Допускається сплата грошової частки державними цінними паперами, але не вище 25 % загального розміру статутного фонду. Для формування статутного фонду заборонено використовувати векселі у кошти страхових резервів, нематеріальних активів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

До гарантійного фонду страховика належать додатковий та резервний капітали, а також сума нерозподіленого прибутку. Страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви, які є часткою власних коштів, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності.

У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає у зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою нормативною. У закордонній страховій практиці фактичний запас платоспроможності визначається як різниця між активами (крім нематеріальних) і зобов'язаннями.



Закон "Про страхування" (2001) зобов'язує страховика відповідно до обсягів страхової діяльності підтримувати належний рівень фактичного запасу платоспроможності (нетто-активів). При цьому на будь-яку дату фактичний запас платоспроможності страховика повинен перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням зі загальної суми активів (вартості майна) суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, утому числі страхових. Страхові зобов'язання приймаються рівними обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати у порядку, передбаченому Законом України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 р. Такий розрахунок проводиться на основі балансу страховика.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, дорівнює більшій з двох величин, які визначаються такими способами:

-- перша' розраховується множенням суми надходжень страхових премій за звітний період на 0,18. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, належних перестраховикам;

-- друга визначається множенням суми страхових виплат за звітний період за договорами страхування на 0,26. При цьому сума здійснених страхових виплат зменшується на 50 % страхових виплат, компенсованих перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування.

Перший результат відрізняється від другого тим, що нормативний запас платоспроможності на підставі страхових премій визначається згідно із зобов'язаннями, які прийняті, а на підставі страхових виплат -- на основі зобов'язань, що виконані.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, що визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву), який визначається за кожним договором страхування життя, на 0,05.

Кабінет Міністрів України може змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності страховика.

Чинне законодавство зобов'язує страховика укладати договори перестрахування у випадку, якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів.

Система перестрахування організовується також у випадках, передбачених окремими положеннями про обов'язкове страхування та відповідно до укладених міжнародних договорів і угод.

Страхові резерви та порядок їх формування

Страхові резерви -- грошові кошти, що утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування). Це пов'язано з тим, що проведення страхування зумовлює зворотність страхового циклу, оскільки потребує спочатку внесення страхової премії, а потім, через деякий час, надання страхової послуги у вигляді виплати страхового відшкодування (страхових сум). Моменти надходження страхових премій і виплати страхового відшкодування, як правило, не збігаються, це дає змогу страховику акумулювати значні кошти у вигляді страхових резервів. Розмір цих резервів на будь-який момент має бути достатнім для виконання страховиком умов договору страхування.

* Міжнародний досвід розрахунку страхових резервів показує, що вони формуються за рахунок страхової премії до визначення фактичної збитковості страхової суми. Методика розрахунку страхових резервів визначається залежно від виду та строку дії договору страхування. Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, утворюються у тих валютах, у яких страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

Порядок формування страхових резервів спирається на таку законодавчу базу: Закон України "Про страхування", Правила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими, ніж страхування життя (2004) та Методику формування резервів зі страхування життя (2004).

Страхові резерви поділяють відповідно до чинного законодавства України на дві групи (види):

1) технічні резерви;

2) резерви зі страхування життя.

Такий поділ зумовлений неоднаковим розподілом ризику та різною методикою розрахунку і структурою тарифних ставок у ризикових видах страхування (майновому, відповідальності) та страхування життя. Тому формування резервів із страхування життя, медичного страхування й обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.

Технічні резерви -- це показник, який виражає грошову оцінку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, й одночасно -- сума коштів, що є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальником з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування. Вони дозволяють страховику бачити загальний обсяг відповідальності за чинними договорами страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатнім для покриття відшкодування всіх збитків за чинними договорами страхування. Достатності страхових резервів відводиться важливе місце в оцінці фінансового стану страховика та його надійності.

Законодавством України передбачено формування таких технічних резервів за видами страхування:

1) резерв незароблених премій (резерви премій);

2) резерв збитків.

Резерв незароблених премій включає в себе частки від сум надходжень страхових платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату.

Резерв збитків -- це зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.

Технічні резерви формуються окремо за кожним видом страхування відповідно до правил формування та розміщення страхових резервів.

Відповідно до Закону України "Про страхування", страховики використовують єдиний спрощений метод розрахунку резерву незароблених премій -- метод плаваючих кварталів, а саме: сума надходження страхових платежів у першому кварталі множиться на одну четверту, в другому -- на одну другу, в останньому кварталі -- на три четвертих, одержані добутки додаються.

Резерв незароблених премій виникає через розбіжність діяльності страховика та періоду дії договору страхування. Отже, резерв за своїм змістом є не резервом, а статтею розмежування обліку отриманих страхових премій між звітними періодами. А обчислений за діючою методикою резерв незароблених премій фактично є витратами майбутніх періодів. Для визначення справжнього розміру заробленої частини премії та залишку премії, яка не є заробленою, -- резерву незаробленої премії, у практиці страхування зарубіжні компанії залежно від виду страхування, строку дії договору страхування, рівня збалансованості страхового портфеля, рівномірності розподілу ризику використовують кілька методів: метод 7.," 78> 7,2" 724; метод 40%, 36%.

Найбільш точним є метод 7зв5. проте він дуже трудомісткий, а найбільш простим -- метод 40 % і 36 %, однак вони не зовсім точні.

У закордонній страховій практиці страховики формують дещо більшу кількість резервів з ризикових видів страхування. В Україні також дозволено страховикам з початку календарного року згідно з встановленою методикою формувати і вести облік таких технічних резервів:

-- резерву незароблених премій;

-- резерву заявлених, але не виплачених збитків;

-- резерву збитків, які виникли, але не заявлені;

-- резерву катастроф;

-- резерву коливань збитковості.

Резерви зі страхування життя формуються з двох груп:

1) резерву довгострокових зобов'язань (математичні резерви);

2) резерву належних виплат страхових сум.

Величина резервів довгострокових зобов'язань обчислюється актуарію, окремо за кожним договором за методикою формування резервів зі страхування життя, передбаченою Законом України "Про страхування". Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від іншого його майна, тобто обліковуватися на окремому балансі.

Чинним законодавством може визначатись окремий перелік резервів за медичним страхуванням, страхуванням цивільної відповідальності оператора за ядерну шкоду, а також порядок їх формування.

Кабінет Міністрів України може змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунку.

Розміщення страхових резервів страховик проводить з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості, що відповідають вимозі управління активами.

Відповідно до Закону України "Про страхування" (2001), страхові резерви можуть бути розміщені у певних видах активів.

Резерви не можуть розміщуватись (інвестуватись) у цінні папери та права участі інших страховиків. Надані позики фізичним особам -- страхувальникам, які уклали договори страхування життя, мають бути в межах, що не перевищують подвоєння внесених страхових премій за цими договорами. Не менше 90 % резервів мають бути розміщені в Україні, якщо інше не передбачено чинним законодавством та міжнародними угодами держави.

Оцінка фінансового стану страховика

З розвитком страхового ринку посилюється роль фінансового аналізу діяльності страхових компаній, визначення рівня їхньої надійності та платоспроможності, оцінки їх фінансових результатів.

Для правильного вибору страхової компанії необхідно знати такі чотири важливі моменти:

1) умови страхування (правила та договір страхування);

2) розмір страхового тарифу;

3) порядок здійснення страхових виплат;

4) реальний фінансовий стан страховика.

Закон України "Про страхування" (2001) встановив систему контролю за рівнем платоспроможності страховиків і порядком розрахунку резервів, посилив норми, що регулюють нагляд за страховою діяльністю, впорядкував види обов'язкового страхування та рекомендований перелік добровільних видів страхування. Завданням кожного страховика с максимально скористатися цими можливостями. Разом із тим, для успішного функціонування в конкурентному середовищі, визначення перспектив свого розвитку, проведення ефективного планування та прогнозування мають бути враховані чинники, що впливають на роботу страховиків. Важливе місце у вирішенні цих завдань займає фінансовий аналіз, який спрямований на дослідження фінансової надійності страховика.

Дослідження стійкості страхової компанії зводиться до аналізу звітності на предмет достатності власного капіталу страхової компанії, її платоспроможності та ліквідності балансу, тобто до оцінки фінансового стану страховика. Нині в економічній літературі трапляються різні терміни в оцінці фінансової діяльності та фінансового стану страховика, як-от: "фінансова надійність", "фінансова стійкість", "фінансова стабільність", "платоспроможність", "ліквідність", "фінансова спрямованість" тощо, що дає можливість довільно їх трактувати.

Більшість характеристик фінансового стану, що трапляються в науковій літературі, можуть розглядатися як окремі аспекти (показники) фінансової стійкості. Універсальним можна вважати підхід, за яким фінансова стійкість страховика характеризується такими ознаками фінансового стану:

1) високою платоспроможністю, тобто здатністю вчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями;

2) високою ліквідністю балансу, тобто достатнім рівнем покриття залучених пасивів активами;

3) високою рентабельністю, тобто значною прибутковістю, яка забезпечує необхідний розвиток підприємства.

Разом із тим, особливості страхового бізнесу потребують включення до системи показників фінансової стійкості, поряд із названими, низки специфічних показників, характерних лише для цієї сфери діяльності.

У вітчизняній науці та практиці не існує єдиного підходу до системи показників фінансової стійкості саме страхових організацій. У більшості методик пропонується оцінювати фінансову стійкість страхових організацій на основі системи показників фінансової стійкості будь-якої організації з адаптацією їх до галузевих особливостей цієї сфери. Найбільш адаптованою методикою можна вважати методику, яка передбачає оцінку фінансової стійкості за двома напрямами: 1. Оцінка фінансової стійкості, виходячи з міри покриття запасів і витрат джерелами коштів:

де ОС -- основні засоби і нсобігові активи, тис. грн; ЗЗ-- запаси і витрати (підсумок аругого розділу активу балансу); СС -- джерела власних коштів, тис. грн; ДЗ -- довгострокові кредити і позикові кошти, тис. грн.

2. Оцінка фінансової стійкості компанії, виходячи з міри покриття основних засобів і необігових активів джерелами коштів:

З урахуванням цих передумов виділяють чотири типи фінансової стійкості: абсолютну, нормальну, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.

Для аналізу фінансової стійкості, зокрема, оцінки динаміки рівня фінансової стійкості страховика доцільно також використовувати узагальнюючий показник фінансової стійкості (Фст мг), а саме:

де Ф_ст..заг -- показник зміни фінансової стійкості у звітному періоді; Kdn₀ та Кdn₁-- коефіцієнти довгострокового залучення позикових коштів відповідно у базовому та звітному періодах; Зсос₀ та Зсос₁-- коефіцієнти покриття запасів власними обіговими коштами відповідно у базовому та звітному періодах; Кзс₀ та Кзс₁ -- коефіцієнти співвідношення позичених та власних коштів відповідно у базовому та звітному періодах; Крс₀ та Kpc₁ -- коефіцієнти реальної вартості майна відповідно у базовому та звітному періодах; Кnа₀ та Кnа₁ -- коефіцієнти постійного активу відповідно у базовому та звітному періодах.

Аналіз рентабельності (збитковості) страхової діяльності доцільно здійснювати на основі розрахунку системи показників ефективності страхової діяльності:

1) рівня співвідношення доходів і витрат страхової компанії;

2) маржі прибутку страхової компанії;

3) рівня прибутковості витрат страхової компанії.

На основі визначених показників ефективності проводиться аналіз їх динаміки, а також оцінюється вплив результатів діяльності з окремих видів страхування на середні результати всієї страхової діяльності.

Важливим етапом аналізу страхової діяльності є оцінка страхового портфеля. Поняття "страховий портфель" вживається для встановлення фактичної кількості застрахованих об'єктів або чинних договорів страхування на певній території. Структура страхового портфеля може аналізуватись в аспекті питомої ваги чинних договорів і новоукладених, договорів з мінімальними (малими) та максимальними (великими) страховими сумами, групових страхувань та індивідуальних. При аналізі страхового портфеля необхідно звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, які вже закінчуються, і договорами, які знову укладаються.

Кінцевим етапом фінансового аналізу повинна бути оцінка ринкового профілю страхової компанії, яка може включати:

-- оцінку ризику страхового ринку;

-- оцінку конкурентної позиції страхової компанії на ринку;

-- аналіз ризику страхової діяльності та його диверсифікації.

Дещо інші класифікаційні ознаки показників фінансової стійкості реалізуються в зарубіжних методиках. Так, за методикою Національної асоціації страхових організацій США (NAIC) виділяють абсолютні та відносні фінансові показники (під якими розуміють показники фінансової стійкості):

1) абсолютні показники (статутний фонд і власний капітал, нетто-премія, технічні резерви, виплати, видатки на ведення справи і комісійні надходження від інвестицій);

2) відносні показники для страхових компапій, що займаються майновим страхуванням, поділяють на чотири групи: загальні показники, показники прибутковості, показники ліквідності, рівень резервів.

Отже, аналіз різних підходів до побудови системи оціночних показників фінансової стійкості страхової організації приводить до висновку, що успішне вирішення цієї проблеми можливе за умов:

-- вдосконалення інформаційного забезпечення системи оцінки фінансової стійкості та впровадження адекватних страховому бізнесу форм фінансової звітності;

-- адаптації передового зарубіжного досвіду оцінки фінансової стійкості організації до вітчизняних умов;

-- вдосконалення рейтингової системи оцінки страхових організацій України;

-- створення можливостей для прогнозування та управління фінансовою стійкістю страховика;

-- створення в організаційній структурі компанії відповідних відділів фінансового аналізу, спеціалісти яких займалися б оцінкою фінансового стану страховика (фінансової стійкості, платоспроможності, ліквідності, фінансових результатів) та надавали відповідні рекомендації щодо його покращення. Тільки за умов забезпечення стійкості фінансового стану страхові компанії зможуть реалізувати свої потенційні можливості щодо інвестування. Щоб правильно обрати страхову компанію, а також, щоб відстежити фінансовий стан того страховика, з яким уже укладений договір страхування, в окремих методиках пропонується проводити аналіз за такими показниками, як:

-- розмір і якість активів (основний індикатор рівня і ліквідності страховика);

-- структура страхового портфеля страховика (перевага одного типу страхових ризиків у страховому портфелі значно підвищує ймовірність здійснення значних страхових виплат, у підсумку призводить до фінансової нестійкості такого страховика);

-- розмір статутного фонду і власного капіталу страховика та перспективи їхнього зростання (у Законі України "Про страхування" введені нові вимоги до мінімального розміру статутного фонду);

-- прибутковість діяльності страховика, що дає можливість оцінити ефективність його роботи;

-- поточні балансові показники страхової компанії та темни їхнього зростання;

-- співвідношення страхових платежів страхової компанії і страхових виплат;

-- фінансові показники страховика, що істотно впливають на його діяльність (досвід роботи на ринку, основні корпоративні клієнти, власники страховика, кадрова політика, регіональна мережа, основні перестрахувальники, аудитор, участь у державних і муніципальних програмах тощо).

Більшість із наведених показників подається у фінансовій звітності, зокрема, балансі (форма № 1), звіті про фінансові результати (форма № 2) та примітках до фінансової звітності.

Наведемо характеристику найбільш важливих із них для оцінки діяльності страховика.

Показник "Актив" характеризує розмір коштів страхової компанії, які інвестовані в цінні папери, нерухомість, рахунки та депозити в банках, інші матеріальні цінності та права вимоги. Джерела цих коштів -- статутний та резервний капітал, технічні резерви, сума нерозподіленого прибутку та інші пасиви.

Співвідношення суми коштів у вигляді інвестиційних вкладень і грошових коштів до загальної суми активів повинно бути якнайближче до коефіцієнта 1.

Співвідношення суми коштів у вигляді інвестиційних вкладень і нових коштів до розміру страхових резервів визначає ступінь розміщення коштів, за рахунок яких покриваються страхові зобов'язання страховика. Показник співвідношення повинен дорівнювати або бути більше 1.

Показник "Основні засоби" характеризує розмір залишкової вартості (різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу) власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів за відповідними положеннями (стандартами).

Показник "Довгострокові фінансові інвестиції" характеризує розмір фінансових інвестицій на період більше одного року; всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент, а також включають фінансові інвестиції, які за відповідними положеннями (стандартами) обліковуються методом участі в капіталі.

Показник "Поточні фінансові інвестиції" характеризує розмір фінансових інвестицій на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Показник "Грошові кошти та їх еквіваленти" характеризує розмір коштів у касі, на поточних та інших рахунках в банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.

Показник "Власний капітал" -- це сума капіталу, вільного від зобов'язань страховика і виконання, що є додатковою гарантією при відхиленні їхнього розміру від розрахункових величин. До складу власного капіталу входять: статутний фонд, додатковий капітал, нерозподілений прибуток, резервний фонд та інший капітал за винятком нссплаченого та вилученого капіталу.

Значне перевищення власного капіталу над статутним фондом вказує на прибуткову діяльність страховика, у тому числі можливість здійснення виплат дивідендів, а також проведення реінвестування капіталу.

Перевищення статутного фонду над власним капіталом свідчить про збитковість у діяльності страховика або вилучення частини статутного фонду чи наявність значної заборгованості засновників щодо сплати статутного фонду.

Значний розмір сплаченого статутного фонду доводить зацікавленість власників у подальшому розвитку страховика.

Показник "Статутний фонд" визначає розмір сплаченого статутного фонду страховика та характеризує виконання ним вимог Закону України "Про страхування".

Показник "Страхові премії" характеризує розмір коштів, отриманих страховиком за договорами страхування, а також коштів, отриманих за договорами перестрахування, укладеними з іншими страховиками.

Показник "Темпи зростання страхової премії" характеризує динаміку розвитку страхової компанії.

При стабільній діяльності страхової компанії зміна надходжень страхової премії знаходиться в межах 25%. Різке збільшення темпів зростання страхової премії означає зростання зобов'язань страховика, що повинно бути підкріплено достатнім обсягом власного капіталу. Значне зниження темпів зростання страхової премії порушує збалансованість страхової діяльності, що може негативно позначитися на фінансовому стані страхової компанії.

Показник "Страхові виплати" характеризує розмір коштів, фактично виплачених страховиком за страховими випадками, при цьому:

-- страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків;

-- страхове відшкодування, яке виплачується за умовами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку, не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник або третя особа.

Показник "Страхові резерви" характеризує забезпечення страховиком майбутніх страхових виплат і розділяється на:

-- резерв незароблених премій;

-- резерв збитків;

-- резерви страхування життя.

Показник "Забезпеченість власними коштами" визначається як співвідношення показників власного капіталу та технічних резервів.

Він відображає ступінь покриття власними коштами страховика страхових зобов'язань на випадок перевищення фактичних страхових зобов'язань над розрахунковими. Оптимальне значення показника більше 28 %. Достатня наявність власних коштів страховика, вільних від зобов'язань, є чинником його фінансової стійкості.

Показник "Рівень покриття інвестиційними активами страхових резервів" визначається як співвідношення розміру інвестиційних активів та грошових коштів до страхових резервів (резервів незароблених премій).

Показник визначає ступінь розміщення коштів, за рахунок яких покриваються зобов'язання страхової компанії, в інвестиційних активах і коштах. Інвестиційні активи і кошти повинні відповідати чи перевищувати розмір страхових резервів. Наявність протилежної тенденції може означати розміщення засобів у неліквідних активах або високий ступінь ризику (дебіторська заборгованість, нематеріальні активи, устаткування і матеріали).

Показник "Частки страхових платежів, належні перестраховикам" характеризує ступінь участі страхової компанії у такій системі забезпечення стійкості страхової діяльності, як перестрахування ризиків. Оптимальне значення показника знаходиться в межах від 5 до 50 % від валових показників страхових платежів. Значення нижче запропонованих меж може вказувати на практичну відсутність такого фактора забезпечення фінансової стійкості, як перестрахування; значення вище запропонованих меж може вказувати на високий ступінь залежності надійності страхової компанії від партнерів по перестрахуванню.

Показник "Регіональна мережа" характеризує можливості страховика здійснювати страхову діяльність через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів), а також через відокремлені підрозділи (філії та представництва).

Філія страховика -- це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, що повинна використовуватися згідно з положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика в повному обсязі або з обмеженнями.

Представництво страховика -- це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, діє відповідно до положення про представництво, не має права займатися страховою, а також будь якою підприємницькою діяльністю. Представництво виконує функції і завдання сприяння організації і здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика та фінансується останнім.

Размещено на Allbest.ru

...