Порядок опротестування в неакцепті

Размещено на http: //www. allbest. ru/

1. Порядок опротестування в неакцепті

Чинний порядок опротестування векселів у неакцепті передбачає цілу низку дій учасники вексельного обігу (див. схему 7.3).

Протест векселів у неакцепті та у недатуванні здійснюється у нотаріальній конторі за місцем знаходження платника. У випадку опротестування доміцильованих векселів протест учиняється у місці платежу. Протест завжди здійснюється від імені власника векселя

Дія протесту спрямовується проти платника або векселедавця і всіх попередніх надписувачів, за винятком тих, хто зробив на векселі безоборотний напис. Векселетримач, який діє за дорученням як уповноважена від імені доручителя особа, пропонує нотаріусові вчинити протест не від власного імені, а від імені сторони, яка дала йому це доручення.

У день прийняття векселя для протесту нотаріальна контора пред'являє платникові (або його доміциліату) особисто чи письмово вимогу про достроковий платіж за векселем. Якщо після пред'явлення вимоги до 12-ї години наступного дня платіж відбудеться, нотаріус протесту не вчиняє. У разі акцептування вексель повертається тримачеві, а якщо вексель достроково оплачено, то він із позначкою про отримання платежу та інших сум повертається особі, яка оплатила вексель.

За відмови платника (або доміциліата) оплатити чи акцептувати вексель або за його неявки до нотаріальної контори нотаріус складає акт про протест у неакцепті, робить відповідну позначку на векселі та запис до реєстру. Після цього вексель разом із актом і реєстром вручається векселетримачеві за відповідну оплату витрат на опротестування (державне мито, грошовий збір за нотаріат, канцелярські затрати, проїзні тощо). Розмір державного мита в Україні ЗО % неоподаткованого мінімального розміру заробітної плати.

Після цього векселетримач (або його посередник) може звернутися з вимогою про оплату векселя будь-якою векселезобов'язаною особою, а в разі їхньої відмови від платежу -- подати відповідний позов до суду, який на підставі опротестованих векселів має право приймати рішення про примусове стягнення коштів. Векселедавець у своєму позові може вимагати: по-перше, суму векселя, неакцептовану і несплачену, з відсотками, якщо вони були обумовлені; по-друге, відсотки від дня терміну платежу; по-третє, відшкодування збитків, пов'язаних з опро-тестуванням; по-четверте, пеню від дня терміну платежу.

Іншим аспектом наслідків протесту є настання відповідальності за простим векселем -- надписувачів, а за переказним -- надписувачів і трасанта (векселедавця). Оскільки всі вони солідарно відповідальні перед векселетримачем, він має право пред'явити позов до всіх зобов'язаних за векселем осіб у порядку регресу або до одного з них, не звертаючи уваги на послідовність їхніх підписів. Той, хто сплатив за векселем, у свою чергу звертається з вимогою до інших та, отримавши необхідну суму, передає опротестований вексель тому, хто сплатив.

Прикладом вексельного обігу із здійсненням протесту і задоволенням вимог за векселем векселедавцем може бути схема.

Отже, своєчасне опротестування векселя у неакцепті є умовою початку відповідальності трасанта, індосантів та авалістів. Але акцептант і векселедавець простого векселя як головні боржники за ним є відповідальними впродовж усього терміну позовної давності, яка в Україні встановлена трирічним періодом. Векселетримач може виставити позов проти індосантів, трасанта та їхніх гарантів упродовж одного року від дня протесту або від дня терміну платежу за векселем, що не підлягає протесту. Своєю чергою кожний індосант, сплативши вексельну суму, може вчинити протест проти іншого індосанта і трасанта впродовж шести місяців від дня, коли індосант оплатив вексель, або від дня пред'явлення до нього позову.

За англійсько-американською системою вексельного права відповідальність індосантів, векселедавця та їхніх авалістів настає внаслідок нотифікації, тобто своєчасного надсилання письмового повідомлення про неакцепт до будь-кого із векселезобов'язаних осіб.

Механізм вексельних повідомлень

Векселетримач-презентант після отримання опротестованого векселя зобов'язаний упродовж чотирьох днів, що настають за

Днем протесту (або пред'явлення, якщо йдеться про індосанта, який умістив застереження "Без протесту"), надіслати повідомлення про це векселедавцеві та попередньому індосантові. У свою чергу кожний надписувач, отримавши повідомлення у неакцепті, впродовж двох наступних відтоді днів зобов'язаний повідомити свого попередника і вказати це у вексельному написі.

Згідно з міжнародною системою вексельної термінології письмове повідомлення про неакцепт чи неплатіж називають нотисом. Векселетримача, який надсилає комусь із векселезобов'язаних осіб нотис, називають нотифіконтом а особа, якій направлено нотис, -- нотифікатом.

У Женевській системі вексельного права нотифікація вважається несуттєвою для збереження за векселетримачем права регресу. Тому векселетримач, який не надіслав своєчасно повідомлення, несе відповідальність лише за втрати від цього упущення в розмірі, що не перевищує вексельну суму. В англійсько-американській системі функцію протесту виконує повідомлення, яке векселетримач надсилає комусь із векселезобов'язаних осіб. Ось чому вчинення протесту в країнах цієї системи діє лише щодо векселів, які виставлені або підлягають оплаті за межами країни, тобто це іноземні векселі. У випадку прострочення терміну протесту за такими векселями надписувачі звільняються від будь-якої відповідальності.

У разі прострочення терміну платежу (а в англійсько-американській системі -- несвоєчасності нотифікації) власник векселя зберігає право вимоги лише до акцептанта і векселедавця. Тобто простроченням терміну здійснення протесту в неакцепті він втрачає право регресу проти надписувачів -- індосантів та їхніх авалістів. Про такий вексель кажуть, що він перебуває у стані преюдиції. Преюдиція -- це прострочення векселя без протесту. Преюдифікований вексель втрачає силу вексельного права. При цьому не має значення, хто винен і які причини призвели до преюдиції.

Як правило, відповідальним за преюдицію вважається той останній векселетримач, до якого вексель надійшов надто пізно, щоб здійснити за ним права протесту. Незважаючи на це, індосувати можна як опротестований вексель, так і преюдифікований. Але такий індосамент вже називається післястроковим, і він має силу лише звичайної цивільної уступки прав, тобто цесії. Післястроковий індосамент надає право вимоги лише до платника. Щоб не допустити можливої регресивної вимоги попереднього індосанта, індосат післястрокового векселя обов'язково датує свій індосамент. Це важливо тому, що згідно з загальними нормами кожний індосамент тлумачиться як поставлений до збігу вексельного терміну.

Право регресу, його складові та способи реалізації

Регрес -- це право векселетримача, а також будь-якої іншої особи, яка оплатила вексель, пред'явити вимогу до І всіх солідарно відповідальних за векселем осіб, за винятком основного боржника (векселедавця простого векселя, акцептанта переказного векселя).

Його основним змістом є: по-перше, право векселетримача чи будь-якого підписувача, який сплатив вексельну суму, пред'явити регресивну вимогу до попередніх векселетримачів, векселедавця та їхніх авалістів про сплату за векселем, незалежно від черговості їхніх підписів на векселі; по-друге, вимога оплатити вексель до всіх зобов'язаних осіб, коли основний боржник відмовляється від платежу або коли платіж здійснено іншою особою, яка підписала вексель; по-третє, право зворотної вимоги за векселем.

Регресивний позов суттєво відрізняється від прямого позову векселетримача до платника у тратті або до векселедавця у простому векселі. Як правило, регресивному позову має передувати протест векселя у неакцепті або неплатежі основним боржником. Особа, яка набула право регресу, називається регресантом, а та векселезобов'язана особа, проти якої висунено регресивну вимогу, -- регресатом. Особу, яка заявила регресивну вимогу, називають ще регридієнтом. Ним насамперед стає останній векселетримач, котрий опротестував вексель. Далі регресантом стає кожний індосант, який оплатив вексель у порядку регресу. Регресант сам вибирає наступного платника (регресата). Регресатами не стають:

* ті, що вмістили до свого індосаменту застереження про безоборотний обіг;

* індосанти пере поручительських написів;

* індосант іменного напису відносно свого індосата;

* індосант, котрий одночасно є індосатом векселетримача.

Крім того, від платежу за регресом звільняються індосант і поручитель преюдифікованого векселя, тому що і вони не мають права регресу проти своїх попередників. Вони могли б стати відповідальними у регресі лише тоді, коли б уміщували у свої написи застереження "Без протесту" і одночасно виступали єдиними надписувачами на векселі.

Векселетримач може пред'явити регресивний позов до індосантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб при настанні терміну платежу, якщо платіж не був виконаний. Раніше цього терміну право регресу може виникнути: якщо в акцепті відмовлено цілком або частково; у випадку проголошення судом неспроможності платника незалежно від того, акцептував він вексель, чи ні; у разі припинення платежів боржником, навіть коли це не було встановлене судом; після безрезультатних звернень до боржника щодо стягнення майна; внаслідок встановлення факту банкрутства векселедавця за векселем, що не підлягає акцепту. В усіх цих випадках, а також у разі затримки.платником тратти, що була пред'явлена йому векселетримачем для акцепту, право регресу починає діяти після здійснення протесту, тому що останній є обов'язковою умовою звернення щодо зворотного стягнення за векселем до зобов'язаних осіб.

Право вимоги у регресі являє собою сукупність юридичних норм, які векселетримач може використати для притягнення учасників обігу до тієї відповідальності, яку вони взяли на себе згідно зі змістом векселя. Серед них такі: акцептант або векселедавець простого векселя мають своєчасно і в указаному місці сплатити вексельну суму; векселедавець переказного векселя та індосанти повинні заплатити за векселем у разі неплатежу з боку боржника; всі вищевказані особи є солідарно відповідальними перед векселетримачем, тому він може, не дотримуючись послідовності, висувати свою вимогу до кожного окремо і до всіх одночасно; особи, котрим пред'явлено вексельну вимогу, не можуть висувати векселетримачеві заперечення, які випливають, з їхніх особистих взаємостосунків із векселедавцем чи з попередніми власниками векселя. Виняток може становити лише випадок, коли пред'явник векселя у процесі його придбання свідомо діяв на шкоду боржникові. Але довести це дуже складно.

Отже, і у праві регресу вексель зберігає абстрактний характер відносин між боржником і третіми особами, а у відносинах між векселедавцем переказного векселя і платником немає нічого, крім загальноцивільних норм стосунків між послідовними векселеучасниками. Висунення вексельних вимог та їх задоволення означає одночасне погашення як вимог, так і векселя.

Вексельним правом передбачено ряд умов, за яких векселетримач утрачає право регресу проти векселезобов'язаних осіб. Це може траплятися насамперед унаслідок прострочення терміну презентації тратти "за пред'явленням" або "у такий-то час від пред'явлення", прострочення терміну для опротестування в неакцепті або у неплатежі та у випадку застереження "Оборот без затрат". Право регресу не може виникнути і тоді, коли:

* платник відмовляється акцептувати тратту, яка векселедавцем заборонена для акцепту;

* векселедержатель не довів, що ужив достатніх заходів, щоб виявити платника у місті його знаходження;

* векселетримач не може довести факт вигаданості найменування платника тощо.

Висуненням вимог у порядку регресу до векселезобов'язаних осіб, що відповідають у другу чергу (у тратті це індосанти і трасант, у простому векселі -- індосанти й авалісти), і їх задоволенням вексель ще не погашається. Той, хто оплатив вексель, отримує право зворотної вимоги до інших індосантів. Він може закреслити як свій власноручний напис, так і написи наступних індосантів. Якби він закреслював написи попередніх індосантів, то тим самим зменшував би число своїх векселезобов'язаних осіб, тому що закреслені написи вважаються недійсними.

Зворотна вимога може реалізуватися двома способами: по-перше, пред'явленням векселя з актом про протест до платежу; по-друге, пред'явленням позову, в основі якого є вексель і акт про протест. Як правило, векселетримач спочатку використовує перший спосіб, а у випадку відмови -- другий. Загальна сума регресивних вимог особи, яка оплатила вексель, охоплює всю сплачену нею вексельну суму, а також проценти у розмірі ставки рефінансування Національного банку України починаючи з того дня, коли дана особа оплатила вексель, та інші її видатки.

Право регресу проти векселедавця отримує і аваліст, якщо він сплатив вексельну суму. Він може, як і будь-яка інша особа, яка оплатила вексель, вимагати відшкодування своїх коштів не лише від того, за кого зробив авальний напис, а й від усіх тих, хто винен перед нею. У разі часткового платежу кожний векселетримач має погоджуватися на нього, тому що відмова веде до втрати ним права регресу відносно всіх зобов'язаних за векселем осіб. Розрізняють три типи регресу:

* послідовний регрес -- якщо регресант послідовно спрямував свою вимогу до всіх попередників починаючи зі свого безпосереднього індосанта;

* "регрес зі стрибком", який означає, що регресант не звертає уваги на послідовний порядок підписів і, минаючи деякі з них, спрямовує свою вимогу до будь-кого з попередників за векселем;

* "регрес зі стрибками І з поворотом". У цьому випадку регресант звертається з вимогою до своїх попередників поперемінно -- то до ближчих, то до їхніх попередників, то до віддалених, у тому числі векселедавця, -- і так аж до задоволення своїх вимог.

Отже, для векселетримача не має значення, хто з векселезобов'язаних осіб сплатить. Він може притягти до відповідальності всіх векселезобов'язаних осіб, вибрати одного з них чи кількох, може кинути цих і вибрати інших, вдатися до послідовного регресу чи робити стрибки з поворотами -- аж до тих пір, поки не буде задоволена його зворотна вимога. Лише оплата векселя векселедавцем звільняє усіх індосантів і. авалістів від відповідальності. Наголосимо, що таким правом регресу відносно індосантів векселедавець у простому і трасант у переказному векселі не володіють.

Примусове стягнення боргу за векселем відбувається внаслідок прийняття судового рішення, на основі якого виписується виконавчий лист. Він виставляється на розрахунковий рахунок боржника, і в міру надходження на нього коштів вони переказуються на користь векселетримача. Якщо на розрахунковому рахунку кошти відсутні, судовий виконавець робить опис майна боржника, а суд його реалізує. Якщо у того і майна немає, то стягнення переноситься на інших векселезобов'язаних осіб.

В реалізації права регресу важливе місце посідає Указ Президента України "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" від 23 серпня 1998 р., яким встановлено, що опротестовані нотаріусом векселі стають виконавчим видом документів. Тобто такий вексель дає змогу векселетримачеві домагатися безакцептного списання грошових коштів з розрахункового рахунку векселезобов'язаної особи. У розвиток положень цього Указу Постанова Правління НБУ від 5 лютого 1999 р. затвердила доповнення до Інструкції № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", яким передбачене стягнення за опротестованими векселями із солідарно зобов'язаних осіб за вибором векселетримача. У разі часткової оплати векселя, що може трапитися внаслідок нестачі коштів на розрахунковому рахунку, стягувач може пред'явити розрахунковий документ (опротестований вексель) іншим зобов'язаним за цим векселем особам. опротестування вексель регрес аваліст

Отже, дія права регресу цілковито спрямована на виконання вексельних зобов'язань та на забезпечення такої взаємодії всіх учасників обігу, яка має повністю задовольнити вексельну вимогу і погасити вексель.

Контрольні запитання та завдання

Розкрийте суть і форми акцепту.

З'ясуйте економічний зміст і особливості акцептних

операцій у комерційних банках.

Що таке акцептний кредит?

Чи може пред'являтися до платежу неакцептований вексель?

Чи залишається дієздатним вексель, в акцепт якого були внесені додаткові умови або застереження?

У який період часу можна пред'являти вексель до акцепту?

Чи обов'язковим е датування акцепту?

Які наслідки прострочення часу пред'явлення тратти до акцепту внаслідок обставин непереборної сили?

У які строки здійснюється протест у неакцепті?

Чи мають однакові права векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя?

Виберіть правильну відповідь.

Для чого робиться акцепт на переказному векселі?

а) засвідчити безумовну згоду акцептанта повністю і своєчасно виконати всі умови тексту векселя;

б) засвідчити позначку платника на векселі;

в) засвідчити факт попереднього пред'явлення векселя до платежу;

г) покращити інвестиційні можливості векселя.

Які наслідки протесту векселя в неакцепті не мають місця у практиці вексельного обігу?

а) векселетримач звільняється від обов'язку пред'явити вексель до платежу і від учинення протесту в неплатежі;

б) опротестовані векселі не індосуються, але здатні передаватися за формою І умовами дотримання цесії;

в) позов висувається проти тієї особи, яка відмовилася від акцептування;

г) на випадок дії непереборної сили і неможливості своєчасно пред'явити вексель до акцептування строки опротестування подовжуються.

Які наслідки регресного звернення до векселедавця і оплати ним переказного векселя?

а) він може скористатися правом регресного позову до когось із векселезобов'язаних осіб;

б) він звільняє всіх індосантів і авалістів від вексельної' відповідальності;

в) він може звернутися з позовом до платника, який відмовився від виконання платежу;

г) він може звернутися до всіх векселезобов'язаних осіб про дольове відшкодування суми платежу.

Размещено на Аllbеst.ru