Види банків і порядок їх створення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕМА 1. ВИДИ БАНКІВ І ПОРЯДОК ЇХ СТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ

банківська система комерційний ліцензування

Лекція 1.

1. Банківська система: сутність, процес становлення, функції.

2. Становлення та розвиток банківської системи України.

Лекція 2.

1. Види комерційних банків.

2. Операції комерційних банків.

Лекція 3.

1. Порядок реєстрації банку.

2. Ліцензування банківської діяльності.

Нормативні документи:

Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми створення банків та розміру статутного капіталу" від 14.09.2006р.

Закон України “Про національний банк України” від20 травня 1999 р.

Інструкція “Про порядок регулювання діяльності банків в Україні”. Затв. постановою Правл. НБУ від 28.08. 2001 р.

Положення про порядок створення і реєстрації комерційних банків, їх філій, представництв, відділень. Затв. постановою Правління НБУ від 31.01. 2001 .

Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій. Затв. постановою Правління НБУ від 17.07. 2001 р.

ЛЕКЦІЯ 1.

1. Банківська система: сутність, процес становлення, функції.

2. Становлення та розвиток банківської системи України.

1. Банківська система : сутність, процес становлення, функції

Банківництво виникло одночасно з виникненням грошей та видозмінювало свої форми залежно від рівня розвитку цивілізації. Виникнення банківської справи історично пов'язано з потребою ринку у посередницькій діяльності з розміну та обміну цінностей, що виконували функцію грошей при обмінних та торгівельних операціях.

Відомо, що ще у ІІІ ст.. до н. е. у стародавньому Єгипті та Греції банківськими операціями (збереження, обмін грошей, прийом вкладів, надання позик) займалися храми, вони були своєрідними банківськими установами.

Потреба в розвитку банківських послуг посилювалася одночасно з розвитком і розширенням торгівлі. Поява грошей як універсального товару перетворила примітивний механізм бартерного обміну в обіг товарів через операції купівлі-продажу.

Процес формування і розвитку банківської діяльності визначається двома об'єктивними економічними передумовами:

на певному етапі суспільного розвитку з'являється потреба у специфічній формі підприємницької діяльності, яка пов'язана із нагромадженням та розподілом тимчасово вільних коштів суб'єктів ринку;

розвиток товарного виробництва і розширення торгівлі обумовили зростання обсягів грошових потоків, що спричинило необхідність їх організації і технічного обслуговування.

Перший банк, у сучасному розумінні, був створений в Італії у 1407 році. Сама назва "банк" походить від італійського "banco" - стіл, на якому розкладали монети для обміну.

Міняйли були представниками грошово-торгового капіталу, вони приймали грошові вклади від купців і обмінювали гроші різних міст і країн. З часом міняйли стали використовувати ці вклади та свої кошти для надання позики і отримували за це відсотки, що означало перетворення міняйл на банкірів.

Банківська справа і банки, як особливий вид підприємницької діяльності, виникли на певній стадії товарно-грошових відносин , коли з"явилася потреба в спеціальних закладах, які б регулювали грошовий обіг і здійснювали кредитні операції. При цьому , треба мати на увазі, що банки надавали в позику не свої кошти, а кошти інших власників. Саме з цього моменту і веде свій початок банківська справа.

Банки - це установи , які здійснюють особливий вид підприємницької діяльності, пов'язаної з рухом позикових коштів, їх мобілізацією та розподілом.

Банк - це фінансовий посередник, який виконує комплекс базових операцій грошового ринку: мобілізацію коштів, надання їх в кредит; здійснення розрахунково-касового обслуговування.

В Законі України "Про банки і банківську діяльність" банк визначається як юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати такі операції: залучення у вигляді вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Сучасна банківська система - один з найважливіших секторів ринкової фінансової інфраструктури, вона відіграє важливу роль у функціонуванні і розвитку ринкової економіки. Одним з першочергових завдань держави, яка здійснює ринкові перетворення, являється створення цивілізованої банківської системи.

Банківська система є основною складовою частиною кредитної системи.

Кредитна система за своєю суттю може бути визначена, як сукупність кредитних відносин, форм і методів кредиту та кредитних установ. Частіше, коли говорять про кредитну систему, мають на увазі сукупність кредитних установ країни.

Кредитна система ринкової економіки поділяється на банківську систему та парабанківську систему (спеціалізовані кредитно-фінансові інститути, СКФУ). Такий поділ кредитних установ зумовлений різними методами діяльності на фінансовому ринку, різними способами участі в процесі перерозподілу капіталів та забезпечення руху коштів між різними суб'єктами ринкових відносин.

СКФУ зосереджують свою діяльність на окремих сегментах фінансового ринку, обслуговують обмежене коло клієнтури або виконують вузький спектр операцій:

страхові товариства;

кредитні спілки;

пенсійні фонди;

інвестиційні фонди;

фінансові компанії;

ломбарди;

лізингові-факторингові компанії і т.п.

Та основним провідником кредитних відносин є банківська система, вона відіграє ключову роль у кредитно-фінансовому обслуговуванні економіки:

- через банківську систему проходять грошові рахунки і платежі господарюючих суб'єктів та населення в цілому:

- банківська система виконує важливу функцію мобілізації тимчасово вільних грошових ресурсів і перетворення їх в реальний капітал, здійснюючи різноманітні кредитні, інвестиційні та інші операції і забезпечуючи, таким чином, потреби економіки і додаткових ресурсах.

Сукупність різноманітних видів банків та банківських установ, які діють у тій чи іншій країні в певний історичний період становить. банківську систему.

Банківська система - це не механічне об'єднання банків, які функціонують в економіці країни.

Банківська система - законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, які займаються банківською діяльністю.

Банківська система має своє призначення, свої специфічні функції, вона будується по заздалегідь визначеній концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному банку окремо.

За своєю структурою банківські системи різних країн істотно відрізняються, але всім банківським системам властива дворівнева структура.

На першому рівні знаходиться один банк (або декілька банків, об'єднаних спільними цілями і завданнями). Такому банку надається статус центрального банку. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань в грошово-кредитній сфері і перш за все - забезпечення стабільності національних грошей та забезпечення ефективного функціонування банківської системи.

Центральний банк законодавчо наділяється відповідними повноваженнями. Він реалізує грошово-кредитну і валютну політику, здійснює емісію грошей, являється банком держави та всіх інших кредитних інститутів.

На другому рівні знаходяться комерційні банки, які безпосередньо забезпечують процес кредитно-розрахункового і фінансового обслуговування економіки.

Дворівненевий принцип побудови банківської системи грунтується на організації відносин між банківськими установами як по горизонталі, так і по вертикалі.

Відносини по горизонталі - це відносини рівноправного партнерства між комерційними банками, які є економічно самостійними і конкурують між собою на грошовому ринку.

Відносини по вертикалі - це відносини між центральним банком як керівним і управлінським центром, і комерційними банками.

Комерційні банки будують свою діяльність на комерційних засадах заради одержання прибутку. В той же час центральний банк не ставить за мету своєї діяльності - прибуток.

2. Становлення та розвиток банківської системи України

Законодавче забезпечення функціонування банківської системи України було здійснене з прийняттям в 1991 p. Закону України “Про банки та банківську діяльність”. Але фактично діяльність комерційних банківських установ на території України почалась раніше. Умовно можна виділити кілька часових етапів створення та розвитку національної банківської системи:

1988-1990 pp. - створення системи українських комерційних банків у складі банківської системи СРСР;

1991 - 1993 рp. - перереєстрація українських комерційних банків та початок формування банківської системи України як незалежної держави, створення Національного банку України;

1994-1996 pp. - розвиток банківської системи на першому етапі реалізації курсу економічних реформ монетарними методами; створення платіжної системи (СЕП); грошова реформа 1996 р.; введення національної валюти.

1996 - 1997рp. - реєстрація в Україні представництв іноземних банків та банків за участю іноземного капіталу.

1998р. - проведено реформу бухгалтерського обліку і звітності, здійснено перехід на міжнародні стандарти б/о і звітності.

1999р - Закон України .“Про національний банк України” від 20 травня

2000 р. - України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня

2000 -- 2008 рр - подальший розвиток банківської системи і механізмів оптимального формування ресурсного забезпечення банківського сектору, зорієнтованих на підтримку сталого економічного зростання та цінової стабільності.

2009 р. - світова фінансова криза, проблеми ліквідності банків, рекапіталізція окремих банків, ліквідація окремих банків.

Перший етап в історії створення українських комерційних банків був пов'язаний зі спробою державного (директивного) реформування банківської системи СРСР при здійсненні курсу на перебудову економіки, проголошеного радянським урядом.

На цьому етапі українські комерційні банки реєструвались в Москві як:

- комерційні банки, що були створені на основі установ Державного банку СРСР та продовжували діяти зі статусом державних банків (Промстройбанк, “Україна”, Укрсоцбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк);

- галузеві та відомчі комерційні банки (Монтажспецбанк, Укрнацбанк, Трансбанк);

- філії великих російських комерційних банків (Інкомбанк, Столичний та ін.);

- державні та кооперативні комерційні установи, що мали право здійснювати фінансово-кредитну діяльність.

В 1991 p., одразу після проголошення незалежності України, почався другий етап - перереєстрація комерційних банків в Українській республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ. При цьому в більшості комерційних банків відбулись істотні зміни у складі їх учасників. Так, державні комерційні банки (Промінвестбанк, АПБ “Україна”, Укрсоцбанк) були акціоновані клієнтами та персоналом банків.

Третій етап в історії розвитку банківської системи України пов'язаний зі створенням нових банків, що залучали значний приватний капітал, капітал спільних та малих підприємств, акціонерних товариств, а також кошти державних бюджетних та позабюджетних фондів.

В цей період, на фоні розвитку жорсткої інфляції з ознаками гіперінфляції та критичного скорочення обсягів виробництва і розміру валового внутрішнього продукту, в Україні була створена значна кількість дрібних комерційних банків, орієнтованих на обслуговування попиту на короткострокові кредити для торговельно-посередницької діяльності і здатних отримувати прибутки на інфляційних процесах в економіці.

Протягом 1993 р. в Україні було створено близько 100 дрібних, так званих кишенькових, комерційних банків такого типу.

Протягом 1994--1996 pp. Національний банк України (НБУ) встановив та ввів у практику єдині правила діяльності українських банків. За період з 1994 по 1996 р. в Україні було зареєстровано 14 представництв іноземних банків та банків з участю іноземного капіталу.

В результаті банківську систему, що виступає основною ланкою фінансово-кредитної системи, створено у вигляді дворівневої структури управління фінансовими ресурсами, яка представлена:

- Національним банком України та його підрозділами,

- комерційними банками різних форм власності, спеціалізації та територіального статусу.

Згідно із Законом, прийнятим у вересні 2006 р. дозволяється створення комерційних банків України тільки у формі ВАТ або кооперативного банку.

ЛЕКЦІЯ 2

1. Види комерційних банків

2. Операції комерційних банків

1. Види комерційних банків (Закон , ст. 4 -13)

Сучасний комерційний банк - це автономна, економічно самостійна, комерційна структура, діяльність якої контролюється державними органами банківського нагляду.

Банківські установи є посередниками між власниками коштів та їх користувачами і статус банку слугує своєрідною гарантією збереження і повернення коштів власникам у визначений термін.

Особливістю банківської діяльності є багаторазове перевищення залучених коштів порівняно з власним капіталом, тому активні операції здійснюються переважно за рахунок залучених коштів, а не власного капіталу банку.

Основні функції банків полягають у мобілізації тимчасово вільних грошових коштів і їх розміщенні від свого імені і за власний рахунок у формі кредитування юридичних і фізичних осіб, у проведенні фінансових розрахунків і формуванні платіжної системи держави, здійсненні грошової емісії тощо.

Узагальнюючи всі види та напрями діяльності банків, можна виокремити дві функції банків:

трансформаційну;

емісійну.

Трансформаційна функція зумовлена посередницькою місію банків, вона полягає у зміні (трансформації) якісних характеристик грошових потоків, які проходять через банки: строковість , обсяги , просторове спрямування, рівень ризику.

Емісійна функція полягає у створенні додаткових платіжних засобів(емісія банками готівкових та депозитних грошей)

Свої функції банки реалізують через виконання певного набору операцій.

Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій.

Комерційні банки класифікують за такими ознаками:

За формами власності:

державні

кооперативні

колективні:

акціонерні товариства ( відкритого і закритого типу);

товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки).

Державний банк - це банк, 100 % статутного капіталу якого належить державі.

Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб.

Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників шляхом випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу є акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають право вимагати від банку повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважають більш стійкими і надійними

Банки у формі ТОВ формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. При цьому за кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в капітал банку.

За обсягом та різноманітністю операцій:

- універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам;

- спеціалізовані банки, що у своїй діяльності орієнтуються на виконання вузького кола спеціалізованих операцій.

Банк набуває статусу спеціалізованого, якщо більше 50% його активів є активами одного типу.

Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного у разі, якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб.

За функціональною спеціалізацією розрізняють банки:

інвестиційні;

ощадні;

іпотечні;

розрахункові (клірингові)

Інвестиційні акумулюють тимчасово вільні грошові кошти на тривалі строки (в тому числі шляхом випуску облігацій) і надають довгострокові кредити, а також надають послуги по випуску та розміщенню ЦП різних емітентів (випускають і розміщують акції промислових компаній)

Ощадні банки спеціалізуються на залученні заощаджень населення у формі вкладів та кредитуванні фізичних осіб. Крім того, можуть виконувати розрахунково-касове обслуговування організацій.

Іпотечні банки здійснюють довгострокове кредитування житлового будівництва під заставу земельних ділянок (іпотеки), інші довгострокові позики під заставу нерухомості. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу і капіталу, мобілізованого шляхом випуску іпотечних облігацій.

Попри спеціалізацію банки можуть виконувати і інші операції, характерні для універсальних банків.

За належністю капіталу банку:

- українські

- іноземні

- спільні за участю капіталу

Банки мають право створювати банківські об"єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп.

2. Операції комерційних банків

Сьогодні комерційні банки у країнах з розвиненою ринковою економікою виконують широкий спектр операцій (до 300).

Для розуміння сутності банківські операції класифікують за таким ознаками:

За економічною сутністю:

а) базові

депозитні (приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

розрахунково - касові (відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів);

кредитні ( розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик)

б) інші операції, спрямовані на задоволення потреб клієнтів та отримання прибутку

- валютні

- операції з цінними паперами

- інвестиційні

- нетрадиційні ( лізинг, факторинг, гарантії, поручительства, трастові тощо) .

За функціональним призначенням:

- пасивні

- активні

- комісійно-посередницькі

Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів.

Операції з формування власних ресурсів включають:

операції з формування статутного фонду банку;

операції з формування резервного фонду банку;

операції з формування страхових фондів банку;

операції з формування інших фондів банку спеціалізованого призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку;

операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними операціями.

Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання).

Активні операції - це операції з розміщенням мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності.

До активних операцій банків належить:

кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;

інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;

фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;

валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;

депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку на депозити в НБУ та інших комерційних банках;

операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках.

Активні операції комерційні банки здійснюють у межах реально наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ.

Комісійно-посередницькі операції - операції банків за дорученням клієнтів за певну плату - комісію чи процент:

касово-розрахункове обслуговування клієнтів

агентські (купівля - продаж та розміщення ЦП, валюти бухгалтерське обслуговування тощо)

інші (гарантійні, консультаційні тощо).

Відповідно до специфіки банківської діяльності:

традиційні

нетрадиційні

ЛЕКЦІЯ 3

1. Порядок реєстрації банку

2. Ліцензування банківської діяльності

1. Порядок реєстрація комерційного банку

Комерційні банки різних видів і форм власності в Україні створюються згідно із Законами України та нормативними актами НБУ:

- Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р.

- Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми створення банків та розміру статутного капіталу" від 14.09.2006р.

- Положення про порядок створення і реєстрації комерційних банків, їх філій, представництв, відділень. Затв. постановою Правління НБУ від 31.01. 2001 р.

- Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій. Затв. постановою Правління НБУ від 17.07. 2001 р.

Комерційні банки в Україні створюються з дозволу Національного банку України.

Банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з моменту внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Відповідно Закону України “Про банки і банківську діяльність” суб'єкти підприємницької діяльності без їх реєстрації в НБУ не мають права використовувати у своїх назвах термін “банк” та похідні від нього словосполучення.

Засновниками і акціонерами комерційного банку можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабміну або уповноважених ним органів за винятком:

– об'єднань громадян;

– релігійних організацій;

– благодійних організацій;

– юридичних осіб, в яких банк має істотну участь ( 10 % і більше статутного капіталу;

Статутний фонд комерційного банку формується тільки за рахунок власних коштів засновників у грошовій формі. Забороняється використання для формування статутного фонду бюджетних коштів та коштів отриманих у кредит.

Внески засновників банку до статутного фонду робляться тільки в національній валюті. Внески іноземних засновників конвертуються у національну валюту України за офіційним курсом НБУ на дату підписання установчого договору.

Розмір статутного фонду визначається “засновниками банку, але не може бути меншим за нормативні вимоги Національного банку України:

для місцевих кооперативних банків - 1 млн. євро;

для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області - 3 млн. євро;

для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України - 5 млн. євро;

для банків, коли частка іноземного капіталу становить 50 % і більше - 10 млн. євро.

Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо форми створення банків та розміру статутного капіталу" від 14.09.2006р. запроваджується єдиний для всіх банків мінімальний розмір статутного капіталу - 10 мільйонів євро.

Всі комерційні банки повинні протягом трьох років довести розмір статутного капіталу до визначеного законом.

Для формування статутного фонду в регіональному управлінні НБУ за місцем створення комерційного банку відкривається поточний рахунок, на який кожен засновник вкладає визначену установчими документами частку статутного фонду.

Підставою для відкриття такого рахунку є:

заява на відкриття рахунку за підписом одного із засновників, якому загальними зборами доручено оформлення документів з організації товариства;

копія нотаріально засвідченого установчого договору.

Для реєстрації орган управління банку :

1. У двотижневий строк після аудиторської перевірки фінансового стану засновників подає до регіонального управління НБУ за місцем створення банку такі документи:

1) заява про реєстрацію банку;

2) установчий договір;

3) статут банку;

4) протокол установчих зборів;

5) економічне обгрунтування та мета створення банку;

6) висновок аудиторської організації;

7) бухгалтерська та фінансова звітність засновників;

8) відомості про наявність професійно придатних перших керівних осіб банку;

9) копія платіжного документа про внесення плати за реєстрацію;

10) копія звіту про проведення відкритої підписки на акції;

11) документ, що підтверджує наявність приміщення;

12) установчі документи акціонерів (учасників) банку.

Установчий договір має містити інформацію про вид товариства та мету його діяльності; про склад засновників і особу, уповноважену підписувати документи і здійснювати інші дії від їхнього імені; про розмір, порядок і термін формування статутного фонду; про порядок розподілу прибутку та покриття збитків банку.

Статут банку має відповідати вимогам Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про господарські товариства”.

Протокол установчих зборів має містити рішення про створення банку, ухвалення статуту, обрання членів органів управління банку та органів контролю, призначення голови правління, головного бухгалтера та особи, уповноваженої від імені засновників відповідати за реєстрацію банку.

Економічне обгрунтування та мета створення банку являють собою бізнес-план на перший рік діяльності і включають розрахунковий баланс, розрахунок доходів, витрат та прибутку на кінець першого року діяльності.

Висновок аудиторської організації включає дані про фінансовий стан та платоспроможність засновників. Перевірку фінансового стану і платоспроможності засновників комерційного банку можуть здійснювати як аудиторські організації, так і окремі аудитори, але за умови наявності ліцензії Аудиторської палати України.

Достовірність висновків про фінансовий стан засновників, частка яких становить не менше 5% оголошеного статутного фонду, перевіряється підрозділами НБУ.

Бухгалтерська і фінансова звітність подається всіма засновниками - юридичними особами незалежно від розміру їх участі у статутному фонді банку станом на перше число місяця, в якому здійснюється внесок до цього фонду.

Плата за реєстрацію банку, його філії та за реєстрацією змін і доповнень до його установчих документів, установлена Національним банком України у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Копія звіту про проведення відкритої підписки на акції подається банками, що створюються у формі акціонерного товариства відкритого типу. Звіт має встановлену Міністерством фінансів України стандартну форму.

Установчі документи надаються засновниками -- юридичними і особами, які за організаційною формою діяльності є акціонерними або пайовими товариствами. Це можуть бути як нотаріально засвідчені копії, так і оригінали статутів, установчих договорів та протоколів установчих зборів акціонерних товариств (зборів учасників для пайових товариств).

2. Пакет документів передається на розгляд у регіональне управління НБУ за місцем створення комерційного банку, де протягом двох тижнів мають бути підготовлені висновки щодо фінансового стану, платоспроможності, репутації акціонерів (учасників); наявності приміщення, придатного для розміщення банку; професійної придатності і репутації перших посадових осіб майбутнього банку.

3. Висновки РУ НБУ разом із пакетом документів передаються в центральний апарат НБУ, де розглядаються управлінням реєстрації і ліцензування комерційних банків, департаментом валютного регулювання, юридичним департаментом, а в разі необхідності й іншими департаментами.

4. Остаточне рішення про можливість створення комерційного банку з національним капіталом приймає Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

Для банків, що створюються з участю іноземного капіталу таке рішення ухвалюється Правлінням НБУ.

5. Реєстрація банку здійснюється шляхом внесення відповідного запису в Республіканську книгу реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ у місячний строк з дня отримання документів Національним банком України

Процедура реєстрації іноземного і спільного банку (створеного з участю національного та іноземного капіталу) має деякі особливості.

По-перше, значно ширший пакет документів, що подаються в НБУ. Крім перелічених вище це ще й такі:

рішення уповноваженого органу іноземного засновника про створення комерційного банку в Україні; .

письмова згода контрольного органу держави, резидентом якої є іноземний засновник (акціонер або учасник), на участь у створенні банку;

копії установчих документів іноземних засновників;

копії установчих документів засновників іноземних засновників (учасників);

витяг з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний засновник (учасник) офіційно зареєстрований;

висновок аудиторської організації, яка визнана НБУ як така, що має право здійснювати аудиторську перевірку діяльності іноземних засновників;

повідомлення керівництва центрального банку іноземної держави або уповноваженого органу про здійснення достатнього контролю за діяльністю своїх комерційних банків, що є засновниками, акціонерами (учасниками) українського банку з участю іноземного капіталу.

Іноземні громадяни, що є засновниками, акціонерами (учасниками) вітчизняного комерційного банку, повинні мати підтвердження своєї платоспроможності одним із першокласних банків, а також рекомендації не менше двох юридичних або фізичних осіб з відомою платоспроможністю.

Усі зазначені документи подаються мовою оригіналу з нотаріально засвідченими перекладами українською мовою і мають бути j нотаріально засвідчені за місцем їх видачі і легалізовані в консульських установах України.

Комерційні банки можуть створювати свої філії та представництва як на території України так і за її межами.

Філії та представництва банку є його відособленими підрозділами, розташованими поза межами банку, і функціонують на підставі положень про філію чи представництво. На відміну від представництв, які фінансуються банком і діють від його імені без права виконувати банківські операції, філії виконують усі або деякі його функції.

Представництвам відкриваються поточні рахунки в регіональних управліннях НБУ за місцем їх створення, а філії проводять усі операції за субкореспондентськими рахунками.

2. Ліцензування банківської діяльності

Створення нового банку окрім реєстрації передбачає необхідність отримання спеціального дозволу - банківської ліцензії - на здійснення банківської діяльності. (Закон , ст. 19)

Для отримання ліцензії банк повинен дотримуватись вимог:

мінімального розміру статутного капіталу;

джерел формування статутного капіталу;

складу засновників банку;

кваліфікації, досвіду та репутації керівництва банку;

кола операцій, що виконуватимуться банком, та стратегії його діяльності;

правильності оцінки банківських активів за їх ринковою вартістю;

заходів щодо створення резервів на випадок виникнення сумнівних безнадійних боргів і збитків від банківської діяльності.

В Україні відповідно до Закону “Про банки і банківську діяльність” дозвіл на створення комерційного банку і на виконання банківських операцій видається Національним банком України.

Ці дві процедури регулюються різними нормативними актами НБУ і можуть бути розірваними в часі: видача ліцензії на здійснення банківських операцій відбувається після процедури реєстрації банку.

Ліцензування банків регулюється положенням НБУ “Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій. Затв. постановою Правління НБУ від 17.07. 2001 р.

Питання про видачу ліцензії розглядається Управлінням реєстрації та ліцензування банків Національного банку України. Причому положенням передбачені різні умови отримання ліцензії новоствореним банком і розширення ліцензії діючого банку.

Умови надання ліцензії на здійснення банківських операцій для новоствореного банку:

1) зареєстрований статутний капітал банку має бути сповна сплачений на момент прийняття рішення про видачу ліцензії;

2) наявність професійно придатних керівних осіб;

3) наявність підрозділу, який виконуватиме банківські операції, що ліцензуються, а також підрозділу внутрішнього аудиту, керівники яких повинні відповідати вимогам НБУ;

4) наявність відповідних внутрішніх документів банку, які регламентують здійснення операцій, що ліцензуються;

5) забезпечення банку необхідним обладнанням, комп'ютерною технікою, програмними продуктами та засобами зв'язку;

6) відповідність приміщення банку вимогам НБУ.

Умови розширення ліцензії на здійснення банківських операцій для діючих банків:

1) статутний капітал банку має бути зареєстрованим і оплаченим у розмірі, встановленому НБУ;

2) розмір капіталу банку не може бути меншим від встановленого НБУ і повинен перевищувати розмір зареєстрованого фактично сплаченого статутного капіталу банку;

3) формування резервів банку (резервного фонду і резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями) та фонду гарантування вкладів фізичних осіб має відповідати вимогам НБУ;

4) стабільна беззбиткова діяльність, дотримання банком економічних нормативів та мінімальних резервних вимог протягом останнього півріччя;

5) стан кредитного портфеля не повинен загрожувати інтересам вкладників та кредиторів (сума безнадійних та сумнівних кредитів не може перевищувати розмір фактично сформованого резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями);

6) позитивний висновок зовнішнього аудитора про діяльність банку за останній звітний період;

7) відсутність письмово підтверджених порушень вимог чинного законодавства, нормативних актів НБУ та внутрішніх документів протягом останнього півріччя.

Дотримання банками всіх перелічених вимог перевіряється НБУ на підставі поданих комерційними банками відповідних документів.

В значній мірі одержання ліцензій на проведення банківських операцій, і особливо на розширення банківської діяльності, залежить від розміру капіталу комерційного банку.

Якщо до 1998 року при ліцензуванні банківських операцій до уваги брався розмір статутного капіталу, то починаючи з 1999 р. головним став капітал банку.

Капітал банку складається з коштів акціонерів:

статутного фонду;

сформованих фондів;

нерозподільного прибутку.

В якості основного економічного нормативу для контролю поточної діяльності та при наданні ліцензії на здійснення банківських операцій використовується нормативне значення власного капіталу, встановлене Нацбанком.

Усі банки, що подають клопотання про видачу чи розширення ліцензії, повинні мати розроблені внутрішні нормативні документи, що регламентують порядок здійснення банком усіх операцій, які ліцензуються. Внутрішні банківські положення розробляються в межах чинного законодавства і нормативних актів НБУ.

На основі вище перелічених документів регіональне управління НБУ за місцем створення чи функціонування комерційного банку в двотижневий строк з дня отримання повного пакету документів розглядає його на предмет дотримання всіх вимог, що ставляться до новостворених чи діючих банків.

Результатом розгляду є висновок РУ НБУ про технічну готовність, забезпеченість кваліфікованими кадрами для виконання відповідних операцій, а також про фінансовий стан і дотримання чинного законодавства та нормативних актів НБУ для діючих банків. У висновках регіональне управління дає обґрунтовані пропозиції щодо можливості надання ліцензії по кожній операції, вказаній у клопотанні та інших документах, поданих на розгляд.

Свій висновок про можливість надання ліцензії новоствореному банку разом із пакетом документів регіональне управління НБУ надсилає на розгляд в Управління реєстрації та ліцензування банків НБУ, яке готує проект рішення. Остаточне рішення про видачу ліцензії новоствореному банку приймає Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності - національного банку України.

Остаточне рішення про надання ліцензії чи відмову у її видачі НБУ приймає протягом місяця з дня подання комерційним банком клопотання і необхідного пакету документів.

Ліцензія дійсна тільки за наявності додатку з переліком тих операцій, на які вона поширюється. Строк дії ліцензії не обумовлюється, тобто ліцензія дійсна весь період діяльності банку.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

ЗАКОН, гл. 8, ст.. 47

Размещено на Allbest.ru

...