Стрес-тестування банку: підходи, методи, світовий досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький ДПУ ім. Івана Франка

СТРЕС-ТЕСТУВАННЯ БАНКУ: ПІДХОДИ, МЕТОДИ, СВІТОВИЙ ДОСВІД

Проф. Б.Ю. Кишакевич, д-р екон. наук;

Розглянуто сучасні підходи до проведення стрес-тестування в Україні та особливості процесу його впровадження в українську банківську практику. Проаналізовано світовий досвід у використанні стрес-тестів як ефективного інструменту банківського ризик-менеджменту та запропоновано класифікацію основних методів та інструментів формування стресових сценаріїв, які набули широкого застосування у вітчизняній та світовій банківській практиці. Досліджено сутність макроекономічного стрес-тестування кредитного ризику як інструменту, що дає змогу оцінити стійкість банківської системи відносно макроекономічних потрясінь.

Ключові слова: стрес-тестування, управління ризиками, сценарний аналіз, банки, стрес-тести, стрес-події, ризик-менеджмент, бізнес-аналітика.

Актуальність проблеми. Найчастіше сьогодні перед банками стоїть головне питання: скільки капіталу та ліквідності повинно бути у розпорядженні банку, для того, щоб покрити усі потенційні ризики? Перебіг останньої світової фінансової кризи показав, що відповіді на це питання, використовуючи стандартні підходи, наприклад на основі нормативних значень достатності капіталу, більше не заслуговують довіри і дедалі більше економістів сходяться на думці, що їх варто шукати через широке впровадження регуляторами стрес-тестів різних аспектів банківської діяльності. Відомо, що банківська звітність є не цілком прозорою і дає змогу банкам істотно занижувати рівень ризику різних видів активів. Стрес-тести ж, із врахуванням конкретної ситуації, дають змогу забезпечити відкритість та прозорість оцінки фінансового стану банку, відкрито розкриваючи деталі та підходи, які були використані під час формування відповідних стресових сценаріїв та аналізу їх результатів, що дасть змогу відновити довіру до банків. Водночас тенденції розвитку української банківської системи, що характеризується зростанням міжбанківської конкуренції, зумовлюють необхідність застосування банками сценарної поведінки, яка дасть змогу їм здійснювати свою діяльність за таким алгоритмом, котрий зможе забезпечити не тільки стійкість під тиском вимог з боку законодавства, але й створить умови для розвитку довіри з боку населення.

Усе це обумовлює актуальність проблеми формування принципово нових систем стрес-тестування банків із врахуванням уроків останньої світової фінансової кризи 2007-2009 рр.

Аналіз останніх публікацій. Питання стрес-тестування досліджено у низці наукових публікацій вітчизняних та закордонних дослідників. Серед них необхідно відзначити Б. Кишакевича [1], Є. Рогаля [4], Л. Прийдуна [5], Т. Шуермана [8], Л. Волла [9], П. Житного [11] та інших.

Експерти Базельського комітету із банківського нагляду, аналізуючи практику використання стрес-тестів до початку світової фінансової кризи, зазначають, що більшість стрес-тестів не змогли передбачити ті екстремальні шоки, які відчули на практиці під час кризи банківські установи цілого світу. Багато банкірів вказували на те, що часто ціла низка проведених тоді стрес-тестів навіть близько не моделювала реальний розвиток банківської системи. Зокрема, сценарії мали тенденцію моделювати помірні або м'які шоки, коротші терміни та недооцінювали кореляцію між активами, значний рівень глобалізації та ефект зворотного зв'язку. Екстремальні стресові сценарії зазвичай оцінювали потенційні втрати значно меншими за чверть доходу. Практика ж показала, що у разі настання стресових подій банки здебільшого втрачали значно більше від чверті свого доходу.

Нагальну потребу в удосконаленні існуючих підходів до стрес-тестування, крім банків, також визнала фінансова сфера загалом. У липні 2008 р. Інститут Міжнародних Фінансів (Institute of International Finance) опублікував свій звіт "Final Report of the IIF Committee on Market Best Practices: Principles of Conduct and Best Practice Recommendations". У звіті, окрім багатьох інших питань, було розглянуто практику стрес-тестування та визначено два принципи і п'ять спеціальних рекомендацій у цій галузі. Ці принципи включають важливість проведення стрес-тестування, наголошено на необхідності проводити його комплексно та інтегрувати у загальну систему управління ризиками [2, c. 12].

Незважаючи на наявність комплексних напрацювань з цієї проблематики, недостатньо уваги у них приділено проблемам врахування уроків світової фінансової кризи 2007-2009 рр., проблемам упровадження у практику сучасних вимог Базельського комітету із банківського нагляду щодо забезпечення рівня достатності капіталу, контрциклічних інструментів, проведенню стрес-тестування залежно від особливостей функціонування економічних систем, у рамках яких діють банки.

Мета роботи проаналізувати та систематизувати існуючі підходи до формування стресових сценаріїв, визначити проблемні аспекти застосування інструментарію стрес-тестування банків в Україні та світі з урахуванням основних вимог Базеля ІІ та Базеля ІІІ щодо використання цього інструменту в системі регулювання банківської діяльності.

Виклад основного матеріалу. Стрес-тестування як інструмент ризик-менеджменту та моделювання кризових ситуацій у банківській системі виникло на початку 90-х років ХХ ст. Згідно із Методичними рекомендаціями Національного банку України щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України стрес-тестування це метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться за прийнятими припущеннями. За допомогою стрес-тестування визначаються особливо вразливі місця окремих сфер діяльності банків. При цьому очевидна доцільність комплексного підходу до стрес-тестів повинна сприяти формуванню єдиного підходу до управління різними ризиками, адже в кризовій ситуації одночасно реалізуються і взаємно підсилюються різнорідні ризики: коливання валютних курсів і котирувань збігаються із кризою міжбанківського ринку, затримками платежів по корпоративних кредитах і масовому вилученні клієнтських ресурсів, що створює екстремальне навантаження на банківську систему [3].

Незважаючи на те, що у стандартах Базель ІІ термін " стрес-тестування" вживається досить часто, проте чіткого визначення стрес-тестів, на жаль, не було подано. Найбільшу увагу в документах Базель ІІ приділено методиці побудови стресових сценаріїв стосовно кредитного ризику (п. 434 та наступні). Загалом Базель ІІ вказує на необхідності проведення регулярних стрес-тестів, пов'язаних із: 1) кредитним ризиком (п. 434); 2) ризиком ліквідності (п. 158); 3) ринковим ризиком (п. 738). Із документів Базельського комітету можна зробити висновок, що під стрес-тестуванням Базель ІІ розуміє вибір "дорогих" та "малоймовірних" сценаріїв із наступною їх реалізацією у моделях оцінки економічного капіталу банку.

Згідно з рекомендаціями Міжнародного валютного фонду (МВФ), в Україні пройшло стрес-тестування 37 великих комерційних банків. Результати українського тестування виявилися вкрай сумними. І справа навіть не в тому, що з 37 банків пройшли перевірку тільки 9. Проблема в тому, що реальний стан справ може виявитися ще складнішим. Наскільки відомо, при моделюванні кризових ситуацій враховувалася девальвація гривні на 25-50 % порівняно з минулорічними 8 гривнями за долар. Тобто тестування показало, що у банків вже зараз виникли серйозні труднощі у зв'язку з падінням курсу національної валюти, а резерви міцності у разі її подальшого знецінення вкрай обмежені. У першому кварталі 2014 р. НБУ вже надав банкам на рефінансування 63,1 млрд грн [6]. Звичайно, треба врахувати, що питання про підтримку українських банків та зміцнення національної банківської системи знаходиться, на жаль, не стільки в економічній площині, скільки в площині, пов'язаній із припиненням військової агресії проти України на сході країни.

Спеціалісти Банку міжнародних розрахунків (Bank for International Settlements) зазначають, що як у макро-, так і мікрострес-тесті можна виділити чотири ключових елементи. Перший набір експозицій ризику, до яких будуть застосовувати стресові сценарії; другий сценарій, який визначає екзогенні шоки для цих експозицій; третій модель, що відображає ці шоки на результат (вплив), відстежуючи їх поширення на систему; четвертий міра результату стрес-тестування [2].

Шуерман Т. у роботі [8] зазначає, що можна виділити три види капіталу та ліквідності: 1) капітал/ліквідність, яка є у наявності у банка; 2) капітал/ліквідність, яку банк потребує для здійснення своєї діяльності; 3) капітал/ліквідність, які є необхідними згідно з вимогами регулятора. У разі, коли фінансовий стан у банку є нормальним, різниця між економічним та регулятивним капіталами є малою, а це фактично означає, що різниця між оцінками регулятора та внутрішньобанківських моделей є незначною. У тому разі, коли економічний капітал банку є значно меншим від регулятивного, можна стверджувати, що установа веде безризикову діяльність. У разі, коли нарахований економічний капітал перевищує регулятивний, можна припустити, що: банківський ризик стрес тестування

1. банк веде ризикову діяльність;

2. до розрахунку капіталу включено більшу кількість видів ризиків;

3. враховано неочікувані збитки, що в будь-якому разі сприяє забезпеченню вищого рівня фінансової стійкості.

У Базелі ІІ особлива увага при стрес-тестуванні банків приділяється найбільш важливому та значному за розміром кредитному ризику у поєднанні із так званими "macro-to-micro" моделями. Це можна пояснити такими актуальними проблемами:

1. деякі вимоги Базельського комітету до стрес-тестів, особливо ті, що стосуються проциклічності IRB підходу (par. 435-37), оцінки адекватності капіталі та самого процесу оцінки ICAAP (internal capital adequacy and assessment process) сформульовані шляхом акцентування уваги на економічні цикли та макроекономічну природу стресових полій;

2. у цій області ще не вироблено ефективних підходів та моделювання стресових подій, які визначені на основі макроекономічних показників через застосування внутрішньобанківських змінних, здебільшого є серйозною проблемою для банку;

3. як у контексті FSAP (Financial Sector Assessment Programs), так і при аналізі фінансової стійкості стрес-тестування кредитного ризику є однією із проблем, які найбільшою мірою потребують додаткових досліджень і нових моделей.

Волл Л. зазначає, що підходи Базеля ІІІ до вимірювання кредитного ризику містять цілу низку недоліків. Стрес-тестування у цьому контексті істотно відрізняється від підходів Базеля ІІІ і його застосування могло б пом'якшити негативні наслідки тих ситуацій, коли Базель III недооцінює кредитний ризик [9].

Міжнародний валютний фонд використовує стрес-тестування з 1999 р. у рамках програми оцінки фінансового сектору (FSAP) спільний проект МВФ та Світового банку. Стрес-тести FSAP покривають декілька ризиків, включаючи кредитний, ринковий ризик, ризик ліквідності та ризик поширення. МВФ практикує такі підходи до побудови стресових сценаріїв:

1. Однофакторні тести на чутливість через стрес-тестування баланс у банку та вивчення впливу макроекономічних чинників на прострочені кредити (NPL);

2. Удосконалений підхід до аналізу NPL або резервів на покриття прострочених кредитів через використання кількох макроекономічних змінних;

3. Стрес-тестування кредитного портфеля з допомогою моделей оцінювання ймовірності дефолту (PD), втрат при дефолті (LGD), пов'язаних із макроекономічними факторами. Ця методика дуже схожа до IRB підходу;

4. Застосування непараметричних методів для стрес-тестування банку як на індивідуальному, так і на інституціональному рівнях [10].

Житний П.Є. виділяє такі дві основні групи методів побудови стресових сценаріїв: згідно із Базельським комітетом: метод еластичності, метод оцінки втрат, сценарний метод та індексний метод; згідно із вимогами МВФ та Світового банку: аналіз ймовірнісно-невизначених подій, аналіз найбільш ймовірних подій, аналіз помірно-несприятливих подій, аналіз надзвичайних подій [11].

Базельський комітет рекомендує використовувати такі методи моделювання стресових сценаріїв [2, c. 10]:

1. Аналіз чутливості найпростіший метод стрес-тестування, у якому шокам піддається тільки один параметр, тоді як інші вважаються сталими величинами. Недоліком такого підходу є нехтування іншими факторами ризику та ефектом зворотного зв'язку. Перевагою є можливість швидкого аналізу чутливості банківського портфеля до окремого фактору ризику та оцінювання ризику концентрації;

2. Історичні сценарії стали досить популярними на практиці і ґрунтуються на використанні значного статистичного матеріалу про стресові події, які мали місце колись;

3. Гіпотетичні сценарії, які мали на меті змоделювати події, які раніше не траплялись.

Окрім підходів, які застосовує МВФ та рекомендує Базельський комітет із банківського нагляду, на практиці існує багато інших методів та інструментів стрес-тестування банку, які можна згрупувати у такі великі групи: бенчмаркінг, історичний підхід, факторні моделі та міграція рейтингів (рис.).

Рис. Класифікація підходів до побудови стресових сценаріїв