Вплив запізнення при поверненні кредитів на ціноутворення продуктів банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ ЗАПІЗНЕННЯ ПРИ ПОВЕРНЕННІ КРЕДИТІВ НА ЦІНОУТВОРЕННЯ ПРОДУКТІВ БАНКУ

А.О. Дрозд, асистент кафедри математичного моделювання економічних систем, НТУУ «КПІ», м. Київ

В статті розглядається вплив запізнення при поверненні кредитів на діяльність банку та ціноутворення банку. Обґрунтована важливість банків та їх прибуткової діяльності, правильного ціноутворення кредитних та депозитних продуктів для прибуткової роботи банку. Розглянуто визначення ліквідності, важливість підтримки ліквідності банку, конфлікт інтересів між прибутковістю та ліквідністю, та вплив запізнення при поверненні кредитів на ліквідність банку. Розглянуто відмінності між кредитним ризиком та запізненням при поверненні кредитів, приведено визначення кредитного ризику. Наведено вплив схеми повернення кредитів на виявлення запізнення та протидії запізненням при поверненні кредитів. Розглянуто 6 методів ціноутворення українських банків та загальну схему ціноутворення кредитів та виявлено, що вони не враховують при ціноутворенні банківських продуктів запізнення при поверненні кредитів.

Ключові слова: ціноутворення продуктів банку, запізнення при поверненні кредитів, вплив запізнення на ціноутворення, кредитна ставка.

Вступ

Банки - ключові інститути фінансового посередництва, їх стабільна і прибуткова робота є важливою для сприятливих умов розвитку економіки, захисту інтересів вкладників і клієнтів банків, зниження соціальної напруги.

Залежно від стратегії банку та від позиціонування на ринку банківських послуг, основна діяльність банку може були головним джерелом доходів банку або одним із основних. Для того, щоб кредитно-депозитна діяльність банку була прибутковою, необхідне правильне ціноутворення - визначення процентних ставок, при яких банк приймає депозити та видає кредити.

Від цих процентних ставок залежить попит на банківські кредитні та депозитні продукти, обсяг активів та пасивів які акумулює банк, чистий процентний дохід (чи чисті процентні витрати у випадку, якщо процентні витрати будуть більшими за процентні доходи). При ціноутворенні, що враховуватиме ризик неповернення кредиту в запланований термін, можливе зменшення негативного ефекту від реалізації такого ризику, тому правильне ціноутворення на кредитні та депозитні продукти є дуже важливим для прибуткової роботи комерційного банку [15].

Питаннями ціноутворення в банківській діяльності займалися українські та зарубіжні дослідники: Андерсон [1], Арпінг [2], Волошин І.В. [5-6], Волошин М.І. [5], Вруук [7], Гришин [9], Іваненко [9], Кляйн [10], Куц [9], Лім [13], Марроу [14], Монті [16], Осипенко [17], Пан [18], Фрейксас [26]. У вказаних роботах обґрунтовується важливість ціноутворення, врахування деяких видів ризику при ціноутворенні - ліквідності, кредитного, проте кредитний ризик розуміється узагальнено, не розглядається його часова структура, вплив саме запізнення при поверненні кредиту, а не просто імовірності неповернення чи затримки. Тому є потреба в дослідженні впливу запізнення при поверненні кредитів на діяльність банку в цілому, та на ціноутворення зокрема.

Постановка завдання

Метою статті є дослідження явища запізнення при поверненні кредитів, виданих банком, аналіз впливу такого запізнення на діяльність банку, та обґрунтування необхідності його врахування при ціноутворенні. Відповідно до поставленої мети, завданнями статті є аналіз впливу запізнення при поверненні кредитів на ліквідність банку, аналіз відмінностей між кредитним ризиком та запізненням при поверненні кредитів, огляд методів протидії запізненню при поверненні кредитів, ілюстрація впливу несвоєчасного повернення кредитів на банки, огляд підходів до ціноутворення українських банків на предмет врахування запізнення при поверненні кредитів.

Результати дослідження

Максимізація прибутку банку чи максимізація капіталу банку має сенс, лише якщо банк підтримує свою ліквідність протягом усього періоду свого існування.

Ліквідність банку - це його спроможність забезпечувати своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, завдяки збалансованості між строками та сумами погашення розміщених активів і строками та сумами виконання зобов'язань, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів. З метою підтримання ліквідності банк повинен мати певний резерв коштів для виконання непередбачених зобов'язань, які можуть бути обумовлені як змінами стану грошового ринку, так і фінансовим станом клієнтів або банків-партнерів.

Ліквідність банку слід розглядати як здатність банку виконувати свої зобов'язання не тільки своєчасно, але й без суттєвих втрат. Можливість забезпечення ліквідності банку пов'язана з наявністю надійної капітальної бази; високою якістю активів і депозитів, їх збалансованістю за строками; помірною залежністю від зовнішніх джерел; позитивним іміджом банку; високим рівнем менеджменту тощо.» [23, 25].

Втрата ліквідності банком веде до збільшення витрат, репутаційних втрат або й взагалі до банкрутства банку. Зважаючи на такі значні негативні ефекти, доцільним є контроль за ліквідністю банку та керування нею, для забезпечення необхідного рівня.

Тут існує деяка суперечність, оскільки суть кредитно-депозитної діяльності банку базується на тому, що банк залучає від депозиторів гроші, які видає як кредити. Якщо видати малий обсяг кредитів, банк матиме більшу ліквідність, проте отримає менші доходи. Тому, з одного боку, банки мають стимул до розміщення якомога більшого обсягу залучених коштів, що веде до зменшення ліквідності. З іншого боку, і сам банк і держава в особі регулятора, - Національного банку України, - зацікавлені в тому, щоб банк мав достатню ліквідність, щоб виконувати свої зобов'язання і не збанкрутувати.

В прагненні до більших доходів, навіть ціною більших ризиків, банки могли би вести свою кредитно-депозитну діяльність таким чином, що не мали б достатньої ліквідності. Тому центральний банк України - Національний банк України проводить регуляцію ліквідності через економічні нормативи Національного банку України, яких мусять дотримуватися українські банки.

Економічні нормативи НБУ (Н1-Н13) охоплюють різні економічні показники, серед них нормативи капіталу (мінімальний розмір регулятивного капіталу Н1, адекватність регулятивного капіталу/ платоспроможність Н2, співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів Н3), нормативи кредитного ризику (максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента Н7, великі кредитні ризики Н8, максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру Н9, максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам Н10), нормативи інвестування (інвестування в цінні папери окремо за кожною установою Н11, загальна сума інвестування Н12) та нормативи ліквідності (миттєва Н4, поточна Н5, короткострокова ліквідність Н6).

Прагнення банків підтримувати ліквідність на бажаному рівні впливає на ціноутворення. Виходячи з геп-аналізу, банки можуть підвищувати депозитну ставку для збільшення притоку депозитів, для отримання процентного доходу чи мінімізації процентних збитків.

На ліквідність банку значно впливає запізнення при поверненні кредитів. Наприклад, якщо завтра банк зобов'язаний повернути депозит в 1000 грн, що закінчився, а сьогодні йому повернуть кредит в 1000 грн, банк вчасно і в повному обсязі розрахується за зобов'язанням. Проте, якщо цей кредит повернуть не вчасно, а всього через два дні, банк уже не матиме цих грошей для повернення депозиту. В цьому проявляється такий значний вплив запізнення на ліквідність.

На практиці, звичайно, банк має резерви, що до певної межі покривають такі ситуації, проте лише до певної межі. Банківська криза 2008 року в Україні супроводжувалася масовим невчасним поверненням валютних кредитів, а то й неповерненням взагалі та активним відтоком депозитів через паніку серед населення, що призвело до втрати ліквідності навіть великими банками. Щоб не збільшувати паніку ще більше, замість банкрутства, були націоналізовані банки «Укргазбанк», «Родовід банк», «Київ». Тому можна стверджувати, що невчасне повернення кредитів має вплив на діяльність банку та його ліквідність.

У вітчизняній літературі однак не зустрічається визначення невчасного повернення кредитів чи запізнення при поверненні кредитів. В більшості випадків, визначають ризик із цим пов'язаний - кредитний ризик.

А.О. Єпіфанов, І.В. Сало, О.А. Криклій кредитним ризиком пропонують вважати можливість того, що у майбутньому в певний момент вартість банківських активів зменшиться у зв'язку з неповерненням (неповним або несвоєчасним поверненням ) цих активів [8, 11, 21].

«Аналізуючи законодавчо-нормативні матеріали , необхідно розглядати два трактування терміну “кредитний ризик”. Так, у Положенні Національного банку України “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями” кредитний ризик трактується як ризик невиконання позичальником зобов'язань за кредитними операціями банку, тобто ризик того, що сплата відсотків та основної суми боргу здійснюватиметься з відхиленням від умов кредитної угоди або взагалі не буде проводитись. Дещо ширше визначення кредитних ризиків наведене у методичних вказівках Національного банку України з інспектування банків “Система кількісної оцінки ризиків”: кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, що виникає через неспроможність сторони , яка взяла на себе зобов'язання виконати умови фінансової угоди із банком.» [19, 22].

Недоліком такого підходу виступає те, що кредитний ризик у більшості випадків розглядається як потенційно можлива ситуація несвоєчасного повернення кредиту, в той час як запізнення при поверненні кредиту розглядає уже реалізовані такі ситуації, а для кредитів, що повернулися вчасно, можна вважати, що запізнення було нульовим.

Залежно від схеми повернення кредиту, запізнення при поверненні кредиту можна виявити раніше чи пізніше.

При класичній та ануїтетній схемі повернення за кредитом відбуваються кожного місяця (хоч і в різних обсягах), тому запізнення при поверненні кредиту може бути зафіксованим на місячному інтервалі. При схемі повернення кредиту, коли тіло кредиту разом з відсотками повертається в кінці терміну кредитування (така схема кредитування менш поширена, проте може застосовуватися переважно для юридичних осіб), запізнення при поверненні кредиту може бути зафіксованим лише після настання дати закінчення кредитування.

Класична та ануїтетна схеми мають переваги у цьому відношенні - раніше стає зрозуміло, що відбувається запізнення при поверненні кредиту, збільшується фінансова дисципліна, адже при поверненні частини тіла кредиту з відсотками кожного місяця, сума платежу стає меншою, що збільшує шанси, що кредитор повертатиме частину боргу, як через невеликий розмір суми, так і через регулярність платежів.

Принципово важливим тут є не те, що частини кредиту повертаються в часі з запізненням (частинами кожного місяця), а в тому, що вони можуть повернутися в невідомий момент часу, що існує випадковість в запізненні при поверненні кредиту, в той час як ліквідність мусить забезпечуватися щодня і розрив ліквідності навіть в один день може бути недопустимим.

Ще одним способом протидії запізненню при поверненні кредитів є пеня, штрафи та/чи неустойка за запізнення при поверненні кредитів (іноді і за передчасне повернення кредиту). Зазвичай, ці штрафи розглядаються як частина більш загального питання - забезпеченості кредиту.

На жаль, поширеною є практика, коли при видачі кредиту клієнтам, фінансові установи та банки недостатньо уваги приділяють донесенню до клієнта інформації про пеню, штрафи та неустойки. Виглядає доцільним твердження, що саме володіння такою інформацією може дисциплінувати клієнта до повернення кредиту чи його частин в строк. З метою дисципліни чи додаткового доходу, але розміри таких штрафів можуть бути досить значними.

Як один із способів попередження і протидії випадковому запізненню при поверненні кредиту використовуються скорингові моделі, що за набором даних про клієнта банку (дохід, наявність рухомого та нерухомого майна, сімейний стан, наявність депозитів та кредитів у інших банках і т.д.), передбачають, чи даний клієнт може бути платоспроможним. Цим підходом користуються як при розгляді кредитної заявки, так і при видачі кредитної карти та визначення розміру кредитного ліміту на кредитній карті. Цей підхід уже зарекомендував себе в практиці роботи українських банків, проте він все ж має недоліки.

Один з недоліків полягає в тому, що вони передбачають кредитоспроможність не ідеально, залишається певний відсоток клієнтів, що були оцінені за скоринговою моделлю як платоспроможні, а виявилися неплатоспроможними (знаючи коефіцієнти та принципи скорингової моделі банку, шахраї можуть повідомляти завідомо неправдиві відомості, що дозволять мати їм вищий рейтинг, достатній для того, щоб модель оцінила їх як платоспроможних), так і залишається певний відсоток клієнтів, яких модель оцінила як неплатоспроможних, в той час, як вони повертали б кредит вчасно. Найголовніше, скорингова модель оцінює платоспроможність клієнта загалом, як здатність повернути кредит, без деталізації, чи буде він повертати кредит повністю вчасно чи з деяким випадковим запізненням при поверненні.

Незважаючи на ці різноманітні підходи до оцінки та контролю кредитного ризику, на заходи, що покликані зменшити випадки невчасного повернення кредитів, такі випадки трапляються, і що найгірше, вони важкопрогнозовані.

Розмір проблемних кредитів під час банківської кризи 2008 року в Україні, виріс стрімко і раптово для самих банків (див. табл. 1).

Таблиця 1. Кредитний портфель вітчизняних банків на 01.01*

Джерело: Складено автором за даними Лисенок О.В. та статистикою НБУ

Більше того, зростання з 1,31% до 11,24% відповідає офіційно поданій звітності, в той час як за свідченнями самих учасників банківського ринку, цей показник був суттєво занижений. Так, відповідно до даних міжнародного рейтингового агентства Fitch Ratings, частка проблемних кредитів українських банків ще в 2009 році склала 33.9% [20].

Банки вдавалися до реструктуризації проблемної заборгованості, щоб формально перевести проблемні кредити в розряд реструктуризованих і, таким чином, у звітності мати менший показник проблемних кредитів. З точки зору зменшення паніки клієнтів, що слідкували за проблемною заборгованістю банку, такі дії могли бути виправдані (тим паче, все одно одним із способів роботи з проблемними кредитами є їх реструктуризація), проте це показує, що масштаб проблем, викликаний невчасним поверненням кредитів навіть більший за відображений у звітності, суттєво впливає на фінансовий стан банку, його поведінку та ціноутворення.

Зважаючи на велике значення ціноутворення для діяльності банку, його стабільної та прибуткової роботи, а також впливу ліквідності та випадкового запізнення при поверненні кредитів на фінансовий результат банку, доцільно враховувати ці фактори при ціноутворенні на кредити та депозити.

Розглянемо, як ці фактори використовуються в практиці ціноутворення українських банків. Як зазначає Владичин [3], найпоширенішими методами ціноутворення на кредити у банківській практиці є методи:

1. "вартість плюс";

2. "базова ставка плюс";

3. цінового лідерства;

4. надбавки;

5. аналізу дохідності клієнта;

6. максимальних процентних ставок.

Проте лише половина з перерахованих методів враховує кредитний ризик.

О.Д. Вовчак наводить загальний алгоритм ціноутворення на кредитні послуги банків України [4]. Найбільшою мірою він схожий на метод «вартість плюс», проте має ряд відмінностей. Відповідно до нього, банк враховує непрямі витрати банку в ціну кредиту, а також значною мірою на ціну кредиту впливають нематеріальні фактори - імідж банку на ринку, та рівень відносин між клієнтом і банком, зокрема, можливі доходи від клієнта за іншими видами діяльності банку [4]. У цьому підході до ціноутворення не вказано явним чином врахування кредитного ризику чи можливості випадкового запізнення при поверненні кредиту.

Тобто, кредитний ризик при ціноутворенні кредитів або не враховується взагалі [4] або враховується лише в частині методів [3, 24], при цьому всі з них враховують кредитний ризик, як деяку надбавку у відсоткових пунктах до базової кредитної ставки.

Банки зазвичай не афішують, чи враховують вони можливість випадкового запізнення при поверненні кредитів, при ціноутворенні на численні кредитні та депозитні продукти, проте як зазначає О.Д. Вовчак: «В той же час варто підкреслити, що згідно з наведеним вище алгоритмом сучасні підходи до ціноутворення на кредитні банківські послуги не враховують фактори ризику у ціні банківського кредиту. Переважно це пов'язано із тим, що при видачі кредиту вітчизняні банки незалежно від класу позичальника намагаються додатково вберегти себе від ризику дефолту шляхом залучення поручителів та взяття майна клієнта у заставу у обсязі, достатньому покрити всю суму кредиту. Тому, на нашу думку, пріоритетними напрямками подальших досліджень у даному питанні є саме розвиток системи ціноутворення на банківські кредити в напрямку врахування кредитного ризику в ціні послуг.» [4].

Таким чином, актуальним є врахування випадкового запізнення при поверненні кредитів для ціноутворення кредитів та депозитів комерційного банку.

кредит ціноутворення ризик банк

Висновки

Таким чином, в статті дістало подальшого розвитку теоретичні засади ціноутворення кредитів та депозитів комерційного банку в області врахування запізнення при поверненні кредитів. Було обґрунтовано вплив такого запізнення на ліквідність банку, важливість врахування запізнення при поверненні кредитів при ціноутворенні продуктів банку, наведено відмінності між кредитними ризиком та запізненням при поверненні кредитів, проілюстровано, що у вітчизняній практиці ціноутворення не враховується запізнення при поверненні кредитів.

Врахування такого запізнення при ціноутворенні дозволить банкам зменшити свої ризики, покращити ліквідність, збільшити прибутковість, мінімізувати чи взагалі позбутися ризику банкрутства навіть під час банківських криз, масових неповернень кредитів. Тому доцільним буде рекомендувати подальші дослідження в напрямку дослідження механізму впливу запізнення при поверненні кредитів на фінансовий результат банків, моделювання кредитної діяльності банку з врахуванням запізнення при поверненні кредитів, визначення ціноутворення на кредитні та депозитні продукти, яке би враховувало запізнення при поверненні кредитів.

Список літератури

1. Anderson R. The influence of product age on pricing decisions: An examination of bank deposit interest rate setting / R. Anderson, J.K. Ashton, R.S. Hudson // Journal of International Financial Markets, Institutions and Money. - Elsevier, 2014. - Volume 31. - P. 216-230.

2. Arping S. Bank Competition, Loan Pricing, and Financial Stability S. Arping. - 2013.

3. Владичин У.В. Банківськекредитування [Електроний ресурс] : навч. посіб. У.В. Владичин ; за ред. С.К. Реверчука. - К. :Атіка, 2008. - 648 с.

4. Вовчак О.Д. Сучасні тенденції ціноутворення на кредитні послуги вітчизняних банків / О.Д. Вовчак // Вісник української академії банківської справи. - 2012. - №2 (33). - С. 45-49.

5. Voloshyn I.V. Integrated Risk Management in a Commercial Market-Maker Bank Using the “Cash Flow at Risk” Approach. [Електронний ресурс] / I.V. Voloshyn, M.I. Voloshyn. - 2013.

6. Волошин І.В. Ціноутворення роздрібних вкладів з урахуванням ризику перевкладення / Волошин І.В. // Вісник Національного банку України. - К.: Національний Банк України, 2011. - №6 (184). - C. 32-35.

7. Wruuk P. Pricing in retail banking / P. Wruuk // Scope for boosting customer satisfaction. - Frankfurt am Main: Deutsche Bank AG, 2013. - P. 1-20.

8. Єпіфанов А.О. Операціїкомерційнихбанків [Текст]: навч. посіб. / А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак , І.В. Сало. - Суми: “Університетськакнига”, 2007. - 523с.

9. Іваненко В.І. До управління фінансами в комерційних банках. / В.І. Іваненко, О.В. Куц, О.Г. Гришин // Моделювання та інформаційні системи в економіці. - К.: КНЕУ, 2007. - т.84. - С. 220-230.

10. Klein M.A. Theory of banking firm / M.A. Klein // Journal of Money. - Ohio: Ohio State University Press, 1971. - vol. 3. - P. 205-218.

11. Криклій О.А. Управліннякредитнимризиком банку. Монографія. / О.А. Криклій, Н.Г. Маслак. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. - 86 с.

12. Лисенок О.В. Проблемнікредити - фінансовийтягарукраїнськихбанків / О.В. Лисенок // Ефективнаекономіка. - 2012. - №10.

13. Lim C.Y. Bank accounting conservatism and bank loan pricing / C.Y. Lim [et al.] // Journal of Accounting and Public Policy. - Elsevier, 2014. - Volume 33, Issue 3. - P. 260-278.

14. Marrouch W. Bank Pricing Under Oligopsony-Oligopoly: Evidence from 103 Developing Countries [Електронний ресурс] / W. Marrouch, R. Turk Ariss // BOFIT Discussion Paper. - Helsinki: Bank of Finland: 2012.

15. Маслак Н.Г. Ціноутворення на банківські продукти // Н.Г. Маслак, О.А. Криклій. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. - 122 с.

16. Monti M. Deposit, credit, and interest rate determination under alternative bank objectives / M. Monti // Mathematical methods of finance. - Amsterdam, North-Holland, 1972 - P. 430-454.

17. ОсипенкоД.В. Динамічна модель комерційного банку / Д.В. Осипенко // Фінанси України. - К.: Міністерство фінансів України, 2005. - № 11. - С. 87-92.

18. Pan L. RAROC Loan Pricing Model Based on Corporate loan Perspective L. Pan, D. Jiang // Systems Engineering. - Hunan: Hunan University, 2014.

19. Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків Електронний ресурс Положення, затверджене постановою Правління НБУ від 06.07.2000 № 279.

20. Сало І.В. Фінансовий менеджмент банку [Текст]: навч. посіб. / І.В. Сало, О.А. Криклій. - Суми: “Університетська книга”, 2007. - 314 с.

21. Система кількісної оцінки ризиків Методичні вказівки з інспектування банків, схвалені Постановою Правління НБУ від 15.03.2004 № 104.

22. Стельмах В.С. Ліквідність банку: окремі аспекти управління та світовий досвід регулювання та нагляду: Науково-методичні матеріали. / В.С. Стельмах, В.І. Міщенко.-- К.: НБУ. ЦНД. 2008. - 286 с.

23. Труш І.Є. Основні методи оцінки кредитного ризику банку в системі управління ним І.Є. Труш // Ефективна економіка. - 2013. - №9.

24. Фінанси. Бюджет. Податки: національна та міжнародна термінологія: у 3-х т./ Ін-т світ. екон. і міжнар. відносин НАНУ, ДННУ «Акад. фін. управління»; за ред. Т. І. Єфименко. - Т. 2. - К, 2010. - С. 283-286.

25. Freixas X. Microeconomics of banking / X. Freixas, J-S. Rochet. - 2nd ed. - MIT Press, 1999. - 392 p.

Размещено на Allbest.ur