12

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний технічний університет

Управління фінансовою діяльністю та рентабельністю банківських установ і організацій

О.О. Гребенюк, магістр,

студент факультету менеджменту

В даній статті розглянуто теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні організаційно-економічного механізму забезпечення

Сформовано правильну політику банку стосовно залучення нових клієнтів, яка веде до зростання дешевих ресурсів банку, та належну роботу з формування стабільної частини ресурсів банку за рахунок залучення такого перспективного виду ресурсів, як депозити фізичних осіб. Особливу увагу необхідно звернути на впровадження зарплатних проектів з використанням платіжних карток рентабельності діяльності банку в умовах кон'юнктури ринку.

Розглянуто напрямки покращення фінансового стану, на прикладі ПАТ КБ "Приватбанк" є: загальне зростання групи активів, що приносять процентний дохід та зростання власного капіталу; зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку; зміна структури портфелю доходних активів, тобто підвищення питомої ваги ризикових кредитів в кредитному портфелі банку, наданих під високі проценти; забезпечення зростання непроцентних доходів, а саме приділення більшої уваги доходам від надання послуг "небанківського" характеру, оптимізація пасивів, зменшення загально адміністративних витрат, зменшення витрат на створення банківської послуги, що дасть змогу знизити її ціну; правильне управління активами і пасивами банку, а також ризиками; розподіл економічного капіталу банку під ризики.

Ключові слова: фінансовий стан, власний капітал, процентний дохід, кредитний портфель, адміністративні витрати.

Постановка проблеми. Зміни, що відбуваються останнім часом в економіці України, кардинально впливають на напрями і темпи розвитку банківської системи. Слід констатувати, що в останні роки банківський сектор набув ознак динамічної системи, яка характеризується високими темпами зростання активів, зобов'язань і капіталу та набуває якісно нових ознак, властивих суб'єктам ринкової економіки. Але в умовах нестійкої економічної ситуації, що склалась у країні, ефективність банківської діяльності значною мірою залежить від змін, які відбуваються в зовнішньому середовищі. Це зумовлює необхідність розроблення та застосування науково-обгрунтованих організаційно-економічних механізмів управління рентабельністю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблем розвитку банківської діяльності та підвищення рентабельності діяльності банків займалися такі зарубіжні вчені як: І. Альтюнбас, Р. Брейлі, Е. Гарднер, О. Лаврушин, А. Льюіс, С. Майєрс, Ю. Масленченков, Ф. Моліно, Дж. Пескетто, П. Роуз, Дж. Сінкі, В. Усоскін та ін. Однак їхні теоретичні обґрунтування і прикладні розробки розраховані на країни з розвинутою ринковою системою господарювання і не повною мірою відповідають умовам розвитку вітчизняної банківської системи. Адаптація зарубіжних розробок до умов і специфіки діяльності банків в Україні становить значний науковий і практичний інтерес і потребує спеціальних досліджень.

Серед вітчизняних науковців та економістів-практиків проблемами розвитку та підвищення рентабельності банків займались І. Алексєєв, Ф. Бутинець, О. Вовчак, А. Герасимович, Н. Головач, О. Заруба, Г. Карчева, О. Ковалюк, М. Козоріз, О. Копилюк, І. Івашина, Б. Луців, М. Могильницька, А. Мороз, І. Парасій-Вергуненко, Л. Примостка, Т. Раєвська, К. Раєвський, Т. Смовженко, І. Сало, Р. Слав'юк, Р. Тиркало, Ф. Турко, О. Шевцова, О. Ковалюк та інші.

Однак зміни останніх років зумовлюють необхідність перегляду існуючих положень стосовно управління банківською діяльністю та розроблення нових підходів до управління рентабельністю банків з урахуванням не тільки реальної ситуації, а й перспектив їх розвитку.

Метою дослідження є розроблення практичних рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення рентабельності діяльності банку на основі управління фінансовою діяльністю та рентабельністю банківських установ, а також обґрунтування теоретичних і практичних положень. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

дослідити економічну суть та теоретичні засади організаційно-економічного механізму забезпечення рентабельності банку для вирішення проблем підвищення результативності роботи банківських установ;

визначити сучасні методики аналізу фінансової діяльності банку

узагальнити стратегію управління фінансовою рентабельністю організацій;

дати організаційно-економічну характеристику ПАТ КБ "Приватбанк";

проаналізувати основні показники діяльності ПАТ КБ "Приватбанк";

здійснити аналіз фінансової рентабельності ПАТ КБ "Приватбанк";

розробити систему заходів щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму ефективності діяльності банку;

удосконалити методичні підходи до управління ефективністю фінансової рентабельності банку;

Об'єктом дослідження є процеси забезпечення рентабельності діяльності банку.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та прикладні положення удосконалення організаційного-економічного механізму забезпечення рентабельності банку.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження послужили фундаментальні положення економічної науки щодо рентабельності діяльності банків, зокрема теорія банківської фірми, ґрунтовні наукові праці вчених-економістів, критичне осмислення праць сучасних вітчизняних і зарубіжних дослідників, що стосуються проблем забезпечення рентабельності діяльності банків та механізмів її підвищення.

При вирішенні поставлених завдань було використано сучасні методи наукових досліджень, зокрема: якісного аналізу і синтезу (для дослідження теоретичних положень рентабельності діяльності банку); порівняльного економічного аналізу (при оцінці стану рентабельності діяльності банку); методи групування та коефіцієнтів, структурний, факторний та аналіз (при оцінюванні показників, що характеризують рентабельність діяльності банків); метод експертних оцінок (при дослідженні впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на рентабельність роботи банків). У роботі використано метод системного підходу щодо формування і реалізації стратегії забезпечення рентабельності діяльності банків та обґрунтування показників рентабельності діяльності банків у їх взаємозв'язку. Інформаційною основою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, матеріали Національного банку України, Асоціації українських банків, науково-практичних конференцій, семінарів, періодичних видань; річні бухгалтерські, статистичні звіти; наукові дослідження і праці вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків.

Результати дослідження. Розроблені теоретичні та методичні положення можуть бути використані у фінансовій та аналітичній роботі банків при розробленні внутрішніх положень, стратегій та методик оцінювання рентабельності їх діяльності, а також при читанні курсів і проведенні занять у вищих навчальних закладах.

Результати дослідження опробуванні на регіональній науково-технічній конференції у статті під назвою "Основні тенденції розвитку ринку банківських послуг в Україні" [54], а також у всеукраїнський науково-практичній Інтернет-конференції "Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю" [55].

ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - Банк) - найбільший український банк, лідер роздрібного банківського ринку України, орієнтований перш за все на платіжні операції для населення та юридичних осіб усіх форм власності.

Найважливіші стратегічні напрямки і задачі банку:

1. Нарощування портфеля платіжних карт "Універсальна" та доведення до більшого охоплення населення.

2. Збільшення кількості карт за зарплатним проектом для бюджетних і комерційних підприємств.

3. Перехід на спрощений продуктовий ряд і універсальну технологію обслуговування депозитів.

4. Утримання на обслуговуванні клієнтської бази "Малого і Середнього бізнесу".

5. Збільшення охоплення VIP-клієнтів активними послугами.

6. Поширення навчальних транзакцій на операції фізичних і юридичних осіб.

7. Утримання параметрів кредитних портфелів відповідно до затверджених стратегічними показниками ризик-апетиту.

8. Зниження частки негативних оцінок клієнтів.

9. Підвищення індексу чистої лояльності співробітників.

Банк у своїй діяльності керується Законом України "Про банки та банківську діяльність", Законом України "Про акціонерні товариства", Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", іншим чинним законодавством України.

На підставі ліцензії Національного банку України ПАТ КБ "Приватбанк" здійснює наступні банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

За наявності банківської ліцензії Банк має право без отримання письмового дозволу здійснювати такі операції та угоди:

Аналіз основних показників діяльності банку варто розпочинати з оцінки його активів і пасивів. Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

Як свідчать дані таблиці 2.1 свідчать, що при загальних темпах приросту активів на 16 %, а кредитного портфеля на 15,9 %. Це означає, що комерційний банк розширює кредитну діяльність, одночасно турбується про свою надійність, однак фінансовий менеджмент банку мало уваги приділяє ліквідності. Так, темпи приросту високоліквідних активів у 2014 році знизились на 39,4%.

Викликає занепокоєння зменшення портфеля цінних паперів як у загальних активах за абсолютним обсягом, так і питомою вагою. Особливої уваги потребує інвестиційна діяльність банку, яка разом з кредитною є основною.

Зниження нематеріальних активів банку відбулося в результаті їх зношування за період, що аналізується, тоді як приросту їх не спостерігалося.

Темп приросту характеризує динаміку основних засобів. Це може бути результатом розвитку банку, розширення мережі його філій, підвищення рівня технічного забезпечення тощо. У цьому випадку зміни можна вважати нормальними.

Значний темп приросту інших активів вимагає уважного дослідження. Особливо, якщо його спричинило зростання дебіторської заборгованості. Дебіторську заборгованість становлять кошти, тимчасово вилучені з обороту, тому бажаним є скорочення або, принаймні, стабілізація її питомої ваги в загальних (сумарних) активах банку. Слід мати на увазі, що висока питома вага інших активів є найнегативнішою ознакою в діяльності банку.

Підбиваючи підсумок, можна сказати, що динаміка, склад і структура активів відповідає основним принципам і напрямам розвитку банку, але розвиток активів далі вимагає їх коригування в напрямі підвищення питомої ваги кредитно-інвестиційного портфеля й уповільнення темпів приросту основних засобів та інших активів.

З метою виявлення ролі кожного виду активів та тенденцій, що складаються під час їх формування, необхідно проаналізувати динаміку, склад і структуру дохідних і недохідних активів.

Цей аналіз можна зробити на основі таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка, склад та структура активів банку з погляду їх доходності ПАТ КБ "Приватбанк" у 2014-2015 рр.

Джерело: [7]

Аналіз рентабельності ПАТ КБ "Приватбанк" показав наступне:

організаційно-економічна характеристика ПАТ КБ "Приватбанк" заснована на корпоративних принципах та повністю відповідає сучасним міжнародним стандартам, зокрема Принципам корпоративного управління Організації ї економічного співробітництва та розвитку, принципам Базельського комітету з банківського нагляду щодо удосконалення корпоративного управління в банківських установах та найкращим світовим практикам. При цьому менеджмент банку керується внутрішньобанківськими документами, що визначають основні напрямки корпоративного управління;

підсумок роботи банку щодо залучення ресурсів, слід відзначити правильну політику банку стосовно залучення нових клієнтів, яка веде до зростання дешевих ресурсів банку, та належну роботу з формування стабільної частини ресурсів банку за рахунок залучення такого перспективного виду ресурсів, як депозити фізичних осіб. Особливу увагу необхідно звернути на впровадження зарплатних проектів з використанням платіжних карток;

банк зацікавлений у розширенні обсягів залучених депозитних коштів, що перебувають тимчасово у його розпорядженні. Для цього банку необхідно постійно вдосконалювати старі й упроваджувати нові форми і методи залучення різних категорій вкладників, а саме: вести науково-дослідну, аналітичну роботу, активно використовувати рекламу, маркетинг, розширювати ділові контакти з клієнтами;

як свідчить проведений аналіз рентабельності банку, за два роки відбулося зниження майже всіх показників, що характеризують зниження окупності доходами і чистим прибутком активів, витрат, загального капіталу і статутного капіталу.

Нині треба взяти до уваги низку найважливіших чинників, які зумовлюють необхідність вдосконалення механізму управління діяльністю банку:

досягнення високого рівня екстенсивного розвитку регіональної мережі продажу банківських послуг, за якого кількість регіональних відділень банків на одну тисячу мешканців в Україні вже наблизилася до європейського рівня; при цьому попит роздрібних клієнтів на банківські послуги порівняно з показниками країн ЄС значно менший [9];

нерівномірність територіального покриття ринку регіональною мережею продажу банківських послуг, диференціація доступу населення до послуг банків у різних регіонах країни;

зростання витрат банків на утримання філіальної мережі (оренда, банківське обладнання, персонал);

збитковість близько 30% від загальної кількості регіональних банківських відділень, котрі обслуговують роздрібних клієнтів [11].

У зв'язку з цим доцільно назвати кілька стратегічних напрямів удосконалення управління банком, які спрямовані на поліпшення фінансових та ринкових позицій роздрібних банків у конкурентному середовищі:

1) виявлення та ліквідація неприбуткових і неперспективних відділень банків, котрі не спроможні отримувати прибуток як у поточній ситуації, так і в довгостроковій перспективі, тобто фактично послаблюють конкурентні позиції банку на ринку. Мета стратегії скорочення відділень у цьому випадку - зменшити операційні витрати і поліпшити фінансово-економічні показники та прибутковість банківської діяльності;

2) виявлення проблемних відділень, щодо яких необхідно застосувати заходи реструктуризації, оптимізації переліку послуг, реінжинірингу бізнес-процесів та поліпшення якості банківського обслуговування;

3) поступовий перехід до використання альтернативних каналів продажу банківських послуг, що має на меті як заміну класичних точок продажу банківських послуг на сучасніші, інноваційні точки доступу (банкомати, термінали, центри самообслуговування), так і масштабний розвиток каналів дистанційного обслуговування клієнтів завдяки кол-центрам і системам електронного банкінгу.

Загалом варто зазначити, що перехід від традиційного обслуговування клієнтів у філіалах і відділеннях до використання центрів самообслуговування або терміналів самообслуговування у Приватбанку необхідно розглядати лише як проміжний етап на шляху системної трансформації управління діяльністю банку. Хоча зазначені вище способи надання послуг і не потребують безпосереднього контакту споживача із працівниками фронт-офісу банку, проте необхідною є сама фізична присутність клієнта в місці розташування терміналів або центрів самообслуговування. Це, у свою чергу, перешкоджає вирішенню стратегічних проблем банків у сфері розвитку каналів продажу послуг, а саме - рівномірному територіальному покриттю ринку, що дало б змогу забезпечити однакову доступність послуг усім без винятку споживачам та пришвидшити сам процес банківського обслуговування завдяки повній ліквідації черг.

У роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, яке полягає в удосконаленні організаційно-економічного механізму забезпечення рентабельності діяльності банку в умовах кон'юнктури ринку.

фінансовий стан банківський ресурс депозит

Висновки. Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки та узагальнення.

1. Аналіз основних підходів до трактування поняття рентабельності, нами було сформульоване власне визначення цього поняття. Рентабельність - це такий стан банківської установи, при якому вона є платоспроможною, ліквідною, має достатню величину регулятивного капіталу для покриття всіх можливих ризиків, пов'язаних із банківською діяльністю, і при цьому залишається достатньо прибутковою, тобто її активи використовуються максимально ефективно. Також нами були вказані основні фактори впливу на рентабельність банківської установи. У наступному підрозділі варто визначити особливості оцінки рентабельності банку, тобто охарактеризувати основні теоретичні аспекти аналізу економічної ефективності діяльності банку за критерієм його прибутковості.

2. Загалом існує значна кількість показників, які можуть застосовуватися у процесі оцінки економічної ефективності діяльності банку за критерієм його прибутковості. Рентабельність банку відіграє важливу роль у його діяльності. Всебічна і чітка оцінка рентабельності банку дає можливість отримати максимум інформації для аналізу фінансової стійкості банку. Дана оцінка викликана необхідністю одержання більш чіткого та об'єктивного висновку щодо фінансового стану та перспектив розвитку банку як для його клієнтів, вкладників, кредиторів, так і для центрального банку країни, який здійснює постійний нагляд за діяльністю банківських установ. Ефективне управління банківською рентабельністю, її достовірна оцінка і об'єктивний аналіз сприятиме досягненню стратегічних і тактичних фінансових цілей банку. Власне, про особливості організації управління рентабельністю банку йдеться у наступному підрозділі.

3. Застосування перелічених методів дозволяє менеджменту визначити подальші напрямки оптимального управління рентабельністю в банку та відкоректувати поточні управлінські дії відповідно до цілей організації. За своєю суттю управління рентабельністю представляє собою досягнення бажаної динаміки значень показників рентабельності. Відповідно, при управлінні рентабельністю необхідно не тільки фокусуватися на показниках прибутку, а й аналізувати структуру активів, джерел фінансування тощо, а також у ході поточної господарської діяльності намагатися постійно знаходити можливі шляхи підвищення ефективності діяльності компанії і резерви зростання рентабельності. Також було виділено стратегічний, тактичний та оперативний рівні організаційного забезпечення управління фінансовою стійкістю банку, в якому кожен суб'єкт управління має виконувати чітко регламентовані функції. Тільки за таких умов банк може провести ефективне управління фінансовою стійкістю банку та залишатися конкурентоспроможним на ринку. Щодо інформаційного забезпечення, то банк здійснює управління фінансовою стійкістю банку на основі внутрішньої та зовнішньої інформації, основою для якої є методичні рекомендації НБУ щодо діяльності банку.

4. Організаційно-економічна характеристика ПАТ КБ "Приватбанк" заснована на корпоративних принципах та повністю відповідає сучасним міжнародним стандартам, зокрема Принципам корпоративного управління Організації ї економічного співробітництва та розвитку, принципам Базельського комітету з банківського нагляду щодо удосконалення корпоративного управління в банківських установах та найкращим світовим практикам. При цьому менеджмент банку керується внутрішньобанківськими документами, що визначають основні напрямки корпоративного управління.

Література