Розрахунок капіталу під операційний ризик

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розрахунок капіталу під операційний ризик

Запровадження вимоги до утримання банками капіталу на покриття операційного ризику є одним із найдискусійніших питань Базельської угоди II. Операційний ризик визначається Базельськнм комітетом як ризик збитків, спричинених збоєм внутрішніх систем, процесів, неадекватністю дій персоналу, а також впливом зовнішніх подій.

Необхідність врахування ринкового ризику при оцінці капіталу зумовили гучні банкрутства кількох банків у 1980--1990-х рр., що постраждали внаслідок проблем із системами внутрішнього контролю та корпоративного управління.

Найбільша проблема операційного ризику -- це неможливість його достовірно кількісно оцінити. Інколи неможливо точно визначити, що саме може бути базою розрахунку величини ризику, а отже, необхідного рівня капіталу, яка ймовірність реалізації події, що є виявом операційного ризику.

У Базельській угоді II запропоновано три підходи до кількісної оцінки операційного ризику: підхід базового індикатора; стандартизований підхід (загальний та альтернативний); підхід поглибленої оцінки.

На відміну від кредитного та ринкового ризиків, де найпростіші методи оцінки мають назву "стандартизований підхід", для операційного ризику найпростішим є підхід базового індикатора. Його можуть використовувати будь-які банки незалежно від розміру та характеру діяльності. Замість цього інші підходи -- стандартизований та підхід поглибленої оцінки -- можуть застосовувати лише банки, які дотримуються певних вимог і лише після отримання попереднього дозволу органу банківського нагляду. З переходом до складніших методів оцінки банк не матиме змоги повернутися до підходу базового індикатора.

Згідно з підходом базового індикатора вимогу до капіталу розраховують за формулою

Стандартизований підхід відрізняється від підходу базового індикатора поділом усієї операційної діяльності банку на вісім бізнес-ліній та визначенням бета-коефіцієнтів для кожної лінії (від 12 до 18 %). Встановлення видів бізнес-ліній та значень коефіцієнтів є прерогативою Базельського комітету. Для розрахунку вимоги до капіталу за стандартизованим підходом використовують таку формулу:

Таблиця 4.3. Значення бета-коефіцієнтів за стандартизованого підходу

За підходу поглибленої оцінки використовується та сама формула, що й при стандартизованому підході, однак значення коефіцієнтів визначає сам банк.

Єдиною базою розрахунку операційного ризику за всіма підходами, крім альтернативного стандартизованого підходу, Базельський комітет визначив валовий дохід банку (суму чистого процентного доходу та чистого непроцентного доходу згідно з визначеннями місцевих органів нагляду або стандартів обліку). За альтернативного стандартизованого підходу базою оцінки для роздрібного та комерційного кредитування є обсяг кредитної заборгованості, а бета-коефіцієнт залишається незмінним.

Отримане за одним із альтернативних варіантів значення вимоги до капіталу переводять в еквівалент зважених за ризиком активів для використання у формулі (3.2) шляхом перемножування на 12,5.

Запровадження вимоги до капіталу на покриття операційного ризику створить для банків України додаткове навантаження на регулятивний капітал. Воно буде істотнішим, ніж навантаження, що виникає внаслідок упровадження вимоги до капіталу під ринковий ризик. Водночас з огляду на тенденції розвитку банківської системи України -- стале зростання основних показників, у тому числі й рівня прибутковості, можна зробити висновок про наявність потенціалу для постійного збільшення необхідного рівня капіталу на покриття операційного ризику. Зважаючи, що рівень валового доходу банку залежить не лише від дій його керівництва, а й від конкурентної позиції банку, планування необхідної суми капіталу є складним процесом. Цим операційний ризик відрізняється від решти ризиків -- кредитного і ринкового, щодо яких банк може надійніше оцінити свої майбутні потреби в капіталі, а отже, своєчасно подбати про забезпечення мінімального рівня адекватності капіталу.

Нагляд за діяльністю банків на основі оцінки ризиків за рейтинговою системою CAMELS

Нагляд за діяльністю банків, що ґрунтується на оцінках ризиків діяльності банків за рейтинговою системою CAMELS, полягає у визначенні загального стану банку на підставі єдиних критеріїв, які охоплюють діяльність банку за всіма напрямами.

Основою рейтингової системи CAMELS є оцінка ризиків та визначення рейтингових оцінок за основними компонентами. Комплексна рейтингова оцінка за рентинговою системою CAMELS визначається для кожного банку відповідно до рейтингових оцінок за кожним із компонентів (рис. 4.7).

Рис. 4.7. Основні компоненти рейтингової системи CAMELS

Визначення рейтингу банку за рейтинговою системою CAMELS -- це стандартизований метод оцінки банків, ефективність якого залежить від якості підготовки до проведення інспекційних перевірок з урахуванням результатів безвиїзного нагляду, кваліфікації та об'єктивності інспекторів служби банківського нагляду (рис. 4.8).

Рис. 4.8. Порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS

За результатами інспектування до часу його завершення складаються довідки про перевірку (інспектування) кожного компонента рейтингової системи, які до завершення строку проведення інспектування мають бути погоджені працівниками банку, відповідальними за певний напрям роботи. У разі відмови погодження цих довідок інспектори служби банківського нагляду мають отримати від банку пояснення щодо причин непогодження.

Після закінчення інспекційної перевірки відповідно до інформації, що міститься в довідках про перевірки (інспектування) кожного компонента рейтингової системи, складається звіт про інспектування та визначаються рейтингові оцінки всіх компонентів рейтингової системи, а також комплексна рейтингова оцінка. Рейтинг банку, що визначений за рейтинговою системою, виставляється за формою встановленого зразка. Рейтинг банку є власністю Національного банку і конфіденційною інформацією, призначеною тільки для внутрішнього використання, та не підлягає опублікуванню в засобах масової інформації. Рейтинг доводиться Національним банком України до відома кожного окремого банку протягом 10 робочих днів після його погодження (затвердження). Банк має право використовувати інформацію про свій рейтинг на власний розсуд.

За рейтинговою системою передбачається визначити кожному банку цифровий рейтинг за всіма шістьома компонентами, а комплексна рейтингова оцінка визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із цих компонентів. Кожен компонент рейтингової системи оцінюється за п'ятибальною шкалою, де оцінка "1" є найвищою, а оцінка "5" -- найнижчою, комплексна рейтингова оцінка також визначається за п'ятибальною шкалою (табл. 4.4).

Таблиця 4.4. Визначення комплексної рейтингової оцінки банку

операційний ризик капітал банк

Визначення комплексної рейтингової оцінки є суб'єктивним процесом, воно має бути добре обґрунтованим і спиратися на переконливі аргументи. Комплексна рейтингова оцінка не може визначатися як середнє арифметичне рейтингових оцінок за компонентами рейтингової системи; має бути цілим числом та враховувати всі основні фактори, відображені при визначенні рейтингових оцінок за всіма компонентами. Також підраховується, скільки компонентів рейтингової системи мають однакову рейтингову оцінку; аналізується, які саме компоненти мають однакову рейтингову оцінку. Як правило, комплексна рейтингова оцінка виставляється за рейтинговою оцінкою, що зустрічається найчастіше. Для визначення комплексної рейтингової оцінки банків, які мають відокремлені структурні підрозділи, використовують матеріали інспектування цих підрозділів, якщо їх інспектування проведено одночасно з інспекційною перевіркою банку.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку " 1" або "2", є надійними за всіма показниками, здатними протистояти більшості економічних спадів (крім надзвичайних), вважаються стабільними і такими, що мають кваліфіковане керівництво.

Банки, що отримали комплексну рейтингову оцінку "3", мають суттєві недоліки, і якщо вони не будуть виправлені за обґрунтовано визначений для цього час, то зумовлять значні проблеми, пов'язані з платоспроможністю та ліквідністю. У такій ситуації служба банківського нагляду має надати чіткі вказівки керівництву банку щодо подолання наявних проблем.

Банки, які отримали комплексну рейтингову оцінку "4" або "5", мають серйозні проблеми, що вимагають ретельного нагляду і спеціальних оздоровчих заходів. Такі комплексні рейтингові оцінки вказують на те, що загальна платоспроможність банку під загрозою, потрібні негайні конкретні дії служби банківського нагляду.

До банків, що отримали комплексні рейтингові оцінки "З", "4" або "5", застосовуються відповідні заходи впливу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку.

Размещено на Allbest.ru