Особливості здійснення та значення страхування майна у системі фінансових послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ СТРАХУВАННЯ МАЙНА У СИСТЕМІ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Наливайко Д.В.

Київський національний торговельно-економічний університет

У статті розглянуто та проаналізовано особливості страхування майна як складової системи фінансових послуг. Досліджено роль андерайтингу під час здійснення страхування майна. Розглянуто особливості прийняття майнових ризиків на страхування. Розроблено практичні рекомендації щодо вирішення проблем, які виникають під час страхування. Визначено шляхи, які б дозволили прискорити розвиток страхування майна в Україні.

Ключові слова: страхування майна, оцінка ризику, андерайтинг, страхове відшкодування, страховий захист, відбір ризиків.

страхуваня майно андерайтинг ризик

Постановка проблеми. Сфера страхування є важливою складовою системи фінансових послуг. Зокрема, зі зростанням недержавного сектору економіки, збільшується попит на різні види страхування, з метою убезпечення від можливих ризиків.

У цьому плані страхування майна посідає одне з провідних місць. Це пояснюється тим, що вартість майнових об'єктів досить висока і в разі пошкодження або знищення майна, власнику дуже важко, а іноді навіть неможливо, відновити його за рахунок власних коштів. Крім того, потрібно розробити ефективну систему андерайтингу при страхуванні майна з метою визначення оптимального страхового тарифу, який забезпечував би інтереси як страховика, так і страхувальника. Адже більшість майнових комплексів нашій країні залишились ще з радянських часів і їх технічний стан потребує кардинального удосконалення.

Тому важливим завданням подальшого розвитку ринку фінансових послуг є захист інтересів як страховиків, так і страхувальників під час надання послуг зі страхування майна, а також залучення нових клієнтів, які раніше відмовлялися від їх використання внаслідок невиправдано високої вартості, будь-яких дискримінаційних обмежень або невідповідності вимогам.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий вклад в розробку теоретико-методо логічних засад майнового страхування зробили зарубіжні вчені -- В. Райхер, В. Ідельсон, Д. Діксон, А. Манес, Д. Бланд, А. Манес, В. Гейльман, К. Граве.

Питання страхування майна досліджували у своїх роботах вітчизняні науковці: М. Александрова, В. Базилевич, К. Базилевич, К. Воблий, О. Вовчак, Н. Внукова, Т. Ротова, О. Гаманкова, В. Грушка, О. Заруба, М. Клапків, В. Малько, С. Осадець, Я. Шумелда.

Разом з тим доцільним було б розробити систему єдиного підходу до оцінки майнових ризиків, які приймаються на страхування, з метою підвищення ефективності надання послуг зі страхування майна. Також, потрібно розробити стратегію розвитку майнового страхування в Україні, запровадити пошук нових та покращення існуючих методів щодо підвищення результативності страхових операцій в цьому виді страхування, приймаючи до уваги зарубіжний досвід та оцінюючи можливості його впровадження на страховому ринку України.

Формулювання цілей статті. Метою статті є розкриття особливостей страхування майна як складової системи фінансових послуг та розробка практичних рекомендацій щодо вирішення проблем, які виникають під час страхування, а також визначення шляхів, які б дозволили прискорити розвиток страхування майна в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Страхування майна -- галузь страхування, де в якості об'єкта страхування виступає майновий інтерес, пов'язаний з володінням, використанням та розпорядженням майном юридичних та фізичних осіб.

Економічний зміст страхування майна полягає у відшкодуванні збитків, які сталися внаслідок ушкодження або знищення застрахованого майна при настанні страхових випадків. Мета такого страхування -- компенсування завданих збитків.

В якості об'єкта страхування виступають майнові інтереси страхувальника (застрахованої особи, вигодонабувача), пов'язані з володінням, використанням та розпорядженням майном на випадок його ушкодження або знищення в результаті пожежі та інших ризиків. У фізичному сенсі застрахованими можуть бути будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, силові, робочі та інші машини, передавальні пристрої, продукція, сировина, матеріали обладнання, інвентар, товари, паливо, експонати та інше майно. Підприємець може застрахувати окремі види майна або весь свій майновий комплекс.

По добровільних видах страхування не можна застрахувати будівлі, споруди та інше майно, що перебуває в зоні, якій постійно загрожують всякого роду стихійні лиха, наприклад селі, обвали, зсуви, повені. Також не можна застрахувати майно з моменту оголошення такої загрози або складання органами гідрометслужби та іншими компетентними органами відповідного документа (акта, висновку), що підтверджує факт загрози.

Різні види майна не можуть мати однаковий «режим» страхування. Тому страхування не поширюється, якщо інше не обумовлено договором, на такі види майна:

• готівка;

• акції, облігації та інші цінні папери;

• плани, креслення, рукописи та інші документи, бухгалтерські та ділові книги;

• моделі, зразки;

• дорогоцінні метали у злитках та дорогоцінне каміння;

• технічні носії інформації комп'ютерних та аналогічні системи (магнітні плівки та касети, магнітні диски, блоки пам'яті та ін.);

• марки, монети, грошові знаки та бони, малюнки, картини, скульптури;

• вибухові речовини, інші боєприпаси [6, с. 405-406].

Страхуванню не підлягають засоби транспорту, сільськогосподарські та інші пересувні машини під час їх пересування або перебування поза постійного місця стоянки.

Страхове покриття включає ті ризики, збитки від яких покриваються договором страхування. До складу страхового покриття включаються різні ризики, перелічені в Правилах страхування конкретної страхової компанії, а страхувальник має можливість вибрати з них ті, які видаються йому найбільш актуальними. Для юридичних осіб традиційний набір ризиків включає чотири можливих лиха: пожежа, вибух, удар блискавки, падіння пілотованого літального апарата або його частин.

При страхуванні малих та середніх комерційних підприємств і фізичних осіб до складу основного покриття включаються:

• стихійні лиха, а саме: землетрус, повінь, виверження вулкана або дія підземного вогню, зсув, гірський обвал, буря, вихор, ураган, смерч, град, злива, цунамі, сель;

• зсув, осідання ґрунту, обвали, каменепади;

• проникнення води із сусіднього приміщення (протікання);

• аварії опалювальних, водопровідних, каналізаційних та протипожежних мереж [6, с. 409].

При страхуванні великих промислових та комерційних об'єктів ці ризики покриваються в якості додаткових.

У стандартний договір страхування включаються всі ризики, що можуть тією чи іншою мірою завдати шкоди як нерухомості (виробничим будинкам, складам, офісам), так і майну, що знаходиться усередині цих приміщень. Тому історично властива цьому видові страхування назва «вогневе» досить умовна. Застрахуватися можна від пожежі, вибухів, удару блискавки, падіння пілотованих літальних апаратів і їхніх уламків, природних сил та стихійних лих, ушкодження водою, аварій водопровідних, опалювальних та каналізаційних систем, протиправних дій третіх осіб (розкрадання, грабіж, розбій, навмисне ушкодження майна або його частин), поломок машин та механізмів і сторонніх впливів.

Страхування майна має ряд особливостей, зокрема:

• значна вартість об'єктів, значні страхові суми, значний обсяг відповідальності страховика; як наслідок, велике значення захисту інтересів страховика -- перестрахування;

• наявність специфічних окремих ризиків для різних галузей промисловості; наприклад, нафтова промисловість, металургійна промисловість, електроенергетика, целюлозно-паперова промисловість;

• необхідність грамотної оцінки ризику та процесу андерайтинга (формування умов страхування);

• тривалий термін побудови програми страхування (переоцінка основних фондів, інженерний сюрвей, розміщення ризику і т.д.)

* врегулювання збитків займає тривалий час, вимагає залучення спеціалізованих компаній та фахівців з галузі.

Необхідність грамотної оцінки ризику і процес андерайтингу дуже важливі в процесі здійснення страхування майна. Страховик має постійно стежити за динамікою ризику, проводити відповідні статистичні обчислення, аналізувати й опрацьовувати інформацію. Спираючись на отримані дані про зміну ступеня ризику, страховик проводить його оцінку. Вона проявляється в аналізі всіх небезпечних обставин, що впливають на показники ризику.

Зараз в Україні спостерігається істотне підвищення інтересу до страхування взагалі і теоретичним основам страхування зокрема. Враховуючи той факт, що комерційного страхування в Радянському Союзі не було, перші українські страхові компанії зіткнулися з нестачею літератури про страхування і були змушені заповнювати дефіцит знань шляхом проб і помилок. За 24 роки, які пройшли з моменту оголошення незалежності України, ситуація серйозно змінилася. В Україні з'явилося багато робіт, в основному підручників, з проблем страхування, з'явилися спеціалізовані періодичні видання. Але ряд важливих питань організації та ведення страхового бізнесу залишаються нерозв'язаними. Одним з таких питань є андерайтинг, як ключовий бізнес-процес будь-якої страхової організації. Адже основна функція будь-якого страховика -- це ефективне управління ризиками страхувальників.

Underwrinting -- у перекладі з англійської, має декілька значень -- передплата, гарантування, прийняття ризику або страхування. Цей термін з'явився у страховій практиці Ллойда, коли кожний, хто хотів взяти на себе якусь частину ризику, підписувався своїм ім'ям під описом самого ризику [5].

В економічній літературі дається кілька визначень андерайтингу. Наведемо деякі з них.

Андерайтинг -- процес аналізу ризиків; прийняття ризиків на страхування (перестрахування) або відхилення, що включає: їх оцінку; класифікацію на страхові або нестраховими; визначення термінів, умов і розмірів покриття; розрахунок розмірів премії. В особистому страхуванні андерайтинг підрозділяється на медичний та фінансовий [8 с. 52].

Андерайтинг -- комплекс заходів, спрямований на визначення ступеня ризику відхилення від середньостатистичного, з метою забезпечення можливості пропозиції страхової послуги за параметрами договору, задовольняючий страховика та страхувальника, а також захисту страхового портфеля по виду страхування; зіставлення набору пропонованих ризиків, розміру можливого збитку з прогнозним фінансовим станом компанії (в цілому, або по виду страхування, або по продукту) та встановлення/ погодження на підставі цього умов договору страхування (прийняті на страхування ризики, величина тарифу, розмір франшизи) [2].

Андерайтинг -- це діяльність страховика, спрямована на оцінку ризиків, прийнятих на страхування, визначення адекватного страхового тарифу та умов страхування, формування прибуткового страхового портфеля [7].

Процес здійснення андерайтингу можна згрупувати у декілька етапів:

• оцінювання ризиків, притаманних об'єкту, пропонованого до страхування;

• вироблення рішень щодо страхування об'єкта чи відмови у страхуванні;

• визначення строків, умов і розмірів страхового захисту;

• обчислення розміру страхового платежу;

• підготовка і пропозиція відповідним службам страховика за схемою перестрахування [1].

Важливим етапом андерайтингу є оцінка ризиків притаманних об'єктам, які пропонуються на страхування. Для аналізу зміни ризику в конкретній страховій сукупності велике значення мають наявність та обробка достовірної інформації. Слід зауважити, що лише різнопланова група об'єктів, що була в центрі аналізу, дозволяє з достатнім ступенем достовірності визначити можливість збитку.

Будь-який ризик можна досліджувати як комплекс ризикових обставин. Крім того, серед них виокремлюються об'єктивні і суб'єктивні компоненти. Об'єктивні ризикові обставини висвітлюють об'єктивний підхід до реальності і не залежні від волевиявлення людей. Тоді як суб'єктивні ризикові обставини саме залежать від нього.

При підписані договору страхування страхова компанія зобов'язана досліджувати як об'єктивні, так і суб'єктивні ризикові умови. В комплексі і в єдності та взаємодії всі ризикові обставини окреслюють стан, який можна назвати як ситуація ризику. Вона визначає природний стан об'єкта, який страхується, а також реальність, де цей об'єкт перебуває.

Після того, як всі ризики будуть проаналізовані, у процедурі андерайтингу настає найважливіший момент. Андерайтер вирішує -- страхувати конкретний ризик чи ні, так як ймовірні збитки занадто великі. Це -- найважливіша стадія андерайтингу, тому що від даного рішення будуть залежати майбутнє процвітання страхової компанії, а також фінансовий результат її діяльності.

Одним з головних етапів процесу андерайтингу є визначення конкретних умов договору, величини тарифних ставок і франшиз, а також рекомендацій страхувальникові щодо зниження ризику. Андерайтер визначає технічні параметри договору та викладає ті зобов'язання, котрі візьме на себе страхова компанія, а також дає оцінку майбутнім обсягам надходження страхових платежів. Особливо відзначимо, що у своїй роботі андерайтер керується не тільки даними, які зазначені у заяві про страхування, актів огляду і т. п., але й своїми досвідом та інтуїцією.

Після підписання договору страхування андерайтер бере участь в його супроводжені, шляхом моніторингу в якому стані знаходиться об'єкт страхування та контролю за здійсненням плану заходів по зменшенню ризиків, і, у разі відхилення параметрів взятих на страхування ризиків, розраховує новий страховий тариф і вносить відповідні зміни до договору. Якщо страхувальник порушить свої зобов'язання за договором страхування, андерайтер готує рішення про розторгнення договору або про зменшення страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

Незважаючи на важливість проведення діяльності з оцінки, аналізу та вирішення питання про взяття ризику на страхування, в Україні на сьогоднішній день існує багато проблем. Серед найсуттєвіших вважаємо за необхідне відзначити наступні:

1. Надзвичайно висока конкуренція на ринку, що призводить здебільшого до необґрунтованого заниження ставок страхових тарифів з ціллю залучення нових клієнтів.

2. Недостатня кількість професійних фахівців (андерайтерів), які мають достатній досвід та навички у даній сфері. До цієї проблеми відноситься також відсутність системної підготовки андерайтерів в українських вузах. А одиничні короткострокові курси, які проходять на ринку, цю проблему не вирішують. Тому у українських страхових компаній є три шляхи у справі підготовки професійних андерайтерів: самоосвіта, навчання на Заході, поєднання того і іншого. Також шляхами вирішення даної проблеми є перепідготовка закордоном тих спеціалістів, котрі вже працювали на вітчизняному ринку страхування, удосконалення програми освітньо-професійної підготовки фахівців, впровадження у вищих навчальних закладах таких дисциплін, як «Страхове право», «Страховий маркетинг», «Експертиза у страхуванні», «Етика страхового бізнесу», вивчення яких дозволить професійно здійснити аналіз ризиків при страхування різних об'єктів. Це дозволить підвищити загальний рівень кадрового потенціалу у галузі страхування та здійснити заходи, які дадуть змогу передбачити настання страхових подій або знизити їх негативні наслідки. Також на страховому ринку України майже не розвинений інститут сюрвейя.

3. Відсутня ґрунтовна література стосовно методики та критеріїв оцінки ризиків (навіть не існує єдиного підходу до визначення сутності категорії ризику).

4. Катастрофічно низький рівень доступу до статистичної інформації, такої як кількість страхових випадків, розміри збитків та причини їх настання, що не дозволяє об'єктивно оцінити ступінь того чи іншого ризику. Проблемою також є відсутність в Україні статистичної інформації щодо природних катастроф та катаклізмів. В зарубіжних країнах існують карти щодо кожного ризику: карти цунамі, землетрусів, яружних ерозій, режиму селей, небезпечних змін рівня ґрунтових вод, схильності населення до впливу надзвичайних ситуацій та ін. з визначенням територій підвищеного ризику щодо того чи іншого страхового випадку.

5. Андерайтинг не є закономірністю у практиці роботи багатьох страхових компаній України.

6. Не всі керівники підприємств дозволяють отримати достатній обсяг інформації про об'єкт, який заявляється на страхування, посилаючись на комерційну таємницю. Даний факт не дозволяє об'єктивно оцінити ступінь ризику об'єкта та адекватно визначити страховий тариф.

Розуміння зазначених проблем та їх вирішення, вважаємо, дозволить більш ґрунтовно підходити до управління ризиками всім, хто зацікавлений у розвитку вітчизняного ринку страхування.

Висновки. Введення в практику господарської діяльності страхових компаній принципів ефективного керування страховими ризиками, дає змогу підвищити фінансову надійність як окремо взятого страховика, так і страхового ринку в загальному. А розповсюдження сучасних методів управління страховими ризиками в повсякденній діяльності суб'єктів комерційного страхування дозволить наблизити вітчизняне страхування до європейського рівня ведення бізнесу.

Світова практика розвитку майнового страхування налічує кілька сотень років досвіду в роботі з клієнтами з приводу оформлення та укладання страхових договорів, визначення тарифів та інших проблемних питань страхування. І, на нашу думку, український страховий ринок має звернутись до напрацьованого досвіду та міжнародної культури з метою в найкоротші строки наздогнати світових лідерів у галузі страхування та інтегруватися у світове страхове товариство як повноправний член.

Список літератури: