Формування механізму фінансової взаємодії банків та підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ФІНАНСОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ БАНКІВ ТА ПІДПРИЄМСТВ

С. В. Ведернікова, к. е. н., доктор філософії

у галузі економіки, професор

В статті розглядаються теоретичні засади формування ефективної фінансової взаємодії комерційних установ та підприємств, на основні формування методичних підходів побудови портфелю партнерських відносин. Докладно розглянуто механізм організації грошово-кредитних відносин на макрорівні та макрорівні. Також надана стисла характеристика банківського механізму організації грошово-кредитних відносин, механізму кредитного забезпечення підприємницької діяльності та кредитного механізму. Сформульовані висновки, що ділова активність суб'єктів господарювання значною мірою залежить від рівня їх кредитного забезпечення банківськими установами, від обсягів кредитних вкладень комерційних банків у реальний сектор економіки.

In the article theoretical principles of forming effective interaction financial institutions and commercial enterprises, forming the basic methodological approaches of building a portfolio of partnerships. Considered in detail the mechanism of monetary relations at the macro level and macro level. Also provided a brief description of the banking mechanism of monetary relations, mechanism of credit support entrepreneurship and credit mechanism. The conclusions that business entities activity largely depends on the level of credit support banking institutions, the volume of loans from commercial banks in the real economy. грошовий кредитний фінансовий взаємодія

Ключові слова: фінансова взаємодія, центральний банк, банківські установи, підприємство, кредитні відносини, механізм взаємодії.

Keywords: financial cooperation, the central bank, banks, business, credit relations, interaction mechanism.

Постановка проблеми у загальному вигляді. В ринкових умовах необхідність забезпечення високого рівня ефективності господарювання посідає центральне місце в економічній політиці держави, формує стратегію діяльності виробничо-господарських структур. Досягнення стійких тенденцій економічного зростання безпосередньо пов'язане з активізацією роботи підприємств, постійним системним оновленням основних фондів, підвищенням конкурентоспроможності продукції, створенням потужної банківської системи.

Активна участь фінансово-кредитної системи у забезпеченні економічного розвитку країни вимагає, зокрема, тісної співпраці підприємств з тією її частиною, що найтісніше пов'язана із обслуговуванням суб'єктів господарювання в ринковій економіці - комерційними банками.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання взаємодії підприємств і банків в Україні як передумови ефективного фінансування інноваційного розвитку економіки досліджували Алєксєєв І.В., Амоша О.І., Барановський О.І., Буряк П.Ю., Березовик В., Брюховецька Н.Ю, Вовчак О.Д., Геєць В.М., Дзюблюк О.В., Захарін С.В., Іщук С.О., Кизим М.О., Ковалюк О.М., Козоріз М.А., Корнєєв В.В, Крамаренко Г.О., Крупка М.І., Кузьмін О.Є., Лігоненко Л.О., Мороз А.М., Омелянович Л.О., Орлов О.О., Осецький В.Л., Пересада А.А., Реверчук С.К., Слав'юк Р.А., Смовженко Т.С., Стубайло Т.С., Черваньов Д.М., Чумаченко М. та інші вчені-економісти.

Формулювання цілей статті. Метою написання статті є обґрунтування теоретичних засад ефективної фінансової взаємодії банків і підприємств, розробка методичних підходів щодо побудови партнерських відносин між банками і підприємствами.

Виклад основного матеріалу дослідження. Банківський механізм організації грошово-кредитних відносин найбільш доцільно розглядати як певну сукупність способів, прийомів, методів практичної реалізації відповідних відносин, що охоплює три основні блоки, які відображають три взаємопов'язані між собою процеси [2. С. 85]:

1) регулювання грошово-кредитних відносин на макрорівні;

2) їх організацію на мікрорівні між окремими економічними агентами;

3) процес підтримки стабільності банківської системи як основи ефективної організації грошово-кредитних відносин і на макро-, і на мікрорівні.

Безумовно, що механізм кредитного забезпечення підприємницької діяльності є поняттям значно вужчим аніж банківський механізм організації грошово-кредитних відносин, оскільки охоплює лише практичні аспекти реалізації підфункції банків із кредитного забезпечення підприємницької діяльності і спрямований на оптимізацію кредитних взаємин банків із підприємницькими структурами з метою задоволення останніх грошовими ресурсами.

У той же час між вказаними дефініціями простежується, з нашої точки зору, певна ієрархічна послідовність, оскільки спільними рисами є реалізація банками на практиці функції посередництва в кредиті.

Загалом вказану підпорядкованість організаційних форм кредитних відносин можна зобразити наступним чином (рис. 1.) (складено автором на основі [2, 5]). Таким чином, виокремлений нами механізм кредитного забезпечення підприємницької діяльності є органічною складовою банківського механізму організації грошово-кредитних відносин, а кредитний механізм, відповідно, охоплює лише мікроекономічний аспект організації вказаного механізму, оскільки відображає лише технологічний інструментарій його реалізації.

Рис. 1 Механізм кредитного забезпечення підприємницької діяльності у ієрархічній підпорядкованості до організаційних форм кредитних відносин

Отже, з нашої точки зору, механізм кредитного забезпечення підприємницької діяльності можна визначити як сукупність практичних заходів центрального банку та послідовності дій комерційних банків щодо спрямування тимчасово вільних грошових ресурсів у виробничу діяльність суб'єктів господарювання. Метою функціонування цього механізму як базової основи практичної реалізації кредитного забезпечення є задоволення виробничих потреб суб'єктів підприємництва, а саме - спрямування кредитних ресурсів комерційних банків на формування фінансових ресурсів підприємств. До суб'єктів механізму кредитного забезпечення підприємницької діяльності слід віднести центральний банк, комерційні банки та підприємницькі структури. Кожний суб'єкт вказаного механізму повинен чітко виконувати свої функції, які читко пов'язані та узгодженні один з одним [1. С. 56].

Центральний банк посідає вагоме місце та відіграє значну роль у механізмі практичної реалізації кредитного забезпечення підприємницької діяльності, однак використовуючи інструментарій грошово-кредитної політики та здійснюючи регулювання діяльності комерційних банків, він має суттєвий вплив на ресурсну базу та кредитну активність останніх. За допомогою встановлення основних нормативів регулювання діяльності банківських установ, провадження нагляду та контролю за комерційною діяльністю банків, центробанк, відповідним чином, обмежує або розширює кредитні вкладення комерційних банків в реальний сектор економіки.

На мікрорівні практична реалізація кредитного забезпечення підприємницької діяльності відбувається на основі організації кредитних відносин між комерційними банками та підприємствами за умови ініціювання цих взаємин саме суб'єктами господарювання. Загалом виважена та гнучка кредитна політика комерційного банку, правильність визначення її пріоритетів у значній мірі впливають на здатність комерційного банку конкурувати на ринку банківських послуг, а отже, на їх потенційні можливості кредитного забезпечення підприємницької діяльності [4].

Оскільки основою вирішення питання про пріоритетні цілі діяльності кожного банку і всієї банківської діяльності в цілому є кредитна політика, вона повинна формуватися, з нашої точки зору, виходячи з реальних економічних умов, ступені кваліфікації персоналу кредитних установ, а також рівня економічного розвитку країни в цілому. Очевидно, що саме кредитна політика на мікроекономічному рівні в частині стратегії повинна включати пріоритети, принципи і цілі конкретного банку на кредитному ринку. Вона визначається, перш за все, вибором клієнтів і кредитних інструментів (сегментування ринку), по-друге, нормами і правилами, які регламентують практичну діяльність банківського персоналу і, по-третє, компетенцією керівництва банку і рівня кваліфікації персоналу, який займається питаннями кредитування [3. С. 11]

Для успішного функціонування банку і забезпечення ефективності реалізації механізму кредитного забезпечення підприємницької діяльності особливого значення набуває розроблення відповідної стратегії управління ризиком. Важливим моментом, на якому слід наголосити при розгляді механізму кредитного забезпечення підприємницької діяльності, є те, що загальна спрямованість дій комерційного банку у процесі кредитування визначається завданнями щодо мінімізації ризику за позичковими операціями та забезпечення їх максимальної доходності.

Банки в силу своєї специфіки займають особливе місце в економіці й, будучи тісно пов'язаними з усіма її ланками через механізм грошових відносин, виявляють величезний вплив на життєдіяльність суспільства загалом.

До основних функціональних напрямів взаємодії банків та суб'єктів підприємницької діяльності в умовах розвинутих ринкових відносин, на нашу думку, слід віднести:

1) обслуговування розрахунків між підприємствами як в грошовій формі, так із застосуванням документарних видів операцій і корпоративних пластикових карток (зв'язки постачальників і споживачів, господарський оборот);

2) обслуговування розрахунків підприємств з населенням - фізичними особами - працівниками цих підприємств (зокрема, за допомогою запровадження «зарплатних проектів» з використанням пластикових карток);

3) обслуговування боргових зобов'язань підприємств (надання банківських гарантій, активізація вексельного обороту шляхом акцептування і авалювання векселів підприємств, запровадження факторингових операцій);

4) кваліфіковане забезпечення інтересів підприємств на фінансових ринках (надання послуг щодо придбання цінних паперів як в інтересах формування власності і корпоративного впливу в економічних комплексах - холдингах (приєднання, поглинання, злиття), так і з метою збереження і збільшення грошових коштів, тимчасово вільних від виробничого процесу; щодо розміщення власних цінних паперів підприємств (акцій, облігацій), зокрема андеррайтингу для збільшення власного капіталу та залучення додаткових грошових ресурсів в розвиток виробництва та на потреби господарського обороту);

5) участь банків в управлінні підприємствами через механізм володіння акціями останніх і процедуру банкрутства; участь підприємств в управлінні банками;

6) надання консультаційних послуг;

7) надання банками депозитарних послуг щодо збереження цінностей і цінних паперів;

8) взаємодія в рамках процесів банківського кредитування шляхом здійснення проектного фінансування; інвестиційне середньострокове та короткострокове (зокрема, овердрафтне) кредитування на різні цілі

Висновки

Отже, ділова активність суб'єктів господарювання значною мірою залежить від рівня їх кредитного забезпечення банківськими установами, від обсягів кредитних вкладень комерційних банків у реальний сектор економіки. Власне, від ефективності реалізації механізму кредитного забезпечення банківською системою в цілому можливі структурні зрушення у процесах розширеного відтворення, а відтак - насичення вітчизняного ринку високоякісними товарами та послугами, перехід на інноваційну модель розвитку економіки.

З точки зору практичної реалізації механізму кредитного забезпечення основою глибокої і ефективної взаємодії підприємств реального сектора економіки та комерційних банків є кредитна діяльність останніх. За допомогою чітко сформульованої і ефективно реалізованої на практиці стратегії кредитної діяльності комерційними банками можуть бути вирішені такі завдання розвитку вітчизняної ринкової економіки: вихід реального сектора з кризового стану (наприклад, із фази спаду довгострокового економічного циклу); забезпечення стабільних темпів економічного зростання; структурна перебудова економіки і розвиток нових технологічних галузей; впровадження інновацій; розвиток малого та середнього підприємництва як основи розвитку економіки з метою розширення можливостей збільшення ВВП; створення нових і реформування існуючих робочих місць як частини загального соціального завдання.

Потреба у функціонуванні ефективного механізму кредитного забезпечення підприємницької діяльності зумовлена необхідністю оптимальної взаємодії суб'єктів ринку, що мають надлишкові заощадження, із суб'єктами, які відчувають їх нестачу. Вказаний оптимум може бути досягнуто за умови трансформації строків, розмірів ресурсів та ризиків за відповідними операціями, що забезпечує збіг інтересів кінцевих позичальників та кінцевих кредиторів.

Можливість ефективної реалізації комерційними банками механізму кредитного забезпечення підприємницької діяльності, виконання ними основних своїх функцій в економічному середовищі країни здійснюється у нерозривному зв'язку з суб'єктами господарювання. Між банківським та реальним секторами простежується тісна функціональна взаємодія. На наш погляд, функціональні напрямки взаємодії банківського та реального секторів економіки можна сформулювати як сукупність економічних взаємозв'язків, які виникають між комерційними банками та суб'єктами підприємницької діяльності в процесі перерозподілу грошових коштів, результатом реалізації яких є забезпечення неперервності суспільного відтворення.

Литература

1. Дзюблюк О.В., Малахова О.Л. Банки і підприємства: кредитні аспекти взаємодії в умовах ринкової трансформації економіки: Монографія. Тернопіль.: Вектор, 2008. 324 с.

2. Васюренко О. В. Фінансова - кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: наук. пр. / О. В. Васюренко. Х.: ХІБС УБС, 2006. 243 с.

3. Ведернікова С.В. Теоретичні основи системної перебудови банківської системи / Ведернікова С.В. // Збірник наукових праць ІV науково - практичної конференції «СПЕЦПРОЕКТ: аналіз наукових досліджень (9 - 14 липня 2008 р.)» м. Дніпропетровськ, 2008. С. 11-16.

4. Коваленко В. В. Фінансово-кредитна взаємодія банків і підприємств [Електронний ресурс]. Ефективна економіка. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1918.

5. Матвієнко П.В. Розвиток грошово-кредитних відносин у трансформаційній економіці України / П.В. Матвієнко. К.: Наукова думка, 2007. 256 с.

Размещено на Allbest.ru