Перспективи розвитку біржового ф’ючерсного ринку в аграрній сфері економіки

аграрний ринок біржовий ф'ючерсний

Сучасну біржу неможливо уявити без таких інструментів, як похідні цінні папери (деривативи). Похідним цінним папером є фінансовий інструмент, вартість якого - похідна від вартості базових змінних. Як правило, цими змінними є ціни на різноманітні ринкові активи. Базовим активом першого похідного цінного папера була сільськогосподарська культура. У біржовій термінології існує й інша назва цих фінансових інструментів - строкові біржові контракти. Найпоширенішими строковими контрактами в обігу на сучасних біржах є ф'ючерсні контракти та опціони. Ф'ючерсні контракти виникли внаслідок еволюційного розвитку біржової торгівлі. Їм передували форвардні контракти, що також є одним із видів строкових контрактів (деривативів), які нині в обігу переважно на позабіржовому ринку або біржових ринках реального товару. Форвардним контрактам притаманні кредитні ризики. Зважаючи на їх позабіржову сутність, вони не є високоліквідними через відсутність чіткої стандартизації. Досконалішим видом деривативу є ф'ючерсний контракт, що становить собою угоду між продавцем та покупцем про постачання визначеного товару в майбутньому за наперед обумовленою ціною. Ф'ючерсний контракт стандартизований за якісними, кількісними та іншими характеристиками. Єдина змінна величина ф'ючерсного контракту - це його ціна, що змінюється залежно від ринкової кон'юнктури. У світовому масштабі ф'ючерсні контракти набули популярності після запровадження в обіг у 1865 р. на Чиказькій товарній біржі ф'ючерсних контрактів на сільськогосподарську продукцію [2]. Ф'ючерсні контракти укладали ще раніше в Європі та Японії, але саме запровадження їх в обіг на біржовому ринку США стало вирішальним чинником у розвитку строкової біржової торгівлі.

Нині об'єктом торгівлі на сучасних ф'ючерсних біржових ринках є права на різноманітні базові активи: відсоткові ставки, фондові індекси, сировинні товари, альтернативні інвестиції, енергоносії, метали, курси валют. Але найпоширенішим базовим активом ф'ючерсних контрактів в останні два десятиріччя стала сільськогосподарська продукція - близько 70% укладених ф'ючерсних контрактів [2]. Обсяг світових ф'ючерсних контрактів на кукурудзу та цукор більше ніж утричі перевищує обсяг їх фізичного виробництва [2]. Водночас ф'ючерсні контракти - це ефективний фінансовий інструмент, завдяки якому учасники ринку мають змогу страхувати цінові та кон'юнктурні ризики на ринках реального товару. Нині у світі налічується понад двісті ф'ючерсних ринків.

Через недосконалість нормативно-правової бази з питань організації біржової діяльності, особливо щодо укладання строкових контрактів, роздробленість сільського господарства, кризовий стан більшої частини сільськогосподарських підприємств, низький рівень товарності вітчизняної аграрної продукції, практичну відсутність біржової інфраструктури в нашій державі, біржова торгівля не вийшла на належний рівень. Тому, попри наявність майже шести сотень бірж, сільськогосподарські підприємства реалізують через них мізерну частину (в межах відсотка) зерна (пшеницю, ячмінь, кукурудзу тощо). Подібною є ситуація з насінням соняшнику, майже не здійснюються торги цукром.

У світі більшість учасників аграрного ринку використовують біржовий ринок із метою управління ризиками, у тому числі для забезпечення захисту від можливих коливань цін. Як уже зазначено, такі можливості дає ф'ючерсний ринок. Особливість ф'ючерсних контрактів - стандартизованість. Практично не існує ризику невиконання контракту: відкрита позиція у будь-який день може бути закрита. При цьому фізичне постачання товару необов'язкове, термін дії контрактів - до 18 (навіть 36 місяців). Ф'ючерсні контракти виконують важливу функцію страхування (хеджування), оскільки вони можуть надавати захист від несприятливого розвитку цін на готівковому ринку, що зумовлює загальну ринкову стабільність, оскільки покупці та продавці одержують більшу безпеку у своїх операціях.

Ф'ючерсні ринки, переживши за часом та ефективністю всі інші механізми регулювання ціноутворення на аграрному ринку, відіграють головну роль у сучасній системі управління ризиком.

Видатний американський фахівець біржового ринку Д. Сандерс [6] справедливо стверджує, що ф'ючерсні ринки є продовженням фізичних. Вони сформувалися у процесі еволюції ринку, їхньою метою є покращання функціонування фізичних ринків. Саме тому, щоб зрозуміти ф'ючерсний ринок, треба дуже добре знати ринок базового активу, тобто фізичний ринок. Завдяки такій взаємодії ф'ючерсні ринки є тим місцем, де формується ціна на товар. Ф'ючерсні ціни - референтна вартість для виробників, переробників і споживачів товарів та послуг як на національному, так і міжнародному рівнях.

У Європі лідерські позиції у торгівлі товарними деривативами займає паризька біржа МАТШ. На цій біржі торгують такими видами контрактів на сільгосппродукцію, як ріпак, кукурудза, борошномельна пшениця, пивоварний ячмінь, ріпакова олія.

Окрім продовження, ф'ючерсний ринок має і переваги перед фізичним, які полягають у тому, що всі контракти на ринку стандартизовані і відповідають встановленим заздалегідь строкам поставки. Наприклад, обсяг контракту на борошномельну пшеницю на біржі МАТШ становить 50 т. Показники якості повинні бути такими: питома вага - 76 кг/л, вологість - 15%, пошкоджені зерна - 4%, пророслі зерна - 2%, відсоток домішок - 2%. Місце поставки пшениці - порт Руан (Франція). Дата поставки або термін, коли покупець отримує товар, а продавець оплату, також визначені заздалегідь. Така стандартизація гарантує високу ліквідність ринку, тобто легко знаходяться продавці і покупці на однакові контракти, обговорюють тільки ціну.

Аналіз умов роботи товарних ринків в Україні, який провели міжнародні експерти, дає підстави визначити, що найбільш перспективним для започаткування ринку деривативів є саме аграрний сектор економіки. Так, сьогодні в агропромисловому комплексі сформовані ринки основних видів сільськогосподарської продукції та продовольства, діяльність яких ґрунтується на сучасній інфраструктурі та гарантованих ринках збуту, є достатні обсяги приватного капіталу, що вкладається в реальні для їх відтворення сфери (розвиток інфраструктури, нові технології тощо) і відповідно вимагає економічних механізмів обмеження фінансових ризиків.

Спроби запуску ф'ючерсних механізмів сягають другої половини 90-х рр. минулого століття, коли з'явилися Указ Президента України «Про заходи щодо реформування аграрних відносин» та Постанова Кабінету Міністрів України «Про концепцію розвитку біржового ринку сільськогосподарської продукції». Зокрема, передбачалася розробка правил і запровадження торгівлі ф'ючерсними і форвардними контрактами під закупівлю сільськогосподарської продукції на аграрних біржах. Потім були інші відповідні постанови уряду та Верховної Ради України, накази профільного міністерства. Нарешті учасники аграрного ринку у 2003 р. створили «Українську ф'ючерсну біржу», яка планувала у тому самому році організувати торгівлю ф'ючерсними контрактами. Однак цього досі не сталося.

Нові сподівання на запуск ф'ючерсної торгівлі учасники ринку пов'язували з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 р., яким було схвалено Меморандум про взаєморозуміння уряду України, Національного банку України та Чиказької товарної біржі (СМЕ). Раніше схожий меморандум було підписано і з європейською біржею Euronext. Проте оптимістичною новиною для всіх українських аграріїв від 6 червня 2012 р. став початок торгівлі ф'ючерсними контрактами на Причорноморську пшеницю на Chicago Board of Trade (CBOT), США. Вперше за роки незалежності подія світового масштабу надихнула українських товаровиробників. Відтепер вони матимуть орієнтири на ціну майбутнього врожаю та довгоочікувану змогу страхування цін на вироблену продукцію.

Слід відзначити зусилля Чиказької товарної біржі та Euronext щодо поширення знання про ф'ючерсну торгівлю в Україні. Навчальні семінари, які проводять для українських фахівців ці поважні структури, конкуренція між цими провідними біржами за ринок української аграрної продукції та наша співпраця з ними є надзвичайно корисними для створення сучасного вітчизняного ринку товарних і фінансових деривативів. Однак торгівля деривативами на українську сільськогосподарську продукцію має відбуватися не на закордонних торговельних майданчиках, а на вітчизняних біржах. Країна, що володіє 40% світових запасів чорноземів і вже зараз виступає провідним експортером багатьох сільськогосподарських товарів, має право та повинна самостійно формувати світові ціни на цю стратегічну продукцію.

Для того щоб механізми ф'ючерсної торгівлі нарешті запрацювали на вітчизняному терені, необхідно докласти чимало організаційних і законодавчих зусиль, подолати багато хибних стереотипів і бар'єрів на шляху до мети. Найважливішою передумовою є розуміння сутності дії цих механізмів і засад їх ефективного функціонування й регулювання усіма причетними до такої важливої справи осіб.

Сьогодні на Аграрній біржі здійснюється підготовка до створення строкового ринку, який передбачає повноцінну роботу клірингового центру, ф'ючерсні контракти в національній грошовій одиниці, електронну платформу торгів та інші новації. Основна мета - впровадження внутрішнього ф'ючерсу, номінованого в національній валюті. Цей контракт буде орієнтовано на українських учасників біржового аграрного ринку. Згідно з прогнозами керівництва Аграрної біржі ф'ючерс має з'явитися на ринку через кілька років [4].

Для успішної реалізації цього проекту Аграрна біржа вже розпочала переговори з провідними консультантами і консалтинговими компаніями з питань розвитку біржового ринку, які мають колосальний досвід розвитку біржового ринку у світі.

За оцінками експертів Аграрної біржі, дієвий біржовий майданчик дасть багато переваг для аграрної галузі і держави загалом. Наприклад, для сільгоспвиробника - можливість реалізовувати свою продукцію за ринковими цінами.

На основі біржових механізмів сформується справедлива ціна, за якою здійснюватимуться й експортні операції. Наслідком цих інструментів стане те, що аграрій матиме додаткові кошти, які він зможе використовувати для підвищення врожайності, розробки нових технологій, придбання техніки.

Крім того, ф'ючерсний ринок допоможе покупцеві і продавцеві хеджувати свої цінові ризики. Тому коливання на світових ринках істотно не впливатимуть на доходи аграріїв, а також аграрної галузі нашої країни. Аграрії матимуть упевненість у своїх доходах за рік і не турбуватимуться про втрату «хорошої» ціни - всі їх можливі збитки або теоретичні доходи переводитимуться через ф'ючерсний контракт на спекулянтів. Саме вони братимуть на себе ризики коливання ціни. Можливість страхувати ціни за допомогою ф'ючерсної торгівлі в майбутньому забезпечить процвітання аграрних підприємств, розвиток фінансового сектору країни, оскільки банки охочіше фінансуватимуть аграрний сектор, а також реалізацію виробничого та експортного потенціалу АПК України [7].

Висновки та перспективи подальших наукових пошуків

Країна, яка посідає провідне місце у світі з виробництва сільськогосподарської продукції, особливо зерна, повинна мати потужну ринкову інфраструктуру, особливо ф'ючерсний біржовий ринок, що забезпечує прозоре, справедливе ціноутворення, яке впливає на світову кон'юнктуру та допомагає страхуванню різних видів ризиків. Ф'ючерсні ринки виконують декілька функцій, найважливішими з яких є: спрощення управління ціновим ризиком; допомога підприємствам у форвардному ціноутворенні; надання підприємствам інструментів для залучення та захисту додаткового операційного капіталу; надання інформації для прийняття адекватних управлінських рішень.

Розвинений ф'ючерсний ринок спроможний з великою точністю прогнозувати ціни на сільськогосподарську продукцію, а отже, захищати майбутні врожаї, насамперед зернових культур від небажаних коливань цін. Це стає можливим через органічний взаємозв'язок між спотовими та ф'ючерсними цінами. Стабілізація ціни завдяки ефективному функціонуванню ф'ючерсного ринку підвищує кредитоспроможність сільгоспвиробників і здешевлює банківський кредит. Ф'ючерсна торгівля забезпечуватиме економію коштів сільгоспвиробників, які вони тримають у вигляді резервів на випадок несприятливої кон'юнктури. Крім того, щоденне виявлення на біржі майбутньої ціни даватиме їм змогу чіткіше планувати виробництво, а відкритість цінової інформації забезпечуватиме рівні умови конкуренції.