Генезис та докорінні відмінності парадигми сучасних традиційного та ісламського банків як посередників грошового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ГЕНЕЗИС ТА ДОКОРІННІ ВІДМІННОСТІ ПАРАДИГМИ СУЧАСНИХ ТРАДИЦІЙНОГО ТА ІСЛАМСЬКОГО БАНКІВ ЯК ПОСЕРЕДНИКІВ ГРОШОВОГО РИНКУ

Ключові слова: генезис парадигми банку, посередник грошового ринку, позичковий процент, принцип розподілу прибутків та збитків, норми шаріату.

Abstract

Keywords: genesis of the paradigm of a bank, intermediary on the money market, loan interest, principle of sharing of profits and losses, norms of sharia.

Історія виникнення банківської справи сягає своїм корінням у релігійні культові установи, такі як монастирі та храми (наприклад, відомі грецькі храми Дельфійський та Ефеський брали на зберігання вклади громадян, які збиралися здійснити паломництво). Відповідно, найдавнішими вважаються операції з прийняття грошей для зберігання з подальшим їх поверненням. Доцільно зазначити, що аналогічні операції здійснювалися і на Сході. Багато храмів Стародавньої Греції та Римської імперії не тільки брали гроші на зберігання, але й надавали позику. Під процент позичали гроші приватні особи -- лихварі. Сталість храмового господарства у християнстві грунтувалася на довірі до них з боку як держави, так і громади, що складалася століттями. Люди, що здійснювали операції по зберіганню та обміну грошей, розуміли, що зібрані багатства використовуються непродуктивно, не приносять користі. Якби хоча б частину наявних коштів віддавати у тимчасове користування, то можна отримати істотну вигоду. Так, крім вкладних кредитних операцій, виникли ще й позичкові кредитні операції банків, в основу яких покладено передання грошей на строк з обов'язковим їх поверненням і сплатою процента *. Прообразом перших банків (від італійської “banco” -- стіл міняйла монет різних країн і міст) були “ділові будинки”, які набули свого розквіту в Нововавилонському царстві ще у VII-- IX ст. до н. е. Серед різноманітних операцій, які вони виконували, були й суто банківські кредитні операції: прийняття і видача вкладів, надання позичок, облік векселів та ін. Разом з тим стародавні мислителі, такі як Аристотель, Платон, Катон Молодший, Сенека та ряд інших, засуджували лихварство як найагресивніший спосіб стягнення позичкового процента. Проти використання останнього за віддані у борг гроші виступали і іудаїзм, і християнство, що докладно дослідив Р. Беккін [1]. Зокрема, у Старому Заповіті іудеям вказано: “Якщо позичиш гроші народові Моєму, бідному, що з тобою, то не будь йому, як суворий позичальник, -- не покладеш на нього лихви” (2М, 22; 24). У Новому Заповіті знаходимо: “...Позичайте, не ждучи нічого назад, -- і ваша за це нагорода великою буде.” (Лк, 6; 35). Таким чином, підтвердження заборони лихварства та стягування позичкового процента ми знаходимо і в християнстві, і в іудаїзмі, хоча в деяких випадках уже в Стародавньому світі нараховувалися проценти на внесені гроші або майно. Не можна не сказати про те, що іслам жорстко критикував іудеїв, які практикували лихварство і, відповідно, позичковий процент (незважаючи на заборону його використання в Старому Заповіті). Відповідно, в одному з останніх (2; 278--279) посланих аятів Корану знаходимо: “O ви, хто вірує! Побійтеся Бога та відмовтеся від того, що належить вам з процента, якщо ви дійсно увірували в Аллаха. Якщо ж ви цього не зробите, то почуєте про війну від Аллаха та Його Посланця. A якщо відмовитесь ви (від лихварства. -- Л.М.Р.), то ваш капітал залишиться у вас. Збитків та образ іншим не причиняйте, тоді і самі ви не постраждаєте від них”.

Таким чином, релігійні вчення іудеїв, християн і мусульман були проти використання позичкового процента та лихварства. Проте в Європі заборону на позичковий процент було знято з XVII ст., саме відтоді і починається формування парадигми традиційного сучасного банку, який використовує позичковий процент і позичковий капітал, що його приносить.

* Возникновение и развитие банков [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http:// www.grandars.ru/student/fmansy/vozniknovenie-bankov.html; История исламского банковского дела и предпосылки возникновения исламских банков [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.banki-delo.ru/2010/12/.

Щодо мусульманських країн, і насамперед країн Середнього Сходу, то там заборона на лихварство і позичковий процент послабшала і перестала діяти тільки на межі XIX--XX ст. Поштовхом до створення ісламської парадигми банку, що відмовляється від позичкового процента, стало так зване “ісламське відродження” (тобто посилення прихильності до традиційного ісламу широких верств населення Близького Сходу, кульмінацією якого була революція імама Хомейні в Ірані у 1979 р.), яке поглинуло весь мусульманський світ. І хоча перші ідеї парадигми ісламських банків виникли вже наприкінці 40-х років XX ст., перші кроки у цьому напрямі були зроблені тільки на початку 70-х років, у зв'язку з чим у ряді ісламських країн знову відродилася заборона на позичковий процент [2]. Перший ісламський банк (ощадний) був заснований у 1963 р. в Єгипті, але проіснував він недовго. У 1979 р. у Бахрейні відкрився перший ісламський банк, який відмовився від позичкового процента та позичкового капіталу, що його приносив.

Отже, з урахуванням сказаного, мета статті -- звернути увагу вчених-еко- номістів на існування у світовій банківській практиці двох різних за своєю економічною суттю парадигм діяльності сучасних банків (традиційного та ісламського); показати генезис і специфічні відмінні риси парадигми сучасного традиційного банку, який функціонує на кредитних (поворотних) відносинах і використовує позичковий процент і позичковий капітал, що його приносить, і генезис парадигми ісламського банку, який функціонує на фінансових (безповоротних) відносинах і забороні позичкового процента і позичкового капіталу, що по- різному оцінює їх роль і значення на грошовому ринку і в економічному житті суспільства.

Парадигма ісламського банку, причому ісламського не за походженням і формуванням його підписного капіталу, а, насамперед, за формуванням зовсім іншої концепції, що грунтується на ісламському віровченні про лихварство та процент і, як результат, відмовляється від позичкового процента і позичкового капіталу, що його приносить, продовжує розвиватися. При цьому вчені-еко- номісти (не тільки Близького та Середнього Сходу, але й російські та західні, такі як Г. Джемаль, А.Ю. Журавльов, Р.І. Беккін, Л.Р Полонська, М. Кахф, Б. Маурер, С. Хайс, Н. Шнайдер, Х. Хассан, Х. Рафсанджані, М. Юсуф Адиль, А. Касраві та інші) з урахуванням норм шаріату розробили та обгрунтували теоретичну базу для організації ісламської банківської справи на безпроцентній основі. Відповідно, концепція безпроцентної банківської справи вже не є суто теоретичною категорією, а відображає парадигму діяльності ісламських банків. Таким чином, у даний час у світі існує дві зовсім різні парадигми функціонування банку як посередника грошового ринку -- фінансовий і кредитний посередники в особі, відповідно, ісламського та традиційного сучасного банку.

Говорячи про парадигму сучасного традиційного банку, не можна не сказати про те, що сьогодні він практично всю свою діяльність будує на кредиті (як економічних відносинах щодо зворотного руху позиченої вартості) і, відповідно, створює, концентрує та розміщує позичковий капітал як грошовий капітал, який приносить процент, функціонує як кредитний посередник грошового ринку (рис. 1).

Рис. 1. Схема кредитного посередництва сучасного традиційного банку

Сучасний традиційний банк перерозподіляє грошові ресурси між вкладниками та позичальниками на кредитній основі та позичковому проценті, є яскраво вираженим кредитним посередником грошового ринку або посередником фінансового ринку, що одне й те саме, на відміну від фінансового посередника грошового або фінансового ринку.

Сучасні традиційні банки нікого і ніколи не фінансують, тобто не надають коштів безповоротно, тому їх віднесення до фінансових установ суперечить їх сутності. Це зумовлено тим, що всі традиційні банківські операції неісламських банків (позички, вклади та розрахунки) є яскраво вираженими кредитними операціями, тобто операціями, які грунтуються на зворотному русі позиченої вартості. Операції з векселями традиційно належать до кредитних операцій. Щодо брокерських і дилерських операцій банків з купівлі-продажу цінних паперів, інвалюти чи дорогоцінних металів (за власний рахунок чи за дорученням клієнта), то, зрештою, за укладеними угодами через рахунки в банках виконуються розрахунки, що мають такий саме яскраво виражений кредитний характер [3, с. 178-- 179]. Те саме стосується і так званих нетрадиційних банківських операцій (лізинг, факторинг, форфейтинг, надання банківських гарантій, трастові операції), що також є кредитними, оскільки при цьому рух позиченої вартості має зворотний характер.

Проте сьогодні ряд іноземних і вітчизняних економістів [4; 5; 6; 7; 8; 9] розглядають сучасний традиційний банк саме як фінансову установу чи фінансового посередника. Зокрема, П. Роуз вважає, що «...банк -- це фінансовий інститут, який пропонує найширший спектр послуг, насамперед, тих, що належать до кредитів, заощаджень і платежів, і виконує різноманітні фінансові функції стосовно будь-якого підприємства в економіці. Така безліч банківських послуг і функцій призвела до того, що банки почали називати “фінансовими універмагами”» [8, с. 3--5]. Оскільки з такого визначення банківської діяльності випливає, що банк надає позички (кредити), зберігає вклади і здійснює безготівкові розрахунки, то це означає, що сучасний традиційний банк надає кредитні (засновані на зворотному русі позиченої вартості), а не фінансові (безповоротні) послуги і, таким чином, є все-таки кредитним і в жодному разі -- не фінансовим посередником грошового ринку.

З цього приводу професор В.М. Усоскін пише: “Комерційні банки належать до особливої категорії ділових підприємств, що дістали назву фінансових посередників. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші вільні кошти, що звільнюються в процесі господарської діяльності, та надають їх у тимчасове користування іншим економічним агентам, які потребують додаткового капіталу. Фінансові посередники виконують, таким чином, важливу господарчу функцію ... перерозподілу грошового капіталу” [9, с. 11]. Проте не можна не звернути увагу на те, що в характеристиці посередництва банків, наданій В.М. Усоскіним, не підкреслено головну відмітну рису банківського посередництва -- його кредитну основу, оскільки залучення та надання (перерозподіл) тимчасових вільних коштів здійснюються на поворотній (кредитній) основі з використанням позичкового процента.

Варто зазначити, що вітчизняні економісти, так само, як і зарубіжні, вважають, що “...у загальному значенні банком прийнято називати фінансову установу, яка спеціалізується на акумулюванні ресурсів і управлінні ними шляхом виконання розрахункових, посередницьких, кредитних та інших фінансових операцій” [4, с. 86], хоча акумулювання ресурсів і управління ними здійснюються банками саме на кредитній основі за допомогою розрахункових, вкладних і позичкових, тобто кредитних, операцій, які ніяк не можна ототожнювати з “фінансовими операціями”. Через це не можна не навести слова відомого вітчизняного економіста М.Р. Ковбасюка, який вважав, що є всі підстави розглядати банк як “.суб'єкт підприємництва, сутність якого визначається формами економічних відносин, які складаються щодо акумуляції вільних грошових засобів господарства та надання їх як капіталу суб'єктам підприємництва для задоволення їх потреб у засобах на умовах повернення та оплати, а також при наданні інших послуг: виконання розрахунково-касових операцій і безготівкових розрахунків, операцій з цінними паперами, іноземною валютою та ін.” [10, с. 73]. Інакше кажучи, є всі передумови розглядати банк як кредитну установу, формою економічних відносин якої є відносини щодо зворотного руху позиченої вартості, або кредитні відносини.

Викладені точки зору вітчизняних і зарубіжних економістів на сутність і характер діяльності сучасного традиційного банку дозволяють дійти висновку про те, що в них або не підкреслюється кредитна основа його діяльності, як само собою зрозуміле (В.М. Усоскін), або ототожнюється сутність кредитних і фінансових операцій, що зовсім не одне й те саме (П. Роуз, О.Д. Вовчак та ін.). Крім того, застосовувані сьогодні до сучасного традиційного банку назви -- “фінансова установа” чи “фінансовий посередник” -- перекручують специфічні риси його парадигми та відображають не сутнісний характер його діяльності, а його місце та роль у функціонуванні фінансового (грошового) ринку. Але в цьому випадку, на наш погляд, правильно називати банк посередником фінансового (грошового) ринку, а не фінансовим посередником грошового ринку, що докорінно змінює його парадигму та суперечить сутнісним природним основам його діяльності та місцю не тільки на грошовому (фінансовому) ринку, але й в економічному житті суспільства [11; 12].

Парадигма ісламського банку як моделі структурної одиниці фінансово-банківської системи ісламу -- частина системи поглядів мусульман на принципи та механізми організації господарського життя суспільства, що містить у собі поняття “ісламська економіка”. Унікальність сформованої фінансово-банківської системи в тому, що вона грунтується як на економічних інтересах її суб'єктів, так і на релігійних канонах, які встановлюють певні релігійні, соціальні та етичні цінності й правила, яскравим втіленням чого стала парадигма ісламських банків. Відповідно, остання відображає посилення ролі релігійного ісламського фактора у господарському розвитку мусульманських країн. Крім того, не можна не

* История исламского банковского дела и предпосылки возникновения исламских банков [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.banki-delo.ru/2010/12/.

зазначити, що, незважаючи на період лише у півсторіччя функціонування сучасних ісламських банків (з 1963 р., коли в Єгипті було створено перший ісламський банк), масштаби їх діяльності на світовому грошовому ринку безперервно збільшуються Сьогодні у світі діють близько 300 ісламських банків з сукупним капіталом понад 700 млрд. дол. Їх активи безперервно зростають і, за оцінками експертів, до 2015 р. досягнуть 3 трлн. дол. При цьому ісламські банки працюють як в ісламських, так і в неісламських краї-нах. В ісламських країнах це банки, що функціонують у банківській системі, яка повністю грунтується на принципах шаріату (Пакистан), і банки, що функціонують у банківській си-стемі, де працюють і сучасні традиційні банки (Єгипет, Йорданія). У немусульманських краї-нах ісламські банки можна поділити на банки, за якими законодавчо визнається їх іслам-ський характер (Данія), і банки, ісламський характер яких законодавчо за ними не визнаєть-ся (Великобританія, ПАР). У даний час тільки в Пакистані, Ірані та Судані вся банківська система функціонує на принципах шаріату. В останні роки спостерігається стрімке зростання ісламських банків у країнах Перської затоки, Південно-Східної Азії (насамперед, у Малайзії) (Див.: Принципы функционирования банков в исламских странах [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://soberview.org/forum/index.php?showtopic=988), а також у Європі, Аме-риці та Африці. Сьогодні ісламський банкінг впевнено подолав і межі СНД, унаслідок чого ісламські банки, які діяли за принципами шаріату, функціонують в Азербайджані, Казахстані, Киргизстані, Узбекистані, Таджикистані та Туркменістані, звідки вони можуть прийти і в інші країни СНД, у тому числі й в Україну. Тим більше, що Національний банк України спільно з Ісламським банком розвитку розробили новий “єдиний закон”, який регулює весь спектр ісламського фінансування і який планується ухвалити у 2015 р. Крім того, сьогодні багато експертів вважають Україну однією з перспективних країн для ісламських банків, хоча вітчиз-няні бізнесмени не звикли повністю розкривати свій прибуток, тоді як прозорість бізнесу -- одна з найважливіших умов ісламського банкінгу (Див.: Как работают исламские банки [Елек-тронний ресурс]. -- Режим доступу : http://umma.ua/ru/article/article/Kak_rabotayut_ islamskie_banki/16267). Разом з тим не можна не погодитися з У.Р. Байрамом у тому, що “.роз-витку ісламського банкінгу в Україні перешкоджають дві проблеми. Перша і основна -- це те, що ісламська економічна модель в Україні сприймається як загроза культурі та релігії доміну-ючого православного населення. Друга проблема лежить у сфері регуляторної політики в банківській сфері та вимагатиме серйозних змін вітчизняного законодавства. Подолання за-бобонів і реакція законодавства на нові можливості може надати Україні нові перспективи розвитку та посилення геоекономічної ролі країни” [14, с. 209]..

Головним правилом в ісламському банку є справедливість, яка досягається через спільний ризик. Це означає, що обидві сторони ділять між собою і прибутки, і збитки, що не суперечить нормам шаріату та відповідає ісламській моделі банку як фінансової установи. Як зазначають деякі економісти, справедливість -- “...в ісламському розумінні це не тільки моральна категорія, але й адекватна економічна категорія. Вона не є тотожною західному егалітаризму, соціальному устрою суспільства, де всі мають рівні умови (level playing field), прийнятому у західній моделі, оскільки в шаріатському контексті має характер всеосяжного морального імперативу” [13, с. 14]. Ключовою ланкою соціально-економічної “ісламської доктрини” є заборона процента (riba). Ця найзначніша з настанов Корану являє собою основу парадигми ісламських банків. При цьому політика ісламських банків спрямована на те, щоб будь-якими шляхами обійти позичковий процент (як джерело несправедливості та експлуатації) і використовувати у своїй діяльності безпроцентні партнерські відносини, в яких ісламські банки перерозподіляють тимчасово вільні кошти у країні, фінансуючи своїх клієнтів у різних галузях економіки (торгівлі, промисловості, сільському господарстві). Зрозуміло, що за таких умов ісламські банки (як партнери економічних суб'єктів) є фінансовими, а не кредитними посередниками, що і визначає головну відмінність парадигми їх діяльності від парадигми універсальних традиційних банків, які керують активами, пакетами акцій, вкладами у нерухомість *.

Якщо, наприклад, парадигма традиційного банку характеризується тим, що гроші спочатку залучаються банком на кредитній (поворотній) основі за плату (процент) у однієї групи економічних суб'єктів (вкладників -- як фізичних, так і юридичних осіб), а потім надаються на тій самій основі у позичку третім особам із стягненням з них процента (див. рис. 1), то парадигма ісламського банку, яка забороняє процент, описується терміном PLS -- “profit and loss sharing” (“участь у прибутках і збитках”, “солідарний розподіл прибутків і збитків”). Її сутність полягає в тому, що банк укладає угоду тільки з власником грошей (або паралельно і з бізнес-компанією, яка потребує в даний момент грошей) про те, що внесені ним кошти інвестуватимуться в конкретний бізнес (підприємство). При цьому вкладник як сторона, що фінансує, не тільки має право вимоги до дебітора, але й, за необхідності, поділяє з ним ризики та пов'язані збитки. Вклад другої сторони (бізнес-компанії) -- фізична праця чи управлінська діяльність, завдяки яким підприємство, власне, і реалізується. Банк виступає як фінансовий посередник між власником грошей і фірмою, яка потребує коштів. Крім того, отриманий прибуток розподіляється між сторонами в тій пропорції, яку вони завчасно встановили формальною угодою. Водночас, якщо справа зазнає банкрутства і стає не прибутковою, а збитковою, то фінансові втрати бере на себе лише вкладник, оскільки він не отримає не тільки очікуваного прибутку, але й свого вкладу. Інакше кажучи, імовірні ризики та збитки не змішуються та залишаються функцією конкретного ресурсу: грошей для фінансиста та людської енергії -- для підприємця. У шаріаті така форма діяльності (рекомендована мусульманам пророком Мухаммедом) має назву “мудараба”, хоча, крім неї, використовується і багато інших форм діяльності, які відображають головну концепцію та парадигму ісламського банку як яскраво вираженого фінансового посередника грошового ринку, що відкидає позичковий процент і функціонує за принципом PLS. Дана парадигма ісламського банку відповідає на запитання про те, як функціонує ісламський банк, що заперечує позичковий процент і позичковий капітал, який його приносить. І хоча ісламські економісти прагнуть з різних точок зору обгрунтувати заборону позичкового процента, підкреслюючи його експлуататорський і несправедливий характер, зрештою, відмова від процента є актом віри, оскільки будь-яку сферу життя мусульманина, у тому числі його фінансові відносини, регламентують Коран і норми шаріату **.

* Варто зазначити, що сьогодні разом з розвитком універсальних ісламських банків активно створюються й ісламські інвестиційні банки. Останні діють на ринку лізингових операцій і ризикового капіталу (Див.: Принципы функционирования банков в исламских странах [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://soberview.org/forum/index.php?showtopic=988). Відповідно, головним видом діяльності ісламських інвестиційних банків є залучення фінансування за допомогою цінних паперів недержавного типу -- сукук (Islamic bond). Основна відмінність сукук від облігації полягає в тому, що облігація -- це борг, тоді як сукук -- частка у виділених матеріальних активах або у фінансованому проекті. Дохідність сукук (на відміну від облігації) формується за рахунок прибутку від використання виділених активів, послуг чи діяльності фінансованого проекту. Сукук -- ідеальний інструмент, з точки зору ісламських інвесторів, оскільки він являє собою частку в реальних активах (забезпечується ними), торгується на вторинному ринку і не є прямим боргом. Емітентами сукук можуть бути Ісламські фінансові інститути, суверенні емітенти та компанії, діяльність яких не суперечить шаріату.

** История исламского банковского дела и предпосылки возникновения исламских банков [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.banki-delo.ru/2010/12/.

Серед переваг діяльності ісламських банків як фінансових посередників, насамперед, слід назвати можливість використання спочатку безплатних пасивів і наявність повного контролю за цільовим використанням наданих банком коштів, а серед недоліків -- наявність надлишкової ліквідності та неможливості вкладень у боргові зобов'язання, як це роблять традиційні банки. Відповідно, уникаючи деяких недоліків традиційних банків як кредитних посередників, ісламські банки стикаються у своїй роботі з не меншими труднощами.

Приклад фінансового посередництва ісламських банків в інвестиційних вкладах, які беруть участь у фінансових партнерських відносинах зі своїми клієнтами, що відмовляються від позичкового процента і формують свій дохід на основі принципу розподілу прибутків і збитків, подано на рисунку 2.

Рис. 2. Схема фінансового посередництва ісламського банку у формі мудараби

Як видно на рисунку 2, насамперед між банком, інвестором-вкладником і позичальником (бізнес-компанією) укладаються контракти щодо участі в прибутках і збитках (договір двосторонньої мудараби) (1), після чого вкладник віддає свої кошти банку (2). Слід зазначити, що після набуття контрактом чинності вкладник може перевіряти, як ідуть справи, але він не має права втручатися в них -- ані у керування, ані у виробництво, ані у збут, ані в облік. При цьому первісно встановлені пропорція та порядок розподілу прибутку (тільки після закінчення дії контракту) не підлягають зміні, хоча на практиці є можливим дострокове розірвання контракту за ініціативою однієї із сторін. Банк, який є посередником між вкладником і бізнес-компанією як фінансовий агент, передає останній вклад (3) для ефективного його використання у виробничій діяльності. Варто зазначити, що у відносинах банку та бізнес-компанії перший виконує роль вкладника. При цьому одночасно з коштами вкладника банк може внести у справу і власні кошти. У разі отримання прибутку він направляється бізнес-компанією до банку (4), який, згідно з договором щодо участі у прибутках та збитках, віддає (5) передбачену частку прибутку вкладнику, при цьому останньому повертається і інвестиційний вклад (5'). У разі збитку він розподіляється (4--5') між усіма учасниками згідно з домовленістю, і вкладнику вклад не повертається (він його втрачає). Важливо підкреслити, що вкладник передає кошти для спільного підприємництва не у вигляді вкладу, який передбачає його повернення (як у традиційному банку), у зв'язку з чим таке передання коштів не створює обов'язків банку та бізнес-компанії стосовно втрат, які виникають унаслідок об'єктивних ринкових причин. Разом з тим бізнес- компанія може бути притягнута до відповідальності, якщо буде доведено її пряму провину у виникненні втрат, наприклад, у результаті некомпетентних дій, недбалості, зловмисності тощо [1]. При цьому банк не втручається у повсякденне управління проектом, а його ризик у разі збитків є найменшим порівняно з ризиками вкладника та бізнес-компанії. Слід зазначити, що інвестиційні вклади являють собою мударабу в чистому вигляді *.

Не можна не відзначити, що, реалізуючи стандартну функцію фінансового посередника, ісламські банки користуються в тих чи інших варіантах зазначеною операційною моделлю, розробленою на основі мудараби. При цьому банк, акумулюючи кошти вкладників в інвестиційну діяльність, не гарантує їм отримання прибутку і навіть повернення вкладу (в разі збитків).

Однією з найпоширеніших форм фінансового посередництва ісламських банків у мусульманському світі є дозволені ісламом банківські операції з купівлі- продажу банком товару з його подальшим перепродажем -- мурабаха. При мура- басі банк виконує роль посередника між продавцем товару та його покупцем, купуючи товар у продавця та перепродаючи його покупцеві (своєму клієнту) з націнкою (рис. 3).

Рис. 3. Схема фінансового посередництва ісламського банку у формі мурабаха

Як видно на рисунку 3, в першу чергу, між продавцем товару та його покупцем (клієнтом банку) укладається договір (1), в якому слід чітко домовитися про тип, опис, якість і кількість товару, що поставляється за спільно погодженою ціною. На другому етапі підписується договір між покупцем і банком про те, що банк проведе оплату товару від імені покупця за раніше погодженою з продавцем ціною і у визначений у майбутньому час (2). Далі банк проводить оплату придбаного покупцем товару та доручає продавцю відправити його покупцеві (3). Продавець за довіреністю банку виконує постачання товару покупцеві (4), який сплачує банку вартість товару з націнкою за раніше узгодженою з продавцем ціною (5).

* Мудараба може бути обмеженою чи необмеженою. При обмеженій мударабі вкладник сам визначає можливість вкладення своїх коштів в один чи декілька конкретних активів банку. Необмежена мудараба таких обмежень не має. Від того, чи є мудараба загальною або спеціальною, залежить, чи будуть гроші вкладника працювати спільно з строковими вкладами інших вкладників або окремо. У разі спеціальної мудараби вкладник має більшу можливість контролювати розрахунок розміру належного прибутку, оскільки при загальній мударабі відсутній зв'язок з динамікою загального прибутку банку, який може виявитися і від'ємним. Крім того, можливе недоотримання прибутку в загальній мударабі через брак коштів, вкладених у спеціальну мударабу, робить останню менш привабливою для банку.

Яскравим прикладом фінансових відносин і фінансового посередництва ісламських банків у ряді випадків є передання ними незаможним громадянам добровільних і обов'язкових пожертвувань заможних громадян, тобто надання фінансової допомоги без очікування не тільки винагороди, але й повернення наданих коштів, що зумовлено необхідністю виконувати закят (так званий податок на розкоші, який заможні громадяни повинні сплачувати згідно із законами шаріату) *. Він є принципом справедливості та милосердя. Податок направляється на потреби бідних або на добрі суспільні заходи (наприклад, будівництво доріг). Закят є одним з п'яти стовпів ісламу. Тому він розглядається як нормативно-обов'язкова милостиня та необхідність благодійності, яку отримують банки та сплачують на користь бідних щороку після закінчення річного строку. Таким чином, закят дозволяє дотримуватися принципу справедливості та поповнювати скарбницю ісламської держави для розвитку її економіки. Серед видів майна, які підлягають закятооподаткуванню, на першому місці стоять грошові накопичення заможних громадян, у тому числі монети та зливки із золота і срібла, грошові білети, фондові цінні папери та кошти на рахунках у банках. Загальна сума, яку сплачує як закят з багатства заможний громадянин, становить 2,5% (за ісламським літочисленням) і 2,575% (за григоріанським календарем) від підсумкової їх суми [2]. З того, що кошти на рахунках у банках оподатковуються закят, випливає, що найбільшим вираженням ідеї закят для ісламських банків є збирання і виплата податку на користь бідних. Відповідно, значна частина роботи ісламських банків полягає у фінансовому перерозподілі отриманих за закят сум, переказі коштів від нього на користь відповідних категорій населення, утриманні установ з надання допомоги тощо.

Варто зазначити, що практика ісламських банків з виконання фінансових посередницьких операцій закят у вигляді переадресування добровільної та обов'язкової частин грошових накопичень олігархів бідним, на нашу думку, заслуговує на увагу як Уряду України, так і НБУ. Це зумовлено тим, що банки, які зберігають грошові накопичення громадян, у тому числі й олігархів, володіють найточнішою інформацією щодо сум їх грошових накопичень і до того ж механізмами, що дозволяють перерозподіляти на неповоротній фінансовій основі певну (визначену законом) частину грошових накопичень олігархів. Якщо врахувати, що сумарні доходи 10 українських олігархів (за даними журналу “Forbes”) на початок 2014 р. оцінювалися майже у 257 млрд. грн. **, а заборгованість по заробітній платі в Україні (станом на 1 липня 2014 р.) дорівнювала 1 млрд. грн. ***, або 0,39% від доходів вітчизняних олігархів, то за умови введення податку на багатство у вигляді благодійних обов'язкових пожертвувань (закят ісламських банків) найзаможні- ших людей України у розмірі 2,5% на рік (або іншої частки відрахувань з багатства олігархів) можна було б повністю ліквідувати, як мінімум, проблему боргів по заробітній платі в країні. До того ж запровадження загального податку на багатство олігархів дозволило б поповнити і казну держави для виконання суспільно важливих завдань. ісламський банк позичковий процент

* Пособие закята [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : islam.ru>content/bankofreplies/ 5940.

** Украина: рабский труд без права на зарплату [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://politica-ua.com/ukraina-rabskij-trud-bez-prava-na-zarplatu/.

*** Задолженность по зарплате установила очередной максимум [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://vybor.ua/article/economika/zadolennost-po-zarplate-ustanovila-ocherednoy- maksimum.html.

Висновки

Сьогодні у світовій практиці реально існує дві моделі банківської діяльності і, відповідно, дві моделі банківського посередництва на грошовому ринку. При цьому банки, які функціонують на принципах кредитування (як відносинах щодо зворотного руху позиченої вартості), на позичковому проценті та позичковому капіталі, що його приносить, є кредитними посередниками фінансового (грошового) ринку, тоді як банки, які функціонують на основі фінансових (неповоротних) відносин, при забороні позичкового процента і, відповідно, позичкового капіталу, є фінансовими посередниками грошового ринку. Отже, якщо сучасний традиційний банк може підвищувати ефективність своєї діяльності за рахунок результативнішого використання позичкового процента, то ефективність ісламського банку спрямована на всебічну заборону позичкового процента. І ці істотні відмінності в парадигмах діяльності сучасних банків (ісламських і традиційних) варто враховувати для підвищення ефективності роботи не тільки окремих банків, але й банківської системи України.

Список використаної літератури

1. Беккин Р. Ссудный процент в контексте религиозно-этических хозяйственных систем прошлого и современности [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.bekkin.ru/downloads/rb1336673343.pdf.

2. Расулов Я. Запрет ссудного процента [Електронний ресурс]. -- Режим доступу : http://www.al-hakk.com/?p=457.

3. Рябинина Л.Н. Деньги и кредит : учебник. -- К. : ЦУЛ, 2014. -- 608 с.

4. Вовчак О.Д., Рущишин Н.М., Андрейків Т.Я. Кредит і банківська справа : підруч. -- К. : Знання, 2008. -- 564 с.

5. Гроші та кредит : підруч. ; [за заг. ред. М.І. Савлука]. -- К. : КНЕУ, 2006. -- 774 с.

6. Долан Э.Дж, Кэмпбелл К.Д., Кэмпбелл Р.Дж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика. -- М. -- Л. : Профико, 1991. -- 448 с.

7. Миллер Р.Л., Ван-Хуз Д.Д. Современные деньги и банковское дело. -- М. : ИНФРА-М, 2000. - 856 с.

8. РоузП.С. Банковский менеджмент ; [пер. с англ.]. -- М. : Дело, 1997. -- 768 с.

9. Усоскин В.М. Современный коммерческий банк: управление и операции. -- М. : Все для Вас, 1993. -- 320 с.

10. Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств : навч. посіб. -- К. : Скарби, 2001. -- 336 с.

11. Рябініна Л.М. Основа функціонування банку як специфічного підприємства та особливості кругообороту його капіталу // Банківська справа. -- 2013. -- № 1. -- С. 78--88.

12. Рябініна Л.М. Термінологія та її значення в теорії і практиці економічних відносин // Економіка України. -- 2014. -- № 2. -- С. 16--28.

13. Исламские финансы в современном мире: экономические и правовые аспекты ; [сост. и отв. ред. Р.И. Беккин]. -- М. : УММА, 2004. -- 283 с.

14. Байрам У.Р. Исламские банки: особенности, перспективы развития в Украине // Экономика Крыма. -- 2013. -- № 2. -- С. 206--209.

References

1. Bekkin R. Ssudnyi protsent v kontekste religiozno-eticheskikh khozyaistvennykh sistemproshlogo isovremennosti [Loan interest in the context of religion-ethic economic systems in the past and at the present time], available at: http://www.bekkin.ru/ downloads/rb1336673343.pdf [in Russian].

2. Rasulov Ya. Zapretssudnogoprotsenta [Ban of a loan interest], available at: http:// www.al-hakk.com/?p=457 [in Russian].

3. Ryabinina L.N. Den'gi i Kredit [Money and Credit]. Kiev, TsUL, 2014 [in Russian].

4. Vovchak O.D., Rushchyshyn N.M., Andreikiv TYa. Kredyt i Bankivs'ka Sprava [Credit and Banking]. Kyiv, Znannya, 2008 [in Ukrainian].

5. GroshitaKredyt, zazag. red. M.I. Savluka [Money and Credit], edited by M.I. Sav- luk. Kyiv, KNEU, 2006 [in Ukrainian].

6. Dolan E.G., Campbell C.D., Campbell R.G. Den'gi, BankovskoeDelo iDenezhno- Kreditnaya Politika [Money, Banking and Monetary Policy]. Moscow-Leningrad, Profiko, 1991 [in Russian].

7. Miller R.L., Van Hoose D.D. Sovremennye Den'gi i Bankovskoe Delo [Modern Money and Banking]. Moscow, INFRA-M, 2000 [in Russian].

8. Rose P.S. Bankovskii Menedzhment [Bank Management and Financial Services]. Moscow, Delo, 1997 [in Russian].

9. Usoskin V.M. Sovremennyi Kommercheskii Bank: Upravlenie i Operatsii [Modern Commercial Bank: Management and Operations]. Moscow, Vse dlya Vas, 1993 [in Russian].

10. Kovbasyuk M.R. Ekonomichnyi Analiz Diyal'nosti Komertsiinykh Bankiv i Pidpryemstv [Economic Analysis ofthe Activity of Commercial Banks and Enterprises]. Kyiv, Skarby, 2001 [in Ukrainian].

11. Ryabinina L.M. Osnova funktsionuvannya banku yak spetsyfichnogo pidpryemstva ta osoblyvosti krugooborotu iogo kapitalu [The basis of the functioning of a bank as a specific enterprise and peculiarities of the turnover of its capital]. Bankivs'ka Sprava -- Banking, 2013, No. 1, pp. 78--88 [in Ukrainian].

12. Ryabinina L.M. Terminologiya ta ii znachennya v teorii i praktytsi ekonomichnykh vidnosyn [Terminology and its meaning in the theory and the practice of economic relations]. Ekonomika Ukrainy -- Economy of Ukraine, 2014, No. 2, pp. 16--28 [in Ukrainian].

13. IslamskieFinansy v Sovremennom Mire:Ekonomicheskie iPravovyeAspekty, otv. red. R.I. Bekkin [Islamic Finances in the Modern World: Economic and Legal Aspects], edited by R.I. Bekkin. Moscow, UMMA, 2004 [in Russian].

14. Bairam U.R. Islamskie banki: osobennosti, perspektivy razvitiya v Ukraine [Islamic banks: peculiarities, perspectives of development in Ukraine]. Ekonomika Kryma -- Economy of Crimea, 2013, No. 2, рр. 206--209 [in Russian].

Размещено на Allbest.ru