Критерії оцінювання сфери використання страхових компаній в схемних операціях

Вікторія Володимирівна Роєнко

к.е.н., асистент кафедри фінансів ДВНЗ "Українська академія банківської справи Національного банку України" (м. Суми)

Анотації

У статті здійснено аналіз найбільш поширених незаконних схем використання послуг страхових компаній з метою мінімізації податкового навантаження та легалізації доходів отриманих злочинним шляхом. Запропоновано та обґрунтовано систему показників формалізації ризику використання страхових компаній в схемних операціях.

В статье проведен анализ наиболее распространенных незаконных схем использования услуг страховых компаний с целью минимизации налоговой нагрузки и легализации доходов полученных преступным путем. Обосновано систему показателей формализации риска использования страховых компаний в схемных операциях.

Ключові слова: страхова компанія, легалізація, схемні операції, податкове навантаження. Ключевые слова: страховая компания, легализация, схемные операции, налоговая нагрузка.

Постановка проблеми. У сучасних умовах розвитку національної фінансової системи інститут страхування лише частково виконує покладену на нього соціально-економічну функцію. Незважаючи на поступове збільшення рівня капіталізації страхових компаній, виходу на вітчизняний ринок іноземних інвесторів та збільшення обсягу страхових премій в цілому, досі відсутня довіра населення та суб'єктів господарювання до діяльності страхових компаній. Однією з причин вище зазначеної проблеми виступає низький рівень ефективності державного регулювання, контролю та нагляду за функціонуванням та розвитком страховиків. За цих умов можливості страхового ринку активно використовуються для проведення схемних операцій, які спрямовані на мінімізацію оподаткування суб'єктів господарювання, виведення грошових коштів з обороту, транзакція їх за кордон або одержання інших економічних переваг як страховиками, так і третіми особами. страховий схема податковий незаконний

Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Дослідження схем легалізації коштів, одержаних кримінальним шляхом, та оптимізації податкового навантаження за участю страхових компаній в Україні залишається недостатньо вивченим. Найбільш активно дану проблему досліджують такі вітчизняні науковці, як А. Василенко [1], О. Залєтов [2], А.В. Кравець [3] та інші. Дана проблематика знайшла широке відображення у аналітичних оглядах міжнародних організацій та національних регуляторів, а саме Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) [4], Міжнародної організації страхового нагляду [5], Міжнародної асоціації актуаріїв [6], Управління ООН по боротьбі з наркоманією та тероризмом [7] та інші. Проте питання ідентифікації системи показників, за допомогою яких можна оцінити ризик використання страхових компаній в схемних операціях залишається недостатньо вивченими.

Метою статті є узагальнення характерних ознак схемних операцій за участю вітчизняних страхових компаній та обґрунтування основних показників, які характеризують ризик використання схемних операцій в діяльності страхових компаній.

Обґрунтування отриманих наукових результатів. Особливості розвитку страхових відносин в Україні зумовлені затяжними процесами реформування національної економіки і неефективними заходами державного регулювання та нагляду у сфері фінансових послуг, в результаті чого набули поширення схемні страхові операції, ініціатором яких може виступати як безпосереднього страхова компанія, так і будь-який інший суб'єкт господарювання.

Основний зміст схемних операцій полягає в тому, що під виглядом страхових правовідносин відбуваються дії, спрямовані на мінімізацію податкового навантаження суб'єктів господарювання, легалізацію доходів, отриманих незаконним шляхом, трансформацію безготівкових коштів у готівку та інше.

Страхові компанії виступають суб'єктами первинного фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. У випадку перерахування страховою компанією до банківської установи грошових коштів на суму більше 150000 грн одним платежем, а також здійснення виплати страхових відшкодувань (виплат) через касу банківської установи на аналогічну суму, дані операції підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" [8].

Розглянемо найбільш поширені незаконні схеми використання послуг страхових компаній з метою оптимізації фінансових потоків, які мають місце в Україні.

Незважаючи на численні спроби переходу страхових компаній на загальну систему оподаткування, в Україні страховики досі сплачують 3 % з валових премій, тоді як інші суб'єкти господарювання - 18 % з прибутку. З метою зменшення податкового навантаження страхова компанія укладає фіктивний договір на страхування деяких фінансових або майнових ризиків, що дозволяє зменшити базу оподаткування податку на прибуток страхувальника, оскільки витрати на придбання страхових полісів зараховуються до складу валових витрат від основної діяльності. Потім страхова компанія перестраховує ризики у фіктивній компанії, за що отримує винагороду в розмірі 7-8 % від обсягу премії. Крім того, сума премій передана в перестрахування зменшує базу оподаткування для страховика. У підсумку страхувальник замість 18 % сплачує близько 10 % податку (7-8 % винагорода + 3 % податку на валові премії страховика).

На думку експертів, щороку український бізнес за рахунок використання фіктивних страхових операцій заощаджує на сплаті податків близько 1,5 млрд грн.

Найбільш розповсюдженою схемою, пов'язана з легалізацією доходів з використанням операцій перестрахування, є наступна: укладаючи фіктивний договір страхування, страхова компаній перестраховує свої ризики в компанії- нерезидента. Тобто валютні кошти розміщуються за межами України та концентруються на рахунках офшорних компаній.

Крім вищезазначених схем, для легалізації доходів отриманих незаконним шляхом та переведенням безготівкових коштів у готівку використовуються цінні папери, що мають ознаки фіктивності. Сутність даного механізму полягає в наступному: суб'єкт господарювання (страхувальник) сплачує кошти страховій компанії у вигляді страхових платежів, потім страхова компанія частину даних коштів інвестує в неліквідні цінні папери технічного емітенту, який перераховує кошти як фінансова допомога іншому суб'єкту господарювання, які в подальшому знімаються готівкою.

Наступна схема, характерна як для вітчизняного, так і закордонного страхового ринку, передбачає використання послуг кептивної компанії для проведення фіктивних страхових операцій. Так, банк укладає договір страхування кредитів з кептивною страховою компанією з метою оптимізації свого кредитного портфелю. Сутність фіктивної страхової операції полягає в наступному: на балансі банку знаходиться значний обсяг неповернених кредитів, що загрожує невиконанню нормативів центрального банку, і тому банк укладає договір страхування, за яким в подальшому настає страховий випадок. В наслідок цього, банк отримує страхову виплату, що відповідно дозволяє перекласти ризики на страхову компанію.

На основі вище розглянутого, узагальнено основні ризики, за якими можна провести оцінювання схильності страхової компанії до використання нею схемних операцій. Дані ризики запропоновано розглядати у розрізі 4-х груп, а саме: ризик, пов'язаний з країною, в якій функціонує страхова компанія; ризик, пов'язаний з діями страхувальника; ризик, пов'язаний з діяльністю страхової компанії; ризик, пов'язаний з порушенням норм регулятора страховою компанією (табл.1).