Депозитні операції банків

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Реферат

Депозитні операції банків

Депозитні ресурси -- сукупність залучених банком ресурсів, що забезпечують йому необхідні резерви відповідно до вимог законодавства і дають понад ці резерви основний обсяг коштів для кредитування.

Головними узагальненими характеристиками депозитів є: терміни до моменту їх вилучення, види й форми їх оплати, категорія вкладника.

Найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної бази комерційних банків є депозитні операції.

Депозитна операція -- пасивна операція банку із залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах у формі вкладів (депозитів) шляхом їх зарахування на відповідні рахунки на певних умовах.

Вклад (депозит) -- гроші, які передані в банк їх власником для зберігання і залежно від умов зберігання враховуються на певному банківському рахунку.

Класифікація вкладів (депозитів) здійснюється за різними ознаками, основними серед яких є вид і статус вкладника, термін вкладу.

Одним з основних видів вкладів є вклади до запитання.

Вклад до запитання -- банківський депозит, який може бути вилучений вкладником на першу вимогу; кошти на чековому рахунку в банку.

Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які відкриває банк для кожного клієнта. В будь-який момент вони можуть бути зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. Вітчизняні банки здебільшого не здійснюють виплати за залишками на депозитних рахунках до запитання, оскільки розміри цих залишків дуже нестійкі та слабо прогнозовані. Значну частку ресурсів, залучених у вклади до запитання, банки використовують для забезпечення необхідного рівня ліквідності та формування обов'язкових резервів у вигляді залишків на кореспондентському рахунку в НБУ.

Водночас у повсякденній банківській діяльності складається ситуація, коли клієнти не використовують одразу всі кошти, що надходять на їхні поточні рахунки, залишаючи певну частину у розпорядженні банку на деякий термін. Цю частину ресурсів у вкладах до запитання банк використовує здебільшого у формі вкладень у найкоротші за терміном повернення кредитно-інвестиційні активи. В цьому випадку він отримує можливість заробляти, розміщуючи вільні залишки на поточних рахунках у відповідні дохідні активи, а відтак сплачувати певний відсоток власникам депозитів до запитання за користування їхніми грошима. Платність вкладів цього типу дає змогу, в свою чергу, залучати ще більші обсяги поточних ресурсів, розширювати коло операцій та збільшувати їх обсяги, що неодмінно сприятиме підвищенню конкурентоспроможності банку. Але в деяких вкладах до запитання нормативною базою передбачено обов'язкову сплату відсотків за їх залишками. Так, зберігання коштів державного бюджету на банківських депозитах до запитання є для банку обов'язково платним і потребує нарахування та сплати відсотків за залишками цих коштів у розмірі 50% ставки рефінансування НБУ.

Найстабільнішими щодо прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є термінові вклади (депозити).

Терміновий вклад (депозит) -- грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених відсотків.

Розвиток та диверсифікація послуг з обслуговування цих вкладів є пріоритетним завданням сучасного комерційного банку. Ресурси, залучені у термінові депозити, залишаються в розпорядженні банку в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватися для фінансування триваліших за терміном, а отже і більш дохідних активних операцій. Відповідно і плата за залишками на термінових депозитах значно більша порівняно із вкладами до запитання і прямо залежить від розміру та терміну зберігання грошей на цих вкладах. У сучасній практиці більшість комерційних банків надає можливість клієнтам знімати в разі необхідності кошти з термінових депозитів до закінчення відповідного терміну дії депозитного договору. Це є вагомим чинником підвищення привабливості саме цього виду банківських депозитних операцій, хоча розмір відсоткової плати у разі дострокового зняття коштів або закриття рахунка взагалі значно зменшується.

Комерційні банки у своїй поточній діяльності використовують різні форми термінових вкладів (депозитів). Однією з найпоширеніших є сертифікати, які, в свою чергу, поділяються на депозитні та ощадні.

Депозитний сертифікат -- документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банку про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму внеску та відповідні відсотки.

Ощадний сертифікат -- документ, що видається тільки фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський вклад та надає право власнику на отримання відповідної суми внеску і відсотків.

Депозитні та ощадні сертифікати випускаються банками як на обумовлений термін, так і до запитання. Вони можуть бути іменними та на пред'явника.

Банківський сертифікат -- цінний папір, який може вільно продаватись-купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо.

Відтак він має значні переваги порівняно з іншими видами вкладів (депозитів). У разі виникнення раптової необхідності в наявних коштах власник сертифіката може його продати безпосередньо банку або на вторинному ринку цінних паперів без загрози значної втрати від зниження відсоткової ставки, але з урахуванням терміну, що залишився до моменту погашення сертифіката. депозит ощадний вклад

Найпоширенішими серед населення є ощадні вклади.

Ощадний вклад -- грошові заощадження фізичних осіб, які вони вносять до банку з метою накопичення та отримання відповідного доходу у вигляді відсотків.

Кожному власнику ощадного вкладу видається спеціальна ощадна книжка.

Ощадна книжка -- письмове свідчення (іменне або на пред'явника) про здійснення внеску у формі ощадного вкладу, в якому відображають поступово усі операції із зарахування та зняття коштів з відповідного вкладного рахунка.

Ощадні вклади часто використовують як безтермінові депозити, тобто умови зберігання коштів на них не пов'язані із конкретними термінами. Отже, власники ощадних книжок мають можливість одержувати гроші з ощадних вкладів або взагалі їх закрити у будь-який момент, але з обов'язковим попереднім повідомленням банку (як правило, за декілька днів) про цей намір.

Визначальними чинниками при встановленні плати за терміновими депозитами є розмір вкладу та термін, на який вносяться грошові кошти. Чим більші сума та термін користування вкладом, тим відповідно вищою буде ставка відсотка.

Таким чином, сутність депозитних операцій досить проста, керованих параметрів не так багато (переважно це відсоткова оплата, терміни й форми залучення). Але в умовах конкурентної боротьби на ринку кредитних ресурсів необхідно постійно піклуватися як про кількісне, так і про якісне поліпшення депозитів, наприклад, упроваджуючи нові депозитні послуги й оперативно варіюючи підходи до ціноутворення.

У практичній банківській діяльності часто виникає ситуація, коли залучених банком депозитних ресурсів недостатньо для здійснення запланованих кредитно-інвестиційних операцій. Так утворюється різниця між розміром кредитів та інвестицій, які необхідно профінансувати, і наявною сумою депозитів. Для покриття цієї різниці, яку називають «розривом фондів банку», використовують ресурси, отримані від здійснення банківських недепозитних операцій.

Размещено на Allbest.ru