Оцінка ефективності фінансово-економічної діяльності банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Оцінка ефективності фінансово-економічної діяльності банків

О.В. Лисенок,

А.В. ЛЫСЕНОК,

д.з.н., доцент, и.о. заведующего кафедрой финансов и финансово-экономической безопасности, Украинский государственный университет финансов и международной торговли

Оценка эффективности фінансово-экономической деятельности банков

Раскрыты основные принципы современной методики расчета показателей финансово-экономической эффективности банковских учреждений, определены ее недостатки и преимущества. Исследованы, проанализированы и сделаны выводы относительно эффективности осуществления административных и прочих операционных расходов банков.

Ключевые слова: банк, доходность активов, доходность капитала, чистая процентная маржа, чистый спред, эффективность затрат банка.

Ukrainian State University of Finance and International

Evaluation of financial and economic activity of banks

The basic principles of modern methods of calculation of the financial and economic efficiency of banks, defines its advantages and disadvantages. Studied, analyzed and conclusions on the efficiency of the administrative and other operating expenses of banks.

Keywords. Bank, return on assets, return on equity, net interest margin, net spread, the cost effectiveness of the bank.

Розкрито основні засади сучасної методики розрахунку показників фінансово-економічної ефективності банківських установ, визначено її недоліки та переваги. Досліджено, проаналізовано та зроблено висновки щодо ефективності здійснення адміністративних та інших операційних витрат банків.

Ключові слова: банк, прибутковість активів, прибутковість капіталу, чиста процентна маржа, чистий спред, ефективність витрат банку.

Постановка проблеми. Українським банкам необхідно підвищувати ефективність своєї фінансово-економічної діяльності, оскільки останнім часом вона зазнала суттєвих змін, зокрема підвищення вимог до банків, криза на кредитних ринках та в країні загалом, обмежені можливості отримання прибутку та поширення процесів злиття і поглинань, що, в цілому, змінює погляди на подальший розвиток вітчизняного банківського бізнесу. Тому актуальною проблемою та пріоритетним напрямом сучасного розвитку банківських установ постають питання щодо управління їх фінансово-економічною ефективністю, а одним з ключових етапів успішного управління банком є своєчасна й достовірна оцінка цієї ефективності.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Зростання протягом останніх років кількості робіт, присвячених питанням оцінки ефективності банківської діяльності й вибору інструментарію оцінки, лише підтверджує актуальність цього напряму досліджень. До теоретико-методологічних та організаційних питань оцінки ефективності в банківській сфері зверталися як українські вчені - О. Мертенс, Г. Карчева, О. Примостка, А. Пілявський, Ю. Маців, Н. Галайко, А. Мещеряков, А. Герасимович, І. Парасій-Вергуненко, О. Васюренко, В. Кочетков, С. Буєвич, так і закордонні - Л. Аллен, А. Бергер, Р. Деянг, Д. Хемпфрі, Л. Местер, Т. Коеллі, М. Фаррел, Дж. Пастор, К. Толчин, А. Пересецький, С. Моїсеєв, В. Бєлоусова.

Аналіз і узагальнення наукових результатів, отриманих вищезазначеними та іншими науковцями, дозволили визначити об'єктивну необхідність більш глибокого дослідження методу фінансових коефіцієнтів як інструмента оцінки фінансово-економічної ефективності банківської діяльності.

Мета статті. Дослідити необхідність аналізу показників ефективності фінансово-економічної діяльності банку, розглянути основні методики розрахунку цих коефіцієнтів та виявити їх недоліки.

Виклад основного матеріалу. Під ефективністю діяльності банку слід розуміти його здатність досягати поставлених цілей шляхом оптимального використання ресурсів, враховуючи при цьому не лише мікроекономічну, а й макроекономічну функції банків у ринковій економіці. Забезпечення ефективного функціонування банківської установи, у свою чергу, потребує раціональної організації аналітичної роботи, результати якої є основою для прийняття економічно обґрунтованих управлінських фінансових рішень. За допомогою аналізу стає можливим визначення тенденцій та закономірностей фінансово-економічної діяльності банку, оцінка характеру впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на його функціонування; науково-обґрунтоване планування подальшої роботи та контроль за її виконанням; визначення потенціалу майбутнього розвитку банківської установи та пошук резервів для підвищення ефективності її фінансово-економічної діяльності [1].

Науковці, як правило, ставлять за мету дослідження методології оцінювання ефективності та удосконалення її окремих теоретико-методологічних аспектів - розвиток аналітичного інструментарію фінансово-економічної оцінки банківської діяльності, підвищення достовірності її результатів тощо.

При базовій оцінці фінансово-економічної діяльності банківських установ основними показниками ефективності виступають коефіцієнти рентабельності активів (ROA) та при-Прибутковість активів

Проте слід відзначити, що не дивлячись на переваги методу фінансових коефіцієнтів (простоту розрахунку та інтерпретації отриманих даних, доступність для всіх суб'єктів оцінки), використання методу обмежується складністю визначення факторів впливу на ефективність, ретроспективним характером оцінювання, зосередженістю на короткострокових фінансових результатах фінансово-економічної діяльності банку, що значною мірою зменшує цінність такого аналізу для прийняття важливих стратегічних фінансово-економічних рішень.

Аналіз показників прибутковості, що представлені в таблиці, дозволяє зробити висновки, що протягом 2005-2007 років банківська система України успішно розвивалася, що підтверджується зростанням рентабельності активів та капіталу. Якщо на 01.01.2006 прибутковість активів становила 1,31%, то на 01.01.2008 - 1,50%, тобто зросла на 0,19 п. п. Аналогічна тенденція спостерігається і за показником прибутковості капіталу, який зріс на 01.01.2008 р. на 2,28 п. п., порівняно з даними на 01.01.2006 р., і становив 12,67%.

Проте фінансово-банківська криза суттєво вплинула на показники рентабельності активів і капіталу вітчизняних банків, які були від'ємними протягом 2009-2011 років, а найбільше від'ємне значення спостерігалося на 01.01.2010, відповідно -4,38% та -32,52%. Навіть завдяки підвищенню кредитних процентних ставок, що вплинуло на зростання показника чистої процентної маржі в аналізованому періоді, банкам не вдалося уникнути значних збитків, спричинених різким погіршенням якості кредитного портфеля внаслідок неповернення кредитів.

Слід також зауважити, що поступове зниження показників чистої процентної маржі та чистого спреду, починаючи з 01.01.2010, свідчить про скорочення різниці між середньозваженими процентними ставками за активними і пасивними операціями банків, тобто про зменшення їх чистої дохідності.

Такий підхід до оцінки ефективності фінансово-економічної діяльності банків є досить універсальним і дозволяє керівництву банку оцінювати діяльність кредитної установи за тими самими критеріями, за якими її оцінюють зовнішні аналітики. Таким чином, декомпозиційний аналіз власного капіталу має важливе значення саме для стратегічного управління фінансово-економічною діяльністю банків. У цій методиці прибутковість банку оцінюється показниками ROE та ROA, а мультиплікатор капіталу (МК) характеризує загальний ступінь ризикованості банківської діяльності.

Залежність між прибутком і ризиком описується наступною моделлю: ROE = ROA*MK і вказує на взаємозв'язок прибутку із джерелами формування банківських ресурсів. І чим вищим буде прибуток, тим більш ризикованою буде структура банківського балансу за інших однакових умов.

Якщо ефективність фінансово-економічної діяльності банку буде знижуватися, то для забезпечення заданого рівня прибутковості капіталу іноді необхідно погодитись на вищий ризик - збільшити відношення активів до капіталу (МК). Це означає, що навіть банк із невисоким показником прибутковості активів може досягти відносно високого рівня прибутковості капіталу за рахунок максимально можливого використання своїх зобов'язань.

На основі результатів аналізу рентабельності капіталу (ROE) та активів (ROA), у тому числі використання поглибленого аналізу прибутковості капіталу - моделі Дюпона, як інструмента оцінювання ефективності банківської діяльності, можемо відзначити основні недоліки:

1) обмежені можливості врахування валютного та процентного ризиків, які займають одне із центральних місць у банківській діяльності. У період кризи ключовими факторами зниження ефективності фінансово-економічної діяльності банків і, відповідно, рентабельності їх капіталу та активів були саме якість цих активів та рівень концентрації валютного і процентного ризиків; ретроспективний і короткостроковий характер оцінки. Результати дослідження доводять нездатність показників ROE та ROA визначити «фінансово-ефективні» та «фінансово-неефективні» банки. За останній квартал 2008 року

Таблиця 1

Прибутковість капіталу вітчизняних банків була однією з найвищих протягом досліджуваного періоду, проте наступний квартал показав різні результати фінансово-економічної діяльності банків, а тому й ефективність їх має бути різною.

Таким чином, проаналізовані вище основні показники прибутковості можуть бути використані для оцінки ефективності фінансово-економічної діяльності банківських установ лише в короткостроковому періоді, оскільки вони не дають можливості оцінити стабільність потоків доходів, що генеруються банками в майбутньому.

Поряд із вищезазначеними показниками прибутковості заслуговує на увагу коефіцієнт, який характеризує ефективність витрат банку - CIR (Cost Income Ratio) - відношення адміністративних та інших операційних витрат до валового доходу [4]. Чим меншим є значення цього показника, тим ефективніше банківська установа здійснює свою фінансово-економічну діяльність. банк фінансовий кредитний економічний

Адміністративні витрати, які традиційно займають суттєву питому вагу у структурі загальних витрат банку, є контрольованими з позиції менеджменту банківської установи. Тому показник CIR використовується з метою визначення ефективності керівництва банку мінімізувати адміністративні та інші операційні витрати, що за умови незмінного рівня доходів забезпечить збільшення прибутку.

Результати оцінки фінансово-економічної ефективності діяльності українських банків за допомогою показника CIR представлені на рис. 2.

Таким чином, як свідчать дані рис. 2, ефективність витрат банківської системи України поступово покращувалась, починаючи з 2004 року до початку 2009 року, і найнижче значення показника CIR спостерігається саме на 01.01.2009 - майже 23%.

Проте у зв'язку з фінансово-економічною кризою, ефективність витрат українських банків почала погіршуватися, про що свідчить поступове зростання показника CIR протягом 2009-2011 років, найвище значення якого спостерігається на 01.01.2012 - 35,27%, але за результатами фінансово-економічної діяльності вітчизняних банків у 2012-2014 роках ефективність їх витрат дещо покращилась, на що вказує зниження досліджуваного показника на 6,63 п. п., що становив на 01.01.2015 - 28,64%.

Отже, підвищення середнього рівня прибутковості банківської установи за умови, що рівень ризику не буде перевищувати встановлене менеджментом граничне значення, слід визнати стратегічною метою фінансово-економічної діяльності банку. Низькі показники прибутковості капіталу та активів пов'язані, насамперед, з нарощуванням капітальної бази та сукупних активів банку без адекватного приросту прибутків.

Враховуючи те, що метод коефіцієнтів є досить простим та легко впроваджується в практичну діяльність банківських установ, він не завжди може бути визнаний адекватним методологічним підходом до вирішення задачі щодо формування комплексної оцінки фінансово-економічної ефективності банківської діяльності, оскільки відсутність прямих залежностей між окремими групами коефіцієнтів, їх відносна самостійність та відмінності в граничних значеннях призводить до майже повної відсутності взаємозалежності між окремими показниками і, як наслідок, до неможливості формування інтегральної оцінки, що являє собою один узагальнюючий результат за всіма розрахунковими коефіцієнтами. Слід також визнати, що оцінка результатів фінансово-економічної ефективності банківської діяльності за допомогою різноманітних коефіцієнтів є складною задачею й через те, що одні аналітичні показники характеризують фінансово-економічну ефективність з позитивного боку, інші - з негативного, що може призводити до плутанини у формуванні загальної комплексної оцінки.

Тому, з огляду на означені вади коефіцієнтного аналізу, для аналітичної оцінки фінансово-економічної діяльності банківської установи необхідно використовувати модель, яка б дозволила об'єднати декілька показників, в результаті чого отримують одне число (інтегральну оцінку). Такою моделлю може бути динамічна нормативно-індексна модель [5], побудована за допомогою методів непараметричної статистики. На користь доцільності практичного застосування цієї моделі свідчить те, що методи непараметричної статистики все частіше використовуються в економічних дослідженнях, зокрема для аналізу фінансового стану підприємства за даними звітності, визначення фінансової стійкості банку, аналізу ліквідності та платоспроможності банку і банківської системи в цілому, оцінювання ризикованості та соціально-економічної ефективності банківської установи.

Список використаних джерел

1. Буряк А.В. Особливості визначення ефективної діяльності банку / А.В. Буряк // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. Вип. 1 (8) / 2010. Частина II. - Харків, 2010. - С. 41 -46.

2. Основні показники діяльності банків України [Електрон. ресурс]

3. Доходи та витрати банків України [Електрон. ресурс]

4. Гладких Д. Основні складові доходів і витрат українських банків / Д. Гладких // Вісник НБУ. - 2012. - №5. - С. 40-45.

5. Лисенок О.В. Динамічна модель оцінки соціально-економічної ефективності банківської діяльності / О. В. Лисенок // Соціальні, економічні та фінансові проблеми в умовах глобалізації / Міжнар. наук.-практ. конф., 7 березня 2014 р., м. Сімферополь: тези доп. - Сімферополь: НО Economics, 2014. - С. 114-117.

Размещено на Allbest.ru