Етапи розвитку споживчого кредитування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Етапи розвитку споживчого кредитування в Україні

Мицак О. В., Бублик Л.Я.

Анотація

Статтю присвячено проблемі формування кредитування ринку товарів та послуг України. Визначено сутність поняття «споживчий кредит», визначено перелік специфічних рис даного виду кредитування, що пов'язані із особливостями сфери приватного споживання населення. Описано та візуалізовано процес становлення споживчого кредитування незалежної України з характеристикою кожного із етапів.

Ключові слова: кредит, споживчий ринок, споживчий кредит, періодизація становлення споживчого кредитування, етапи розвитку кредитування.

Mitsak O., Bybluk L.

STEPS FOR CONSUMER DEVELOPMENT IN UKRAINE

The article is devoted to the problem of formation of crediting ^nsumer market in Ukraine. The essence of the concept of "consumer credit" and a list of the specific features of this type of lending related to the particularities of the private consumption of the population. Also described and visualized the process of becoming an independent consumer lending in Ukraine, with a detailed description all of them.

Key words: credit, the consumer market, consumer credit, stages of consumer lending, lending stages of developmen

Мыцак О. В., Бублык Л. Я.

ЭТАПЫ РАЗВИТИЯ ПОТРЕБИТЕЛЬСКОГО КРЕДИТОВАНИЯ В УКРАИНЕ

Статья посвящена проблеме формирования кредитования рынка товаров и услуг Украины. Определена сущность понятия «потребительский кредит», и определен перечень специфических черт данного вида кредитования, связанные с особенностями сферы частного потребления населения. Также, описан и визуализирован процесс становления потребительского кредитования независимой Украины, с детальной характеристикой каждого из этапов.

Ключевые слова: кредит, потребительский рынок, потребительский кредит, периодизация становления потребительского кредитования, этапы развития кредитования.

Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями

У світовій практиці кредитування споживчого ринку є найбільш поширеним видом кредитування. Адже, він впливає на підвищення рівня життя населення, допомогою кредиту громадяни одержують можливість задовольнити назрілі споживчі потреби до того моменту, коли будуть зроблені відповідні грошові заощадження. Тому громадяни, які стикаються з нестачею доходів сьогодні і очікують стабільності доходів у майбутньому, можуть підвищити свій рівень споживання за допомогою споживчого кредиту

В країнах з розвиненою ринковою економікою споживчий кредит, як зручна і вигідна форма обслуговування населення, відіграє велику роль в економіці. Тому він активно регулюється з боку держави, як на рівні надання кредиту, так і на рівні його використання і виражається або в заохоченні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, або в більш жорсткому режимі кредитування. Таким чином, споживчий кредит надається приватним особам для придбання предметів особистого споживання довгострокового користування [1, с. 425].

Періодизація процесу становлення споживчого кредитування країни, свідчить про те, що за досить короткий час споживче кредитування в Україні пройшло шлях від зародження до поступового зростання.

Активізація кредитування населення в Україні відбувалася в умовах існування тіньових доходів у значної частини населення, застосування банками спрощених процедур оцінки платоспроможності позичальників, а це, в свою чергу, знижувало об'єктивність оцінки платоспроможності позичальників. На даний час в Україні в умовах кризової економічної ситуації видається позик значно менше, ніж у будь - якій іншій розвинутій державі [8].

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми.

Проблемам вивчення теоретичних засад здійснення кредитування населення для задоволення їх споживчих потреб в економічній літературі приділяється значна і постійна увага. Так, споживчий кредит став об'єктом дослідження таких українських науковців, як Бортніков Г.П., Вітлінський В.В., Герасимович А. М., Гончаренко В.В., Єгоричева С.Б., Євтух О.Т., Ковальчук Т.Т., Кузнєцова Л.В., Лагутін В.Д., Мороз А.М., Міщенко С.В., Науменкова С.В., Олексієнко М.Д., Охріменко І.Б., Примостка Л.О., Рябініна Л.М., Савлук М. І., Сусіденко В.Т., Черкашина К.Ф., Чуб О.О., Шульга Н.П. та інші. Вагомий внесок у дослідження споживчого кредитування зробили такі зарубіжні економісти, як Захарова В., Казімагомедова А., Лаврушина О., Усоскіна В., Едвардс Б., Матук Ж., Роуз П., Сінкі Дж., Соколова Б., Хью С., Шульте М., Якоб К.-Д. та інші. Проте, нажаль, на даний час в економічній літературі існує потреба удосконалення існуючих досліджень визначення сутності та етапів становлення споживчого кредитування України.

Цілі статті. Визначення ролі та значення споживчого кредитування, а також його впливу на поліпшення матеріального й культурного життя населення держави. Дослідження теоретичних аспектів розвитку кредитування споживчого ринку України.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів

На даний час в економічній літературі немає єдиного підходу до визначення сутності споживчого кредиту. Науковці Антонов М.Г. і Пессель М.А. трактують споживчий кредит - видом позичкових коштів, наданих банками, підприємствами чи державою населенню. Основні види споживчого кредиту - продаж товарів із розстрочкою платежу, позички на кооперативне житлове, індивідуальне будівництво, на господарське обзаведення, розвиток фермерства, на операції ломбардів [5, с. 37].

Крупнов Ю.С. вважає що споживчий кредит наданий банками у грошовій формі господарським суб'єктам і населенню на різного роду витрати невиробничого характеру. А до витрат невиробничого характеру відносить витрати, пов'язані із здійсненням індивідуальної трудової діяльності, розвитком колективного садівництва й городництва, веденням особистого підсобного господарства [4, с. 54].

Економісти Арбузов С.Г., Колобов Ю.В., Міщенко В.І. та Науменкова С.В розуміють споживчий кредит як кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) фізичним особам на придбання споживчих товарів або послуг у тимчасове користування, під процент, на умовах забезпечення, строковості, платності та цільової спрямованості [7, с.413].

Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф., в свою чергу, вважають, що споживчий кредит - кредит, який надається юридичним чи фізичним особам на споживчі цілі. Він може надаватись як банками, так і кредитними установами небанківського типу, а також юридичними і фізичними особами [6, с. 404].

Науковий доробок зазначених авторів свідчить про деталізоване вивчення таких суттєвих елементів теорії кредиту, як сутність кредиту, класифікація форм та видів кредиту, система споживчого кредитування, й інших вагомих елементів механізму кредитування населення на споживчі потреби.

Проте, незважаючи на наявність великої кількості наукових праць, значна частина питань щодо збільшення ефективності здійснення споживчого кредитування потребує вирішення як в теоретичному, так і в прикладному плані. Тому, питання споживчого кредитування населення вимагає подальшого вивчення.

На нашу думку, споживчий кредит - це кошти, що виділені банками, небанківськими фінансовими або споживчі товари, надані торгівельними установами з відстроченням платежу населенню для отримання предметів призначених для особистого вжитку чи оплату витрат особистого характер. До витрат особистого характеру, відносимо кошти, призначені для оплати за навчання, медичне обслуговування, косметичні процедури та інше.

Споживчий кредит володіє певним набором специфічних рис, що пов'язані із особливостями сфери приватного споживання населення.

До них відносяться:

- споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи;

- споживчий кредит є видом позики, що відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання;

- погашення споживчого кредиту здійснюється в межах надходження чи накопичення грошових коштів;

- усі види споживчого кредиту є засобом задоволення особистих індивідуальних потреб фізичних осіб та носять соціальний характер, оскільки сприяють вирішенню суспільних проблем, підвищенню життєвого рівня населення;

- основною умовою, що забезпечує можливість одержання споживчого кредиту є сталі грошові доходи, тобто платоспроможність даної фізичної особи - позичальника;

- дана позика прискорює отримання певних благ (товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг;

Ринок споживчого кредитування України, має власну історію розвитку та формування. Історична наука стверджує, що кредит був відомий не менш ніж 3000 років тому в Ассирії, Вавилоні, Єгипті. Починаючи з ХІІ ст., діяла комплексна система торгового кредиту в Європі. З одного боку, купці продавали свої товари в кредит, а з іншого -- надавали аванси товаровиробникам під майбутню поставку товарів. Активне застосування кредиту було властиве і середньовічній торгівлі на території сучасної України. Записи у Львівській міській книзі за 1382--1389 pp. свідчать, що у Львові (можливо, й в інших руських містах) були досить розвинуті кредитні відносини. Гроші позичались під заставу зі сплатою процентів. Окрім цього, надання кредиту було пов'язане з торгівлею, зокрема, з так званим складським правом, коли непроданий протягом відведеного купцеві часу товар залишався в кредит [3].

Перша кредитна установа виникла в Україні в 1869 р. - завдяки зусиллям відомого українського громадського діяча Г.П. Галагана було відкрито селянську позиково-ощадну касу на Полтавщині. Це товариство серед інших 14, заснованих переважно в 70-х роках ХІХ ст., було найпотужнішим. Перевага при наданні позик надавалася тим позичальникам, які потребували меншої суми і раніше стали членами товариства. За даними 1873 р. товариство видало 9810 крб. на позики 108 членам, терміном від 3 до 9 місяців [2, с. 87].

Становленню споживчого кредитування України передувала адміністративно-командна система господарювання кредитних відносин Радянського Союзу. Кредитний ринок СРСР включав два види споживчих позик, що користувались популярністю в населення. Першим був кредит на купівлю товарів тривалого користування, надавався торговими організаціями при посередництві Держбанку. Другим видом виступав кредит на житлове будівництво, надавався Держбанком та Будбанком (безпосередньо кредитними установами).

Ми вважаємо, що в процесі становлення споживчого кредитування незалежної України можна виділити наступні етапи (Рис. 1.).

Перший етап (1990 - 1996р.р.) - відзначається глобальними змінами в усіх сферах економіки, адже саме тоді відбувається перехід від адміністративної до ринкової форми господарювання. Зародження ринкової економіки супроводжувалося падінням виробництва, а відповідно й товарообігу, що призвело до припинення кредитування населення в формі придбання товарів та надання послуг з відтермінуванням платежу.

Другий етап (1996 - 2000р.р.) - характеризується загальноекономічними позитивними тенденціями у сфері споживчого кредитування. З'являються нові комерційні банки, що пропонують нові види кредитування, до яких відносились позики на будівництво, купівлю і ремонт будівель в сільській місцевості для сезонного проживання будівництво і благоустрій садових ділянок, на купівлю молодняку худоби та господарське обзаведення та на інші невідкладні споживчі потреби. Негативною стороною пожвавлення банківського кредитування стали завищені процентні ставки за користування позикою. Проте, саме в цей період кредитні установи, в основному банки починають співпрацювати з великими торговельними мережами, серед яких підприємства «Фокстрот» та «Епіцентр К».

Третій етап (2000 - 2004р.р.) - вирізняється значним розвитком банківського сектору, активним кредитуванням фізичних осіб, впровадженням нових кредитні продукти. У 2003 р. НБУ переглянув Положення про кредитування та скасував заборону надавати фізичним особам кредити в іноземній валюті, що відкрило шлях до надання валютних споживчих кредитів, які сприяли збільшенню пропозиції на ринку споживчих кредитів [10]. Також, даний період відзначився початком розвитку конкурентної боротьби серед кредитних установ, при цьому з'являються різні програми кредитування, впроваджуються кредитні картки, виникає агресивний рекламний натиск на потенційних позичальників.

Четвертий етап (2004 - початок 2007р.р.) - процедура видачі кредитів набуває спрощення. Але відсоткові ставки залишаються високими. Також поступово активізують свою діяльність не тільки банківські, але й інші фінансово-кредитні установи (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії тощо) [9].

споживче кредитування

Перехід від адміністративної до ринкової форми господарювання, супроводжується практично повним припинення кредитування населення.

Відзначається глобальними змінами в усіх сферах економіки та виходом на міжнародний ринок.

Початок розвитку конкурентної боротьби серед кредитних установ.

Поступово активізують свою діяльність такі фінансово-кредитні установи: кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії.

Через девальвацію гривні більшість позичальників не змогла виконати свої зобов'язання перед кредиторами.

П'ятий етап (кінець 2007 - початок 2008р.р.) - кредитні установи, маючи доступ до дешевих ресурсів із-за кордону, з метою отримання надприбутків почали надавати кредити, без перевірки кредитоспроможності позичальників у повному обсязі, переважно у іноземній валюті.

Шостий етап (кінець 2008 - 2010р.р.) - світова фінансово-економічна криза, яка суттєво вплинула на споживчий ринок України та національну економіку загалом. Через девальвацію гривні та погіршенням життєвого рівня населення більшість позичальників не змогла виконати свої зобов'язання перед кредиторами. Кредитні установи підвищили відсоткові ставки за кредитами, чим фактично повністю зупинили кредитування населення.

Сьомий етап (2010 - 2014р.р.) - відзначається пожвавленням діяльністі небанківських кредитних установ. Змінилась кредитна політика фінансово-кредитних установ. Повільне поступове зменшення кількості проблемних позик [10]. Ринок споживчого кредитування поступово відновив довіру населення та суб'єктів господарювання до банківської системи України. Все більше уваги стали приділяти мінімізації кредитних ризиків у сфері споживчого кредитування, тому робота з проблемною заборгованістю почала приносити свої результати - її обсяги суттєво зменшились.

Восьмий етап (2014 - початок 2016 р.) - характеризується новою хвилею кризових явищ. Цей період характеризується збільшенням частки споживчих кредитів у кредитних портфелях банків, через перерахунок залишків заборгованості за кредитами, що пов'язано зі зміною курсу гривні відносно долара США.

Дев'ятий етап (кінець 2016 - дотепер) - незважаючи на зберігання високого рівня відсоткових ставок за споживчими кредитами, відбувається поступове відновлення попиту на продукти споживчого кредитування, хоча його темпи ще недостатні. Кредитні установи дотримуються принципу мінімізації ризиків, коли платоспроможні позичальники змушені платити за неплатоспроможних. Але, нажаль, обсяги погашення заборгованості кредитів залишаються значно вищими від обсягів їх надання.

Здійснена періодизація виявила циклічність кризових явищ економіки незалежної України та продемонструвала його прямий вплив на стан споживчого кредитування населення. Зазначимо також, що стан ринку споживчого кредитування відіграє велику соціальну-економічну роль в макроекономічному плані, через орієнтацію на задоволення споживчих потреб населення. Тому детальне дослідження та вивчення історико - теоретичних тенденцій його функціонування являється напрочуд важливим завданням економічної теорії.

Висновки

Отже, під час вивчення теоретичних аспектів розвитку кредитування споживчого ринку дослідили, що споживчий кредит займає властиве тільки йому місце у системі кредитних відносин. А в практичній діяльності представлений великою сукупністю специфічних рис, що притаманні лише цьому виду кредитування.

Статтею виокремлені основні етапи розвитку споживчого кредитування України. Надана детальна характеристика кожного з них, та візуалізовано дану періодизацію.

Також виявили те, що споживче кредитування тісно пов'язане з різноманітними економічними та соціальними процесами, адже він сприяє вирішенню багатьох соціально-економічних задач, спрямованих на поліпшення матеріального стану громадян України.

Список використаних джерел

1. Базилевич В.Д. Економічна теорія. Політекономія / д.е.н., проф. В.Д. Базилевича. - К.: "Знання-Прес", 2001.

2. Витанович І. Історія українського кооперативного руху. Із праць історико-фінансової секції НТШ. / Витанович І. - Нью-Йорк: Товариство української кооперації, 1964. - 624 с.

3. Вовчак, О.Д. Кредит і банківська справа / О. Д. Вовчак, Н. М. Рущишин, Т. Я. Андрейків. - К.: Знання, 2008. - 564с.

4. Крупнов Ю.С. Проблемы планирования долгосрочного кредита в России /Крупнов Ю.С. - М.: МФИ, 2010. - 211 с.

5. Антонов Н.Г.Денежное обращение, кредит и банки / Антонов Н.Г., Пессель М.А. - М.: Финстатинформ, 2005. - 272 с.

6. Савлук М.І. Гроші та кредит: підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін.; за заг. ред. М.І. Савлука.- Київ: КНЕУ, 2002. - 598 с

7. Арбузов С.Г. Банківська енциклопедія / С.Г. Арбузов, Ю.В. Колобов, В.І. Міщенко, С.В. Науменкова. - Київ: Центр наук. дослідж. Нац. банку України: Знання, 2011. - 504 с.

8. Маланчук Т.В. Проблеми споживчого кредитування в умовах фінансової кризи / Т.В. Маланчук //Правовий вісник Української академії банківської справи. - 2011. - № 1(4).

9. http://www.dfp.gov.ua/ - сайт Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

10. http://http://www.bank.gov.ua/ - офіційний сайт Національного банку України.

Размещено на Allbest.ru