Сучасні тенденції кредитних правовідносин в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сучасні тенденції кредитних правовідносин в Україні

О.П. Білько, старший викладач кафедри господарського права та процесу

О.О. Роженюк, провідний фахівець кафедри господарського права та процесу Університету державної фіскальної служби України

Стаття присвячена проблемам кредитних правовідносин в Україні між банківськими установами та суб'єктами господарювання в сучасних умовах їхньої діяльності.

Ключові слова: кредит, кредитні правовідносини, ознаки кредитних правовідносин, елементи кредитних правовідносин.

Статья посвящена проблемам кредитных правоотношений в Украине между банковскими учреждениями и субъектами ведения хозяйства в современных условиях их деятельности.

Ключевые слова: кредит, кредитные правоотношения, признаки кредитных правоотношений, элементы кредитных правоотношений.

The article is devoted to problems of credit relationship in Ukraine between banking institutions and business entities in the modern conditions of their work.

Keywords: credit, credit relationship, signs of credit relationship, elements of credit relationship.

У ринковій економіці кредитні відносини необхідні як дієвий механізм переливання капіталу з одних галузей в інші та згладжування норми прибутку. За допомогою кредитних відносин є можливість подолати обмеженість індивідуального капіталу, забезпечити неперервність кругообігу фондів суб'єктів господарювання, забезпечувати обслуговування процесу реалізації товарів і послуг [8, с. 17].

У сучасній літературі з'являються публікації, у яких вітчизняні вчені виділяють не лише економічну, а й соціальну природу кредитних відносин. Так, зокрема, О.Т. Євтух зазначає, що основний принцип кредитування «довіра - відповідальність» є соціальним за своєю природою і залежить від природних факторів, духовного і громадянського виховання. О. Т. Євтух дійшов висновку, що кредит є загальнолюдською і міжнауковою категорією, що потребує застосування міждисциплінарного підходу до його дослідження [3, с. 245]. За Л. Г Рябко, кредитні правовідносини - це врегульовані нормами права самостійного виду відносини, які виникають між учасниками майнового обороту з приводу надання грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей на визначений термін або з відстрочкою платежу при перерозподілі матеріальних фондів на умовах терміновості, поворотності і платності у вигляді процентів за кредитом [13, с. 9].

Г.І. Андрущенко досліджувала кредитні відносини як соціальний інститут. На її думку, кредитні правовідносини мають зобов'язальний характер і побудовані з урахуванням довіри, часу, невизначеності, відстрочки, символічної платності, соціальної дієвості, що, у свою чергу, досягаються завдяки взаємній повазі, іміджу, честі та репутації суб'єктів кредитних правовідносин [1, с. 15].

Отже, кредитні правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини самостійного характеру, що виникають між учасниками майнового обігу з приводу надання коштів або товарно-матеріальних цінностей на певний строк або з відстрочкою платежу.

Суб'єкти господарювання у процесі господарської діяль-ності часто відчувають потребу у власних обігових коштах, яка може бути задоволена за допомогою кредиту. Кредитом покриваються як тимчасові, так і постійні потреби в додаткових обігових коштах.

Виникнення кредитних відносин полягає в активних діях позичальника, який потребує кредиту, та наявність у нього для цього всіх нормативно-встановлених необхідних підстав.

При встановленні кредитних правовідносин між зацікавленими сторонами існує необхідність пошуку аргументів і надання доказів щодо доцільності, спроможності та надійності таких відносин, реалізація яких відображається у механізмі узгодження їхніх інтересів [8, с. 21].

Правова природа кредитних правовідносин неоднорідна і регламентується нормами різних галузей права (цивільного, господарського, банківського). До кредитних правовідносин застосовуються положення частини 2 статті 1054 Цивільного кодексу України, а також більшість норм, що регулюють договір позики (статті 1046-1052). При цьому кредит можна розглядати як самостійне правовідношення (кредитний договір або договір позики) або як важливий елемент, що входить до складу іншого правовідношення (комерційне кредитування).

Кредитні правовідносини, як і решта правових відносин, передбачають наявність таких елементів, як суб'єкти, об'єкт і зміст.

Говорячи про елементи кредитних відносин, Е. Г. Полонський [9] відмічав, що їхній зміст характеризується обов'язком боржника повернути те саме і в такій же кількості, як і було отримано.

Суб'єктами кредитних правовідносин можуть виступати з боку позичкодавця лише кредитні установи, а з боку пози-чальника - суб'єкти господарювання, організації, громадяни.

Кредитодавець - це суб'єкт кредитних відносин, який надає кредит позичальнику на певний строк. Джерелом коштів для надання кредиту можуть бути власні кошти (для всіх суб'єктів кредитних відносин) і позичкові кошти (для банків та інших кредитних установ).

Позичальник - це суб'єкт кредитних відносин, який отримує кредит у тимчасове користування. Позичальниками є юридичні та фізичні особи, яким не вистачає власних коштів. Позичальник повинен бути кредитоспроможним, тобто мати економічну можливість повернути кредит [6, с. 163].

Чим більше позичальник обізнаний у кредитах, компетентний у сьогоднішній ринковій економіці, підготовлений до переговорів, знає, що підприємство рентабельне і прибуткове, та може документально підтвердити це, тим більше поступок зробить йому банк.

Об'єктом кредитних правовідносин є гроші в безготівковій або готівковій формах. Крім грошей, об'єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких надана відстрочка (стаття 36 Положення Національного банку України «Про кредитування») [11]. Отже, незалежно від форми надання кредиту - в грошовій або товарній - він має грошову природу і визна-чається вартісним характером.

Під змістом кредитних правовідносин розуміються права й обов'язки їхніх суб'єктів. Зміст кредитних правовідносин знаходить основне виявлення в принципах кредитування, до яких належать: забезпеченість, строковість, платність, повернення кредиту та цільовий характер його використання.

Кредити надаються під конкретні товарно-матеріальні цінності та витрати виробництва і забезпечуються заставою цих цінностей або продукцією, що надходить у заставу у міру її випуску. Крім матеріального забезпечення, гарантією повернення кредиту можуть бути також цінні папери: акції, облігації, страхові поліси, векселі; гарантії та поруки платоспроможності юридичних і фізичних осіб тощо. Спосіб забезпечення кредиту передбачається в кредитному договорі.

Конкретний строк повернення кредиту залежить від цілей кредитування, розміру кредиту, платоспроможності позичальника. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення кредиту, стягуючи за це підвищений відсоток [7, с. 187].

Таким чином, принципи банківського кредитування визначають основні положення кредитного механізму і спрямовані на за-безпечення ефективного управління кредитними правовідносинами.

Ознаками кредитних правовідносин є:

Учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними:

- бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися;

- функціонувати на основі самодостатності та самоокупності;

- нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями.

Щоб стати кредитором, економічний суб'єкт повинен накопичити у власності певну суму власних коштів, якими можна вільно розпоряджатися.

Щоб стати позичальником, суб'єкт повинен мати передумови для накопичення у майбутньому у своїй власності достатньої суми вільних коштів для повернення боргу.

Кредитні відносини є добровільними та рівноправними.

Тільки за цих умов вони будуть взаємовигідними і можуть постійно розвиватися. Інакше ці відносини втратять здатність до розвитку.

Кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають.

Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує їх

лише в тимчасове розпорядження. Після закінчення терміну повинен повернути її власникові.

Кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку із рухом вартості (грошей або матеріальних цінностей). Можливість їх неповернення робить ці відносини досить вразливими та ризиковими.

Для захисту своїх позицій кредитори повинні мати переважні права при визначенні доцільності кредитування та розміру плати за кредит.

Кредитні відносини нееквівалентні. Тобто позичальник повертає більшу масу вартості, ніж одержав, за рахунок відсоткового проценту, який він сплачує за користуванням кредитом [14, с. 216-217].

Особливостями кредитних правовідносин в Україні є:

- по-перше, суб'єкти кредитування виступають як юридично самостійні особи;

- по-друге, виступають як гаранти майна один перед одним;

- по-третє, - як суб'єкти, які проявляють взаємну економічну зацікавленість один до іншого [5, с. 230].

Що ж стосується функцій кредитних правовідносин, то нині немає єдності у поглядах на кількість і зміст функцій кредиту, але прояв сутності кредиту завжди пов'язаний з перерозподільчою функцією і функцією заміни дійсних грошей кредитними грошима.

Перерозподільна функція являє собою перерозподіл тимчасово вивільненої вартості на поворотній основі. Вона проявляється у процесі тимчасового надання коштів суб'єктам господарювання, організаціям.

Заміна дійсних грошей кредитними грошима пов'язана з виникненням банківської системи. Дія цієї функції проявляється при заміщенні готівкових грошей безготівковими розрахунками та створенні нових форм активів для заощадження і відповідні їм фінансові інструменти [2, с. 310].

З приводу правового регулювання кредитних правовідносин можна зазначити, що протягом 1991-2013 років в Україні було прийнято цілий ряд законодавчих актів та підзаконних нормативних документів, покликаних регулювати кредитні правовідносини на кожному етапі розвитку банківської системи України. Протягом часу свого існування до них вносилося чимало змін і доповнень, одні з них втрачали чинність, інші діють і донині.

Нині у Закон України «Про фінансовий лізинг» [12] та інші закони, якими врегульовано правовідносини щодо кредитних операцій і забезпечення виконання кредитних зобов'язань, вносяться зміни щодо покращення механізму кредитних правовідносин між суб'єктами.

У статті 92 Конституції України закріплено основи правового забезпечення кредитування, а саме лише законами України встановлюються: засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційних ринків; статус національної валюти; а також статус іноземних валют на території України. А у статті 100 Конституції України зазначено, що Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики і здійснює контроль за її проведенням.

Новітнє законодавство у сфері кредитування не лише істотно змінило види і форми кредитування, але і значно трансформувало властивості правовідносин суб'єктів кредитування. Наприклад, 16 жовтня 2011 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами і споживачами фінансових послуг» [10]. Цей закон суттєво змінив правове регулювання кредитних правовідносин, вирішивши більшість проблем, що виникали у кредиторів під час стягнення заборгованості. Але, на жаль, аналіз правового регулювання кредитних правовідносин не виявляє ряд недоліків структурно-функціонального характеру, не завжди послідовне, а часом навіть фрагментарне вирішення проблем кредитної системи, що потребує наукового осмислення і практичного комплексного удосконалення [4, с. 176].

Досліджуючи тему кредитних правовідносин, слід акцентувати на такі основні проблеми. Це кредит як економічна категорія. Він формує соціально-економічні умови в процесі виробництва, впливає на всі стадії господарської діяльності [5, с. 96].

В основі кредитних правовідносин повинна бути закладена довіра обох сторін. Саме такий зміст повинен стати основою взаємовідносин суб'єктів кредитних стосунків. Поряд із довірою необхідна відповідальність. За відсутності цього критерію в однієї із сторін кредитних правовідносин такі відносини стають як економічно так і соціально не партнерськими.

Другою проблемою можна виділити необхідність у довгострокових кредитах. Як правило, довгострокові кредити підприємства беруть у випадку, коли не вистачає власних фінансових ресурсів на інвестиційні потреби. Сьогодні частка таких кредитів незначна. Перш за все це пов'язано з великим ризиком щодо їхньої несплати. Водночас процедура отримання таких кредитів, на жаль, є досить ускладненою.

Третя проблема - це стан розвитку ринку кредитних послуг в Україні. Він не задовольняє потреб економіки розвитку з орієнтацією на європейський рівень [8, с. 18].

При наданні банками кредитів важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичальника. Кредитоспроможність суб'єктів господарювання оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати господарської діяльності [8, с. 18]. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності позичальника, тривалості виробничого процесу, структури оборотних активів, умов постачання і реалізації продукції, галузевої специфіки та інше.

Додаткові труднощі у визначенні кредитоспроможності виникають у зв'язку з існуванням таких чинників, які виміряти й оцінити у цифрах неможливо. Це стосується, у першу чергу, морального обличчя і репутації позичальника. Отримати всебічну оцінку кредитоспроможності позичальника й узагальнити її цифровими і нецифровими даними практично неможливо. Слід використовувати також оцінку кваліфікованих аналітиків.

Кредитні правовідносини між позичальником і отримувачем кредиту починаються з оцінювання кредитоспроможності позичальника. Тут на перше місце виходить забезпеченість позичальника власними коштами. Вона повинна становити не менше 50 % загальної суми витрат, які він здійснюватиме. На друге місце можна винести репутацію позичальника, дотримання договірної та платіжної дисципліни, ділової етики в цілому.

Основною проблемою ефективного функціонування суб'єктів господарювання є відсутність комплексної системи оцінки фінансово-кредитної стійкості, яка б справді допомагала виявляти вузькі місця та приймати правильні управлінські рішення при отриманні банківського кредиту [8, с. 20].

Основним інструментом регулювання кредитних правовідносин у сучасних умовах господарювання є банки й облікові установи.

Кредитним правовідносинам властиві елементи звичайного ринку, а саме: попит, пропозиція, ціна. Слід мати на увазі, що кредитні правовідносини - це важливий об'єкт державного регулювання економіки.

Кредитні правовідносини в сучасних умовах господарювання значною мірою залежать від форм державного контролю за діяльністю суб'єктів ринку з метою забезпечення економічної стабільності, максимізації рівня виробництва, найбільш повної зайнятості та мінімальних темпів інфляції.

З метою регулювання кредитних правовідносин Національний банк України виступає ініціатором розбудови економіки України на ринкових засадах, застосовуючи у практичній діяльності інструменти регулювання кредитних відносин, які використовуються у світовій банківській практиці.

Виходячи з викладеного вище слід зазначити, що для відновлення кредитування економіки держави необхідно досягти узгодженості дій Уряду та Національного банку України і вдосконалити механізм правового регулювання кредитних правовідносин, а практичною основою розгляду правового регулювання кредитних правовідносин можуть слугувати матеріали практики розгляду та вирішення спорів, що виникають при укладанні та виконанні кредитних договорів господарськими судами, узагальнення судової практики розгляду цієї категорії справ, здійснені Вищим господарським судом України.

банківський кредит оцінювання позичальник

Список використаних джерел

1. Андрущенко Г І. Кредитні відносини у структурі фонду життєвих засобів: соціологічний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. соціол. наук / Г. І. Андрущенко. - К., 2009. - 23 с.

2. Василик О. Д. Теорія фінансів : підручник / О. Д. Василик. - К. : НІОС, 2005. - 416 с.

3. Євтух О. Т Кредит як соціально-економічне явище / О. Т Євтух // Економіка: новий аспект. - Луцьк : Вол. друк., 2007. - С. 213-251.

4. Коваленко Д. І. Гроші і кредит: теорія і практика : навч. посіб. / Д. І. Коваленко. - К. : Центр учбової літ., 2010. - 344 с.

5. Костюченко О. А. Банківське право : підручник / О. А. Костюченко. - К. : А.С.К., 2009. - 544 с.

6. Лагутін В. Д. Гроші та грошовий обіг : навчальний посібник / В. Д. Лагутін. - 3-є вид., - Київ : Товариство «Знання», 2005. - 251 с.

7. Левандівський О. Т Банківські операції : навч. посіб. / О. Т Левандівський, П. Е. Деметер. - К. : Знання, 2012. - 463 с.

8. Марцин В. С. Кредитні відносини у сучасних умовах господарювання та шляхи їх вдосконалення / В. С. Марцин // Економіка, фінанси, право. - 2009. -№ 10. -С. 17-22.

9. Полонский Э. Г О правовом регулировании расчетных и кредитных отношений / Э. Г. Полонский, В. А. Плинер // Советское государство и право. 1991. - N° 6. - С. 29-32.

10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами і споживачами фінансових послуг : Закон України : від 22.09.2011 № 3795-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2012. - № 21. - Ст. 197.

11. Про кредитування : Положення Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України 28.09.95 // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 1996. - № 2. - Ст. 136 (втратило чинність).

12. Про фінансовий лізинг : Закон України : від 16.12.1997 № 723/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 16. - Ст. 68.

13. Рябко Л. Г. Правове регулювання кредитних відносин по законодавству України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Л. Г. Рябко. - Х., 2008. - 20 с.

14. Селіванова А. О. Банківське право України : навчальний посібник / А. О. Селіванова. - К. : Ін. Юре, 2006. - 384 с.

15. Філатова О. В. Теоретичні та прикладні аспекти державного управління грошово-кредитною політикою / О. В. Філатова // Економіка та держава. - 2009. - № 7. - Ст. 63-68.

Размещено на Allbest.ur