Управління валютними ризиками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В останні роки в нашій країні склалася нова економічна ситуація, що характеризується низкою відмінних рис, до яких відноситься, в першу чергу, зростання чисельності недержавних економічних структур. Приватизація, прийняття нових законодавчих актів про статус підприємства, про власність, про валютне регулювання та інше, що дозволяють поступово перейти до якісного і нового етапу розвитку.

Розширюються міжнародні зв'язки, зростаюча інтернаціоналізація господарського життя викликає об'єктивну необхідність вивчення обміну одних національних грошових одиниць на інші. Реалізація цієї необхідності відбувається за допомогою валютного ринку, де під впливом попиту та пропозиції стихійно формується валютний курс, а валютні операції стають часом одними з основних операцій банків. Тому вивчення природи валютного ризику, причин його виникнення, є досить актуальним напрямком.

Ризик - це ситуативна характеристика діяльності будь-якого виробника, у тому числі банку, що відображає невизначеність її результату і можливі несприятливі наслідки в разі неуспіху. Ризик виражається ймовірністю отримання таких небажаних результатів, як втрати прибутку і виникнення збитків внаслідок неплатежів по виданих кредитах, скорочення ресурсної бази, здійснення виплат за позабалансовими операціями і т. п. Але в той же час, чим нижче рівень ризику, тим нижче і ймовірність отримати високий прибуток.

1. Теоретичні основи валютних ризиків

1.1 Поняття валютних ризиків і їх класифікація

Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, до яких схильні учасники міжнародних економічних відносин. Валютний ризик - це ризик втрат при купівлі-продажу іноземної валюти за різними курсами. Валютний ризик, або ризик курсових втрат, пов'язаний з інтернаціоналізацією ринку банківських операцій, створенням транснаціональних (спільних) підприємств та банківських установ і диверсифікацією їх діяльності, що і являє собою можливість грошових втрат у результаті коливань валютних курсів [8]. При цьому зміна курсів валют по відношенню один до одного відбувається в силу численних чинників, наприклад: у зв'язку зі зміною внутрішньої вартості валют, постійним переливом грошових потоків із країни в країну, спекуляцією і т. д. Ключовим фактором, що характеризує будь-яку валюту є ступінь довіри до валюти резидента і нерезидента. Довіра до валюти - складний багатофакторний критерій, що складається з декількох показників, наприклад: показник довіри до політичного режиму ступеня відкритості країни, лібералізація економіки і режиму обмінного курсу, експортно-імпортного балансу країни, базових макроекономічних показників і віри інвесторів у стабільність розвитку країни в майбутньому.

Валютні ризики - небезпека валютних втрат, пов'язаних зі зміною курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти при проведенні зовнішньоторговельних, кредитних, валютних операцій на фондових і товарних біржах при наявності відкритої валютної позиції. Для експортерів та імпортерів валютний ризик виникає у випадках, коли валютна ціна є іноземною для їхньої валюти. Експортер несе збитки при зниженні курсу ціни по відношенню до його національної валюти в період між підписанням контракту і здійсненням платежу по ньому. Для імпортера збитки виникають при протилежному русі курсу. В обох випадках еквіваленти в нераціональних валютах будуть відрізнятися в невигідну сторону від тих сум, на які експортер/імпортер розраховував в момент підписання контракту.

В умовах домонополістичного капіталізму, при золотому стандарті валютні ризики були мінімальні і не чинили істотного впливу на міжнародні економічні відносини в зв'язку з тим, що курси валют були відносно стійкі і не піддавалися частим змінам. В умовах монополістичного капіталізму поглиблення загальної кризи капіталізму, в тому числі у валютній сфері, валютні ризики посилилися. В умовах Бретонвудської валютної системи при режимі фіксованих паритетів і курсів валютні ризики були обумовлені періодичною офіційною девальвацією і ревальвацією. З переходом до режиму плаваючих валютних курсів валютні ризики зросли. Валютні ризики ускладнюють міжнародні торгові і кредитні відносини [5]. Однак, насправді, дане твердження застосується тільки до певного типу режиму валютного курсу, а саме до вільно - плаваючого курсу. На сьогоднішній день у світовій практиці існує кілька типів режимів валютних курсів в залежності від специфіки кожної конкретної країни.

З певною часткою умовності тип валютної системи можна умовно визначити за деякими характеристиками:

1) Тип країни з закритим ринком має такі характеристики: тенденцію до закритості економіки та економічної інформації, жорсткі обмеження для інвесторів і експортно-імпортних операцій, переважно державну форму економіки, директивну форму визначення режиму валютного курсу. Курс валюти такої країни непередбачуваний, інвестори й імпортери звичай намагаються уникати угод в такій валюті, реальні розрахунки по товарообігу проводяться у валюті третіх країн. Ринок подібних валют звичайно дуже вузький (або взагалі не існує). Макроекономічні показники безпосередньо не впливають на курс таких валют на світовому ринку.

2) Країни з пріоритетом фіксованого курсу при значному економічному потенціалі. Зазвичай курси валют таких країн жорстко фіксовані стосовно «авторитарної» валюти і є відповідним для здійснення експортно-імпортних операцій і інвестицій. Макроекономічні показники звичай не впливають або дуже слабо впливають на курс національної валюти таких країн.

3) Існує також дуже широке коло країн із порівняно вільною але не стабільною економікою, курс валют таких країн важко прогнозований і може залежати від випадкових чинників: політичної нестабільності, непередбаченої економічної політики уряду, міжнародної неконкурентоспроможності, сировинної спрямованості економіки, інфляційного фінансування дефіциту держбюджету, недостатності рівня валютних резервів, в тому числі і від мікроекономічних показників. Інвестування в подібну валюту звичай ризикований захід і імпортери схильні використовувати валюту третіх країн у розрахунках по товарообігу з такими країнами. Макроекономічні показники в таких країнах впливають на курс національної валюти, проте, можуть і штучно стримуватися урядом за політичними мотивами.

4) Країни зі стабільною економікою, що дотримується пріоритету вільного плавання національної валюти. Найважливіша характеристика таких країн: розвита ринкова економіка, економічний добробут, передбачувана політика уряду, жорсткий контроль грошової маси, процентних ставок і інфляції в країні. Декларована свобода плавання такої валюти, однак, в деяких випадках пов'язана з брудними методами регулювання курсу - з інтервенціями, міждержавними урядовими договорами спільного плавання курсів, політичним тиском. Інвестиції в дані валюти менш ризиковані, експортно-імпортні операції зазвичай відбуваються з використанням саме цих валют.

Курс валют чуйно реагує на зміну макроекономічних показників економіки в таких країнах [1]. Макроекономічні і політичні чинники зазвичай дуже гнучко реагують тільки на 3-й і 4-й тип валюти. При цьому можуть простежуватися багато закономірностей, які впливають на курс в довгостроковій і короткостроковій перспективі. Наприклад, в довгостроковій перспективі зазвичай при аналізі руху валютних курсів враховують такі чинники як, рівень ВВП, темпи інфляції, стан платіжного і торгового балансу, рівень безробіття, рівень державного боргу, економічні перспективи розвитку, рівень політичної і соціальної стабільності і т. д [4].

Разом з тим, з усіх факторів, що впливають на курс в довгостроковій перспективі, економістами виділяються два основних. Перший з них темп інфляції, що спостерігається закономірністю якого є те, що в країні з більш високими темпами інфляції знижується курс національної валюти по відношенню до валют країн з більш низьким темпом інфляції. Так курси валют країн з високими темпами інфляції, таких як, наприклад, Великобританія, Італія, Франція, США і Канада - знижувалися, в той час як курси валют країн з низькими темпами інфляції - такі як, наприклад, Японія, Бельгія, Нідерланди, ФРН і Швейцарія - підвищувалися. Така довгострокова тенденція в динаміці курсів і цін на тимчасовому інтервалі близько двох десятків років. Різкі коливання курсів валют можуть бути пов'язані причинами, як економічними і політичними, так і чисто спекулятивними.

Ринок чутливо реагує на всі зміни економічних показників, прогнози експертів, політичні кризи і політичні чутки, використовуючи найменший привід для початку спекулятивної гри, що обіцяє хороший дохід спекулянтам. Крім того, необхідно сказати, що не тільки країни, де власне відбуваються зміни, схильні до валютного ризику важко прогнозованих коливань їх валют, але це також відноситься до країн, що сусідять із кризовими країнами, або мають з ними значні економічні або політичні зв'язки. Валютний ринок завжди характеризується своєю нестійкістю і непередбачуваністю. Це пояснюється надзвичайно швидкою реакцією учасників валютного ринку на політичні й економічні зміни в світі, а також значною мірою може бути пов'язане зі спекуляціями.

Валютний ризик - це ризик втрат, обумовлений несприятливою зміною курсів іноземних валют у ході здійснення угод по їх купівлі - продажу. Він виникає тільки при наявності відкритої позиції. Валютні операції зазвичай поділяють на «касові» і «термінові». Ринок касових операцій потребує оплати на протязі двох робочих днів з дня укладення контракту, тому невиконання зобов'язань менш імовірно. До таких операцій відносяться: угода СВОП, овернайт. До строкових угод відносяться: форвард, СВОП, ф'ючерси, опціони. Ризик несплати по термінових валютних операціях залежить від кредитоспроможності інвестора і терміну контракту. Чим вище цей термін, тим вища ймовірність зміни курсу і несплати [7].

1.1 Валютні операції банків

Аналізуючи ризики комерційних банків на сучасному етапі, треба враховувати: Кризовий стан економіки перехідного періоду, яке виражається фінансовою нестійкістю багатьох організацій, але і знищенням ряду господарських зв'язків; незавершеність формування банківської системи; Відсутність або недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією; інфляцію і ін.

Розрізняють такі види валютних операцій, здійснюваних комерційними банками: Купівля-продаж валюти на внутрішньому валютному ринку; ведення поточних валютних рахунків клієнтів; залучення коштів в іноземній валюті у внески і депозити на внутрішньому валютному ринку; обслуговування експортно-імпортних операцій у валюті; виконання неторгових операцій; встановлення кореспондентських відносин з іноземними банками, відкриття кореспондентських рахунків в іноземній валюті для здійснення міжнародних розрахунків; залучення і розміщення кредитів в іноземній валюті на внутрішньому валютному ринку; видача гарантій та поруки за операціями клієнтів банку в іноземній валюті; проведення конверсійних, депозитних та кредитних операцій на зовнішніх ринках [2].

Основними напрямками валютної політики банку є пошук джерел формування і напрямків ефективного використання валютних коштів. Джерелами валютних коштів банку є:

А) власні кошти в іноземній валюті, які формуються за рахунок внесків до акціонерних капіталів, створення резервів і фондів валютних коштів;

Б) залучені ресурси, що складаються із залишків на валютних рахунках клієнтів банку, отриманих банком кредитів у валюті, залишків коштів банків-кореспондентів і на кореспондентських і міжбанківських депозитних рахунки тощо.

Обслуговування експортно-імпортних операцій у валюті. Значна частина операцій в іноземній валюті, яка здійснюється уповноваженими банками, пов'язана з обслуговуванням експортно-імпортних операцій клієнтів, тобто розрахунками за товари і послуги. Порядок проведення розрахунків по експортно-імпортних операціях регламентується: по-перше, національним законодавством; по-друге, міжнародними правилами документального оформлення та оплати платіжних документів. Обслуговування експортних угод. Експортер на основі укладеного контракту оформляє паспорт експортної угоди, який містить всі реквізити контракту. Паспорт угоди необхідний для митного оформлення товарів, що експортуються. Уповноважений банк реєструє паспорт угоди, щоб контролювати надходження платежів за відвантажені товари. Надходить експортна виручка зараховується на транзитний рахунок експортера, з якого робиться обов'язковий продаж частини експортної валютної виручки на внутрішньому валютному ринку. Частина експортної виручки, що залишилася у валюті перераховується на поточний валютний рахунок експортера [9].

2. Управління валютними ризиками

Вимірювання і ідентифікація ризику на сьогоднішній день є тільки першим кроком управління ризиками і контролю за ними в банківському секторі. Банкіри повинні розглядати управління ризиками як логічну послідовність дій від постановки проблеми до її вирішення. Ключові стадії процесу управління валютними ризиками полягають в наступному:

Ідентифікація та вимірювання чутливості банку до ризику. Керівництво повинне вирішити, які фактори ризику небезпечні для різних підрозділів, а також як вимірювати величину і ступінь цих ризиків. Огляд оперативної політики кожного з підрозділів і повсякденного втілення цієї політики в життя для визначення того, чи адекватно вона покриває кожен з факторів ризику [3].

Валютні ризики зазвичай управляються різноманітними методами. Першим кроком до управління валютними ризиками всередині структури є встановлення лімітів на валютні операції. Так, наприклад, дуже поширені такі види лімітів: Ліміти на іноземні держави (встановлюються максимально можливі суми для операцій протягом дня з клієнтами і контрпартнерами в сумі з кожної конкретної країни). Ліміти на операції з контрпартнерами і клієнтами (встановлюється максимально можлива сума для операцій на кожного контрпартнера, клієнта або виду клієнтів). Ліміт інструментарію (встановлення обмежень по використовуваних інструментах і валютам з визначенням списку можливих до торгівлі валют і інструментів торгівлі). Встановлення лімітів на кожен день і кожного дилера (зазвичай встановлюється розмір максимально можливої ??відкритої позиції по торгованих іноземних валют, можлива частка перенесення на наступний робочий день для кожного конкретного дилера і кожного конкретного інструменту). Ліміт збитків (встановлюється максимально можливий розмір збитків, після досягнення якого всі відкриті позиції повинні бути закриті зі збитками).

Крім лімітів у світовій практиці застосовуються такі методи управління валютними ризиками: взаємний залік купівлі-продажу валюти по активу і пасиву, так званий метод «метчінг», де за допомогою відрахування надходження валюти з величини її відтоку є можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики; використання методу «неттинга», який полягає в максимальному скороченні кількості валютних операцій за допомогою їх укрупнення. Для цієї мети створюються підрозділи, що координують надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти; ретельне вивчення і аналіз валютних ринків на щоденній основі [5].

Сутність форвардних операцій по страхуванню валютних ризиків полягає в наступному. Форвардна валютна операція - продаж або купівля певної суми валюти з інтервалом за часом між укладанням і виконанням угоди за курсом дня укладання угоди. При цьому курс форвард розраховується на основі курсу спот плюс чисті доходи або чисті витрати за відсотками: валюти, купленої по споту і покладеної на депозит до настання терміну платежу; валюти, проданої по споту і покладеної на депозит контрагентом по угоді до настання терміну платежу [10]. Чисті доходи або чисті витрати виражаються через «піпса» і відповідно додаються або віднімаються від курсу спот. У разі використання форвардних операцій експортер, при підписанні контракту приблизно дізнавшись графік надходження платежів, укладає зі своїм банком угоду, переуступаючи йому суму майбутніх платежів в іноземній валюті за заздалегідь визначеним курсом.

Аналогічно іноземний інвестор може застрахувати ризик, пов'язаний з можливим зниженням курсу валюти - інвестицій, за допомогою продажу її банку на певний термін з ціллю запобігання своїх активів від втрат. Таким чином, клієнт застрахував свої ризики. Ризик взяв на себе. З цього моменту прийнятий ризик необхідно захеджировать самому банку. Тому банк, зазвичай, в той же день на ту ж суму і в тій же валюті робить ще одну угоду форвард з іншим банком або ф'ючерсну угоду на спеціалізованій біржі. Ну і звичайно, для обмеження валютних ризиків застосовується хеджування [200]. Хеджування - це процес зменшення ризику можливих втрат. Фірма може прийняти рішення хеджувати всі ризики, не хеджувати нічого або хеджувати щось вибірково. Вона також може спекулювати, будь то усвідомлено чи ні. Відсутність хеджування може мати дві причини. По-перше, фірма може не знати про ризики або можливості зменшення цих ризиків. По-друге вона може вважати, що обмінні курси або процентні ставки будуть залишатися незмінними або змінюватися в її користь. В результаті фірма буде спекулювати: якщо її очікування виявляться правильними, вона виграє, якщо ні - вона понесе збитки. Хеджування всіх ризиків - єдиний спосіб їх повністю уникнути. Однак фінансові директори компаній віддають перевагу вибірковому хеджуванню [7].

банк ризик фінансовий валюта

Висновки

Валютний ринок - небезпека валютних втрат, пов'язана зі зміною курсу іноземної валюти по відношенню до національної валюти, при проведенні зовнішньоторговельних, кредитних, валютних операцій на фондових і валютних біржах. Валютний ризик присутній в усіх балансових і позабалансових операціях з іноземною валютою. У банківській практиці розрізняють кілька видів валютних ризиків: ризик зміни обмінного курсу, ризик конвертування, комерційні ризики, ризики конверсійних операцій (конверсійні ризики), трансляційні ризики, ризики Форфейтирування, технологічний ризик.

Основними методами мінімізації валютних ризиків є політика управління валютними ризиками, страхування валютних ризиків, хеджування, диверсифікація. Банк не може проводити конверсійні операції без урахування ризику по валютних позиціях. Політика управління відкритими валютними позиціями включає встановлення зовнішніх і внутрішніх обмежень на валютні позиції, а також контроль за їх виконанням. Встановлення зовнішніх обмежень передбачає управління позиціями в іноземній валюті з боку Центрального банку.

Для управління кредитним ризиком за валютними фінансовими інструментами крім ефективного курсу обміну іноземної валюти за строковими угодами визначається поточний кредитний ризик, що відображає на звітну дату величину втрат у разі невиконання контрагентом своїх зобов'язань. Мінімізація технологічних ризиків тісно пов'язана з правильною оцінкою з боку банку альтернатив впровадження відповідної автоматизованої системи, її можливостей, комплексного характеру, вартості та ефективності виконуваних функцій.

Список використаної літератури

1. Васюренко О. В. Ризик як складова економічних процесів // Фінанси України. - 2005. - № 7. - С.68-74

2. Грачов В. Класифікація ризиків та управління ними // Фінанси України. - 2002. - № 10. - C. 56-60

3. Гришова І. Ю. Економічна сутність фінансових ризиків у підприємстві // Економіка АПК. - 2005. - № 7. - С.83-86

4. Гріщенко А.О. Експертний метод оцінки фінансових ризиків / А.О. Гріщенко. // Науково-технічний збірник «Комунальне господарство міст». - 2012. - №106. - С. 304-313.

5. Добрынь С.В. Анализ факторов, влияющих на развитие кооперационных связей предприятия / С.В. Добринь // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. -2006. - №211. - С. 781-788.

6. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: навч. посібник / Л.І. Донець. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 312с.

7. Кожухівський А.Д. Експертний метод моделювання профілю ризиків / А.Д. Кожухівський, В.О. Занора, А.І. Боркун, Ю.М. Пальоний, Т.А. Пальона. // Математичне моделювання та обчислювальні методи, управління проектами. - 2009. - №3. - С.31-35.

8. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: учеб. пособие / В.М. Колпаков - [2-е изд., перераб. и доп.]. - К.: МАУП, 2004. - 504с.

9. Назарова Г.В. Організаційні структури управління корпораціями: монографія /Г.В. Назарова. - [2 вид., доп. і перероб.]. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. - 420с.

10. Мізюк Б.М. Фінансовий механізм управління ризиками підприємств // Фінанси України. - 2003. - № 11. - C. 66-72

Размещено на Allbest.ru