Європейський вектор розвитку діяльності нестрахових посередників в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Європейський вектор розвитку діяльності нестрахових посередників в Україні

А. Шолойко

Виокремлено вузьке та широке розуміння діяльності нестрахових посередників. Розкрито зміст діяльності нестрахових посередників, враховуючи поділ на основну та додаткову діяльність. Представлено порівняння страхового і нестрахового посередника на основі законодавства ЄС. Визначено європейський вектор розвитку діяльності нестрахових посередників в Україні, що в першу чергу полягає в необхідності запровадження регулювання їх додаткової діяльності, яка пов'язана з реалізацією страхових послуг. Охарактеризовано співпрацю страхових компаній із нест- раховими посередниками в країнах ЄС та Україні.

Ключові слова: нестрахові посередники, банки, страхові посередники, канали продажу страхових послуг.

Нестрахові посередники - це важливі суб'єкти інфраструктури страхового ринку та відіграють значну роль у його розвитку. Однак більшість досліджень вітчизняних і зарубіжних учених переважно сконцентровані саме на діяльності страхових посередників. Проте досвід європейських країн свідчить, що нестрахові посередники виступають не менш важливим каналом продажу страхових послуг. До того ж, з огляду на те, що реалізація страхових послуг не є основним видом діяльності нестрахових посередників, то звідси випливають можливості співпраці між ними і учасниками страхових відносин ще й за іншими напрямками. Це в свою чергу вказує і на наявність специфіки законодавчого регулювання їх діяльності. В Україні ж на різних рівнях не всі аспекти діяльності нестрахових посередників враховано належним чином, що вимагає запозичення позитивної практики країн ЄС.

Тому мета статті полягає у визначенні європейського вектору розвитку діяльності нестрахових посередників в Україні.

Завдання роботи спрямовані на:

- розкриття змісту діяльності нестрахових посередників;

- визначення європейського вектору розвитку діяльності нестрахових посередників в Україні на основі узагальнення вітчизняної та європейської практики її регулювання і здійснення.

Об'єкт дослідження: діяльність нестрахових посередників в Україні.

Предмет дослідження: теоретичні та прикладні аспекти діяльності нестрахових посередників.

Огляд літератури. Слід відзначити, що в зарубіжних публікаціях майже не зустрічається поняття "нестрахові посередники". Це пояснюється тим, що в Директивах ЄС, присвячених посередництву на страховому ринку використовується інша термінологія. Так, стара Директива 2002/92/ЄС "Про посередництво у страхуванні" розрізняє зв'язаних, які є страховими посередниками, і не зв'язаних посередників, які є нестраховими. Не зв'язані посередники займаються посередництвом у страхуванні у якості додаткової діяльності, що не регулюється положеннями вказаної Директиви, за дотримання певних вимог [1].

Тоді як нова Директива (ЄС) 2016/97 "Про реалізацію страхових продуктів" вже оперує поняттям "допоміжний страховий посередник (ancillary insurance

intermediary)", тобто "посередник, додатковим видом діяльності якого є реалізація страхових продуктів означає будь-яку фізичну або юридичну особу, окрім кредитної установи або інвестиційної компанії згідно з визначенням у пунктах (1) і (2) Статті 4(1) Постанови (ЄС) № 575/2013 Європейського парламенту та Ради, яка за винагороду розпочинає або проваджує діяльність з реалізації страхових продуктів, що не є її основною діяльністю, за умови відповідності зазначеним нижче вимогам:

основним видом професійної діяльності такої фізичної або юридичної особи не є реалізація страхових продуктів;

фізична або юридична особа реалізує лише певні страхові продукти, що є доповненням до товару або послуги;

страхові продукти, про які йдеться, не покривають ризики відповідальності або ризики страхування життя, якщо таке покриття не є доповненням до товарів або послуг, надання яких таким посередником є його основним видом професійної діяльності [2].

Директива (ЄС) 2016/97 не регулює діяльність таких посередників, якщо "... премія не перевищує певну суму, а ризики, що покриваються, обмежені. ... Проте для забезпечення того, щоб належний рівень захисту прав споживачів завжди був складовою діяльності з продажу страхових продуктів, страхова компанія або страховий посередник, який реалізує страхові продукти із залученням звільнених від виконання вимог . посередників, додатковим видом діяльності яких є реалізація страхових продуктів, повинен забезпечити виконання певних базових вимог, зокрема, повідомлення ідентифікаційних даних про таких посередників та інформації про порядок заявлення претензій, а також урахування вимог і потреб клієнта" [2].

Вітчизняне ж законодавство, включаючи як чинний Закон України "Про страхування", так і Проект Закону [3; 4], який розроблений з метою наближення вітчизняного законодавства до положень Директив ЄС у рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, згадує лише про страхових посередників, а саме: страхових агентів і страхових або пере- страхових брокерів. Однак з метою захисту прав споживачів страхових послуг, які купують страхові продукти через автосалони, туристичні агентства тощо, вважаємо, що вищезазначений Проект Закону повинен бути доповнений певними обмеженнями для таких нестрахових посередників.

У вітчизняній літературі найчастіше зустрічається поняття "нестрахові посередники". Так, Панченко О.І. та Сорока А.В. визначають їх як таких, що "... забезпечують реалізацію механізму страхового захисту та надають консультаційні, інформаційні, рекламні, кредитно- банківські, аудиторські, нотаріальні та інші послуги суб'єктам страхових відносин" [5].

Павлов В.І., Павлов К.В., Свердлюк І.В. дещо розширили дане бачення, зазначаючи, що ". в інфраструктурі страхового ринку працюють нестрахові посередники, які здійснюють консультаційні, інформаційні, рекламні, кредитно-банківські, фінансові, аудиторські, нотаріальні, біржові та інші послуги" [6, с. 18].

Такої ж думки притримується Рєзнікова В.В., підкреслюючи, що "нестрахові посередники виконують роботу інших напрямків, надають консультаційні, інформаційні, кредитно-банківські, біржові та інші послуги" [7, с. 23].

Отже, якщо одні і ті ж нестрахові посередники, наприклад, банки в Директивах ЄС розглядаються з точки зору провадження ними неосновної діяльності, що пов'язана з виконанням функції каналу продажу страхових послуг, то вітчизняні вчені розглядають їх як такі, що здійснюють безпосередньо свою основну діяльність, обслуговуючи при цьому суб'єктів страхування, які є споживачами їхніх продуктів.

На противагу позиції окресленої групи вітчизняних вчених Пікус Р.В. та Олійник Г.І. [8], а також Чанг П., Пенг Дж. і Фан Ч. [9] таких нестрахових посередників як банківські установи більше розглядають як канал продажу страхових послуг, що називається банкострахуванням.

Таким чином, у зарубіжних і вітчизняних джерелах сформувалося вузьке (продаж страхових послуг як додаткова діяльність) та широке (співпраця і в межах основної діяльності) розуміння сутності діяльності нестрахових посередників, однак при цьому зміст діяльності вказаних суб'єктів інфраструктури страхового ринку не розкривається з точки зору використання суб'єктами страхових відносин аутсорсингу, що дало б змогу узагальнити та розмежувати різні підходи до розуміння зазначеного поняття.

Методологія дослідження. В даній роботі для розкриття змісту діяльності нестрахових посередників використовується метод аналізу, за допомогою якого розглядається основна і додаткова діяльність нестрахових посередників, а потім для формулювання визначення застосовується метод синтезу, який поєднує одержані результати дослідження.

Для визначення європейського вектору розвитку діяльності нестрахових посередників в Україні використовується метод співставлення вітчизняного та європейського законодавства, на основі чого також встановлюються відмінні та подібні риси між страховими і нес- траховими посередниками.

Метод узагальнення використовується для характеристики тенденцій діяльності нестрахових посередників в країнах ЄС і в Україні. При цьому використовуються офіційні дані таких організацій як: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), Європейська федерація страхування та перестрахування (European insurance and reinsurance federation, Insurance Europe), фінансового порталу "Мінфін", Ощадбанку, Аудиторської Палати України (АПУ).

Основні результати. Попередні дослідження [10, с. 23] показали, що останнім часом страховики передають на аутсорсинг як неосновні, так і основні бізнес- процеси, включаючи бізнес-процес продажу страхових послуг. При цьому нестрахові посередники виступають як аутсорсери (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Зміст діяльності нестрахових посередників

З рис. 1 можна зробити висновок, що зміст діяльності нестрахових посередників полягає у взаємодії з суб'єктами страхових відносин як в рамках основної діяльності, так і додаткової (продаж страхових послуг), як через аутсорсинг, якщо це тривала співпраця, так і без використання аутсорсингу, якщо це разове надання послуг або його застосування ускладнене. Дане визначення розкриває значення нестрахових посередників як аутсорсерів не лише з точки зору їх додаткової діяльності, а й основної, що зумовлює і особливості регулювання.

Так, якщо - це основна діяльність банків чи туристичних агентств, то вона буде регулюватися профільними Законами України "Про банки і банківську діяльність" [11] та "Про туризм" [12] відповідно. Разом із тим, якщо вказані установи здійснюють додаткову діяльність, що пов'язана з реалізацією страхових послуг, то вже слід звертати увагу на положення страхового законодавства. В Україні відсутні строгі обмеження до діяльності нестрахових посередників, що виступають каналами продажу страхових послуг, тоді як в Єс встановлені такі обмеження:

"(а) страхування є доповненням до товарів або послуг, що надаються постачальником, якщо таке страхування покриває:

(і) ризик поломки, втрати або пошкодження товару або невикористання послуги, що надається постачальником; або

(іі) ризик пошкодження або втрати багажу або інші ризики, пов'язані з подорожжю, замовленою цим постачальником;

сума премії, що сплачується за страховий продукт, не перевищує 600 євро, і вона розраховується на пропорційній основі щорічно;

як відхилення від положень підпункту (b), якщо страхування є доповненням до послуг, зазначених у підпункті (а), і тривалість цих послуг дорівнює або є меншою, ніж три місяці, сума премії, що сплачується на одну особу, не перевищує 200 євро" [2].

При виході за встановлені обмеження додаткова діяльність нестрахових посередників вже підпадає під дію Директиви (ЄС) 2016/97 "Про реалізацію страхових продуктів". Разом із тим, вказана Директива не регулює діяльність таких нестрахових посередників, "... як податкові експерти, бухгалтери або юристи, які надають консультації щодо страхового покриття принагідно під час провадження такої іншої професійної діяльності . за умови, що мета такої діяльності не полягає у наданні допомоги клієнту укласти або виконати договір страхування або перестрахування" [2].

На основі вищевикладеного матеріалу можна узагальнити основні відмінності між страховими і нестрахо- вими посередниками (табл. 1).

Таблиця 1. Порівняння страхового і нестрахового посередника

нестраховий посередник україна

Відповідно до інформації в табл. 1 можна узагальнити, що європейським вектором здійснення діяльності нестрахових посередників в Україні перш за все має стати запровадження певних обмежень щодо реалізації ними страхових продуктів і встановлення вимог до реєстрації такої їх додаткової діяльності. У зв'язку з тим, що нині в Україні таких вимог не існує, відсутня і статистична інформація щодо структури продажу страхових послуг за каналами реалізації. Тоді як для країн ЄС така статистика є (табл. 2).

Таблиця 2. Канали продажу страхових послуг зі страхування життя в країнах ЄС у 2016 р., %

За даними табл. 2 можна зробити висновок, що реалізація страхових послуг зі страхування життя через таких нестрахових посередників як банки, є досить поширеною в багатьох країнах ЄС (Мальта, Португалія, Італія, Франція, Іспанія та інші). Це може бути пояснено необхідністю страхування життя позичальника у зв'язку з одержанням кредиту. Разом із тим, роль даного нестрахового посередника в реалізації страхових послуг зі страхування іншого, ніж страхування життя в країнах ЄС помітно зменшується (табл. 3).

Таблиця 3. Канали продажу страхових послуг зі страхування іншого, ніж страхування життя в країнах ЄС у 2016 р., %

З табл. 3 видно, що в країнах ЄС у переважній більшості випадків реалізація страхових послуг зі страхування іншого, ніж страхування життя за допомогою банків знаходиться в межах 10%, тоді як в окремих країнах такий канал продажу взагалі відсутній (Мальта, Італія, Хорватія, Словенія, Болгарія та ін.), що пояснюється об'єктивною необхідністю роботи саме професійних страхових посередників в напрямку ризикового страхування специфічних об'єктів.

В Україні банкострахування також розвивається, чому безпосередньо сприяє і велика кільківсть банків та страхових компаній особливо до періоду політичної та економічної кризи 2014-2015 рр. (табл. 4).

Таблиця 4. Динаміка кількості банків і страхових компаній в Україні протягом 2007-2016 рр., %

Дані табл. 4 свідчать про спадну тенденцію в кількості банків і страхових компаній в Україні протягом останніх років, що свідчить про нестабільність як в банківському, так і в страховому секторах фінансового ринку. Врахування цього чинника з боку банків проявляється на рівні встановлення вимог до страхових компаній і договорів страхування, виконавши які, банки погоджуються, наприклад, під час кредитування клієнтів пропонувати їм страхові продукти, пов'язані зі страхуванням предмета застави. Так, до акредитованих Ощадбанком страхових компаній належать АХА страхування, Уніка, ПЗУ Україна та інші [16]. Тобто в Україні спостерігається ситуація, коли не страхові компанії реєструють установи, які реалізують страхові послуги, що не є їх основною діяльністю, а навпаки, наприклад, банки створюють реєстри акредитованих ними страхових компаній, страхові послуги яких вони пропонують.

Що ж до співпраці страхових компаній із нестраховими посередниками, які не реалізують страхові послуги, то слід виділити суб'єктів аудиторської діяльності (табл. 5).

Таблиця 5. Динаміка доходів і кількості суб'єктів аудиторської діяльності в Україні протягом 2008-2015 рр.

З даних табл. 5 помітна спадна динаміка і щодо кількості суб'єктів аудиторської діяльності, що пояснює зростання доходу на одного такого суб'єкта, який може приймати на аутсорсинг ведення бухгалтерського обліку, підготовку фінансової звітності тощо. Однак в Реєстрі аудиторських фірм та аудиторів, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ в 2017 р. зафіксовано лише 152 таких суб'єкта [18], що вдвічі менше, ніж кількість діючих страхових компаній на кінець І кварталу 2017 р. [15].

Проведене дослідження підтверджує вагоме значення діяльності нестрахових посередників в Україні, що не пов'язана безпосередньо зі страховою діяльністю, однак без якої належний розвиток останньої був би неможливим.

Висновки

Огляд зарубіжних і вітчизняних джерел дав змогу виокремити вузьке (продаж страхових послуг як додаткова діяльність) та широке (співпраця і в межах основної діяльності) розуміння сутності діяльності нест- рахових посередників. Тобто зміст діяльності нестрахо- вих посередників полягає у взаємодії з суб'єктами страхових відносин як в рамках основної діяльності, так і додаткової (продаж страхових послуг), як через аутсорсинг, якщо це тривала співпраця, так і без використання аутсорсингу, якщо це разове надання послуг або його застосування ускладнене.

На основі вивчення положень законодавства країн ЄС та порівняння страхового і нестрахового посередника узагальнено, що європейським вектором здійснення діяльності нестрахових посередників в Україні перш за все має стати запровадження певних обмежень щодо реалізації ними страхових продуктів і встановлення вимог до реєстрації такої їх додаткової діяльності з метою захисту прав споживачів.

Характеристика співпраці страхових компаній з такими нестраховими посередниками в Україні як банки уможливила виявлення того, факту, що не страхові компанії реєструють банківські установи, що реалізують страхові послуги, а навпаки банки створюють реєстри акредитованих ними страхових компаній, страхові послуги яких вони продаватимуть, що суперечить практиці країн ЄС, коли нестрахові посерединки, додатковим видом діяльності яких є реалізація страхових послуг, можуть бути зареєстровані страховою компанією.

Дискусія. Діяльність нестрахових посередників у працях вітчизняних вчених більшою мірою розглядається з точки зору співпраці страхових компаній і банків у межах концепції бакострахування. Директива ЄС, що присвячена страховим посередникам, для цілей захисту споживачів страхових послуг також розглядає банки як канал продажу таких послуг, що цілком закономірно. Однак не лише банки відносяться до нестрахових посередників, а тому в контексті каналів реалізації страхових послуг до перспективних напрямів дослідження в даній сфері можна віднести вивчення діяльності й інших нестрахових посередників, а саме: автосалони, туристичні агентства, СТО тощо. При цьому не менш важливим є дослідження діяльності таких нестрахових посередників як: аудиторські, юридичні, охоронні, ІТ-компанії та інші установи, що не виступають каналами продажу страхових послуг.

Список використаних джерел

1. Про посередництво у страхуванні: Директива 2002/92/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС від 9.12.2002 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_a80

2. Про реалізацію страхових продуктів: Директива (ЄС) 2016/97 Європейського Парламенту та Ради від 20.01.2016 [Електронний ресурс] // Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг: [сайт]. - Режим доступу: https://nfp.gov.ua/files/ sektor/Директива_2016_97_страхове%20посередництво.doc

3. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. - Режим доступу: http://zakon1 .rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80.

4. Про страхування: проект Закон України від 06.02.2015 № 1797-1 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. - Режим доступу: http://w1 .c1 .rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?pf3516=1797-1&skl=9

5. Панченко О.І. Ринок страхових посередників в умовах макроеко- номічної нестабільності / Панченко О.І., Сорока А.В. // Проблеми і перспективи економіки та управління. - 2015. - № 3 (3). - С. 265-272.

6. Конспект лекцій з дисципліни "Страховий менеджмент" для студентів спеціальності 8.03050801 "Фінанси і кредит" для всіх форм навчання / Павлов В.І., Павлов К.В., Свердлюк І.В. - Рівне: НУВГП, 2014. - 102 с.

7. Рєзнікова В.В. Теоретичні проблеми регулювання посередництва у сфері господарювання України: автореф. дис. к-та екон. наук: 08.00.08 / В.В. Рєзнікова; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2011. - 30 с.

8. Пікус Р.В. Взаємодія страхових компаній і банків на ринку фінансових послуг України: [монографія] / Пікус Р.В., Олійник Г.І. - К. : Комп- ринт, 2015. - 186 с.

9. Chang P. A comparison of bancassurance and traditional insurer sales channels / Chang P., Peng J., Fan, C. // The Geneva Papers on Risk and Insurance - Issues and Practice. - 2011. - № 36 (1). - Pp. 76 - 93. doi:10.1057/gpp.2010.34

10. Шолойко А.С. Особливості розвитку аутсорсингу у сфері страхування / А.С. Шолойко // Вісник Одеського національного університету. Економіка. - 2015. - Т. 20. - Випуск 4. - c. 246-248

11. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-III [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2121-14

12. Про туризм: Закон України від 15.09.1995 № 324/95-ВР [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: [сайт]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/324/95-вр

13. Insurance-distribution [Електронний ресурс] // Insurance Europe: [сайт]. - Режим доступу: https://www.insuranceeurope.eu/insurance-distribution

14. Количество банков в Украине [Електронний ресурс] // Финансовый портал Минфин: [сайт]. - Режим доступу: http://index.minfin.com.ua/bank/stat/count.php

15. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України [Електронний ресурс] // Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг: [сайт]. - Режим доступу : https://nfp.gov.ua/content/informaciya-pro-stan-i-rozvitok.html.

16. Перелік акредитованих страхових компаній [Електронний ресурс] // Ощадбанк: [сайт]. - Режим доступу: https://oschadbank.ua/ua/ partnery/

17. Звіти АПУ до Кабінету Міністрів України [Електронний ресурс] // Аудиторська палата України: [сайт]. - Режим доступу: http://apu.com.ua/zvit-do-kmu

18. Інші реєстри та переліки [Електронний ресурс] // Нацкомфінпо- слуг: [сайт]. - Режим доступу: https://nfp.gov.ua/content/inshi-reestri-ta- pereliki.html

Размещено на Allbest.ru