Вдосконалення механізмів державного регулювання технологій дистанційного банківського обслуговування

Размещено на http://www.allbest.ru/

НУЦЗУ

National University of Civil Protection of Ukraine

Вдосконалення механізмів державного регулювання технологій дистанційного банківського обслуговування

Improvement of mechanisms of state regulation of remote bank service technologies

DOI : 10.5281/zenodo.1038861 УДК 378:372.77(477)

Бондаренко А. І., к.держ.упр., докторант

Bondarenko A., PhD in public administration, doctoral candidate

Харків

Kharkiv

Анотації

Ключові слова: механізми, державне регулювання, технології, дистанційне банківське обслуговування.

The mechanisms of state regulation of remote bank service technologies are improved in the article. In particular, the key problems of the modern banking system are defined. The positions of effectiveness of state policy activity in ensuring of rational functioning of technologies of remote bank service are selected. The current approaches to optimization of functioning of the banking system of Ukraine are investigated. The actions for improvement of state regulation of financial safety of the Ukrainian capital are offered.

Keywords: mechanisms, state regulation, technologies, remote bank control.

Вступ

Постановка проблеми. В нинішніх умовах удосконалення механізмів державного регулювання технологій дистанційного банківського обслуговування є актуальним виходячи з того, що вони стрімко розповсюджуються. Зокрема, потребує вдосконалення законодавча бази банківської діяльності з метою забезпечення не тільки ефективної дії правових механізмів державного регулювання банківської системи, а також досягнення оптимальної взаємодії й підзвітності на різних рівнях організації та впровадження технологій дистанційного банківського обслуговування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням державного регулювання функціонування банківської системи було присвячено низку наукових напрацювань видатних вчених, зокрема, О. Амосова [1],

О. Барановського [2], І. Чугунова [3] та ін. Проте в науковій літературі бракує розгорнутих досліджень механізмів державного регулювання технологій дистанційного банківського обслуговування.

Постановка завдання. Враховуючи вищезазначене, метою статті є вдосконалення механізмів державного регулювання технологій дистанційного банківського обслуговування.

Для досягнення поставленої мети в статті пропонується вирішити такі завдання:

- визначити ключові проблеми сучасної банківської системи;

- виділити положення підвищення дієвості державної політики у забезпеченні ефективного функціонування технологій дистанційного банківського обслуговування;

- дослідити поточні підходи до оптимізації функціонування банківської системи України;

- запропонувати заходи для вдосконалення державного регулювання фінансовою безпекою українського капіталу.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні в результаті світової глобалізації й концентрації банківського капіталу здійснення державою регулювання й нагляду супроводжуються низкою проблем. Розбудова банківських конгломератів, їх включення до державної політики з нефінансових питань стає дедалі частішим. У той же час збільшується перелік банківських послуг і кількість ризикованих операцій.

Іншою важливою особливістю державної регуляторної політики в зазначеній сфері сьогодні є наявність державного регулювання наглядовими органами, що мають достатні повноваження для ефективного втручання в діяльність банківської системи. Між державою та комерційними банками немає великої відмінності в регулюванні їх діяльності, тому що вони працюють основі ідентичних принципів в ринкових умовах. Держава має певний вплив на формування умов зовнішнього середовища і, тим самим, впливає на тенденції в банківській концентрації, визначає характер і роль злиття і належності до діяльності комерційних банків через свої банки.

Крім того, державні банки визначають деякі з найбільш важливих напрямків державної політики, у тому числі: надання кредитування основним позичальникам; забезпечують потік заощаджень; реалізують спеціальні соціальні та фінансові функції, зокрема, обслуговування пенсіонерів, які одержують виплати по всій території країни; підтримка урядом ринку цінних паперів; організація зовнішньоторговельних операцій; виконання спеціальних замовлень держави, зокрема, участь в урегулюванні заборгованості природних монополій; впровадження спеціальних суспільних програм для економічного та соціального розвитку [5].

Таким чином, можна визначити деякі з найбільш гострих проблем банківської системи України, на які повинна бути в першу чергу спрямована розробка засад державного регулювання відносно реалізації політики в зазначеній сфері: державний банківський україна

- недостатня потужність українських банків: як подолати цей бар'єр для невеликим банком;

- недолік капіталу для фінансування капіталомістких проектів, недостатній обсяг власного капіталу;

- недостатність частки довгострокового кредитування у реальному секторі економіки;

- неадекватна система міжрегіональних банків (брак кількості міжрегіональна банків).

По-друге, розподіл капіталу в банківській системі сьогодні характеризує структурні диспропорції: кредитні установи є нерівномірно розподіленими серед економічних регіонів. Тим часом, щоб працювати із клієнтами через пасивні операції (депозити) і активні операції (кредитування малого й середнього бізнесу, житлове іпотечне кредитування й споживчий кредит), найпотужніші банки розробили інформаційні мережі;

іноземна присутність на внутрішньому банківському ринку: не повністю розроблено механізми державного регулювання фінансової політики щодо визнання іноземних банків, їх філій і відділень на українських фінансових ринках, неналагоджена робота регуляторного механізму щодо частки іноземних банків у столиці банківської системи України.

Без державного втручання у роботу приватних банків іноземні партнери зможуть безпосередньо використовувати значні ресурси материнських компаній без будь-яких значних інвестицій в інфраструктуру в Україні. Саме тому зміни законодавчої бази будуть слугувати для поліпшення якості й надійності роботи вітчизняних фінансових установ.

Досвід закордонних країн показує, що активізація технологій дистанційного банківського обслуговування (далі - e-banking) має на увазі необхідність розвитку чинного законодавства й правової системи для захисту інтересів споживачів і банків, фінансової системи держави та посилення нормативно-правового механізму державного регулювання безпеки функціонування банківської системи на всіх рівнях. Адже банківська діяльність охоплює майже всі галузі економіки, і криза може призвести до руйнівних наслідків не тільки для економічної, а й для соціальної та політичної системи.

Таким чином, інтерес будь-якої держави до регулювання діяльності іноземних банків для забезпечення безпеки стає актуальним у сфері державного регулювання фінансів. Слід зазначити, що більшість проблем може бути вирішена завдяки концентрації банківського капіталу. Це концентрація є своєрідним механізмом розширенням e-banking, і це має позитивне відношення до державного регулювання механізмів концентрації на банківському ринку, у тому числі процесів злиття і належності до системи впливу держави. Але українські банки з погляду на обсяг капіталу багато в чому поступаються закордонним аналогам. Це, по-перше, не дозволяє українським банкам повністю задовольнити попит на ресурси з основних позичальників. Тому українські корпорації змушені шукати гроші за кордоном.

По-друге, у більшості випадків розмір позики повинен бути прямо пропорційним її надійності. Тому невипадково західні рейтингові агентства, які відмовляються підвищувати рейтинг українських банків, посилаються на відсутність капіталу.

По-третє, невідповідність світовим стандартам більшої кількості українських банків не дозволяє їм залучити закордонні фонди.

Зрозуміло, що завдання державного регулювання з поліпшення загальної капіталізації банківської системи вимагає дуже виміряної, майже ювелірної політики залучення нових інвестицій до українського фінансового ринку, у тому числі іноземних партнерів. Замість цього всі ресурси було орієнтовано на концентрацію існуючої системи, будування власного капіталу існуючих і нових банків. Серед заходів, які були прийняті в системі державного регулювання в цьому напрямку, треба визначити впровадження нових вимог для кредитних установ щодо акціонерного капіталу. Мінімальний розмір капіталу для новостворених банків повинен бути еквівалентним 5 млн. євро. Така консолідація вважається найбільш ефективною міжнародними експертами для країн, які удосконалюють свою банківську систему, тому що вона спонукає власників малих й середніх банків шукати партнерів для злиття, чим забезпечує систему фінансової безпеки держави [1, 4].

Третім важливим аспектом є залучення до банківського капіталу небанківських установ, таких, як страхові компанії та пенсійні фонди.

По-четверте, питання щодо збереження системи малих і середніх банків, які спеціалізуються на ефективному обслуговуванні конкретних сегментів ринку банківських послуг в Україні, є дуже важливими для багатьох регіонів, і ці банки не повинні стати жертвою політики “концентрації”.

По-п'яте, незалежний розгляд питання про участь іноземних банків в Україні відносно можливості підвищення інвестицій свідчить, що через них пройде концентрація необхідного банківського капіталу.

Для забезпечення удосконалення державного регулювання фінансовою безпекою українського капіталу, який зосереджений у приватних фінансово-промислових групах і забезпечення платоспроможності банків України, а також зниження фінансових ризиків, необхідно:

1) обмежити ступень участі банку в нефінансових компаніях;

2) посилити вимоги для забезпечення відповідної вартості капіталу банку;

3) визначити рівні ризиків для банків щодо інвестицій у рейтингових агентствах при розрахунку достатності капіталу.

Через відсутність маркетингової взаємної співпраці керівників нефінансових компаній та комерційних банків існує висока ймовірність банкрутства. Слід зазначити, що державне регулювання фінансової політики відносно зростаючого електронного банкінгу і забезпечення стабільності банківського сектору України та фінансової безпеки значною мірою повинне бути орієнтоване на створення правових механізмів державного регулювання, системи моніторингу, стимулювання розвитку інформаційних технологій і поліпшення принципу управління ризиками в сфері послуг електронного банкінгу [2, 4]. Набір заходів, спрямованих на вдосконалення механізмів державного регулювання технологій дистанційного банківського обслуговування, підвищення дієвості державної політики у забезпеченні експансії повинен бути спрямований на реалізацію наступних основних положень.

По-перше, держава повинна стимулювати e-banking не взагалі, а вибірково - “пунктирно”. Політика з універсальним e-banking може призвести до надмірного скорочення числа банків і особливо регіональних банків, у тому числі малого та середнього бізнесу, що успішно працює з постійною клієнтурою.

По-друге, немає необхідності для організації моніторингу використання банками сучасних технологій.

По-третє, це є необхідним для надання комерційним банкам методичної та консультативної допомоги для впровадження у своїй роботі сучасних технологій e-banking. Банківське співтовариство має право очікувати від

Національного банку більш методичної й консультативної допомоги в технологічних питаннях.

По-четверте, актуальна інформація сьогодні має сучасну інформаційну базу. Створення інформаційної бази з вказаних питань є важливим з багатьох точок зору, включаючи збереження конфіденційності інформації щодо намірів банків використовувати нові e-banking інструменти.

По-п'яте, актуальним є створення додаткових фіскальних стимулів для розвитку e-banking банків. Додатковими стимулами для використання e-banking технологій може стати прозора податкова політика, отримання доступу до привабливих ринкових сегментів, податкові вигоди продавця і покупця e-банківських технологій.

Висновки

В цілому, виходячи з результатів проведеного дослідження, можна зробити такі висновки.

1. Визначено ключові проблеми діяльності сучасної банківської системи: недостатня потужність українських банків; брак капіталу для фінансування проектів; недостатність довгострокового кредитування; неадекватна система міжрегіональних банків.

2. Виділено положення підвищення дієвості державної політики у забезпеченні ефективного функціонування технологій дистанційного банківського обслуговування які, перш за все, ґрунтуються на управлінні банківськими ризиками.

3. Досліджено поточні підходи до оптимізації функціонування банківської системи України. Акцентовано увагу на заходи, які були прийняті в системі державного регулювання в цьому напрямку, зокрема, впровадження нових вимог для кредитних установ щодо акціонерного капіталу.

4. Запропоновано заходи для вдосконалення державного регулювання фінансовою безпекою українського капіталу. Зазначено, що вони повинні бути орієнтованими на створення правових механізмів державного регулювання та системи моніторингу, стимулювання розвитку інформаційних технологій і поліпшення процесів управління ризиками в сфері послуг електронного банкінгу.

Список використаних джерел

1. Амосов О. Ю. Підконтрольність Національного банку України та центральних банків зарубіжжя / О. Ю. Амосов, М. М. Коваленко // Вісник НАДУ. - 2012. - № 1. - С. 161-171.

2. Барановський О. Антикризові заходи урядів і центральних банків зарубіжних країн / О. Барановський // Вісник НБУ. - 2009. - № 4. - С. 8-19.

3. Чугунов І. Я. Державний внутрішній фінансовий контроль: стратегія розвитку / І. Я. Чугунов, В. М. Федосов // Фінанси України : наук.-теорет. та інформ.- практ. журн. - 2009. - № 4. - С. 3-12.

4. Чистов С.М. Державне регулювання економіки : навч. посіб. / С.М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко. - K. : КНЕУ, 2000. - 316 с.

5. Шнипко О.С. Інноваційний дефолт України: економіко-технологічний контекст : монограф. / О.С. Шнипко. - К. : Генеза, 2009. - 248 с.

References

1. Аmosov, O.Yu. and Kovalenko, M.M. "The Controlling of the National Bank of Ukraine and central banks of foreign countries [Pidkontrol'nist' Nacional'nogo banku Ukrainy ta central'nyh bankiv zarubizzja]". Visnyk NADU 1 (2012): 161-171. Print.

2. Baranovskij, О. "Anti-crisis measures of governments and central banks of foreign countries [Antykryzovi zahody urjadiv i central'nyh bankiv zarubiznyh krain]". Visnyk NBU 4 (2009): 8-19. Print.

3. Chugunov, I.Ya. and Fedosov, V.M. "State internal financial control: development strategy [Dergavnyj vnutrishnij finansovyj kontrol': strategija rozvytku]". Finansy Ukrainy 4 (2009): 3-12. Print.

4. Chistov, S.M., Nikiforov, A.E. and Kutsenko, T.F. State regulation of Economy [Dergavne reguluvannja ekonomiki]. Kiev: KNEU, 2000. Print.

5. Shnypko, O.S. Innovative default of Ukraine: economic and technological context [Innovacijnyj defolt Ukrainy: ekonomiko-tehnologichnyj kontekst]. Kiev: Geneza, 2009. Print.