Шляхи вдосконалення механізму рефінансування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПВНЗ Європейський університет

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕФІНАНСУВАННЯ В УКРАЇНІ

Кузьмак О.М., ст. викладач

Анотація

рефінансування банк ціна банківський

У статті досліджено вітчизняний та зарубіжний досвід рефінансування та побудови ціни на механізми рефінансування, запропоновано шляхи вдосконалення організації рефінансування в Україні.

Annotation

In the article explored domestic and foreign experience of refinаncing and construction of price on the mechanisms of refinаncing, the ways of perfection of organization of refinаncing are offered in Ukraine.

Актуальність

Стійкість банківської системи має вирішальне значення для забезпечення фінансової стабільності країни в цілому. А особливої актуальності дослідження даних питань набуває в сучасних умовах, коли відбувається активна інтеграція національних економік у світове господарство та підвищується їх взаємозв'язок. Тому виникає необхідність удосконалення вже існуючих та запровадження нових механізмів рефінансування, які підвищують стійкість до криз у банківській системі.

Аналіз останніх досліджень

Окремі питання організації механізму рефінансування в Україні досліджували такі вітчизняні вчені: Стельмах В.С., Епіфанов А.О., Гребенюк Н.І., Міщенко В.І. [4], Тиркало Р.І. Проте, у вітчизняній фінансовій літературі поки що недостатньо наукових досліджень, присвячених даній проблемі. В Росії дослідженню механізму рефінансування приділяють значно більшу увагу. Так даній тематиці присвятили свої розробки Гагарин С.В., Никольский Ю.Б., Шамаев Г.А. [1], Коробова Г.Г. [2], Лакшина О.А. та інші.

Методика досліджень

Робота комерційних банків в Україні з міжбанківськими кредитами ще не відповідає ринковим принципам. У зв'язку з цим гостро постає проблема наукового осмислення нових явищ у сфері рефінансування, розуміння їх змісту, сутності та їх використання на практиці. Тому виникає необхідність запровадження механізмів, які дозволили б комерційним банкам разом з Національним банком України більш ефективно адаптуватися до будь-яких змін економічної кон'юнктури. Отже, перше що необхідно зробити - це удосконалення інструментів рефінансування комерційних банків.

Ступінь участі Національного банку України в попередженні криз банківської системи багато в чому залежить від існуючої системи рефінансування комерційних банків, а саме від вирішення такого технічного питання, як надання надкоротких кредитів, які є необхідними для завершення міжбанківських розрахунків і платежів. В світовій практиці використовується такий інструмент рефінансування, як внутрішньоденні кредити. Так, надання таких кредитів в багатьох країнах розглядається як певна гарантія безпечного функціонування національних платіжних систем. Такі кредити досягають значних обсягів і стають суттєвим фактором підтримання поточної ліквідності.

На початку 90-х років в США внутрішньоденні кредити, які надавалися ФРС для завершення платежів, досягали 70 млрд. дол. [4, с.44]. У відповідності з різними рівнями розвитку грошового ринку, масштабами міжбанківських розрахунків та платежів в різних країнах відрізняються умови та масштаби надання внутрішньоденних кредитів. Так, у Швейцарії такі кредити взагалі не надаються. Технічно такий порядок розрахунків забезпечується шляхом встановлення двох контрольних термінів розрахунків та платежів протягом робочого дня. Перше закриття дня здійснюється в три години після обіду. Банки підводять свій денний баланс на даний момент та виявляють суми платежів, які не були здійснені та оцінюють масштаби одноденного кредиту, який їм необхідно залучити з ринку для збалансування денного сальдо по коррахункам в Національному банку Швейцарії. А комерційні банки, які мають надлишок коштів на коррахунках оцінюють масштаби можливого розміщення кредитів. До другого закриття дня, яке відбувається об четвертій годині взаємні операції з одноденними міжбанківськими кредитами овернайт завершуються. Після цього клірингові операції вже не проводяться. Отже, відмова від надання внутрішньоденних кредитів веде до суттєвого росту обсягів операцій овернайт на міжбанківському кредитному ринку.

Не надаються внутрішньоденні кредити і Банком Японії. Але в якості компенсації в Японії виник приватний ринок кредитів, які надаються на частину дня (ранішні та денні кредити). Але, в більшості країн внутрішньоденні кредити, в якості забезпечення надійності функціонування національних платіжних систем, все-таки надаються. В США дані кредити надаються в значних масштабах, а їх необхідність пов'язана з технічними особливостями системи Fedwire, в якій не передбачено інших механізмів регулювання розрахунків пов'язаних з перерахунком федеральних фондів по рахункам в резервних банках. На сьогодні в США встановлені ліміти на обсяги внутрішньоденних кредитів та плата за їх використання [4, с.40-48].

Успішно використовуються дані кредити національними центральними банками країн Європейського союзу. В Швеції внутрішньоденні кредити надаються у встановлених межах та без забезпечення, а при умові стовідсоткового забезпечення - без кількісних обмежень. Так, будь-який з 11 національних банків, які входять в Європейський центральний банк використовують систему рефінансування на короткостроковій основі шляхом надання даних кредитів протягом операційного дня, що дозволяє в цілому забезпечити безперебійне проведення розрахунків в рамках національних систем валових розрахунків та системи TARGET. Варто зауважити, що внутрішньоденні кредити надаються національними центральними банками безкоштовно.

В Росії також дані кредити набули широкого використання. Із всіх кредитів Банку Росії в основному зростає попит на внутрішньоденні кредити та кредити овернайт. Розглянувши систему рефінансування Національного банку, бачимо, що в Україні, як і в інших країнах переважають короткострокові інструменти, а саме кредити овернайт.

Рис. Структура кредитів рефінансування банків України, 2005 р. [6]

Це свідчить, що більшість комерційних банків України мають потребу в короткострокових кредитах для підтримання ліквідності в середині операційного дня. Зважаючи на світовий досвід, бачимо, що саме для забезпечення безперебійності функціонування платіжної системи та для підтримання ліквідності банків орієнтоване використання внутрішньоденних кредитів.

Отже, на нашу думку, на сьогоднішньому етапі є необхідним введення в Україні у використання Національним банком внутрішньоденних кредитів. Адже відсутність джерела надкоротких позичкових коштів при слабкому міжбанківському кредитному ринку спонукає комерційні банки підтримувати достатні залишки коштів на кореспондентських рахунках в Національному банку для перестрахування від кризових ситуацій. Таку ситуацію спостерігаємо в Україні на сучасному етапі. Це свідчить про те, що Національний банк в недостатній мірі використовує існуючі інструменти стерилізації. І що найбільш важливо, наявність вільних залишків не є перепоною для розвитку рефінансування, оскільки є саме по собі наслідком недостатнього розвитку такої системи. Тому, на нашу думку, система рефінансування Національного банку України повинна бути дещо модернізована. Найбільш адекватним напрямом розвитку бачимо удосконалення механізмів короткострокового рефінансування шляхом введення нового інструменту рефінансування - внутрішньоденних кредитів.

Введення даних кредитів є необхідним в умовах сучасності у зв'язку із збільшенням маси платежів та сум, необхідних для їх регулювання. Отже, ціллю внутрішньоденних кредитів буде забезпечення безперебійного функціонування платіжної системи. Дані кредити надаватимуться протягом операційного дня. Основою для їх видачі будуть невиконані платіжні документи, які пред'явлені комерційному банку на протязі операційного дня. Надання внутрішньоденних кредитів - це проведення розрахунковим підрозділом Національного банку України на протязі операційного дня платежів банку понад кошти, які є на його кореспондентському рахунку. Таким чином виникатиме дебетове сальдо, яке не повинно перевищувати встановлений ліміт рефінансування по даних кредитах. Встановлення лімітів по даному виду кредитів, на нашу думку є необхідним, щоб не допустити таким чином надмірний та спекулятивний ріст даних кредитів.

Документом, який підтверджуватиме факт надання внутрішньоденного кредиту може бути проміжна виписка про стан кореспондентського рахунку, яка засвідчуватиме наявність внутрішньоденного дебетового сальдо в межах встановленого ліміту. Наданий внутрішньоденний кредит повинен бути погашений за рахунок надходження коштів на кореспондентський рахунок банку до кінця операційного дня. В разі якщо даний кредит не буде погашений, то його необхідно буде переоформити в кредит овернайт. Надання комерційним банкам внутрішньоденних кредитів дозволить прискорити процес оперативного поповнення кореспондентського рахунку, що дозволить підтримувати платоспроможність банку і тим самим уникнути ланцюжка неплатежів в системі розрахунків. Дані кредити повинні надаватись під забезпечення та за певну плату. Адже надання таких кредитів на безкоштовній основі може призвести до надлишкового росту їх обсягів, що збільшить їх вплив на динаміку грошової маси. Перевагами даного виду кредитів будуть простота та зручність їх отримання, а також можливості максимального прискорення проведення розрахунків при одночасному зниженні залишків на кореспондентських рахунках комерційних банків та направленні вивільнених коштів в активи, що приноситимуть дохід.

Поряд з введенням нового виду рефінансування варто також приділити увагу забезпеченню кредитів рефінансування. Тому перш за все необхідно розглянути світовий досвід щодо цього питання. В якості забезпечення операцій з федеральними фондами у США приймається достатньо широкий спектр фінансових активів. При цьому існує ряд обмежень, включаючи рейтингові обмеження по деяким видам цінних паперів, не допуск у забезпечення прострочених зобов'язань, тощо. В забезпечення включаються всі типи існуючих боргових зобов'язань, починаючи від зобов'язань Казначейства та інших державних органів та закінчуючи споживчими кредитами. Різниця в наданих в якості забезпечення активів полягає у врахуванні різних дисконтів в їх оцінці. Найближче до номіналу враховуються облігації Казначейства (96-98%). А споживчі кредити приймаються в забезпечення, виходячи з 75-80% номінальної вартості. Різні види забезпечення передбачають відповідні механізми та процедури оформлення застави.

Згідно прийнятим Європейським центральним банком правилам, всі операції рефінансування повинні бути забезпечені зі сторони комерційних банків. Перелік можливого забезпечення достатньо широкий. Формально він поділений на два рівні. Перший рівень представлений борговими інструментами, які вільно обертаються та мають загальноєвропейське значення. Другий рівень забезпечення включає в себе як ринкові та неринкові активи, які мають особливе значення для національних фінансових систем. Перелік можливих активів формується національними центральними банками і повинен бути затверджений ЄЦБ. На сучасному етапі, неринкові інструменти, які можуть бути використані в якості забезпечення представлені національними банками Німеччини, Франції, Австрії (корпоративні позики), а також Ірландії (кредити, забезпечені закладними). Активи з обмеженою ліквідністю знаходяться в переліку можливого забезпечення національних банків Іспанії та Нідерландів. Але, з точки зору можливостей зі сторони банків отримати доступ до інструментів рефінансування ніякої різниці між рівнями забезпечення не існує [5, с. 34]. В Україні від 2006 року НБУ здійснює рефінансування комерційних банків під забезпечення: державних облігацій України; депозитних сертифікатів; векселів суб'єктів господарської діяльності; векселів банків, авальованих іншими банками; подвійних складських свідоцтв; іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю; облігацій підприємств, що вільно обертаються на ринку; облігацій місцевих позик; іпотечних цінних паперів Державної іпотечної установи; застави майнових прав, що виникли в банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним суб'єктом господарювання. Операції рефінансування під заставу облігацій підприємств варто розглядати не лише як інструмент підтримки ліквідності, а й сприяння розширенню попиту на цінні папери даного виду.

Тож із наведеного переліку можливого забезпечення кредитів рефінансування в Україні видно, що він є не таким широким, як у світовій практиці. Тому, на нашу думку, варто активізувати політику рефінансування під заставу корпоративних цінних паперів та кредитних зобов'язань підприємств. Що не тільки сприятиме розвитку інструментів рефінансування, а й активізує функціонування фондового ринку в Україні, що є не мало важним на сучасному етапі. Використовуючи запропоновані види забезпечення кредитів рефінансування, центральний банк повинен оцінювати емітентів даних цінних паперів, тобто тісніше співпрацювати з реальним сектором економіки. А в комплексі з моніторингом підприємств це створює основу для оцінки тенденцій розвитку економіки в цілому, а також прогнозування макроекономічних показників та підвищення ефективності грошово-кредитної політики. Так, цікавим є досвід Бундесбанку, який попит економіки на кредитні ресурси вимірює сукупною вартістю цінних паперів, що емітовані підприємствами, а також вимогами за кредитами банків до господарюючих суб'єктів. В цих умовах механізм рефінансування комерційних банків, побудований на чітких, відпрацьованих процедурах обігу корпоративних цінних паперів сприяв би зміцненню взаємодії між банківською системою та реальним сектором економіки. Але в забезпечення механізму рефінансування необхідно застосовувати лише високоліквідні корпоративні цінні папери, адже внаслідок обмеженості обсягу паперів такої якості, не відбудеться значного притоку грошового капіталу в економіку, зважаючи на високу ліквідність банківських установ на сьогоднішньому етапі.

Крім того, понижує ефективність вітчизняного механізму рефінансування і рівень ставок за кредитами рефінансування. Ситуація на грошовому ринку така, що ставка рефінансування не має ніякого відношення до формування ставок на міжбанківському ринку і існує вона у відриві від реального стану справ, про що детально говорилося у другому розділі. З точки зору регулювання ліквідності, суттєві залишки на кореспондентських рахунках показують, що використання наявних інструментів не є ефективними, а умови, які пропонуються - є непривабливими для банків навіть в умовах надлишку ліквідності в банківській системі. Це є не дивним, адже ставки по короткостроковим депозитам Національного банку встановлені на досить низькому рівні. Очевидну непривабливість депозитних операцій з точки зору пропонованої ціни (у 2006р. - 4,6%), видно із ситуації, коли обсяги розміщення в інструменти Національного банку залишаються досить обмеженими при значних залишках на кореспондентських рахунках [6]. Така ж ситуація з розміром процентної ставки по кредитам овернайт, адже ті банки, які мають можливість залучити кошти від НБУ, будуть із перестрахування підтримувати високий рівень вільних коштів, ніж ризикувати понести витрати за процентами по кредиту. Ставки по одноденним кредитам на рівні 17,1% у 2004 році, 14,9% у 2005 році та 12,1% у 2006 році явно не стимулює встановленню процентних ставок міжбанківського ринку на будь-якому рівні, який можна було б використовувати в якості операційної цілі грошової політики [1, с.77]. На відміну від України, до неринкових автоматичних інструментів регулювання (standing facilities) ЄЦБ відносяться ставки по одноденним депозитам та кредитам. Процентний коридор по даним операціям складає 2%. На початок 2005 року ставки по депозитам, основним операціям та по кредитам овернайт складали відповідно 1, 2 та 3% річних відповідно [5, с.38]. Існують також національні особливості у визначенні рівня процентних ставок і виборі основних інструментів як рефінансування, так у стерилізаційних операціях. В переважній більшості країн, по аналогії з європейською системою, національними банками для регулювання процентними ставками і ліквідністю міжбанківського ринку встановлюється достатньо вузький коридор, нижня межа якого визначається ціною, яку національний банк платить комерційним банкам по депозитам овернайт, а верхня межа - є ціною кредитів овернайт, які надаються центральним банком. Даний коридор, як правило, досить вузький, хоча його ширина коливається в залежності від країни. Мінімальна ширина встановлена, наприклад, в Канаді та Австралії, де вона складає лише 0,5%.

Достатньо вузький процентний коридор застосовується і національними банками окремих країн і Східної Європи, які недавно були прийняті в європейську співдружність. Так, в якості прикладу можна привести національні банки Чехії та Угорщини. Процентний коридор на міжбанківському ринку там також визначений ставками овернайт по операціях центральних банків. Його ширина складає 2%. Цікавою особливістю даних країн є те, що в якості центру коридору (основної політичної ставки) використовується не ставка рефінансування, як в переважній більшості країн, а ціна залучення ресурсів комерційних банків центральними банками. Так, в Угорщині центром коридору є фіксована ставка по двохтижневому депозиту. А в Чехії центром коридору є максимальна ставка по операціях двохтижневого РЕПО, використовуючи які Національний банк Чехії залучає кошти в комерційних банків на аукціонній основі. Національний банк Чехії пояснює переміщення центру регулювання ставок на міжбанківському ринку тією обставиною, що чеська банківська система постійно має надлишкові резерви. Застосування депозитної ставки в якості основної існує і в деяких інших достатньо розвинутих країнах. Так, в якості прикладу можна привести Норвегію, де основним інструментом грошової політики є ставка по депозитам овернайт [5, с.39].

Отже, зважаючи на світовий досвід, видно, що достатньо висока депозитна ставка буде сприяти зменшенню надлишкових резервів та одночасно збільшувати попит на інструменти рефінансування, тим самим підвищуючи їх значення. Так, на нашу думку, для ефективного управління ціною ресурсів процентний коридор на сьогоднішньому етапі повинен бути в Україні значно вужчим та дещо вища процентна ставка за депозитами НБУ.

В цілому варто відмітити, що система рефінансування та управління міжбанківським кредитним ринком і ліквідністю банківської системи постійно знаходиться в розвитку. При цьому така ситуація характерна не лише для країн, які розвиваються, але і для країн з достатньо розвинутою фінансовою системою, таким прикладом є реформа дисконтного вікна в США. Тому і в Україні необхідно розвивати та удосконалювати систему рефінансування. Адже створення ефективної сучасної системи рефінансування сприятиме стабільності в банківській системі та дасть поштовх до її розвитку.

Література

1. Бюлетень Національного банку України. 2006. № 3. 192 с.

2. Гагарин С.В., Никольский Ю.Б., Шамаев Г.А. Межбанковский кредит: дилинговые операции на рынке “коротких денег”. М.: Принтлайн, 1995. 208 с.

3. Коробова Г.Г. Банковское дело. М.: Юрист, 2002. 751 с.

4. Лакшина О.А. Центральный банк и межбанковский кредитный рынок // Деньги и кредит, 1997. №4. с. 40-48.

5. Левченко Д.В. Система рефинансирования, как приоритетное направление развития денежной политики // Деньги и кредит, №7. 2005, с. 32-37.

6. Річний звіт НБУ за 2005р. 203 с.

7. Стельмах В.С., Епіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні. К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. 421 с.

Размещено на Allbest.ru