Регулювання банківської діяльності на міжнародному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Регулювання банківської діяльності на міжнародному рівні

КОВАЧ М.Й.,

Постановка проблеми. Під впливом глобалізаційних процесів жодна країна неспроможна раціонально формувати і реалізовувати економічну політику без урахування пріоритетів і норм ведення бізнесу учасників світової спільноти. Це потребує якісних змін в системах управління фінансовими компаніями та банками, яким потрібно адаптуватися до динамічних умов ведення бізнесу та загострення конкурентної боротьби. Фінансові ринки і ринки послуг об'єднуються та утворюють один всесвітній ринок. Рівень мобільності капіталів досить високий, обсяги і швидкість переміщення фінансових ресурсів у межах єдиного міжнародного ринку збільшуються з кожним роком і спрямовуються інвесторами на ринки із найвищою прибутковістю, перспективністю розвитку бізнесу та економічного зростання. Щоб виконувати місію збереження і примноження суспільного капіталу, банки мають постійно удосконалювати інструментарій управління, оперативно реагуючи на зміну поточних суспільних потреб. Тому в умовах поглиблення глобалізаційних процесів удосконалення напрямів розвитку банківської системи України є актуальною проблемою.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження діяльності банків закладено у працях зарубіжних та вітчизняних учених: Г. Белоглаз, В. Грушка, І. Івасіва, В. Лаврушина, О. Мертенса, П. Роуза, М. Саблука, Дж. Синкі, Д. Герда, Е. Мак-Грю, О. Мозгового та інших. Однак, слід зауважити, що проблемам трансформації банківської діяльності в глобальному середовищі уваги приділяється недостатньо і тому це потребує подальших досліджень.

Мета статті - регулювання банківської діяльності на міжнародному рівні.

Виклад основного матеріалу. Інтернаціоналізація діяльності фінансових посередників та інтеграція фінансових ринків у світових масштабах передбачає уніфікацію правил для всіх учасників, найактивнішими з яких залишаються банки. У зв'язку з тим, що діяльність банків із кожним роком все активніше виходить за межі окремо взятої країни і набуває глобального характеру, виникає потреба уніфікації національних норм, положень і нормативних актів з метою створення або підтримання єдиних правил ведення бізнесу для всіх учасників світового ринку. Адже слабка банківська система або фінансова нестабільність однієї країни може негативно впливати на фінансовий стан інших держав. Оскільки банківська система об'єднує всі галузі економіки, вона має працювати прозоро та бути передбачуваною в контексті забезпечення стабільності розвитку економічних процесів. Ці завдання вирішуються за допомогою системи банківського регулювання та нагляду, яка ґрунтується на закріплених на міжнародному рівні стандартах і принципах.

Контроль за банківською сферою слід розглядати як відповідальність держави перед суспільством щодо забезпечення фінансової стабільності і надійності банків, збереження суспільного капіталу та підтримання національної економіки. В банківському секторі контроль реалізується за допомогою як регулятивної, так і наглядової діяльності. Регулювання банківської діяльності спрямовано на створення системи принципів, норм, стандартів і правил ведення банківського бізнесу, включає доволі широкий спектр напрямів, реалізується як на міжнародному, так і на національному рівнях, забезпечується кількома міжнародними чи державними інститутами. Наглядова діяльність має на меті контроль та моніторинг дотримання встановлених принципів, норм, стандартів та правил у банківській сфері і, як правило, закріплена за одним державним органом.

На міжнародному рівні пріоритети залишаються за регулятивною діяльністю, тоді як на національному рівні - за наглядовою. Це пояснюється тим, що уніфіковані стандарти з регулювання секторів фінансових послуг розробляються міжнародними організаціями і в подальшому слугують основою для розроблення національних регулятивних норм, тоді як система нагляду за дотриманням цих стандартів діє в кожній окремій країні. Однак наглядова функція може бути реалізована й на міжнародному рівні, хоча й опосередковано. Зокрема, банк, нагляд за яким здійснюється неналежним чином, може відчути значні труднощі під час виходу на міжнародні фінансові ринки або отримання від іноземних банків кредитів на розширення своєї діяльності, незважаючи на те, що за результатами індивідуального аналізу цей же банк може демонструвати високі показники якості управління та фінансової стійкості.

Слід зазначити, що у різних країнах склалися власні підходи до здійснення контролю за діяльністю банків, адже інституціональна побудова системи банківського регулювання та нагляду визначається особливостями історичного та економічною розвитку тієї чи іншої країни, традиціями і значною мірою характером банківської системи. Однак під впливом глобалізаційних процесів поступово відбувається гармонізація міжнародних та національних правил банківського регулювання та нагляду, в процесі якої треба враховувати досвід країн з ефективною системою банківського регулювання та нагляду.

Так, у Великобританії немає антимонопольного законодавства і жорсткого контролю за злиттям банків, завдяки чому було досягнуто високого рівня концентрації банківського капіталу, утворилися великі банківські об'єднання з розвинутою мережею філій як всередині країни, так і за кордоном, які сконцентрували значну частину ресурсів, операцій, безготівкового грошового обігу. Концентрація банківської системи зумовила зосередження функцій банківського регулювання та нагляду в єдиній установі - Банку Англії. В 1998 р. у Великобританії було створено спеціальну організацію з повноваженнями здійснювати нагляд за діяльністю всіх посередників фінансового ринку, тобто банків, страхових та інвестиційних компаній, будівельних товариств тощо.

У межах Європейського Союзу функції регулювання банківської діяльності зазвичай розподілені між парламентом, урядом і власне органом нагляду. При цьому парламент ЄС розробляє загальні законодавчі рамки (наприклад, приймає кодекс про банківську діяльність), а уряд видає додаткові нормативні акти (наприклад, принципи бухгалтерського обліку та звітності), які здебільшого стосуються всіх секторів економіки. В країнах-членах Європейського Союзу (28 країн) функціонують різні організаційні моделі структур, які забезпечують нагляд за діяльністю секторів фінансових послуг. У Австрії, Данії, Естонії, Великобританії, Латвії, Мальті, ФРН, Швеції та Угорщині діє Єдиний орган нагляду за всіма секторами фінансових послуг. В Греції, Іспанії, Італії, Кіпрі, Литві, Польщі, Португалії, Словенії, Франції функціонують окремі органи нагляду за банками, небанківськими фінансовими установами та цінними паперами. В Бельгії, Люксембурзі, Фінляндії діє Спеціальний орган нагляду за банками та цінними паперами і спеціальний орган нагляду за страхуванням та небанківськими фінансовими установами. У Словаччині та Чехії нагляд за банками здійснює центральний банк, за іншими секторами фінансових послуг - спеціальний орган нагляду. В Ірландії та Нідерландах нагляд за всіма секторами фінансових послуг здійснює центральний банк [6].

В Україні згідно із Законом «Про банки і банківську діяльність», а також Законом «Про Національний банк України» функції банківського регулювання та нагляду здійснює НБУ. Що ж до регулятивної функції, то її виконують як органи державної влади (на макрорівні) через прийняття законодавчих та нормативних актів, так і різні департаменти центрального апарату НБУ з урахуванням їх функціонального призначення. Так, діяльність комерційних банків на валютному ринку регулює департамент валютного регулювання, департамент готівково-грошового обігу регламентує порядок роботи банків з готівковою національною валютою, департамент бухгалтерського обліку та розрахунків визначає порядок ведення бухгалтерського обліку і звітності в банках тощо. Значну роль у виконанні функцій банківського регулювання та нагляду відіграє система банківського нагляду НБУ, що функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та регіональних управлінь НБУ.

У світовій практиці існують різні моделі інституціональної побудови системи банківського регулювання та нагляду, однак однозначних висновків щодо пріоритетності тієї чи іншої моделі зробити не можна, адже всі вони мають свої переваги і недоліки. Кожна країна обирає ту з моделей, яка буде ефективною, дієвою і відповідатиме архітектурі фінансової системи та особливостям національної банківської системи. Регулювання банківської діяльності на міжнародному рівні не має на меті уніфікацію організаційних моделей структур, які в окремих країнах здійснюють нагляд за діяльністю секторів фінансових послуг. Найважливішим є те, щоб регулятивно-наглядові органи різних країн керувалися в своїй діяльності одними й тими ж принципами і стандартами, а також мали всі необхідні повноваження для ефективного виконання поставлених перед ними завдань. Обов'язковою умовою є закріплення цих повноважень на законодавчому рівні.

Основними розробниками міжнародних стандартів з регулювання секторів фінансових послуг є міжнародні організації. Діяльність міжнародних організацій, які займаються розробленням міжнародних стандартів у сфері регулювання фінансового сектору, дає змогу зробити банківські системи окремих країн порівнянними, сумісними та конкурентоспроможними. Це завдання вирішується за допомогою системи банківського нагляду, яка ґрунтується на стандартах і принципах, розроблених Базельським комітетом із банківського нагляду.

Контроль за банківською сферою слід розглядати як відповідальність держави перед суспільством щодо забезпечення фінансової стабільності і надійності банків, збереження суспільного капіталу та підтримання національної економіки. В банківському секторі контроль реалізується за допомогою як регулятивної, так і наглядової діяльності. У світовій практиці існують різні моделі інституціональної побудови системи банківського регулювання та нагляду, кожна з яких має свої переваги і недоліки. Кожна країна обирає ту з моделей, яка буде ефективною, дієвою і відповідатиме архітектурі фінансової системи та особливостям національної банківської системи. Найважливіше, щоб регулятивно-наглядові органи різних країн керувалися в своїй діяльності одними й тими ж принципами і стандартами, а також мали всі необхідні повноваження для ефективного виконання поставлених перед ними завдань. Обов'язковою умовою є закріплення цих повноважень на законодавчому рівні.

фінансовий контроль банківський наглядовий

Список використаних джерел

1. Важинський Ф.А. Антикризове фінансове управління як економічна система / Ф.А. Важинський, А.В. Колодійчук // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук-техн. пр. - Львів: РВВ НЛТУ України, 2010. - Вип. 20.3. - С. 127-132.

2. Важинський Ф.А. Механізм регулювання інвестиційної діяльності в регіоні / Ф.А. Важинський, А.В. Колодійчук // Науковий вісник НЛТУ України: зб. на- ук.-техн. праць. - Львів: РВВ НЛТУ України. - 2010. Вип. 20.7. - С. 138-143.

3. Важинський Ф.А. Сутність антикризового фінансового управління підприємством / Ф.А. Важинський, А.В. Колодійчук // Економіка промисловості. - 2009. №5. - С. 127-130.

4. Важинський Ф.А. Сутність банківського іпотечного кредитування / Ф.А. Важинський, А.В. Колодійчук // Науковий вісник НЛТУ України: зб. наук.-техн. праць. - Львів: РВВ НЛТУ України. - 2010. - Вип. 20.2. - С. 151-156.

5. Копилюк О.І. Стан банківської системи України в сучасних умовах господарювання / О.І. Копилюк, А.В. Колодійчук // Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22.11. - С. 190-196.

6. Офіційний сайт Комітету з банківського нагляду м. Базель [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bis.org

7. Уваров К. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України: орієнтир на майбутнє / К. Уваров, О. Куценко // Вісник НБУ. - 2005. - № 1. - С. 60-63.

Размещено на Allbest.ru