Європейські координати розвитку кредитно-кооперативної системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

І. ЕКОНОМІКА Й УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНИМ ГОСПОДАРСТВОМ

УДК 336.62

ЄВРОПЕЙСЬКІ КООРДИНАТИ РОЗВИТКУ КРЕДИТНО-КООПЕРАТИВНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

О.В. Манжура, доктор економічних наук (Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»);

О.В. ГАРКУША, кандидат економічних наук (АТ «ОТП Банк», м. Київ);

В.І. КЛИМЕНКО, кандидат економічних наук, доцент (Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»)

Анотація

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні основи кредитно-кооперативної системи України в контексті її інтеграції до Європейського співтовариства. Мета дослідження - вивчення історичних закономірностей виникнення і розвитку кооперативних банків в окремих країнах Європи та імплементація позитивного досвіду кооперативного банківництва в Україні. Методика дослідження. Методами проведення дослідження є загальнонаукові прийоми аналізу й синтезу, системний підхід. Результатом дослідження стало: визначення історичних закономірностей виникнення і розвитку кооперативних банків в окремих країнах Європи з акцентом на Україну; узагальнення ключових фінансових індикаторів кооперативних банків Європи; оцінка та перспективи розвитку кредитно-кооперативної системи національного господарства в умовах євроінтеграції. Практична значущість результатів дослідження. Установлено, що кооперативні банки Європи мають високу довіру серед населення, є стабільними та стійкими до фінансових потрясінь, сприяють розвитку малого й середнього бізнесу. Україна потребує створення типової для зарубіжних країн системи кредитної кооперації - трирівневої (пірамідальної) кооперативної банківської системи з обов'язковим проходженням структуроутворювальних процесів «знизу вверх» (місцевий, регіональний і національний рівні).

Ключові слова: кооперативний банк, кредитний кооператив, кредитно-кооперативна система.

кооперативний банк фінансовий імплементація

А. В. Манжура, доктор экономических наук (Высшее учебное заведение Укоопсоюза «Полтавский университет экономики и торговли»); А. В. Гаркуша, кандидат экономических наук (АО «ОТП Банк», г. Киев); В. И. Клименко, кандидат экономических наук, доцент (Высшее учебное заведение Укоопсоюза «Полтавский университет экономики и торговли»). Европейские координаты развития кредитно-кооперативной системы Украины.

Аннотация. Предметом исследования являются теоретические, методические и практические основы кредитно-кооперативной системы Украины в контексте ее интеграции в Европейское сообщество. Цель исследования - изучение исторических закономерностей возникновения и развития кооперативных банков в отдельных странах Европы и имплементация положительного опыта кооперативного банковского дела в Украине. Методика исследования. Методами проведения исследования являются общенаучные приемы анализа и синтеза, системный подход. Результатом исследования стало: определение исторических закономерностей возникновения и развития кооперативных банков в отдельных странах Европы с акцентом на Украине; обобщение ключевых финансовых индикаторов кооперативных банков Европы; оценка и перспективы развития кредитно-кооперативной системы национального хозяйства в условиях евроинтеграции. Практическая значимость результатов исследования. Установлено, что кооперативные банки Европы имеют высокое доверие среди населения, являются стабильными и устойчивыми к финансовым потрясениям, способствуют развитию малого и среднего бизнеса. Украина нуждается в создании типичной для зарубежных стран системы кредитной кооперации - трехуровневой (пирамидальной) кооперативной банковской системы с обязательным прохождением структурообразующих процессов «снизу вверх» (местный, региональный и национальный уровень).

Ключевые слова: кооперативный банк, кредитный кооператив, кредитно-кооперативная система. 

O. Manzhura, Dc. Econ. Sci. (Poltava University of Economics and Trade); O. Garkusha, Cand. Econ. Sci. (JSC «OTP Bank», Kiev); V. Klimenko, Cand. Econ. Sci., Docent (Poltava University of Economics and Trade). European coordinates for development of credit-cooperative system of Ukraine.

Annotation. The subject of the study is the theoretical, methodological and practical basis of the credit-co-operative system of Ukraine in the context of its integration into the European Community. The purpose of the study is to study the historical patterns of the emergence and development of cooperative banks in some European countries and the implementation of a positive experience of cooperative banking in Ukraine. Methodology of research. The methods of conducting the research are general scientific methods of analysis and synthesis, a systematic approach. Findings. The result of the study was to determine the historical patterns of the emergence and development of cooperative banks in some European countries with an emphasis on Ukraine; generalization of key financial indicators of cooperative banks in Europe; assessment and prospects of development of the credit-cooperative system of the national economy in the conditions of European integration. Practical value. It is established that cooperative banks of Europe have high confidence among the population, are stable and resistant to financial turmoil, promote the development of small and medium business. Ukraine needs the creation of a model for the foreign countries of the system of credit co-operation - a three-level (pyramid) cooperative banking system with the obligatory passage of bottom-up structuring processes (local, regional and national).

Keywords: cooperative bank, credit co-operative, credit-co-operative system.

Постановка проблеми в загальному ви- практика переконує, що кооперативні банки та зв'язок із найважливішими науко- відіграють винятково важливу роль у фінансовими чи практичними завданнями. Світова ванні аграрного сектора економіки, сприяють налагодженню надійної системи фінансування дрібного підприємництва в сільському господарстві. В Україні немає ланки спеціалізованих банків, які б займались реалізацією однотипних видів послуг, відсутні кооперативні банки. За таких умов основним джерелом кредитних ресурсів для вітчизняних аграріїв є кредити комерційних банків. Але останні більше зацікавлені у кредитуванні великих агропідприємств, які монополізують товарне сільськогосподарське виробництво й витісняють з ринку малі та середні підприємства. Для комерційних банків надання мікрокредитів не є привабливим, що виражається у високих процентних ставках за ними. За таких умов доступ кооперативних організацій України до кредитних ресурсів є ускладненим, що стримує їх розвиток.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку кредитно-кооперативної системи в Україні знаходяться в центрі уваги науковців. В. В. Гончаренком розроблено основні шляхи розбудови системи кредитних спілок України на регіональному рівні, визначено можливі види та функції обласних об'єднань кредитних спілок [1, с. 5]. А. А. Степановою запропоновано комплексний підхід до формування вітчизняними кредитними спілками політики залучення вкладів громадян шляхом реалізації розробленого алгоритму, який включає аналіз фінансового ринку регіону [2, с. 7]. На думку О. В. Лютої, кошти кредитних спілок, створених за територіальною ознакою, можуть використовуватися для надання фінансової допомоги підприємствам малого та середнього бізнесу й самозайнятим особам, сільські кредитні кооперативи орієнтовані на взаємодію з фермерськими господарствами, товариства (фонди) взаємних гарантій - із підприємницькими структурами малого бізнесу тощо [3, с. 9]. Ураховуючи труднощі, що виникають у малих підприємств під час отримання банківських кредитів і з метою розширення джерел фінансового забезпечення їх діяльності, О. Л. Кривоног пропонує створювати спеціалізовані територіальні галузеві кредитні спілки, із правом членства в них малих підприємств [4, с. 10]. Порівнюючи розмір і структуру капіталу кредитних спілок та комерційних банків, А. А. Пожар визначає показники якісної різниці [5, с. 337]. Утім, європейські прагнення України вимагають нового погляду на побудову кредитно-кооперативної системи

України, вивчення історичних закономірностей та передового досвіду розвитку кредитно- кооперативної системи в окремих країнах Європи з акцентом на Україну.

Формування цілей статті (постановка завдання). Метою дослідження є: визначення історичних закономірностей виникнення і розвитку кооперативних банків в окремих країнах Європи з акцентом на Україну; узагальнення ключових фінансових індикаторів кооперативних банків Європи; оцінка та перспективи розвитку кредитно-кооперативної системи національного господарства в умовах євроінтеграції.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів.

Кооперативні банки є одним із різновидів кредитних кооперативів, які функціонують у різних країнах світу. Батьківщиною кредитної кооперації є Німеччина, де всередині XIX ст. розпочалася історія банків групи Фрідріха Вільгельма Райффайзена, пов'язана з першими кооперативами (касами взаємодопомоги), що підтримують селян під час голоду та економічних труднощів [6, с. 107]. Перший Райффайзенбанк відкрився в Австрії у 1886 p., а через десять років кількість банків системи перевищила 600. Нині банківська група Райффайзен є найбільшою банківською групою в Австрії, яка має найбільш розгалужену філіальну мережу у країні, і становить приблизно чверть усього її банківського бізнесу.

Також у Німеччині з ініціативи Герман Шульце-Деліча у другій половині ХІХ ст. почали виникати ощадно-позичкові «народні банки» (у подальшому Volksbanken). Для них були характерні порівняно високі паї і вступні внески, відповідальність членів за зобов'язаннями товариства всім своїм майном і повернення позиченого капіталу в короткий термін. Тому селяни активніше бралися за створення кооперативів за правилами Райффайзен, який уважав, що сільська кооперація повинна допомагати сільському господареві перетворитися в економічно незалежного товаровиробника й завдяки цьому звільнитися від повсякденної боротьби за матеріальні блага.

Сучасний банківський сектор Італії включає Banche Popolari (BPs) (аналог німецьких «народних банків» - модель Г Шульце-Деліча) і Banche di Credito Cooperativo (BCCs; модель, що діє за принципами В. Райффайзена) [7]. Основна відмінність класичних моделей полягає в тому, що міські кооперативи Г. Шульце-Деліча формували позичковий фонд за рахунок вкладів від своїх членів, а товариства В. Райффайзена аналогічний фонд створювали на основі державної позики, узятої під солідарну відповідальність усіх членів («позикове коло»). Незважаючи на загальноєвропейську тенденцію до «комерціалізації», кооперативні банки Італії у своїй діяльності продовжують керуватися базовими принципами «батьків» кредитної кооперації, що зберігає їх соціальну місію. При цьому вони є досить ефективними фінансовими установами.

Креді Агріколь (Credit Agricole) [8], створений у 1894 р., став першим французьким банком кооперативного кредитування. Розвиваючись за підтримки держави виключно для надання послуг у сфері сільського господарства, ця економічна одиниця кооперативного кредитування поступово почала займатися фінансуванням не лише сільськогосподарського сектора, перейшовши до фінансування спочатку населення сільської місцевості, а потім - міського населення. Віднині, група Креді Агріколь носить визначення «універсального банку, лідера у Франції, що працює на європейському рівні й відкритого всьому світу». Банк має триповерхову піраміду, де рух відбувається одночасно знизу вверх і зверху вниз: місцеві каси, регіональні каси, Національний банк Креді Агріколь. Максимальна процентна ставка на дохід, який належить асоційованим пайовикам, установлена законодавчо.

Архітектурну конструкцію Креді Агріколь утворюють три основні елементи: філософія і цінності взаємної допомоги; єдність і боротьба різних форм власності; два центра управління. Під час створення група носила змішаний характер, на половину її діяльність була заснована на взаємодопомозі, а наполовину - це була державна кампанія, у чому полягає її основна відмінність від «чистої» традиції взаємного кредитування системи Райффайзена. Після акціонування у 2001 р. віднині протистояння торкається таких аспектів, як взаємність та обопільність, з одного боку, і приватний характер різних підрозділів групи, з іншого. На національному рівні існує двоголовий центр управління - Національний банк Креді Агріколь і Національна Федерація Креді Агріколь.

Успішна діяльність групи визначається оригінальністю, яка зробила можливим успішне об'єднання кооперативного руху, цільову підтримку держави й можливості фінансових ринків сучасного капіталізму.

Кооперативні банки в Польщі були засновані ще в 1861 р. і, на відміну від України, не були знищені та продовжували функціонувати під час комуністичного періоду. На початку ринкових трансформацій у Польщі нараховувалося біля 1 660 кооперативних банків, які були, в основному, локальними й зосереджувалися переважно в сільській місцевості. Кооперативні банки контролювалися з боку Банку харчової промисловості (Bank Gospodarki Zywnosciowej - BGZ), який обслуговував, насамперед, сільське господарство й був частиною централізованої монобанківської структури [9]. До кінця 1997 р. було створено трирівневу кооперативну систему з такими рівнями: кооперативні банки, регіональні банки, національний банк. Усі кооперативні банки стали членами одного з дев'яти регіональних банків за ознакою географічної близькості. BGZ був трансформований у Національний банк кооперативної кредитної системи, що належав державі й регіональним кооперативним банкам, власниками яких були кооперативні банки. На регіональні банки були покладені такі завдання: представляти інтереси асоційованих кооперативних банків; зберігати поточні й обов'язкові резерви кооперативних банків; управляти ліквідністю кооперативних банків і забезпечувати їх кредитами; здійснювати моніторинг діяльності кооперативних банків на предмет відповідності їх діяльності законодавству, статуту та угодам про афілійоване членство. Новий Закон «Про кооперативні банки, їх об'єднання та об'єднані (афілійовані) банки», прийнятий у 2001 р., запровадив дворівневу кредитну кооперативну систему Польщі й підвищив вимоги до мінімального розміру капіталу банків. У результаті їх чисельність скоротилася, десять регіональних кооперативних банків консолідувалися у два регіональні банки - Bank Polskiej Spoldzielczosci S.A. (сім банків) і Gospodarczy Bank Wielkopolski (три банки). BGZ перестав бути національним банком кооперативної кредитної системи й був трансформований у звичайний універсальний комерційний банк, але з певною спеціалізацією на обслуговування аграрного та продовольчого сектора.

У розвинених країнах саме кооперативні банки є базою для становлення та зростання малого й середнього бізнесу. Для країн-членів ЄС характерно поширення кооперативних і спеціалізованих кредитних інститутів, які ефективно функціонують. Важливим є досвід діяльності банківського сектора Німеччини, який позначається терміном «ідіосинкратичний» (від грец. idios - особливий, незвичний, унікальний, ексклюзивний) [10, с. 361]. Це своєрідна триелементна банківська система, у якій невелика кількість приватних банків жорстко конкурує з менш орієнтованими на отримання прибутку державними регіональними й ощадними банками, а також із різними кооперативними фінансовими інститутами. Проміжний характер між комерційними та кооперативними банками мають етичні банки, які виникли в середині 1980-х рр., зокрема в Канаді та Швейцарії. На противагу традиційним банкам, етичні банки визначають прибутковість не тільки з фінансової, але й із соціальної точки зору. Для етичних банків це означає, що максимальне збільшення прибутку - не єдина мета їх діяльності. Етичні банки у своїй фінансовій діяльності підтримують такі вимоги: концентруються на накопиченні заощаджень/розподілі кредитів; фінансують проекти соціального й екологічного напрямку; підтримують солідарність між вкладниками та позичальниками; здійснюють кредитування соціально значущих проектів на пільговій основі; зосереджують увагу на місцевих і регіональних проблемах; не реалізують міжнародних стратегій, не є учасниками фінансового ринку.

Кооперативні банки є основою різноманітності Європейського банківського сектора. За даними Європейської асоціації кооперативних банків (EACB), у Європі налічується 3 135 кооперативних банків, вони займають близько 20 % ринку банківських депозитів та позик, обслуговують 209 млн клієнтів - близько половини населення ЄС, мають 80,5 млн членів, що дає підстави говорити про їх основну роль у європейській економіці.

Особливістю кооперативних банків Європи є відсутність єдиної універсальної моделі, яка в усіх деталях є притаманною кожному кооперативному банку. Європейський кооперативний сектор є «спільнотою з відмінностями», оскільки існує єдиний набір базових принципів, а практична діяльність у багатьох сферах різниться. Це зумовлює гнучкість кооперативної моделі, можливість її адаптації до умов конкретного бізнес-середовища. Базовими засадами функціонування кооперативних банків є: створення на засадах кооперації шляхом внесків (майнових і грошових) його засновників не для отримання прибутку, а з метою взаємодопомоги своїм членам; рівний та вільний доступ до кредитних ресурсів членів банку; формування вигідної для членів тарифно-цінової політики тощо [11, с. 167].

Кооперативна банківська система Європи, зазвичай, характеризується пірамідною структурою. У її основі знаходяться місцеві, регіональні банки з мільйонами членів. Місцеві кооперативні банки володіють регіональними банками, а регіональні банки - центральною установою.

Банківські кооперативні групи деяких країн організовані як дворівнева система (місцеві банки - центральні установи), а інших - як трирівнева система (місцеві банки - регіональні банки - центральні установи). Роль центральної установи, яка спільно належить місцевим або регіональним банкам, чітко визначена. Її фундаментальні завдання полягають у забезпеченні ліквідності в межах групи, забезпеченні готівкою, клірингових послугах місцевим та регіональним кооперативним банкам. Вона також слугує платформою для доступу до національних центральних банків.

Формальна побудова кооперативних банківських мереж передбачає дві моделі: базову та інтегровану. У базовій моделі співпраця між членами обмежена, але кооперативні банки спільно володіють центральною установою, яка зазвичай забезпечує ліквідність мережі, розрахунково-касове обслуговування, доступ до національного центрального банку та фінансових ринків. Ця модель характерна для кооперативних банків у Польщі та Угорщини.

Більшість спільних банківських груп у Європі організовані за інтегрованою моделлю. Вона характеризується спільним брендом, загальною рекламою, спільними продуктами тощо. Що стосується юридичної структури, існують різні форми інтегрованих кооперативних груп із різними рівнями інтеграції управління, централізованого контролю та незалежності місцевого (регіонального) банку. Однак будь-яка форма інтеграції має однакову структуру власності.

Ця модель застосовується, наприклад, компаніями Credit Agricole, Credit Mutuel, BPCE (FR), OP-Pohjola (FI), Osterreichischer, Genossenschaftsverband- Volksbanken (AT), Credito Agricola (PT), Raiffeisen Luxembourg (LU).

Кооперативна модель банківництва, яка поширена в Європі, має високу довіру серед населення, є стабільною і стійкою до фінансових потрясінь, сприяє розвитку малого й середнього бізнесу. Іноземний досвід, зокрема Німеччини, свідчить, що кредитні кооперативні банки відіграють важливу роль у боротьбі з відмиванням грошей, реалізуючи екстенсивні та ефективні заходи антилегалізації.

Кооперативні банки в Європі виявились найбільш підготовленими до випробувань кризою 2008-2009 рр. Ще до її перших проявів Міжнародний валютний фонд провів глибоке дослідження й опублікував аналітичний огляд під назвою «Кооперативні банки і фінансова стабільність» («Cooperative Banks and Financial Stability», 2007 р.) [12]. У ньому було здійснено порівняльний аналіз 11 090 приватних комерційних, 3 072 (73,1 % від загальноєвропейської кількості) кооперативних і 2 415 ощадних банків країн Європи, у результаті чого встановлено суттєві переваги кредитно-кооперативного фінансового сектора провідних західноєвропейських держав.

Кооперативні банки відіграють важливу роль у фінансуванні малого й середнього бізнесу. Станом на 01.01.2017 р. найбільшу частку ринку МСБ утримують Рабобанк Нідерландів - 43,0 %, Кредіт Агріколь і Кредитне взаємне товариство (Франція) разом 45,7 %, Австрійські Райффайзен банки - 37,0 %, Кооперативна фінансова мережа Германії - 33,4 %, Фінансова група ОР Фінляндії 37,8 %.

У табл. 1. наведено ключові фінансові індикатори кооперативних банків Європи.

Таблиця 1 - Ключові фінансові індикатори кооперативних банків Європи [побудовано за даними [13]

Станом на 01.01.2017 р. активи кооперативних банків країн ЄС-27 становили 7 120,9 млрд євро. Їх структуру за розрізом країн наведено на рис. 1. Більше половини активів кооперативних банків приходиться на Францію (52,6 %, або 3 751,6 млрд євро). Другою і третьою за значущістю є Німеччина (17,07 %) й Нідерланди (9,3 %).

Рис. 1. Структура активів кооперативних банків країн ЄС-27 за розрізом країн станом на 01.01.2017 р.

Кооперативні банки мають потужну регіональну мережу, усього на країни-члени ЄС приходиться 3 135 місцевих банків. Найбільш розгалуженою є мережа місцевих банків Німеччини (972 банка), Польщі (558), Австрійських Райффайзенбанків (434), Італії (335), Фінляндії (173), Нідерландів (103). Стійкий розвиток кооперативних банків обумовлюють такі фактори [166, с. 93]:

Клієнтами кооперативних банків є, передусім, їх власники - пайовики. Відносини з пайовиками та клієнтами базуються на багатолітній стабільності й надійності, яка зумовлена також іншими аспектами організації кооперативної моделі банківського бізнесу, що забезпечує акумуляцію значного масиву внесків дрібних інвесторів та постійність клієнтської бази. Позитивним наслідком цього є більша стабільність кооперативних банків у порівнянні з комерційними через високий рівень капіталізації і стійкості ресурсної бази.

Кооперативні банки спеціалізуються, у першу чергу, на кредитуванні малого й середнього бізнесу своїх пайовиків та їх споживчих потреб; незначні обсяги наданих кредитів знижують ризики, що особливо відчутно в умовах фінансової нестабільності. Також кредитні кооперативи як організації фінансової взаємодопомоги не націлені на отримання надприбутків та уникають ризикових стратегій.

Структура управління кооперативних банків підпорядковується системній ієрархічній координації в мережі на чолі з центральною інституцією, переважно у формі центрального кооперативного банку чи національної асоціації кооперативних банків та спілок. Центральна інституція має певну автономію в рефінансуванні, регулює ліквідність банків системи, перерозподіляючи надлишкові кошти між ними й розміщуючи їх на фінансових ринках.

Важливим аспектом побудови системи управління кооперативних банків є принцип «одна особа - один голос», що забезпечує паритетну участь усіх пайовиків в управлінні банком незалежно від їх статусу та унеможливлює фінансові махінації, рейдерські напади тощо.

Розгалуженість системи дозволяє оптимізувати фінансові потоки, ефективно розподілити ризики, скоротити витрати, оптимізувати спектр банківських операцій, максимально захисти кооперативну інфраструктуру від небажаних впливів зовнішнього середовища.

Автономність центральних кооперативних банків забезпечує стійкість системи рефінансування, що захищає систему кооперативних банків від ефекту «доміно», завдяки сконцентрованій на другому рівні інформації про реальний фінансовий стан місцевих кооперативних банків.

Наявність внутрішньосистемних гарантійних фондів, кошти яких забезпечують фінансове оздоровлення кооперативів; внутрішня консолідація, характерна для кооперативної системи й дотримання фундаментальних кооперативних принципів.

Основну роль у кредитуванні малого та середнього бізнесу, аграрного сектора в більшості країн відіграють кооперативні банки. Закон України «Про банки і банківську діяльність», нова редакція якого прийнята у 2000 р., надала можливість створювати кооперативні банки, але протягом тривалого часу така можливість не реалізована.

Висновки із зазначених проблем і перспективи подальших досліджень у поданому напрямі. Україна потребує створення типової для зарубіжних країн системи кредитної кооперації - трирівневої (пірамідальної) кооперативної банківської системи з обов'язковим проходженням структуроутворювальних процесів «знизу вверх» (місцевий, регіональний і національний рівень). Створення системи кооперативних банків дозволить зосередити грошові ресурси сільського населення, забезпечити раціональне фінансування аграрної галузі, малого, середнього бізнесу та оперативне реагування на їх потреби, а також здешевити кредити. Створенню кооперативних банків має передувати розвиток регіональних спілок кредитної кооперації та об'єднаних кредитних спілок.

Побудова трирівневої кооперативної кредитної системи в Україні має відбуватися через: розширення діяльності кредитних спілок; створення центрального та місцевих кооперативних банків, інших елементів системи, які вирішуватимуть цілий спектр проблем, зокрема, систему гарантування та страхування вкладів, систему підтримки фінансової стабільності кредитних спілок, бюро кредитних історій, центри інформаційних технологій, сервісну інфраструктуру тощо.

Використовуючи досвід зарубіжних країн, можна запропонувати схему створення кооперативних банків в Україні за фінансової підтримки держави. Статутний капітал може формуватися за рахунок двох джерел: державні кошти, надані у вигляді цільової позики під солідарну відповідальність членів; вклади членів регіонального кооперативного банку. Для забезпечення фінансової стабільності доцільно робити щорічні відрахування з чистого доходу до резервного капіталу банків, а також до централізованого фонду розвитку кооперативних банків регіонального чи національного рівня.

Список використаних джерел

1. Гончаренко В. В. Становлення світової системи кредитної кооперації: теорія, методологія, практика : автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.05.01 / В. В. Гончаренко ; Київ. нац. ун-т ім. Т Шевченка. - Київ, 2002. - 35 с.

2. Степанова А. А. Суперечності та перспективи розвитку кредитних спілок в Україні : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.08 / А. А. Степанова ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - Київ, 2009. - 20 с.

3. Люта О. В. Форми фінансово-кредитної підтримки підприємства в Україні : ав- тореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 /О. В. Люта ; Укр. акад. банк. справи. - Суми, 2001. - 19 с.

4. Кривоног О. Л. Фінансове забезпечення господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.00.08 / О. Л. Кривоног ; Держ. вищ. навч. закл. «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана». - К., 2007. - 20 с.

5. Пожар А. А. Фінансові аспекти функціонування кредитних спілок / А. А. Пожар // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. праць ДВНЗ «УАБС НБУ». - 2007. - Т 20. - C. 335-344.

6. Бучко І. Є. Світовий досвід функціонування кооперативних банків / І. Є. Бучко // Вісник Львівської комерційної академії. - 2013. - Вип. 40. - С. 105-111.

7. Пантелеймоненко А. О. Досвід кооперативних банків Італії: загальна характеристика та практичне значення для розвитку фінансово- кредитної системи України [Електронний ресурс] / А. О. Пантелеймоненко // Українська кооперація. - 2010. - № 3. - Режим доступу: http://www.ukrcoop- journal. com.ua/2010-3/ num/pantelejmonenko.htm (дата звернення: 7.11.2017). - Назва з екрана.

8. Крутиков В. К. О необходимости создания банка кооперативного кредита [Електронний ресурс] / В. К. Крутиков, Ю. В. Кузьмина // Українська кооперація. -2010. - № 3.- Режим доступу: http://www.ukrcoop-joumaL com.ua/2010-3/num/Ckrutikov.htm (дата звернення: 7.11.2017). - Назва з екрана.

9. Олійник О. О. Функціонування кооперативних банків: досвід Польщі [Електронний ресурс] / О. О. Олійник. - Режим доступу: http://www.pu.if. ua/depart/Finances/ resource/file (дата звернення: 7.11.2017). - Назва з екрана.

10. Шиндер О. В. Місце регіональних банків на фінансовому ринку: досвід Німеччини / О. В. Шиндер // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб. наук. праць. - 2010. - Вип. 29. - С. 359-366.

11. Стойка В. С. Розвиток та функціонування кооперативних банків: зарубіжний досвід / В. С. Стойка // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. - 2013. - Вип. 2. - Т. 1. - С. 165-70.

12. Heiko Hesse and Martin Cihak. Cooperative Banks and Financial Stability. International Monetary Fund, 2007 [Електронний ресурс] / Heiko Hesse and Martin Cihak. - Режим до ступу: https://www.imf.org/external/pubs/ ft/wp/ 2007/wp0702.pdf (дата звернення: 7.11.2017). - Назва з екрана.

13. European Association of Co-operative Banks KEY STATISTICS as on 31-12-12 (Financial Indicators) (When not specified figures refer to the Group) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://www.globalcube.net/ clients /eacb/content/medias/key_figures/FIN- AL_Key_stats_2016_UPDATED-_financial_ indicators.pdf (дата звернення: 7.11.2017). - Назва з екрана.

References

1. Honcharenko, V V (2002). Stanovlennia svitovoi systemy kredytnoi kooperatsii: teoriia, metodolohiia, praktyka [The formation of a world system of credit co-operation: theory, methodology, practice]. Extended abstract of Doctor S thesis. Kyiv : Kyiv. nats. un-t im. T.Shevchenka [in Ukrainian].

2. Stepanova, A. A. (2009). Superechnosti ta perspektyvy rozvytku kredytnykh spilok v

3. Ukraini [Contradictions and prospects of the development of credit unions in Ukraine]. Extended abstract of candidate S thesis. Kyiv : Kyiv. nats. un-t im. T.Shevchenka [in Ukrainian].

4. Liuta, O. V (2001). Formy finansovo-kredyt- noi pidtrymky pidpryiemstva v Ukraini [Forms of financial and credit support of the enterprise in Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. Sumy : Ukr. akad. bank. Spravy [in Ukrainian].

5. Kryvonoh, O. L. (2007). Finansove zabez- pechennia hospodarskoi diialnosti subiektiv maloho pidpryiemnytstva [Financial support of economic activity of subjects of small business]. Extended abstract of candidate's thesis. Kyiv : Derzh. vyshch. navch. zakl. “Kyiv. nats. ekon. un-t im. VHetmana” [in Ukrainian].

6. Pozhar, A. A. (2007). Finansovi aspekty fun- ktsionuvannia kredytnykh spilok [Financial aspects of functioning of credit unions]. Problemy i perspektyvy rozvytku bankivskoi systemy Ukrainy : zb. nauk. prats DVNZ “UABS NBU” - Problems and prospects of development of the banking system of Ukraine: Col. sciences works of the “UABS NBU”: Collected papers, (20), (pp. 335-344) [in Ukrainian].

7. Buchko, I. Ye. (2013). Svitovyi dosvid funk- tsionuvannia kooperatyvnykh bankiv [World experience of functioning of cooperative banks]. Visnyk Lvivskoi komertsiinoi akademii

8. Bulletin of Lviv Commercial Academy: Collected papers, (40), (pp. 05-111) [in Ukrainian].

9. Panteleimonenko, A. O. (2010). Dosvid kooperatyvnykh bankiv Italii: zahalna kharakterystyka ta praktychne znachennia dlia rozvytku finansovo-kredytnoi systemy Ukrainy [Experience of cooperative banks in Italy: a general characteristic and practical significance for the development of the financial and credit system of Ukraine] Ukrainska kooperatsiia

10. Ukrainian cooperation, 3. Retrieved from http://www.ukrcoop-journal.com.ua/2010-3/ num/ pantelejmonenko. htm (accessed 7 November 2017) [in Ukrainian].

11. Krutykov, V K. & Kuzmyna Yu. V (2010). O neobkhodymosty sozdanyia banka kooperatyvnoho kredyta [On the need to create a cooperative loan bank] Ukrainska kooperatsiia - Ukrainian cooperation, 3. Retrieved from http://www.ukrcoop-journal.com.ua/2010-3/ num/Ckrutikov.htm (accessed 7 November 2017) [in Russian].

12. Oliinyk, O. O. Funktsionuvannia kooperatyv- nykh bankiv: dosvid Polshchi [Functioning of Cooperative Banks: Polish Experience]. (n.d.). Retrieved from http://www.pu.if.ua/ depart/Finances/resource/file (accessed 7 November 2017) [in Ukrainian].

13. Shynder, O. V (2010). Mistse rehionalnykh bankiv na finansovomu rynku: dosvid Nim- echchyny [The Place of Regional Banks in the Financial Market: the Experience of Germany]. Problemy i perspektyvy rozvytku bankivskoi systemy Ukrainy: zb. nauk. prats - Problems and Prospects for the Development of the Ukrainian Banking System: Col. sciences works, (29), (pp. 359-366) [in Ukrainian].

14. Stoika, V S. (2013). Rozvytok ta funktsionuvannia kooperatyvnykh bankiv: zarubizhnyi dosvid [Development and functioning of cooperative banks: foreign experience]. Teoretychni i praktychni aspekty ekonomiky ta intelektualnoi vlasnosti - Theoretical and practical aspects of economics and intellectual property, 2, Vol. 1, 165-70 [in Ukrainian].

15. Heiko Hesse & Martin Cihak (2007). Cooperative Banks and Financial Stability. International Monetary Fund. Retrieved from https:// www.imf.org/external /pubs/ft/wp/2007/wp0702.pdf (accessed 7 November 2017).

16. European Association of Co-operative Banks KEY STATISTICS as on 31-12-12 (Financial Indicators) (When not specified figures refer to the Group) (n.d.). https://www.globalcube. net/clients/eacb/content/medias/key_figures/ FINAL_Key_stats_2016_UPDA TED-_ financial_indicators.pdf. Retrieved from https:// www.globalcube.net/clients/eacb/content/ medias/key_figures/FINAL_Key_stats_2016_ UPDATED-_financial_indicators.pdf (accessed 7 November 2017).

Размещено на Allbest.ru